АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

Щербатих Вiктор Юрiйович

УДК 351.741

ОРГАНIЗАЦIЙНО-ПРАВОВI ОСНОВИ СТВОРЕННЯ

ТА ДIЯЛЬНОСТI ВIЙСЬКОВОЇ МІЛІЦІЇ (ПОЛIЦIЇ) УКРАЇНИ

Спецiальність 12.00.07 - теорія управління; адміністративне право

і процес; фінансове право

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Ірпінь - 2001 р.

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі адміністративного права та державного управління Донецького інституту внутрішніх справ МВС України

Науковий керівник: доктор наук з державного управління, професор Шамрай Василь Олександрович, Академія державної податкової служби України, заступник начальника факультету податкової міліції.

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор, заслужений юрист України Нижник Ніна Романівна, Академія державного управління при Президентові України, завідувач кафедри державного управління і менеджменту;

кандидат юридичних наук

Забарний Григорій Григорович, Академія державної податкової служби України, заступник начальника кафедри адміністративного права та адміністративної і кримінально-процесуальної діяльності.

Провідна установа: Національна академія внутрішніх справ України, Київський інститут внутрішніх справ МВС України

Захист відбудеться “_7_” грудня 2001 р. о 14 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 27.855.02 в Академії державної податкової служби України за адресою: 08201, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Карла Маркса, 31.

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Академії державної податкової служби України за адресою: 08201, Київська обл., м. Ірпінь,

вул. Садова, 64.

Автореферат розісланий “____” _____________ 2001 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Савченко Л.А.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Розвиток України шляхом суверенної правової демократичної держави передбачає пошук i розробку засобiв захисту її нацiональних iнтересiв, чiльне мiсце в ієрархiї яких посiдає нацiональна безпека як стан захищеностi людей, суспiльства i держави вiд внутрiшнiх i зовнiшнiх загроз та небезпек.

Провiдна роль в забезпеченнi нацiональної безпеки України належить Воєнній органiзацiї держави як найбiльш вагомiй, силовiй iнституцiї державного механiзму, яка утворюється i функцiонує вiдповiдно до нацiонального законодавства.

Законнiсть, будучи одним з провiдних принципів вiйськового будiвництва, може бути утверджена i постiйно підтримуватися лише за умов професiйного адмiнiстративного нагляду за нею з боку спецiальних державних органiв, система яких в Українi потребує удосконалення вiдповiдно до кращих свiтових стандартiв. Провiдним елементом цiєї системи повинна стати вiйськова полiцiя України, яку необхiдно створити для забезпечення правового i соцiального захисту вiйськовослужбовцiв, для профiлактики i боротьби зi злочиннiстю серед вiйськовослужбовцiв i на територiях вiйськових частин, а також для ефективного вирiшення iнших завдань правоохоронної діяльності і нацiонального вiйськового будiвництва в умовах адміністративної реформи i реалiзацiї державної програми переходу до професiйної армiї в Українi.

Актуальнiсть теми. Сучасний етап державотворення в Українi, реалiзацiя державних програм військового будівництва і боротьби зi злочиннiстю висувають як одне з пріоритетних завдання активiзацiї адмiнiстративної реформи у військово-правовій галузi.

Воєнна органiзацiя України є основним суб’єктом забезпечення нацiональної безпеки держави і це зумовлює пiдвищенi вимоги до законностi дiяльностi її органiв. Реалiзацiя таких вимог можлива лише за умов перетворення цих органiв в об’єкт постiйного професiйного адмiнiстративного нагляду за законнiстю їх функцiонування з боку системи спецiально утворених державних правоохоронних органiв.

Дослiдження системи таких державних органiв в Українi свiдчить про те, що i на десятому роцi державної незалежностi вона залишається в основному такою, якою була в колишньому СРСР. Нинi, коли державне i вiйськове будiвництво здiйснюється в iнших умовах, система органiв виконавчої влади, яка вiдповiдальна за законнiсть i правопорядок у вiйськовiй сферi, потребує якiсного реформування. Важливою його складовою повинно стати створення вiйськової полiцiї Украiни, дослiдження організаційно-правових аспектiв якого вiдбувається на пiдставi аналiзу передового свiтового досвiду i з урахуванням особливостей адмiнiстративної реформи в Українi. Це дозволяє автору обгрунтувати необхiднiсть створення вiйськової полiцiї України, визначити її поняття, завдання, структуру, функції, компетенцiю, принципи розбудови, правовi основи дiяльностi i iншi суттєвi явища i стосунки, якi в системному виглядi запропонувати в законопроектi по темi дослiдження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацiйна робота виконувалася на кафедрi адмiнiстративного права i державного управлiння Донецького iнституту внутрiшнiх справ МВС України згiдно з планами наукових дослiджень iнституту (затверджена рiшенням вченої ради вiд 24 лютого 1999 року, протокол №6).

Стан наукової розробки проблеми характерний тим, що органiзацiйно-правовi основи створення та дiяльностi вiйськової полiцiї України предметом дисертацiйного дослiдження не були. Це можна пояснити поглядами керівництва Міністерства оборони України на проблеми створення військової міліції (поліції), яке намагалося розбудувати цей державний правоохоронний орган головним чином шляхом внутрішньовiдомчих напрацювань. Масштабні наукові розробки, результатом яких могли б стати iнтегральнi уявлення як про органiзацiйно-правовi основи створення вiйськової полiцiї України, так i про напрямки її дiяльностi, практично не проводилися. Науковий та дослідний матеріал обмежений.

Вперше у вiтчiзнянiй науцi iдея створення вiйськової полiцiї України була висловлена i обгрунтована В.О. Шамраєм.

Науковi дослiдження з питань розробки загальних проблем державного управлiння вiйськовою та правоохоронною сферами відзеркалені в працях Е.А. Афонiна, В.Т. Бiлоуса, Д.А.Волкогонова, В.П. Горбулiна, Е.В. Додiна, Р.А. Калюжного, Л.В. Коваля, Н.М. Мироненко, Н.Р. Нижник, І.С. Руснака, А.І. Сироти, В.О. Шамрая, В.К. Шкарупи, Г.В. Щокiна.

Проблемам розробки основ структурно-функцiональної побудови i концептуальних основ дiяльностi державних правоохоронних органiв присвяченi роботи О.М. Бандурки, I.П. Голоснiченка, Е.О. Дiдоренка, Г.В. Дроздова, В.К. Колпакова, М.В. Коваля, Ю.Ф. Кравченка, М.I. Мельника, В.Д. Сущенка, В.П. Фiлонова.

Загальнометодологiчнi рекомендацiї, використанi для досягнення мети дисертацiйного дослiдження, представлені у працях вчених А.Н. Авер’янова, I.Г. Бiласа, П.М. Гоменюка, Г.I. Горак, М.М. Мокляка, I.Ф. Надольного, П.І. Полякова, Д.В. Степовика, Ю.Л. Титаренка.

За всiєї важливостi проблеми розбудови вiйськової полiцiї України можна констатувати, що стан науково-теоретичного осмислення концептуальних засад цiєї дiяльностi не дозволяє розпочати практичну роботу в цьому напрямку. Усе це в сукупностi й визначає вибiр теми та актуальнiсть дисертацiйного дослiдження.

Мета i завдання дослiдження. Головна мета дослiдження полягає в науковому визначеннi органiзацiйно-правових основ створення та дiяльностi вiйськової полiцiї України, розкриттi її юридично-соцiальної природи, компетенцiї, мiсця i ролi у системi державних i правоохоронних органiв, принципiв розбудови i комплектування, правових пiдстав створення i дiяльностi, i на цiй основi - у розробцi висновкiв, рекомендацiй та пропозицiй щодо практичної роботи по її розбудовi i органiзацiї функцiонування.

Визначена мета передбачає вирiшення наступних завдань:

- проаналiзувати існуючі в науковій літературі погляди щодо необхідності створення військової поліції України і основних її характеристик;

- вивчити досвiд органiзацiї i функцiонування вiйськових полiцiй розвинених демократичних держав свiту з точки зору можливостей його використання у вiтчизняних умовах;

- з’ясувати передумови створення вiйськової полiцiї України, її місце у системi державних органiв i роль у справi забезпечення прав i свобод вiйськовослужбовцiв, а також в утвердженнi режиму законностi дiяльностi вiйськових формувань України;

- сформулювати поняття військової поліції України, визначити принципи її створення і розбудови, структуру, компетенцію i основнi напрямки функціонування;

- розробити пропозицiї щодо основ кадрової політики та інформаційного забезпечення діяльності вiйськової полiцiї України;

- внести рекомендацiї щодо засобiв здійсненя правового регулювання створення та розбудови вiйськової полiцiї України i засобiв забезпечення законностi цiєї дiяльностi;

- розробити проект Закону України “Про вiйськову полiцiю”.

Об’єктом дисертацiйного дослідження є суспiльнi вiдносини, що складаються в процесi створення й органiзацiї дiяльностi вiйськової полiцiї України.

Предметом дисертацiйного дослiдження є вiйськова полiцiя України: організаційно-правовi, військові та полiтичнi, соцiальнi i iншi теоретичні та практичнi проблеми її створення та розбудови, напрямки i засоби її правоохоронного впливу.

Методи дослiдження. Теоретико-методологiчною основою дослiдження є система взаємодоповнюючих фiлософських, загальнонаукових та спецiальних методiв, призначених для отримання достовiрних об’єктивних результатiв.

Теоретичною основою дослiдження є аналiз основної проблематики з позицiй системного й структурно-функцiонального пiдходiв. Основним джерелом дослiдження є фактичнi данi щодо його предмета, а також нормативнi акти виконавчо-розпорядчих органiв i проекти таких актiв.

Методологiчною базою дослiдження є комплекс методiв збирання, аналiзу та обробки фактологiчної та емпiричної iнформацiї, серед яких: методи загальнонаукового, порiвняльно-ретроспективного, системно-теоретичного, структурно-функціонального та конкретно-iсторичного аналiзу зарубiжних i вiтчизняних джерел; вивчення документальної iнформацiї органiв державної влади i управлiння щодо пропозицiй по створенню i органiзацiї дiяльностi вiйськової полiцiї; методи прогнозу, екстраполяцiї, моделювання.

Наукова новизна одержаних результатiв полягає у тому, що вперше у вiтчiзнянiй науцi виконано комплексне дослiдження органiзацiйно-правових основ створення та дiяльностi вiйськової полiцiї України. Це дало змогу обгрунтувати ряд практичних положень, висновкiв, рекомендацiй та пропозицiй:

- вперше на основi аналiзу передового свiтового досвiду i з урахуванням конкретних iсторичних умов сучасного етапу розвитку України розроблена цілiсна концепцiя органiзацiї та функцiонування вiйськової полiцiї України, її мiсця в системi державних органiв i ролi в розбудовi основ правової держави в Українi;

- вперше розробленi основи державного управлiння вiйськовою полiцiєю України з боку як законодавчої, так i виконавчої гiлок влади. Обгрунтованi напрямки її дiлового спiвробiтництва на основi партнерських стосункiв з iншими правоохоронними органами, органами воєнного управлiння й iнститутами громадянського суспiльства, що стане запорукою прозоростi її дiяльностi для суспiльства i фактором забезпечення громадського контролю за нею;

- уточнена сутнiсть вiйськової полiцiї України, як державного правоохоронного органу, призначеного для забезпечення правового та соцiального захисту вiйськовослужбовцiв та iнших громадян i людей, для профiлактики i боротьби зi злочиннiстю серед вiйськовослужбовцiв i на територiях вiйськових частин;

- уточнено розумiння бази створення вiйськової полiцiї України, як сукупностi наявних матерiальних, кадрових, iнформацiйних i iнших необхiдних для її розбудови ресурсiв, якi реально iснують в веденнi МВС та Мiнiстерства оборони України i якi необхiдно використати для успiшного виконання пов’язаних з цим завдань;

- вперше розробленi органiзацiйнi основи функцiонування вiйськової полiцiї України: структура і напрямки її дiяльностi, принципи органiзацiйно-територiальної розбудови, органiзацiйно-штатної побудови, компетенцiя органiв управлiння;

- вперше розробленi правовi основи дiяльностi вiйськової полiцiї України: обгрунтована необхiднiсть прийняття закону України “Про вiйськову полiцiю” i запропонована його редакцiя, яка вмiщує результати дисертацiйного дослiдження, розробленi інші методи формування правових пiдстав дiяльностi вiйськової полiцiї;

- вперше розробленi форми i методи забезпечення законностi дiяльностi органiв вiйськової полiцiї України i її працiвникiв, показана роль самоконтролю, як вираження комплексу особистих морально-вольових якостей працiвникiв, в забезпеченнi законностi цiєї дiяльностi;

- вперше запропонована концепцiя духовного виховання працiвникiв вiйськової полiцiї як основи їхньої морально-психологiчної пiдготовки. Запропоновані суб’єкти цiєї дiяльностi і її методи. Побудований прогноз її позитивних результатів як на особистiсному рiвнi, так i для пiдвищення ефективностi функціонування цiєї структури в цілому.

Практичне значення одержаних результатiв визначається тим, що на їх основi в поєднаннi з iншими науковими розробками цього спрямування здiйснюватиметься практична діяльність по створенню і розбудові органів вiйськової полiцiї Украiни. Висновки i рекомендацiї можуть використовуватися як у практичнiй дiяльностi державних органiв, так i у навчальному процесi.

Одержанi результати дослiджання можуть використовуватися:

- у правотвореннi - пiдведено теоретичне пiдгрунтя для розробки пропозицiй з розвитку нацiонального законодавства, а також скоординованих заходiв щодо його вдосконалення для налагодження функцiонування вiйськової полiцiї України, формуваннi сучасної, на рiвнi стандартiв правової цивiлiзованої держави системи державних правоохоронних органiв;

- у правозастосуваннi - результати цього дослiдження сприятимуть практичному забезпеченню реалiзацiї вимог i положень законодавства, яке регламентує вiйськове будiвництво в Українi, гарантує правовий та соцiальний захист вiйськовослужбовцiв та iнших громадян i людей;

- у навчальному процесi - матерiали дисертацiї можуть бути використанi для написання пiдручникiв, навчальних посiбникiв, курсiв лекцiй.

Особистий внесок здобувача. Основні теоретичні положення та розробки даної дисертаційної роботи, зокрема ті, які визначають його наукову новизну і практичну результативність, одержані дисертантом особисто.

Проведені дослідження дали дисертанту змогу виробити сучасну науково обґрунтовану, теоретично-прикладну методологію створення і розбудови органів військової поліції України в умовах адміністративної реформи й вирішити поставлені в науковій роботі завдання.

Апробацiя результатiв дисертацiї. Основнi положення й висновки дисертацiйного дослiдження були апробованi автором пiд час проведення конференцiй: Всеукраїнської науково-практичної конференцiї “Загальна декларацiя прав людини як мiжнародний стандарт правового положення особистостi в Українi” (Луганськ, 16-21 квiтня 1999 р.); Науково-практичної конференцiї з мiжнародною участю “Адмiнiстративно-правовi та кримiнологiчнi аспекти дiяльностi органiв внутрiшнiх справ прикордонних районiв” (Луганськ, 25-26 травня 2000 р.); VIII Мiжнародної науково-практичної конференцiї “Транснацiональна злочиннiсть: заходи протидiї, проблеми пiдготовки кадрiв правоохоронних органiв” (Харків, 10 червня 2000 р.); Мiжнародної науково-практичної конференцiї “Роль науки, релiгiї, суспiльства у формуваннi моральної особистостi” (Донецьк, 19-20 червня 2000 р.).

Висновки i положення, розробленi автором особисто, пройшли також апробацiю при пiдготовцi лекцiй в Академiї державної податкової служби України (Акт впровадження №1 від 30 червня 2000 р.) та в Луганському iнституті внутрiшнiх справ МВС України (Довідка №695 від 19 березня 2001 р.).

Публiкацiї. Основнi результати дисертацiйного дослiдження викладенi у п’яти наукових статтях у фахових наукових журналах i збiрниках наукових праць.

Структура та об’єм роботи. Дисертацiя складається з вступу, трьох роздiлiв, висновкiв та списку використаної лiтератури (180 найменувань), нормативних актiв (60 найменувань), чотирьох додаткiв. Повний обcяг працi становить 207 сторiнок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступi розкривається сутність i стан наукової проблеми, обгрунтовується необхiднiсть проведення дослiдження, висвiтлюється зв’язок з основними напрямками державного управлiння вiйськово-правоохоронною сферою в Українi, з науковими програмами i планами державного будiвництва. Аналiзується ступень наукової розробленостi теми, методологiя дослiдження, його цілi і завдання.

Перший роздiл “Теоретичні передумови створення вiйськової полiцiї України” складається з двох пiдроздiлiв, де осмислюються роль військової поліції в зміцненні основ державного та військового будівництва в Україні, аналізуються перші спроби створити військову міліцію в колишньому СРСР і незалежній Україні, розглядаються основні риси, які характеризують організаційну побудову і діяльність військових поліцій розвинених держав світу, оцінюються суспільно-політичні та організаційно-правові передумови створення військової поліції України.

Дисертант розглядає спроби вищого державного керівництва колишнього СРСР і незалежної України створити вйськову міліцію для забезпечення правопорядку і боротьби з військовою злочинністю, аналізує хід цієї роботи, її організацію та зміст. Серед причин не доведення її до результативного завершення – намагання досягти мети шляхом напрацювань робочої групи лише з числа офіцерів Міністерства оборони України, націленість на створення військової міліції в лавах оборонного відомства, недостатня глибина науково-теоретичного осмислення пов’язаних з цим проблем, відсутність належної координації зусиль з фахівцями державних правоохоронних органів та державних органів, які мають у своєму складі військові формування тощо.

Автор пропонує вивчення основ органiзацiї i функцiонування вiйськових полiцiй вважати важливим органiзацiйно-методологічним засобом, використання якого дозволить найбiльш рацiонально побудувати нацiональну вiйськову полiцiю.

Так вiйськова полiцiя США, яка була утворена в ходi громадянської війни має своїми завданнями пiдтримку порядку та дисциплiни в гарнiзонах i на базах, а при необхiдностi - усунення хвилювань серед населення; охорону об’єктiв; розслiдування злочинiв, якi скоюють вiйськовослужбовцi; регулювання руху вiйськового транспорту; участь у вихованнi особового складу разом з органами вiйськового управлiння. Органiзацiйно-територiальна розбудова вiйськової полiцiї США вiдповiдає вимогам вiйськової доктрини, блоковому статусу, мiсцю i ролi цiєї держави у свiтi.

Вiйськова полiцiя Великої Британiї, яка iснує там з ХVI столiття, представлена королевською вiйськовою полiцiєю, спецiальною вiйськовою полiцiєю мiнiстерства оборони i вiйськовою полiцiєю видiв збройних сил. Цiкавим є досвiд полiцiї мiнiстерства оборони, яка представлена чотирма регiональними управлiннями (штабами), якi обслуговують вiдповiдно чотири закрiплених за ними округа, на територiї кожного з яких створюються дiльницi вiйськової полiцiї. Військова поліція Великої Британії має в своєму складi розшуковi i слiдчi пiдроздiли, пiдроздiл швидкого реагування, низку спецiалiзованих кримiналiстичних лабораторiй, банки даних, тощо. Британський досвiд розбудови i органiзацiї дiяльностi вiйськової полiцiї є, на думку дисертанта, найбiльш прийнятним для використання в Українi.

Вiйськова полiцiя ФРН виконує завдання по забезпеченню безпеки розгортання нацiональних збройних сил та оперативного маневру збройних сил НАТО. Вона сприяє востановленню i пiдтримцi порядку i вiйськової дисциплiни, запобiгає злочинним акцiям проти вiйськових об’єктiв.

Значна частина обов’язкiв нацiональної жандармерiї Францiї спрямована на вирiшення завдань, притаманних вiйськовiй полiцiї.

Систематичне вивчення принципiв розбудови i органiзацiї дiяльностi вiйськових полiцiй рiзних держав, повинно, на думку дисертанта, відбуватися з метою удосконалення дiяльностi вiйськової поліції України.

Слово “поліція” означає “адміністрація”, “управління державою”. Саме так дисертант пропонує назвати цей державний орган в Україні внаслідок тих правоохоронних функцій, які він повинен виконувати на постійній і професійній основі, будучи відносно відокремленим в державі і суспільстві, на відміну від міліції (лат. militia - військо), яка створюється для вирішення тимчасових різноманітних завдань головним чином силовими методами і представляє собою масове озброєне формування.

Військова поліція України повинна стати озброєним державним правоохоронним органом міжгалузевої компетенції, який забезпечує законність діяльності Збройних Сил та інших військових формувань України.

В умовах адміністративної реформи і необхідності реалізації державної програми розбудови професійних Збройних Сил до 2015 р. в державі і суспільстві, з одного боку, склалися об’єктивні потреби, а з іншого, накопичилися негативні фактори, які утворили передумови створення військової поліції України.

Серед суспільно-політичних передумов найважливішими є необхідність зміцнення обороноздатності України шляхом утвердження режиму законності діяльності військових формувань, організації профілактики та боротьби зі злочинністю, зміцнення гарантій соціального та правового захисту військовослужбовців та інших громадян і людей, підвищення правової культури військовослужбовців. Серед діалектично пов’язаних з суспільно-політичними організайно-правових передумов – наявність прогалини в системі державних правоохоронних органів відповідальних за встановлення правового режиму на територіях військових частин і серед військовослужбовців, які виконують службові обов’язки. У зв’язку з цим неповно реалізується вимога Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України – Президента України про наведення у військах твердого статутного порядку і зміцнення законності: продовжуються нестатутні стосунки між військовослужбовцями, скоюються ухилення від призову на військову службу і ухилиння від встановленого порядку її проходження, розкрадання військового майна, зброї та фінансових коштів, поширюються корупція та зловживання серед начальницького складу військових формувань, інші протиправні прояви.

Створення військової поліції, робить висновок дисертант, є об’єктивною необхідністю для успішної реалізації програм державного та військового будівництва, для створення в Україні сучасної дієздатної системи державних правоохоронних органів.

Другий розділ “Організаційні основи розбудови і становлення військової поліції України” складається з чотирьох підрозділів.

Питання про те, на яких матеріально-технічних, організаційних, кадрових, інформаційних, методологічних і інших засадах створювати військову поліцію України є одним з основополагаючих.

З метою його наукового вирiшення дисертант пропонує поняття бази створення вiйськової полiцiї України, як сукупностi наявних матерiальних, кадрових, iнформацiйних i iнших ресурсiв, необхiдних для її розбудови, якi, перебуваючи у веденнi iнших державних вiдомств України, пiсля вiдповiдного управлiнського рiшення можуть бути залученi i використовуватися для найбiльш рацiонального вирiшення пов’язаних з цим завдань.

Аналiз стану справ в оборонному вiдомствi України (масштаб перетворень у зв’язку з реалiзацiєю державної програми переходу до професiйної армiї до 2015 року, потреби структурно-функцiональної оптимiзації, фактична вiдсутнiсть матерiально-технічної бази органiзацiї i провадження правоохоронної дiяльностi i пiдготовлених для цього кадрiв. Вiдсутність правової регламентацiї правоохоронної дiяльностi для оборонного вiдомства i його керiвництва, необхiдних методик, iнформацiйно-аналiтичної бази, позитивних традицiй. Натомiсть - наявнiсть негативних традицiй приховувань злочинiв вiд облiку з метою створення iлюзії благополуччя) не дозволяє розглядати його, як базове для створення вiйськової полiцiї України. Разом з тим, в процес створення цього державного органу, на думку дисертанта, мають бути залученi матерiальнi ресурси Мiнiстерства оборони (вiдведенi йому земельнi дiлянки, споруди вiйськових комендатур з обладнаними примiщеннями і технiкою, тощо) i його кадровi ресурси (працiвники для призначення на посади, якi не потребують обов’язкової юридичної освiти i за своїми морально-дiловими якостями вiдповiдають вимогам для такого призначення).

Мiнiстерство внутрiшнiх справ України, на думку автора, також не може розглядатися як здатне виконати державне завдання розбудови i органiзацiї дiяльностi вiйськової полiцiї. Дослiдники довели, що дiюча система МВС України, створена багато рокiв тому, не повнiстю вiдповiдає сучасним ре_алiям нашої держави, а вiдтак органи внутрiшнiх справ не завжди встигають за процесами її розбудови, не завжди орiєнтуються на забезпечення насамперед прав i свобод людини. До того ж сфера, на яку розповсюджується юрисдикцiя вiйськової полiцiї, по сутi не може бути вiднесена до сфери внутрiшнiх справ. Разом з тим, в системi МВС України напрацьовано багато позитивного з точки зору iнформацiйного, органiзацiйно-кадрового, науково-методичного i iншого забезпечення боротьби зi злочиннiстю i охорони громадського порядку. Поєднання цих ресурсів системи МВС з матерiальними i частково - з кадровими якими обладає оборонне вiдомство України, пропонуємо вважати основополагаючим принципом органiзацiї розбудови органiв вiйськової полiцiї України.

В структурі військової поліції центральним органом управління, відповідальним за організацію її діяльності дисертант пропонує Головне управління військової поліції України. Його начальника призначає Президент України за згодою Верховної Ради України.

Головне управлiння вiйськової поліцiї України здiйснюватиме керiвництво регiональними управлiннями, якi автор пропонує створити в чотирьох округах вiйськової полiцiї. Утворенi таким чином регiональнi управлiння Центральне (дислоковане у м. Києвi), Пiвденне (Одеса), Захiдне (Львів) i Схiдне (Харков) на мiсцях здiйснюватимуть функцiї виконавчої влади у галузi змiцнення режиму законностi дiяльностi вiйськових формувань на територiї України. Вони виконуватимуть свої завдання через вiдповiднi галузевi служби, а також через вiддiли, пiдпорядкованi їм вiддiлення і дiльницi вiйськової полiцiї. Систему органів військової поліції складатимуть також військові формування, навчальні, науково-дослідні та інші заклади військової поліції України. Організаційну структуру військової поліції України визначатиме Президент України.

Діяльність військової поліції України будуватиметься на принципах служiння народу України, законностi, гуманiзму, неупередженностi у ставленнi до людей i громадян i їх спiльнот, взаємодiї з державними правоохоронними органами, органами воєнного управлiння всiх рiвнiв i вiдомчої належностi, органами мiсцевого самоврядування, вiйськовими та трудовими колективами, громадськими органiзацiями та населенням.

Компетенцію військової поліції України автор розкриває як систему законодавчо визначених завдань, обумовлених цими завданнями обов’язків та прав, наданих для виконання цих обов’язків органам та працівникам військової поліції.

Завданнями військової поліції України пропонуються: захист життя, здоров’я, прав i законних iнтересiв вiйськовослужбовцiв Збройних Сил та iнших вiйськових формувань України, i iнших громадян i людей; забезпечення їх особистої безпеки; профiлактика, виявлення, припинення злочинiв i правопорушень на територiях вiйськових частин i серед вiйськовослужбовцiв у зв’язку з виконанням своїх службових обов’язкiв; встановлення осiб, що пiдозрюються в їх скоєннi i їх затримання; проведення, у межах своєї компетенцiї, дiзнання i попереднього слiдства; органiзацiя охорони громадського порядку в мiсцях перебування вiйськовослужбовцiв; забезпечення захисту вiд злочинних зазiхань озброєння, майна та фiнансiв Воєнної органiзацiї України; забезпечення безпеки дорожнього руху вiйськового автотранспорту i на територiях вiйськових частин; пожежної, екологiчної та радiацiйної безпеки в дiяльностi органiв системи Воєнної органiзацiї України; виконання у межах своєї компетенцiї кримiнальних покарань i адмiнiстративних стягнень; органiзацiя правового виховання особового складу Збройних Сил та iнших вiйськових формувань України, забезпечення, у межах своєї компетенцiї, правової допомоги вiйськовослужбовцям i членам їх родин.

Військова поліція України відповідно до своїх основних завдань зобов’язана: здійснювати правоохоронну та інформаційно-аналітичну роботу в інтересах підвищення боєздатності військ та сил флоту та вирішення інших питань, пов’язаних зі зміцненням національної безпеки України, заходи по утвердженню режиму законності в діяльності органів системи Воєнної організації України; виявляти, припиняти і розкривати злочини, проваджувати по ним дізнання і попереднє слідство; здійснювати профілактику правопорушень серед військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань, а також на територіях військових частин; проводити провадження у справах про адміністративні провопорушення в межах своєї компетенції; оперативно організовувати та проводити невідкладні заходи по запобіганню та припиненню злочинів і правопорушень, які готуються на територіях військових частин або серед військовослужбовців у зв’язку з виконанням ними службових обов’язків; надавати юридичну допомогу військовослужбовцям та членам їх родин, сприяти забезпеченню режиму надзвичайного стану; надавати допомогу органам військової контррозвідки, органам внутрішніх справ у місцях дислокації військових частин, іншим правоохоронним органам у боротьбі зі злочинністю; допомогу депутатам у здійсненні їх законної діяльності на територіях військових частин; охороняти та конвоювати військовослужбовців, які затримані, перебувають під вартою або відбувають покарання на гауптвахтах, або в дисциплінарних військових частинах; виконувати рішення військових прокурорів і постанови слідчих військових прокуратур; забезпечувати діяльність військових судів та учасників судових процесів; проводити криміналістичні дослідження і здійснювати оперативно-розшукову діяльність; здійснювати державний нагляд за безпекою дорожнього руху і законності перевезень на автомототранспорті військових формувань; здійснювати державний нагляд за дотриманням правил дозвільної системи на об’єктах Збройних Сил та інших військових формувань; контролювати дотримання на об’єктах Збройних Сил та інших військових формувань України правил екологічної, радіаційної та пожежної безпеки; перевіряти законність перебування на територіях військових містечок громадян, дотримання ними міграційно-реєстраційних правил; забезпечувати правопорядок в місцях проведення призову громадян на строкову службу і розшук осіб, що ухиляються від нього; виконувати за дорученням Верховної Ради України або Президента України інші завдання, безпоседедньо спрямовані на утвердження та підтримання режиму законності діяльності Збройних Сил та інших військових формувань України, захист прав та інтересів військовослужбовців та членів їх родин.

Військовослужбовець військової поліції на території України незалежно від посади, яку він займає, місця знаходження і часу, у разі звернення до нього військовослужбовців та інших громадян або службових осіб із заявою чи повідомленням про події, які загрожують особистій чи громадській безпеці, або у разі безпосереднього виявлення таких, зобов’язані вжити всіх можливих з точки зору обстановки, яка склалася, заходів до запобігання правопорушенням, їх припинення, рятування людей, подання допомоги особам, які її потребують, встановлення і затримання осіб, котрі вчинили правопорушення, охорони місця події і повідомити про це найближчий орган міліції.

В особливий період на військову міліцію України можуть бути покладені додаткові обов’язки: здійснення комендантської служби в населених пунктах, в окремих місцевостях та на окремих важливих об’єктах; здійснення контролю за переміщенням біженців, інтернуванням військовополонених, охороною районів їх зосередження; забезпечення функціонування і режиму відбуття покарань у дисциплінарних частинах; забезпечення контрольно-перепускного режиму в центральних пунктах управління військовими формуваннями, на основних автошляхах та на окремих об’єктах; організація охорони і супроводження військових вантажів, охорони польових установ Держбанку, військових прокуратур та судів.

Серед прав, наданих органам та працівникам військової поліції України, автор пропонує наступні: вимагати від військовослужбовців Збройних сил та інших військових формувань припинення правопорушень і недостойної поведінки, перевіряти у зв’язку з цим їх документи; розробляти і подавати органам державного і військового управління обов’язкові для розгляду пропозиції з питань зміцнення законності і покращення правопорядку в діяльності військових формувань України; одержувати відомості, необхідні для боротьби зі злочинністю та іншими правопорушеннями у лавах Збройний Сил та інших військових формувань України; виносити попередження особам, які допустили малозначні провини, або правопорушення, передавати матеріали по ним на розгляд командирів військових частин, або накладати на них дисциплінарні стягнення; складати протоколи про адміністративні правопорушення, накладати адміністративні стягнення, або передавати матеріали на розгляд судів та інших державних органів, військових чи трудових колективів, інших громадських організацій у випадку і в порядку передбачених законодавством України; здійснювати співробітництво з військовослужбовцями та іншими особами, дотримуючись при цьому умов добровільності і конфіденційності; створювати інформаційні системи; зупиняти транспортні засоби Збройних Сил та інших військових формувань в разі порушення правил дорожнього руху, або керівних документів органів військового управління; контролювати на територіях військових містечок додержання встановлених законом паспортних правил та інших норм, встановлених Законом України “Про громадянство”; здійснювати попереднє слідство у справах, віднесених законом до її компетенції і дізнання у цих справах; затримувати і тримати у спеціально відведених для цього приміщеннях певну категорію осіб в порядку передбаченому законом; входити безперешкодно на території і в приміщення установ з метою припинення злочинів, переслідування і затримання осіб, підозрюваних у їх скоєнні, при стихійному лихові та інших надзвичайних обставинах; зберігати, носити спеціальні засоби та зброю та використовувати і застосовувати їх у встановленому законом порядку, а також інші права.

Функції військової поліції України розподіляються на профілактичні, охорони громадського порядку, оперативно-розшукові, слідчо-криміналістичні, пенітенціарні.

Сфера зовнішніх адміністративних відносин військової поліції України може розширятися по мірі її розбудови.

Висока якість особового складу та належна організація його діяльності може бути досягнута за умов проведення науково обґрунтованої кадрової політики, невід’ємними складовими якої дисертант вважає вмілу профорієнтацію, професійний підбір та відбір на службу до військової поліції, оптимізацію управління та удосконалення організаційної структури за допомогою організаційно-штатної роботи, організацію навчання працівників та їх виховання на національно-історичних традиціях народу України з залученням інститутів громадянського суспільства для цього, а також з метою налагодження демократичного контролю за діяльністю військової поліції.

Держава забезпечуватиме соцiальний i правовий захист вiйськовослужбовцiв i працiвникiв вiйськової полiцiї України.

Вiйськовослужбовцi вiйськової полiцiї України користуватимуться полiтичними, соцiально-економiчними та особистими правами i свободами, а також пiльгами вiдповiдно до Законів України “Про соцiальний i правовий захист вiйськовослужбовцiв та членiв їх сiмей” (2011-12), “Про військову поліцію”, iнших актiв законодавства.

Як передбачено в проекті закону “Про військову поліцію”, вiйськовослужбовцi вiйськової полiцiї України при виконаннi покладених на них обов’язкiв є представниками влади, дiють вiд iменi держави i перебувають пiд її захистом. Недоторканiсть їх особи, їх честь i гiднiсть охороняє законодавство.

Особам, якi допомогають i сприяють вiйськовiй полiцiї України, гарантуватиметься конфiденцiйнiсть вiдносин. Розголошення даних про такi вiдносини тягне за собою встановлену законодавством вiдповiдальнiсть.

Нiхто, за винятком спецiально уповноважених службових осiб у передбачених законодавством випадках, не може втручатися в законну дiяльнiсть вiйськовослужбовцiв i працiвникiв вiйськової полiцiї.

Покладання на вiйськовослужбовцiв i працiвникiв вiйськової полiцiї обов’язкiв, не передбачених чинним законодавством, заборонено.

Форми та розмiри грошового забезпечення вiйськовослужбовцiв вiйськової полiцiї України встановлює Президент України. Вони повиннi забезпечувати достатнi матерiальнi умови для комплектування вiйськової полiцiї якiсним особовим складом вiйськовослужбовцiв, враховувати характер, умови роботи, стимулювати досягнення високих результатiв у службовiй дiяльностi.

В основу інформаційного забезпечення створення та розбудови військової поліції України необхідно покласти організацію доступу до банків даних, які містять інформацію, що необхідна для виконання нею своїх обов’язків, організацію формування власних інформаційних масивів, налагодження документування та документообігу у відповідності до існуючих стандартів, організаційно-технічне оснащення та забезпечення режиму таємності.

Третiй роздiл “Правове регулювання розбудови і становлення органiв вiйськової поліції України i забезпечення законностi її функціонування” складається з двох підрозділів та присвячений аналiзу правових пiдстав розбудови і становлення вiйськової полiцiї України i засобiв забезпечення законностi в ході цієї роботи.

Необхiднiсть прийняття Закону України “Про вiйськову полiцiю” автор пов’язує з вимогами статтi 92 Конституцiї України, яка забов’язує органiзацiю i дiяльнiсть органiв дiзнання i слiдства, органiзацiю i забезпечення громадського порядку визначати виключно законами України. Розбудову i функцiонування вiйськової полiцiї України, на думку автора, повинен регламентувати Закон України “Про вiйськову полiцiю”. Його проект, розроблений автором, направлений в секретаріат Верховної Ради України.

Формування пакету нормативно-правових документiв, щодо створення та дiяльності вiйськової полiцiї України, повинно також супроводжуватися змiнами та доповненнями до дiючого законодавства, розглядом дiючих нормативно-правових актiв на предмет доцiльностi їхнього використання у розбудовi i дiяльностi вiйськової полiцiї.

Гарантії законностi в дiяльностi вiйськової поліції передбачають наявнiсть демократичних засад функцiонування суспiльства i держави, розвиток iнститутiв громадянського суспiльства у Воєнній організації, налагодженiсть роботи органів державного управлiння i владних структур.

Засобами забезпечення законностi в дiяльностi вiйськової полiцiї України дисертант пропонує контроль з боку Верховної Ради України, Президента України, Кабiнету Мiнiстрiв України, судових органiв, прокурорський нагляд, оперативне супроводження діяльності з боку СБ України, громадський контроль, соцiальний контроль, контроль в ходi реагування на звернення громадян.

Законність в ході створення та розбудови військової поліції України може бути досягнута чітким, повним та своєчасним нормативно-правовим забезпеченням, а також організацією дієвого конролю та нагляду в цій галузі.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що виявляється у дослідженні організаційно-правових основ створення та діяльності військової поліції України, а саме:

- виконувати складнi та багатограннi завдання захисту iндивiдуальної безпеки особи, прав, свобод i законних iнтересiв вiйськовослужбовцiв i iнших громадян в умовах правової демократичної держави може лише цiлiсна система державних органiв у спiвпраці з iнститутами громадянського суспiльства. Провiдна роль в цiй системi повинна належати вiйськовiй полiцiї України;

- в основу розбудови вiйськової полiцiї України необхiдно покласти аналiз досвiду побудови i дiяльностi вiйськових полiцiй провiдних держав світу. Значний науково-практичний iнтерес представляє досвiд перших спроб розробити концептуальнi основи створення вiйськових мiлiцiй колишнього СРСР та незалежної України у спiввiдношеннi до сучасних державно-правових, вiйськово-полiтичних та соцiально-економiчних реалiй нашої держави;

- базу для створення вiйськової полiцiї повиннi скласти в основному наявнi матерiально-технiчнi i частково кадровi ресурси Мiноборони України, а також наявнi кадровi, iнформацiйнi, методико-методологiчнi i iншi суттєвi ресурси МВС України, якi внаслiдок вiдповiдного рiшення Президента України будуть залученi для розбудови i налагодження функцiонування вiйськової полiцiї України;

- в основу структуризації вiйськової полiцiї України повинно бути покладене створення Головного управлiння вiйськової полiцiї України i пiдпорядкованих йому регiональних управлiнь, якi викониватимують функцiї вiйськової полiцiї безпосередньо в чотирьох округах вiйськової полiцiї, на якi необхiдно роздiлити територiю держави. Регiональним управлiнням пропонуємо пiдпорядкувати вiддiли вiйськової полiцiї, якi створити на базi вiйськових комендатур крупних гарнiзонiв, як правило в обласних центрах. Вiддiли, в свою чергу, матимуть в пiдпорядкуваннi вiддiлення, а в разi необхiдностi, також i дiльницi вiйськової полiцiї в гарнiзонах i в окремо дислокованих вiйськових з’єднаннях i вiйськових частинах. Ранiше запропонованi розробки щодо створення вiйськової полiцiї України, в тому числi i законопроект з цього приводу не мiстили пропозицiй щодо її структури;

- неупереджена i об’єктивна дiяльність вiйськової полiцiї України, можлива лише в разi пiдпорядкування її Президенту України, як Верховному Головнокомандувачу Збройних Сил України, який здiйснюватиме управлiння нею через призначеного їм начальника Головного управлiння вiйськової полiцiї України, незалежного в своїй дiяльностi вiд керiвника будь-якого вiйськового вiдомства Укрїни, адмiнiстративний нагляд за законнiстю в якому повинна здiйснювати вiйськова полiцiя України. Запропонований пiдхiд вiдрiзняється вiд пануючих ранiше, якi полягали в пропозицiях пiдпорядкувати вiйськову полiцiю Мiнiстру оборони України, або Мiнiстру внутрiшнiх справ України;

- основними напрямками функцiонування вiйськової полiцiї України повиннi стати профiлактичний, оперативно-розшуковий, слiдчо-кримiналiстичний, охорони громадського порядку, пенiтенцiарний. Ця позицiя, iнтегруючи ранiше пропонованi пiдходи, не виключає розробки нових напрямкiв дiяльностi вiйськової полiцiї України в iнтересах охорони прав вiйськовослужбовцiв i боротьби з вiйськовою злочиннiстю;

- в основi виховної роботи з працiвниками вiйськової полiцiї повинно бути формування високих духовних якостей, а її суб’єкти - вiйськовi капелани, працюючи незалежно вiд органiв вiйськового управлiння, повиннi стати головним фактором надання єдиноначаллю законного цивiлiзованого вигляду i провiдним ланцюгом, зв’язуючим вiйськове i флотське середовища з iнститутами громадянського суспiльства, функцiонування яких в сферi Воєнної органiзацiї є важливою гарантiєю особистої безпеки вiйськовослужбовцiв i iнших громадян, їх прав, свобод i законних iнтересiв;

- безпека особи працiвника вiйськової полiцiї, як стан захищеностi її життєво важливих iнтересiв i мiнiмальний ризик у процесi службової дiяльностi досягатиметься комплексом заходiв по створенню нормальних умов служби i вiдпочинку, постiйному вихованню i навчанню працiвникiв, а також створенню спецiального оперативного пiдроздiла, дiяльнiсть якого необхiдно спрямувати на виявлення i нейтралiзацiю загроз працiвникам вiйськової полiцiї i членам їх родин у зв’язку з виконанням першими службових обов’язкiв;

- iнформацiйне забезпечення дiяльностi органiв вiйськової полiцiї, центральним пунктом якого повинно бути ефективне використання iнформацiї для прийняття управлiнських рiшень зовнiшнього i внутрiшнього характеру, має вiдбуватися шляхом створення i постiйного формування власного iнформацiйного масиву в умовах органiзованого доступу до iнших iнформацiйних джерел при постiйному iнформацiйному обмiнi з зацiкавленими вiдомствами; робота з документами в органах вiйськової полiцiї України повинна передбачати стандартизацiю дiловодства та налагодження документування і документообігу з використанням сучасних технiко-технологiчних досягнень;

- правовою основою створення i розбудови органiв вiйськової полiцiї України повинен стати Закон України “Про вiйськову полiцiю”, який визначатиме статус i органiзацiю, пiдпорядкування, структуру, правовi основи дiяльностi, компетенцiю, функції, особливостi кадрової політики. Серед шляхів формування правових пiдстав дiяльностi вiйськової полiцiї - внесення змiн та доповнень в дiюче законодавство, а також використання дiючих нормативно-правових актiв;

-

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ