Міністерство охорони здоров'я України

Харківська медична академія післядипломної освіти

Циганенко Валентина Василівна

УДК 616.839-036.22-056.4-092

ВЕГЕТАТИВНА ДИСТОНІЯ У ОСІБ МОЛОДОГО ВІКУ

В СІМ'ЯХ (ЕПІДЕМІОЛОГІЯ, СПАДКОВО-КОНСТИТУ-ЦІОНАЛЬНІ ФАКТОРИ, КЛІНІКО-ПАТОФІЗІОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА)

14.01.15 – Нервові хвороби

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Харків – 2001

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Українському науково-дослідному інституті клінічної і експериментальної неврології і психіатрії МОЗ України

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор Тайцлін Віталій Йосипович, Український науково-дослідний інститут клінічної і експериментальної неврології і психіатрії МОЗ України, відділ патології вегетативної нервової системи, головний науковий співробітник

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор Деменко Василь Дмитрович, Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України, завідуючий кафедрою загальної та дитячої неврології

доктор медичних наук, професор Панченко Євген Миколайович, Луганський медичний університет МОЗ України, професор кафедри нервових хвороб

Провідна установа: Харківський державний медичний університет МОЗ України, кафедра нервових хвороб

Захист дисертації відбудеться “ 5 ” грудня  2001 р. о 10 год. на засіданні спеціалізованої Ради Д 64.609.01 при Харківській медичній академії післядипломної освіти МОЗ України.

Адреса: 61176, м. Харків, вул. Корчагінців 58.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківської медичної академії післядипломної освіти, МОЗ України.

Автореферат розіслано “ 1 ” листопада  2001 р.

Вчений секретар спеціалізованої Ради

к.м.н., доцент В.Г. Марченко

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми.

Вегетативна дистонія (ВД) є одним із поширеніших синдромів (СВД) і складовою частиною сомато-неврологічних і психічних захворювань (Вейн О.М. і співавт., 1981, 1991, 2000; Волошин П.В., 1985; Деменко В.Д. і співавт., 1996, 1999; Дубенко Е.Г., 1990; Зозуля І.С. 1997; Морозова О.Г., 1987, 1998; Carr R.E., 1999; May O. et al, 2000). СВД розглядається також як один із факторів ризику розвитку цереброваскулярних захворювань, особливо їх ранніх, доінсультних форм (Курако Ю.Л., і співавт., 1990; Мачерет Є.Л.і співавт., 1990, 2000; Міртовська В.Н. і співавт., 1992; Панченко Є.М. і співавт., 1999; Рахимджанов А.Р. і співавт.. 1997; Шутов О.О. і співавт., 1992). У класифікації судинних захворювань нервової системи, яка була прийнята у СРСР і діє у СНД, серед хвороб і патологічних станів, які приводять до порушень мозкового кровообігу, поряд з гіпертонічною хворобою, атеросклерозом і іншими, виділена вазомоторна (вегето-судинна) дистонія (ВСД) (Віничук С.М., 1992, 1999; Волошин П.В., Тайцлін В.І. 1991, 1999; Шмідт Е.В., 1985). На відміну від великої кількості літератури щодо епідеміології основних соматичних захворювань серцево-судинної системи (ССС) (ішемічна хвороба серця, гіпертонічна хвороба, атеросклероз), у відношенні до ВД вона нечисленна. Проведені епідеміологічні дослідження СВД у різних регіонах і колективах підприємств показали високу його розповсюдженість (від 30 до 80%) і вираженість – в 2-4 рази вище норми балу вегетативних порушень. При цьому не менш чим у 25% осіб молодого віку (від 21 до 45 років) з СВД виявлені початкові прояви недостатнього кровопостачання мозку (ППНКМ), і у 15% – дисциркуляторна енцефалопатія I ступеню (ДЕ-І), тобто ознаки хронічної ішемії головного мозку (відповідно з класифікацією хвороб Ч перегляду) (Вейн А.М. і співавт., 1991; Соловйова А.Д і співавт., 1994; Тайцлін В.І. і співавт., 1996; Gorwood P. et al, 1999).

Згідно з класифікацією вегетативних порушень ВД, яка проявляється психовегетативними та нейроендокринними синдромами, відноситься до надсегментарних (церебральних) вегетативних розладів і буває первинною або вторинною (Вейн О.М., 1991; Кушнір Г.М., 1990; Нягу А.І. і співавт., 1996).

Серед найважливіших етіологічних факторів СВД виділяють спадкову схильність, яка обумовлює виникнення СВД конституціональної природи, тобто родинно-спадковий або природжений синдром (Воробйова О.В. і співавт., 1992; Зозуля І.С., 1997; Ісмагілов М.Ф., 1987; Fyer A.J., Weissman M.M., 1999). Фактором ризику СВД є гормональні порушення в пубертатний період (12-25 років) або у період клімаксу (40-50 років у жінок). Велике значення має фактор гострого або хронічного стресу, який обумовлює СВД психофізіологічної природи. Вторинний СВД пов'язаний з різними екзогенними (черепно-мозкові травми, інфекції, радіаційне випромінювання та інші) і ендогенними причинами (Деменко В.Д., і співавт., 1996, 1999; Зозуля І.С., 1997; Нягу А.І. і співавт., 1992; Курако Ю.Л. і співавт., 1990). Слід відмітити велику актуальність, медичне і соціальне значення проблеми ВД, особливо у осіб молодого віку у зв'язку з високою поширеністю, а також патогенетичним впливом її на виникнення цереброваскулярної і соматичної патології. ВД відноситься до мультифакторіальних захворювань (МФЗ), в патогенезі яких приймають участь як генетичні, так і зовнішньосередовищні фактори (Бадалян Л.О. і співавт., 1980; Бочков М.П. і співавт., 1988; Давиденкова Є.Ф. і співавт., 1975, 1987; Лазюк Г.І. і співавт., 1982; Лільїн Є.Т. і співавт., 1990; Песочина Е.О., Шогам І.І., 1989). Між тим недостатньо вивчені сімейні аспекти ВД, розвиток, особливості клінічних проявів. Потребують поглиблення і з'ясування епідеміологічні фактори ризику і антиризику ВД, спадково-конституціональні фактори, клініко-генетичні прояви вегетативних розладів, психологічні особливості особистості з ВД в сім'ях, біоелектрична активність головного мозку, стан кровообігу, біохімічний гомеостаз у осіб з ВД. Їх висвітлення буде сприяти покращанню діагностики і раннього виявлення ВД у сім'ях, усуненню факторів, які реалізують перехід спадкової схильності у хворобу, зниженню судинних хвороб нервової системи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертацію виконано відповідно з планом наукових досліджень Українського науково-дослідного інституту клінічної і експериментальної неврології і психіатрії “Розробити нові методи профілактики, діагностики, лікування вазомоторної (вегето-судинної) дистонії з церебральними судинними порушеннями” (№ держреєстрації 0195U028565) (виконавець); “Розробити та науково обґрунтувати національну програму боротьби з цереброваскулярними захворюваннями” (№ держреєстрації 0197U018419) (виконавець).

Мета та задачі дослідження. Метою роботи було виділити епідеміологічні, спадково-конституціональні та клініко-патофізіологічні показники ВД у осіб молодого віку в сім'ях для покращання ранньої діагностики і лікувально-профілактичних заходів. Завдання були такими:

1. Провести епідеміологічне дослідження СВД в сім'ях з виділенням факторів ризику та антиризику.

2. Вивчити неврологічну характеристику, особливо вегетативні порушення у підлітків та у споріднених парах.

3. Вивчити спадково-конституціональні фактори у підлітків і у споріднених парах.

4. Вивчити емоціонально-психологічний профіль особистості та міжпівкулеві взаємовідносини у споріднених парах.

5. Вивчити біоелектричну активність головного мозку, мозковий кровообіг, ліпідний склад та згортуючу систему крові у споріднених парах.

6. Провести порівняльний аналіз клініко-вегетологічних, психологічних, спадково-конституціональних, інструментальних та лабораторних показників у споріднених парах і виділити спадкові і середовищні складові ВД.

Об'єкт дослідження: вегетативна дистонія в сім'ях.

Предмет дослідження: епідеміологія, спадково-конституціональні фактори, клініко-патофізіологічна характеристика.

Методи дослідження: епідеміологічний – для виявлення розповсюдженості, а також факторів ризику і антиризику СВД в сім'ях; клінічні – для з'ясування неврологічного статусу та стану вегетативної нервової системи (ВНС); клініко-геніалогічний для аналізу родовідної; клініко-генетичний – для вивчення фенотипу і виявлення стигм дизембріогенезу (СД); психологічні – для оцінки стану емоційної сфери в родинних парах; інструментальні – електроенцефалографія для вивчення біоелектричної активності головного мозку; реоенцефалографія – для вивчення церебральної гемодинаміки; лабораторні – для оцінки показників ліпідного стану та згортаючої системи крові за допомогою стандартних лабораторних методик; математико-статистичні з обробкою усіх даних в основній і контрольній групах.

Наукова новизна одержаних результатів

Вперше встановлена поширеність СВД та частота його складових у сім'ях і в аспекті статі і віку, виявлені спадкові і середовищні фактори ризику і антиризику. Встановлені достовірні кореляційні зв'язки між СВД і множинними стигмами дізембріогенезу (СД), а також між СД і ступінню вираження у балах вегетативних порушень. Виділені детермінуючі і вірогідні СД, які можуть бути як маркерами підвищеного ризику розвитку СВД, так і критеріями його наявності у сім'ях. Виявлені невротичні (тривога, астенія і інші) особливості особистості у споріднених парах з ВСД і однаковий напрям їх профілів (за методикою ММРІ), що свідчить про порушення психічної адаптації. Вперше проведено комплексний аналіз клініко-інструментальних та деяких лабораторних показників у споріднених парах з СВД. Встановлено особливості спектру потужності біоелектричної активності головного мозку при СВД у пробандів та їх родичів на відміну від контрольної групи здорових; виділені 3 групи розподілу типів кореляційного зв'язку фізіологічних і патологічних ритмів у споріднених парах; а також семи варіантів ЕЕГ-картини, їх частоту і зв'язок з типами спадковості. Показані однакові у пробандів та їх родичів з СВД відхилення від норми кількісних РЕГ-показників, найчастіше – гіпертонічний або дистонічний типи, і достовірні кореляційні зв'язки міжпівкулевих взаємовідносин стану мозкової гемодинаміки щодо їх симетрії або асиметрії. Встановлено вірогідні зрушення деяких показників ліпідного складу і згортаючої системи крові у більшості родичів пробандів з СВД, порівняно з нормою, що можна вважати як імовірні генетичні та біохімічні фактори ризику розвитку ВСД і ранніх форм атеросклерозу.

Практичне значення одержаних результатів

Урахування виявлених епідеміологічних факторів ризику СВД, їх усунення, особливо у осіб молодого віку, мають значення для профілактики станів декомпенсації й подальшого розвитку цереброваскулярних захворювань, особливо при наявності спадкової схильності. Клініко-інструментальні і лабораторні показники, зокрема виділені специфічні і імовірні СД, як і характерні зміни параметрів ЕЕГ, РЕГ, ЗСК і ліпідного складу, можуть бути як маркерами підвищеного розвитку СВД, так і об'єктивними критеріями його наявності в сім'ях, що має важливе значення при профілактичних оглядах для виявлення осіб з ВСД, їх диспансеризації, конкретизації лікувально-профілактичних міроприємств, в тому числі спрямованих на нормалізацію вегетативно-судинних функцій.

Результати роботи використовуються у неврологічних відділеннях Українського науково-дослідного інституту клінічної і експериментальної неврології і психіатрії м. Харкова, ЦРЛ Первомайського району Харківської області, ЦРЛ м. Красний Луч Луганської області, ЦРЛ Зеньківського району Полтавської області, ЦРЛ Білопільського і Конотопського районів Сумської області, у медичній комісії військкомату м. Харкова, про що свідчать акти впровадження.

Особистий внесок здобувача

Дисертаційна робота є самостійним науковим дослідженням. Автором проведено епідеміологічне та клініко-неврологічне дослідження усіх підлітків і родинних пар у сім'ях, дослідження психологічного профілю особистості, конституціонально-спадкових факторів, статистичний аналіз клінічних, інструментальних і лабораторних показників в основній та контрольній групах.

Апробація роботи

Результати дослідження повідомлено й обговорено на науково-практичних конференціях неврологів Харківської області і міста Харкова (1997-2001 рр.), І національному конгресі неврологів, психіатрів та наркологів України (Харків, 1997 р.), пленумі правління наукового медичного товариства неврологів, психіатрів і наркологів України (Чернівці, 1999 р.), І національному конгресі генетиків України (Харків, 2000 р.).

Публікації і інші форми впровадження

За матеріалами дисертації опубліковано 7 самостійних робіт, 4 з них у наукових фахових виданнях, 3 – у збірниках наукових праць.

Структура та обсяг дисертації

Основний текст дисертації викладено на 122 сторінках машинописного тексту, складається із вступу, восьми розділів, висновків, додатків, ілюстрована 7 малюнками і 38 таблицями. Список використаних літературних джерел містить 296 найменувань, серед яких 128 – країн СНД, 168 – іноземних.

Основний зміст дисертації

Матеріали та методи дослідження

Обстежено всього 808 осіб – мешканців м. Харкова (466 чоловічої, 342 жіночої статі віком від 8 до 75 років), в тому числі 163 сім'ї (163 пробанда молодого віку від 16 до 43 років, з них 107 жіночої, 56 чоловічої статі, а також 338 членів їх родини віком від 8 до 75 років), 257 підлітків, які проходили медичну комісію у військкоматі (211 чоловічої, 46 жіночої статі), 25 родинних пар (пробанд та родич І ступеню споріднення) з 1996 по 2000 роки.

Епідеміологію вегетативних розладів, фактори ризику і антиризику вивчали на сімейному контингенті шляхом обстеження 223 осіб із 83 сімей, серед яких 42 сім'ї складалися із 2 осіб, 30 сімей із 3 осіб, 6 сімей з 4 осіб, 5 сімей із 5 осіб, в тому числі 83 пробанда віком від 16 до 43 років, решта 140 – члени їх родини віком від 8 до 75 років. Із пробандів було 55 (66±5%) осіб жіночої статі, 28 (34±5) – чоловічої статі. Частоту і бальну оцінку вегетативних ознак, а також генетичну компоненту у їх виникненні вивчали на 80 сім'ях, які складалися із 3 осіб (пробанда та його батьків). Конституціонально-спадкові фактори у взаємозв'язку з ВД вивчали у 150 підлітків віком від 15 до 17 років, з них 104 чоловічої, 46 жіночої статі, які проходили медичну комісію у військкоматі. Дослідження вегетативної нервової системи (ВНС) проводили у всіх 808 осіб. У 25 родинних парах (пробанд і родич І ступеню споріднення) проведено весь комплекс клінічних, інструментальних і лабораторних досліджень.

До загального комплексу методів дослідження входили: клініко-неврологічний аналіз, особливо вегетативного стану, оцінка соматичного та психічного статусу. Для виявлення ознак вегетативних порушень використовували анкету-опитник (із 11 симптомів, яку заповнював обстежуваний) і схему обстеження (із 13 симптомів, яку заповнював дослідник) з оцінкою у балах (15 балів і вище за опитником або 25 балів і вище за схемою свідчать про наявність СВД) (Вейн О.М. і співавт., 1991, 2000). Стан вегетативної нервової системи оцінювали також за даними вегетативного тонусу (ВТ), вегетативної реактивності (ВР), вегетативного забезпечення діяльності (ВЗД). ВТ визначали за допомогою спеціальних таблиць, комбінуючих елементи опитування і реєстрації об'єктивних ознак стану ВНС з подальшою математичною обробкою інтегральних показників, проводили обчислення вегетативного індексу Кердо (ВІ), досліджували хвилинний об'єм крові (ХОК) непрямим способом Лільє-Штрандера і Цандера. ВР визначали пробою Даньїні-Ашнера, ВЗД-орто- і кліностатичною пробами. Особливості особистості, стан емоційної сфери вивчали за допомогою методики ММРІ у модифікації Березіна Ф.Б. і співавт. (1976), а також кольорово-діагностичного вибору – тесту Люшера (1961). Клініко-геніалогічне дослідження включало збір інформації про стан здоров'я усіх родичів, графічне зображення родовідної і її аналіз. Ступінь міжпівкулевої функціональної асиметрії оцінювали шляхом розрахунку коефіцієнта асиметрії. Для виявлення стигм дізембріогенезу (СД) використовували карти фенотипичного дослідження, а стосовно до цілі нашої роботи – при складанні карти виходили із даних ембріології і з урахуванням розвитку нервової системи і сполучної тканини (Гречаніна О.Я. і співавт., 1998). При фенотипичному дослідженні вивчали 203 СД, які по принципу регіонарності розподілили на 17 груп, кожна з яких включала від 2 до 26 стигм. Окремо виділені СД, які відносяться до сполучнотканної дисплазії.

Клініко-інструментальні дослідження включали: електроенцефалографію (ЕЕГ), реоенцефалографію (РЕГ) по визначеним програмам. Вивчали показники ліпідного складу крові (вміст холестерину – ХС – за методом Ілька, b-ліпопротеїдів – турбідіметричним методом за Burstein et Samaille, a-ХС-методом осідання пре-b і b-ліпопротеїдів гепарином у присутності іонів марганцю; коефіцієнт атерогенності – по формулі: ); згортуючої системи крові (ЗСК) (час рекальцифікації плазми за Bergerhof і Roka, протромбіновий індекс за Туголуковим; концентрація фібріногену в плазмі за Рутберг, фібрінолітичну активність крові – методом лізісу еуглобулінових фракцій за Kowalski, Корес, Niewiarowski; фібріноген “В”).

Для вивчення епідеміологічних показників застосовували розроблену анкету, яка містила низку ознак із врахуванням статі, віку, образу життя, перенесених захворювань, шкідливих звичок та інших факторів. В основній групі (ОГ) з СВД і в контрольній групі (КГ) без СВД обстежених було розподілено за віком і статтю та співставлено між собою за кожною із ознак, як можливих факторів ризику або антиризику СВД і вивчено їх зустрічаємість.

Показники клінічних і параклінічних досліджень оброблено методами математичної статистики за певною програмою із визначенням відсотків (Р) та їх помилок (SР). Імовірність відмінностей між основною та контрольною групами визначали за критерієм t Стьюдента і точним методом Фішера. Крім того, використовували непараметричний метод характеристичних інтервалів (В.С.Генес, 1967), підхід Байєса, метод “хі-квадрат” з наступним перетворенням у коефіцієнт кореляції r. Розбіжності між порівнюваними вибірками визначалися значимими при p ,05. Тенденція розбіжності відмічалася при p ,1.

Результати власних досліджень, їх аналіз та обговорення

Епідеміологічне дослідження СВД в сім'ях показало його наявність у 76,4±3% на всьому контингенті і у 69±5% пробандів. Превалювали особи жіночої статі в цілому і в ОГ, тоді як в КГ не було різниці. Серед пробандів в цілому і в ОГ на першому місці були особи віком від 16 до 20 років, на другому – від 31 до 40 років. В молодому віці (від 8 до 45 років) СВД був у 88,7±2,1%, з них в ОГ – 71±3%, в КГ – 28±3%, тобто СВД частіше відмічався в молодому віці, ніж у похилому. Але у обстежених на нашому контингенті в сім'ях осіб віком від 51 до 75 років у 92±6% також був СВД. Це можна пояснити саме сімейним контингентом, а не віковими особливостями СВД. Частота СВД в цілому та у осіб молодого віку зокрема взаємозв'язані з частим СВД у родичів похилого віку, тобто має місце спадковий, сімейний фактор, в поняття якого входять не тільки генетична предиспозиція, але й загальний образ і стиль життя в сім'ях.

Серед вегетативних ознак частіше були цефалгії, астенічні явища і порушення сну, потім – інші вегетативно-вісцеральні й вегетативно-судинні розлади. Співставлення епідеміологічних показників в ОГ і КГ виявило фактори ризику СВД в сім'ях: а) емоціонально-негативні впливи (незадовільні сімейні відношення, хронічні і гострі стреси, деякі особливості емоціонального преморбіду особистості, сполучення стресу з фізичною перенапругою); б) неправильний образ життя (шкідливі звички, зловживання кавою, неповноцінне харчування); в) інфекційні, соматичні захворювання, черепно-мозкові травми та інші; г) вегетативна індивідуальна предиспозиція (чутливість до холоду, жару, духоти, метеозалежність); д) спадкова схильність у родичів до ВСД і інших серцево-судинних захворювань (ССЗ). До факторів антиризику СВД у сім'ях відносились: а) емоціонально-позитивний фон (відсутність значних стресових факторів, регулярне статеве життя у чоловіків, релігійні традиції і часте відвідування церкви, урівноважений тип особистості); б) упорядкований образ життя (повноцінне харчування, зайняття у спортивних секціях, вживання 1-ї чашки кави в день). З урахуванням ознак вегетативних змін у пробандів та членів сімей можуть бути конкретизовані лікувально-реабілітаційні міроприємства, спрямовані на нормалізацію вегетативних функцій, усування факторів ризику, формування груп динамічного (диспансерного) нагляду.

У 61,0±4,7% підлітків та молодих осіб, що проходили медичну комісію у військкоматі, встановлено СВД із середнім ступенем 29,3±1,4 – 31,5±1,4 балів. У сім'ях з СВД (у пробандів та їх родичів І ступеню споріднення) показано тісний кореляційний зв'язок рангової послідовності 11 із 13 вегетативних показників за схемою та 9 із 11 ознак за опитником. Також показано наявність у них високого середнього балу СВД (42,1±3,6 і 43,1±3,2 балів за схемою, 50,7±3,1 і 47,6±3,1 за опитником) без вірогідної різниці.

В цілому, як у пробандів, так і у їх батьків, вірогідно частіше були відхилення ВТ у бік симпатико- або парасимпатикотонії, порівняно з ейтонією (відповідно 90±4% та 10±4%, p ,001). Збіг напряму ВТ був у 48±10% родинних пар, а підвищена ВР і надмірне ВЗД в усіх парах, хоча останнє було частіше у пробандів, порівняно з їх родичами, що обумовлено, можливо, віковим фактором (менша адаптація ВНС до стресу та інших впливів). Одержані результати вказують на необхідність дослідження осіб молодого віку, особливо підлітків у школах і сім'ях, більш раннього виявлення вегетативних порушень – СВД, вивчення родинних обставин, середовищних і конституціонально-спадкових факторів.

З метою виявлення генетичної компоненти у виникненні СВД обстежено 240 осіб у 80 сім'ях, які складалися із трьох чоловік (пробанд та його батьки). Наявність СВД була у пробандів жіночої статі частіше (94±3%) ніж у чоловіків (75±8%) (p ,05), а у матерів частіше (96±2%) ніж у батьків (81±4%) (р ,01). Навпаки, відсутність СВД була частішою у батьків (19±4%) ніж у матерів (4±2%) (p ,01). Аналіз співвідношень між пробандами та батьками показав, що найбільша кількість осіб з СВД (78±5%) була у сім'ях, де обоє батьки були з СВД, на другому місці (19±4%), де мати була з СВД, а батько був здоровий; ще рідше (4±2%), де батько з СВД, а мати здорова. Сімей із здоровими обома батьками не було. Встановлений генетико-кореляційний зв'язок СВД між пробандами і батьками (r ,29, p ,005), між пробандами і матерями (r ,37, p ,0005), між пробандами чоловічої статі та батьками (r ,43, p ,005), ними і матерями (r ,49, p ,0025), між пробандами жіночої статі і батьками (r ,22, p ,05), ними і матерями (r ,26, p ,025).

Виявлено кореляційний зв'язок між пробандами та їх батьками з урахуванням виразу СВД в балах. При цьому виділені 3 групи спостережень: 1) при низьких величинах балів у пробандів – високі величини у їх батьків (35±10%); 2) при високих величинах балів у пробандів – суттєво більш низькі бали у їх батьків (35±10%); 3) займають середнє положення між першою і другою групою, величини балів у пробандів суттєво не відрізняються від величини балів у батьків (30±10%). Наявність таких груп свідчить, що крім спадковості на виникнення СВД істотно впливають і інші фактори.

При фенотипічному дослідженні у 150 підлітків віком 15-17 років вивчали 203 СД, із яких на нашому контингенті встановлено 153 (75,4±3,0%). Серед СД особливе місце займають ознаки сполучено-тканної дисплазії. Коефіцієнт співвідношення (КС) СД по регіонам на всьому контингенті визначали шляхом ділення кількості СД на кількість осіб в ОГ і КГ. Встановлено, що в ОГ, порівняно з КГ, КС превалював у всіх регіонах, а СД зустрічалися вірогідно частіше в ОГ ніж в КГ (p ,001). Співставлення зв'язку ступеня вираженості СВД у балах і СД за допомогою коефіцієнту кореляції (r) показало: на всьому матеріалі r ,5334, p 0,0005; в ОГ r ,3754, p ,0005; в КГ r ,2664, p ,05, тобто r в ОГ значно превалював порівняно з КГ. В ОГ встановлено взаємозв'язок між балами СВД і СД (p ,01), для чоловіків – p ,05, для жінок – p ,01; в КГ такого зв'язку немає (p ,1). Виявлено специфічні, імовірні та неспецифічні показники при порівнянні СД в ОГ і КГ. Серед специфічних – 35 показників: 23 для чоловіків, 12 – для жінок. Для чоловіків: невуси множинні на обличчі, ділянки гіперпігментації або депігментації на тулубі, мікроцефалія, доліхоцефалія, гіпоплазія надбровних дуг та інші; для жінок: волосся ламке, волосся тонке, макротія, обличчя широке або довге, гіперплазія нижньої щелепи та інші. Вірогідні СД в ОГ порівняно з КГ (p ,05-0,001) виявлені для 50 показників: 37 для чоловіків, 13 для жінок. Отримані дані свідчать про наявність у осіб з СВД множинних СД з високим ступенем вірогідності. Встановлено вірогідну кореляційну залежність між СД та вираженістю СВД у балах. Виділені детермінуючі та імовірні СД можуть бути як маркерами підвищеного ризику розвитку СВД, так і об'єктивними критеріями його наявності у сім'ях, що має важливе значення при профілактичних медичних оглядах для виявлення осіб з СВД, їх диспансеризації, лікувальних і профілактичних міроприємств.

Показано, що особливостями психологічного синдрому осіб з ВД у сім'ях є підвищений рівень тривоги з її “соматизацією”, сенестопатичними і іпохондричними складовими, внутрішня напруга, дратливість, загальна слабкість, зниження активності, обмеження інтерперсональних контактів, що в цілому вказує на значне порушення психічної адаптації. Однаковий напрям у споріднених парах профілів особливості особистості і показників коефіцієнту міжпівкулевої функціональної асиметрії свідчить про певний генетичний вклад, внутрішньосімейну спільність, культуральну спадковість.

За допомогою кількісного (спектрально-кореляційного) аналізу ЕЕГ встановлено характерну для ОГ (пробандів та їх батьків), на відміну від КГ, наявність патологічних (D, q, b-2) ритмів, які представлені переважно у передніх відділах головного мозку. ВСД відноситься до МФЗ, для яких характерна природжена неспроможність лімбіко-ретикулярного комплексу (ЛРК), що обумовлює появу патологічних ритмів. Перевага питомої ваги напруги цих ритмів можна розглядати як недостатність активізуючої мезенцефальної ретикулярної формації стовбуру мозку і домінування більш стародавньої септогіпокампальної системи, яка пов'язана з генерацією q-ритму, а також b-2 ритму, що має провідну роль в організації сну (Соловйова А.Д. і співавт., 1994; Фогель Ф., Мотульські А., 1990). Слід також враховувати середовищні фактори генезу СВД (інфекції, ЧМТ та інші).

Вірогідно частіше була кореляція ритмів між пробандами і родичами І ступеню споріднення при D-активності у відведеннях: біполярно передньо-задньотіменних (r ,23, p ,05; r ,36, p ,025), правому лобно-тім'яному (r ,30, p ,25), лівому тім'яно-потилочному (r ,30, p ,25); при q-ритмі у відведеннях: лобно-передньотім'яному біполярно (r ,25, p ,05; r ,31, p ,025); при b-2 ритмі: лівому лобно-передньотім'яному (r ,24, p ,05), правому задньотім'яно-потилочному (r ,21, p ,05); при b-1 ритмі у лівому потилочно-височному відведенні були зворотні співвідношення (r -0,24, p ,05).

Вірогідно частіше (p ,0005) практично в усіх відведеннях, особливо для a-активності, відмічалася симетрія ритмів між пробандами та їх родичами, причому коефіцієнти когерентності і кроскореляції ЕЕГ симетричних зон мозку в діапазонах фізіологічних і патологічних ритмів були високими, максимально приближалися до 1. Для фізіологічних ритмів (a, b) характерна наявність асиметрії ритмів, для патологічних ритмів (D, q) – їх симетрія. Тобто при СВД однаковий напрям у пробандів та їх родичів І ступеню споріднення, стосовно асиметрії фізіологічних і симетрії патологічних ритмів, відображає індивідуальну міжпівкулеву функціональну асиметрію мозку.

В результаті вивчення стану мозкового кровообігу методом РЕГ виділені окремо для пробандів та їх родичів 4 типи РЕГ-показників: частіше – гіпертонічний (52±10% у пробандів, 40±10% у їх родичів), дистонічний (36±10% у пробандів, 24±9% у їх родичів), значно рідше – гіпотонічний (відповідно 4±4% і 8±6%), нормотонічний (відповідно 8±6% і 28±9%). Порівняння кількісних РЕГ-показників виявило відхилення від норми і схожість напряму, однаковому у пробандів та їх родичів: збільшення реографічого індексу (РІ), гіперволемія; дикротичного індексу (ДКІ), тобто підвищення тонусу переважно дрібних артеріальних судин; підвищення діастолічного індексу (ДСІ), а також показника ВО, яке свідчить про порушення тонусу венозного русла. Виділені 2 типи кореляційного зв'язку РЕГ-показників з високою ступінню вірогідності: міжпівкулеві симетрії й асиметрії, особливо для тонусу середніх артерій і периферичного опору. Міжпівкулеві асиметрії кровообігу відмічалися як у пробандів, так і у їх родичів і не тільки всієї півкулі, але й окремих її областей.

Порівняння ліпідного складу і ЗСК при СВД у пробандів та їх родичів показало достовірну різницю для b-ліпопротеїдів (b-ЛП) (p ,05) і фібріногену “В” (p ,01) (їх збільшення у родичів). У родичів пробандів, порівняно з КГ, було зменшення часу рекальцифікації плазми (РП) (p ,001). Ці розрізнення є вірогідними, мають діагностичне значення як біохімічні генетичні фактори ризику розвитку ВСД і ранніх форм церебрального атеросклерозу. В результаті співставлення показників з урахуванням їх переваги у родинних парах виділено 3 групи: перше місце займала група з переважанням по 5 показникам у родичів (62±18%), друге – де між показниками у пробандів та їх родичів не було різниці (25±16%), і третє – група пробандів з перевагою 1 показника (12±12%). Тобто вірогідно частіше (p ,05) превалювали показники у родичів порівняно з пробандами. У родичів з ВД, порівняно з КГ, виявлені відхилення величин (p ,001) для протромбінового індексу (ПТІ) нижче 96% (80±8%), для часу рекальцифікації плазми – більше 68 сек. (72±9%), для фібринолітичної активності – більше 190 хв. (53±13%), для холестерину – і ,5 мМ/л (64±10%), для b-ЛП – різниця на двох рівнях: більше 34 од. і менше 52 од. (52±10%). Вказані зміни можна розглядати як дисфункцію ЗСК у осіб з ВСД, а також поєднання нейрорегуляторних порушень і прискорення потенцювання атеросклеротичного процесу.

ВИСНОВКИ

1. У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що виявляється в поглибленні уявлення про патогенез вегетативної дистонії (епідеміологічні, генетичні, нейрофізіологічні і деякі біохімічні складові), про співвідношення спадкових і середовищних факторів у осіб молодого віку і в сім'ях, в обгрунтуванні раннього виявлення, корекції образу життя і вегетативних порушень, профілактики станів декомпенсації і цереброваскулярних захворювань.

2. СВД зустрічається у 76,4±3% на всьому сімейному контингенті і у 69±5% пробандів, а також у 61±4,7% підлітків, які проходили медичну комісію у військкоматі. Найбільш частіше серед вегетативних ознак зустрічаються цефалгії, астенічні явища, порушення сну, потім – інші вегетативно-вісцеральні і вегетативно-судинні розлади.

3. До факторів ризику СВД у сім'ях відносяться: емоціонально-негативні впливи (незадовільні сімейні відношення, хронічні або гострі стреси і інші); неправильний образ життя (шкідливі звички, неповноцінне харчування); інфекційні, соматичні захворювання, черепно-мозкові травми, вегетативна індивідуальна предиспозиція (чутливість до холоду, спеки, духоти, метеозалежність); спадкова схильність до ВСД і інших серцево-судинних захворювань. До факторів антиризику в сім'ях відносяться: емоціонально-позитивний фон (відсутність стресових факторів, часте відвідування церкви, урівноважений тип особистості); здоровий образ життя (повноцінне харчування, зайняття у спортивних секціях і інші).

4. У переважній більшості пробандів та їх родичів І ступеню споріднення не має різниці і схожі частота, характер, напрямок вегетативних порушень (підвищена реактивність, надмірне забезпечення діяльності, розлади вегетативного тонусу), які свідчать в цілому про зниження адаптаційно-пристосувальних можливостей вегетативної нервової системи.

5. Встановлено частоту і співвідношення наявності ВД між пробандами і їх батьками. Найбільша кількість пробандів з ВД відмічається у сім'ях, де обоє батьки мають ВД, на другому місці – де мати має ВД, а батько – ні, на третьому місці (рідко) – де батько має ВД, а мати – ні. Виявлено генетико-кореляційні зв'язки ВД між пробандами і батьками (r ,29, p ,005), пробандами і матерями (r ,37, p ,0005), пробандами чоловічої статі і батьками (r ,43, p ,005), ними і матерями (r ,49, p ,0025), пробандами жіночого роду і батьками (r ,22, p ,05), ними і матерями (r ,26, p ,025).

6. В залежності від суми кількості балів вегетативних порушень виділено 3 групи спостережень: 1) при низьких величинах у пробандів – високі величини у їх батьків (35±10%); 2) при високих величинах у пробандів – більш низькі величини у їх батьків (35±10%); 3) величини у пробандів суттєво не відрізняються від величин у їх батьків – займають середнє положення між 1 і 2 групами (30±10%). Існування таких груп свідчить про те, що крім спадковості на виникнення ВД суттєвий вплив мають інші фактори.

7. У підлітків з ВД (ОГ), порівняно з КГ (без ВД), коефіцієнт співвідношення стигм дізембріогенезу (СД) в усіх регіонах зустрічається вірогідно частіше (p ,001), а також значно превалює коефіцієнт кореляції зв'язку ваги ВД у балах і СД. Серед СД при ВД суттєве місце займають ознаки сполученно-тканної дисплазії. Виділено детермінуючі і імовірні СД, які можуть бути маркерами як підвищеного ризику ВД, так і об'єктивними критеріями його наявності у сім'ях.

8. Виявлено наявність невротичних (тривога, фобії, астенія, і інші) особливостей особистості (за даними усередненого профілю) у споріднених парах з ВД і однаковий напрям їхнього профілю за методикою MMPI, що свідчить про порушення психічної адаптації і зв'язано, можливо, з певним генетичним внеском, внутрішньосімейною спільністю, культуральним успадкуванням.

9. У споріднених парах з ВД, на відміну від КГ здорових з ЕЕГ-нормою, характерні зрушення спектру потужності біоелектричної активності в бік виражених повільних частот (D, q, b-2), переважно у передніх відділах мозку і вірогідний кореляційний зв'язок фізіологічних і патологічних ритмів ЕЕГ. Стан мозкового кровообігу при ВСД у сім'ях характеризується найчастіше гіпертонічним або дистонічним типами РЕГ-змін, а також однаковими у пробандів та їх родичів відхиленнями від норми кількісних РЕГ-показників. У 52-80% родичів пробандів з ВСД, порівняно зі здоровими, відмічаються вірогідні зрушення показників ліпідного складу і згортаючої системи крові, які можна розглядати як імовірні біохімічні генетичні фактори ризику розвитку ВСД і ранніх форм церебрального атеросклерозу.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Цыганенко В.В, Синдром вегетативной дистонии и наследственно-конституциональные факторы у подростков //Український вісник психоневрології.- 2000.- Т.8, Вип.1 (23).- С.69-70.

2. Цыганенко В.В. Состояние мозгового кровообращения при вегетативной дистонии в родственных парах //Український вісник психоневрології.- 2000.- Т.8, Вип.3 (25).- С.20-22.

3. Цыганенко В.В. Биоэлектрическая активность головного мозга в родственных парах при синдроме вегетативной дистонии//Медицина сегодня и завтра.- 2000.- №4.- С.83-85.

4. Циганенко В.В. Характеристика вегетативних порушень у підлітків і у споріднених парах//Експериментальна і клінічна медицина.- 2000.- №3.- С.97-99.

5. Цыганенко В.В. Эпидемиология синдрома вегетативной дистонии в семьях и в аспекте пола и возраста //Проблеми екологічної та медичної генетики і клінічної імунології. Зб. наук. праць.- Київ-Луганськ-Харків, 1999.- Вип.6 (26).- С.232-242.

6. Цыганенко В.В. Клинико-генетическая характеристика липидного состава и свертывающей системы крови при вегетативной дистонии //Проблеми екологічної та медичної генетики і клінічної імунології. Зб. наук. праць.- Київ-Луганськ-Харків, 2000.- Вип.2 (28).- С.49-53.

7. Цыганенко В.В. Вегетативная дистония и ее выраженность у лиц молодого возраста и их родителей //Плід як частина родини: Збірник тез, додаток до журналу “Ультразвукова перинатальна діагностика”.- Харків, 2000.- С.111-113.

АНОТАЦІЯ

Циганенко В.В. Вегетативна дистонія у осіб молодого віку в сім'ях (епідеміологія, спадково-конституціональні фактори, клініко-нейрофізіологічна характеристика). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.15 – нервові хвороби. Харківська медична академія післядипломної освіти. Харків, 2001.

В дисертації представлено результати епідеміологічних, клініко-неврологічних, зокрема вегетологічних, психологічних, клініко-генетичних, деяких інструментальних і лабораторних досліджень – синдрому вегетативної дистонії (СВД) в сім'ях. Шляхом порівняння показників в 2 групах: основній (ОГ) – з СВД, і контрольній (КГ) – без СВД, встановлено розповсюдженість СВД, вікові і статеві особливості, найчастіші вегетативні ознаки, фактори ризику і антиризику декомпенсацій. Виявлено генетико-кореляційні зв'язки СВД між пробандами та їх батьками. Виділено детермінуючі та імовірні стигми дизембріогенезу (СД), які можуть бути маркерами підвищеного ризику розвитку СВД, а також об'єктивними критеріями його наявності в сім'ях. Показані особливості особистості з ВД у сім'ях. Встановлено характерні для ОГ і для родинних пар, на відміну від КГ, електроенцефалографічні, реоенцефалографічні особливості, відхилення ліпідного складу і згортаючої системи крові (ЗСК). Виділені спадкові і зовнішньосередовищні складові ВД.

Ключові слова: вегетативна дистонія в сім'ях, епідеміологія, спадково-конституціональні фактори, клініко-патофізіологічні показники.

АННОТАЦИЯ

В.В. Цыганенко. Вегетативная дистония у лиц молодого возраста в семьях (эпидемиология, наследственно-конституциональные факторы, клинико-патофизиологическая характеристика).– Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.15 – нервные болезни. Харьковская медицинская академия последипломного образования, Харьков, 2001.

В диссертации представлены результаты эпидемиологических, клинико-неврологических, клинико-генетических, инструментальных и некоторых лабораторных исследований вегетативной (вегетативно-сосудистой) дистонии (ВД, ВСД) в семьях. Обследовано 808 человек, в том числе 163 семьи (163 пробанда в возрасте от 16 до 43 лет, 338 членов их семей в возрасте от 8 до 75 лет), 257 подростков, проходивших медицинскую комиссию в райвоенкомате, 25 родственных пар (пробанд и родственник I степени родства). По данным вопросника и схемы исследования вегетативных нарушений с оценкой в баллах выделены 2 группы обследованных: 1) основная (ОГ) с наличием синдрома ВД (СВД) и 2) контрольная (КГ) без СВД. СВД выявлен у 76,4±3% на всем контингенте и у 69±5% пробандов, а также у 61±4,7% подростков. В семьях с СВД (у пробандов и их родителей) показана тесная корреляционная связь ранговой последовательности (по частоте в процентах) 9 из 11 вегетативных симптомов по вопроснику и 11 из 13 по схеме, а также высокий у них средний балл (42,1±3,6% и 43,1±3,2% баллов по схеме, 50,7±3,1% и 47,6±3,1% по вопроснику) без достоверной разницы. Чаще всего встречались цефалгии, астения, нарушения сна, затем другие вегетативно-висцеральные и вегетативно-сосудистые расстройства. Выделены факторы риска ВСД в семьях (эмоционально-негативные влияния – острый и хронический стресс, неправильный образ жизни, различные соматические заболевания, черепно-мозговая травма и др., наследственная предрасположенность к ВСД и сердечно-сосудистым заболеваниям) и факторы антириска (эмоционально-положительный фон, здоровый образ жизни и др.). У подавляющего числа пробандов и их родственников I степени родства достоверно чаще отклонения вегетативного тонуса в сторону симпатико- или парасимпатикотонии, по сравнению с эйтонией (90±4% и 10±4%, p<0,001), нет различий и сходные частота, характер и направление вегетативных нарушений (повышенная реактивность, избыточное обеспечение деятельности). Установлены частота и соотношение СВД, в том числе с учетом выраженности СВД в баллах, а также генетико-корреляционные связи, между пробандами и их родственниками.

Показано, что в ОГ, по сравнению с КГ, коэффициент соотношения стигм дизэмбриогенеза (СД), в том числе признаков соединительнотканной дисплазии, во всех регионах встречается достоверно чаще (p<0,001). Выделены детерминирующие и вероятностные СД, которые могут быть как маркерами повышенного риска ВД, так и объективными критериями его наличия в семьях.

Выявлены характерные невротические (тревога, страх, астения и др.) особенности личности (по данным усредненного профиля) в родственных парах с ВД и одинаковое направление их профиля по методике MMPI, что свидетельствует о нарушении психической адаптации, развитии психовегетативного синдрома и связано с определенным генетическим вкладом, внутрисемейной общностью, культуральным наследованием.

В родственных парах с ВСД, в отличие от КГ здоровых с ЭЭГ-нормой, достоверно чаще наблюдались патологические изменения спектра мощности ЭЭГ биоэлектрической активности головного мозга в сторону медленных частот, преимущественно в