ПРИКАРПАТСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ВАСИЛЯ СТЕФАНИКА

Вардеванян Світлана Іванівна

УДК 821.161.2.09"18/19":27-23

МІФОЛОГЕМА КАЇНА В УКРАЇНСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРІ

XIX – XX СТОЛІТЬ

10.01.01 – українська література

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Івано-Франківськ – 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі української літератури та журналістики

Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича

Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор

Антофійчук Володимир Іванович,

завідувач кафедри української літератури

та журналістики Чернівецького національного

університету імені Юрія Федьковича.

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор

Сеник ЛюбомирТадейович,

директор Інституту літературознавчих студій,

професор кафедри української літератури

імені Михайла Возняка Львівського національного

університету імені Івана Франка;

кандидат філологічних наук

Сулима Віра Іванівна,

старший науковий співробітник відділу

давньої української літератури Інституту літератури

ім. Т.Г. Шевченка НАН України.

Захист відбудеться 28 лютого 2008 р. об 11. 00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 20.051.07 у Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника за адресою: 76025, Івано-Франківськ, вул. Т. Шевченка, 57.

З дисертацією можна ознайомитись у Науковій бібліотеці Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника.

Автореферат розісланий “26” січня 2008 року.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Р.В. Піхманець

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Біблія утверджує концепцію людини як складної, спроможної до пізнання добра і зла істоти, що розривається між своїми пристрастями і розумом, бажанням і обов’язком, неприборканою натурою і совістю. Літературознавство, поряд з іншими науками, намагається дати певні духовні орієнтири розвитку окремої людини й суспільства. У зв'язку з цим актуальною є проблема функціонування біблійного сюжетно-образного матеріалу в європейській літературі загалом і національній зокрема. Здебільшого увага приділяється теоретичним проблемам або трансформації євангельських образів у літературі. Тема ж функціонування деяких ключових старозавітних мотивів ще чекає своїх дослідників. Саме цим і продиктовано вибір напряму нашого дисертаційного дослідження.

Перспективним бачиться дослідження образу Каїна з метою осмислення тенденцій і своєрідності рецепції національною літературою традиційного образу. Адже зацікавленість іншими культурними світами відкриває шлях до глибинного осмислення рідної культури та її унікальності.

Вивчення трансформації мотиву Каїна має не тільки важливе теоретико-літературне значення для сьогодення. Розгляд особливостей переосмислення міфологеми першого братовбивці як однієї з універсальних моделей особистісного й соціального буття є надзвичайно цікавим у контексті сучасних духовно-ідеологічних катаклізмів і пошуків. Злочин і покарання Каїна породжують багато моральних, філософських і навіть юридичних запитань, – у тому числі примушують задуматися над проблемами братовбивчих воєн, злочинів, смертної кари. Чи правда, що вигнання страшніше за смерть? Чи можна вірити в каяття, чи є натура людини злою, окаянною, і для людства немає надії? Ці запитання і в наш час залишаються "вічними" й потребують певних відповідей.

Деякі аспекти функціонування Каїнового мотиву в творах українських письменників уже були об'єктом зацікавлення дослідників. У полі особливої уваги літературознавців з часу свого створення знаходиться поема І. Франка "Смерть Каїна". Розвідки І. Бетко, О. Білецького, Т. Гундорової, О. Дзери, С. Єфремова, М. Ільницького, А. Каспрука, Д. Козія, М. Ласло-Куцюк, Я. Мельник, О. Огоновського, С. Павличко, Я. Ривкіса, А. Скоця, В. Сулими, Б. Тихолоза, П. Филиповича, Р. Чопика та ін. створили досить повну картину рецепції образу біблійного братовбивці у творі І. Франка.

Великий інтерес для нашої роботи становлять окремі дослідження С. Гальченка, В. Гриценка, М. Крупача, М. Неврлого, В. Сулими, Г. Церни, І. Чернової, присвячені відгуку старозавітного образу у творчості В. Сосюри, О. Олеся зокрема та в українській літературі загалом. Однак стан дослідження обраної теми відзначається відсутністю цілісної картини рецепції Каїнового мотиву на українських теренах, яка б дала змогу оцінити вплив цього мотиву на вітчизняну літературу.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в руслі наукової проблематики кафедри української літератури та журналістики Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича: "Загальноукраїнський літературний процес та розвиток національного письменства і фольклору на Буковині: історія, питання теорії, літературної критики і публіцистики" (номер державної реєстрації 0102U006600).

Мета дослідження – аналіз міфологеми старозавітного братовбивці Каїна й національного характеру її рецепції в контексті тенденцій світової літератури.

Реалізація мети передбачає розв'язання таких конкретних завдань:–

проаналізувати дослідження з теоретичних і мистецько-культурологічних проблем і методики сучасних літературознавчих розвідок, які дали б змогу створити відповідну теоретичну й методологічну основу для дослідження;–

простежити становлення традиції як процесу творення, збереження та передавання відомостей на прикладі розгляду процесу виникнення мотиву братовбивства, його збереження, передавання та втілення в художніх творах;–

дослідити міфологему братовбивства, її реалізацію в сакральній літературі та функціонування в секуляризованій художній літературі;–

розглянути передумови зародження і початки трансформації міфологеми Каїна як вихідні позиції для розгляду національних рецептивних особливостей романтичної і модерністської модифікацій;–

виявити співвідношення традиційного й оригінально-авторського у творах українських письменників XIX – XX ст. –

визначити багатосторонній вплив соціально-ідеологічних, національно-історичних і морально-психологічних факторів на характер переосмислення мотиву протистояння братів.

Об'єктом дослідження є твори українських письменників, у яких тією чи іншою мірою використовується образ Каїна, старозавітний мотив братовбивства, здійснюється їх традиційна розробка або оригінально-авторська трансформація.

Предмет дослідження: трансформації образу Каїна у творах українських письменників XIX – XX століття, поліфункціональність цієї традиційної структури, рецептивні особливості романтичної, модерністської та постмодерністської модифікацій.

Теоретико-методологічною основою дослідження літературної рецепції Каїнової міфологеми стали філософські, культурологічні, етнологічні та психологічні концепції Є. Афонасіна, Ж. Бодрійяра, У. Еко, С. Єфремова, А. Камю, Дж. Кемпбела, О. Лосєва, Ю. Лотмана, В. Лукіна, Ж. Марітена, Є. Мелетинського, Ф. Ніцше, В. Проппа, В. Топорова, Н. Фрая, І. Франка, Дж. Фрезера, О. Фрейденберг, З. Фройда, Є. Фромма, Д. Чижевського, К.-Ґ. Юнґа та ін. При аналізі літературного матеріалу та зосередженні на проблемах художньо-літературного втілення міфологеми Каїна в авторському тексті ми спираємося на роботи літературознавців: С. Абрамовича, В. Антофійчука, І. Бетко, Т. Гундорової, О. Забужко, І. Зварича, М. Ільницького, С. Кирилюк, Я. Мельник, Д. Наливайка, А. Нямцу, С. Павличко, Я. Поліщука, Л. Романчук, А. Скоця, В. Сулими та ін.

Для сучасного літературознавства характерними є методологічний плюралізм та інтердисциплінарність. Потребу плюралістичної інтерпретації можна обґрунтувати неможливістю єдиновірного витлумачення художнього твору. Продуктивним є поєднання різноманітних інтердисциплінарних методів: міфологічної критики, психологічної інтерпретації, лінгвістичного аналізу тощо. Зокрема, для аналізу міфу про протистояння братів застосовується порівняльний метод та міфологічна критика. Використовуються також здобутки міфо-ритуальної (кембриджської) школи. Для аналізу біблійної оповіді про Каїна задіяно архетипну критику. Поділ старозавітного тексту на смислові домінанти здійснюється за структуралістським критерієм, запропонованим В. Проппом у "Морфології казки" (1928). Розгляд трансформації міфологеми Каїна в романтичній літературі ґрунтується на поєднанні історико-літературного, зіставно-типологічного, порівняльного та психоаналітичного методів. Аналіз трансформації міфологеми Каїна крізь призму модерної і постмодерної свідомості здійснюється на основі характерного для цієї свідомості еклектизму методів дослідження, який містить у собі елементи структуралістського, постструктуралістського та деконструктивістського аналізу текстів.

Наукова новизна роботи визначається такими моментами:

а) дослідження є першою в українському літературознавстві спробою відшукати ґенезу традиційної структури протистояння братів; виділити міфологему Каїна з ряду семантично споріднених, що існують у контексті міфології різних народів світу;

б) здійснено комплексний аналіз Каїнового сюжету та його трансформацій у творах гностиків і в фольклорі;

в) уперше вивчається вітчизняний характер рецепцій каїнівського мотиву в контексті тенденцій європейської літератури;

г) подальший розвиток у роботі отримує загальна тенденція розгляду функціонування певної міфологеми в часопросторі конкретно визначених культурно-історичних епох. Акцентується увага на формах і способах переосмислення традиційного Каїнового мотиву, характерних для романтизму, модернізму, постмодернізму;

ґ) при аналізі текстів творів поряд із традиційними для вітчизняного літературознавства методами використано аналітичні інструменти психоаналізу, лінгвістичного аналізу, деконструктивістські прийоми аналізу художніх феноменів, що дозволило внести певні деталі до вже існуючих концепцій художніх творів ("Марко Проклятий" О. Стороженка, "Каїн. Хам" О. Олеся, "Смерть Каїна" І. Франка та ін.) або ж по-новому оцінити класичну спадщину ("Земля" О. Кобилянської, "Лебедина зграя" В. Земляка та ін.);

д) до наукового обігу введено твори, що не мали ґрунтовної літературно-критичної оцінки ("Каїн" І. Жука, "Каїн" Н. Кибальчич, "Каїн" В. Сосюри, "Каїн і Авель" І. Огієнка, "Стиск" Т. Севернюк та ін.);

е) проаналізовано трансформації в українській літературі поведінкових і аксіологічних аспектів змістового комплексу старозавітного образу Каїна;

є) багатоаспектність вирішення наукової проблеми реалізовано в роботі на перетині різних наук – літературознавства, філософії, психології, релігієзнавства, історії, культурології, фольклористики.

Теоретичне значення одержаних результатів полягає у висвітленні основних тенденцій функціонування традиційної структури (каїнівського сюжету) в українській літературі.

Практичне значення результатів роботи пов’язане з можливістю їх використання в літературознавчих дослідженнях: 1) у галузі історії літератури – висвітлення деяких аспектів становлення літературної традиції; 2) у галузі теорії літератури – розкриття певних аспектів розвитку літературних напрямів; 3) у галузі порівняльного літературознавства – як теоретичний та ілюстративний матеріал при аналізі основних тенденцій функціонування традиційного сюжетно-образного матеріалу.

Результати роботи можуть бути використані й суміжними дисциплінами – фольклористикою, психологією (психологія творчості, психологія агресії), культурологією. Дослідження може знайти також практичне застосування у викладацькій практиці (лекційні курси, спецкурси, наукові семінари), при написанні курсових та дипломних робіт.

Особистий внесок здобувача. У дисертації узагальнено особисті студії автора над теоретичними проблемами, які стосуються процесу становлення традиційного образу Каїна в українській вербальній культурі.

Апробація результатів дисертації здійснювалася у формі доповідей на засіданнях кафедри української літератури та журналістики Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. Основні положення роботи викладалися на науково-практичних конференціях: Міжнародній науковій конференції "Християнство і література: проблема взаємодії в загальнокультурному контексті", 20 – 22 травня 2004 р. (Херсон); Міжнародній науковій конференції "Релігія і соціальні зміни в сучасному суспільстві", 18 – 19 квітня 2005 р. (Чернівці); Міжнародній науковій конференції "Актуальні проблеми історії і теорії української літератури", 7 – 8 червня 2005 р. (Львів); XX щорічній науковій Франківській конференції "Твоїм будущим душу я тривожу…", 11 – 12 жовтня 2005 р. (Львів); Міжнародній науковій конференції "Біблія в українській культурі", 26 – 27 жовтня 2006 р. (Люблін, Польща); Міжнародній науковій конференції "Література і міф", 3 – 4 листопада 2006 р. (Сучава, Румунія); Науково-теоретичній конференції "Раціональність і свобода", 16 – 18 листопада 2005 р. (Санкт-Петербург, Росія); Міжнародній конференції "Східнослов’янська філологія: від Нестора до сьогодення", 27 – 28 квітня 2006 р. (Горлівка), Міжнародній науковій конференції "Українське письменство Буковини в загальнонаціональному літературному контексті", присвяченій 70-річчю професора Б. І. Мельничука, 10 – 11 травня 2007 р. (Чернівці).

Публікації отриманих результатів дисертації становлять 7 наукових статей.

Структура й обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел. Обсяг роботи 224 сторінки, з них – 204 основного тексту, бібліографія включає 252 позиції і подана на 23 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У "Вступі" обґрунтовується вибір теми, її актуальність, проаналізовано ступінь наукової розробки теми, запропоновано авторський підхід до її розв'язання, визначено об'єкт і предмет дослідження, мета і завдання роботи, методи дослідження; з'ясовано теоретичне і практичне значення отриманих результатів. Сформульовано ряд положень, які претендують на наукову новизну та виносяться на захист.

У першому розділі "Протистояння братів і братовбивство як феномен загальнокультурної та літературної традиції: теоретико-методологічні аспекти" здійснюється пошук ґенези традиційної структури протистояння братів. Відштовхнувшись від запропонованої З. Фройдом концепції про існування в підсвідомості людини агресивних тенденцій, взявши за основу положення К.-Ґ. Юнґа про походження всіх ідей з архетипних праформ колективного несвідомого, спираючись на думку Е. Мелетинського про існування загальносвітового близнюкового культу двох братів-деміургів, каталогізувавши прояви мотиву протистояння братів у світовій міфології, ми дійшли таких висновків: 1. Каїнівський сюжет є одним із виявів загальносвітового близнюкового культу двох братів-деміургів, причому того його варіанта, в якому один брат виступає в ролі позитивного, а другий в ролі негативного персонажа, зокрема, коли протистояння закінчується фатально. 2. Каїнівський сюжет, поряд з іншими традиційними структурами, виражає й осмислює деякі сутнісні аспекти індивідуального й колективного буття. 3. На відміну від інших міфів (єгипетського, грецького, римського, іранського, германо-скандинавського і т. ін.), біблійна інтерпретація міфологічного інваріанта протистояння братів обов'язково включає начала моральної оцінки. Саме завдяки Біблії "каїніада" стала традиційною схемою, протосюжетом для наступних фольклорних та літературних модифікацій. 4. Спираючись на теоретичні положення архетипної критики, автор дисертації розглядає старозавітну оповідь про Каїна як метафору індивідуації первісної людини. Індивідуація розуміється як процес психічного розвитку індивіда, поступового виділення індивідуальної свідомості з колективного несвідомого, зміни співвідношення свідомого й несвідомого в людській особистості. 5. Для каїнівського сюжету характерною є бінарна опозиція, що реалізується в дихотомічних персонажах Каїна й Авеля. 6. Формально-змістову домінанту каїнівського сюжету становить братовбивство. Обставини, мотивація, наслідки братовбивства є вихідними моментами принципового переосмислення цього сюжету в фольклорі й літературі.

Розуміння того, що художні твори можуть запозичувати лише деякі елементи протосюжету, породжує потребу проаналізувати каїнівський сюжет, розбивши його на окремі мотиви – неподільні смислові одиниці, з яких складається фабула. Такий аналіз дав можливість визначити вплив на традиційну старозавітну структуру апокрифів і гностичних творів. Вивчення спадку офітів, архонтиків, каїнітів та інших гностичних сект частково пояснює наявність у літературних та фольклорних творах таких мотивів: 1. Розвінчання іудейського Бога через створення прологу до Біблії, де старозавітний Бог – це один з багатьох архонтів другого порядку, причому не найдобріший. 2. Гностики дають три варіанти походження Каїна: Каїн – син Бога ("Апокриф Іоанна"); Каїн, як і Авель, син Диявола (архонтики); Каїн – син Адама, зіпсований вихованням змія (офіти). 3. Заміна аксіологічних акцентів в бінарній опозиції Каїн – Авель: Каїн стає обраним, носієм вищої сили, розвінчаний же Авель займає протилежну нішу, позначену слабкістю і забуттям (каїніти).

Здійснено також дослідження фольклорного функціонування Каїнової міфологеми. Зокрема, акцентується увага на можливих шляхах надходження цієї традиційної структури на українські терени та характері її контамінації з язичницькими віруваннями русичів. Запровадження християнства, поширення маніхейських та богомильських дуалістичних єресей сприяло появі Каїнового сюжету в фольклорі та давньоруській літературі. Виділяємо такі тенденції функціонування образу Каїна в українському фольклорі: 1. Старозавітний образ першого братовбивці Каїна виявився продуктивним в українському фольклорі, що підтверджується кількістю зібраних легенд. 2. Український фольклорний варіант біблійного Каїна багатьма своїми рисами завдячує впливові гностичних інтерпретацій. 3. Дослідження рецепції біблійного образу грішного первістка Адама показали, що більшість загальнокультурних тенденцій трансформації літературного образу в фольклорі, як то ускладнення сюжету, його наближення до уявлень народу, активізація оціночної функції, перевага онтології над аксіологією, простежуються і в українській культурі. 4. Новою і досить характерною рисою приживання образу Каїна на нашому ґрунті є синтез біблійної оповіді з язичницькими образами та мотивами.

У давній українській літературі утвердилося здебільшого традиційно-негативне переосмислення образу Каїна як бого-відступника, ворога людського роду ("Житіє Бориса і Гліба", "Послання" Никифора, вірші із Загоровського збірника). Новою тенденцією в справі приживання на українському ґрунті образу Каїна стала секуляризація традиційного образу під тиском соціальних суперечностей. Каїн стає втіленням ворожого соціального інституту (вірші із Загоровського збірника). Подолавши часові рамки (привнесення мотиву Каїнових нащадків), образ першого братовбивці виростає до символу.

Загалом, функціонування міфологеми Каїна в давній українській літературі має переважно іконографічний характер, тобто не передбачає індивідуально-авторського ставлення до заданої християнством ідейно-семантичної і дидактичної модальності.

У другому розділі "Романтизація постаті Каїна в українській літературі як вияв зміни етико-естетичної парадигми в європейській літературі початку XIX ст." з'ясовуються рецептивні особливості романтичної модифікації мотиву Каїна на прикладах творів українських авторів у контексті західноєвропейської романтичної концепції образу старозавітного братовбивці (Дж. Ґ. Байрон, Л. де Ліль, Ш. Бодлер та ін.).

Романтизм виробив таке поняття індивідуальності, яке відрізняється і від середньовічного, і від просвітницького, хоча містить елементи і одного, й іншого. Це новий тип героя – бунтівник, богоборець. Праці М. Лютера, Р. Декарта, Ж.-Ж. Руссо стали джерелом створення нового ідеалу людини, чи, швидше, надлюдини. І поряд з надлюдьми Прометеєм і Фаустом своє місце займає Каїн – сильна, навіть демонічна постать, яка намагається відшукати гармонію через самоствердження, але в силу амбівалентності почуттів і вчинків часто не знаходить її.

Образ Каїна Дж. Ґ. Байрона запускає процеси якісного руйнування традиційної семантики та аксіологічних домінант легендарно-міфологічного протообразу. В "Каїні" Байрона зруйновано біполярну архетипну схему, яка базується на протиставленні двох героїв: "поганого" й "доброго". Поєднання в одному і тому ж персонажі позитивного й негативного начала, героя й антигероя, тобто створення монополярної системи загалом характерне для творів романтиків і визначає тенденцію до розмивання кордонів між колись контрастними визначеннями добра і зла, красивого і потворного.

Іншими словами, в містерії Байрона відбувається зміна звичних архетипів: з мотиву протистояння культурного героя і антигероя зникає зовнішня конкретика, що була притаманна, скажімо, новелам Відродження. Антигерой переміщується у внутрішній світ „культурного героя”, стаючи метафорою його несвідомої темної сторони, відповідно мотив ініціації перетворюється на мотив само-антиініціації (втрату себе, втрату спільності з соціумом), і тому традиційне протистояння культурного героя і його антипода переростає в богоборство. Внаслідок переакцентування традиційної семантики в процесі історичного розвитку і соціальних катаклізмів змінюється трактування образу Каїна: Каїн-братовбивця стає Каїном-богоборцем. Величні постаті богоборців Дж. Ґ. Байрона, Л. де Ліля, Ш. Бодлера, В. Ґюґо стали джерелом натхнення для багатьох українських письменників. Здебільшого йдеться про твори кінця ХІХ – початку ХХ століття, зокрема, про поезію в прозі "Каїн" С. Яричевського, поему "Каїн" Н. Кибальчич, поему "Смерть Каїна" І. Франка.

Продуктивною у творчості романтиків виявилася фольклорна версія Каїнової міфологеми. Фольклорні варіанти каїнівського сюжету, пов'язані з лунарними міфами, стали основою для віршів М. Костомарова і С. Яричевського з однаковою назвою "Місяць".

Чи не найяскравішим в українській літературі прикладом змістової контамінації традиційного каїнівського мотиву з національно-історичними та предметно-побутовими реаліями є повість О. Стороженка "Марко Проклятий". Загальновідома старозавітна структура провокує в повісті появу ідей, які співзвучні духовним запитам епохи-реципієнта. Каїнів мотив накладається письменником на події періоду розгортання визвольної війни Б. Хмельницького.

У поемі "Смерть Каїна" І. Франка спостерігається еволюція образу Каїна від раціонально-романтичної парадигми до християнсько-екзистенційного світу. І. Франко, актуалізувавши смисл, який був ледве намічений у протосюжеті (пошук шляху спокутування гріха і спасіння), синтезувавши декілька семантичних полів (прометеївський, фаустівський комплекси, мотиви блудного сина та пошуку втраченого раю), психологізувавши традиційний образ, створив принципово нове прочитання традиційного сюжетно-образного матеріалу. Якщо Каїн Байрона – дитя Просвітництва, із його картезіанськими ідеями примату ratio – бунтує проти своєї смертної природи, Каїн Франка перемагає смерть.

Потреба бунту у героя "Смерті Каїна" зникає, тому що він зрозумів суть свободи. Смерть, яка Байроновому герою видається обмеженням свободи людини, дає поштовх Каїну Франка до самопізнання, самотворчості, віднайдення рівноваги, гармонії.

Таким чином, в українській літературі ХІХ – початку ХХ ст. констатуємо наявність широкого спектра переважно не канонічних, а оригінально-авторських трансформацій каїнівського мотиву.

У третьому розділі "Трансформації мотиву Каїна в модерністській і постмодерністській літературній традиції" розглядається функціонування зазначеного мотиву в українській літературі XX ст. Рецепція міфологеми Каїна в творчості О. Кобилянської, О. Олеся, В. Сосюри, І. Огієнка та багатьох інших демонструє, з одного боку, інтенсивне входження цієї традиційної структури в духовний контекст національної літератури, а з іншого – дозволяє по-новому осмислити певні сторони індивідуального і загальнолюдського буття. Особлива увага звертається на резонанс біблійного персонажа Каїна на рівні ідейно-сюжетного впливу з урахуванням складної жанрової і стильової трансформації в модерністському та постмодерністському дискурсах. Кожен із проаналізованих текстів містить щось нове в художньому трактуванні міфологеми. Йдеться не лише про появу невідомих раніше сюжетних деталей, а й про трансформацію компонентів біблійної оповіді в царині думки окремих письменників, зумовлених як об'єктивними, так і суб'єктивними чинниками.

Тоталітаризм як система всеохопного контролю і подвійної моралі призводить до постійного заміщення, швидше навіть нуртування понять добра і зла. Уже при оцінці Каїна В. Сосюри помічаємо неспроможність оцінити героя за допомогою дихотомії добро – зло. Така нездатність розрізнити добро і зло, вбивцю і жертву призводить до зміни аксіологічних домінант каїнівського комплексу. Каїн і Авель розглядаються як іпостасі однієї особистості, яка, рятуючись від саморуйнування, переходить на якісно інший рівень і починає прочитуватися не як "вбивця-жертва", а як "нещасливець". Галерея таких "нещасливців" в українській літературі ХХ століття досить велика. Герої О. Кобилянської, О. Олеся, В. Сосюри, В. Земляка та ін. демонструють ідейно-семантичну трансформацію каїнівського комплексу, відповідаючи таким чином на духовно-ідеологічні запити культурного середовища.

Тему фатальної боротьби між рідними братами, які керуються постулатами різних ідеологій, знаходимо у творах Ю. Яновського "Вершники", В. Барки "Жовтий князь", І. Багряного "Сад Гетсиманський" та ін.

Характерні для "Саду Гетсиманського" і "Жовтого князя" ремінісценції й алюзії біблійних образів і мотивів, у тому числі й Каїнового виводять, з одного боку, описані події на загальнолюдський рівень глобально значущого, всесвітньо важливого, а з іншого, – розкривають невідомі раніше аспекти "будівництва нового соціалістичного суспільства".

Якщо І. Багряний і В. Барка модернізували міф, створивши збірний образ нових каїнів і авелів, то В. Земляк у дилогії "Лебедина зграя", "Зелені Млини" "міфологізував" сучасність, заклавши основи химерного роману.

Дилогія В. Земляка, будучи твором модерністським, втілює прагнення письменника відтворити універсальну і всеохоплюючу систему, яка опиралася б на фундаментальні екзистенційні проблеми людського існування. З цього погляду образи Данька і Лук’яна (Каїна й Авеля) зливаються в один, символізуючи амбівалентні прагнення кожної конкретної людини до зла і добра. Така трансформація Каїнового сюжету наближає нас до осягнення ідеї ілюзійності можливості вибору людиною добра чи зла. Насправді, такого вибору немає: насамперед через непередбачувану реверсивність, яка призводить до того, що наші спроби робити добро повертаються злом. І навпаки, зло іноді є джерелом добра.

Об’єднання каїнівського і авелівського начал відображає постмодерністську ідею невіддільності зла від добра, сформульовану Ж. Бодрійяром в "Паролях" (2000).

Результатом дослідження поставленої в дисертації проблеми є такі "Висновки":

1. У творах українських письменників найактивнішими смисловими домінантами старозавітної оповіді про Каїна стали братовбивство, покарання, смерть Каїна.

2. В літературному функціонуванні традиційного каїнівського сюжету можна виділити три етапи:–

Середньовічний етап функціонування каїнівського сюжету був іконографічним, тобто таким, що не передбачає індивідуально-авторського ставлення до заданої християнством ідейно-семантичної модальності. Йдеться про такі твори, як "Житіє Бориса і Гліба", "Послання" митрополита Никифора, вірші із Загоровського збірника тощо.–

В епоху романтизму було зруйновано декларативно-поведінковий схематизм старозавітного злочинця. Через актуалізацію нових смислів здійснюється переакцентування традиційної поведінкової аксіологічної моделі: Каїн-братовбивця стає Каїном-богоборцем. Це стосується, перш за все, "Каїна" Н. Кибальчич. Українська література кінця ХІХ – початку ХХ ст. демонструє свободу щодо трактування каїнівського сюжету. Художня увага переключається з онтологічного плану на дослідження чи відображення внутрішнього світу людини, її духовного і матеріального начала. Численні літературні варіанти каїнівського сюжету ("Каїн" С. Яричевського, "Каїн" Н. Кибальчич, "Смерть Каїна" І. Франка, "Земля" О. Кобилянської) переконливо підтверджують його змістову ефективність і демонструють невичерпні ідейно-семантичні можливості для відображення актуальних проблем. –

Наукові відкриття, зокрема фройдизм, сприяють переосмисленню усталених логіко-психологічних мотивувань і призводять до активної психологізації традиційної схеми в ХХ – ХХІ ст. Започаткована романтиками тенденція переміщення антигероя у внутрішній світ культурного героя стає однією з основних. Подібну модифікацію образного комплексу спостерігаємо у драматичному етюді "Каїн. Хам" О. Олеся, дилогії В. Земляка, повісті та оповіданнях О. Забужко, віршах Т. Севернюк. –

Одна з граней міфологеми Каїна в ХХ столітті розкривається у поліфункціональному понятті тоталітаризму як політичного, соціального, ідеологічного та психічного явища людського феномена. У творах Ю. Яновського, В.Сосюри, В. Барки, І. Багряного прочитується творення концептуально викінченої моделі художнього світу, покликаної допомогти читачеві простежити загальний механізм зародження і функціонування репресивної машини тоталітаризму, виявити підвалини, на яких засновується, і умови, в яких приживається деспотичний режим.

3. Біблійна оповідь про Каїна й Авеля протягом століть давала письменникам простір для постановки важливих екзистенційних, морально-філософських і соціальних проблем. Добро і зло, гріх, віра, благо, свобода волі, істина, пізнання, любов до ближнього, справедливість, влада, спокута, каяття, самопожертва, індивідуалізм, самотність – далеко неповний перелік проблем, які репрезентують літературний дискурс, що утворився навколо каїнівського комплексу.

4. Завдяки своїй смисловій місткості та багатозначності традиційний образ Каїна демонструє в українській літературі різноманітні форми і способи переосмислення. Зокрема, спостерігаємо прийом осучаснення традиційного каїнівського сюжету, який здійснюється за принципом змістової контамінації Каїнової міфологеми з національно-історичними реаліями. За допомогою включення в традиційний матеріал актуальних для епохи-реципієнта символів, алюзій руський князь Святополк ("Житіє Бориса і Гліба"), козак Марко ("Марко Проклятий" О. Стороженка), селянин Сава ("Земля" О. Кобилянської), більшовики (твори І. Багряного, В. Барки, В. Земляка, І. Жука, П. Осадчука) – усі вони стають Каїнами конкретної епохи, яка їх породила.

Активно використовується українськими письменниками прийом оповідної переакцентуації. Наприклад, Каїн В. Сосюри не злочинець, а одна з іпостасей вічного начала, яке бореться за встановлення справедливості у Всесвіті. Первісток Адама, будучи носієм гуманістичних цінностей, наближається в творчості поета до естетичного ідеалу людини.

5. Старозавітний міф про Каїна в різних аспектах нагадує інші традиційні образи: в аспекті покарання вічністю – Агасфера й Сізіфа, повстання проти авторитету – Прометея. В українській літературі констатуємо підключення до семантики образу Каїна агасферівського начала ("Марко Проклятий" О. Стороженка), комплексу Іуди ("Сад Гетсиманський" І. Багряного, "Каїн" І. Жука), Хама ("Каїн. Хам" О. Олеся), а також Ісуса ("Смерть Каїна" І. Франка). Крім того, спостерігаємо актуалізацію смислів, які опосередковано стосуються старозавітного сюжету. Йдеться, зокрема, про використання інших міфологічних персонажів, наприклад, крилатої Ліліт ("Каїн" В. Сосюри).

6. В українській літературі каїнівський комплекс набуває нових різноманітних способів вираження художнього змісту: поезія (вірші із Загоровського збірника, "Каїн" І. Жука, "Да буде воля твоя…" П. Осадчука та ін.), послання ("Послание" київського митрополита Никифора), раковидний вірш (І. Величковського), великодня драма ("Слово о збуренії пекла"), балада ("Мов Каїн в зеленій діброві…" В. Тарноградського), поезія в прозі ("Каїн" С. Яричевського), поема ("Каїн" Н. Кибальчич), філософська поема ("Смерть Каїна" І. Франка), драматична поема ("Каїн" В. Сосюри), драматичний етюд ("Каїн. Хам" О. Олеся), філософської містерії ("Каїн і Авель" І. Огієнка), повість ("Марко Проклятий" О Стороженка, "Земля" О. Кобилянської), роман ("Лебедина зграя" В. Земляка).

7. Літературна історія Каїна переконливо показує, що цей традиційний образ є досить активним і впродовж свого існування пройшов певні етапи художньої трансформації. Середньовічна парадигма зберігає в художній літературі традиційно-канонічну версію. Романтична парадигма наділяє Каїна рисами богоборця, титанічної і трагічної постаті, вигнанця, який намагається проникнути в таємницю буття. Модерністська парадигма Каїна-злочинця перетворює на Каїна-нещасливця, постмодерністська ж створює амбівалентну міфологему суперечливої особистості, яка є одночасно і вбивцею, і жертвою.

У "Висновках" також намічені шляхи подальшого літературознавчого дослідження Каїнової міфологеми.

Основний зміст роботи викладено в таких публікаціях:

1.

2.

3.

4.

5.

Додаткові публікації:

1. Неміш С. Штрих до портрета В. Сосюри: поема "Каїн" // Науковий вісник Чернівецького торговельно-економічного інституту КНТЕУ: Зб. наук. пр. – Чернівці: Зелена Буковина, 2004. – С. 69–77.

2. Неміш С. Гностичні інтерпретації старозавітного міфу про Каїна // Науковий вісник Чернівецького торговельно-економічного інституту КНТЕУ: Зб. наук. пр. – Чернівці: Зелена Буковина, 2005. – Вип. 2 – 3: Гуманітарні науки. Філологія. – С. 140–144.

Анотація

Вардеванян С. І. Міфологема Каїна в українській літературі ХІХ – ХХ століть. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.01.01. – українська література. – Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника. – Івано-Франківськ, 2008.

У дисертації вперше в українському літературознавстві комплексно вивчено вітчизняний характер літературної рецепції Каїнової міфологеми. Досліджено процес виникнення мотиву братовбивства, його збереження, передавання та реалізацію в художніх творах. З цією метою проаналізовано старозавітний традиційний сюжет, розглянуто його трансформації у апокрифах, творах гностиків, фольклорі, творах світової літератури. Акцентується увага на формах і способах переосмислення традиційного Каїнового мотиву, характерних для романтизму, модернізму, постмодернізму. Визначено багатосторонній вплив соціально-ідеологічних, національно-історичних і морально-психологічних факторів на характер переосмислення мотиву протистояння братів у творах українських письменників ХІХ – ХХ століть.

Ключові слова: близнюковий культ, архетип, міф, традиційний сюжет і образ, міфологема, рецепція, алюзія, романтизм, модернізм, постмодернізм.

Аннотация

Вардеванян Светлана Ивановна. – Мифологема Каина в украинской литературе ХІХ – ХХ столетий. – Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата филологических наук по специальности 10.01.01. – украинская литература. – Прикарпатский национальный университет имени Васыля Стэфаныка. – Ивано-Франковск, 2008.

В диссертации впервые в украинском литературоведении комплексно изучен национальный характер рецепций Каиновой мифологемы. Исследован процесс возникновения мотива братоубийства, его сохранения, передачи и реализации в художественных произведениях. Для этого проанализирован ветхозаветный традиционный сюжет, рассмотрены отдельные его трансформации в апокрифах, произведениях гностиков, фольклоре, мировой литературы. Ветхозаветный миф о Каине в разных аспектах напоминает другие традиционные образы: в аспекте наказания вечностью – Агасфера, Сизифа, восстания против авторитета – Прометея. В украинской литературе констатируем подключение к семантике образа Каина агасферовского начала ("Марко Проклятый" О. Стороженка), комплекса Иуды ("Сад Гетсиманский" И. Багряного, "Каин" И. Жука), Исуса ("Смерть Каина" И. Франка), Хама ("Каин. Хам" О. Олэся). Литературная история Каина убедительно показывает, что этот традиционный образ активен и на протяжении своего существования прошел несколько этапов трансформации. Результаты анализа выделенных в работе проблем демонстрируют, что видоизменения мифологемы Каина подпадают под общий процесс прямой зависимости этой мифологемы от мировозренческо-эстетического комплекса определённой литературной эпохи. Средневековая парадигма сохраняет в художественной литературе традиционно-каноническую версию. Романтическая парадигма наделяет Каина чертами богоборца, титанической и трагической фигуры, изгнанника, который стремится проникнуть в тайну бытия. Модернистская парадигма превращает Каина-злодея в Каина-несчастливца, постмодернистская же создаёт амбивалентную мифологему личности, которая одновременно и убийца, и жертва. В работе акцентируется внимание на формах и способах переосмысления традиционного Каинова мотива, характерных для романтизма, модернизма, постмодернизма. Определено многостороннее влияние социально-идеологических, национально-исторических и нравственно-психологических факторов на характер переосмысления мотива противостояния братьев в произведениях украинских писателей ХІХ – ХХ столетий.

Ключевые слова: близнечный культ, архетип, миф, традиционный сюжет и образ, мифологема, рецепция, аллюзия, романтизм, модернизм, постмодернизм.

Summary

Vardevanyan S. I. The Mythologem of Cain at Ukrainian literature of XIX – XX centuries. – Manuscript.

The dissertation on gaining scientific degree of philological sciences for speciality 10.01.01 – Ukrainian literature. – Vasyl Stefanyk Prykarpattya National University. – Ivano-Frankivsk, 2008.

For the first time the given thesis gives complex study of Ukrainian character of Cain’s Mythologem receptions. The author explores the process of fratricide motif, its preservation and realization in works of literature. Attention is raid to the forms and methods of different interpretation of traditional Cain’s motif, typical for romanticism, modernism, postmodernism. The author defines versatile influence of social-ideological, national-historical, moral-psychological factors upon the character of brothers’ confrontation motif in the works of Ukrainian writers of the XIX – XX centuries.

Key words: cult of twins, archetype, myth, traditional plot and image, mythologem, reception, allusion, romanticism, modernism, postmodernism.

Свідоцтво про державну реєстрацію.................

Підписано до друку...............2007. Формат 60 х 84/16.

Папір офсетний. Друк офсетний. Ум. друк. арк. 1, 0.

Обл.-вид. арк. 1,1. Зам. 19-п. Тираж 100.

Друкарня........................................................

Адреса.............................................