Реферат на тему:
Історія населеного пункту с. Яворів Косівського району
План
1. Перші кроки до ознайомлення с. Яворова
2. Статистичні дані с. Яворова.
3. Майстри нашого села.
4. Дивний пам’ятник.
5. Візити видатних українців до нашого села.
6. Трагічні роки с. Яворова.
7. Статистичні дані в даний період.
8. Семидесяті роки відродження ремесел.
9. Відродження національних символів у селі.
10. Яворівські школа різьби по дереву.
11. Славетні месники Яворова.
Ти мій рід, ти дитино моя,
Ти вся честь моя і слава,
В тобі дух мій, будуще
Моє, і краса, і держава.
Іван Франко
1. Їдучи з Косова до Верховини, на одинадцятому кілометрі за мостом через річку Рибницю вступаємо до мальовничого гуцульсько-го села Яворова. Простяглося воно на 12 км над бистроплинною Рибницею до перевалу Буковець, звідки річка й витікає.
Розташоване село на схилах гірських хребтів висотою над рівнем моря від 538 м (центр села) до понад 1000 м. З-поміж верхів Вороничів (747), Плоский (827), Максимець (861), Стручків (906), Сокільський (939), Терношори (998), Буковець (1059), Ігрець (1311) витікають численні потічки, які живлять Рибницю. Найбільшою при-токою є Безулька.
За назвою верхів називається й більшість присілків села: Безуль-ка, Буковець, Віпчинка, Липний, Максимець, Никовата, Петричів, Петруші, Плоский, Підбуковець, Потік, Сліпанка, Стоянів, Стручків, Терношори, Токарня, Черлений, Широкий. На початку села присілки Село Перше і Село Друге.
Свого часу редактор районної газети О.Бартош написав літератур-ну композицію за матеріалами історії Яворова, уривки якої подаємо в цьому нарисі.
Гей ви, гори яворівські,
В зеленім убранні –
Стручків, Буковець, Сокільський,
Ігрець і Стоянів.
Гнуться гори хребтами ведмежими.
Небо синє над ними, як шовк.
В край карпатський, верхами обмежений,
Звук трембіти здалека дійшов.
Понеслось трембітання над плаями.
Наче клич з невідомих давнин…
Вважають, що назва села походить від назви дерев яворів, які буйно росли в селі. А межує Яворів з селами Соколівка, Бабин, Малий Рожен, Великий Рожен, Білоберезка, Буковець, Криворівня, Снідавка, Річка.
У Яворові є надзвичайно цікаві пам'ятки природи: скелі Сокільського хребта; мальовнича скеля „Голова Довбуша" в урочищі Терношори; пороги і водоспади на притоках Рибниці; залишки яворових гаїв на Плоскому і Максимці, місця зростання лікарських і рідкісних рослин (Буковець, Максимець, Черлений, Широкий).
Найдовший хребет Сокільський, який тягнеться на відстані понад 10 км між річками Рибницею та Черемошем. На хребті неглибокі сідловини чергуються з копулястими вершинами, а мішані ліси (сме-река, береза, бук) – з розлогими луками.
Привертають увагу на Сокільському пісковикові скелі – останці. Найбільші з них два висотні шпилясті камені над Віпчинкою (їх називають церковцями). Внаслідок вивітрювання в них утворилися різні заглиблення, що нагадують вікна, бійниці, печери. Виразно видні сліди молюсків, що жили в морі, яке котило свої хвилі 20-10 мільйонів років тому. На скелі Лисівський Камінь археологи виявили петрогліфи – наскельні малюнки, викарбувані в давні часи; їх приз-начення до кінця не з'ясоване.
На луках Сокільського зростають королиця звичайна, білозір бо-лотний, дзвоники декількох видів, тирличі, волошка лугова, чебрець, лядвинець рогатий, очанка лікарська, підмаренник справжній та десятки інших видів.
У краєзнавця І.Пелипейка дізналися про цікавий факт. У середині XVIII ст. в одній із печер на Сокільському жив засновник дуже поширеної сьогодні в свій іудаїстської секти хасидизму Ізраель бен Елізар, або Бааль Шем Тов. Євреї-хасиди вшановують його як свято-го.
Отже, Сокільський має значення і як пам'ятка історії.
Урочище Терношори площею 10 га у кв.26 розпорядженням Івано-Франківської облдержадміністрації від 15.07.1996 р. № 451 оголошено лісовим заказником місцевого значення. Заказник „Урочище Терно-шори" межує з Снідавкою. Ямненські пісковики утворюють тут вели-чезні кам'яні брили, ланцюг скельних виходів має довжину 300 м, окремі останці досягають висоти 40 м. Найхимерніша скеля „Голова Довбуша" поблизу потоку Безулька Третя. На високій шпицеподібній скелі розташована овальна брила, що нагадує голову.
На території урочища зустрічаються рослини, занесені до Черво-ної книги: баранець звичайний, билинець комарниковии, астранція велика, коручка широколиста, коручка темно-червона. Рідкісними є види папоротей – багатоніжка звичайна, багатоніжка проміжна, букова папороть, пухирник ламкий, блехнум колосистий, аспленій зеле-ний, вовчі ягоди звичайні, сосна звичайна.
Серед водоспадів на притоках Рибниці один з найбільших висо-тою понад 20 м знаходиться на потічку Безвінний, що витікає з Сокільського хребта і впадає в Рибницю на присілку Село Перше
Поки що найдавнішу письмову згадку про Яворів виявив у архівах львівський історик П.Сіреджук. Це 15 листопада 1694 року, коли цього дня рішенням суду Яворів перейшов у володіння воєводи Миколи Чарторийського, хоч село існувало набагато раніше (ЛЦДІА, ф.9, оп.1, спр.602, арк. 689).
Заселення Гуцульського краю відбувалося переважно на схилах гірських хребтів, де є сінокіс, пасовище, джерельце води і можна розорати хоч невеликий клаптик городу.
За народними переказами, одними з перших поселенців були Лись і Грик, вихідці з Поділля, які збудували свої хати на присілку Село Перше.
Можливо, від них походять прізвища Лосюк і Григорчук. А взагалі у селі ще такі типові прізвища: Гуменюк, Копильчук, Копчук, Корпанюк, Мицканюк, Рибчук, Рибенчук, Русинюк, Столащук, Шкрібляк.
Грай, трембіто, і спогадом-мрією
Розкажи, як давно це колись
Оселились тут перші з надією –
Мудрий Грик і замріяний Лись.
Неспокійної Рибниці хвилями
Сотні років у даль пропливли.
Явори під сокирами вилягли
І об скали розбились орли.
2. У 1751 році в селі нараховувалось 178 дворів, воно належало до державних, камеральних маєтків. Ґрунти його, як повідомляла Йосифінська метрика, „знаходяться на високих горах і скелях, ледве винагороджують працю власника. Через те, що в горах рано випадає і довго лежить сніг, не можна косити сіно два рази ..." (ЛЦДІА, ф.19, оп.6, спр.280, арк.2).
Населення в основному займалося тваринництвом. Через своєрідні
