Основна функціональна властивість поетичного мовлення —— ритмічна організація і особлива інтонаційна структура —— великою мірою впливає на функції інших елементів вірша, зокрема синтаксичних. При перекладі важливо зберегти домінантну семантичну тенденцію оригіналу, уникнути відхилень там, де послабленість синтаксичних зв'язків виконує стилістичну функцію, сформулювати фразу так, щоб її експресивні якості, задані конструкцією оригіналу, функціонально відповідали синтаксичній формі першотвору. При відтворенні семантики структурно-конотативних реалій можливі, навіть бажані, творчі експерименти, які автор оригіналу реалізував у матеріалі своєї мови, суттєво розширюючи при цьому межі допустимих синтаксичних норм.

Специфіка національного поетичного мовлення особливо виразно та інтенсивно виявляє себе на рівні лексики та фразеології. У дисертації проаналізовано найтиповіші для давньогрецького поетичного мовлення особливості слововжитку з урахуванням специфіки прагматичних відношень, що пов'язані з характером і формами рецепції всередині різних культур, епох і цивілізацій. Особливу увагу звернено на специфіку античного художнього мислення, яке ще не знало художніх понять, абстрагованих від конкретної міфологічної предметності. Міфологічні образи у класичній грецькій трагедії продовжують говорити конкретною мовою і водночас передають поняттєвий смисл. Натомість, в українських версіях засобами сучасної поетики зміст висловлюваного переноситься в площину абстрактних узагальнень. На рівні сприйняття відбувається смислова реінтерпретація, що приводить до зміщення функції оригінального тропу: задана автором реалізація міфологічного підтексту, трансформуючись у метафору, значною мірою затрачується.

Ще більше проблем виникає при перекладі тих специфічних елементів поетичної мови оригіналу, в основі яких лежать внутрішньомовні значення лексичних одиниць. Питання про те, як співвідносяться між собою значення різних слів у системі мови, та в які парадигматичні семантичні відношення вступають між собою лексеми для реалізації поетичного смислу, важливе передусім тому, що його вивчення дає змогу розкрити мовну природу трансформацій, що їх зазнає оригінальний текст у перекладі. Оскільки внутрішньомовні відношення актуалізуються у своєрідній точці перетину —— передусім на зіткненні значення слова із значенням сусідніх слів і слів віддалених, кожне з яких характеризується неповторною в іншій мові смисловою зарядженістю, їм притаманний найвищий ступінь обмеженості на шкалі перекладності поетичного тексту. У більшості випадків, коли йдеться про відтворення поетичного смислу, породженого відношенням знака до іншого знака в системі мови, доводиться говорити лише про трансформаційну співвіднесеність оригіналу і перекладу, що досягається шляхом смислової інтерпретації, денотативної парафрази чи віддаленої дескриптивної перифрази.

Проблему відтворення етномовних компонентів оригіналу у перекладі досліджено також з літературознавчого погляду в плані діахронії. Зіставлення українських перекладів П.Ніщинського, І.Франка, Бориса Тена та А.Содомори, порівняльно-історичний аналіз зібраного на їх основі фактичного матеріалу показує, як підхід перекладача до відтворення етномовних компонентів першотвору відображає той чи інший етап у розвитку українського перекладу. Уважне ставлення до етномовного компонента першотвору “настроює” інтерпретатора саме на переклад у нинішньому розумінні слова; неувага до нього неминуче веде до одомашнення змісту і форми перекладного тексту відповідно до поетичних канонів цільової літератури.

Сама перекладацька традиція — категорія історична. Вона виходить з перспективи сучасного їй читацького сприйняття. Це справа не індивідуального смаку, а літературних канонів, які завжди внутрішньо властиві поетиці перекладів. Звідси виразний характер фольклорної трансформації оригіналу в перекладах П. Ніщинського з переведенням оригінальних смислових одиниць в цільові етномовні компоненти, що відображають цільову мовну картину світу та змінюють прагматичне спрямування на актуальне для цільового читача. Звідси народнопоетичні елементи в перекладах І.Франка, для яких характерна діалектична взаємодія нового і традиційного у перекладацьких методах і пошуках.

Принципово інший підхід до відтворення етномовних компонентів поетичного тексту у сучасних перекладачів. Їхні перекладацькі принципи характеризуються увагою до ритму і точністю у відтворенні деталей, намаганням перевиразити засобами мови перекладу кожний стилістичний штрих, кожний елемент форми оригіналу шляхом пошуку для нього функціонального еквівалента в поетиці цільової літератури.

Висновки, до яких приводять конкретні приклади, пов'язані з відтворенням у перекладі етномовних компонентів оригінального твору, важко піддаються узагальненню. Складність і багатогранність проблеми заперечує можливість чіткої схематизації чи впорядкування шляхів її розв'язання. Форму оригіналу не можна при перекладі зберегти механічно, можна лише відтворити її смислову і естетичну вартість для читача. З цього випливають і основні принципи сучасних перекладацьких підходів щодо проблеми відтворення етномовного компонента оригінального тексту в перекладі. Серед напрямків подальших наукових пошуків доцільно виділити вивчення етномовних компонентів поетичного тексту оригіналу як формантів індивідуальних авторських стилів та аналіз особливостей відтворення їх семантики при перекладі конкретних художніх творів.

Основні положення роботи відображено у таких публікаціях:

Деякі мовностилістичні проблеми відтворення давньогрецької поезії українською мовою // Теорія і практика перекладу. Респ. наук. зб. –– К.: Вища школа, 1992. –– Вип.18. – С. 94-104.

Із спостережень над етнокультурним компонентом в українських перекладах старогрецької поезії // Записки Наукового товариства імені Шевченка у Львові. – Т. CCXXIX. –– Львів, 1995. –– С. 362-367.

Ритміко-фонічна організація віршованого твору як проблема перекладу // Записки Наукового товариства імені Шевченка у Львові. – Т. CCXXXIX. –– Львів, 2000. –– С. 316-331.

Етномовний компонент як вияв фонетичної різноструктурності зіставлюваних мовних систем (на матеріалі поетичних текстів грецької трагедії та їх українських перекладів) // Вісник Львівського університету. Серія іноземних мов. –– Львів, 2000. –– Вип.2 –– С.179–188.

Характерологічні власні імена в поетичних образах грецької трагедії: проблема перекладу // Сучасні проблеми мовознавства та літературознавства (збірник наукових праць). –– Ужгород: Вид-во УжНУ, 2001. –– Вип.3 –– С.89-99.

Внутрішньомовний компонент лексичного значення образних одиниць оригінального тексту та зумовлені ним трансформації поетичних образів у перекладі (на матеріалі зіставлення поетичних текстів грецької трагедії та їх українських перекладів) // Наукова спадщина професора С. В. Семчинського і сучасна філологія: Зб. наук. праць: У 2 ч. –– К.: Видавничо-поліграф. центр “Київський університет”, 2001. –– Ч.1. –– С. 233–243.

Українські інтерпретації “Пісні-гімну до Афродіти” Сапфо // Проблеми літературознавства і художнього перекладу. Зб. наук. праць Наукового товариства імені Шевченка у Львові. –– Львів, 1997. –– С. 218-225.

К вопросу о дивергенции в структуре древнегреческого и украинского языков: опыт сравнительного анализа // Сопоставительная лингвистика: теоретические и прикладные проблемы (тезисы докладов на совещании) / Отв. ред.А. М. Шахнарович, Ф. А. Циткина. –– Москва -Ужгород, 1991. –– С.10.

Головач У.В. Етномовний компонент компонент поеьтичного тексту давньогрецької трагедії як перекладознавча проблема (на матеріалі давньогрецьких трагедій та їхніх українських перекладів) —— Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.16 –– перекладознавство. –– Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2003.

Дисертацію присвячено дослідженню образних елементів поетичного тексту, які відображають фонетичні, просодичні, граматичні та лексичні особливості мовного матеріалу, з якого твориться словесний образ. Розуміння взаємовідношення різних образотворчих чинників у структурі поетичного твору, виявлення на їх основі функціонально значущих компонентів специфіки національної форми і встановлення їх ієрархічної залежності дало змогу розробити в дослідженні концепцію етномовного компонента в структурі словесних образів поетичного тексту, а також дійти певних висновків щодо способів відтворення етномовної специфіки словесних образів на всіх рівнях мовної ієрархії. Застосування методів лінгвістичного аналізу для теоретичного вивчення перекладу допомогло збагнути комунікативну сутність мови через опис її функціювання в умовах міжмовної комунікації.

Ключові слова: етномовний компонент, поетичний смисл, ритмічна організація віршованого мовлення, звукове аранжування, прагматичний компонент лексичного значення, внутрішньомовний компонент лексичного значення.

Головач У.В. Этноязычный компонент поэтического текста древнегреческой трагедии как переводоведческая проблема (на материале древнегреческих трагедий и их украинских переводов) —— Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.16 ——переводоведение. —— Национальный университет имени Тараса Шевченко, Киев, 2003.

Диссертация посвящена исследованию образных элементов поэтического текста, которые имеют языковую основу и отображают фонетические, просодические, грамматические и лексические особенности языкового материала, из которого создается словесный образ. Понимание взаимоотношений разных изобразительных факторов в структуре поэтического произведения, выявление на их основе функционально значимых компонентов специфики национальной формы и установление их иерархической зависимости дало возможность разработать в исследовании концепцию этноязычного компонента в структуре художественных образов поэтического текста, а также прийти к определенным выводам относительно способов воспроизведения этноязычной специфики словесных образов на всех уровнях языковой иерархии. Применеие методов лингвистического анализа для теоретического изучения перевода привело к пониманию коммуникативной сущности языка путем описания его функционирования в условиях междуязычной коммуникации.

Ключевые слова: Этноязычный компонент, поэтический смысл, ритмическая организация стихотворной речи, звуковая аранжировка, прагматический компонент лексического значения, внутриязычный компонент лексического значения.

Holovatch U.V. The ethno-lingual component of the poetic text of anciant Greek Tragedy as a problem of translation studies (on the material of ancient Greek Tragedy and Ukrainian translations) —— Manuscript.

Thesis for a candidate degree of philology in speciality 10.02.16 —— Translation Studies. —— Taras Shevchenko National University of Kyiv. —— Kyiv, 2003.

The thesis investigates figurative elements of poetic texts that have a lingual basis and reflect the national peculiarities of lingual material from which the text is created. To underscore the lingual nature of the investigated phenomenon, which manifests itself on different levels of realization of the lingual structure of poetic text, it was considered to make use of the term “ethno-lingual component”.

In order to conduct an effective analysis of the ethno-lingual component of the structure of verbal images within the framework of this study, a distinction is made between images that are created on semantic and form-creative levels.

Proceeding from above-mentioned typology, the peculiarities of creating poetic images, determined by differences in phonetic, prosodic and syntactic structures of ancient Greek and modern Ukrainian languages, have been analysed. The various phonic devices characteristic of the poetic language of Aeschylus, Sophocles and Euripides were studied, taking into account the phonic organization of ancient Greek.

The rhythmic peculiarities of the ancient Greek tragedy were identified and analysed as a linguistic phenomenon. Two of those peculiarities —— the qualitative and quantitative abundance of modifications in metrics and the nearly complete absence of rhyme —— are considered as ethno-lingual components of the original poetic text, since they are based on a lingual foundation: the opposition of long and short syllables in ancient Greek prosody and in the musical accent of the ancient Greek language.

On the level of syntactic-compositional structures of the original poetic texts, the author identified and studied structurally connotative aspects that reflect a stylistic tendency towards choral lyricism of the classical period with the consistent avoidance of any kind of parallelisms and symmetric constructions. These are, above all, the stylistically syntactic figures of hyperbaton, chiasmos and prothysteron, the numerous manifestations of syntactically asymmetric forms, and different types of syntactic “contamination”, enalags and anakoluths.

The specific character of a national poetic language manifests itself with particular clarity and intensity on the level of vocabulary and phraseology. Generally, the peculiarities of lexical usage most typical of ancient Greek poetic speech were analysed, taking into account the specific character of pragmatic relationships, which are connected with the character and forms of reception in various cultures, epochs and civilizations. As a result, pragmatic components of lexical meaning in lingual units have been related to pragmatically conditioned ethno-lingual components of Greek texts, as well as pragmatic aspects in the context of expression, which, on the level of interpretation, can not be sufficiently understood.

Their inseparable and most essential feature is that, in an overwhelming majority of cases, they reflect a systematically organized mythological code as a cultural presupposition of the author, frequently unacceptable to the translator, who is guided in the creation of the translation by the imagery of quite another audience. Methods for the foreign-language re-creation of a pragmatically conditioned ethno-lingual component depend on any number of factors, especially the particular literary tradition and the accessibility of the original text's aesthetic on the part of the audience.

A study of the possible mechanisms for the synthesis of multiple meanings into a single structure led to the identification of lexical usage specific to each language, in which the poetical sense was conditioned by the actualization of intralingual meaning of lexical units in the structure of verbal images. For the linguistic theory of translation, such specific components of the lexical meaning of words, determined by peculiarities of the national language, are important, above all, because their identification, study and analysis enable to reveal the lingual nature of transformations that the original text undergoes as a result of the process of translation.

Understanding the interrelationships between different figurative factors within the structure of a poetic text, identification, on their basis, functionally meaningful specific components of a national form and establishment of their hierarchical dependencies enabled (i) the development of the concept of an ethno-lingual component in the structure of verbal images of poetic texts and (ii) the drawing of certain conclusions as to methods for the re-creation of a specific ethno-lingual character of verbal images on different levels of the lingual-textual hierarchy. The application of methods of linguistic analysis for the theoretical study of translations assisted in comprehending the communicative essence of language by virtue of a description of its functioning in conditions of intralingual communication, a subject that for many years remained outside the domain of linguistic investigation.

Key words: ethno-lingual component, poetical sense, rhythmical organization, sound arrangement, pragmatic component of lexical meaning, intralingual component of lexical meaning.

Підписано до друку 10.01.2003. Формат 60х84/16

Ум. друк. арк. 1,0. Тираж 100. Зам. 50.

Друк ТзОВ “Сплайн”, м.Львів, вул. Коперника, 11