МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ПРИРОДООХОРОННОГО ТА КУРОРТНОГО БУДІВНИЦТВА

Ветрова Наталія Мусіївна

УДК 502/504

УПРАВЛІННЯ ЕКОЛОГІЧНОЮ БЕЗПЕКОЮ

рекреаційноГО РЕГІОНУ

Спеціальність 21.06.01 – екологічна безпека

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора технічних наук

Сімферополь - 2008

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Національній академії природоохоронного та курортного будівництва Міністерства освіти і науки України

Науковий консультант доктор технічних наук, професор

Федоркін Сергій Іванович

Національна академія природоохоронного та курортного будівництва, завідувач кафедри технології будівельних конструкцій та будівельних матеріалів

Офіційні опоненти: доктор технічних наук, старший науковий співробітник

Яковлєв Євген Олександрович

Інститут проблем національної безпеки Ради національної безпеки і оборони України,

головний науковий співробітник відділу техногенної безпеки та технологічної політики

доктор технічних наук, доцент

Шкіца Леся Євстахіївна,

Івано-Франківський національний університет нафти і газу, завідувач кафедри інженерної та комп’ютерної графіки

доктор фізико-математичних наук, професор

Дівізінюк Михайло Михайлович

Севастопольський національний університет ядерної енергії та промисловості, завідувач кафедри комп’ютерного еколого-економічного моніторингу

Захист відбудеться “28“ березня 2008 року о 13-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 52.079.03 у Національній академії природоохоронного та курортного будівництва за адресою: 95943, м. Сімферополь, вул. Київська, 181, корпус 2 (вул. Павленка, 5).

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національної академії природоохоронного на курортного будівництва за адресою: 95943, м. Сімферополь, вул. Київська, 181.

Автореферат розісланий “25“ лютого 2008 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради О.І. Пашенцев

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Необхідність рішення задач забезпечення екологічної безпеки функціонування сучасного суспільства визначає значущість досліджень різних її аспектів: техніко-технологічних, еколого-економічних, організаційно-управлінських. При цьому в умовах високої інтенсивності і напруженості праці, росту психологічних перевантажень в сучасному виробництві зростає значення рекреації людини як процесу підтримки і корегування фізіологічного стану організму в процесі відпочинку, оздоровлення, всебічного саморозвитку. Особливе значення для організації ефективної рекреації має екологічний стан природних систем навколишнього середовища як визначального чинника рекреації, що пов'язане з безпосередньою участю в рекреаційному процесі природних складових, таких як клімат, гідроресурси, бальнеогрязеві запаси, фітолікувальні, морські і пляжні ресурси, ландшафтне різноманіття. Саме зниження якісних характеристик навколишнього середовища по відношенню до норми може позначитися негативно на привабливості рекреаційної території, а по ряду показників привести до втрати значущості території як сприятливої для організації рекреаційного процесу. Крім того, наголошується зростання екологічних проблем в унікальних природних комплексах територій, що вимагає поглиблення теоретичних основ управління екологічною безпекою регіонального рівня. У предметному полі управління екологічною безпекою проведені багатоаспектні дослідження різними науковими школами, які розглядали проблеми екологічної безпеки та охорони навколишнього природного середовища на національному, регіональному, місцевому рівнях. Широко відомі наукові розробки Адаменко О.М., Акимової Т.А., Андрейцева В.І., БагроваМ.В., Білявського Г.А., Бокова В.О., Биченка М.М., Векліча А.І., Вернадського В.І., Гродзінського М.Д., Данилишина Б.М., Данилова-Данильяна В.І., Дорогунцова С.І., Ізмалкова В.І., Качинського А.Б., Кузіна О.К., Лущика А.В., Масленникової І.В., Маслова М.В., Реймерса М.Ф., Рудько Г.І., ТетіораА.Н., Трофимчука О.М., Хлобистова Є.В., Фролова К.В., Шапаря А.Г., Шевчука В.Я., Шмандія В.М. та інших. Проте аналіз виконаних раніше досліджень дозволяє зробити висновок про необхідність подальшого вдосконалення форм і механізму управління екологічною безпекою на регіональному рівні в цілому та все ще не достатньо досліджено теоретичні основи управління екологічною безпекою регіонів рекреаційної спеціалізації. Саме ці аргументи обґрунтовують необхідність подальшого розвитку наукового підходу щодо розробки форм і методів управління стійким функціонуванням рекреаційної регіональної системи з врахуванням екологічної домінанти.

Таким чином, актуальною науковою проблемою є теоретико-методологічне осмислення системи управління екологічною безпекою рекреаційного регіону на принципах стійкого розвитку. Все вищевикладене визначило вибір теми і напряму даного дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до “Основних напрямків державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки”, визначених Постановою Верховної Ради України від 27.02.1997р. Питання розвитку теоретичних основ формування екологічного стану, розробки і впровадження практичних рішень щодо управління екологічною безпекою рекреаційного регіону пов'язані з науковою проблематикою Кримського наукового центру Національної академії наук України та Міністерства освіти і науки України за темою “Теоретичні і практичні аспекти геополітики і екодинаміки Кримського регіону” (номер державної реєстрації № 0106U00249) – здобувач був виконавцем робіт щодо проблем формування техногенних загроз екологічної безпеки в Кримському регіоні; Національної академії природоохоронного і курортного будівництва в рамках держбюджетної теми “Механізм управління регіональним розвитком в умовах трансформаційної економіки” (номер державної реєстрації № 0101U002980) – здобувач є безпосереднім виконавцем дослідження принципів формування регіональної стратегії розвитку в умовах екологічної домінанти (Звіт за обліковою карткою № 0207U005626); в рамках держбюджетної теми “Підходи до економічної оцінки природних ресурсів берегової зони моря” (номер державної реєстрації № 0104U003267) – здобувач є виконавцем розробки методики розрахунків оптимізаційної моделі щільності забудови прибережної зони південних морів з врахуванням додаткових витрат на заходи щодо забезпечення екологічної безпеки; за проектом 7501 “Стійкий розвиток рекреаційно-економічного комплексу Криму”, який виконано за замовленням Міжнародного фонду “Відродження” (1999-2000рр.)- здобувач був виконавцем дослідження динаміки екологічного стану Кримського регіону, обґрунтування принципів зонування території за рекреаційними ресурсами, розробки екологічних стратегій щодо окремих районів рекреаційної спеціалізації; в рамках контракту № Cr-2005/35 з Представництвом ООН в Україні за темою “Моніторинг індикаторів людської безпеки і умов розвитку в Криму” - здобувач був керівником дослідження динаміки процесів функціонування регіону.

Метою досліджень є вдосконалення наукових основ регіонального управління екологічною безпекою рекреаційного регіону і практична реалізація теоретичних розробок в умовах рекреаційного регіону Автономної Республіки Крим для забезпечення стабілізації і подальшого поліпшення умов життєдіяльності населення, рекреантів і стану навколишнього середовища.

Для досягнення мети були поставлені і вирішені наступні задачі:

- проаналізувати особливості екологічного розвитку України і її регіонів з метою виявлення проблемної області управління екологічною безпекою на сучасному етапі;

- встановити загальні закономірності управління екологічною безпекою регіону, включаючи конкретизацію системи екологічних законів з позицій можливості їх використання в екологічному управлінні, вдосконалення теоретичних основ формування і функціонування механізму управління екологічною безпекою регіону, включаючи нормативно-правове забезпечення;

- розробити метод оцінки рівня екологічної безпеки регіону на основі обліку закономірностей формування загроз екологічної безпеки на регіональному рівні і особливостей її техногенних складових;

- розробити теоретичні основи стійкого розвитку регіону рекреаційної спеціалізації в рамках системи чинників рекреації, рекреаційних ресурсів, принципів функціонування рекреаційних зон з урахуванням екологічних характеристик;

- визначити особливості формування і проявів загроз екологічній безпеці в конкретному рекреаційному регіоні і в рекреаційних прибережних зонах південних морів та техногенних загроз;

- синтезувати нові форми стратегічного управління екологічною безпекою рекреаційного регіону: екологічні стратегії і підтримуючі їх реалізацію функціональні стратегії, адекватних особливостям рекреаційної спеціалізації регіону, рівню екологічної безпеки і визначальних його аспектів екологічних загроз техногенного характеру;

- розробити і впровадити організаційно-технічні і техніко-технологічні рішення щодо послаблення техногенного впливу на людину і навколишнє середовище, а також засобів їх реалізації щодо забезпечення ефективності і надійності управління екологічною безпекою рекреаційних зон АР Крим.

Об'єкт дослідження – екологічна безпека рекреаційного регіону.

Предмет дослідження – підходи, умови, форми, механізм управління екологічною безпекою рекреаційного регіону, умови і напрями застосування теоретичних розробок щодо вирішення конкретних проблем досягнення екологічно безпечного стану регіональної системи.

Методологія і методи дослідження. Теоретичні дослідження реалізують методологію філософії як науки про пізнання об'єктивного світу, базуються на використанні системного аналізу і моделювання, розробці теоретичних положень і понятійно-термінологічного апарату у сфері екологічної безпеки, логічному аналізі науково-практичних джерел і нормативних документів за прийнятою до вивчення проблемній області. Відповідно до специфіки досліджень в роботі використовуються наступні методи: математичної статистики (метод головних компонент, регресійно-кореляційний аналіз) – для перевірки теоретичної гіпотези на адекватність; натурних спостережень – для дослідження проявів техногенних загроз, розробки практичних заходів і технічних засобів щодо управління екологічною безпекою; аналізу, синтезу і узагальнення науково-технічної інформації – для обґрунтування одержаних результатів.

Обґрунтованість і достовірність наукових положень, висновків і рекомендацій визначається системним підходом до рішення наукових і практичних проблем управління екологічною безпекою; використанням регресійно-кореляційного аналізу, достовірної статистичної бази даних про екологічний стан природних систем регіону, сертифікованих методик обробки інформації.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у наступному:

вперше:–

синтезовано нові форми управління екологічною безпекою (ЕБ) рекреаційного регіону на стратегічному рівні через екологічну стратегію стабілізації рекреаційної діяльності, екологічну стратегію концентрованого розвитку рекреації, екологічну стратегію зміни спеціалізації, екологічну стратегію закриття небезпечних виробництв в зонах рекреації, які ґрунтуються на врахуванні особливостей умов формування видів техногенних загроз в регіоні рекреаційної спеціалізації, оцінці рівня екологічної безпеки регіону; –

обґрунтовано класифікацію техногенних загроз ЕБ, в рамках якої виділено два класи: загрози ЕБ через попадання антропогенних речовин в середовище і загрози ЕБ зміни природних систем при споживанні природних ресурсів і дії просторово-планувальних чинників, яка дозволяє

обґрунтувати причинно-наслідкові зв'язки між загрозами і чинниками і служить основою для побудови системи оцінки рівня безпеки в регіоні з позицій екології; –

науково обґрунтований метод оцінки рівня екологічної безпеки регіону (ЕБР) на основі: інтегрального показника рівня ЕБР по зниженню попадання антропогенних речовин у середовище, інтегрального показника рівня ЕБР зниження змін природних систем при споживанні природних ресурсів і дії просторово-планувальних чинників та їх приватних показників екологічної безпеки регіону, який дозволяє виявити проблемні аспекти стану навколишнього природного середовища щодо цілей управління екологічною безпекою регіону;

удосконалено:–

теоретичні основи формування та впровадження механізму управління екологічною безпекою рекреаційного регіону (ЕБРР), які включають конкретизацію особливостей цільової установки управління ЕБРР, системності і структури об'єкту управління ЕБРР, особливостей системи функцій управління ЕБРР за рахунок введення функції нормативно-правового регулювання, обґрунтування доцільних методів управління, рекомендацій щодо використання адекватних проблематиці технологій управління та інструментів управління; –

теоретичні положення екологічно збалансованого розвитку рекреаційного регіону на основі розробленого підходу до визначення категорії природних систем регіону згідно виду рекреаційної послуги (лікувальна, оздоровча, туристська) та характеристик визначальних рекреаційних чинників, в якому особливим є врахування рівня екологічної безпеки території; –

наукове обґрунтування доцільного організаційно-технічного інструментарію управління ЕБРР в частині: 1) розробки параметрів регіональної інформаційно-технічної системи регіону, що дозволяє перейти до інтегрованої інформаційної системи екологічного управління регіоном через єдину систему кодування об'єктів управління, яка включає розроблений метод оцінки рівня екологічної безпеки рекреаційного регіону, 2) розробки техніко-технологічних заходів забезпечення екологічної безпеки регіону в результаті зниження впливу ТПВ, 3) розробки оптимізаційної моделі оцінки щільності забудови рекреаційних приморських зон згідно до цілей управління екологічною безпекою;

одержали подальший розвиток: –

наукові основи управління екологічною безпекою в частині конкретизації угрупування екологічних законів і закономірностей по ознаці можливості реалізації їх в управлінні, що обґрунтовують наочну область управління в еколого-економічній регіональній системі; –

метод зонування рекреаційних регіонів по ознаках “рекреаційні ресурси” та “екологічний стан” з використанням кластерного аналізу, який допускає етапність дослідження, яке направлено на виявлення не тільки комбінації ресурсної бази, але також екологічних параметрів рекреаційних територій згідно до цілей управління ЕБ.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що наукові положення використані при підготовці рекомендацій, пропозицій, техніко-технологічних рішень щодо вдосконалення комплексної регіональної системи управління екологічною безпекою в частині оцінки загроз екологічній безпеці і обґрунтування організаційно-технічних рішень щодо запобігання порушенням екологічного стану, зниженню антропогенного навантаження на навколишнє природне середовище регіону рекреаційної спеціалізації. Зокрема:–

рекомендації щодо оцінки рівня екологічної безпеки регіону в рамках моніторингу екологічного стану території, в яких викладено метод оцінки і прогнозування показників екологічної безпеки регіону, використано Республіканським комітетом Автономної Республіки Крим з охорони навколишнього природного середовища при підготовці проекту “Заходів основних напрямів щодо реалізації Програми економічного і соціального розвитку Автономної Республіки Крим на 2008 рік” (акт за № 4176/1-4 від 25.10.2007 р.);–

практичні рекомендації щодо забезпечення стійкого розвитку рекреаційного регіону на основі вдосконалення механізму управління – обґрунтування екологічних стратегій розвитку територій з врахуванням екологічного стану рекреаційних ресурсів, використано Міністерством економіки АР Крим в “Основних напрямах розвитку курортно-рекреаційного і туристичного комплексу Автономної Республіки Крим до 2010 року” (затверджені Постановою Верховної Ради Автономної Республіки Крим 17.03 2004 року № 849-3/04) (акт №030-3/1003 від 26. 09.2007 р.);–

практичні рекомендації щодо вдосконалення рівня інформатизації управління регіоном (у формі розділу Звіту з теми “Обґрунтування параметрів інформаційно-технічної системи АР Крим”) використано в “Програмі інформатизації Автономної Республіки Крим на 2007-2009 роки” (затверджено Радою міністрів АР Крим (протокол № 8 від 27.02.2007р.) і Міністерством транспорту і зв'язку України (від 07.05.2007р. №3055/23/10-07)) в п. 1.4.3. “Інформаційне забезпечення функціонування органів державної влади і місцевого самоврядування”; в п.1.5. “Принципи формування і виконання регіональної програми інформатизації АР Крим”) (акт №030-3/1003 від 26. 09.2007 р.); –

рекомендації щодо зниження впливу твердих побутових відходів на рівень екологічної безпеки регіону використані при обґрунтуванні доцільності здійснення проекту “Заходів основних напрямів щодо реалізації Програми економічного і соціального розвитку Автономної Республіки Крим на 2008 рік” в п. 2 “Будівництво (реконструкція) полігонів твердих побутових відходів. Придбання спеціальних машин для збору, транспортування і складування ТПВ” за рахунок засобів фонду охорони навколишнього природного середовища (подано на розгляд в Раду міністрів АР Крим) та при обґрунтуванні проекту “Еколого-економічного і геоінформаційного забезпечення “Схеми планування території Автономної Республіки Крим” на період до 2026 року” у пункті обґрунтування компоновки регіональної просторової схеми об'єктів сортування, утилізації і депонування ТПВ (подана на розгляд в Раду міністрів Автономної Республіки Крим) –економічний ефект, що передбачається – 68,8 млн. грн.) (акт №030-3/1003 від 26. 09.2007 р.);–

рекомендації щодо розрахунку оптимальної щільності забудови щодо забезпечення екологічної безпеки рекреаційних зон Криму впроваджено у Міністерстві будівельної політики і архітектури Автономної Республіки Крим при підготовці доповнень у Регіональні правила забудови території (акт № 234/1-к від 15.11.2007 р.);–

практичні пропозиції щодо забезпечення стійкого розвитку рекреаційного регіону, що містяться в дисертації впроваджені у Науково-дослідницькому центру “Технології стійкого розвитку” Таврійського національного університету ім. В.І.Вернадського при підготовці слідуючих науково-практичних розробок за замовленням державних органів управління: Програма розвитку мінерально-сировинного комплексу Автономної Республіки Крим на період до 2010 року; Концепція екологічної програми Автономної Республіки Крим на період до 2010 року; Концепція розвитку рекреаційно-туристичного комплексу Автономної Республіки Крим на період до 2010 року (акт №3/2.1 від 5.09.2007 р.).

Теоретичні розробки автора використані у навчальному процесі Національної академії природоохоронного та курортного будівництва при підготовці дисципліни “Природоохоронний менеджмент” (акт впровадження № 106/ 2 від 31.08.2007 р.).

Наукові та практичні положення дисертаційної роботи можуть бути використані у різних рекреаційних регіонах.

Особистий внесок здобувача. Автором сформульовані проблема, мета і задачі досліджень, ідея роботи, основні наукові положення, висновки і рекомендації, розроблені методики досліджень, теоретично обґрунтовані напрями вдосконалення механізму управління екологічною безпекою в рекреаційному регіоні і його організаційно-технічного інструментарію, виконане їх впровадження.

Апробація результатів дисертації. Основні результати і положення дисертаційної роботи доповідались, обговорені і схвалені на 12 конференціях різного рівня, зокрема: –

6 міжнародних: наукової “Устойчивый Крым. План действий” (МДЦ “Артек”, Гурзуф, 1999), науково-практичної конференції до 80-річчя Національної академії наук України (Сімферополь, 1998), ІХ науково-практичної конференції “Наука та освіта–2006” (Дніпропетровськ, 2006), науково-практичної конференції “Фундаментальные и прикладные проблемы мониторинга и прогноза стихийных, техногенных и социальных катастроф” “Стихия -2006” (Севастополь, 2006); науково-практичної “Геотехнології і управління виробництвом ХХI століття” (Донецьк, 2007); – 6 всеукраїнських, республіканських: міжгалузевої конференції “Научные и практические аспекты курортно-рекреационной деятельности” (Ялта, 1998), Всеукраїнської міжвузівської науково-практичної конференції “Проблемы и перспективы транзитивной экономики” (Сімферополь, 2002); Всеукраїнської міжвузівської науково-практичної конференції “Управление региональным развитием” (Сімферополь, 2003); Всеукраїнської науково-практичної конференції “Проблемы устойчивости предприятий санаторно-курортного комплекса” (Ялта, 2006); Всеукраїнської науково-практичної конференції “Інформаційні технології в управлінні туристичною та курортно-рекреаційною економікою” (Бердянськ, 2006); Всеукраїнської науково-практичної конференції “Современные проблемы и пути их решения в науке, транспорте, производстве и образовании” (Одесса, 2005).

Результати дослідження доповідались на засіданні Кримського наукового центру НАН України і Міністерства освіти і науки України, оцінені позитивно і включені в Звіт Кримського наукового центру НАН України і Міністерства освіти і науки України з наукової темі “Теоретичні і практичні аспекти геополітики і екодинаміки Кримського регіону” (облікова карта № 0207U005626).

Публікації. Результати дисертації надруковано у двох монографіях (одна одноосібна), 29 статтях у фахових наукових виданнях (20 одноосібних), 7 статтях у інших наукових виданнях (4 одноосібних), 12 тезах доповідей (9 одноосібних). Всього за темою дисертації надруковано 50 робіт загальним обсягом 37,15 д.а. (34,33 д.а. особисто).

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається з вступу, 5 розділів, висновків, списку використаних джерел з 337 найменувань (27 сторінок). Повний обсяг – 324 стор., з них основний текст – 283 стор. Робота містить 49 рисунків та 18 таблиць (з них 13 на окремих сторінках). Окремий том складають додатки на 229 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, сформульовані мета, ідея та задачі досліджень, наукова новизна отриманих результатів. Наводяться наукова новизна та практичне значення результатів роботи, апробація результатів досліджень, дані про публікації.

У першому розділі “Аналіз проблематики екологічного розвитку України і її регіонів” наводяться результати аналізу існуючих теоретичних та практичних досліджень з проблем екологічної безпеки (ЕБ) на національному та регіональному рівнях. Зроблений огляд наукових та статистичних джерел засвідчив, що загальний стан екологічної безпеки в Україні є досить складним. Це пов’язано з дією системи природних та антропогенних чинників, яка зумовлює ускладнення стану держави: результати аналізу існуючих в Україні та в регіонах проблем екологічної безпеки щодо зменшення шкідливого впливу на людину та довкілля підтвердили наявність кола невідкладних задач. По-перше, практично у всіх регіонах відмічаються проблеми утворення водних ресурсів та водопостачання: порушення водного балансу на підставі геологічних та ландшафтних змін, які приводять до різних наслідків (підтоплення земель, недостатнього об’єму води для потреб господарства, життя), забруднення водних горизонтів та інші. По-друге, підвищена забрудненість атмосферного повітря в регіонах, якщо не за рахунок промислових викидів, то за рахунок викидів транспорту. По-третє, продовжують зростати процеси ерозії земель та утворення зсувів практично у всіх регіонах (особливо збільшились площі зсувів на південному узбережжі Криму). По-четверте, не зменшуються обсяги твердих і рідких відходів виробництва та побутових відходів, що приводить до значної небезпеки як для довкілля, так і для людини (дуже гостро проблема проявилася у Криму). По-п’яте, здійснюються будівельні проекти, які не мають досить глибокої підготовки екологічно небезпечних просторових та технічних рішень, а також оцінки та врахування щільності забудови територій. По-шосте, потребують науково - обґрунтованих рішень плани захисту біорізноманіття на регіональному рівні (особливо важливо для АР Крим, як одного з світових біосистемних центрів). Все це обумовлює нагальну потребу комплексного вивчення та розв’язання проблем, пов’язаних з забезпеченням екологічної безпеки.

Основні положення загальної концепції екологічної безпеки розроблено у роботах Реймерса М.Ф., Вернадського В.І., Боголюбова С.О., Данилова-Данильяна В.І., Фролова К.Ф., Мойсеєва М.Н. та інших вчених. Однак останнім часом виконуються багатоаспектні теоретичні та практичні дослідження із зазначеної проблеми. Як результат – конкретизуються та поглиблюються підходи за різними науковими напрямками: з технічного – у працях Биченка М.М., Маслова М.В., Рудько Г.І., Трофимчука О.М., Тетіора О.Н., Шапаря А.Г., Шмандія В.М. та інших, з техніко-економічного – у працях Буркінського Б.В., Векліча О.І., Данилишина Б.М., Дорогунцова С.І., Крайнова І.П., Ральчук О.М., Степанова В.М., Хлобистова Є.В. та інших, з природничого – Багрова М.В., Барановського В.А., Бокова В.О., Єни В.Г., Лущика А.В. та інших. Екологічна безпека на державному рівні розглядається як складова національної безпеки та обґрунтовуються підходи до управління у роботах Долішнього М.І., Качинського А.Б., Косовцева В.О., а у роботах АдаменкоО.М., Андрейцева В.І., Лозанського В.Р. та інших вчених розкрито підходи щодо різних аспектів організації екологічного управління безпекою у регіоні. Аналіз робіт дозволяє визначити, що фундаментально розроблено теоретичні та практичні засади управління екологічною безпекою в умовах катастрофічних ситуацій: з одного боку, це пов’язано з важливим місцем організації дій у надзвичайних ситуаціях, з другого – з необхідністю обов’язкового зниження наслідків цих подій.

Вченими розроблено основи теорії екологічної безпеки щодо понятійно-термінологічної складової, концептуального обґрунтування діяльності, яка направлена на зниження (попередження) небезпечних ситуацій різного виду і рівнів дії на них. Однак ускладнення екологічної домінанти функціонування сучасного суспільства в багатоплановому антропогенному навантаженні на природні системи вимагають подальшого розвитку методології управління екологічною безпекою. При тому слід зазначити, що рівень досліджень управління ЕБ в умовах постійної дії техногенних чинників потребує подальшого поглиблення. Особливо це стосується регіонального аспекту проблеми з врахуванням чинників та спеціалізації, зокрема рекреаційної.

Разом з тим за результатами аналізу джерел щодо проблем, які заслуговують подальшого дослідження, слід віднести: недостатню опрацьованість сутності і закономірностей управління ЕБ на регіональному рівні; різнопланові підходи до класифікації техногенних загроз ЕБ не адаптовано до цілей і механізму управління; не конкретизовано ознаки рекреаційної спеціалізації регіону з позицій обліку екологічного стану системи регіону; не розроблено загальний підхід щодо оцінки рівня безпеки в регіоні; недостатньо опрацьовано наукові основи форм стратегічного управління ЕБ рекреаційних територій; поширені загальні, не конкретні заходи забезпечення екологічної безпеки; переважають методи управління переважно економічного плану, але не технічні; існує проблема відсутності сучасної інформаційно-технічної підтримки управління ЕБ; не розв'язані проблеми технічного і просторово-планувального підходу до будівництва компонентів регіональної системи збору, утилізації і депонування ТПВ.

Концептуально у дисертації екологічна безпека розглядається як елемент стійкого функціонування регіону, вимагає системного підходу, оскільки є невід’ємною складовою еколого-економічної системи території для якої характерна сукупність закономірностей та особливостей як формування, так і системи забезпечення, що, враховуючи результати проведеного аналізу, дало можливість обґрунтувати значущість наукової проблеми та сформулювати основні напрямки досліджень управління у системі забезпечення екологічної безпеки на регіональному рівні.

У другому розділі “Теоретичні основи управління екологічною безпекою на регіональному рівні” викладено розроблені у результаті досліджень теоретичні положення організації управління екологічною безпекою у регіоні.

На основі всебічного аналізу методології управління в еколого-економічній системі досліджено сутність, особливості прояву закономірностей функціонування екосистем. Доведено, що існує об’єктивна схема групування названої сукупності екологічних законів, в рамках якої виявлено соціально-екологічні закони та закономірності за ознакою “можливість реалізації в екологічному управлінні”, що визначають принципи формування і функціонування управління як системи дій щодо досягнення цілей суспільства в екологічній сфері. Пропоноване угрупування закономірностей екологічної сфери може сприяти розмежуванню різних по суті проявів законів екосистем і, разом з цим, визначити підходи до формування механізму управління екологічною безпекою в рамках об'єктивних і соціально сформованих умов життєдіяльності сучасного суспільства.

Удосконалені положення теорії управління екологічною безпекою на регіональному рівні (УЕБР), які базуються на результатах системно-ситуативного аналізу суті процесу управління, моделей функцій, сутнісному опису методів, принципів, технологій, інструментарію управління. В рамках функціонування управляючої системи забезпечення екологічної безпеки регіону (рис.1) виявляється ряд особливостей, які визначають необхідність спеціальної взаємодії в формі координації дій. До них відносяться наступні аспекти:

1. Прояв сукупності управляючих дій, різних за своєю сутнісною характеристикою: – дія соціального плану на мотиви і поведінкові схеми (УД-1), пов'язана із забезпеченням процесів екологізації, – дія нормованого плану (включаючи правове, економічне), пов'язана із задачами збереження природного середовища і здоров'я людей (УД-2); – дія організаційно-технічного, технологічного плану, пов'язана із задачами оптимального природокористування (УД-3).

2. Управляюча система екологічною сферою повинна мати нагоду забезпечити сумісність самостійно функціонуючих окремих систем управління в кожному соціально-економічному елементі: галузі мають органи управління ними, окремі економічні суб'єкти мають системи управління в рамках різних видів власності, присутні також регіональні і адміністративні особливості управління. Виходячи з цього, управлінський процес повинен мати вищий ступінь складності, для досягнення якої слід реалізувати можливості механізму державного управління ЕБР.

3. Виявляється розширення функцій управління за рахунок особливого значення регулюючих процесів – нормативно-правове регулювання, що визначає особливості організації процесу, підвищення ролі контролю дотримання нормативів ведення діяльності всіма суб'єктами господарювання і органами управління суміжних сфер.

Рис. 1. Структурно-процесна модель системи управління екологічною безпекою регіону.

4. Функція контролю процесу управління ЕБ в частині інформації про стан природного середовища, здоров'я населення формується в різних органах збору і обробки, але для розробки і реалізації управлінських рішень щодо підтримки екологічної безпеки необхідне об'єднання різних, за природою і принципам збору, даних та процес контролю припускає рішення трьох задач:

задача 1 (спостереження): знайти відображення кожної спостережуваної реалізації безлічі вихідних характеристик Y, яке ставить у відповідність внутрішній стан об'єкту управління Z через вибір контрольних крапок і параметрів їх стану (визначає диференціацію системи збору інформації по місцю якнайповнішої інформованості про характерні риси об'єкту – ЕБР):

задача 2 (класифікація): будь якому спостережуваному стану об'єкта Y повинен бути поставлений у відповідність один вид його стану з безлічі заданих видів Е: При цьому безліч станів об'єкту розбивається на кінцеве і звичайно невелике число класів, кожний з яких відповідає певному стану (або характерній ознаці), що робить задачу контролю досяжною для об'єкту будь-якої складності і підступною до вирішення, а рішення щодо належності стану об'єкту одному з класів ухвалюється на основі вимірювання відстаней від досліджуваної крапки до нерухомих точок кожного класу;

задача 3 (ідентифікація): визначення оптимальної в деякому розумінні оцінки перетворень ц за реалізацією вхідних і вихідних характеристик, а в оцінці екологічної безпеки точний результат дає контроль по параметрах моделі об'єкту управління на основі відхилень від необхідного рівня. В системі управління ЕБР важливим елементом є процес ухвалення рішення, який припускає: наявність універсальної безлічі варіантів, альтернатив, планів, з яких здійснюється вибір (Щ); пред'явлена до вибору безліч альтернатив Х; ; існує безліч вибраних альтернатив, зокрема одна Y; Y (Х) ; С – принцип вибору, правило, згідно до якого здійснюється вибір якнайкращого варіанту Y=C(X).

У складних системах, коли на початку вимагається сформувати безліч альтернатив, потім довести допустимість принципу вибору альтернатив, формально модель загальної задачі ухвалення рішення може бути представлена: < Т, Iп, Iвих Iріш , Р-, С >, де Т – мета ухвалення рішення, Iп - початкові дані для породження альтернатив; Iвих - безліч альтернатив; Iріш – вибрані альтернативи, правило породження альтернатив – правило вибору кращої альтернативи.

Таким чином, у складно-структурованій системі управління ЕБР виникає необхідність функціонування механізму управління ЕБР (рис.2), який в рамках сукупності закономірностей еколого-економічної системи регіону, принципів, постулатів, вимог до якості рішень щодо зниження неузгодженості і невизначеності інформаційних потоків дозволяє забезпечувати координацію дій суб'єктів управління різних відомств на основі функціонально-технологічного підходу до вдосконалення функцій і методів УЕБР. За результатами дослідження процесу управління УЕБР виконано: структуризація цілей, логічне перетворення у задачі УЕБР; обґрунтування доцільності розширення функціонального блоку управління за рахунок включення функції нормативно-правового регулювання; обґрунтування доцільності у УЕБР застосування програмно-цільової технології, технології управління за результатами, технології управління за відхиленнями, ситуативній технології управління; обґрунтування можливостей використання методів управління (організаційно-розпорядливі, економічні), що дозволило розробити структурно-процесну модель механізму управління ЕБР, яка відображає особливості процесу підготовки управлінських рішень, визначає основи формування і напрямків вдосконалення організаційної структури управління на регіональному рівні.

Аналізуючи сутність сучасного процесу управління екологічною сферою було досліджено еволюцію організаційних структур управління в сфері екології у світі, країнах близького розташування та вітчизняну. Виявлено особливості нормативно-правового забезпечення

Рис. 2. Структурно-процесна модель механізму управління екологічною безпекою регіону.

управління екологічною безпекою, конкретизовано структуру екологічного права України, виявлені особливості його структури за преференційною ознакою, а також по рівнях управління: національний, регіональний. Окремо досліджено проблеми нормативно-правового забезпечення екологічного управління в АР Крим. В Україні функціонує система державних органів управління ЕБ на національному та територіальному рівнях, визначальне місце в якій займає Міністерство охорони навколишнього природного середовища України. Екологічне управління в регіонах здійснюють Республіканський комітет АР Крим з охорони навколишнього природного середовища і обласні органи, інспекції і відділи з охорони довкілля, а також відповідні органи державної влади м. Києва і м. Севастополя. У відповідних нормативно-правових документах визначені задачі і обов'язки регіональних органів, уповноважених проводити обґрунтовану екологічну політику. Проте існує значний перелік задач організації управління ЕБ в Україні на регіональному рівні: вдосконалення системи екологічного моніторингу щодо уникнення відомчої роз'єднаності органів-виконавців процесу збору інформації про стан регіону і обробки її; подальший розвиток нормативно-правової бази; усунення недоліків схем розробки та фінансування техніко-технологічних рішень екологічних проблем, синтез нових форм стратегічного управління ЕБР. Таким чином, результати досліджень автора узагальнюють та удосконалюють наукові уявлення щодо методології управління ЕБ в умовах регіону.

У третьому розділі “Розробка методології оцінки рівня екологічної безпеки регіону при дії антропогенних чинників” викладено розроблені в результаті дослідження теоретичні основи загроз екологічної безпеки (ЕБ), акцентовані на техногенні загрози. Загрози ЕБ відображають особливості відносин складових підсистем еколого-економічної системи (ЕЕС), мають основу вірогідності і складаються під впливом сукупності чинників і початкових умов. Загрози ЕБ об'єктивно існують у часі і просторі і виявляються у потоках енергії, речовини, інформації, мають природну і антропогенну основу формування. При цьому слід враховувати, що окремі дії і процеси в рамках забезпечення життєвих потреб (антропогенні), порушують початкові характеристики та процеси природної саморегуляції природних ресурсів і тому результати такої дії людини можуть стати потенційно небезпечними для всіх або окремих елементів ЕЕС, тому пропонується виділити антропогенні чинники функціонування ЕЕС і групи техногенних загроз ЕБ, які ними визначаються. Антропогенні чинники функціонування ЕЕС об'єднують техніко-технологічні і просторово-планувальні чинники (рис. 3).

Рис. 3. Схема класифікації чинників функціонування ЕЕС та видів техногенних загроз ЕБ.

Техніко-технологічні чинники є віддзеркаленням діючих у встановлений період рівня техніки і технології, як результату еволюції знань і досвіду суспільства. Друга група антропогенних чинників функціонування ЕЕС об'єднує просторову (територіальну) прив'язку життєдіяльності суспільства. Виходячи з дії названих груп чинників розглядаються техногенні загрози ЕБ двох блоків. Виділення першого блоку техногенних загроз ЕБ пов'язане з чинниками можливої дії на природне середовище: одержуючи з середовища необхідне, людина проявляє дію у формі перенесення особливих – антропогенних речовин в середовище. По-різному загрози виявляються в підсистемах навколишнього природного середовища (у атмосфері, гідросфері, літосфері, біосфері), тому, враховуючи сутнісну характеристику кожної підсистеми, обґрунтовано види загроз ЕБ попадання антропогенних речовин в кожну з них. Враховуючи, що загрози мають певні системи зв'язків і характеристик, то окремі з них передбачаються для багатьох середовищ, а деякі – формуються в окремих екологічних середовищах.

Другий блок техногенних загроз ЕБ об'єднує просторові зміни навколишнього природного середовища, які мають особливості, як формування, так і взаємодії та включає дві групи. До першої групи блоку віднесені загрози безпеці, які визначаються процесами споживання природних ресурсів, а друга група блоку загроз ЕБ пов'язана з особливостями проявів результатів антропогенних порушень у просторових системах, що загрожує зберіганню природної схеми обігу речовини, енергії та ін. Особливостями даної класифікації техногенних загроз ЕБ є обґрунтування чинників антропогенного впливу та їх проявів у формі конкретних загроз, подолання яких можливе за допомогою реалізації системи заходів управління ЕБ в частині розробки нормативів і обмежуючих критеріїв організації діяльності на території та дій щодо запобігання проявів порушень.

Комплексний характер загроз ЕБ та процесу їх формування потребує розділення загроз залежно від рівня локалізації проблем: глобальні, національні, регіональні, місцеві і локальні. При цьому особливе значення має оцінка екологічного стану регіону, а враховуючи розроблену класифікацію техногенних загроз ЕБ, було досліджено гіпотезу щодо доцільності розрахунку та аналізу двох показників техногенного характеру: інтегральний показник безпеки при зниженні попадання у середовище антропогенних речовин – ОПЕБр та інтегральний показник екологічної безпеки при зниженні ступеня змін природного середовища при споживанні природних ресурсів і дії просторово-планувальних чинників – ОПЕБзпс. Для розрахунку цих показників в дисертації розглянуто характеристики, що визначають кожен вид техногенної загрози, та визначені показники стану навколишнього природного середовища, які відображають екологічно безпечні характеристики в умовах техногенної дії.

Залучено математичний апарат методу головних компонент (за розробленою програмою у комплексі EXCEL), використання якого дозволило дослідити сукупність показників (11 показників) екологічного стану (25 об’єктів) міст, районів АР Крим за 2003-2005 рр., а розрахунки виявили, що на першу головну компоненту доводиться 30,45% загального внеску показників в структуру досліджуваного явища. Друга компонента пояснює 17,91% загальної дисперсії, третя – 12,31%, четверта – 11,66%, п'ята компонента – 8,98%. Оскільки на практиці рекомендується виділяти число головних компонент, пояснюючих 70-75% їх сумарної дисперсії, то надалі аналізуватимемо чотири головні компоненти.

Першу головну компоненту ЕБР визначають чотири показники: зниження рівня ТПВ (коефіцієнт кореляції (К)=0,922); зниження рівня забруднення атмосфери (К=0,816); зниження рівня забруднення вод (К =0,805); зниження вирубки лісу для виробництва (К =0,722). В цілому перша екологічна компонента відображає значення для ЕБР проблем зниження рівня забруднення антропогенними речовинами середовищ.

Друга головна компонента ЕБР визначається трьома показниками: зниження втрат лісу при пожежах (К=0,620); збільшення площі лісовідновлення (К=0,617); запобігання зсувним та іншим порушенням геологічних масивів (К=0,622).

Рис.4. Рівні елементів головних компонент екологічної безпеки АР Крим.

Третя головна компонента ЕБР визначається двома показниками: збільшення площ рекультивації кар'єрів видобутку корисних копалин (К=0,622); зниження втрат води при транспортуванні в системах водопостачання (К=-0,566) (відмічається збільшення втрат води, тому коефіцієнт має знак (–)). Четверта головна компонента ЕБР пов'язана з скороченням токсичних відходів (коефіцієнт кореляції = 0,64), а також з наявністю проблем оптимізації площі і схеми доріг (коефіцієнт кореляції = -0,729).

Дослідження закономірностей по групах і у загальній сукупності показників дозволяють зробити висновок про значущість всіх показників для рівня ЕБ регіону, а також формують логічне угрупування показників ЕБР залежно від природи техногенних загроз ЕБ: зниження загроз попадання антропогенних речовин в середовища є комплексною проблемою і формує першу і частково другу головні компоненти ЕБР, зниження ступеня зміни природного середовища при споживанні природних ресурсів і дії просторово-планувальних чинників формують третю і четверту компоненти ЕБ.

За розрахунками компонентного аналізу розроблено прогнозні моделі щодо елементів ЕБР:

Обґрунтовано підхід щодо розрахунку інтегрального показника екологічної безпеки при зниженні попадання у навколишнє середовище антропогенних речовин - ОПЕБр:

ОПЕБр= ? ПЕБрik вi

де i – індекс, що нумерує види антропогенних речовин, які потрапляють в середовище (змінюється від 1 до m); k - індекс компоненту середовища (атмосфера, гідросфера, літосфера, біосфера); вi – коефіцієнт взаємного розташування сукупності небезпечних об'єктів, який дозволяє враховувати схеми взаємовпливу та тимчасові характеристики небезпек з урахуванням їх класу по діючому класифікатору: для нейтрального розташування вi=1, для несприятливого вi < 1; для сприятливого вi >1 (визначається за результатами досліджень окремих видів небезпек регіону згідно їх сутності та прив'язки на місцевості). ПЕБрik - приватні показники екологічної безпеки регіону при зниженні попадання окремої i-ої (від 1 до т) небезпечної речовини в середовище, в основі побудови якого – відносний рівень введення антропогенних речовин в компонент середовища:

ПЕБрik = nбазik / nфактik

де nфактik – фактичне значення i-ої антропогенної речовини, яка потрапляє в k-тий вид компоненту середовища; nбазik – базисне (відмічене в попередній період, не перевищуюче допустиме) значення i-ої антропогенної речовини або екологічно безпечне значення i-ої антропогенної речовини при попаданні його в k-тий вид компонента середовища – в цій якості виступає нормативно закріплене гранично допустиме значення i-ої антропогенної речовини відповідного вигляду: гранично допустима концентрація речовини (ГДК), гранично допустимий рівень дій (ГДР), граничний допустимий вміст (ГДВ) речовин в компонентах навколишнього середовища.

Приватні показники екологічної безпеки регіону при зниженні попадання речовин в середовище - слід визначати для кожного виду загроз ЕБ при їх наявності (при нагоді виділення в аналізований період) в усіх середовищах (атмосфера, гідросфера, біосфера, літосфера). Виходячи з суті даного показника – він відображає ступінь відповідності об'ємів попадання речовин, що фіксуються, допустимим - екологічно безпечним рівням, тоді критерієм безпеки в регіоні за аналізованим видом загрози i-ої антропогенної речовини в k-тий вид компонента середовища