МIНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УКРАЇНИ

ДОНЕЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

УДК 330.115.658.512

Ремпель Олександр Генріхович

МОДЕЛЮВАННЯ МАРКЕТИНГО-ОРІЄНТОВАНОГО

УПРАВЛІННЯ ВИРОБНИЦТВОМ ВЕЛИКОГО

ПРОМИСЛОВОГО КОМПЛЕКСУ

Спеціальність 08.03.02 - Економіко-математичне моделювання

А в т о р е ф е р а т

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Донецьк - 1999

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі економічної кібернетики Донецького державного університету Міністерства освіти України (м. Донецьк).

Науковий керівник - доктор економічних наук

Гузь Микола Григорович,

Донецький державний університет

Міністерства освіти України,

професор кафедри матетатики та математичних

методів у економіці (м. Донецьк)

Офіційні опоненти : доктор економічних наук, професор

Забродський Вячеслав Адамович,

завідуючий кафедрою економічної

кібернетики Харківського державного

університету Міністерства освіти України,

кандидат економічних наук, доцент

Олейник Юрій Тимофійович,

завідуючий кафедрою математики

та обчислювальної техніки

Макіївського економіко-гуманітарного

Інститута Міністерства освіти України,

Провідна установа - Інститут економіки промисловості НАН України, відділи проблем управління виробництвом і проблем ефективного використання виробничого потенціалу (м. Донецьк).

Захист відбудеться 15 грудня 1999 року о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 11.051.01 у Донецькому державному університеті за адресою: 340015, м.Донецьк, вул. Челюскінців, 198а, ауд. 101.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Донецького державного університету (340055, м.Донецьк, вул.Університетська, 24)

Автореферат розісланий 20 березня 1999 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

к.е.н., доцент Овечко Г.С.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Сучасний стан національної економіки багато в чому визначається кризою виробничої сфери, основною ланкою якої є підприємство. Тому необхідно побудувати механізми адаптації підприємств до сучасних умов господарювання і розробити ринкову концепцію виробничого менеджменту. Ринкова концепція управління заснована на тому, що управління є діяльністю господарюючого суб'єкту, в процесі якої відбувається упорядкування його структурних елементів на основі ринкових механізмів регулювання господарських процесів. В ринковій концепції управління цілі управління визначаються інтересами конкретного трудового колективу (а не народногосподарськими інтересами, притаманними плановій концепції управління) і одержуваний прибуток призначається передусім для задоволення соціальних та економічних інтересів членів трудового колективу і власників майна господарюючого суб'єкту.

Таким чином управління виробництвом стає наукою і мистецтвом прийняття рішень щодо створення конкурентних переваг у ринковому середовищі і подолання конкурентних бар'єрів. В сфері економіки виробництва і теорії конкуренції широко відомі праці професора Гарвардської школи бізнесу Майкла Е. Портера. Дослідженням проблем конкуренції займаються Г. Л. Азаєв, Ю. І. Коробов, А. Ю. Юданов, А. І. Ястремський і ін.

Розвиток економіки ринково-підприємницького типу викликав серію реформ в управлінні як самою економікою, так і її найважливішим елементом - виробництвом, в яких перевага надається не економічному зростанню як такому, а ефективності, що досягається насамперед завдяки гнучкості і швидкій адаптації до умов зовнішнього середовища, що змінюються. Проблема моделювання управління виробництвом на різних етапах економічного розвитку розбудовується у працях М. І. Іванова, В. Н. Амітана, В. В. Шкурби, В. Ф. Ситніка, К. Г. Татевосова, В. А. Забродського, Ю. Г. Лисенка, В. Л. Петренка та ін.

Сучасне управління виробництвом повинно бути маркетинго-орієнтованим з широким використанням модельних економіко-математичних конструкцій. На більшості підприємств створені відділи маркетингу, основною задачею яких стало вивчення ринку. При цьому необхідно витримати цілісність процесу управління шляхом зміни функцій і повноважень усіх виробничих структур, застосування маркетингу як системи управління, а не у формі реалізації деяких його функцій: аналіз потреб, прогнозування ринку, вивчення товару. Тому обрана тема дослідження у дисертації є актуальною.

Зв'язок із науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана за матеріалами держбюджетної теми Донецького державного університету “Господарський механізм виробничих систем” (реєстраційний номер 01920005513).

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка методів і моделей системи маркетинго-орієнтованого управління виробництвом, що функціонує в умовах ринку, які дозволяють підвищити якість управління.

Для досягнення вказаної мети в дисертаційній роботі вирішені наступні задачі:

проведено аналіз функціонування виробничих систем у сучасних умовах;

виділено маркетинго-логістичні функції в управлінні виробництвом;

запропоновано концепцію побудови системи маркетинго-орієнтованого управління виробництвом;

розроблено комплекс моделей виробничого вибору рішень в умовах ринкової конкуренції;

розкрито механізми споживчого вибору на ринку, дається формалізований опис інтересів споживачів і виробників. Приводяться підходи до вибору маркетингових рішень в управлінні виробництвом при виборі видів реклами і варіантів сегментування споживчого ринку;

запропоновано структуру інтегрованої інформаційної системи управління виробництвом і особливості побудови основних функціональних блоків.

Наукова новизна. В дисертації виконано поставлення і вирішення актуальної задачі моделювання маркетинго-орієнтованого управління виробничою системою. Отримано такі нові наукові результати:

концепція побудови системи маркетинго-орієнтованого управління виробництвом, яка в центрі всієї виробничо-господарської діяльності підприємства ставить інтереси споживача, що виражаються ринковим середовищем;

комплекс моделей і механізмів вирішення задач управління виробництвом з урахуванням конкурентних чинників, ризику погашення дебіторської заборгованості, чинника часу, інфляційних витрат;

модель вибору основних напрямків підвищення конкурентоспроможності продукції, що побудована на основі аналізу конкурентів, нормативно-технічних і економічних показників продукції і дозволяє прийняти оптимальне рішення;

моделі споживчої поведінки на ринку в залежності від внутрішніх і зовнішніх умов, що враховують інтереси споживача і дозволяють враховувати невизначені чинники.

Предмет і об'єкт дослідження. Предметом дослідження в дисертації є моделювання системи маркетинго-орієнтованого управління виробництвом (МОУВ) в умовах ринкової конкуренції. Об'єктом дослідження є система управління виробництвом ВАТ “Металургійний комбінат “Азовсталь”.

Теоретичну і методологічну основу дослідження складають праці вітчизняних і зарубіжних учених з проблем економіко-математичного моделювання функціонування виробничих систем, сучасні інструментальні методи та інформаційні технології прийняття управлінських рішень.

Практична цінність і реалізація результатів дослідження, отриманих в дисертації, полягає в наступному.

Розроблений комплекс моделей управління виробничою системою дозволяє в умовах нестабільного економічного середовища з урахуванням підсилення конкуренції виробити оптимальні рішення. Використання результатів дослідження забезпечує підвищення гнучкості і стабільності планів виробництва, підвищення конкурентоспроможності продукції, зниження працевитрат.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації доповідалися і обговорювалися:

на Першій Всеукраїнській науково-практичній конференції “Проблеми економічного ризику: аналіз і управління” (м. Київ, жовтень 1998 р.);

на Третій Всеукраїнській науково-практичній конференції “Проблеми економічної кібернетики” (м. Донецьк, травень 1998 р.);

на наукових семінарах кафедри економічної кібернетики Донецького державного університету і Інституту економіки промисловості НАН України.

Практичні результати дисертації розглядалися на засіданнях науково-технічної ради ВАТ “МК “Азовсталь”.

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 9 друкованих праць загальним обсягом 9,3 д. а., з яких особисто автору належить 7,4 д. а.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку літератури з 120 найменувань, додатків і викладена на 158 сторінках друкованого тексту, який включає 9 таблиць, 29 рисунків.

Актуальність дослідження, цілі, задачі та наукова новизна обгрунтовані у вступі.

В першому розділі "Концептуальні основи управління виробництвом у ринковій економіці" з системних позицій дається аналіз функціонування виробничих систем, показано роль конкуренції та сформульовано маркетинго-логістичні функції в управлінні виробництвом. Розроблено принципові положення побудови концепції маркетинго-орієнтованого управління виробництвом:

основні напрямки розвитку виробничої системи підприємства визначаються споживчим ринком;

досягнення мети в процесі функціонування виробництва пов'язане головним чином із задоволенням всього спектру потреб споживчого ринку щодо асортименту продукції, яка випускається, та видам послуг;

маркетингові рішення визначають конкурентоспроможність продукції, що випускається на світовому і вітчизняному ринках;

рівень коливань у попиті на продукцію є сигналом для вибору керуючих впливів і проведення маркетингового аналізу конкурентоспроможності продукції;

ключовим моментом у маркетинговому аналізі положення виробничої фірми на ринку конкурентів є вибір напрямків підвищення конкурентоспроможності продукції в розрізі технічних і економічних параметрів та оптимізація витрат на ці заходи;

різноманітність асортименту (диверсифікація) продукції, що випускається, на основі розробки нових виробів, характеристики яких визначаються в результаті маркетингових досліджень потреб ринку і можливостей виробництва;

реалізація принципів маркетинго-орієнтованого управління виробництвом (МОУВ) є можливою на основі розробки функціональної структури системи автоматизованого управління маркетинговими операціями із застосуванням кібернетичних принципів;

взаємопов‘язаний розгляд функцій управління виробництвом, маркетингом і фінансами є необхідною передумовою сталого положення підприємства на споживчому ринку, формування стратегії поведінки в складних кризових ситуаціях;

маркетинго-орієнтоване управління виробництвом спирається на фундаментальні основи ієрархічного управління і припускає реалізацію функцій узгодження і координації (в просторовому і часовому аспектах) рішень, отриманих у підсистемах, розташованих на різних рівнях ієрархії;

застосування нетрадиційних форм виробничих відносин (лізинг, факторинг та ін.), притаманних ринковій системі, повинно зайняти у МОУВ гідне місце поряд з новими інформаційними технологіями підтримки маркетингу;

система маркетинго-орієнтованого управління виробництвом повинна будуватися з урахуванням невизначених чинників і передусім конкурентного ризику.

Великий промисловий комплекс – це виробничо-економічна система, яка складається з самостійних виробничих одиниць і для якої властиві організаційна, економічна, виробничо-господарська і соціальна єдність. Типовим представником великих промислових комплексів є металургійний комбінат “Азовсталь” – одне з найбільш стабільно працюючих підприємств металургійної галузі України.

Великий промисловий комплекс обумовлює виникнення принципово нових виробничих задач у зв'язку з конкурентною боротьбою за ринки збуту продукції і ресурсні ринки. Логіка ринкових умов, основним рушійним чинником якої є конкуренція, вимагає розробки і вирішення виробничих проблем, що забезпечують підтримання та підвищення конкурентоспроможності продукції, яка випускається на ринку. Ринкові сегменти продукції комбінату включають країни Ближнього і Дальнього зарубіжжя, споживачів України.

В другому розділі “Моделювання виробничого вибору в умовах ринкової конкуренції” наведені загальне поставлення і математичні основи вирішення задач виробничого вибору. Розроблено моделі та механізми вирішення задач управління виробництвом в умовах ринкової конкуренції, моделі виробничого вибору в умовах інфляції і нерівноважних ситуаціях.

Згідно загальній теорії розрізняють досконалу і недосконалу конкуренції і відповідний їм вибір рішень, що мають специфічні прояви на довгочасному і короткочасному проміжках часу. Розглянуто підходи до виробничого вибору в умовах досконалої і недосконалої конкуренції.

У виробничих системах розповсюджені механізми вибору на основі виробничої функції, яку в умовах ринкової конкуренції можна описати системою рівнянь:

,

де уj - обсяг виробництва j-го продукту;

j - конкурентний ризик виробництва j-го продукту;

pj - ціна одиниці j-го продукту;

xij - витрати i-го виробничого ресурсу на випуск одиниці j-го ресурсу.

Доход D виробничої фірми в певному часовому періоді визначається величиною (P, y), де P=(p1,p2,...,pm) - вектор ринкових цін; y=(y1,y2,...,ym) - вектор обсягів виробництва продукції.

Конкурентний ризик j[0,1] визначає сімейство виробничих функцій (рис.1). Тут при j1 маємо умови досконалої ринкової конкуренції, коли пропозиція продукту не залежить від ціни. В інших випадках вплив цінового чинника посилюється.

Витрати С підприємства включають постійну C0 и змінну Cp складові та у виробництві одиниці j-го продукту виражаються функцією витрат:

.

Тут cij, - змінні витрати i-го ресурсу на одиницю j-го продукту. Величина C0 є постійною на релевантному періоді й у значній мірі впливає на ступінь беззбитковості та фінансової сталості підприємства. В більшості випадків функція Cj є аддитивною:

cj=c0j+c1j yj+c2j yj+...+cnj yj .

Рисунок 1. Сімейство виробничих функцій

з урахуванням конкурентного ризику

Прибутком p підприємства є різниця між отриманим доходом D і витратами виробництва C:

P=D-C

або

.

В термінах ресурсів , що витрачаються, даний вираз має вигляд:

.

Основна мета підприємства полягає в максимізації прибутку шляхом раціонального використання ресурсів:

Pmax.

Зроблене поставлення задачі є справедливим на довгочасному проміжку, і підприємство в цьому випадку може вільно вибирати будь-який вектор витрат, що належить не негативному ортанту

.

При короткостроковому проміжку необхідно враховувати ліміти на обсяги ресурсів, що витрачаються, які можна представити формально системою нерівностей:

Для оцінки конкурентоспроможності продукції проводиться дослідження потреб споживачів і вимог ринку. Товар представляє інтерес для споживача, якщо він має набір відповідних параметрів. Однією з умов вибору товару споживачем є збіг (або мінімальне відхилення) його технічних і економічних параметрів з умовними характеристиками потреби, що прогнозується.

Множина технічних параметрів, що використовуються при аналізі конкурентоспроможності, формують параметри призначення (властивості товару, області його застосування і функції), ергономічні і естетичні параметри. Велике значення споживач надає вартості і характеристикам товару: ціна придбання, витрати його споживання (в процесі експлуатації). Економічні параметри продукції повинні відповідати економічному рівню споживачів сегменту ринку, на якому продукція реалізується. З метою підвищення рівня конкурентоспроможності своєї продукції виробник розробляє заходи на основі маркетингового аналізу ринку.

Модель вибору основних напрямків підвищення конкурентоспроможності продукції. Розроблена модель забезпечує вибір найкращих напрямків розподілу обмежених коштів на поліпшення організаційно-технічних і економічних параметрів продукції на ринковому сегменті. Модель представлена у формі задачі нелінійної оптимізації. Для її реалізації розроблений евристичний алгоритм.

Позначки: - ринкові сегменти реалізації -го виду продукції; n - множина кількісних характеристик організаційно-технічних параметрів продукції; m - множина кількісних характеристик економічних параметрів продукції; - кількісні характеристики організаційно-технічних параметрів -го виду продукції; - кількісні характеристики економічних параметрів -го виду продукції; - зведений організаційно-технічний показник -го виду продукції; - зведений економічний показник -го виду продукції; - інтегральний показник конкурентоспроможності -го виду продукції; - витрати на змінення -го організаційно-технічного показника -го виду продукції; - витрати на змінення -го економічного показника -го виду продукції; - ваговий коефіцієнт -го організаційно-технічного показника -го виду продукції; - ваговий коефіцієнт -го економічного показника -го виду продукції; - загальна сума витрат на підвищення організаційно-технічних показників продукції; Q – загальна сума витрат на підвищення економічних показників продукції; - булеві змінні, що приймають значення 1, якщо виділяються витрати відповідно на покращання -го організаційно-технічного показника та l – го економічного показника -го виду продукції, й значення 0 – в протилежному випадку; - інтегральний показник конкурентних -у виду найменувань продукції; - к-й сегмент реалізації j-го виду продукції фірми; - продукція к-го сегменту, що конкурує з j-м видом продукції фірми. Математично задачу представлено в такому вигляді:

, ; ; .

Зведений організаційно-технічний показник , зведений економічний показник та інтегральний показник конкурентоспроможності -го виду продукції розраховуються за формулами:

,

,

.

Механізм застосування рішення щодо розширення виробничих потужностей, визначається майбутніми фінансовими потоками на основі прогнозування і дисконтування. Звичайно підприємство має декілька варіантів розширення виробництва. Прогноз майбутнього прибутку залежить від масштабу і термінів розширення потужностей кожним конкурентом, що пов'язане передусім з невизначеністю майбутніх тенденцій в області технологій та рівня попиту на продукцію. Оскільки власне рішення підприємства відносно додаткової кількості потужностей може впливати на поведінку конкурентів, кожний з варіантів вибору повинен аналізуватися в комплексі з поведінкою конкурентів.

Конкурентний вибір. Конкурентні позиції виробничого підприємства “К”, а також частка ринку і рівень прибутку визначаються тим, наскільки ефективно воно протидіє конкурентним силам S (рис. 2): S1 – новим конкурентам, що випускають аналогічні товари; S2 – появі товарів-замінників; S3 – впливу постачальників ресурсів; S4 – впливу споживачів.

Протидією появі на ринку нових конкурентів є наступні чинники: S11 – низький рівень витрат у зв'язку з масштабністю і виробничим досвідом, недосяжними потенційним конкурентам; S12 – диференціація продукції з наданням їй торгових марок; S13 – потреба у фінансовому капіталі, недосяжна часто новим конкурентам; S14 – витрати переорієнтації, пов'язані з науковими проектними розробками нового продукту, перепідготовкою персоналу, зміною постачальників ресурсів та ін.; S15 – створення нової системи каналів розподілу; S16 – зовнішня політика, яка перешкоджає проникненню на ринок окремих конкурентів.

Рисунок. 2. Конкурентні сили фірми

Конкуренція з боку споживачів виражається наступними умовами: ціна продукції; якість продукції; сервісне обслуговування при покупці та експлуатації; концентрованість групи споживачів; ступінь важливості продукції; діапазон (універсальність) застосування продукції; рівень інформованості споживачів.

Дані, що виражають взаємозв'язок перших двох чинників, можуть бути представлені у вигляді блочної матриці:

,

рядками якої є: 1 – висока ціна, 2 – низька ціна; а стовпцями: 1 – низька якість, 2 – висока якість.

Елементи матриці представляють собою наступні показники: Р – прибутковість на вкладений капітал (Н – низька, С – середня, В – висока); D – частка ринку (P – падає, S – без змін, R – розрахунок, - розрахунок швидко), M - витрати на маркетинг (H - низькі, C - середні, B - високі).

Фактичні дані мають наступний вигляд:

.

Тут в позначках елементів перша літера вказує показник, а друга – його рівень (або зміну) згідно наведених вище позначок.

Орієнтуючись на ці дані виробниче підприємство може робити стратегічний вибір. Основні конкурентні дії підприємства від впливу споживачів наступні: S41 – сегментування ринку; S42 – зниження ціни; S43 – підвищення якості; S44 – реклама; S45 – покращання сервісного обслуговування.

Загострити конкуренцію на ринку може поява товарів-замінників, які також ефективно задовольняють потреби. В цьому випадку підприємство здійснює наступні методи впливу: S21 – зниження ціни, тобто проведення цінової конкуренції, яка змушує споживача робити вибір між якістю і ціною продукту; S22 – активізація реклами продукції підприємства.

У процесі конкуренції підприємство веде економічну боротьбу з постачальниками ресурсів. Сильні конкуренти-постачальники тиснуть на підвищення ціни на ресурси, комплектуючі вироби, зниження якості продуктів, що поставляються. У противагу цьому підприємство може використати наступні методи: S31 – оптимальний вибір постачальників ресурсів з урахуванням конкурентного ризику; S32 – оптимальний вибір номенклатури матеріальних ресурсів, які поширять область взаємозамінності; S33 – регулювання запасів ресурсів (особливо в період очікуваної інфляції).

Моделювання розширення виробництва фірмами-конкурентами. Механізм застосування рішення відносно розширення виробничих потужностей визначається майбутніми фінансовими потоками на основі прогнозування і дисконтування. Звичайно підприємство має декілька варіантів розширення виробництва. Прогноз майбутнього прибутку залежить від масштабу і термінів розширення потужностей кожним конкурентом, що зв'язане насамперед з невизначеністю майбутніх тенденцій в області технологій і рівня попиту на продукцію.

Елементи процесу моделювання рішення про розширення виробництва з урахуванням поведінки конкурентів показані у вигляді схеми на рис. 3. Першим етапом є визначення варіантів вибору, реальних для підприємства. Оскільки власне рішення підприємства щодо додаткової кількості потужностей може впливати на поведінку конкурентів, кожний з варіантів вибору повинен аналізуватися в комплексі з поведінкою конкурентів.

Рисунок. 3. Схема прийняття рішення про розширення

виробництва фірмами-конкурентами

Розробивши варіанти вибору Р1, підприємство далі повинна зробити прогноз рівня попиту, вартості ресурсів Р2 і технології в майбутньому Р3. Далі підприємство робить прогноз Р4, яким чином і коли кожний конкурент створює додаткові потужності. Дії конкурентів, природно, визначаються їхніми чеканнями майбутніх витрат, попиту і технології. Наступним етапом даного процесу є порівняння поведінки підприємства і конкурентів Р5 з метою отримати уявлення про сукупну потужність і очікуваний рівень попиту на сегментах ринку. Це дасть можливість оцінити грошові потоки від додаткових потужностей Р6. Весь процес необхідно далі ретельно проаналізувати (етап Р7) з метою упорядкування дій. Якщо виявиться, що один з конкурентів відмовиться від введення додаткових потужностей, то аналіз необхідно відкоригувати, допустивши при цьому, що конкурент буде нарощувати потужності пізніше. Моделювання процесу розширення потужностей є складним і передбачає багато розрахунків. Однак цей процес дасть підприємство можливість передбачати наслідки розвитку виробництва, а також виявляти способи повернути їх для своєї користі. Відмінність у відношенні до ризику і у фінансових можливостях підприємств сприяють упорядкуванню процесу. Підприємства, схильні до ризику, що мають багато наявних грошей і з високими стратегічними ставками, виберуть позитивне рішення, тоді як більшість займуть вичікувальну позицію.

Модель вибору фінансових рішень забезпечує досягнення оптимального результату з урахуванням нестабільності зовнішнього середовища (інфляції), конкурентного ризику і ризику погашення дебіторської заборгованості контрагентами по постачанням.

В третьому розділі “Методи вирішення задач маркетинго-орієнтованого управління виробництвом” розглянуті питання споживчого вибору, дається кількісне вираження інтересів виробників і споживачів на ринку, методи сегментування споживчого ринку.

В умовах незбалансованого ринку маркетинг розглядається як система доцільної організації виробництва. Діапазон економічних явищ, включених до маркетингової діяльності, змінюється від розгляду вузькотехнологічних питань поведінки виробників при збуті продукції (ціноутворення, реклама, організація мережі збуту та післяпродажного обслуговування, тощо) до надання маркетингу статусу якісно нової форми організації виробництва. Розповсюджена думка про те, що маркетинг керує виробництвом.

Вивчення об'єктивних чинників ринку, поведінки споживачів на ринкових сегментах приводить до необхідності виявлення перспективних можливостей зміни обсягів і номенклатури групи товарів, що досліджується, а також встановлення ознак, які визначають кількісні і якісні показники попиту на цю продукцію. Наукову основу маркетингу повинен складати системний аналіз виробничих процесів і споживчого вибору різновиду товарів, що досліджується. Планування управління виробництвом повинно забезпечувати стійкий та економічно виправданий збут продукції, що випускається.

Моделювання взаємодії споживачів і постачальників дозволяє якнайкраще врахувати взаємні інтереси і до мінімуму звести можливі втрати.

Моделі, що розглядають споживання певного товару, класифікуються за видом основного визначального чинника: доход, чинники соціально-демографічного плану, мода, чинники психологічного характеру, звички, тощо. В світовій практиці розвинуті такі підходи до вивчення споживчого вибору:

економічний підхід, що припускає теоретичний аналіз попиту, в основі якого лежить концепція раціонального вибору, що встановлює залежність попиту і об'єктивних економічних критеріїв (ціна, доход, інш.);

теорія споживчої поведінки на основі методів і способів психічного впливу (наприклад, реклами).

Споживча поведінка розглядається в залежності від деяких зовнішніх і внутрішніх чинників, притаманних конкретному суб'єкту вибору: модель вибору по очікуваній значимості, яка припускає, що споживач надає певну вагу своєму уявленню про конкретний товар і значимість окремих ознак; модель вибору на основі порівняльної переваги, яка спирається на співставлення властивостей обраного товару з деяким продуктом, що відповідає повному задоволенню потреб, лексикографічна модель вибору, яка припускає ранжування споживачем властивостей товару в порядку їхньої значимості та модель вибору в ситуації з ризиком, притаманному сучасній економіці.

В ринкових умовах господарювання і загострення конкуренції необхідне різке підвищення інтелектуальної активності виробничого персоналу управління. Одним з перспективних напрямків тут є розвиток інструментальних засобів у процедурах вибору рішень: створення автоматизованих робочих місць (АРМ), впровадження систем підтримки прийняття рішень (СППР) менеджерами у складних і слабоструктурованих ситуаціях, розробка різноманітних інтегрованих систем (ІС), експертних систем (ЕС), інтелектуальних систем, автоматизованих систем експертного оцінювання (АСЕО), тощо. Новим етапом можна назвати зараз перехід до сучасних інформаційних технологій і розгалужених мереж даних. В третьому розділі наведені загальна структура виробничого вибору, блок формування вихідної множини альтернатив, використання експертних систем і відомої в світі інтегрованої системи R/3. Підключення до інтегрованої системи експертних систем і потужної прикладної системи з функціями конкретного користувача дозволяє вирішити багато проблем, які виникають.

ОСНОВНІ ВИСНОВКИ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Аналіз функціонування виробничих систем дозволив виділити їхні характерні риси і підходи до підвищення ефективності управління. Система управління виробництвом розглядається як багатоступінчата ієрархічна система, що має просторовий і часовий аспекти організації. Дається аналіз управління виробництвом великого промислового комплексу і принципово нових виробничих задач, що виникають при цьому, в зв'язку з конкурентною боротьбою за ринки збуту продукції і ресурсні ринки.

2. Проаналізовано маркетинго-логістичні функції в управлінні виробництвом ринкового типу і визначено основні вимоги. Дається характеристика і сфера застосування найбільш розповсюджених логістичних систем.

3. Розроблено концепцію побудови системи маркетинго-орієнтованого управління виробництвом, принципові положення якої направлені на задоволення всього спектру потреб ринку, забезпечення конкурентоспроможності продукції, що випускається, формування стратегії поведінки в складних кризових ситуаціях. Взаємопов‘язаний розгляд функцій управління виробництвом, маркетингом і фінансами є необхідною передумовою сталого положення виробничої фірми на споживчому ринку.

4. Розроблено комплекс моделей виробничого вибору рішень в умовах ринкової конкуренції. Механізм вибору на основі виробничої функції містить конкурентний ризик виробництва продукції. Наведено особливості поставлення задачі на довгочасному і короткочасному проміжках.

Моделювання задач виробничого вибору з урахуванням інфляційних витрат дозволяє реагувати на ринкові ситуації шляхом маневрування обсягами і номенклатурою продукції, ресурсним забезпеченням. Неплатоспроможність споживачів продукції враховується коефіцієнтом ризику погашення дебіторської заборгованості.

Модель вибору напрямків підвищення конкурентоспроможності продукції забезпечує вибір найкращих напрямків розподілу обмежених коштів підприємства на покращання технічних і економічних параметрів продукції на ринковому сегменті.

5. Розкриваються механізми економічної поведінки споживачів на ринку на основі очікуваної значимості і в ситуації з ризиком. Приводиться формалізований опис інтересів споживачів і виробників.

У вигляді структурно-логічної моделі за допомогою простору відношень описаний рекламний процес. На основі відповідних відношень переваги елементів реклами застосовується критеріально-екстремізаційний підхід до вибору видів реклами. Вибір варіанту сегментування споживчого ринку здійснюється на основі відношень еквівалентності і порядку.

6. Запропоновано структуру інтегрованої інформаційної системи управління виробництвом, яка дозволить використати багатий арсенал розробок щодо методів і моделей вибору рішень у виробництві.

7. Економічний ефект від впровадження методів виробничого вибору, розглянутих в дисертації на комбінаті ВАТ "МК Азовсталь, склав 1280 тис. грв.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ РОБІТ, В ЯКИХ ВІДОБРАЖЕНІ

ОСНОВНІ РЕЗУЛЬТАТИ ДИСЕРТАЦІЇ

1.

1.

1.

1.

1.

1.

1.

1.

1.

Донецк, ДонГУ, 1998. – 28 с. Пошукачем розроблено моделі взаємодії системи управління та виробничої системи.

Анотація

Ремпель О. Г. Моделювання маркетинго-орієнтованого управління виробництвом великого промислового комплексу. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю: 08.03.02 – Економіко-математичне моделювання. – Донецький державний університет, 1999.

У дисертаційній роботі запропоновано концепцію маркетинго-орієнтованого управління виробництвом в умовах ринкової економіки. Розроблені моделі виробничого вибору рішень з урахуванням конкуренції, моделі вибору напрямків підвищення конкурентоспроможності продукції, моделі маркетингових рішень.

Ключові слова: виробництво, модель, маркетинго-орієнтоване управління, конкуренція.

Аннотация

Ремпель А. Г. Моделирование маркетинго-ориентированного управления производством крупного промышленного комплекса. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.03.02 – Экономико-математическое моделирование. – Донецкий государственный университет, 1999.

В диссертационной работе рассматривается функционирование производственной системы в условиях рыночной экономики, обосновывается необходимость построения системы маркетинго-ориентированного управления производством и предлагаются основные положения данной концепции, направленные на удовлетворение всего спектра потребностей рынка, обеспечение конкурентоспособности продукции, формирование стратегии в кризисных ситуациях.

При моделировании производственных задач используется механизм выбора на основе производственной функции, учитывающий особенности совершенной и несовершенной конкуренции, долговременного и кратковременного периодов. Использование в моделях инфляционных издержек позволяет адекватно реагировать на рыночные ситуации выбором номенклатуры продукции, ресурсов и поставщиков. Введение риска погашения дебиторской задолженности позволяет при выборе производственных решений учесть вопросы обеспеченности финансовыми ресурсами.

Важной стратегической и тактической задачей производственного планирования является поддержание выпускаемой продукции на конкурентном уровне. Конкурентные позиции предприятия на рынке и уровень дохода определяются тем, насколько эффективно оно противодействует появлению новых конкурентов, новых товаров-заменителей, влиянию поставщиков ресурсов и потребителей продукции. Разработанная модель выбора основных направлений повышения конкурентоспособности продукции обеспечивает выбор мероприятий и наилучших направлений распределения средств на повышение технических и экономических параметров продукции на рыночном сегменте. Структурная модель принятия решений о расширении производства конкурирующими фирмами определяет стратегическую линию функционирования предприятия.

Моделирование маркетинговых решений включает формализованное описание интересов потребителей и производителей, выбор наиболее приемлемых сегментов рынка и видов рекламы. Моделирование выполнено на основе введения пространства отношений, позволяющих учитывать предпочтения, эквивалентность и порядок. Предлагаются инструментальные средства реализации разработок на основе современных средств.

Ключевые слова: производство, модель, маркетинго-ориентированное управление, конкуренция.

Annotation

Rempel O.G. Modeling of marketing-oriented management of large industrial complex’s production. – manuscript.

Thesis on a competition of economic sciences candidate degree by the specialty 08.03.02 – Economic and Mathematical Modeling. - Donetsk State University, 1999.

In the thesis concept of marketing-oriented management of production in market conditions was presented. Models of industrial decision-making taking into account competition, models of choice of borrowing power’s increase directions and marketing decisions models was developed.

Keywords: production, model, marketing-oriented management, competition.

Ремпель Олександр Генріхович

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Підписано до друку 16.03.99. Формат 60х84/16 Папір типографський

Друк офсетний Ум. друк. арк. 1,0. Обл.-вид. арк. 1,2.

Тираж 100 екз. Замовл. 72 ПП “Чайка”, Донецьк, пр-т Театральний, 13