У нас: 141825 рефератів
Щойно додані Реферати Тор 100
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент





сцени поставили понад 10 вистав, серед яких „Назар Стодоля" Т.Шевченка, „Украдене щастя" І.Франка та ін.

Найбільш активними аматорами були П.Гуменюк, Д.Гумснюк. Г.Корпанюк, М. Лосюк, II. Мицканюк (Село 1), П.Мицканюк (Село 2), Ю. Мицканюк, Г.Петрич, М.Шкрібляк, Й.Шульдис. Керівником драм-гуртка був Кирило Онуфрійович Копильчук.

За ініціативою і активною участю братів Василя і Юрія Вепруків на присілку Никовата було збудоване приміщення для школи і чи-тальні, де драмгуртківці теж показували свої вистави.

Безперечно, що така робота протистояла полонізації, спряла фор-муванню в населення національної свідомості.

У вересні 1939 р. через село відступали окремі підрозділи поль-ської армії, а згодом пройшли частини Червоної Армії.

Після встановлення на західноукраїнських землях радянської вла-ди в селі була створена сільська Рада, головою якої був обраний В.Вепрук. Але незабаром до села приїхав уповноважений НКВС і став запитувати голову: „Скільки у вас корів та іншої худоби ? Кажуть, що багато". Як пригадує П.Ф.Гуменюк, яка була присутня при розмові, В.Вепрук відповів: „То не штука не мати, а штука мати". Невдовзі головою сільської Ради був обраний бідніший жи-тель села В.Ф.Копчук, а в 1940 році головою став колишній член КПЗУ із Старого Косова М.П.Богатчук.

Великого горя і страждань завдала жителям села друга світова війна. Це репресії 1940-1941 років, призов до Червоної Армії 70 призовників, більшість з яких загинула на фронтах або пропали безвісті. В перші дні німецької окупації (з 30 червня 1941 р.) фашис-ти розстріляли 66 жителів села єврейської національності. Пізніше 76 чоловік вивезли на роботу до Німеччини.

За час війни в селі було зруйновано 13 мортів, спалено велику кількість будинків.

На терені села і в навколишній місцевості діяли курені Україн-ської Повстанської Армії (УПА), в яких брали участь жителі села. За наказом Головного штабу УПА від 27 січня 1944 року Івано-Франківську (тодішню Станіславську) область охоплював військовий округ (ВО-4: „Говерля"). ВО-4 ділився на чотири ТВ (тактичні від-тинки). ТВ „Гуцульщина" займав гірську територію. Сюди входили курені „Гайдамаки", „Карпатський", „Колодзінського", „Берегівський", а згодом з Буковини приєднався курінь „Перемога".

На боротьбу проти УПА більшовицька влада організувала караль-ні загони НКВС та військові гарнізони в селах. 58 жителів Яворова були вбиті репресивними радянськими органами. Серед убитих по-встанців – 15 жінок і дівчат. 42 жителі села були засуджені радян-ськими судами до каторжних робіт, а 48 – виселені до Сибіру і

Казахстану. 18 чоловік із засуджених і виселених загинули у в'язни-цях, концтаборах та на тяжких роботах або були розстріляні.

Внаслідок війни, репресій німецького та радянського тоталітариз-му кількість господарств у Яворові зменшилась на 322, а жителів – на 482 чоловіки. Довоєнної чисельності (3595 чол.) населення Яворо-ва не досягло й досі (на 910 чол. менше).

Складними були післявоєнні роки. Це неврожайний 1946 рік і голод 1946-1947 років, обов'язкова сплата високих податків (навіть за фруктові дерева), примусова купівля облігацій позик на відбудову і розвиток зруйнованого війною народного господарства, примусове відправлення юнаків на шахти Донбасу.

Непоправного удару по укладу життя гуцулів завдала примусова колективізація, яка розпочалася в селі у 1950 році, насильницьке зселення і переселення з гір. Заборона споруджувати будинки на присілках, обмеження або позбавлення присадибної ділянки, якщо не вироблений встановлений мінімум трудоднів, а пізніше людиноднів, заборона утримувати коней призвели до виїзду у 60-80 роках жите-лів села, особливо молодих, до Косова, в низинні села і навіть за межі області.

Різко зменшилась кількість населення віддалених присілків Віпчинка, Плоский, Максимець, Буковець, Стручків. Вони значно „по-старіли".

Майже двадцять років когоспники працювали за дуже мізерну платню в нерентабельному колгоспі (з 1959 р. об'єднаний колгосп „40-річчя Жовтня" з селами Річка і Снідавка, а пізніше Соколівкою і Бабином). Для виконання планів виробництва і продажу державі молока, м'яса, вовни, доведених райкомом партії, колгосп утримував стільки великої рогатої худоби, зокрема корів, а також овець, що власних кормів не вистачало, і завозив солому та зернофураж з інших областей, навіть з Одеської.

Колгосп „40-річчя Жовтня" так „погаздував" у селі, що колись вічнозелені верхи Липний, Стручків, Безулька Третя, Максимець та інші „полисіли". Більшість деревини вивезено за межі села, обміню-валось на корми для колгоспної худоби.

За останні 10 років Яворівське лісництво (лісничий В.П.Лосюк) різко зменшило лісозаготівлі в селі, а натомість проводило розробку вітровальних лісосік у Верховинському районі. Значно покращено догляд за молодими лісонасадженнями.

8. З початку 70-х років почали розвиватись допоміжні промисли (переважно виготовлення сувенірів сумнівної художньої вартості), і колгосп став отримувати прибутки. Коли в 1969 році на виставці у Києві керівники УРСР побачили барвисті яворівські ліжники, то невдовзі вийшла урядова постанова про дозвіл гірським колгоспам не продавати державі вовну, а використовувати для виготовлення ліж-ників.

Це дало можливість підвищувати оплату праці колгоспників і використовувати кошти для соціального розвитку сіл (будівництво шкіл, магазинів, доріг тощо)

У Яворові в 1974 р. збудований дитячий садок, а в 1982 р. введено в дію нову типову триповерхову школу. У лютому 1990 р. колгоспники Яворова вийшли з колгоспу „40-річчя Жовтня" і створи-ли свій колгосп ім. Лесі Українки.

У 1991-1993 роках в селі проведена земельна реформа. Згідно з земельним кодексом, вся земля стала державною, і кожне господар-ство, незалежно від роду занять, одержало право на одержання в приватну власність до 0,85 га землі. В основному люди розібрали землі, які їм належали до колективізації, але при виділенні земель в натурі виникло багато спірних питань.

У селі є кілька приватник малих підприємств, які займаються в основному торгово-посередницькою діяльністю, виходець з Яворова М.Шкрібляк


Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8