У Висновках підсумовано дослідження, визначено перспективи розвитку неофольклоризму в ХХ ст. та роль цього явища в еволюції музичного мислення.

Виконаний аналіз поняття “неофольклоризм” демонструє очевидну складність і неоднозначність цього феномена. Розгляд у діалогічному плані дозволяє виявити особливості його прояву в різних аспектах взаємодії індивідуально-авторської і фольклорної систем художнього мислення і, таким чином, розширити уявлення про традиційно використовувані поняття, по-новому підійти до багатоликого явища.

Висвітлення перспектив розвитку неофольклоризму доводить його важливу роль в еволюції музичної культури. З його виникненням набула інтенсивного розвитку тенденція до наближення письмової культури професійно-академічної традиції до принципів і особливостей культури усного типу. Значення цієї події можна трактувати як чергову зміну напрямку руху гігантського маятника музичної історії в системі опозиції усного-письмового, при відомому застереженні, що повернення відбувається на якісно новому витку музично-історичної спіралі.

Основні положення дисертації викладено в публікаціях:

1. Дерев’янченко О. Неофольклорна тенденція в творчості С. Прокоф’єва раннього періоду // Теоретичні та практичні питання культурології: українське музикознавство на зламі тисячоліть: Зб. наук. ст. Вип. ІХ. – Мелітополь: Сана, 2002. – С. 202–214.

2. Деревянченко Е. Фольклорно-поэтические структуры в контексте формообразования // Слово, інтонація, музичний твір: Науковий вісник НМАУ ім. П. І. Чайковського: Зб. ст. – К., 2003. – Вип. 27. – С. 109–120.

3. Деревянченко Е. Неофольклоризм: к проблеме диалога художественных систем // Музичне мистецтво: Зб. наук. ст. – Донецьк: Юго-Восток, 2004. – Вип. 4. – С. 60–68.

4. Деревянченко Е. Неофольклоризм как фактор обновления стиля в музыке ХХ века // Стиль музичної творчості: естетика, теорія, виконавство: Науковий вісник НМАУ ім. П. І. Чайковського: Зб. ст. – К., 2004. – Вип. 37. – С. 84–90.

Дерев’янченко О. О. Неофольклоризм у музичному мистецтві: статика та динаміка розвитку в першій половині ХХ ст. – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства за спеціальністю 17. . – Музичне мистецтво. – Національна музична академія України ім. П. І. Чайковського, Міністерство культури і мистецтв України, Київ, 2005.

У дисертації розглянуто проблему визначення поняття “неофольклоризм” у контексті музичного мислення. Для обґрунтування концепції залучено питання, пов’язані зі специфікою музичних “нео-явищ”, структурою, типологією та принципами аналізу музичного мислення.

На базі дослідницьких спостережень за творами Б. Бартока та І. Стравінського, які мають фольклорну генезу, систематизовано принципи художнього методу та стильові ознаки неофольклоризму, розкрито філософсько-естетичні й соціо-культурологічні передумови виникнення цього явища в музичній практиці першої половини ХХ століття. У дисертації запропоновано функціонально-генетичний підхід до аналізу неофольклорних опусів, методику якого продемонстровано на прикладі мало вивчених із цієї точки зору творів С. Прокоф’єва (“Скіфська сюїта”, Сюїта з балету “Блазень”).

Зроблено висновок про роль неофольклорних відкриттів першої половини ХХ століття як таких, що ясно позначають чергову зміну руху маятника музичної історії в системі опозиції письмового та усного.

Ключові слова: фольклор, фольклоризм, неофольклоризм, діалог, музичне мислення, інволютивний аспект музичного мислення, функціонально-генетичний аналіз.

Деревянченко Е. А. Неофольклоризм в музыкальном искусстве: статика и динамика развития в первой половине ХХ ст. – Рукопись. Диссертация на соискание ученой степени кандидата искусствоведения по специальности 17. . – Музыкальное искусство. – Национальная музыкальная академия Украины им. П. И. Чайковского, Министерство культуры и искусств Украины, Киев, 2005.

Диссертация посвящена проблеме определения понятия “неофольклоризм”. Предложенная концепция базируется на основных положениях теорий диалога и музыкального мышления. Для обоснования концепции затрагиваются вопросы, связанные со спецификой музыкальных “нео-явлений”, структурой, типологией и принципами анализа музыкального мышления.

Сложность и многогранность понятия “неофольклоризм” позволяют говорить о существовании в его понимании нескольких “ипостасей” и “ликов” (концепция моделирования понятий философа В. Кузнецова). “Ипостаси” неофольклоризма дают представление о двух магистральных аспектах его изучения – статическом (как музыкально-теоретическое явление) и динами-ческом (как музыкально-практическое явление). “Лики” понятия обозначают основные концепты изучения неофольклоризма: 1) “когнитивный лик” раскры-вает диалогическую природу неофольклоризма, 2) “психологический лик” является основанием для рассмотрения данного явления в контексте музыкального мышления.

Изучение неофольклоризма в указанных аспектах формирует интегра-тивное представление о нем как о типе музыкального мышления, сущность которого состоит в диалогическом взаимодействии профессионально-академических и природно-этнологических принципов отбора и организации звукового материала и воссоздании (моделировании) “натургенетического” типа интонации-единицы, свойственного фольклорному мышлению. Диалог трактуется в общефилософском смысле как субъект-субъектная форма взаимодействия. Неофольклоризм определяется как тип музыкального мышления благодаря выделению в структуре данной категории инволютивного аспекта, связанного с проблемой общения в контексте внутреннего, аутокомуникативного слоя мышления. “Натургенетический” тип интонации-единицы формирует представление о специфике неофольклорного хронотопа, главной характеристикой которого является “нетемперированность” в широком смысле, которая отображается в пространственно-временой организации звуков и репрезентирует соответствующий тип эмоционального звуковысказывания.

На основе исследовательских наблюдений за опусами Б. Бартока, И. Стравинского, имеющими фольклорный генезис, систематизируются виды композиторского диалога с фольклором (реальный и внутренний диалог), принципы творческого метода и стилевые черты неофольклоризма; раскрываются философско-эстетические и социо-культурологические пред-посылки возникновения данного явления в музыкальной практике первой половины ХХ века.

В диссертации предложен функционально-генетический подход к анализу неофольклорных явлений, цель которого – установление картины функционирования обобщенно-опосредованных единиц фольклорного про-исхождения. Первостепенную важность при этом имеет определение эле-ментов, выполняющих “понятийную” функцию: “ноэм” и “имманентно-музыкальных единиц обобщения”. Аналитические наблюдения интерпрети-руются с точки зрения широты, глубины, активности и гибкости композитор-ского переинтонирования фольклора с выходом на уровень смысловой репре-зентации сочинения. Методика анализа продемонстрирована на примере мало изученных с этой точки зрения произведений С. Прокофьева (“Скифская сюита”, Сюита из балета “Шут”).

В заключении сделан вывод о роли неофольклорных открытий первой половины ХХ века как ясно обозначающих поворот движения маятника музыкальной истории в системе оппозиции письменного и устного.

Ключевые слова: фольклор, фольклоризм, неофольклоризм, диалог, музыкальное мышление, инволютивный аспект музыкального мышления, функционально-генетический анализ.

Derevіanchenko О. Neofolklorism in the musical art: static and dynamic of the development in the musiс of the first part of the XXth century. – Manscript. Thesis for a candidate’s degree by speciality 17. . – Art of music. – Ukrainian National Tchaikovsky Academy of music, Ministry of culture and art of Ukraine, Kyiv, 2005.

This dissertation deals with the problem of the definition of neofolklorism in the context of musical mentality (logic). It concerns the questions, which are connected with a specification of the musical “neo-appearances”, the structure, typology and principles of the analysis of musical mentality.

It implies the sistemated points of view by the examples of the opuses by B.I.which have folklore genesis and include the principles of the creative method and style features of neofolklorism. The filosofical-esthetical and social-culturologic premises of the origin of this appearance in the musical practice of the first part of the XXth century are disclosed in the thesis. The functional-genetical method of analysis is proposed and illustrated with the examples of the Prokoffievs’ pieces.

There was made the conclusion about the role of the neofolkloristic discoveries of the first part of the XXth century in the evolution of musical culture.

Key words: folklore, folklorism, neofolklorism, dialogue, musical mentality (logic), involutive aspect of musical mentality (logic), functional-genetical analysis.