Поняття закону

Мова не йде про юридичні закони. Ми ведемо мову про закони збереження енергії та речовини чи про за-кон всесвітнього тяжіння, то було б безглуздям ствер-джувати, що ми зможемо їх скасувати чи свідомо за-гальмувати їхню дію. Це стосується також і об'єктив-них законів розвитку суспільства, таких, зокрема, як за-лежність суспільної свідомості від суспільного буття, чи основного соціологічного закону про вирішальну роль способу виробництва. Найсуттєвішою ознакою закону буде те, що він відображає об'єктивний стан речей, об'єк-тивні зв'язки між речами, предметами, явищами.

Іншою важливою ознакою закону є необхідність та-кого зв'язку, що неминуче виявляється в процесі роз-витку того чи іншого явища. Якщо виникає щось нове, то воно обов'язково пов'язане із старим, стоїть на його "плечах", не відкидає старого цілком, а з необхідністю 214

"знімає" потрібне для подальшого розвитку. Цей зв'я-зок є необхідним і загальним, тобто він є постійним, пнутрішнім і таким, що неминуче повторюється, якщо іншикають умови для дії такого зв'язку. Можливість узагальнення якраз і грунтується на тому спостереженні, що приблизно за однакових умов можуть відбуватися схожі події, тобто необхідні суттєві зв'язки між речами будуть зберігатися. В законі, за висловом Гегеля, є "сталість, що зберігається". Саме явище — змінне, не-стабільне. Закон же — спокійне, стійке відображення існуючого світу. "Царство законів, — писав Гегель, — містить у собі лише простий, незмінний, але різноманіт-ний зміст існуючого... "царство законів — це спокійне мідображення існуючого світу, що з'являється.

Закон — це зв'язок між сутностями, який є: 1) об'єк-ти ішим; 2) необхідним; 3) загальним; 4) внутрішнім; 5) суттєвим; 6) повторювальним.

Можна виділити три групи законів: 1) часткові за-пони, притаманні лише певним формам руху матерії (закони механіки, хімії, біології тощо);

2) загальні закони, притаманні усім або багатьом формам руху матерії (закони математики, кібернетики, іакони збереження);

3) універсальні закони (закони діалектики).

Слід розрізняти закони природи і закони суспіль-ства.

Є також динамічні та статистичні закони. У динаміч-них законах передбачення мають однозначний харак-гер — "так, а не інакше піде процес розвитку". У стати-стичних законах передбачення носять імовірний харак-тер" — "може бути, а може ні". Останнє зумовлене дією багатьох випадкових факторів. Статистичні зако-ни ниявляються в результаті взаємодії значної кількості елементів певної системи.

Динамічний закон — закон класу явищ. При цьому початковий стан однозначно і цілком визначає подаль-ший стан цього явища. Динамічний закон — закон, що иідображає відношення між станами однорідних явищ. Такий закон не визначає повністю зміни кожного яви-ща, але зумовлює загальну тенденцію зміни усієї сукуп-ності таких явищ. При цьому сума законів розвитку окремих явищ, зв'язаних із сукупністю, не дає закону сукупності, бо у ній внаслідок інтеграції, взаємодії ви-никають нові властивості, відмінні від тих, що були при-таманні окремим явищам.

З категорією "закон" пов'язана категорія "зако-номірність". Закономірність є ширшим, ніж закон по-іяттям. Це сукупна дія багатьох законів, що конкрети-зують, наповнюють певним змістом закономірність роз-іитку природи і суспільства.

Діалектика спирається на три основні, універсальні закони: закон взаємного переходу кількісних змін у якісні, закон єдності та боротьби протилежностей і за-кон заперечення заперечення. Вони називаються основ-ними, універсальними законами діалектики, тому що діють у природі, суспільстві та пізнанні.

Закон взаємного переходу кількісних змін у якісні

Щоб з'ясувати суть закону взаємного переходу кількісних змін у якісні, його прояви й діяння, необхід-но розкрити зміст таких категорій, як якість, кількість, властивість, міра, стрибок. Якість — це тотожна буттю визначеність. Якщо річ втрачає визначеність, то вона втрачає і свою якість. Однак таке визначення ще не дає повного уявлення про якість речі. Розрізняють якість як безпосередню визначеність, що сприймається органа-ми чуття, і якість як сукупність суттєвих властивостей речі, що сприймається опосередковано через мислення, абстрагування. Якість і відчуття — це одне й те ж, вва-жав Л.Фейєрбах.

Властивість як категорія визначає одну із сторін речі. Якість речі визначається виключно через ЇЇ влас-тивості. Між властивістю і якістю існує діалектичний взаємозв'язок. Поняття якості у буденному і філософ-ському розумінні не збігаються. Отже, є така якість, яка сприймається відчуттям (мова може йти про відчуття несуттєвих властивостей предмета), і якість як філо-софська категорія, котра означає сукупність суттєвих властивостей предмета, із втратою яких предмет неодмін-но втрачає свою визначеність. Суттєві властивості речі не сприймаються на рівні відчуттів, бо є результатом теоретичного узагальнення. Гегель стверджував, що якість — це "сутнісна визначеність".

Кількість — філософська категорія, що відображає такі параметри речі, явища чи процесу, як число, величи-на, обсяг, вага, розміри, темп руху, температура тощо. За висловлюванням Гегеля, кількість — це "визначеність у межах даної якості". Спочатку кількісні зміни не зачі-пають якості предмета і тому на це не завжди зверта-ють увагу, зауважує Гегель. Якісні зміни, що відбува-ються в об'єктивному світі, здійснюються лише на ос-нові кількісних змін. Іншого шляху до появи нового просто не існує.

У гегелівській філософії взаємоперехід кількісних змін у якісні виступає як закон мислення, логіки. Од-нак суть цього закону і полягає в тому, що він має відно-шення не лише до мислення, логіки, а й до самої дійсності, її розвитку. Кожний перехід кількісних змін у якісні означає одночасно і перехід якісних змін у нові кількісні зміни. "Зміна буття, — писав Гегель, — суть не лише перехід однієї величини в іншу, а й перехід якісного в кількісне і навпаки".

Єдність, взаємозв'язок і взаємозалежність якості і кількості виражаються в понятті міра. Будь-який пред-мет, явище, процес мають свою