Національна академія наук України

Інститут сходознавства ім. А. Кримського

РОМАНОВА Олена Олексіївна

УДК 932

Жрецтво в соціальній структурі Єгипту доби Давнього Царства

07.00.02 – Всесвітня історія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Київ – 2000

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Відділі Близького та Середнього Сходу Інституту сходознавства імені А. Кримського Національної академії наук України.

Науковий керівник

доктор історичних наук, професор

Крижанівський Олег Прокопович,

Київський національний університет ім. Тараса Шевченка, завідувач кафедри історії стародавнього світу та середніх віків

Офіційні опоненти: доктор історичних наук,

Зубар Віталій Михайлович,

Інститут археології НАН України, провідний науковий співробітник відділу античної археології

кандидат історичних наук,

Павлова Ольга Ігорівна,

Інститут сходознавства Російської академії наук, завідувач сектора Близького та Середнього Сходу Відділу Історії та культури Стародавнього Сходу

Провідна установа: Львівський Національний університет ім. Івана Франка, Кафедра археології та історії стародавнього світу, Львів

Захист відбудеться “21” вересня 2000 р. о 12.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д .174.01 в Інституті сходознавства імені А. Кримського НАН України за адресою: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, .

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Інституту сходознавства ім. А. Кримського НАН України (м. Київ, вул. Грушевського, 4).

Автореферат розісланий “9” серпня 2000 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат історичних наук -- Бубенок О.Б.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Наукова актуальність. Єгипетське жрецтво істотно впливало на всі сфери життя Стародавнього Єгипту. Однак, історія єгипетського жрецтва ще достатньою мірою не відтворена. Жрецтво не було однорідним суспільним прошарком, тому визначення походження, причин, передумов, особливостей процесу формування єгипетського жрецтва, його внутрішньої структури як суспільної групи є необхідною передумовою для всебічного дослідження суспільних процесів, їх витоків, а також для вивчення соціальної структури Єгипту, її утворення, статичних елементів та змін, що відбувались в процесі історичного розвитку.

Не можна сказати, що проблематика жрецтва була обділена увагою єгиптологів, але їхні дослідження були присвячені, як правило, епохам Середнього, Нового та Пізнього Царств, тоді, як роль жрецького стану в соціальній структурі Давнього Царства недостатньо висвітлена. Отже, існує потреба дослідити місце жрецького стану в соціальній структурі Єгипту доби Давнього Царства, бо без цього не буде зрозумілою його роль як суспільної групи за наступних епох.

Історіографічний огляд. Всі дослідження, що стосуються жрецтва Єгипту, можна розділити на дві групи: ті, що присвячені дослідженню служителів культу загалом, та ті, де розглядаються окремі прошарки жрецтва – певні жрецькі служби та посади, гробничне або храмове жрецтво, інституція верховних жерців тощо.

В єгиптологічних працях існують два підходи до трактування соціального статусу єгипетського жрецтва Давнього Царства. Традиційні висновки й оцінки стосовно зародження та розвитку єгипетського жрецтва, що їх і нині дотримується більшість дослідників, грунтуються на ідеї про існування єгипетського жрецтва як потужного суспільного стану вже за доби Давнього Царства. Це уявлення склалось наприкінці XІX століття, воно відображено в працях багатьох дослідників, зокрема Дж. Брестеда,[ Брэстед Дж.Г. История Египта с древнейших времен до персидского завоевания. /Пер. с англ. : В 2 т.– Т.1.- М.: Книгоиздательство М. и С. Сабашниковых, 1915.– С. 132.] який вважав, що вже в Давньому Царстві жрецтво було сформованим та відособленим суспільним станом, котрий протистояв фараонам, виборював у них владу, і, підтримавши номовий сепаратизм, сприяв розпаду єдиної держави наприкінці Давнього Царства. Погляди Дж. Брестеда на жрецький стан доби Давнього Царства переосмислив та уточнив у своїх працях А. ардінер. Він поставив під сумнів традиційний висновок, що V династія нібито прийшла до влади насильницьким шляхом, але при цьому відмітив суттєвий вплив на розвиток держави з боку Геліопольських жерців [Gardiner A. Egypt of the Pharaohs. An Introduction.– Oxford: Clarendon Press, 1964.– P. .]. Ці висновки послужили підгрунтям для подальших досліджень історії єгипетського жрецтва. Вони побудовані переважно на матеріалах Нового Царства і майже не враховують світанковий період єгипетського жрецтва. С. Сонерон узагальнив матеріали з історії жерців Єгипту [Sauneron S. Les pretres de l’Ancienne Egypte. – Paris: Edition du Seuil, 1957– 191p.]. Доробок С. Сонерона становить особливу наукову цінність у зв’язку з тим, що він дає загальну картину розвитку та функцій жрецтва. Всі узагальнення він зробив на матеріалах доби Нового Царства та пізніших періодів єгипетської історії, включаючи греко-римський. В працях Г. Кееса [Kees H. Die Hohenpriester des Amun von Karnak von Herihor bis zum Ende der thiopenzeit.– Leiden:E. J. Brill, 1964. –174Kees H. Das Priestertum im gyptischen Staat vom Neuen Reich bis zur Sptzeit. – Leiden– Kln: E.Brill, 1953.– 325.– 30 S.] показано історичний розвиток єгипетського жрецтва періоду Нового та Пізнього Царств, визначено його етапи, а також зображено складні взаємовідносини між царською владою та жрецьким станом, поступове перебирання ним до своїх рук політичної влади у Верхньому Єгипті. Г. Кеес здійснив грунтовне дослідження організації жрецтва Нового Царства, її локальних особливостей, інституції верховних жерців, перш за все храму Амона в Фівах.

Значно гірше досліджено єгипетське жрецтво доби Середнього Царства. Над розв’язанням цієї проблеми працюють О.Д. Берлєв та В.А. Головіна. У своїй праці, присвяченій дослідженню суспільної групи љmw niswt, О.Д. Берлєв приділив увагу становищу жрецьких категорій, пов’язаних з терміном љm,– љmw-n…r та љmw-k [Берлев О.Д. Трудовое население Египта в эпоху Среднего Царства.– М.: “Наука”, главная редакция восточной литературы, 1972. – с. ]. В.А. Головіна займається дослідженням інституції жерців љmw-k та власного господарства жерця заупокійного культу в Середньому Царстві [Головина В.А. Институт љmw-k в Египте эпохи Среднего Царства // Вестник древней истории. – 1992.– № .– С. . Головина В.А. К вопросу о социальной структуре хозяйства заупокойного жреца Њњ // ВДИ.– 1976.– № .– С. ].

Існують праці, присвячені становищу єгипетських жерців і періоду Давнього Царства. Суспільне становище жрецтва цієї доби побіжно розглядалось в дослідженнях стосовно адміністративної системи Єгипту доби Давнього Царства та в працях, присвячених діяльності тогочасних храмів. Однак, в жодному з них не було розглянуто всі прошарки жрецької верстви, увага приділялась лише окремим жрецьким категоріям. В праці В. Хелька [Helk W. Untersuchungen zu den Beamtentiteln des gyptischen Alten Reiches.– Glckstadt – Hamburg– New York, 1954. – 146 S.] про державні посади доби Давнього Царства окремі жрецькі посади, їх походження та зв’язки з іншими посадами розглядаються в контексті загального розвитку державного апарату. Разом з тим, В. Хельк приділив увагу організації царського заупокійного культу та устрою припірамідних міст. Становище деяких жрецьких категорій, зокрема жерців љmw-n…r та wѓbw царського культу та культу деяких державних богів а також херігебів розглянув К. Баєр у своєму науковому доробку, присвяченому дослідженню рангової системи Давнього Царства [Baer K. Rank and Title in the Old Kingdom. The Structure of the Egyptian Administration in the Firth and Sixth Dynasties.– Chicago, 1960.– 310. Н. Канаваті зосередив свою увагу на організації управління в провінціях, на розвитку відносин між центральною владою і провінційними правителями та на реорганізації провінційного управління [KanawatiThe Egyptian Administration in the Old Kingdom. Evidence on its Economic Decline. – Warminster, 1977. –165 N. Governmental reforms in Old Kingdom Egypt.– Warminster, 1980. –166. Дослідник відзначив, що, починаючи ще з IV династії, відбувався занепад центральної влади, який супроводжувався відцентровими провінційними рухами та наростаючим впливом столичного жрецтва, основою якого були жерці бога Ра. П. Познер-Кріже при дослідженні храмового господарства царя Неферіркара-Какаї довела тісний економічний та культовий зв’язок між поминальним храмом та сонячним святилищем цього царя [Posener- Kriйger P. Les archives du temple funйraire de Nйferirker-Kakaї (Les Papyrus d’Abousir). Traduction et commentair.– Paris, 1972. –T. I. – P. .]. Дослідниця з’ясувала, що основою храмового персоналу були жерці категорії љmw-n…r. Жерців-херігебів та уабів П. Познер-Кріже вважає верхівкою жрецької еліти храму. Цієї точки зору дотримувалась Т. М. Савєльєва, яка в доробку, присвяченому храмовим господарствам Давнього Царства [Савельева Т.Н. Храмовые хозяйства Египта времен Древнего Царства (III-VIII династии). – М.: Наука, Издательская фирма “Восточная литература” РАН, 1992. – С. 88-105. ], зробила ряд власних спостережень стосовно становища єгипетського жрецтва.

Іншого погляду на єгипетське жрецтво доби Давнього Царства дотримувались А. Ерман, Г. Ранке [Erman A., Ranke H. La civilisation Egyptienne./ Traduction de C.Mathien. Paris, 1952. – P.137-138] та Я. Асман. Вони, зокрема, вважали, що в епоху Давнього Царства жрецький стан ще не склався як такий, культові ж функції здебільшого виконували номархи та інші державні чиновники. На думку Я. Ассмана [Ассман Я. Египет: теология и благочестие ранней цивилизации / Перевод с немецкого . – М.: “Присцельс”, 1999. – C. 17] в тогочасному Єгипті жерців як професійних службовців, що виконували релігійні ритуали, взагалі не існувало, а справами культу займались “філософствуючі чиновники” чи “аматори” (до них він зараховував все населення номів, на яке по черзі покладались обов’язки обслуговувати місцевий культ).

Слід зазначити, що основну увагу дослідники приділяли ролі жрецтва в політичному та економічному житті країни, його впливу на ідеологію пізніх часів існування давньоєгипетської цивілізації. Недостатньо з’ясованим залишилось питання про місце жерців у загальній структурі соціуму, передовсім доби Давнього Царства.

Мета та задачі дослідження. Метою цього дисертаційного дослідження є визначення ролі жрецтва в суспільній структурі Єгипту доби Давнього Царства. Виходячи з цієї мети, ставились такі конкретні задачі:-–

дослідити функціональну роль жрецтва як частини державного апарату та як суспільної верстви доби Давнього Царства;–

з’ясувати причини диференціації тогочасних жрецьких посад та місце кожної з жрецьких категорій в адміністративній системі та соціумі; –

визначити характер організації жрецтва в цей період.

Об’єктом дослідження є жрецтво Єгипту доби Давнього Царства.

Предметом дослідження є організація жрецтва та його місце в соціальній структурі Стародавнього Єгипту XXVIII-XXIII ст. до н.е.

Методи дослідження. В основу дисертаційної праці покладено принцип історизму та об’єктивізму, який дозволяє уникнути соціологічних схем при аналізі складних суспільних явищ і водночас прив’язати предмет дослідження до конкретних хронологічних рамок, простежити досліджуване явище в його розвитку.

Аналіз різних історичних джерел дозволяє намалювати цільну картину суспільного розвитку шляхом застосування кількох історичних методів, залежно від типу цих джерел. Дослідження наративних джерел базується на критично-порівняльному методі як найбільш продуктивному в цьому випадку. Оскільки характерною особливістю джерельної бази є наявність значної кількості однотипових чи схожих джерел, для їх аналізу використовувався проблемно-хронологічний метод з застосуванням елементів статистичного аналізу, що дало можливість встановити їх типологію за хронологічно-локальними показниками. Опрацювання інформації, наявної в джерелах різних типів, зведення її до однієї, цільної, картини здійснювалось шляхом застосування методу системного аналізу, що дозволило реконструювати суспільну структуру Єгипту доби Давнього Царства та визначити місце в ній жрецтва.

Хронологічні межі дослідження – це доба Давнього Царства (2778 -2263 рр. до н. е.), період остаточного оформлення єдиної єгипетської держави. Нижня хронологічна межа дослідження – воцаріння ІІІ династії (2778 рік до н. е.), та верхня – припинення VІ династії (2263 рік до н. е.), збігаються з традиційними хронологічними межами Давнього Царства.

Джерельна база дослідження. Дисертація написана на основі автентичних єгипетських джерел за їх факсимільними публікаціями, фотографіями та прорисовками ієрогліфів, здійсненими та виданими західноєвропейськими, американськими, єгипетськими та російськими вченими. При цитуванні джерел подані авторські переклади з єгипетської на українську мову. Основний масив джерел, що використовуються в даній роботі, належить до часів правління IV династії (2723-2563 рр. до н. е.), V династії (2563-2423 рр. до н. е.) та VI династії (2423-2263 рр. до н. е.), менше представлені пам’ятки ІІІ династії (2778-2723 рр. до н. е.), при написанні даного дослідження залучались також матеріали VII -VIII (2263-2220 рр. до н. е.). Всі використані джерела можна поділити на три великі групи: написи з гробниць, офіційні документи та документи з заупокійного храму Неферіркара-Какаї. Гробничні написи – це чимала за обсягом група джерел, що походять з гробниць приватних осіб Давнього Царства: титулатури власників гробниць, їх родичів, близьких та залежних від них людей, та інші написи різного характеру. Використано публікації, що відображають результати археологічних розкопок некрополів іза, Саккара,Абідоса, Атрібіса, Дендери, Дешашеха, Завіет ель Мейтін, Шейх Саїда, Ахміма, Меїра, Едфу, Коптоса, ебель Селін. Було опрацьовано матеріали з 347 гробниць, а також окремі стели, жертовники, надписи на обломках стел тощо, що були знайдені в некрополях за межами гробниць, (точне їх походження не встановлено). Другою важливою групою джерел є офіційні документи, до яких відносяться царські укази, написи з храмів, список царів (чи літопис) на Палермському камені. Документи цієї групи відображають передусім взаємини царської влади та храмового жрецтва, а також організацію храмового персоналу. В дисертації використано матеріали тих 17 царських указів, в яких згадуються жерці. Третя група джерел – це документи архіву заупокійного храму царя V династії Неферіркара-Какаї. Всі документи цього типу написані на папірусі і поділяються на декілька підтипів в залежності від свого змісту, це: “таблиці”, де розписані обов’язки персоналу храму щодо відправлення культової служби, охорони храму та забезпечення його необхідними продуктами і матеріалами; ревізійні звіти; рахунки на видачу провізії; інвентарні списки культових предметів; списки осіб; листи. Ці джерела розповідають про функціонування храму як культово-господарського організму в діяльність якого були включені різні суспільні прошарки.

За результатами дисертаційного дослідження автором виносяться на захист такі основні положення:

1. Жрецтво Єгипту виділилось із середовища державних чиновників, як професійна верства, основним заняттям якої було культове служіння.

2. За доби Давнього Царства відбувалося становлення жрецтва як суспільного прошарку, що виник на основі професійної спільності державних службовців, визначальною функцією яких було виконання культових обрядів та церемоній.

3. Кожна з жрецьких категорій займала своє місце в адміністративній та суспільній структурі Єгипту доби Давнього Царства, загальна схема розташування їх у порядку пониження суспільного статусу була наступною: Sm– ›r‰-љb – љm-n…r – wѓb – љm-k Жерці-семи через свій зв’язок із царським заупокійним культом та особою живого привителя відносились до найвищих соціальних прошарків єгипетського суспільства.

5. Найбільш численною храмовою жрецькою категорією періоду Давнього Царства були жерці љmw-n…r, основна маса яких належала до середнього жрецтва. В системі суспільних класів љmw-n…r становили частину вищого та середнього прошарку середнього класу.

6. Другою за чисельністю категорією храмового жрецтва були уаби, які відносились до нижчих прошарків жрецтва, зайнятого в царському культі, і відповідно, – до середнього класу єгипетського суспільства.

7. Жрецька категорія херігебів як певна суспільна група з’явилась на основі професійної жрецької служби протягом доби Давнього Царства. Серед херігебів виділялися три прошарки, суспільний статус яких знижувався – в залежності від віддалення від особи фараона – в системі адміністративної та суспільної ієрархії: херігеби-найвищі державні чиновники, пов’язані з особою царя, херігеби-жерці, що служили в припірамідних храмах, та херігеби, що здійснювали ритуали в гробницях.

8. Формування жрецької категорії љmw-k як суспільного прошарку на основі професійної спільноти жерців заупокійного культу випало на добу Давнього Царства. Жерці-љmw-k на відміну від інших видів жрецтва, виділились не з державних чиновників, а з “власних людей” вельмож і в досліджуваний період не вважались царськими службовцями.

Наукова новизна підходів та результатів дисертації. Це дисертаційне дослідження є першою узагальнюючою науковою розвідкою на царині вивчення соціальної історії єгипетського жрецтва доби Давнього Царства. Наукова новизна підходів та результатів, отриманих в процесі роботи над дисертацією, полягає в тому, що це дослідження вперше розглядає жрецтво як окремий суспільний прошарок в Єгипті доби Давнього Царства. В дисертації акцентовано увагу на соціальній неоднорідності єгипетського жрецтва, переглянуто традиційний в єгиптології висновок про єгипетських жерців як суспільний прошарок, що склався ще до епохи Давнього Царства. Вперше проаналізовано становище всіх жрецьких категорій, які, як випливає з аналізу джерел, були в період Давнього Царства реальними суспільними групами, що склалися на основі професійної служби (Sm, ›r‰-љb, љm-n…r, wѓb, љm-k Вперше показано, що кожна жрецька категорія мала своє походження та свою історію, займала свою нішу в соціумі. В ній було висунуто наукову гіпотезу, за якою жрецтво Давнього Царства виділилось як суспільна група з середовища державних чиновників (і залишалось надалі частиною державного чиновництва) та що в Давньому Царстві процес формування єгипетського жрецького стану ще не завершився. В роботі було вперше встановлено ієрархію ряду жрецьких категорій в адміністративній системі Єгипту Давнього Царства. Отримані в процесі дослідження результати доповнюють і уточнюють існуючі уявлення про формування соціальної структури Єгипту доби Давнього Царства.

Практичне значення. Матеріали та висновки дисертації можуть бути використані для всебічного наукового вивчення єгипетської цивілізації доби Давнього Царства, суспільно-політичного устрою, історичного та культурного розвитку, психології та ментальності населення Стародавнього Єгипту. Висновки, отримані в результаті дослідження, можна використати для написання підручників і навчальних посібників з історії Стародавнього Сходу, підготовки наукових семінарів та спецкурсів з історії Стародавнього Єгипту. При підготовці дисертації вперше було розроблено систему принципів передачі звучання єгипетських власних назв і термінів засобами української мови. Ця система транслітерації матиме практичне значення, оскільки може стати підгрунтям для подальших наукових розробок в галузі адаптації єгипетських фонем до звукового строю української мови.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації затверджена вченою радою Інституту сходознавства ім. А. Кримського НАН України. Дисертаційне дослідження здійснювалось в рамках планової теми Інституту сходознавства ім. А. Кримського “Мова, література, культура та історія класичних цивілізацій Сходу”.

Апробація результатів дисертації. Результати досліджень, що включені до даної дисертації були оприлюднені та обговорені на трьох наукових семінарах Інституту сходознавства імені А. Кримського НАНУ, а також на двох міжнародних наукових конференціях: “ІІ сходознавчі читання А. Кримського.” (Київ, 9-12.06.1998), та “ІІІ сходознавчі читання А. Кримського”, присвячені 80 – річчю від дня народження академіка Омеляна Пріцака. (Київ, 10-11.06.1999). Вони також відображені у чотирьох авторських публікаціях.

Структура дисертації. Дисертаційна робота загальним обсягом 189 ст. складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та літератури, додатків. У вступі обгрунтовується наукова актуальність обраної теми дослідження, її практична та теоретична цінність, дається історіографічний огляд та аналіз джерельної бази, визначаються мета, завдання, хронологічні межі дослідження, викладаються результати, що виносяться на захист та нові здобутки, та вказані публікації автора. В першому розділі досліджується роль жрецтва в державно-суспільній системі Єгипту Давнього Царства, викладаються принципи класифікації жрецьких посад та організація жрецьких колективів в межах окремих храмів. Другий розділ присвячений аналізу місця в соціальній структурі трьох жрецьких категорій, пов’язаних зі службою в храмах, і становлення яких як професійної жрецької служби відбулося ще до початку Давнього Царства. В третьому розділі аналізуються жрецькі категорії, процес становлення яких припадав на добу Давнього Царства, і що пов’язані зі службою в гробницях. В додатках наводяться таблиці, списки власних імен жерців та жриць.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

Перший розділ роботи – “Організація жрецтва Єгипту доби Давнього Царства” – присвячений дослідженню організації єгипетського жрецтва в період Давнього Царства. В ньому вказуються ті основні відмінності, що відрізняли єгипетських жерців від служителів культу в інших цивілізаціях, зокрема в суспільствах, базованих на принципах ісламу чи християнства, з’ясовується місце жрецтва в системі єгипетських уявлень про космо-соціальний порядок. Особливістю культової системи Стародавнього Єгипту було її повне співпадання з політичним устроєм, нероздільність “церкви” та “держави” та обожнення царської влади. Фараон виступав єдиним джерелом сакральності, він один претендував на посередництво між богами та людьми і, таким чином, монополізував право на культову діяльність в державі. Це своє право він передавав певній категорії чиновників, які мали здійснювати культову службу в храмах та гробницях. Жрець в Стародавньому Єгипті був державним чиновником. Оскільки сама держава вважалась сакральною за своєю суттю, то кожен чиновник у ній, по суті, був також жерцем. Влада царя виросла із влади додержавного вождя-жерця, єгипетське жрецтво доби Давнього Царства виникло із верстви державного чиновництва, коли з формуванням та ускладненням державного апарату виникла потреба перекласти культові функції царя на чиновників. Єгипетське жрецтво доби Давнього Царства було органічною частиною державної структури і формувалось як суспільний прошарок, що оформився на основі професійних груп тих царських службовців, які мали справу передовсім із культовим служінням. Верства жерців не була однорідним суспільним прошарком і в Давньому Царстві процес формування його ще не завершився. В розділі викладено характерні риси єгипетського жрецтва та критерії запропонованої автором градації жерців. Це, по перше, відсутність єдиної жрецької ієрархічної системи, очоленої верховним жерцем і існування жрецьких корпорацій – сукупностей всіх кліриків одного бога чи одного храму. По-друге, існування в Стародавньому Єгипті культу царя та жерців, які справляли йому службу. Цей культ був загальнодержавним, але в різні епохи неоднаковим було процентне співвідношення кількості жерців царського культу та культів інших богів. Тому в роботі запропоновано розподіл всіх кліриків на жерців культу царя та жерців культів богів. По- третє, жерців класифіковано за місцем служби – поділено на храмових та гробничних. До першого розряду відносяться всі види жрецтва, що служили в храмах богів, а також в заупокійних храмах фараонів, до другого – ті, хто служив в гробничних каплицях. По-четверте, найважливішим принципом, за яким характеризовано жерців, став їх поділ на жрецькі категорії. (Жрецька категорія - сукупність всіх жерців певного виду, які виконували певні функції в ритуалі, займали певну посаду в системі державних рангів, що відбилося на їх матеріальному становищі та суспільному статусі). В дисертації розглядаються такі жрецькі категорії, як љm-n…r, љm-k ›rj-љb, wѓb, sm, кожна з яких була велелюдною групою осіб, об’єднаних за професійною ознакою. Жерці інших категорій згадуються в джерелах даної епохи лише в зв’язку з їх роллю в ритуалі, про їхню роль в суспільних відносинах інформація майже відсутня. Найімовірніше, кількість цих жерців була незначною і вони не склалися як професійна спільнота.

Кожен жрець, будучи державним чиновником, поєднував свою жрецьку службу з іншими державними обов’язками. Для з’ясування суспільного становища та положення в адміністративній системі жерців різних категорій було піддано аналізу титулатури двохсот шестидесяти восьми осіб, що мали жрецькі титули за написами з ста восьмидесяти гробниць та пам’яток, походження яких не завжди відоме. В результаті дослідження встановлено, що частка гробниць, які належали жерцям, була досить значною. Це наводить на думку, що кожен чиновник автоматично був жерцем, і що виконання культової служби аж ніяк не було привілеєм якоїсь частини державних службовців, яких можна вважати жерцями, оскільки жрецькі титули мала щонайменше половина всіх чиновників [Див. список публікацій, № 3, с. ]. Дослідження жрецьких титулатур виявило дві характерні особливості соціальної структури тогочасного Єгипту. Це існування взаємозв’язку між певними жрецькими посадами та родами професійної діяльності. Таке сумісництво зустрічається в титулатурах осіб, яких можна зарахувати до професійної еліти, або до організаторів певної сфери професійної діяльності чи державного управління [1, c. 98-99]. Спостерігається зв’язок між кількістю жрецьких титулів в титулатурі окремої особи та місцем останньої в адміністративній структурі. Жрецькі посади поєднувались з державними різних рівнів та відомств: з посадами “управителя палацу” та різними посадами придворних і осіб, зайнятих в обслуговуванні особи царя, з посадами “начальника дому уабет” та “начальників всіх царських робіт”, та інших чиновників цих відомств, а також з посадами начальників та іншими службами, пов’язаними з державною скарбницею, армією, корабельнями та човнами, з відомством, що займалось каналами та іригаційною системою, з державною житницею, “домом дуат”, “подвір’ям життя”, “шенау” та іншими відомствами. Жрецькі посади мали також судді та інші службовці в галузі судочинства, “начальники експедицій”, “начальники резиденції”, “начальники припірамідних міст”, чаті і “начальники Верхнього Єгипту”, номархи, правителі провінційних міст та представники місцевої адміністрації. Серед жерців досить часто зустрічаються службовці середнього рівня, серед них писці різних установ тощо.

На основі аналізу джерел показано, що першими склались корпорації храмів царського заупокійного комплексу, які залишались домінуючими протягом всього Давнього Царства. В Єгипті цієї доби значна кількість жрецтва була так чи інакше пов’язана з культом царя, оскільки сектор храмового господарства, присвячений культу царя, займав чільне місце серед храмових господарств. Оформлення храмових корпорацій богів припадало на другу половину даної доби. При цьому спершу відбулося становлення храмових корпорацій богів загальнодержавного значення, в тому числі Геліополя (друга половина IV – початок V династій) та Мемфіса (приблизно друга половина V–VI династії), а потім – і місцевих богів (V– VI династії).

Другий розділ дисертації – “Жрецькі категорії sm, љmw-n…r та wѓb”– присвячений розгляду жрецьких категорій семів, гему-нечер та уабів. Становлення цих жрецьких служб як видів державної, або царської служби відбулося ще до доби Давнього Царства, бо тогочасні джерела зображають smw, љmw-n…r та wѓbw лише як жерців-чиновників. В Давньому Царстві ці служби були зайняті передусім в обслуговуванні культу царя в заупокійних храмах. При цьому жрецька служба сем була пов’язана як із заупокійним культом правителя, так і з особою живого царя, жрецька служба љm-n…r – як з культом царя, так і з культами богів. Титули семів за доби Давнього Царства здебільшого зустрічаються в титулатурах найвищих державних чиновників, царських родичів, і, як правило, поєднуються з титулами чаті та верховних жерців Геліополя і Мемфіса. Отже, службу сем можна вважати найвищою жрецькою службою в дану історичну епоху. Жрець-сем за своєю посадою був наближений до фараона, бо виконував ритуальну роль посередника між царем та людьми. Починаючи з IV династії до посади сема додавався титул “начальник фартухів” (“начальник царського одягу”), що зайвий раз підтверджує існування зв’язку між жрецькою службою сем і культом живого фараона в епоху Давнього Царства. Жерці-семи здійснювали богослужіння також для мертвого царя в його припірамідному храмі. Про наявність жерців-семів в храмах богів в Давньому Царстві джерела не повідомляють. Жерці-семи, найімовірніше, не були організовані в філи-бригади, як це властиво для більшості жрецьких служб. Документи, що походять з храмів та гробниць, не фіксують ні існування самих філ семів, ні наявності серед них начальства. Це дозволяє припустити, що семи не були задіяні у регулярній змінній жрецькій службі в храмах богів.

Жрецька категорія љm-n…r є найбільш численною категорією храмового жрецтва. Її можна вважати взагалі найчисленнішою із всіх жрецьких категорій за винятком љmw-k Із 268 титулатур власників гробниць та їх родичів, наділених жрецькими титулами, 139 мали один чи більше титулів љm-n…r. Жерці цієї категорії служили в заупокійних храмах царів, окремих цариць, в сонячних святилищах та святилищах мерет, в храмах локальних богів. Титули жерців љmw-n…r зустрічаються в титулатурах найвищих державних службовців і чиновників середніх та нижчих рангів, окрім того, вони суміщаються з титулами правителів областей, певними видами професійної діяльності. Жрецькі титули љmw-n…r зустрічаються в титулатурах чаті-візирів, “начальників Верхнього Єгипту”, а також осіб, що мали титули r-pѓt – “спадковий князь” та љ – “місцевий князь” лише в тих випадках, коли тут наявні такі жрецькі титули, як sm та ›r‰-љb, отже, основна маса љmw-n…r належала до середніх верств населення. Жерці-гему-нечер, які залишили свої титулатури у власних гробницях, належали до верхніх прошарків цієї жрецької категорії. Насправді ж жерців љmw-n…r було значно більше, оскільки саме вони, будучи об’єднаними в філи і виконуючи всі культові та господарські обов’язки, складали основу храмового персоналу. Фактично, у володінні жерців категорії љmw-n…r перебувала храмова земля. Інтереси жерців љmw-n…r охоронялись царськими указами, що мали силу закону. Значна частина жерців цієї категорії за доби Давнього Царства обслуговувала культ царя в припірамідних храмах. В процесі дослідження гробничних написів було виявлено 45 осіб, котрі мали титули жерців љmw-n…r царського культу, із них 20 відносились до IV династії, 14 – до V династії, 10 – до VI династії. Більшість жерців царського культу љmw-n…r мали також титули жерців-уабів (wѓbw) (29 випадків), на другому місці за частотою вживання стояв жрецький титул ›r‰-љb (9 випадків). Поєднання титулів жерців љmw-n…r та жерців-уабів зустрічається в титулатурах осіб, які займали нижчий статус в державній системі, а отже і в соціумі, ніж ті особи, хто мав титули љmw-n…r та херігебів. Окрім того, 17 чоловік поєднували титули жерців љmw-n…r царя та інших богів. Серед них найбільше було жерців царя та бога Ра в сонячному храмі (9 випадків, всі вони відносились до часів правління V династії) а також богині Гатгор (6 випадків, в тому числі 2 жерці культу цієї богині в сонячному храмі та один – в святилищі мерет), із них 5 осіб також відносяться до часів V династії, причому два жерці були одночасто жерцями царських культів та богів Ра і Гатгор в сонячному храмі Неферіркара. Ці дані додатково засвідчують об’єднання культу царя в припірамідному храмі з культами Ра та Гатгор сонячного святилища та святилища мерет за часів V династії. Більше того, в титулатурах чиновників-жерців Давнього Царства титули жерців бога Ра без титулів жерців царського культу не зустрічаються. Серед жерців љmw-n…r богів в Давньому Царстві найбільш чисельною категорією були жерці та жриці богині Гатгор. Посаду љm-n…r як і посаду љm-k могли займати жінки, причому переважна більшість жриць-љmt-n…r були жрицями культу богині Гатгор. В Єгипті Давнього Царства дуже значна частина заможних та поважних жінок були жрицями культу Гатгор чи Нейт, або суміщали службу обом богиням. Зважаючи на те, що всі обряди періоду Давнього Царства стосувалися особи фараона, що придворні церемонії були релігійними обрядами та що культ Гатгор тоді був тісно пов’язаний саме з культом царя, жінок, які мали титули жриць цієї богині, можна вважати реально причетними до культової служби, що здійснювалась в припірамідних храмах, сонячних святилищах та святилищах мерет. Оскільки ці знатні дами належали до царського двору, вони були причетні до світу сакрального. В Давньому Царстві культ богині Маат перебував у тісному зв’язку з культом бога Ра та культом царя. Вшанування цих богів відбувалось в заупокійних храмах фараонів та в святилищах сонця, де здійснювали богослужіння жерці љmw-n…r. Із відомих нам п’ятнадцяти жерців Маат одинадцять поєднували цей титул з титулом “суддя” (s Однак, серед титулатур тих, кого можна назвати суддями, не завжди присутні титули жерців Маат, тому 11 осіб, наділених обома титулами, найімовірніше, були жерцями культу цієї богині. За “љmw-n…r M стояла реальна жрецька служба, яка підвищувала суспільний статус та суттєво поліпшувала матеріальне становище, адже в іншому випадку цей титул надавався б всім “суддям”. Ремісники та інші робітники тогочасних столичних некрополів були пов’язані з культами Птага та Сокара в Мемфісі. Професії будівельників, ремісників, скульпторів та інших майстрів, які працювали з глиною, каменем, деревом, металом тощо, що вважались причетними до землі, пов’язувались із вшануванням Птага. Титули жерців гему-нечер інших богів (це зокрема љmw-n…r Гора, Сета, Осіріса, Міна, Анубіса, Нехбет, Уаджіт, Бастет, Шесемтет, Хнума, Двава тощо), які рідко трапляються в написах доби Давнього Царства, означали, що їх носії в першу чергу займалися певною діяльністю, покровителем якої виступало відповідне божество. Так, жерці Гора, Сета, Анубіса, Уаджіт та Нехбет, як правило, були пов’язані з царським культом, жерці Двава поєднували свою жрецьку службу з діяльністю лікаря-окуліста тощо. Як і у випадках з суддями-жерцями Маат та начальниками ремісників – жерцями Птага та Сокара, можна констатувати, що наявність жрецького титулу в титулатурі означало людину більш високого соціального рангу. Титули жерців љmw-n…r та їх начальників, без зазначення імені бога, трапляються в титулатурах начальників областей і означають, що ці особи поєднували обов’язки номарха та верховного жерця всіх місцевих культів. Центральна влада здебільшого намагалась не допускати поєднання обох цих посад, щоб обмежити реальну владу номархів і, таким чином, запобігти місцевому сепаратизму. Наприкінці Давнього Царства, в зв’язку з послабленням центральної влади, поєднання посад номарха та начальника жерців ному в одних руках траплялось дедалі частіше.

Жрецька служба уаб в епоху Давнього Царства відносилась до розряду нижчих жрецьких служб. Всього нам відомо п’ятдесят шість осіб, які мали титули жерців-уабів, із них жоден не належав до царської сім’ї, даний титул не входив до титулатури жодного візира, в усіх титулатурах жерців-уабів відсутні титули r-pѓt та љ наявність яких служила ознакою приналежності до вищої столичної та провінційної еліти. З усіх жерців-уабів двадцять чотири особи мали лише цей титул в своїх титулатурах, решта поєднувала його з іншими жрецькими титулами, в тому числі – з љmw-n…r. Таких осіб налічувалось тридцять три, тобто більше половини тих, хто мав титули уабів. Помічено, що жрецькі титули љmw-n…r поєднувались з титулами уабів (найчастіше – начальників уабів) та з титулами херігебів, в той час як титул уаба поєднувався з гем-нечер та љm-k переважно з титулом начальника љmw-k (відомо 8 таких випадків), ранг якого, ймовірно, був нижчим за уаба. Таким чином, ієрархія жрецьких посад доби Давнього Царства, найімовірніше, була такою: sm – ›r‰-љb – љm-n…r – wѓb – љm-k Переважна більшість тих двадцяти чотирьох уабів, які не мали більше жодного жрецького титулу, належали до прошарку державних службовців нижчих та середніх рангів. За місцем їх поховань та титулатурами виходить, що більшість з них, скоріше за все, також належала до культу царя чи тих божеств, культи яких справлялись в припірамідних храмах. Про зв’язок з царським культом свідчить саме написання цього титулу. Більшість титулів уабів, що походять з Давнього Царства, записана у формі wѓb niswt (“царський уаб”). Назву служби “царський уаб” можна вважати класичною для доби Давнього Царства. Із всіх відомих нам уабів та їх начальників сорок три особи були wѓb niswt – “царськими уабами”. Більшість із відомих нам “царських уабів” та їх начальників служили в припірамідних храмах, оскільки ці особи мали ще жрецькі титули љmw-n…r царя чи піраміди. Як жерці-семи та херігеби, жрецька служба уаб виросла із обов’язків особистих слуг царя, які допомагали правителю здійснювати ритуальне очищення. Прислуговуючи живому богу ці слуги набували статусу жерців. В епоху Давнього Царства жерці-уаби служили вже не в палаці, а, як правило, в припірамідних храмах, при цьому, зберегли свою назву – wѓbw niswt. Виділяється група жерців-уабів піраміди або царя, титули яких записувались у формі wѓb плюс ім’я царя чи назва піраміди (одиннадцять випадків). Жрецькі титулатури та указ Шепсескафа щодо піраміди царя Менкаура підтверджують, що жерці wѓbw були поряд з љmw-n…r та хентіуше основними учасниками жрецьких філ заупокійних храмів фараонів, хоч за документами архіву заупокійного храму Неферіркара-Какаї цього не можна стверджувати напевне. Жерці wѓbw в період Давнього Царства не служили ні в храмах богів, ні в гробницях приватних осіб.

В третьому розділі дисертації – “Жрецькі категорії ›r‰-љb та љmw-k – досліджуються жрецькі категорії, становлення яких відбувалось в період Давнього Царства та які пов’язані з богослужінням в храмах та в гробницях. На основі дослідження матеріалів періоду IV- VIIІ династій виявлено сімдесят три випадки вживання титулу херігеба та власного імені особи, в титулатурі якої він наявний. Із всіх осіб, які мали титули херігебів, лише одинадцять належали до чиновників нижчого рангу, оскільки в їх титулатурах відсутні титули вищих рангів та інші жрецькі титули. Решта осіб, що мали титули херігеба, однозначно, були вищими державними чиновниками, серед них 12 осіб були чаті, 9 – “скарбниками царя”, 11 носили титули r-pѓt та (або) љ Серед даних херігебів було 14 членів царської сім’ї. Зв’язок херігебів з царською родиною та особою царя не був випадковим, адже ›r‰-љb, як і сем, спочатку виступав як син царя, як його довірена особа, від його імені. Ця посада першопочатково не обмежувалась суто релігійною сферою. Ще за ІІІ династії вона означала щось на зразок царського секретаря. За ІV династії, як правило, херігеб був споріднений з правителем. Херігеб був помічником (і не лише в культових справах), секретарем правителя, звідси його зв’язок з письмом і супроводжуючі титули писця царських документів (12 випадків)