співучасником винищення українців. Це спричинило ріст невдоволення його політикою не лише серед рядових козаків, а й серед патріотично налаштованої правобережної старшини. Ці фактори мали вирішальний вплив на результат походу, який зазнав невдачі. Наслідком воєнних дій стало ще більше посилення впливу Росії на Лівобережній Україні, вони призвели до остаточного краху намірів гетьмана відновити єдність держави. Сама влада Тетері опинилася на межі падіння.
У четвертому розділі - "Народне повстання на Правобережній Україні 1664-1665 рр. і крах політики гетьмана П.Тетері", який складається з трьох параграфів,- проаналізовано причини, хід і наслідки народного повстання на Правобережній Україні у 1664 - 1665 рр. та його вплив на політику уряду П.Тетері.
З початку 1664 р. на Правобережжі спалахнуло народне повстання, що відразу набуло ознак національно-визвольної та соціальної боротьби. Воно було спричинене, з одного боку, антиукраїнською політикою Польщі, а з другого - намаганням старшинського угруповання, очолюваного П.Тетерею, відновити в Україні порядки, які існували до 1648 р. Володіючи численними маєтками, воно прагнуло відновлення шляхетського землеволодіння. При цьому засобом придушення будь-якого невдоволення "низів" виступали польські війська. У свою чергу, користуючись з послаблення гетьманської влади, в умовах загострення боротьби між правобережним і лівобережним козацтвом, і польська шляхта з успіхом розпочала повертати втрачені маєтки, відновлювати фільварково-панщинну систему. Водночас відбувався інтенсивний наступ на права й вольності козацтва. Поштовхом до повстання стала свавільна поведінка польських і кримських військ під час воєнних дій на Лівобережжі у 1663 - 1664 рр. Сприятливі умови для повстання створилися внаслідок провалу походу Яна Казимира. Дискредитація П. Тетері, який заплямував себе співпрацею з поляками, призвела до його антигетьманського спрямування.
Уже під час воєнних дій на Лівобережжі в середовищі патріотично налаштованої козацької старшини визрів план усунення П.Тетері з посади гетьмана. До складу групи, що розпочала підготовку повстання, ввійшли колишні гетьмани І.Виговський та Ю.Хмельницький, митрополит Й.Тукальський, наказний гетьман І.Богун. Очевидно, вони розробили план розриву з Польщею й прийняття кримської протекції. Проте польському керівництву вдалося розкрити плани змовників і розправитися з ними.
Навіть за умови знищення керівного ядра, повстання, яке розпочалося у лютому 1664 р., охопило майже все Правобережжя. У його ході можна виділити два етапи: з лютого по листопад 1664 р. і з січня по червень 1665 р. Протягом першого відбувалося наростання національно-визвольної та соціальної боротьби, що змусило П.Тетерю з основними силами прибути на Правобережжя. Надзвичайно негативним моментом стало те, що відразу боротьба набула форм громадянської війни, яка стала наслідком суспільного розколу в державі. Одночасно сюди переправилися польська армія С.Чарнецького, з одного боку, і російські підрозділи й полки І.Брюховецького - з другого. Ця обставина ще більше загострила ситуацію. Знову на українських землях відбулося зіткнення Росії й Польщі, кожна з яких намагалася, усунувши суперника, посилити тут свої позиції.
П.Тетеря в цей час, просто-таки втративши важелі управління в державі, став залежним від польського командування й поступово позбувся підтримки навіть з боку найвірніших прихильників. Його намагання стабілізувати ситуацію (влітку - восени 1664 р. поряд з військовими заходами проти повстанців, він намагався вкотре домогтися поступок з боку Польщі, пропонував укладення миру з Росією, виступав за поверенння в Україну Ю.Хмельницького, Й.Тукальського та ін.) були марними. Громадянська війна та втручання сусідніх держав остаточно руйнували плани гетьмана подолати суспільно-політичну кризу.
На другому етапі повстання повною мірою проявився крах політики П.Тетері. Позбавлений підтримки в середовищі козацтва, в умовах, коли основні польські сили покинули межі України, він змушений був від'їхати до Польщі, що було наслідком його зневіри в можливостях реалізації своїх задумів. Від'їзд П.Тетері не призвів до стабілізації в Україні. Наслідком нового спалаху боротьби за владу став ще більший її розкол. За таких умов відбулося посилення на Правобережжі позицій Криму.
У висновках узагальнено результати проведеного дослідження.
1. Період гетьманування Павла Тетері характеризується поглибленням суспільно-політичної кризи, одним з показників якої став розкол держави.
Керівництво обох частин козацької України, проголошуючи бажання зберегти цілість держави, розглядало сам процес відновлення її єдності з протилежних позицій. Лівобережна старшина, зорієнтована на Росію, вбачала можливість реалізації об'єднавчої ідеї лише за умови розриву стосунків з Польщею. Водночас на Правобережжі, де значна частина старшини була вихована в польських традиціях, переважали антиросійські настрої.
Розкол поглиблювався з виділенням Запорожжя в окреме державне утворення. Січ проводила цілком незалежну від гетьмана політику, намагаючись відігравати головну роль у політичному житті козацької України.
Несприятливою для держави була геополітична ситуація. Активізувалася військова та політична експансія з боку Польщі, Росії та Кримського ханства, за яким стояла могутня Османська імперія. Кожна із сторін намагалася поширити свою владу на козацьку Україну, витіснивши звідти суперників.
2. У гетьмануванні П.Тетері виділяється три періоди. Перший (січень - червень 1663 р.) характеризується його прагненням, переважно політичними засобами, розв'язати проблему об'єднання козацької України. Другий період (червень 1663 - лютий 1664 р.) охоплює час силових дій, спрямованих на досягнення поставленої мети. Саме з війною Польщі з Росією П.Тетеря пов'язував надії на поширення своєї влади на Лівобережну Україну. Третій період припадає на час з лютого 1664 до червня 1665 р., коли на Правобережжі відбувалося народне повстання проти відновлення польсько-шляхетського панування, що призвело до краху політичного курсу гетьмана.
3. Окремо слід виділити час "тіньового гетьманства" Тетері (жовтень - грудень 1662 р.), коли гетьманська булава офіційно ще знаходилася в руках Ю.Хмельницького, але реальна влада вже перейшла до П.Тетері.
4. Тетерею була сформульована програма державного будівництва, яка мала на меті утвердити в козацькій Україні сильну гетьманську владу, яка б спиралася на згуртовану політичну еліту. Передбачалося гарантування прав і привілеїв козацтва, зрівняння його соціально-правового статусу з шляхтою, забезпечення недоторканності козацької власності, розвиток національної освіти, зрівняння в правах православної й католицької церков, становлення православного церковного та монастирського землеволодіння.
5. У зовнішніх справах Тетеря, використовуючи суперечності між Польщею, Росією й Кримським ханством, прагнув проводити політику балансування між ними.
6. Аналіз програми уряду П.Тетері засвідчив спадкоємність ряду її положень політичним курсам його попередників - Б.Хмельницького, І.Виговського та Ю.Хмельницького. В їх основі лежало відстоювання ідеї цілості держави.
7. Політична програма П.Тетері відповідала ідейним засадам старшинського угруповання, яке стояло на державницьких позиціях. Воно відстоювало існування держави, права православної релігії й церкви, привілеї козацтва. Проте невідповідність його політичної програми, особливо у соціальних питаннях, сподіванням більшості рядового козацтва й селян, а також віра, що Польща зможе сприяти українському державотворенню визначили крах політичних планів та зусиль гетьманського уряду й політичних сил, що його підтримували.
8. Одною з визначальних подій періоду гетьманування П.Тететрі стала Ніжинська чорна рада 1663 р. Вона:
·
призвела до утворення двох гетьманств - правобережного й лівобережного;
·
стала завершальним актом громадянської війни, що тривала з 1658 р.;
·
засвідчила чергову спробу Запорожжя повернути собі провідне місце в політичному житті суспільства;
·
продемонструвала зростання тиску з боку Росії та її намагання активно втручатися у внутрішні справи Української держави.
9. Попри негативний вплив об'єктивних чинників, що були зумовлені трагічною для козацької України геополітичною ситуацією, гетьман у своїй діяльності допустив ряд помилок. Передусім він повірив у здатність польського уряду забезпечити реальну автономію Української держави й гарантувати права та вольності українського населення. Ідея відновлення єдності та незалежності держави за допомогою Росії, Польщі, Криму чи Туреччини була з самого початку нездійсненною. Жодна з них не бажала бачити Українську державу сильною та незалежною, яка б могла змінити звичну конфігурацію сил у регіоні.
Другою суттєвою помилкою Тетері стало прагнення поновити польську модель соціально-економічних відносин в козацькій Україні. Це суперечило основним здобуткам національної революції й відразу викликало гостру протидію з боку рядового козацтва, селянства та міщан.
По-третє, різко послабив позиції Тетері конфлікт у межах "клану Хмельницького" (суперечності між П.Тетерею та І.Виговським і Ю.Хмельницьким). Він негативно позначився на авторитеті гетьмана серед старшини й рядового козацтва. Прорахунком гетьмана були також відчайдушні зусилля втримати владу за допомогою польсько-татарських військ в умовах, коли на Правобережжі розгорнулося народне повстання.
Основні положення дисертації викладені в таких публікаціях:
Статті:
1.
Чорна рада 1663 року: підготовка та наслідки для Української держави // Наукові праці історичного факультету.- Кам'янець-Подільський, 1996.- Т. 2.- С. 33 - 46.
2.
Причини руїни Української козацької держави у другій половині XVII ст. // Український історичний збірник. Наукові праці аспірантів та молодих вчених.- К., 1997.- В. 1.- С. 45 - 60.
3.
Причини походу польських військ у Лівобережну Україну в 1663 - 1664 рр. // Наукові праці Кам'янець-Подільського державного педагогічного університету. Історичні науки.- Кам'янець-Подільський, 1997.- Т. 1(3).- С. 299-303.
4.
Похід польських військ Яна Казиміра на Лівобережну Україну у 1663 - 1664 рр.: причини провалу // Наукові праці Кам'янець-Подільського державного педагогічного університету. Історичні науки.- К., 1999.- Т. 3 (5).- С. 60 - 69.
5.
Політична програма Якима Сомка (початок 60-х рр. XVII ст.) // Наукові праці Кам'янець-Подільського державного педагогічного університету. Історичні науки.- Кам'янець-Подільський, 2000.- Т. 4(6).- С. 266-272.
6.
Повстання Івана Поповича (травень-червень 1663 р.) як вияв кризи політичного курсу гетьмана П.Тетері // Питання Історії України: Збірник наукових статей.- Чернівці: Золоті литаври, 2000.- Т. 4.- С. 55-59.
7.
Політична програма гетьмана П.Тетері // Українська козацька держава: витоки та шляхи історичного розвитку.- К., 2000.- В. 7.- 190-198.
Матеріали конференцій:
8.
"Чорна рада" 1663 р.: її підґрунтя та наслідки для Української козацької держави // Українська козацька держава: витоки та шляхи історичного розвитку. Матеріали Четвертих Всеукраїнських історичних читань.- К. - Черкаси, 1994.- С. 85-88.
9.
Концепція Української держави Павла Тетері (1663 - 1665 рр.) // Українська козацька держава: витоки та шляхи історичного розвитку. Матеріали П'ятих Всеукраїнських історичних читань.- К. - Черкаси, 1995.- С. 129-132.
10.
Участь січовиків у подіях Чорної Ради 1663 р. // Запорозьке козацтво в українській історії, культурі та національній самосвідомості. Матеріали міжнародної наукової конференції.- К., 1997.- С. 72 - 76.
11.
Інструкція гетьмана Павла Тетері послам на Варшавський вальний сейм (20 листопада 1664 р.) - розгорнута програма дрежавного будівництва часів руїни // 350-річчя Української держави Богдана Хмельницького. Матеріали міжнародної наукової конференції. 15 - 16 грудня 1998 р.- К.: Знання, 1998.- С. 90-95.
12.
Поділля в повстанні 1664 - 1665 рр. на Правобережній Україні // Поділля і Волинь у контексті історії українського національного відродження.- Хмельницький: Доля, 1995.- С. 33 - 46.
13.
Поділля у внутрішньо- і зовнішньополітичному житті Української держави в кінці 50-х - першій половині 60-х рр. XVII cт. // Матеріали ІХ Подільської історико-краєзнавчої конференції.- Кам'янець-Подільський, 1995.- С. 164-167.
14.
Початок гетьманства Павла Тетері // ACADEMIA на пошану професора Леоніда Антоновича Коваленка (до 90-річчя від дня народження).- Кам'янець-Подільський, 1997.- Т. 1.- С. 88-90.
15.
Іван Виговський і Павло Тетеря: з історії їхніх стосунків // Творчі вершини вченого. До 60-річчя від дня народження професора М.Г.Кукурудзяка.- Кам'янець-Подільський, 1998.- С. 166-172.
АНОТАЦІЯ
Газін В.В. Гетьманство Павла Тетері: спроба подолання суспільно-політичної кризи в Українській державі (1663 - 1665 рр.).- Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.01 - історія України.- Інститут історії України НАН України, Київ, 2001.
У дисертації досліджується розвиток супільно-політичної кризи в Українській державі в першій половині 60-х рр. XVII ст. та політика гетьмана Павла Тетері, спрямована на її подолання. Проаналізовано головні напрями політичної програми українського уряду, в основі якої лежала ідея відновлення єдності козацької України, стабілізація внутрішньополітичного життя в державі та створення найсприятливіших зовнішньополітичних умов для реалізації цих завдань. У дисертації з'ясовуються умови, в яких відбувалося здійснення політичної програми гетьмана, й визначаються основні причини її краху. Автор приділив значну увагу дослідженню геополітичних аспектів життя держави та ходу національно-визвольної та соціальної боротьби в період правління П.Тетері.
Ключові слова: Українська держава, суспільно-політична криза, національно-визвольна та соціальна боротьба, гетьман, політична програма.
ANNOTATION
Hasin V.V. Hetmanship of Pavlo Teterya: An attempt to surmount social-politicial crisis in Ukrainian State (1663 - 1665).- Manuscript.
The dissertation for scientific degree of a Candidate of Historical Sciences, speciality 07.00.01 - History of Ukraine.- Institute of history of Ukraine, NAS of Ukraine, Kyiv, 2001.
The developmewt of social-political crisis in Ukrainian State in early 60-s is researched in the thesis. The XVII - th century and Pavlo Teterya` policy turned to surmount it Principal orientations of the political programme of Ukrainian government have been analysed. The idea of reviving of state unity of kossack Ukrain, stabilization of home policy and life in the state, establishing of favourable foreign conditions for realization of all these tasks were regarded as of paromount importance in the government programme. The thesis investigates the conditions under which the realization of the hetman`s political programme took place, main reasons of its failure are determined as well. The author paid a great deal of attention to investigation of geopolitical aspects of the life of the state and the course of national-liberation and social during the period of Teterya`s governing.
Key words: Ukrainian State, social-political crisis, national-liberation and social struggle, hetman, political programme.
Газин В.В. Гетманство Павла Тетери: попытка преодоления общественно-политического кризиса в Украинском государстве (1663 - 1665 гг.).- Рукопись
Диссертация на соискание научной степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.01 - история Украины.- Институт истории Украины НАН Украины, Киев, 2001.
В диссертации исследуется развитие общественно-политического кризиса в Украинском государстве в первой половине 60-х годов XVII в., а также политика гетмана Павла Тетери, направленная на его преодоление.
В диссертационном исследовании рассматриваются внутренне- и внешнеполитические обстоятельства, в которых происходила реализация политической концепции гетмана и деятельность украинского правительства.
На основе широкого использования документальных материалов, мемуаров, хроник и летописей автор анализирует основные направления политической программы гетмана. В результате исследования диссертант пришёл к выводу, что в её основе лежало стремление П.Тетери, добившись существенных уступок со стороны Польши, стабилизировать ситуацию в Правобережной Украине; возобновить единство Украинского государства, сочетая методы дипломатического характера с прямым военным давлением на левобережную старшину; маневрируя между Польшей и Крымом, свести до минимума зависимость украинского правительства от этих государств. Кроме этого, программа П.Тетери содержала положения о равноправии православной и католической церкви, гарантиях прав и вольностей казачества, возобновлении в Украине сильной гетманской власти, которая опиралась бы на влиятельную и сплоченную элиту (казачья старшина, шляхта, высшее духовенство).
В правлении Тетери диссертант выделил несколько периодов. Во-первых, "теневое гетманство", которое началось с октября 1662 г., когда официально при власти находился Ю.Хмельницкий, но в результате неудачной его политики и потери популярности среди казачества, обязаности правителя казацкой Украины выполнял П.Тетеря. Во-вторых, период с января по июнь 1663 г., когда гетман пытался осуществить объединение государства, главным образом, мирными методами, делая акцент преимущественно на дипломатическиэ переговры. Третий период, по мнению автора, охватывает промежуток времени с июня 1663 - по февраль 1664 г. и его основным содержанием стала борьба за возобновление единства казацкой Украины с помощью польских и крымских войск. И, наконец, автор выделяет время, когда Правобережная Украина была охвачена народным восстанием (февраль 1664 - июнь 1665 гг.), которое привело к окончательному краху политической программы Павла Тетери.
Правление гетмана Павла Тетери пришлось на апогей Руины, которая охватила Украинское казачье государство и в значительной мере определила возможности реализации гетманской программы. Основными её моментами было обострение социальных противоречий, а также борьбы за власть между различнымы старшинскими группировками. Воспользовавшись внутренними неурядицами, в начале 60-х годов XVII в. активизировалось вмешательство соседних Польши, России и Крыма, за которым стояла могущественная Османская империя, у внутренние дела Украины. Их целью стало усиление своего влияния на украинских землях и вытеснение оттуда конкурентов.
Вместе с тем, на воплощение планов гетмана существенное влияние оказали и его ошибки. Главной из них стала вера П.Тетери, что с помощью Речи Посполитой он сможет добиться возобновления единства и независимости Украины. Он не понял, что ни одно из соседних государств не было заинтересовано в этом. Второй ошибкой гетмана и старшинской группировки, поддерживавшей его, было стремление возобновить польскую модель социально-экономических отношений, что противоречило основным завоеваниям Национальной революции и вызывало сопротивление со стороны рядового казачества и посполитых. Наконец, позиции гетмана подорвал его конфликт внутри "клана Хмельницкого" (противоречия с И.Выговским и Ю.Хмельницким) и стремление любой ценой удержать власть в условиях, когда на Правобережье вспыхнуло народное восстание против польско-шляхетского господства.
Ключевые слова: Украинское государство, общественно-политический кризис, национально-освободительная и социальная борьба, гетман, политическая программа.