НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВОДНОГО

ГОСПОДАРСТВА ТА ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ

ЗАРЕМБА ВІТАЛІЙ МИКОЛАЙОВИЧ

УДК 330.837:504.062.2

ІНСТИТУЦІОНАЛЬНИЙ МЕХАНІЗМ РАЦІОНАЛЬНОГО

АГРАРНОГО ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ В РЕГІОНІ

Спеціальність 08.00.06 – економіка природокористування

та охорони навколишнього середовища

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Рівне - 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національному університеті водного господарства та природокористування Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор

Павлов Володимир Іванович,

Національний університет водного господарства та

природокористування Міністерства освіти і науки України,

завідувач кафедри фінансів і економіки

природокористування.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Лендєл Михайло Андрійович,

Ужгородський національний університет

Міністерства освіти і науки України,

завідувач кафедри міжнародних економічних відносин;

кандидат економічних наук, доцент

Залуцький Іван Романович,

Львівський регіональний інститут державного управління

Національної академії державного управління при

Президентові України, декан.

Захист відбудеться 20.06. 2008 року о 15 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 47.104.03 Національного університету водного господарства та природокористування Міністерства освіти і науки України за адресою: вул. Соборна, 11, м. Рівне, 33000.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного університету водного господарства та природокористування Міністерства освіти і науки України за адресою: вул. Приходька, 75, м. Рівне, 33000.

Автореферат розісланий 19.05.2008 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат економічних наук, доцент Н.Е. Ковшун

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Аграрний сектор економіки виступає важливою сферою природокористування. В усіх цивілізованих країнах він функціонує на принципових засадах сталого розвитку із застосування комплексного агроекологiчного пiдходу до формування агроландшафтiв i агроекосистем, примінення в сiльськогосподарському виробництвi досягнень бiотехнологiй, iнформацiйних технологiй, забезпечення збереження й регулювання бiорiзноманiття тощо. Детермінанти сфери аграрного природокористування зумовлені регіональними особливостями: природно-ресурсними характеристиками території, традиціями природокористування, рівнем розвитку відповідальності в сфері використання природних ресурсів тощо. Це зумовлює необхідність концентрації уваги та зусиль на територіально-галузевому векторі розвитку природокористування.

Нерозвиненість у нашій країні інституту відповідальності та відсутність зваженого системного підходу в інституціональних перетвореннях стали причиною нехтування природокористувачами екологічного імперативу. Брак консолідованого громадянського суспільства зумовлює часті порушення інституту власності на природні ресурси. Саме тому, через поліпшення інституціональної призми взаємовідносин суспільства і природи слід нині розв’язувати питання раціонального використання природних ресурсів і забезпечення на цій основі сталого розвитку регіональної сфери аграрного природокористування.

Проблеми раціонального використання та відтворення природних ресурсів на основі обґрунтування формування та розвитку окремих елементів інституціонального середовища природокористування відображені в наукових працях таких вчених: І.К. Бистрякова, О.О. Веклич, В.В. Горлачука, Б.М. Данилишина, Д.С. Добряка, С.І. Дорогунцова, Е.А. Зіня, І.Р. Залуцького, В.С. Кравціва, М.А. Лендєла, А.С. Лисецького, А.С. Малиновського, Л.Г. Мельника, Є.В. Мішеніна, В.С. Міщенка, Л.Я. Новаковського, І.М. Синякевича, А.Я. Сохнича, В.М. Трегобчука, А.М. Третяка, Ю.Ю. Туниці, С.К. Харічкова, М.А. Хвесика та ін. Проте в роботах цих авторів, на наш погляд, не достатньо уваги приділено особливостям інституціональних змін та формуванню основи сталого розвитку в територіально-галузевому вимірі, не розкрито взаємозв’язку між інституціональними передумовами ринкових перетворень в сільському господарстві та природно-ресурсній сфері, не визначено сутності інституціонального механізму аграрного природокористування в нових умовах функціонування аграрної економіки, не сформовані методичні підходи до оцінювання ефективності функціонування інституціонального середовища природокористування, не висвітлено місце і роль неформальних інститутів у забезпечені раціонального аграрного природокористування.

Актуальність та гострота вищезазначених проблем обумовила вибір теми дисертаційного дослідження, визначила його мету та завдання.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрям дисертаційного дослідження є складовою частиною виконання наукових держбюджетних досліджень, передбачених планом науково-дослідних робіт Національного університету водного господарства та природокористування та Інституту регіональних досліджень НАН України за темами „Реформування міжбюджетних відносин та оптимізація ресурсно-екологічного і соціально-економічного облаштування регіональних просторових систем” ( держ. рег. №0107U004180) та „Обґрунтування методологічних засад розробки державної програми раціонального використання та охорони природно-ресурсного потенціалу Волинської області” (номер державної реєстрації 0103U004866). У рамках наукових програм автор обґрунтував теоретичні основи вдосконалення інституціонального механізму аграрного природокористування, логічно обгрунтував регіональну модель функціонування сфери аграрного природокористування, запропонував методичний підхід до оцінювання стану розвитку інституціонального середовища аграрного природокористування, запропонував заходи інституційного характеру щодо вирішення еколого-економічних проблем функціонування суб’єктів аграрного природокористування, здійснив поглиблене обгрунтування необхідності розвитку неформальних інститутів у сфері аграрного природокористування.

Мета і завдання дослідження. Основна мета дисертаційного дослідження полягає в обгрунтуванні теоретико-прикладних засад функціонування інституційналь-ного механізму раціонального аграрного природокористування в регіоні.

Реалізація визначеної мети обумовила необхідність вирішення таких завдань:

- визначити сутність інституціонального середовища та обгрунтувати інституціональні підойми сталого аграрного природокористування;

- розкрити концептуальні засади формування та реалізації механізму сталого аграрного природокористування;

- проаналізувати стан розвитку інституціонального середовища в сфері аграрного природокористування регіону;

- дослідити рівень природоохоронного інвестування та ефективності аграрного природокористування в регіоні;

- обґрунтувати місце і роль інституціонального механізму в раціональному аграрному природокористуванні;

- розробити методичні рекомендації щодо оцінювання рівня розвитку інституціонального середовища аграрного природокористування;

- запропонувати заходи по інституціональному забезпеченню програмно-цільового управління сферою аграрного природокористування;

- розробити пропозиції щодо гармонізації функціонування формальних і неформальних інститутів аграрного природокористування.

Об'єктом дослідження є процеси, що відбуваються в інституціональному середовищі аграрного природокористування регіону.

Предметом дослідження виступають теоретико-прикладні засади функціонування інституціонального механізму раціонального аграрного природокористування в регіоні.

Методи дослідження. Теоретико-методологічною основою дисертаційної роботи є положення економічної теорії, екологічної економіки, інституціональні та неоінституціональні підходи до дослідження сфери аграрного природокористування, наукові праці вітчизняних та зарубіжних вчених, нормативно-законодавчі акти України.

У процесі дослідження застосовувалися такі загальнонаукові методи пізнання економічних явищ і процесів: діалектичний (розділ 1-3); системно-структурний (розділ 1-3); інституціональний (розділ 1, §1.1-1.3, розділ 2, §2.2, розділ 3, §3.1-3.3), а також спеціальні методи дослідження: економіко-статистичні методи: графічний метод (розділ 2, §2.1-2.3, розділ 3, §3.1-3.3), метод групування (розділ 2, §2.2-2.3, розділ 3, §3.1), картографічний метод (розділ 2, §2.2, розділ 3, §3.1), дисперсійний аналіз (розділ 2, §2.3), методи багатовимірного аналізу (розділ 3, §3.1); програмно-цільовий метод (розділ 3, §3.2).

Інформаційною основою дослідження є: Конституція України, Земельний кодекс України, Водний кодекс України, Лісовий кодекс України, нормативно-правові акти Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Президента України, матеріали Держкомстату України, Волинського обласного управління статистики, Волинського обласного управління земельних ресурсів, Державного управління охорони навколишнього природного середовища у Волинській області, праці вітчизняних та зарубіжних вчених із досліджуваної проблеми.

Наукова новизна одержаних результатів. Результати виконаного дослідження у сукупності вирішують важливу наукову проблему – розвиток і поглиблення теоретико-методологічних засад інституціонального механізму раціонального природокористування в аграрному секторі економіки регіону та переведення його на модель сталого розвитку.

Вперше:

- розкрито об’єктивний зміст поняття „інституціональний механізм аграрного природокористування”, як системи реалізації відносин власності на природні ресурси та їх специфікації, що покликана впорядкувати інтереси та поведінку учасників господарських процесів у сфері аграрного природокористування і формувати цілісність процесу раціонального використання природних ресурсів з метою забезпечення сталого розвитку за допомогою право-нормативних, економічних, екологічних та соціальних важелів;

- розроблено науково-методичний підхід щодо комплексного оцінювання рівня розвитку інституціонального середовища аграрного природокористування, що полягає у визначенні впливу соціальних, економічних, екологічних інститутів на стан аграрного природокористування і до-зволяє більш обґрунтовано визначити пріоритети управління сферою аграрного природокористування.

Удосконалено:

- систему комплексного моніторингу сфери аграрного природокористування, яку пропонується доповнити моніторингом функціонування базових інститутів та стану усунення інституціональних порушень задля підвищення ефективності інституціонального механізму аграрного природокористування;

- систему економічних відносин у сфері управління меліоративними засобами (агролісомеліоративними насадженнями та гідротехнічними спорудами внутрігосподарського призначення), що полягає в розвитку муніципальної власності із застосуванням механізму концесії.

Дістало подальший розвиток:

- інституціональне обґрунтування застосування програмно-цільового забезпечення управління природокористуванням в аграрній сфері економіки регіону, яке є методологічною і методичною основою для розробки програм раціонального використання, відтворення та охорони природно-ресурсного потенціалу регіону;

- інтегрований підхід до формування нових інституцій у сфері природокористування, що передбачає створення об’єднань природокористувачів-аграрників та надає можливість оперативного розпорядження фінансовими ресурсами для інвестування природоохоронних проектів і передбачає комплексний характер управління ризиками аграрного природокористування;

- наукові основи гармонізації формальних та неформальних інститутів аграрного природокористування як базису раціонального аграрного природокористування. Виділено інститут екологічної культури, яка, на відміну від існуючих трактувань, розглядається як неформальний інститут прирдокористування, який визначає природне єство людини, її поклик до забезпечення сталого розвитку, збалансування потреб із можливостями природи; запропоновано диверсифікацію послуг аграрних дорадчих служб, які на відміну від існуючих мають враховувати екологічні імперативи природокористування і забезпечувати на цій основі реалізацію інформаційно-консультаційної функції інституцій аграрного природокористування.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що основні положення, викладені автором в дисертації, створюють основу для подальших теоретико-методологічних та прикладних досліджень із проблем удосконалення та формування інститутів та інституцій природокористування в аграрній сфері економіки та еволюції інституціонального механізму аграрного природокористування.

Отримані результати дослідження набули практичного застосування у роботі регіональних органів управління сферою природокористування, а саме: Державного управління охорони навколишнього природного середовища у Волинській області (довідка № 1563/1-13-3 від 19.12. 2007 р.), Державної екологічної інспекції у Волинській області (довідка № 57 від 20.12. 2007 р.), Головного управління економіки Волинської обласної державної адміністрації (довідка № 06-18/52 від 20.12. 2007 р.), Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства (довідка № 540-1 від 20.12. 2007 р.), Головного управління земельних ресурсів у Волинській області (довідка № 1610/04/02-07 від 20.12. 2007 р.), Волинського обласного виробничого управління водних ресурсів і водного господарства (довідка № 2968/19-22/2-07 від 20.12. 2007 р.), Головного управління агропромислового розвитку Волинської обласної державної адміністрації (довідка № 131 від 17.05.2006 р.), а також у навчальному процесі Національного університету водного господарства і природокористування при викладанні дисциплін „Економіка природокористування”, „Розміщення продуктивних сил”, „Оцінка землі і нерухомості” (довідка № 3375-06 (від 18.12. 2007 р.).

Особистий внесок здобувача. Наукові результати, які викладені в дисертації, отримано автором особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертації використані ідеї та положення, які є результатом індивідуальної праці здобувача.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дослідження пройшли апробацію на науково-практичних конференціях: „Рекреаційна індустрія: досвід, проблеми, перспективи розвитку (м.Луцьк, 5-6 жовтня 2000 р.), “Реформування сільського господарства та розвиток інфраструктури аграрного ринку відповідно до Указів Президента України” (м. Тернопіль, 1 грудня 2000 р.), „Сучасна економічна теорія та проблеми її застосування” (м. Львів, 5-6 вересня 2002 р.), “Ефективне використання природно-ресурсного потенціалу як чинник оптимізації просторового розвитку регіонів” (м. Луцьк, 9-10 вересня 2004 р.), „Корпоративне управління в Україні: менеджмент, фінанси, аудит” (м. Рівне, 4-5 травня 2006 р.), „Проблеми і механізми відтворення ресурсного потенціалу України в контексті євроінтеграції” (м. Рівне, 19-20 жовтня 2006 р.), „Актуальні проблеми водного господарства та природокористування” (м. Рівне, 21-22 листопада 2007 р.).

Публікації. Основні результати досліджень опубліковані в 17 наукових працях загальним обсягом 49,94 друк. арк., з яких 11,37 друк. арк. належать особисто автору. У фахових наукових виданнях опубліковано 14 праць, з них 7 – одноосібно.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Робота викладена на 230 сторінках. Кількість рисунків у дисертаційній роботі – 27, таблиць – 19 (повну площу сторінки займає 1 таблиця). Список використаних джерел охоплює 146 найменувань на 13 сторінках, 5 додатків займають 28 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У першому розділі дисертаційної роботи „Теоретико-методологічні основи інституціонального середовища сталого аграрного природокористування” визначено сутність інституціонального середовища, розглянуто інституціональні важелі та обґрунтовано концептуальні засади формування та реалізації механізму сталого аграрного природокористування.

Трансформація соціально-економічної системи країни створила передумови для перегляду цілого ряду теоретичних конструкцій, що сприяло формуванню ефективної бази національної економіки на засадах сталого розвитку. Основною метою здійснення ринкових перетворень у сфері аграрного природокористування є збереження та покращення природного середовища, попередження та усунення негативних наслідків сільськогосподарської діяльності та господарської діяльності суміжних галузей, забезпечення сприятливих умов для людської життєдіяльності.

До причин низької результативності аграрного природокористування вчені та спеціалісти відносять недосконалість інституціонального середовища. Практика підтверджує, що стабільність ефективно діючих ринкових інститутів важливіша від швидкості проведення ринкових реформ. Інституціональні зміни мають відповідати викликам, які ставить зовнішня і внутрішня кон’юнктура ринку. Створення сучасного інституціонального середовища аграрної економіки має ефективно сприяти залученню ресурсної бази сільськогосподарського виробництва до відтворювального процесу, стимулювати залучення інвестицій, скорочення асиметрії соціально-економічного розвитку галузі в розрізі регіонів.

Дієвість регуляторної системи гармонізації взаємовідносин сільськогосподарського виробництва та природних ресурсів залежить від ефективності функціонування діючих інститутів та інституцій. Інститути природокористування визначають правила поведінки сільськогосподарських товаровиробників у сфері природокористування, детермінують форми та способи природокористування й поділяються на формальні та неформальні; інституції – це агенти інституціональних змін. Якщо інститути визначають можливості природокористувачів, то інституції покликані сприяти використанню цих можливостей.

Оптимізація інституціонального середовища аграрного природокористування можлива лише за умов формування якісно нової системи економічних відносин у сфері аграрного природокористування. При вдосконаленні інституціонального середовища аграрного природокористу-вання слід виходити із специфіки сільськогосподарського виробництва, регіональних особливостей використання природних ресурсів економічними суб’єктами та з їх економічних інтересів.

Важливим інструментом інституціонального забезпечення раціональ-ного аграрного природокористування виступає специфікація прав власності на природні ресурси. Від рівня надійності прав власності на об’єкти природно-ресурсної сфери залежить інтенсивність взаємовідносин господарюючих суб’єктів та їх економічне зростання. Відсутність реального захисту права власності на природні ресурси спричиняє значні трансакційні витрати, створює умови для прояву інституціональних колізій.

Перспектива розвитку сфери аграрного природокористування полягає в імплемінтації принципів раціонального використання природних ресурсів у процеси сільськогосподарського виробництва. Її можна реалізувати за умови визначення сукупності інститутів аграрного природокористування, які виконують такі функції: інтегруючу, регулюючу, балансуючу, інформаційну.

Запропонована в дисертації класифікація інститутів аграрного природокористування передбачає наявність базових інститутів (інститут власності на природні ресурси; інститут оренди, інститут влади, інститут правової відповідальності, інститути організаційних форм використання природних ресурсів); екологічних інститутів (інститут екологічної стандартизації, інститут екологічної сертифікації, інститут ліцензування, інститут екологічного аудиту, інститут екологічного моніторингу); економічних інститутів (інститут субсидування, інститут кредитування, інститут оподаткування, інститут іпотеки природних ресурсів, інститут штрафних санкцій, інститут страхування та компенсацій); соціальних інститутів, які мають неформальний характер (інститут громадського контролю, інститут освіти і виховання, інститут екологічної культури тощо).

Механізм сталого аграрного природокористування – це організаційно-економічні важелі, які мають системний характер прояву та справляють синергетичну дію на функціонування сфери аграрного природокористування й детермінують її зв’язки із екзогенними соціально-економічними чинниками. До принципів його функціонування відносяться: цілеспрямованість; науковість; ієрархічність; системність; забезпечення виробничої сфери природними ресурсами; чітка детермінація повноважень інституцій управління природоохоронною діяльністю, природокористувачів.

У другому розділі дисертації „Діагностика використання природних ресурсів аграрної сфери економіки регіону” проведено дослідження природно-ресурсних чинників сільськогосподарського виробництва регіону, визначено стан функціонування інституціонального середовища аграрного природокористування, проаналізовано інвестиційну компоненту аграрного природокористування та ефективність використання природних ресурсів у сільськогосподарському виробництві.

Природні ресурси та умови справляють вагомий вплив на виробничо-господарську діяльність сільськогосподарських підприємств. Кількісні та якісні характеристики природних ресурсів та природних умов зумовлені територіальними особливостями їх розподілу. Особливу вагу мають земельні ресурси та якість ґрунтового покриву сільськогосподарських земель. Серед зональних типів ґрунтів регіону можна виділити дерново-підзолисті – 511 тис. га, лучні – 626 тис. га, лісостепові опідзолені – 183 тис. га, дернові – 180 тис. га, типові чорноземи – 72 тис. га. Стратегічне значення для стабілізації функціонування агроландшафтних комплексів відіграють полезахисні лісові насадження. Питома вага лісів, які належали колишнім колгоспам та радгоспам становить 27 %. Аграрна спеціалізація досліджуваного регіону визначає обсяги використання водних ресурсів у господарському обороті. Структура загального споживання свіжої води в сільськогосподарському виробництві становить приблизно 60 %.

Використання природних ресурсів у сфері виробництва продукції сільського господарства в розрізі адміністративних районів регіону характеризується конвергентністю. У більшості сільськогосподарських підприємств відсутні науково-обгрунтовані сівозміни, ґрунтозахисні технології вирощування сільськогосподарських культур, не вистачає необхідної кількості органічних та мінеральних добрив, що зумовлює виснаження земель, зниження родючості ґрунтів, їх деградацію. Низький показник лісистості спостерігається у лісостеповій та перехідній зонах регіону. Щодо динаміки споживання води сільськогосподарськими товаровиробниками, то протягом останніх років вона залишається стабільною. Має місце тенденція незначного зменшення використання водних ресурсів із-за причин падіння інтенсивності сільськогосподарського виробництва, скорочення площ посіву на меліорованих землях.

У Волинській області питома вага осушених земель, які використовуються як сільськогосподарські угіддя у загальній площі сільськогосподарських угідь регіону складає 33 % (346,7 тис. га). Збиткова діяльність більшості сільгоспвиробників спричинила руйнацію внутрішньогосподарських осушувальних систем, що зумовило виникнення екологічної небезпеки. Поряд з цим природокористувачі, які володіють сільськогосподарськими угіддями, не завжди дотримуються вимог Водного кодексу та інших нормативно-правових актів у сфері водокористування.

Досліджуючи стан аграрного природокористування регіону встановлено, що введення інституту приватної власності на землю не забезпечило сподіваної ефективості сільськогосподарського виробництва. Структурні перекоси в інституціональному середовищі спричинені порушеннями з боку безпосередніх інституцій управління сферою природокористування. Практично повністю вичерпав себе інститут стимулювання праці в сільському господарстві. Однією з причин такого становища є недостатнє фінансове забезпечення земельної реформи (табл. 1).

Таблиця 1

Динаміка обсягів фінансування земельної реформи у Волинські області

Роки | Державний бюджет, тис. грн. | Обласний бюджет, тис. грн.

Кошторис | Надходження | % | Кошторис | Надходження | %

2001 | 435 | 349 | 80,2 | 100 | 257,3 | >2,6

2002 | 790 | 24 | 3,0 | 650 | 551,7 | 84,9

2003 | 230 | 230 | 100 | - | - | -

2004 | 528 | 339,8 | 64,4 | 100 | 100 | 100

2005 | 420 | 419,9 | 100 | - | - | -

2006 | 565 | 190 | 33,6 | - | - | -

2007 | 791,9 | 226,7 | 28,6 | - | - | -

Всього | 1779,4 | 47,3 | 850 | 909 | 106,9

Основними джерелами фінансування земельної реформи є кошти державного та обласного бюджетів. При цьому масштаби фінансування з державного бюджету втричі більші, ніж з регіонального. Лише в 2003 та 2005 роках фактичний обсяг фінансування з державного бюджету відповідав величині коштів закладених у кошторисі. В інші роки мало місце недофінансування визначених у кошторисі робіт. Загалом за період 2001-2007 рр. фактичне фінансування з державного бюджету становило лише 47,3 % від запланованого. Тоді як надходження коштів із обласного бюджету перевищило запланований рівень фінансування на 6,9 %.

Для здійснення найважливіших природоохоронних цілей розвитку регіону, велике значення має формування надійної фінансово-економічної бази реалізації програм щодо збереження та раціонального використання природних ресурсів у сфері виробництва продукції сільського господарства. Фінансування природоохоронної діяльності здійснюється з державного, місцевого бюджетів, цільових фондів охорони навколишнього природного середовища, власних коштів підприємств, установ та організацій. Динаміка спрямування коштів із усіх джерел фінансування на виконання природоохоронних заходів у Волинській області за період 2001-2005 рр. відображена на рис. 1.

Рис. 1. Динаміка інвестування природоохоронних заходів регіону

Фактично має місце недофінансування природоохоронних заходів у регіоні у порівнянні із запланованими обсягами інвестицій. У структурі джерел фінансування природоохоронної діяльності регіону найбільшу питому вагу займають кошти, що виділяються державою. Серед інших джерел фінансування слід виділити кошти підприємств-природокористувачів.

Таким чином ефективне вирішення екологічних проблем залежить як від масштабів фінансування природоохоронних заходів, так і від економічної складової формування інвестиційної бази природокористування. Лише за умови ефективного функціонування агропідприємств створюються можливості для нормального відтворення природних ресурсів, що використовуються у виробничій сфері. Однак економіка сільськогосподарських підприємств досліджуваного регіону перебуває на незадовільному рівні. Питома вага збиткових підприємств у загальній їх чисельності в 2005 р. становила 46 %.

Використовуючи елементи дисперсійного аналізу встановлено вплив агротехнічних факторів та природно-кліматичних умов на варіацію рівнів урожайності основних сільськогосподарських культур регіону. Було спрогнозовано до 2010 р. рівні урожайності основних сільськогосподарських культур у розрізі суб’єктів господарювання. Встановлено, що урожайність основних сільськогосподарських культур регіону в сільськогосподарських підприємствах та фермерських господарствах зросте, а в господарствах населення – зменшиться. Це обумовлює необхідність укрупнення суб’єктів природокористування для раціонального використання природних ресурсів.

Незадовільне функціонування інституціонального середовища призводить до розбалансування оптимуму соціально-економічних і природних умов на території досліджуваного регіону. В результаті погіршується якість навколишнього середовища, зменшується ресурсний потенціал, знижується добробут життя населення. Розв’язання даних проблем потребує піднесення ефективності застосування важелів інституціонального механізму раціонального аграрного природокористування.

Третій розділ роботи „Удосконалення інституціонального механізму раціонального аграрного природокористування в регіоні” присвячений детермінації інституціонального механізму раціонального аграрного природокористування, інституціональному забезпеченню програмно-цільового управління природокористуванням в аграрній сфері економіки, а також обґрунтуванню шляхів гармонізації формальних і неформальних інститутів аграрного природокористування.

Розширене відтворення природних ресурсів можливе за умови чіткого розуміння моделі функціонування регіональної системи аграрного природокористування. Під останньою слід розуміти послідовність управління природними ресурсами в процесі їх використання в сільськогосподарському виробництві. Побудова такої моделі передбачає: визначення цільової функції та розробку правил вибору рішень; регламентацію порядку ранжування екологічних та економічних інтересів; визначення параметрів входу і виходу інформації.

Функціонування інституціонального механізму аграрного природокористування слід розглядати як систему реалізації відносин власності на природні ресурси та їх специфікації, що покликана впорядкувати інтереси та поведінку учасників господарських процесів за допомогою право-нормативних, економічних, екологічних та соціальних важелів (рис. 2). Еволюцію інституціонального механізму аграрного природокористування можна представити як ланцюгову послідовність таких етапів: виникнення проблем природокористування, які можна вирішити через синергетичний важіль, що каталізує сумісні суспільні дії природокористувачів; формування нових (оновлення) норм та правил у сфері аграрного природокористування; підвищення коефіцієнта корисної дії нових інститутів шляхом адаптування до практики природокористування, їх конкретизація та регламентація; чітке закріплення функцій, прав, обов’язків природокористувачів у сфері використання природних ресурсів; формування системи підтримки функціонування нових інститутів шляхом встановлення економічних стимулів та санкцій; становлення цілісної інституціональної системи з елементами самокерованості, яка представлена ідеологією та цілями, що ідентичні цінностям природокористування та одобреної більшістю природокористувачів; створення системи інституцій, яка покликана забезпечувати контрольну функцію.

Рис. 2. Інституціональний механізм раціонального аграрного природокористування

Визначення стану сфери аграрного природокористування повинно не лише відображати рівень досягнутих виробничих можливостей, але й засвідчувати ефективність інституціональних заходів. Під оцінюванням інституціонального середовища раціонального використання та відтворення природних ресурсів слід розуміти сукупність регулярних процедур аналізу сфери аграрного природокористування, ідентифікації джерел формування природоохоронних інститутів, визначення масштабів їх дії та розкриття ролі кожного інституційного джерела в результатах функціонування сфери природокористування. На основі такої оцінки приймаються рішення щодо застосування та трансформації моделей і механізмів аграрного природокористування. Вони можуть використовуватися двояко: по-перше, для вибору варіанту стратегії природокористування; по-друге, для управління сферою природокористування в процесі реалізації обраної стратегії.

Для оцінювання середовища аграрного природокористування пропонуємо розраховувати інтегральний інституціональний індекс аграрного природокористування. Це комплексний показник, який агрегує економічні, екологічні показники функціонування інститутів аграрного природокористування та базисні інститути. Завдяки побудові регресійної моделі досліджуваного явища було встановлено, що послідовність розміщення факторних чинників за їх рангом впливу на інтегральний інституціональний індекс аграрного природокористування наступна: базові інститути, екологічні інститути, економічні інститути. Отримані результати свідчать про необхідність поліпшення функціонування інститутів у сфері аграрного природокористування, підвищення їх дієвості. Тому важливе місце тут повинно приділятися питанню контролю за станом усунення виявлених інституціональних порушень, насамперед у сфері діяльності базових інститутів аграрного природокористування. Для цього пропонується формування комплексної системи моніторингу за станом функціонування інституціонального середовища аграрного природокористування.

В умовах глобалізаційних викликів слід підвищити оперативність природоохоронного управління в конкретному регіональному просторі. Застосування програмно-цільового управління сферою аграрного природокористування є гарантією прозорості регіональної екологічної політики. Реалізацію Програми раціонального використання, відтворення та охорони природно-ресурсного потенціалу регіону, розроблену за участю автора, слід розглядати як конкретний інструмент апроксимації національних екологічних інститутів з міжнародними нормами сталого природокористування. Інституціональне забезпечення програмно-цільового управління сферою аграрного природокористування представлено на рис. 3.

Рис.3. Інституціональне забезпечення програмно-цільового управління сферою аграрного природокористування

Інтегрований підхід до проблем природокористування в регіоні дає можливість вирішити нагальне питання сьогодення – диверсифікація джерел і збільшення обсягів інвестування. Саме в рамках кожного адміністративного району буде доцільним ініціювання створення об’єднань природокористувачів-аграрників. Їх активне залучення в процес фінансування природоохоронних заходів сприятиме оптимізації використання природоохоронних коштів, а також частково децентралізує управління природоохоронною діяльністю. Функціонування такої інституції важливе із огляду на необхідність раціонального використання агролісомеліоративних насаджень та внутрігосподарських меліоративних споруд. Пропонується поширення інституту концесії в системі економічних відносин щодо управління меліоративними засобами.

Важливим чинником інституціонального середовища раціонального використання природних ресурсів у контексті активізації потенціалу етноекології, застосування національних та регіональних традицій господарювання є розвиток неформальних інститутів. Активізація їх діяльності повинна бути направлена на здійснення громадського контролю за використанням природних ресурсів та формування екологічної культури природокористувачів. Реновація екологічної ментальності сучасних природокористувачів вимагає ідентифікації ціннісних пропорцій в аграрному природокористуванні.

На наш погляд слід акцентувати увагу на необхідності зрівноваження індивідуальних та колективних цінностей, виходячи з потреби розвитку інститутів екологічної відповідальності в аграрному природокористуванні. В цьому плані доцільним є використання інституту екологічного дорадництва, який дає змогу передати нові знання, сучасні екологобезпечні технології та ринкову інформацію суб’єктам господарювання та сільському населенню. На жаль, у структурі послуг аграрної дорадчої служби регіону не передбачено надання екологічних послуг. Головне завдання екологічного дорадництва повинно полягати у формуванні самостійних навиків сільськогосподарських товаровиробників у прийнятті управлінських рішень у цій сфері.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі здійснено теоретико-методологічне і прикладне узагальнення та обґрунтування вирішення наукового завдання, що полягає в удосконаленні інституціонального механізму раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів в аграрній сфері економіки регіону. Результати проведеного дослідження дозволяють сформулювати такі висновки та пропозиції:

1.Трансформаційні процеси в аграрному секторі економіки позначилися на функціонуванні сфери аграрного природокористування. Нині вона перебуває на стадії системно-структурної модернізації, яка характеризує стан ринкових перетворень, що мають місце в економіці сільського господарства. Ці обставини вимагають зваженого підходу до визначення та реалізації окремих господарських пріоритетів у середовищі природокористування. Їх реалізація вимагає глибинного та зваженого аналізу всіх елементів інституціонального середовища раціонального аграрного природокористування.

2.Раціональне аграрне природокористування є системою використання природних ресурсів, яка базується на інституціональних нормах, що детермінують їх цільове призначення, забезпечують високу ефективність природокористування, його охорону, захищають права власників і користувачів природних ресурсів на умовах дієвого моніторингу формальних і неформальних інституцій. Системний підхід до активізації механізмів забезпечення сталого аграрного природокористування вимагає пошуку шляхів удосконалення інституціонального базису (механізму) аграрного природокористування. У контексті цього слід виділяти базисні, економічні, екологічні та соціальні інститути аграрного природокористування.

3.Саме інституціональна теорія сприяє ідентифікації магістральних напрямів розвитку аграрного природокористування. Інституціональне середовище є фундаментальною базою аграрного природокористування, яка визначає тісноту взаємозв’язку суб’єктів господарювання з природним середовищем та детермінує характер інституціональних змін у сфері використання природних ресурсів.

4.Вагомий вплив на забезпечення сталого розвитку сфери аграрного природокористування справляє інститут власності на природні ресурси. Функціональна стабільність інституту власності сприяє згладжуванню антагоністичних суперечностей між економічними та екологічними інтересами в системі природокористування. Чітке розмежування прав і обов’язків власників природних ресурсів і природокористувачів є основою дієвої системи противаг між державними, муніципальними, корпоративними та індивідуальними інтересами.

5. Результати діагностики використання природних ресурсів в умовах діючого інституціонального середовища аграрного природокористування Волинської області показали, що функціонуючі формальні інституції не завжди дотримуються норм і правил раціонального природокористування. Ряд неформальних інститутів не повністю адаптувалися до умов ринкової системи господарювання. Рівень платежів і зборів у сфері аграрного природокористування не сприяє достатньому накопиченню фінансових засобів. Відсутнє їх належне цільове використання. Незадовільне фінансове становище більшості сільськогосподарських товаровиробників каталізує процеси деградації природно-ресурсної сфери.

6.У роботі запропоновано модель та механізм функціонування сфери аграрного природокористування регіону, які базуються на розвитку інституціональних умов та інституцій, що забезпечують централізацію управління природоохоронною діяльністю за територіальним принципом. Використання комплексного оцінювання стану функціонування інституціонального середовища аграрного природокористування дає змогу визначити вплив базових, екологічних, економічних та соціальних інститутів на рівень розвитку інституціонального середовища.

7.Інституціональне забезпечення управління сферою аграрного природокористування полягає в розробці та обґрунтуванні програмно-цільового методу менеджменту природних ресурсів. Це дає змогу посилити роль інститутів аграрного природокористування в раціональному використанні природних ресурсів, сприяти екологізації аграрного виробництва та соціалізації природокористування, зменшити рівень бюрократизації інституцій природокористування, централізувати потоки природоохоронних інвестицій, сприяти адаптації регіонального інституціонального середовища аграрного природокористування до системи європейських екологічних цінностей.

8.Важливе значення для збереження функцій та цінностей природних ресурсів, які використовуються в сільськогосподарському виробництві має реновація меліоративної системи регіону. Пропонується передача меліоративних споруд внутрігосподарського призначення та агролісомеліоративних насаджень у власність місцевих територіальних громад. Особлива роль відводиться трансформації практики управління та зміни інституту економічних відносин, реалізації концесійного механізму їх використання. Перспективи реалізації екологічних програм, забезпечення міжсекторальної координації, централізації системи відповідальності й стимулювання потребують вдосконалення організаційних структур. Формування об’єднань природокористувачів-аграрників сприяє нагромадженню фінансових ресурсів та їх оперативному розпорядженню в процесі інвестування природоохоронних проектів та управління ризиками аграрного природокористування.

9.Систему формальних інститутів природокористування, які регламентовані законами, стандартами доповнює екологічна культура. Екологічну культуру аграрного природокористування слід розглядати як неформальний інститут природокористування, який визначає природну сутність людини, її поклик до гармонічного розвитку з довкіллям. Вона формує простір соціальної відповідальності аграрного бізнесу. Перш за все відповідальності за раціональне використання природних ресурсів, охорону навколишнього природного середовища, екологічну безпеку виробництва сільськогосподарської продукції. У контексті утвердження неформальних інститутів важливо диверсифікувати структуру послуг дорадчих служб, яка має враховувати екологічні імперативи природокористування і забезпечувати на цій основі реалізацію інформаційно-консультаційної функції інститутів.

10.Належне інформаційне забезпечення підтримки розвитку інституціонального середовища аграрного природокористування вимагає доповнення системи комплексного моніторингу природних ресурсів ще одним об’єктом спостереження. Пропонується запровадити систему моніторингу функціонування базових інститутів у сфері аграрного природокористування.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографії

1.Підвищення ефективності використання, відтворення і охорони земельних ресурсів регіону / Борщевський П.П., Чернюк М.О., Заремба В.М., Коренюк П.І., Князьков О.П. – К.: Аграрна наука, 1998. – 240 с. – 2,76 друк. арк. Особистий внесок здобувача – розглянуто стан використання сільськогосподарських земель регіону, економічні показники землекористування, з'ясовано рівень екологічної ефективності використання, відтворення і збереження земельних ресурсів, проаналізовані та запропоновані основні напрями і шляхи інституціонального вдосконалення земельних відносин і форм господарювання в АПК, визначено неформальні інститути підвищення ефективності використання, відтворення і збереження земельних ресурсів.

2.Павлов В.І., Заремба В.М., Савош Л.В. Реформування підприємств аграрної сфери регіону (за матеріалами Волинської області): Монографія. – Луцьк: Надстир’я, 1999. – 152 с. – 1,13 друк. арк. Особистий внесок здобувача – розглянуто методику паювання земель і майна сільськогосподарських підприємств як умови для трансформації інституціонального середовища АПК, визначено проблеми функціонування економічних, соціальних та екологічних інститутів аграрного сектору економіки регіону та запропоновано шляхи їх вдосконалення.

3.Павлов В.І., Фесіна Ю.Г., Заремба В.М., Мазурик С.М. Детермінація сільськогосподарських земель на ринку нерухомості: Монографія. – Луцьк: Надстир’я, 2006. – 364 с. – 3,18 друк. арк. Особистий внесок здобувача – розглянуто еволюцію економічної думки щодо інтитуту власності на земельні ресурси, визначено місце та динаміку сільськогосподарських угідь в системі землекористування, проведено оцінювання стану сільськогосподарського виробництва регіону в порівнянні з регіонами західної частини країни та в розрізі форм господарювання, визначено ефективність функціонування сільськогосподарських інституцій регіону.

Статті у наукових фахових виданнях

1.Заремба В.М. Актуальні проблеми розвитку сільського господарства в локальних рекреаційних комплексах // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Рекреаційна індустрія: досвід, проблеми, перспективи розвитку: Щорічник наукових праць. / НАН України. Інститут регіональних досліджень. – Львів, 2000. – Вип. ХХІ. – С.117-119. – 0,13 друк. арк.

2.Заремба В.М. Ефективність функціонування аграрно-виробничих формувань регіону // Проблеми раціонального використання соціально-економічного та природно-ресурсного потенціалу регіону: Фінансова політика та інвестиції: Зб. наук. пр. – Луцьк: Надстир’я, 2001. – Вип. VІІ; № 2. – С. 26-35. – (сер. Підприємництво та зайнятість). – 0,56 друк. арк.

3.Заремба В.М. До питання раціонального використання природного потенціалу в аграрній сфері регіону // Проблеми раціонального використання соціально-економічного та природно-ресурсного потенціалу регіону: Фінансова політика та інвестиції: Зб. наук. пр. – Луцьк: Надстир’я, 2001. – Вип. VІІ; № 4. – С. 14-20. – (сер. Природокористування та ресурсозбереження). – 0,38 друк. арк.

4.Заремба В.М., Савош Л.В. Ресурсно-сировинна база переробних підприємств агробізнесу Волинської області // Проблеми раціонального використання соціально-економічного та природно-ресурсного потенціалу регіону: Фінансова політика та інвестиції: Зб. наук. пр. – Луцьк: Надстир’я, 2002. – Вип. VІІІ; № 4. – С. 87-96. – (сер. Природокористування, екологія та ресурсозбереження). – 0,25 друк. арк. Особистий внесок здобувача – розглянуто ресурсну характеристику переробних підприємств регіону.

5.Заремба В.М., Павлов В.І. Особливості структурної перебудови аграрної сфери регіону в умовах трансформації національної економіки // Науковий вісник: Сучасна економічна теорія та проблеми її застосування: Зб. наук. пр. – Львів, УкрДЛТУ, 2002. – Вип. 12.6. – С. 43-47. – 0,13 друк. арк. Особистий внесок автора – обґрунтовано інституційні складові структурної перебудови аграрної сфери регіону.

6.Заремба В.М. Стан та перспективи розвитку переробної сфери агробізнесу Волині // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Регіональна політика сталого розвитку: принципи формування, механізми реалізації: Щорічник наукових праць. / НАН України. Інститут регіональних досліджень. – Львів, 2002. – Вип. V. – С. 504-511. – 0,44 друк. арк.

7.Заремба В.М. Передумови розвитку аграрної сфери регіону в процесі адміністративно-територіальної реформи в Україні // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Регіональна політика в Україні: форми та методи реалізації: Щорічник наукових праць. / НАН України. Інститут регіональних досліджень. – Львів, 2005. – Вип. ІІ. – С. 597-603. – 0,38 друк. арк.

8.Заремба В.М., Мазурик С.М. Розвиток аграрного сектора економіки регіону // Проблеми раціонального використання соціально-економічного та природно-ресурсного потенціалу регіону: Фінансова політика та інвестиції: Зб. наук. пр. – Рівне: НУВГП, 2005. – Вип. ХІ; № 2. – С. 40-50. – (сер. Підприємництво, менеджмент та маркетинг). – 0,3 друк. арк. Особистий внесок автора – визначено сучасні інституціональні проблеми розвитку аграрної економіки регіону.

9.Заремба В.М., Павлов В.І. Проблеми розвитку та фінансового забезпечення сільських територій // Проблеми раціонального використання соціально-економічного та природно-ресурсного потенціалу регіону: Фінансова політика та інвестиції: Зб. наук. пр. – Рівне: НУВГП, 2006. – Вип. ХІІ; № 3. – С. 133-138. – (сер. Зайнятість та соціальна інфраструктура). – 0,1 друк. арк. Особистий внесок автора – розглянуто проблемні моменти функціонування інститутів розвитку сільських територій, визначено фактори зростання рівня соціально-економічного розвитку території.

10.Заремба В.М. Характеристика чинників розвитку сільських територій // Вісник національного університету водного господарства та природокористування: Економіка: Зб. наук. пр. – Рівне: НУВГП, 2007. – Вип. 2 (38). – С. 89-94. – 0,31 друк. арк.

11.Заремба В.М. Гармонізація інтересів як чинник підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва // Проблеми раціонального використання соціально-економічного та природно-ресурсного потенціалу регіону: Фінансова політика та інвестиції: Зб. наук. пр. – Рівне: НУВГП, 2007. – Вип. ХІІІ; № 1. – С. 204-210. – 0,38 друк. арк.

12.Заремба В.М. Інституціональні перетворення у контексті екологічно сталого розвитку аграрного природокористування // Проблеми раціонального використання соціально-економічного та природно-ресурсного потенціалу регіону: Фінансова політика та інвестиції: Зб. наук. пр. – Рівне: НУВГП, 2007. – Вип. ХІІІ; № 2. – С. 206-213. – 0,38 друк. арк.

13.Заремба В.М. Шляхи збалансування системи аграрного природокористування регіону // Проблеми раціонального використання соціально-економічного та природно-ресурсного потенціалу регіону: Фінансова політика та інвестиції: Зб. наук. пр. – Рівне: НУВГП, 2007. – Вип. ХІІІ; № 3. – С. 187-194. – 0,38 друк. арк.

14.Заремба В.М., Фесіна Ю.Г. Механізми використання природних ресурсів у контексті забезпечення дієздатності інституціональних засад аграрного природокористування // Економічні науки: Зб. наук. пр. / Луцький державний технічний університет. – Луцьк, 2007. – Вип. 4; Частина 2. – С. 104-110 (сер. Регіональна економіка). – 0,18 друк. арк. Особистий внесок автора – визначено принципи функціонування механізмів регулювання природоохоронної діяльності в сфері сільськогосподарського виробництва, запропоновано важелі та інструменти механізму використання природних ресурсів.

АНОТАЦІЯ

Заремба В.М. Інституціональний механізм раціонального аграрного природокористування в регіоні. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.06 – економіка природокористування та охорони навколишнього середовища. – Національний університет водного господарства