уповноваженими на представництво трудовим колективом органами, а в р
азі відсутності таких органів – представниками трудящих обрании і упов
новаженими трудовим колективом
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Чернишук Володимир Романович
УДК 331.101.2
Відчуження праці в умовах
перехідної економіки (на прикладі України)
Спеціальність 08.01.01. – Економічна теорія
А В Т О Р Е Ф Е Р А Т
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук
Київ-2000
Дисертацією є рукопис
Роботу виконано на кафедрі політичної економії обліково-економічних факультетів Київського національного університету Міністерства освіти і науки України
Науковий керівник: доктор економічних наук, професор Кривенко Костянтин Тарасович, Київський національний економічний університет, професор кафедри політичної економії обліково-економічних факультетів
Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор Врублевський Віталій Костянтинович, Інститут соціології НАН України, головний науковий співробітник відділу соціально-політичних процесів
кандидат економічних наук Садовий Микола Миколайович, Національний університет ім.Т.Шевченка, доцент кафедри економічної теорії економічного факультету
Провідна установа: Інститут економіки НАН України, відділ економіки праці та зайнятості населення, м.Київ.
Захист відбудеться “ 21 ” грудня 2000 року о 13-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.006.03 Київського національного економічного університету Міністерства освіти і науки України за адресою: 03680, м. Київ, проспект Перемоги 54/1, ауд. 317.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного економічного університету.
Автореферат розісланий “ 21 ” листопада 2000 р.
В.о. вченого секретаря
спеціалізованої вченої ради
доктор економічних наук, професор Лук’яненко Д.Г.
Загальна характеристика роботи
Актуальність теми. Українська економіка переживає довготривалу формаційну кризу, у зв’язку з чим об’єктивно закономірними є процеси системної трансформації, які обумовлюють суттєві зміни в трудових відносинах, в тому числі в таких їх ланках, як відносини відчуженої і вільної праці. Трансформаційні процеси у своїй основі мають забезпечити новий характер трудових відносин, який відповідав би сучасному рівневі розвитку продуктивних сил та їх провідної складової – людини. Перебудовні процеси мають забезпечити цивілізовані соціально-економічні і правові умови для поступової еволюції людської праці від переважно відчуженої, якою вона є в Україні на рубежі ХХІ ст., до не відчуженої, вільної праці.
Перехід до нової якості відтворення робочої сили і соціально-економічних трудових відносин є складним і багатогранним процесом, що передбачає глибокі перетворення в усій системі економічних відносин – відносинах власності, розподілі і споживанні, на ринках праці, між керівниками і підлеглими. Передумовою успішного вирішення цієї доленосної для країни перехідного періоду проблеми є наукові дослідження, в яких розкриваються шляхи здійснення реформ, зорієнтованих на реалізацію інтересів людини праці, піднесення її соціально-економічного статусу в суспільному відтворенні. З огляду на це об’єктивно необхідним стає пошук теоретичних розробок щодо особливостей і глибини відчуження праці і українській економіці, його негативного впливу на продуктивність і якість праці, а також визначення науково обґрунтованих шляхів поступового послаблення цього явища у найближчій перспективі.
Дослідження сутності, місця і ролі відчуження праці в системі трудових відносин, представленні роботами К.Маркса, Ф.Енгельса, М.Туган-Барановського та інших визначених вчених, слугують методологічною основою подальшої розробки даної проблеми. В працях вітчизняних економістів Д.Богині, О.Богуцького, В.Врублевського, А.Гальчинського, В.Геєця, О.Гоша, В.Корнієнка, К.Кривенка, З.Лазового, С.Мочерного, В.Рибалкіна, П.Томчука та інших знайшли відображення ряд проблем, пов’язаних з відчуженням праці в перехідній економіці.
Теоретико-методологічні питання відчуження праці в перехідній економіці досить плідно досліджують такі російські вчені, як А.Бузгалін, В.Зав’ялов, Я.Кузьмінов, К.Мостова, Е.Набиулліна, В.Радаєв, Т.Суботіна та ряд інших.
Окремі проблеми, що стосуються відчуження праці в сучасній капіталістичній економіці, досліджуються в працях Дж.Гелбрейта, Д.Белли, П.Самуельсона, Дж.Коммонса, К.Макконнелла та інших західних економістів. Проте термін “відчуження праці” вони не вживають.
При всій значимості доробку вітчизняних і зарубіжних авторів і певному рівні теоретичного опрацювання даної проблеми, поки що відсутні фундаментальні розробки, які б ґрунтовно висвітлили чинники відчуження праці в перехідній економіці, основні форми його прояву, специфічні особливості в Україні та шляхи поступового зняття відчуження праці, формування її нового соціально-економічного змісту. Враховуючи актуальність і велике значення для успішного завершення трансформаційного процесу взагалі і в системі трудових відносин зокрема, ми спрямували свою роботу на дослідження саме його аспекту економічних відносин, що й зумовило вибір теми дисертації.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами і темами. Дисертаційне дослідження виконувалось згідно з планами наукових досліджень кафедри політичної економії обліково-економічних факультетів Київського національного економічного університету як складова частина науково-дослідної роботи “Теоретичні проблеми становлення нової економічної системи в Україні” (номер державної реєстрації 0198V0007840). Автор виконав окремий підрозділ “Шляхи поступового зняття відчуження праці в перехідній економіці України”.
Мета і завдання дослідження. Метою роботи є дослідження сутності відчуження праці, виявлення особливостей його прояву і функціонування в перехідній економіці, розробка шляхів поступового послаблення відчуження праці та розвитку вільної праці в українській економіці трансформаційної епохи.
Для досягнення зазначеної мети визначено наступні наукові, методологічні та практичні завдання:
-
розкрити особливості сутності відчуження праці та чинників її існування в перехідній економіці;
-
обгрунтувати закономірності динаміки відчуження праці, її залежність від соціально-економічного прогресу;
-
виявити сутність, причини, масштаби та форми аномального типу відчуження праці в перехідній економіці України;
-
дослідити і запропонувати шляхи і механізми поступового послаблення відчуження праці та розгортання її протилежної соціально-економічної форми – вільної праці;
-
обгрунтувати сутність і механізм функціонування закону поступового послаблення відчуження праці.
-
дослідити особливості дії держави по планомірному формуванню соціально-економічних і правових умов, необхідних для поступового зняття відчуження праці в Україні.
Об’єкт дослідження – соціально-економічні трудові відносини перехідної економіки та діалектика їх еволюції.
Предметом дослідження є відчуження праці в перехідній економіці як складової ланки соціально-економічних трудових відносин.
Методи дослідження – узагальнюючим науковим методом пізнання, який використовується в дисертації, є діалектичний метод. Цей метод дає можливість досліджувати явища і процеси предмета дисертаційної роботи в їх загальному взаємозв’язку і протилежності (відчужена праця і вільна праця, наймана праця і безпосередня праця тощо), в стані безперервного розвитку, коли нагромадження кількісних змін веде до зміни якісного стану. Єдність і боротьба протилежностей розглядається як джерело руху будь-яких процесів. Активно використовується метод наукової абстракції як метод поглибленого пізнання досліджуваного явища – відчуження праці. Завдяки застосуванню цього методу, автору вдалося глибше пізнати сутність відчуження праці, в процесі дослідження переходити від сутності одного рівня до сутності більш високого рівня, формулювати висновки щодо сутності і діалектики явища, що вивчається.
У дослідженні значна увага надавалася використанню емпіричного методу – спостереженню, збору фактичного і статистичного матеріалу, його систематизації й узагальненню. Особливо активно даний метод використовується в розділі 2, що дозволило проаналізувати діалектику руху відчуження праці в ринковій та перехідній економіці. У роботі широко використовуються методи аналізу і синтезу, індукції та дедукції, ідеалізації, моделювання, історичний метод, гіпотези та припущення, графічний метод.
Наукова новизна одержаних результатів. Наукові результати, що одержані автором і виносяться на захист, полягають у розробці нових концептуальних засад та обґрунтуванні прикладних рекомендацій в системі трудових відносин перехідної економіки України. Наукова новизна одержаних результатів полягає у наступному:
-
обґрунтоване авторське визначення основних чинників відчуження праці, якими є: відокремлення виробника від об’єктивних умов праці; з’єднання праці з засобами виробництва через систему найму або іншу форму економічного чи позаекономічного примусу; примусове витіснення робітника з процесу праці в армію безробітних; відтворення життєнебезпечних умов праці;
-
уточнено визначення сутності відчуження праці, яке розглядається як особливий елемент взаємодії сторін протиріччя в системі трудових відносин з приводу здійснення праці, коли одна з них (приватна власність, адміністративно-командна бюрократія тощо) справляє на іншу зворотно пригнічуюче, деформуюче, а іноді й руйнуючий вплив;
-
доведено, що в перехідній економіці, окрім закономірних форм відчуження праці, сформувалися й існують аномальні форми відчуження праці. Під аномальним відчуженням праці в дисертації розуміється такий рівень загострення його закономірних для даного економічного ладу форм, який спонукає людей праці до рішучого поліпшення наявного економічного ладу перехідного періоду, або заміни його більш перспективним і менш корумпованим. Виявлені і детально описані основні форми аномального відчуження праці в Україні;
-
показано, що явище “відчуження праці” не є раз і назавжди застиглим елементом трудових відносин: воно може загострюватися, прибирати конфліктних форм або, навпаки, послаблюватися. Доведемо, що важливими засобами, які сприяють послабленню відчуження праці є такі: укладання колективних договорів на підприємствах; організація працівників найманої та підлеглої праці в авторитетні професійні спілки; державний захист людей праці. Виявлені напрями посилення позитивної ролі цих суспільно-організаційних засобів;
-
розкриті і детально обґрунтовані напрями посилення ролі заробітної плати в подоланні відчуження праці в українській економіці. З цією метою досліджується діалектика відчуження праці в контексті такої формули її руху: “праця–предмет–присвоєння”; предметом виступає чистий продукт праці, який підлягає присвоєнню. Робиться висновок, якщо чистий продукт праці повністю присвоїться його творцем, то в контексті розглядуваної системи відносини відчуження праці переборюється;
-
виявлені додаткові резерви підвищення заробітної плати і ціни робочої сили в Україні як засобу послаблення відчуження праці та посилення її творчого, спонукального змісту. Доведено, що вагомим джерелом заробітної плати зайнятого населення є економічна рента, яку номенклатурно-капіталістична верства перехідного суспільства безоплатно присвоює, експлуатуючи бідні і середні класи, зайняті у виробничому процесі;
-
обґрунтовано необхідність і шляхи рішучого удосконалення відносин власності на засоби виробництва як необхідної соціально-економічної умови розв’язання актуальних проблем відчуження праці. Саме доскональні відносини приватної і державної власності дозволяють людині існувати як суб’єкту з самовизначенням і вільної праці. Доводиться, що стрижнем реформування відносин власності в Україні має бути розвиток економічної демократії на всіх рівнях і етапах перехідної економіки. Показано, що в умовах розгортання демократії діє закон часткового зняття відчуження праці найманого персоналу, що позитивно впливає на кількісні і якісні показники результатів праці.
Основні наукові результати дослідження, що виносяться на захист є особисто авторським внеском у розробку обраної теми дисертаційної роботи.
Практичне значення одержаних результатів роботи полягає в поглибленні розуміння сутності відчуження праці як економічного явища, з’ясуванні його місця в системі відтворення і розвитку соціально-економічних трудових відносин, в усій економічній системі. На рівні економічної системи в цілому розроблена теоретична модель шляхів поступового подолання відчуження праці, які можуть бути використані при розробці законодавчих та інших нормативних актів, що направлені на поліпшення усього спектра трудових відносин, посилення ролі вільної праці, активізація трудової мотивації моделі.
Результати дослідження впроваджені у навчальний процес Академії державної податкової служби України при викладанні курсів з політичної економії, основ економічної теорії, політології, філософії, економічної історії, маркетингу, а також в роботах членів наукового товариства (довідка № 149 від 14.02.2000 р.) та використані кафедрою соціології Київського національного університету культури та мистецтв у навчальному процесі (довідка від 21.03.2000 р.).
Теоретичні положення дисертаційного дослідження були використані: при підготовці та обговоренні деяких законопроектів, та внесенні змін та доповнень до діючих Законів України у Верховній Раді (довідка Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності №06-19/6-13 від 17.02.2000 р.); Ірпінським міським відділом статистики при розробці статистичних даних (довідка Ірпінського міського відділу статистики за № 124 від 29.05.2000 р.).
У господарській практиці можуть бути використані пропозиції щодо вдосконалення колективних договорів, шляхів поліпшення діяльності професійних спілок розвитку партнерських стосунків між підприємцями і трудовими колективами.
Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні положення дисертаційного дослідження доповідалися на науково-практичних конференціях: “Оплата праці: проблеми теорії і практики” (Луцьк, 1-2 жовтня 2000 р.), “Роль фінансово-кредитної системи у стимулюванні економічного зростання в Україні” (Луцьк, 2-3 червня 1999 р.); на науково-методичній конференції “Система організації самостійної роботи студентів: досвід, проблеми” (Київ, КНЕУ, 2 лютого 2000 р.).
Публікація результатів дослідження. За результатами виконаних досліджень було опубліковано 8 наукових праць, загальним обсягом 1,7 друкованих аркушів, з них 5 у наукових фахових виданнях, 3 – матеріали і тези конференцій.
Структура та обсяг роботи. Дисертація викладена на 174 сторінках комп’ютерного тексту включає 7 рисунків, на 7 сторінках і 7 таблиць на 7 сторінках. Список використаних джерел налічує 172 найменування і розміщені на 14 сторінках. Робота складається із вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел.
Основні положення дисертації
У вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, ступінь її необхідності в економічній літературі, визначається мета, задачі, об’єкт і предмет дослідження, теоретична і методологічна основа роботи, інформаційна база, наукова новизна, практичне значення та апробація результатів.
Розділ 1. “Відчуження праці в системі трудових відносин” присвячений дослідженню відчуження праці як невід’ємної складової трудових відносин на сучасному етапі їх розвитку. У зв’язку з цим дається аналіз літератури з теорії трудових відносин та відчуження праці. Визначено основні напрями авторського дослідження суті відчуження праці, його видів, форм та місця в трудових відносинах перехідного періоду.
Досліджуючи сутність відчуження праці, автор звертає увагу на те, що у вітчизняній літературі цей аспект економічного відчуження не аналізується. Автор прийшов до висновку, що відчуження праці існує і тоді, коли “чужа праця” не присвоюється, а весь продукт праці повністю присвоюється її суб’єктом, бо незважаючи на такий феномен, у суспільстві може зберігатися приватна власність, влада державно-бюрократичного чиновництва, суттєве обмеження економічної демократії для представників праці. Враховуючи все це, дисертант визначає сутність відчуження праці таким чином: це особливий елемент взаємодії сторін протиріччя в системі трудових відносин з приводу здійснення праці, коли одна з них (приватна власність, адміністративно-командна бюрократія тощо) справляє на іншу зворотно пригнічуюче, деформуюче, а іноді і руйнуючий вплив. Якщо трудящі певної країни відчувають, що їх як виробників панівна верства тим чи іншим способом або методом несправедливо пригнічує, то їхня праця виступає як відчужена праця. В дисертації досліджується соціально-економічне відчуження праці.
В перехідній економіці існують два види форм відчуження праці – закономірні і аномальні. Під закономірними формами відчуження праці ми розуміємо ті, які зумовлені лише об’єктивними економічними законами і вимоги яких суспільство свідомо і без крайнього напруження сприймає і виконує. Автором пропонується до системи закономірних форм відчуження праці в умовах ринкової економіки відносити такі: найману працю, підлеглу працю, працю, що продається на ринку, позаекономічно примусову працю, одержавлену працю, експлуатовану працю (праця, що винагороджується не повністю). В дисертації детально досліджуються усі названі форми відчуження праці.
В економіці велике значення має відчуження праці, яке зумовлене змістом праці. Але в дисертації цей аспект відчуження праці не розглядається.
Поряд із закономірними формами відчуження праці можуть існувати й аномальні. Огляд літератури з проблем відчуження показує, що в ній такий тип відчуження праці не виділяється. Тому розглядувані в даному підрозділі форми аномального типу відчуження праці є елементом новизни дисертаційного дослідження. Під аномальним типом відчуженням праці ми розуміємо такий рівень загострення його (відчуження) закономірних форм, який спонукає людей праці до дій, які спрямовані на зміну економічних порядків в суспільстві на їх користь, з урахуванням їхніх інтересів. Отже, це таке відчуження праці, яке відхиляється від закономірного відчуження праці, іманентного даній економічній формації, і сприймається трудящими індивідуумами як ненормальне і конфліктне.
Основні ознаки цього типу відчуження праці такі:
-
одержавлення власності на робочу силу і результати праці;
-
суттєве скорочення зайнятості робочої сили та обширні масштаби хронічного безробіття;
-
зниження заробітної плати до фізіологічного рівня вартості робочої сили;
-
систематична затримка виплати заробітної плати працюючим;
-
різке порушення балансу інтересів між найманою працею і власниками (керівниками) підприємств на користь останніх.
Особливою аномальною формою відчуження праці є зайнятість у тіньовому секторі суспільного виробництва. У роботі показується, що в новітньому періоді перша форма аномального відчуження праці мала свої класичні втілення у колишньому Радянському Союзі. Що стосується інших форм аномального відчуження праці, то вони є характерними для більшості постсоціалістичних країн.
За роки незалежності України виникли й існують всі основні форми аномального відчуження: хронічне безробіття; зниження заробітної плати до фізіологічного рівня вартості робочої сили; систематична затримка виплати заробітної плати працюючим; різні методи відчуження праці від власності на засоби виробництва майже на всіх роздержавлених і приватизованих підприємствах. Показується, що на рівні підприємств формується особлива соціальна група, яка намагається зосередити в своїх руках організаторсько-управлінські функції і важелі та увічнити їх. У роботі вона називається мікроолігархія.
Розділ 2 – “Основні шляхи поступового розв’язання і зняття відчуження праці в перехідній економіці України” – розкриває роль еволюції відносин найму робочої сили, зростання заробітної плати та удосконалення відносин власності в поступовому знятті відчуження праці.
Ринок робочої сили представляє собою сукупність певних соціально-економічних відносин, які забезпечують кожній людині умови вільного продажу своєї робочої сили за власним бажанням і вибором на засадах трудового найму. Відносини найму є новим і найважливішим елементом трудових відносин перехідної економіки в постсоціалістичних країнах. Незважаючи на цю істину в Кодексі Законів про працю в Україні поєднання робочої сили із засобами виробництва на засадах найму не розглядається, чим у правовому порядку ігнорується наявність товарно-ринкових зв’язків в системі трудових відносин у трансформаційній економіці.
В дисертації досліджується позитивний вплив на послаблення відчуження найманої праці від власності як в приватно-капіталістичному, так і в державному секторах економіки таких інструментів, як колективний трудовий договір, об’єднання людей праці в профспілки, що захищають їхні інтереси перед роботодавцями і перед державою, захист державою інтересів людей праці.
Колективний договір укладається між власником або уповноваженим ним органом (особою), з однієї сторони і однією або кількома профспілками чи іншими уповноваженими на представництво трудовим колективом органами, а в разі відсутності таких органів – представниками трудящих обраними і уповноваженими трудовим колективом. Колективний договір дає можливість, по-перше, позбавити підприємців монопольної влади над робітниками, по-друге, забезпечити досягнення “конкурентної заробітної плати”, по-третє, вирішувати на користь трудящих ряд соціальних питань за рахунок коштів роботодавця. Це сприяє послабленню відчуження праці. Проте в Україні, як показують дослідження, роль колективних договорів у регулюванні трудових відносин ще незначна. Так у 1999 р. не мали колективних договорів майже половина підприємств недержавної форми власності і новостворених підприємств.
Профспілки, їх об’єднання здійснюють контроль за виконанням колективних договорів та угод. Вони мають захищати право громадян на працю, брати участь у розробленні та здійсненні державної політики у галузі трудових відносин, оплати праці, охорони праці, соціального захисту, в розробленні державної політики зайнятості.
Отже, з урахуванням функцій, які повинні виконувати професійні спілки, формула найму робочої сили має такий вигляд: Рс–Нс.к–Пс, де Рс – наймана робоча сила, організована в професійні спілки; Нс.к – найм робочої сили через посередництво профспілки, яка від імені трудового колективу укладає колективний договір з наймачем; Пс – підприємство, на якому діє професійна спілка.
Професійні спілки, об’єднуючи робітників галузі, створюють монополію на ринку праці, отже мають можливість установлювати ціну пропозиції робочої сили.
Доводиться, що за організації робітників у професійну спілку вони спроможні економічну ренту, яку присвоюють підприємці галузі за системи неорганізованого ринку праці, перетворювати (трансформувати) у заробітну плату, а ставки заробітної плати підняти до альтернативної (суспільно необхідної) вартості робочої сили.
Таким чином, створення і посилення ролі професійних спілок та колективних договорів є необхідним інструментом підвищення ролі трудящих у трудових відносинах, їх гуманізації, що є надійним шляхом послаблення відчуження праці.
Виявлені напрями посилення ролі заробітної плати у подоланні відчуження праці в Україні. В розділі досліджується діалектика еволюції відчуження праці в контексті системи “праця–предмет–присвоєння”, де “предмет” виступає як граничний продукт праці.
Праця, відчужена як реалізація трудових здібностей людини, втілюється у своєму продукті. Продукт же праці може бути:
1)
відчуженим на користь іншого суб’єкта без будь-якого відшкодування. Називаємо його абсолютним відчуженням праці в опредмеченому продукті;
2)
відчуженим на користь іншого суб’єкта неповністю. У даному випадку продукт праці частково повертається її творцеві, тому таке відчуження праці буде частковим. Цей тип відчуження праці є характерні для перехідної економіки України;
3)
повним присвоєнням продукту праці суб’єктом праці. У цьому випадку відчуження праці, розглядуваного в контексті “праця–предмет–присвоєння”, знімається. Дисертант виходить з того, що повне присвоєння продукту праці її суб’єктами досягається за системи соціалізованого капіталізму, наприклад, в його шведському варіанті.
На основі узагальнення статистичних даних, показується, що в Україні нинішній рівень заробітної плати виступає одним з важливих чинників відчуження праці. При цьому цей аспект відчуження праці все ще продовжує посилюватися. Розглянуті шляхи підвищення заробітної плати і ціни робочої сили в Україні. Показується, що одним із невикористаних джерел підвищення заробітної плати трудящих є економічна рента, яку національна номенклатурно-капіталістична верства безоплатно присвоює, експлуатуючи бідні і середні класи, зайняті у виробництві. В довготривалому періоді підвищення реальної заробітної плати має здійснюватися за рахунок її матеріальної основи – зростання продуктивності праці. Доводиться, що тільки тоді буде подолано відчуження праці в системі “праця–предмет–присвоєння”, коли в Україні ставки заробітної плати будуть відповідати суспільній вартості робочої сили і, значить, продукт праці буде повністю присвоюватись його творцями. Одним з напрямків послаблення відчуження праці є удосконалення в Україні систем заробітної плати.
В розділі досліджується роль удосконалення відносин власності на засоби виробництва у подоланні відчуження праці. Форму власності на засоби виробництва характеризує її ядро – спосіб поєднання робочої сили з речовими факторами виробництва. За ринкової економіки її основними інституціональними основами є: велика приватна власність на засоби виробництва, капіталісти-підприємці і наймана праця. Велика приватна власність є соціально-економічним способом відокремлення найманої праці від засобів виробництва. Отже, наймана праця виступає як відчужена праця. Роз’єднання праці і власності на засоби виробництва характеризує дію закону відчуження праці за капіталізму. Цей закон діє і в Україні, оскільки її економіка поступово переходить на капіталістичну систему виробничих відносин, що є відхиленням від стратегічної мети соціально-економічних перетворень у нашій державі.
Доводиться, що в Україні з метою посилення ефективності відносин власності і послаблення відчуження праці та посилення її мотивації необхідно послідовно і цілеспрямовано виправляти помилки, допущені в процесі роздержавлення і приватизації майна державних підприємств, формування альтернативних форм власності і господарювання. Об’єктами удосконалення відносин власності є підприємства усіх форм власності – приватно-капіталістичні, колективні і державні. Доводиться, що стрижнем реформування відносин власності є розвиток економічної демократії на всіх рівнях перехідної економіки, певна соціалізація відносин власності. В умовах розгортання економічної демократії посилюється єдність праці і власності, а разом з тим починає діяти закон поступового зняття відчуження найманої і підневільної праці. Розширення і поглиблення економічної демократії, проявом чого є реальне, дійове розширення участі трудового колективу та професійних спілок у власності, управлінні підприємством, розподілу доходів, прийнятті стратегічних рішень.
В Україні в процесі роздержавлення і приватизації формально основною формою стала колективна власність (акціонерна, кооперативна, колективно-орендна тощо). З точки зору політекономічної теорії, саме в цьому секторі, який є в Україні найбільш потужним, мало б бути подолано відчуження праці. Однак цього не сталося. Дослідження, проведені автором на матеріалах промисловості та інших сфер вітчизняної економіки, показують, що на підприємствах колективного сектору сформувалась і утвердилась мікроолігархія (її складає прошарок вищого керівництва таких підприємств), яка намагається поступово приватизувати управління колективними підприємствами, а в перспективі – колективної власності. Показується, що у зв’язку з цим більшість суб’єктів колективної власності перетворюється в підневільних, залежних від волі, а то й свавілля представників мікроолігархії. Праця підлеглого працівника, відчуженого як суб’єкта власності від управління є відчуженою працею.
Показується, що подолати, знешкодити негативні явища у відносинах власності і управління, які зараз є панівними можна лише за умови послідовної реалізації державою в єдності з професійними спілками, підприємницькими структурами, трудовими колективами обраного суспільством курсу на побудову соціально орієнтованої економіки, в якій утверджуються принципи гуманізму, партнерства праці і капіталу, широкої економічної демократії, соціальний захист населення.
ВИСНОВКИ
У дисертації зроблено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми щодо сутності і форм соціально-економічного відчуження праці в перехідній економіці, шляхів його поступового послаблення в Україні, що є важливою умовою розкриття творчих сил людей праці, підвищення їх ролі в новій економіці. Результати проведеного дисертаційного дослідження дають можливість зробити такі висновки і пропозиції:
1.
Відчуження праці розглядається як особливий елемент взаємодії сторін протиріччя в системі трудових відносин з приводу здійснення праці, коли одна з них (приватна власність, адміністративно-командна бюрократія тощо) справляє на іншу зворотно пригнічуюче, деформуюче, а іноді й руйнуючий вплив.
2.
У перехідній економіці існують два види форм відчуження праці – закономірні й аномальні. Під закономірними формами відчуження праці розуміються ті, які зумовлені лише об’єктивними економічними законами і вимоги яких суспільство свідомо і без крайнього напруження сприймає і виконує. До системи закономірних форм відчуження праці пропонується відносити такі: найману працю, підлеглу працю, працю, що продається на ринку, позаекономічну примусову працю, одержавлену працю, експлуатовану працю.
3.
Поряд із закономірними формами відчуження праці в українській економіці функціонують і аномальні його форми. Під аномальним відчуженням праці автор розуміє такий рівень загострення його (відчуження) закономірних форм, який спонукає людей праці до дій, з метою змінити економічні порядки в суспільстві на їх користь, з урахуванням їхніх інтересів. Основні ознаки цього типу відчуження такі:
-
одержавлення власності на робочу силу і результати праці;
-
суттєве скорочення зайнятості робочої сили та формування обширного за масштабами хронічного безробіття;
-
зниження заробітної плати до фізіологічного рівня вартості робочої сили;
-
систематична затримка виплати заробітної плати працюючим;
-
присвоєнням номенклатурно-капіталістичною верствою економічної ренти шляхом зниження заробітної плати нижче конкурентного рівня;
-
різке порушення балансу інтересів між найманою працею і власниками (керівниками) підприємств на користь останніх.
4.
Досліджено позитивний вплив на послаблення відчуження праці в перехідній економіці України колективних трудових договорів, об’єднання людей праці в професійні спілки, активний захист державою інтересів трудящих. Показано, що професійні спілки, об’єднуючи робітників галузі, створюють монополію на ринку праці, завдяки чому мають можливість економічну ренту, яку присвоюють підприємці, перетворювати (трансформувати) у заробітну плату, а за ставки заробітної плати підняти до альтернативної (суспільно необхідної) вартості робочої сили.
5.
Виявлені напрями посилення ролі заробітної плати в подоланні відчуження праці, критикується відома позиція Карла Маркса з цього питання. Доводиться, що підвищення реальної заробітної плати є важливим напрямком подолання відчуження праці, розглядуваного в контексті “праця–предмет–присвоєння” тільки тоді, коли в Україні ставки заробітної плати будуть відповідати суспільній вартості робочої сили, а продукт праці буде повністю присвоюватися його творцями.
6.
Форму власності на засоби виробництва характеризує її ядро – спосіб поєднання робочої сили з речовими факторами виробництва. Саме власність дозволяє людині існувати як суб’єкту з самовизнанням. Основу ринкової економіки складають капіталістичні підприємства. Вони не можуть функціонувати без праці найманих працівників, які відчужені від засобів виробництва (капіталу). Роз’єднання праці і власності на засоби виробництва характеризує дію закону відчуження праці як за капіталізму, так і в перехідній економіці, що обрала капіталістичний шлях розвитку. Найом відчуженої робочої сили як необхідне, стійке і повторювальне явище виступає законом капіталістичної системи господарювання.
7.
Ступінь відчуження найманої праці для різних прошарків найманого персоналу є неоднаковим: для звичайних робітників – суттєвим, для вищого найманого персоналу (менеджерів, спеціалістів вищої кваліфікації) – незначним. Саме через вищий найманий персонал капіталіст-підприємець організовує злагоджену, впорядковану, дисципліновану і ефективну працю всієї сукупної робочої сили підприємства. З іншого боку, через вищий найманий персонал представники робітничого класу можуть дещо впливати на дії власника підприємства, спонукати його схильність до демократизму і лібералізму. Тим самим забезпечується певне послаблення відчуженості праці.
8.
На певному етапі розвитку продуктивних сил в системі капіталістичних трудових відносин виникає нове відношення – певне співробітництво між капіталістами і найманою робочою силою. Цей новий тип відносин між капіталом і працею був складовою частиною “Нового курсу” Ф.Рузвельта, Президента США. Як показують дослідження, у розвинутих країнах відносини партнерства між капіталістами і робітниками удосконалюються завдяки достатньо активному використанню різних форм участі робітників і службовців підприємства в управлінні власністю, розподілі прибутку. Це свідчить, що на певному етапі розвитку капіталістичної ринкової економіки вступає в дію новий економічний закон – закон поступового зняття відчуження праці.
9.
В Україні реформа відносин власності і трудових відносин мислилась таким чином, щоб відчуження праці від власності було в основному знято. Проте на практиці роздержавлення і приватизація стали специфічним засобом первісного нагромадження капіталу. Однією з форм “капіталізації” виробничих відносин в колективних господарствах стало створення мікроолігархії, яка на практиці відокремлює колективного власника від колективних засобів виробництва і здійснює функції реального власника. Ця обставина породжує відчуження праці в усіх економічних укладах (крім дрібно-приватного) перехідної економіки України.
10.
Розроблені заходи щодо поступового послаблення відчуження праці в Україні:
-
удосконалення і посилення ролі колективних трудових договорів;
-
підвищення заробітної плати і удосконалення систем заробітної плати;
-
ліквідація економічної ренти в усіх галузях народного господарства та економічних укладів, шляхом підвищення заробітної плати людей праці до конкурентного (суспільно необхідного) рівня;
-
посилення ролі трудового колективу в акціонерному товаристві завдяки обов’язковій участі його представників у спостережних та інших радах;
-
перехід України від практики побудови номенклатурно-капіталістичного ладу до стратегії будівництва соціально-орієнтованого економічного ладу, який представляє собою адекватну сучасним продуктивним силам соціально-економічну форму.
ПЕРЕЛІК ПУБЛІКАЦІЙ АВТОРА ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
1. В наукових фахових виданнях:
1. Чернишук В. Трудові відносини: сутність і структура // Науковий вісник Волин. держ. ун-ту ім.Л.Українки (Економ. науки). – 1999. - №12. – С.44-46 (0,3 др.арк.).
2. Кривенко К., Чернишук В. Відчуження праці і його форми в перехідній економіці України // Науковий вісник Волин. держ. ун-ту ім. Л.Українки (Економ. науки). – 1998. - №12. – С.28-32 (0,3 др.арк., з яких особисто автору належить 0,2 др.арк., автор власне розглядає форми відчуження праці).
3. Чернишук В.Р. Зростання норми безробіття, як прояв поглиблення відчуження праці // Економіка та підприємництво: Зб. пр. молодих вчених та аспірантів. Вип. 3. – К.: КНЕУ. – С.44-46. (0,25 др. арк.).
4. Кривенко К.Т., Чернишук В.Р. Реформа торговельних відносин як необхідна умова розвитку вітчизняного виробництва // Проблеми формування ринкової економіки: Міжвід. наук. зб. Вип.6. – К.: КНЕУ, 1998 (0,45 др.арк., з яких особисто автору належить 0,3 др.арк., автор аналізує політику лібералізації зовнішньо-торгівельних відносин як таку, що суперечить інтересам національної економіки молодої української держави).
5. Імас Є.В., Чернишук В.Р. Підвищення ролі комерційних банків як суб’єктів ринкових відносин у перехідній економіці // Економіка та підприємництво: Зб. наук. пр. молодих вчених та аспірантів. Вип.2. – К.: КНЕУ, 1998. – С.29-36 (0,45 др.арк., з яких особисто автору належить 0,25 др.арк., автор досліджує проблеми пов’язані з подоланням відчуження банківської діяльності від суспільного виробництва).
2. В інших виданнях
1.
Кривенко К., Чернишук В. Підвищення заробітної плати як передумова послаблення відчуження праці // Реформа фінансово-кредитної системи перехідної економіки: Зб. наук. пр. – Луцьк: Ред. – вид. відд. Волин. держ. ун-ту ім. Л.Українки, – 1998. - С.332-334 (0,25 др.арк., з яких особисто автору належить 0,15 др.арк., автор досліджує роль підвищення заробітної плати у послаблені відчуження праці).
2.
Кривенко К.Т., Чернишук В.Р. Проблеми фінансової ефективності невідчужуваних форм власності в перехідній економіці // Роль фінансово-кредитної системи у стимулюванні економічного зростання в Україні: Зб. наук. пр. – Луцьк: Ред. – вид. відд. “Вежа”. Волин. держ. ун-ту ім. Л.Українки, – 1999. - С.182-184 (0,25 др.арк., з яких особисто автору належить 0,2 др.арк., автором розглядається формування мікроолігархії в колективних за змістом підприємствах, що негативно впливає на характер праці).
3.
Кривенко К.Т., Побірченко Н.С., Чернишук В.Р. Про деякі шляхи підвищення ролі лекції в організації самостійного вивчення студентами І курсу політичної економії // Система організації самостійної роботи студентів; досвід, проблеми/ Матеріали науково-практичної конференції. – КНЕУ, 2000. – С.83-85 (0,15 др.арк., з яких особисто автору належить 0,05 др.арк., автор конкретизує проблеми викладення в лекції категорій наймана праця, капітал, заробітна плата, власність).
АНОТАЦІЯ
Чернишук В.Р. “Відчуження праці в умовах перехідної економіки (на прикладі України)”. – рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.01.01 – “Економічна теорія”. – Київський національний економічний університет, Київ, 2000.
У дисертації розкрито теоретичні та практичні аспекти відчуження праці в перехідній економіці. Досліджено сутність відчуження праці, його типи і основні форми, а також чинники, що породжують відчуження праці та пов’язані з ними соціально-економічні наслідки.
Проведено аналіз шляхів поступового послаблення відчуження праці в Україні. Обгрунтована необхідність послідовного і цілеспрямованого удосконалення відносин найму, а у зв’язку з цим і всієї системи соціально-економічних трудових відносин. Досліджено позитивний вплив зростання заробітної плати на поліпшення трудових відносин в економіці. Доведена необхідність і напрямки удосконалення відносин власності в усіх секторах перехідної економіки з метою розв’язання тих суперечностей і недоліків, які породжують відчуження праці.
Ключові слова: трудові відносини, відчуження праці, економічно вільна праця, наймана праця, капітал, власність на засоби виробництва, заробітна плата, колективний трудовий договір, мікроолігархія, партнерство, професійна спілка.
АННОТАЦИЯ
Чернышук В.Р. “Отчуждение труда в условиях переходной экономики (на примере Украины)”. – Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.01.01 – “Экономическая теория”. – Киевский национальный экономический университет, Киев, 2000.
В диссертации раскрыто теоретические и практические аспекты отчуждения труда в переходной экономике. Исследовано сущность отчуждения труда, его типы и основные формы, а также причины, порождающие отчуждение труда и связанные с ним социально-экономические последствия.
Изучены различные точки зрения относительно сущности социально-экономического отчуждения труда. Диссертант пришел к выводу, что социально-экономическое отчуждение труда – это элемент взаимодействия сторон противоречия в трудовых отношениях по поводу осуществления труда, когда одна из них (частная собственность, административно-командная бюрократия и т.д.) оказывает на другую обратно угнетающее, деформирующее, а иногда и разрушительное воздействие. Раскрыто основные закономерные формы отчуждения труда: наемный труд, подневольный труд, рынок труда, огосударствленный труд, труд, вознаграждающийся частично. Исследованы причины и особенности аномального отчуждения труда. Под аномальным типом отчуждения труда понимается такой уровень обострения его (отчуждения) форм, который побуждает людей труда к решительному улучшению существующего строя или замены его более перспективным. Детально исследованы основные формы аномального отчуждения труда и их функционирование в Украине.
Сделано вывод, что трудовая активность населения изменяется обратно пропорционально обострению или ослаблению отчуждения труда. Потому стержнем всех экономических преобразований в стране должны быть те из них, которые обеспечивают полное или частичное снятие отчуждения труда в общественном производстве.
Форму собственности на средства производства характеризует ее ядро – способ соединения рабочей силы с вещественными факторами производства. Именно собственность позволяет человеку существовать как субъекту с самоопределением. Основу рыночной экономики составляют капиталистические предприятия. Они не могут функционировать без труда наемных работников, которые отчуждены от средств производства. Разъединение труда и собственности на средства производства выражает действие закона отчуждения труда как при капитализме, так и в переходной экономике, избравшей путь капиталистического развития.
Раскрываются основные пути ослабления отчуждения труда в украинской экономике. Показывается, что определенную роль в разрешении противоречия между трудом и собственниками средств производства выполняют коллективные трудовые договоры. Значительную роль в ослаблении отчуждения труда выполняют профессиональные союзы. Они осуществляют контроль над исполнением коллективных договоров и соглашений, защищают право граждан на труд, берут участие в разработке и осуществлении государственной политики в сфере трудовых отношений, оплаты труда, охране здоровья, социальной защите, занятости.
Сделан анализ путей усиления роли заработной платы в позитивном разрешении противоречий, связанных с отчуждением труда. Обосновывается, что повышение заработной платы, совершенствование ее форм и систем положительно действует на снижение уровня отчужденности труда и, соответственно, усиливают мотивацию людей к труду, его творческий характер. На примере украинской экономики рассмотрена теоретическая возможность поднятия уровня реальной заработной платы людей труда за счет ликвидации экономической ренты, которую безэквивалентно присваивает номенклатурно-капиталистическая прослойка украинского общества.
В работе значительное место уделено исследованию путей совершенствования отношений собственности на средства производства вообще и в переходной экономике Украины в частности. Обосновывается, что ядром реформирования отношений собственности в процессе ее разгосударствления и приватизации является развитие экономической демократии на всех уровнях социально-экономического строя. В условиях расширения и углубления экономической демократии действует закон частичного снятия отчуждения труда во всех секторах многоукладной экономики, в которой труд отчужден.
