І пісень багато про нього, про його побратимів. Одні – як новели, другі – як повісті, треті – як драми. Оцих найбільше. То своєрідні хроніки фольклорні, що називають точні місця, де стояв загін опришків, прізвища панів-дідичів, ворогів простого люду. Сюжет розгортається як в казці. Ось як у цій пісні-баладі, яку співають у Яворові:
Ой попід гай зелененький
Ходить Довбуш молоденький,
Ходить, ходить і думає,
Й на ніженьку налягає,
І на хлопців покликає:
-А ви, хлопці, ви, молодці,
Посходіться всі докупи,
Будем раду радити,
Де на вечірки ходити.
Вой підемо на вечірки
До Штефанової жінки.
-Ти, Волексю, ти, брате наш,
Послухай-но ти й уже й нас,
Бо там зрада буде на нас...
Яворівська школа.
Мальовничі краєвиди с.Яворів
Література
1. П. Лосюк. “Гуцульська школа”. Косів.1997р.
2. В.Качкан. “Чари верховинської книги”. Київ. 1990р.
3. П. Лосюк. “Хрестоматія з гуцульщинознавства”. Косів. 2001р.
