Становлення і розвиток філософських ідей у Стародавньому Світі свідчить про узагальнення і переосмислення релігійно-міфологічного світогляду. Глибокий символізм і алегоризм змісту стародавніх міфів на-завжди наклали відбиток на звичні нам філософствування, відомі як східний і західний. Найбільш фундаментальні образи, поняття і принципи філософії вкорінені в тому далекому перехідному часі, ідеї і дух якого при-ховані від нас наступними інтерпретаторами і тлумачами.

Знаменно, що практично одночасно на перетині УІ-У ст. до н.е. в Індії, Китаї, Ірані і Греції виникли філософські школи, для яких харак-терна близькість у формулюванні змісту життєзначущих проблем і підхо-дах до їх вирішення. Автори і матеріалістичних, і ідеалістичних філософсь-ких систем дали певне бачення природи; сутності світобудови і місця людини в них. Не маючи достатнього уявлення про ідейний бік філософ-ствування далеких попередників, безглуздо звертатися до більш пізніх філософських систем. Тому, що все важливе для мислителів і філософів сьогодення було і раніше, хоча і в незвичних для нас формах. Побачити еволюцію форми — означає побачити еволюцію людської думки, її праг-нення наблизитися до універсального, всеосяжного духу. Адже і сьогодні знання фундаментальних філософських ідей, започаткованих у Стародав-ньому Світі, важливе.

2.1. ФІЛОСОФСЬКО-РЕПІгтНА СИСТЕМА БРАХМАНІЗМУ (ІНДУЇЗМУ)

Філософія в Стародавній Індії тісно пов'язана з пануючими там релі-гійними уявленнями. Найдавніший із відомих релігійно-філософських епосів Індії - Веди (знання). Вважають, що Веди було записано близько п'яти тисяч роківтому, а тому їх розглядають як науку всіх наук про сутність

першооснови, про походження Всесвіту, про керуючі світом закони, про причини, що відрізняють людей одне від одного тощо.

Хто я: тіло, розум чи щось вище? Чи треба шукати людині своє істин-не Я? От питання, над якими сучасне матеріалістичне суспільство мало за-мислюється. Але згідно з принципами ведичної культури досконалість жит-тя полягає в узгодженні взаємин людини з Богом, оскільки люди і всі живі істоти — невід'ємні частки Бога. Частини покликані служити цілому, і при-родно, що ми завжди комусь служимо: сім'ї, країні, заводу, хазяїну, а іноді ми заводимо кішку або собаку і служимо їм. Хоча ми рідко задоволені ви-бором об'єкта служіння, тому що він був зроблений неправильно.

Людська форма життя дана нам не для важкої і безглуздої праці, по-дібно худобі, вчать Веди, а щоб досягти вищої досконалості життя. Але, на жаль, на завершення епохи Калі-юги люди змушені будуть надриватися на роботі заради шматка хліба. З кожним роком працювати буде важче, а плат-ня за працю буде меншою. Бездуховного руху людство зупиняється у своє-му розвитку. Душа рухає тіло, а сповнене життя тіло рухає світом. Наше непорозуміння втому, що ми піклуємося про тіло, не знаючи продух, який рухає ними, хоча саме людське тіло — чудовий засіб досягти вічного життя.

«Бгагавад-гіта» - книга, найбільш доступна для знайомства з прин-ципами ведичної культури. Вона вчить, що човен людського тіла має руха-тися до духовної мети, але його утримують:

Веди вчать, що виключно в наших інтересах прагнути вирватися з цього жалюгідного, сповненого страждань світу. Але мало лише припинити ма-теріальну діяльність. Важливо зайнятися духовною діяльністю, прагнучи до вічного життя, тобто духовного існуванню в Брахмані, Абсолюті, у царстві Бога. Досконала релігія вчить, як любити Бога, не шукаючи для себе матеріального зиску. А будь-яке знання, яке не сприяє спасінню від страждань, ведична філософія вважає безглуздим.

Веди поділяють людей, оцінюючи їх світогляд, на чотири класи. Кармі — трудяться заради матеріальної вигоди, заради насолоди результатами своєї праці. Джняні — намагаються міркувати над проблемами народження, смерті, старості і хвороб, намагаються стати безсмертними, злившись з буттям Бога. Йоги — намагаються розвинути в собі містичні сили, щоб де-монструвати чудеса. Бгакті — відданий, він не хоче нічого для себе; він хоче тільки служити Богу з любові до Нього, як мати служить своїй дитині.