МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

УКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ХАРЧОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ

ДРАГАН Олена Іванівна

Індекс УДК 338.45: 637.5

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНА РЕСТРУКТУРИЗАЦІЯ

ПІДПРИЄМСТВ МўЯСНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ

ПРИ ПЕРЕХОДІ ДО РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ

Спеціальність 08.06.01 - Економіка підприємства і організація виробництва

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ - 2001

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі менеджменту Українського державного університету харчових технологій Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор

кандидат економічних наук, доцент Марченко

Валентина Миколаївна, Український державний

університет харчових технологій Міністерства

освіти і науки України, завідувач кафедри менеджменту

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор Мартиненко Микола Мефодійович, Київський економічний інститут менеджменту, проректор з наукової роботи, завідувач кафедрою менеджменту

кандидат економічних наук Лаврененко Валентина Віталіївна, Київський національний економічний університет, старший викладач кафедри економіки підприємств

Провідна установа: Рада по вивченню продуктивних сил України

НАН України, відділ регіональних проблем розвитку і розміщення харчової і переробної промисловості, м. Київ

Захист дисертації відбудеться 11 жовтня 2001 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К.26.058.01 по захисту дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук в Українському державному університеті харчових технологій Міністерства освіти і науки України за адресою: 01033, м.Київ-33, вул. Володимирська, 68, учбовий корпус В, аудиторія В-502.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Українського державного університету харчових технологій.

Автореферат розісланий 7 вересня 2001 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Марченко В.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

Актуальність теми. В Україні відбувається трансформація економічної системи, на основі виникнення та розвитку нових форм власності й організаційно-правових форм господарювання, зміни методів державного регулювання економіки, що зумовлює значне підвищення ступеня самостійності підприємств, становлення нової нормативної законодавчої бази. Виживання підприємств в таких умовах вимагає зміни логіки та принципів їх функціонування. Саме тому потреба в реструктуризації підприємств м'ясної промисловості є нагальною й об'єктивною.

Аналіз статистичної інформації свідчить, що протягом останнього десятиріччя спостерігається зниження основних техніко-економічних показників підприємств. Виробничі потужності м'ясопереробних підприємств через скорочення обсягів постачання сировини використовуються лише на 20-40%, внаслідок чого зменшились обсяги виробництва, знизилися продуктивність праці та рівень рентабельності продукції. За результатами діяльності 1998-2000 рр. кожне третє підприємство м'ясної промисловості є збитковим. Практично на підприємствах усіх форм власності виробництво, економічна робота та управлінський облік здійснюються за застарілими технологічними схемами, що призводить до суперечностей з вимогами ринку.

Перехід підприємств до ринкової економіки є неможливим без здійснення радикальної економічної реформи в усіх сферах виробництва та його структурних підрозділах. Розвитку структурного реформування галузей народного господарства України (у тому числі м'ясної промисловості) присвячені праці: Батенка Л.П., Бесєдіна В.Ф., Борщевського П.П., Воротіної Л.І., Голованова О.М., Довбні С.І., Заболотного В.М., Заїнчковського А.О., Котелянця О.В., Кошика А.М., Мартиненка М.М., Мочерного С.В., Пилипченка О.І., Полякова О.М., Слюсара В.М., Ухналевського Ю.М., Чепурнова І.А. та ін.

Подолання кризи в галузі потребує значних фінансових вкладень, матеріальних ресурсів, удосконалення законодавчої бази та залучення новітніх наукових розробок. Далеко не всі підприємства м'ясної промисловості можуть розраховувати на вагомі інвестиції. Водночас недостатньо досліджений процес впливу на підвищення ефективності роботи підприємств м'ясної промисловості в умовах обмежених фінансових ресурсів тих факторів, застосування яких не потребує значних капітальних затрат: удосконалення організаційної структури підприємства, внутрішньовиробничих відносин, впровадження прогресивної технології, досвіду роботи підприємств галузі, сучасних форм менеджменту. Саме цим зумовлені необхідність організаційно-економічної реструктуризації підприємств м'ясної промисловості та вибір теми дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є складовою частиною науково-дослідних робіт кафедри менеджменту УДУХТ з тем: “Розробка галузевої Інструкції з питань планування, обліку і калькулювання собівартості продукції на підприємствах м'ясної промис-ловості” № 527/96 та “Проблеми створення привабливого інвестиційного клімату для підприємств харчової промисловості “ (на прикладі м'ясної галузі) № 910/11.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є обґрунтування організаційно-економічної реструктуризації підприємств м'ясної промисловості в сучасних умовах, розробка рекомендацій щодо визначення основних напрямків організаційно-економічної реструктуризації підприємств м'ясної промисловості в процесі формування ринкових відносин.

Для досягнення мети були поставлені такі завдання:

·

· визначити методологічні підходи до організаційно-економічної реструктуризації підприємств в умовах переходу до ринку;

· дослідити економічні передумови реструктуризації підприємств м'ясної промисловості Вінницької області;

· розглянути проблеми підприємств м'ясної промисловості в сучасних умовах, визначити їх галузеві особливості та шляхи скорочення витрат на виробництво продукції;

· проаналізувати техніко-економічні показники діяльності підприємств м'ясної промисловості Вінницької області за 1995-2000 рр., виявити недоліки в організаційній структурі та економічній роботі;

· обґрунтувати основні напрямки організаційно-економічної реструктуризації підприємств м'ясної промисловості;

· розробити методику формування госпрозрахункових підрозділів - “бізнес-одиниць” на підставі корекціїї організаційної структури підприємства;

· проаналізувати структуру собівартості різних видів м'ясної продукції та обґрунтувати заходи щодо вдосконалення обліку витрат в “бізнес-одиницях”.

Об'єкт дослідження. Обўєктом дослідження є процес реструктуризації підприємств м'ясної промисловості Вінницької області в умовах переходу до ринкової економіки.

Предмет дослідження. Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методологічних та прикладних питань з організаційно-економічної реструктуриза-ції підприємств м'ясної промисловості при переході до ринкової економіки.

Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою досліджень є законодавчі акти та постанови Кабінету Міністрів України з питань реорганізації підприємств, а також праці вітчизняних та зарубіжних вчених-економістів. Положення та висновки, сформульовані в дисертаційній роботі, ґрунтуються на сучасних наукових концепціях. У роботі використані основні загальнонаукові й спеціальні методи дослідження: комплексний техніко-економічний аналіз економічних процесів, структурно-функціональний аналіз, синтезу, узагальнень, співставлень, балансовий та інші, які дозволили дослідити і розробити методичні підходи щодо організаційно-економічної реструктуризації підприємств м'ясної промисловості.

Інформаційною базою для досліджень стали матеріали статистичних збірників Держкомстату України, Національної асоціації виробників м'яса та м'ясопродуктів “Укрм'ясо”, первинні й фінансові звіти підприємств м'ясної промисловості Вінницької області та результати аналізу здійсненого дисертантом.

Наукова новизна одержаних результатів. Наукові результати, що характеризують новизну дослідження, полягають в тому, що вперше обґрунтовано:

·

· методику формування "бізнес-одиниць" на базі виробничих підрозділів на підставі корекції організаційної структури підприємства та вдосконалення внутрішньовиробничого госпрозрахунку;

· нормативний метод калькулювання собівартості м'яса в “бізнес-одиниці” - цеху з виробництва і термічної обробки м'яса та м'ясопродуктів з урахуванням термічного стану;

· методику розрахунку внутрішньовиробничих цін на м'ясо та попутну продукцію для подальшого передання до інших структурних підрозділів підприємства.

Удосконалено:

·

· показники щодо визначення ефективності використання сировини та матеріальних ресурсів у виробничих підрозділах;

· методику розподілу загальновиробничих витрат на кожний вид продукції;

· показники з групування підприємств та виробничих підрозділів у м'ясній промисловості;

· пропозиції щодо внесення змін до діючої Інструкції зі статистики чисельності працівників, зайнятих у народному господарстві України, при визначенні чисельності промислово-виробничого персоналу “бізнес-одиниць” та підприємств м'ясної промисловості з метою оптимального розрахунку продуктивності праці.

Практичне значення одержаних результатів. Дисертантом розроблені: “Положення про визначення груп підприємств та виробничих підрозділів м'ясної промисловості”, схвалене Національною асоціацією "Укрм'ясо" і рекомедоване для практичного використання керівникам, спеціалістам мўясної промисловості (відзив № 46-07/248 від 27.07.2001 р.);“

Методичні рекомендації по вдосконаленню внутрішньовиробничого госпрозрахунку на підприємствах м'ясної промисловості”, використані в практичній діяльності підприємств Акціонерного товариства "Вінницям'ясо” (відгук № 99/5 від 27.12.2000 р.).

Практична реалізація дослідження здійснена дисертантом в програмі навчальної дисципліни “Організація, планування та управління виробництвом на підприємствах м'ясної промисловості” факультету економіки і менеджменту УДУХТ (акт від 22.06.2001 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація і наукові публікації містять ідеї, розробки, пропозиції та визначають основні напрямки організаційно-економічної реструктуризації підприємств м'ясної галузі, які належать особисто автору.

Апробація результатів дисертації. Результати дослідження доповідались: на науково-практичній конференції "Гуманізація виробничих стосунків" (Вінниця, 1999); на семінарі "Про особливості господарського розрахунку в приватизованих підприємствах" (Вінниця, 1999); на 6-ій Міжнародній науково-технічній конференції “Проблеми та перспективи створення та впровадження нових ресурсо- та енергоощадних технологій, обладнання у галузях харчової і переробної промисловості” (Київ, 1999).

Публікації. Результати дослідження викладено у 10 публікаціях загальним обсягом 4,93 друк.арк.

Структура і обсяг роботи. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних літературних джерел включає 105 найменувань та 30 додатків. Основний зміст роботи викладений на 175 друкованих сторінках, містить 50 таблиць, 9 рисунків, 7 формул.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, мету і завдання дослідження, розкрито наукову новизну та визначено практичне значення одержаних результатів.

У першому розділі - “Методологія реструктуризації підприємств” - розкрита сутність реструктуризації як постійного інструмента управління, що передбачає підготовку і реалізацію програми комплексних заходів з метою підвищення ефективності виробництва та зростання ринкової вартості підприємства. Визначені методичні підходи до організаційно-економічної реструктуризації підприємств.

Метою організаційно-економічної реструктуризації підприємств є підвищення конкурентоспроможності у ринкових умовах господарювання та забезпечення беззбиткової роботи кожної сфери виробництва та її структурних підрозділів. Реалізація зазначеної мети передбачає створення на кожному рівні управління та у структурному підрозділі групи реальних власників - підприємців з числа керівників підрозділів, менеджерів, активних акціонерів товариства, що реструктуризується.

При реструктуризації акціонерних товариств великі та середні підприємства змушені пройти шлях від моделі “колективна власність і колективна форма організації виробництва й праці” до моделі “приватна власність і колективна форма організації виробництва й праці”. Досягнення поставленої мети здійснюється шляхом послідовної реструктуризації акціонерного товариства та внесення змін до організаційно-правового статусу структурних підрозділів підприємства. При цьому для кожного підрозділу визначаються найприйнятніші форми власності та господарювання. З метою посилення відповідальністі кожного колективу структурного підрозділу за виробництво і реалізацію кінцевої продукції, необхідно провести трансформацію організаційної структури підприємства шляхом: виділення окремих структурних підрозділів з утворенням на їхній базі нових юридичних осіб; приєднання самостійних структур до підприємства; корекції організаційної структури підприємства.

Для підприємств м'ясної галузі важливо при реструктуризації зберегти великі та середні підприємства як цілісні майнові комплекси, які нині забезпечують комплексну переробку сировини. Більшість акціонерних товариств розташована на одній території, є цілісними технологічними комплексами з концентрацією виробництва широкого асортименту продукції, які не можна руйнувати. На нашу думку, для збереження цілісності майнового комплексу підприємства, необхідно організаційно-економічну реструктуризацію провести шляхом корекції організаційної структури підприємства за рахунок формування “бізнес-одиниць“ на основі розподілу об'єднання, ліквідації діючих і створення нових виробничих підрозділів. Кожна “бізнес-одиниця” - самостійний виробничий підрозділ, який поєднує усі функції та види діяльності з виробництва і реалізації конкретної номенклатури продукції.

Корекція організаційної структури підприємства пов'язана з використанням дивізіонально-продуктових структур з повним набором усіх господарських функцій для кожної сфери діяльності, для кожного госпрозрахункового підрозділу. Кінцевим результатом корекції організаційної структури є формування повноцінного внутрішньовиробничого госпрозрахунку. Тому, другим методичним підходом до організаційно-економічної реструктуризації є вдосконалення внутрішньовиробничого госпрозрахунку. Удосконалення внутрішньовиробничого госпрозрахунку в сучасних умовах ґрунтується на послідовному запровадженні ринкових відносин в усіх сферах виробництва.

Організаційно-економічна реструктуризація підприємств м'ясної промисловості передбачає удосконалення технологічних схем виробництва продукції шляхом переходу від масового до ресурсозберігаючого типу виробництва. Це передбачає скорочення природних втрат за рахунок зменшення процесів заморожування, дефростації тощо.

Головним результатом організаційно-економічної реструктуризації повинно стати створення умов для утвердження продуктивної ринкової поведінки безпосередніх виробників та забезпечення прибуткової роботи кожного підрозділу. На нашу думку, в основу створення морально-психологічного клімату у госпрозрахункових підрозділах - “бізнес-одиницях” повинна бути покладена філософія доктора І.Є.Демінга щодо провідної ролі людського фактора. Створення у кожному підрозділі команди висококваліфікованих професіоналів даватиме додатковий імпульс щодо ведення виробництва більш ефективним способом на підставі партнерства в загальній справі.

В умовах перехідної економіки організаційно-економічна реструктуризація необхідна усім підприємствам, і тим, що адаптувалися до ринку, і тим, які не пристосувалися до нього, а також тим, що знаходяться у важкому фінансово-економічному становищі, оскільки вона не потребує значних матеріальних затрат. Отже, основними напрямками організаційно-економічної реструктуризації підприємств є трансформація організаційної структури підприємства та удосконалення внутрішньовиробничого госпрозрахунку. Сформульовані вище методичні підходи щодо організаційно-економічної реструктуризації підприємств м'ясної промисловості покладено в основу наступних розділів дослідження.

У другому розділі - “Економічні передумови реструктуризації підприємств м'ясної промисловості Вінницької області”- аналізуються галузеві особливості, досвід реформування, господарська діяльність підприємств в післяприватизаційний період.

Галузевими особливостями підприємств м'ясної промисловості в сучасних умовах є складна структура виробництва, яка характеризується неоднорідністю технологічного і технічного забезпечення та неритмічністю роботи; певна автономність в роботі основних цехів та заводів; широкий асортимент продукції на підприємствах м'ясної промисловості ускладнює встановлення науково обґрунтованих норм і фактичного обліку витрат енергоресурсів на одиницю конкретного виду продукції; необхідність своєчасної переробки та реалізації продукції через те, що м'ясна сировина і м'ясні продукти швидко псуються; висока матеріаломісткість продукції: витрати на сировину і основні матеріали складають до 80% собівартості продукції. При виробництві харчових продуктів сировина використовується лише на 50-60%, інша частина – відходи та побічні продукти. Тому велике значення має комплексне використання сировини, що є важливим резервом підвищення ефективності виробництва. На підприємствах м'ясної промисловості широко застосовуються потокові та конвеєрні лінії, апаратурні процеси, транспортні та вантажні роботи, що обумовлює колективні форми організації виробництва та праці. Структура основних виробничих фондів м'ясної промисловості свідчить, що понад 50% фондів складає пасивна частина, менше 40% – активна частина, в тому числі 20% складають машини та обладнання. Низька частка обладнання в структурі основних фондів свідчить про низький рівень механізації та автоматизації виробництва. Чисельність робітників, зайнятих ручною працею, складає майже 60% від усієї чисельності робітників.

Основним способом реформування і приватизації великих і середніх підприємств м'ясної промисловості Вінницької області стало акціонування. Це зумовлено перевагами акціонерної форми організації господарювання, яка є одним з найбільших надбань сучасної ринкової економіки. Зміна форми власності підприємствами галузі здійснювалася відповідно до вимог Декрету Кабінету Міністрів України "Про особливості приватизації майна в АПК" від 17 травня 1993 р. № 51-93 та Указу Президента України "Про прискорення приватизації майна в АПК" від 19 січня 1995 р. № 66/95, а також Закону України "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі" від 10 липня 1996 р. № 290/96-ВР. Основними методами акціонування підприємств м'ясної промисловості стали викуп майна, зданого в оренду з викупом трудовими колективами, та обмін приватизаційних паперів на акції.

Дослідження свідчать, що приватизація не виправдала очікувань суспільства, оскільки вона сама по собі не забезпечила кардинальних змін у господарській діяльності власників, не стимулювала структурну перебудову виробництва підприємств галузі. Сертифікатна приватизація сформувала економічно неефективну стартову структуру акціонерної власності, тому що право власності мають тисячі акціонерів.

Реалізована схема акціонування виявила важливу особливість власності в м'ясній промисловості – її нинішні реальні власники не мають достатніх вільних капіталів для інвестицій у розвиток підприємства, тобто не здатні виконати функції стратегічних власників та інвесторів.

Аналіз реформування підприємств мўясної промисловості Вінницької області показує, що в період переходу до ринкової економіки за відсутності державного регулювання управління виробництвом, розвиток галузі здійснюється за рахунок екстенсивних факторів. Технічний потенціал підприємств м'ясної промисловості Вінницької області при роботі в одну зміну складає: м'яса, в тому числі субпродукти І кат. - 316 т; ковбасних виробів - 47 т; м'ясних консервів - 71 туб. При збільшенні потужності з переробки сировини та виробництву продукції на 12-18 % у 1991-2000 рр. спостерігається скорочення обсягів виробництва м'яса і м'ясної продукції, про що свідчать дані наведені в табл.1.

Таблиця 1

Виробництво м'ясопродукції у Вінницькій області за 1990-2000 рр.

Продукція 1990 1995 1996 1997 1998 1999 2000

М'ясо, включаючи субпродукти І кат, тис.тонн 141,5 59,5 46,0 37,1 32,1 55,3 50,1

У відсотках до 1990 р. 100 42,0 32,5 26,2 22,7 39,1 35,4

Ковбасні вироби, тис.тонн 31,2 20,2 13,5 15,5 10,5 10,4 9,9

У відсотках до 1990 р. 100 64,7 43,3 49,7 33,6 33,3 31,7

М'ясні консерви, муб 24,3 27,4 18,6 22,3 22,9 26,3 12,4

У відсотках до 1990 р. 100 112,8 76,5 91,8 94,2 108,3 51,0

Обсяг виробництва м'яса, включаючи субпродукти І кат, у 2000 р. скоротився і становить 35,4 % порівняно з 1990 р. Це обумовлено скороченням обсягу сировини, а також тим, що її частина реалізувалась на ринках, перероблялась у цехах, які не забезпечували комплексної переробки, або була вивезена за межі області.

Перехід до ринкових умов господарювання виявився досить складним процесом для підприємств м'ясної промисловості. Глибока криза, в якій опинилась галузь, пояснюється непослідовністю і незавершеністю ринкових реформ, які проводились без урахування галузевих особливостей м'ясної промисловості.

Економічні умови в сучасному періоді, в яких функціонують підприємства м'ясної галузі характеризуються: недостатністю сировини у звўязку з кризою в суспільному секторі сільського господарства; збільшенням потужності переробки тваринницької продукції за рахунок створення малих підприємств, які не забезпечують комплексної переробки сировини; постійним зростанням цін на сировину, енергоносії, що призводить до підвищення цін на м'ясопродукцію; посиленням конкуренції на внутрішньому та зовнішньому ринках.

Основним виробником продукції м'ясної галузі у Вінницькій області є Акціонерне товариство “Вінницям'ясо”, яке за 2000 р. виробило м'яса, включаючи субпродукти І кат. - 90,4 % від загального його виробництва в області, ковбасних виробів - 62,6 %, мўясних консервів - 83,8 %. Аналіз фінансово-економічних показників роботи АТ “Вінницям'ясо” свідчить, що станом на 01.01.2001 р. воно є платоспроможним та прибутковим. За 2000 р. обсяг продукції товариства в діючих цінах складає - 330,6 млн.грн., що становить 27 % від обсягу продукції, виробленої Національною асоціацією виробників м'яса і м'ясопродуктів “Укрм'ясо”.

В АТ “Вінницям'ясо” розпочато роботу з реструктуризації виробництва. Так, на базі підрозділу по виробництву хутряних виробів, створене Товариство з обмеженою відповідальністю “Мрія” на основі приватної власності. Функціонує українсько-італійське підприємство з обробки шкір великої рогатої худоби та свиней - СП “БЛЮ СТАР ЛЕЗЕР ЛТД”. З метою інтеграції з іншими галузями, до акціонерного товариства приєднано ВАТ “Вінницязаготхудобавідгодівля”. Таким чином, освоєна функція - закупівлі сировини. Однак організаційно-економічна реструктуризація перебуває тільки на початковому етапі. Розпорошення власності серед великої кількості дрібних власників (чисельність акціонерів перевищує чисельність працюючих в 3-5 разів) не дали змогу вирішити проблему переходу державної власності до рук ефективних власників. Це породжує складні проблеми, повўязані з власністю, та з її ефективністю. Внаслідок цього рівень рентабельності на підприємствах має тенденцію до зниження. Це пояснюється тим, що в АТ “Вінницямўясо” проводиться політика єдиних цін на сировину і на продукцію на всіх підприємствах, що знижує конкуренцію між підприємствами.

Має місце суттєве послаблення економічно-аналітичної роботи на підприємствах, особливо обліку та формування витрат на виробництво продукції. Собівартість продовжують визначати за старою методикою, оскільки відсутні методичні галузеві рекомендації з обліку витрат на виробництво продукції.

Досвід реформування, аналіз господарської діяльності свідчать про початок реструктуризаційних процесів на підприємствах м'ясної промисловості.

У третьому розділі “Основні напрямки організаційно-економічної реструктуризації підприємств м'ясної промисловості” - обґрунтовуються трансформація організаційної структури підприємства, методика формування “бізнес-одиниць” на базі виробничих підрозділів, заходи щодо вдосконалення обліку витрат на виробництво продукції та розрахунку продуктивності праці в “бізнес-одиницях”.

Організаційною основою підприємства м'ясної промисловості є первинні підрозділи (заводи, цехи, дільниці). В умовах переходу до ринку колективи підрозділів не стали реальними власниками засобів виробництва та доходів. У цьому зв'язку доцільно сконцентрувати увагу на головній проблемі - формуванні ефективного відповідального власника. Існуюча інституціональна невизначеність та недостатня правова захищеність власника стримують проведення реформ, поглиблють кризові процеси, зумовлюють некерованість економіки, її тінізацію. Таким чином, реструктуризацію діючих підприємств м'ясної галузі з колективною формою власності необхідно здійснити, виходячи з того, що на нинішньому етапі розвитку суспільних відносин потрібно поступово вирішувати питання приватного володіння і користування основними засобами на основі реорганізації підприємств.

Найбільш поширеним способом трансформації організаційної структури підприємств м'ясної промисловості є: виділення, приєднання та корекція організаційної структури підприємства.

Для збільшення самостійності й ініціативи доцільно виділити зі складу підприємства м'ясної промисловості завод медичних препаратів, птахозабійний цех, цех з перероблення відходів і виробництва технічних фабрикатів та інші структурні підрозділи, які забезпечені допоміжним і обслуговуючим виробництвом і територіально відокремлені від основного виробництва.

Для зниження витрат на утримання підрозділів соціальної сфери доцільно провести організаційно-економічну реструктуризацію шляхом виділення кожного структурного підрозділу і створення на його базі відокремленого підрозділу без реєстрації юридичної особи. Такий підрозділ зобов'язаний вести бухгалтерський облік з подальшим включенням його показників до фінансової звітності мўясоком-бінату. Даний відокремлений підрозділ буде працювати на підставі Положення, яке затверджується правлінням акціонерного товариства. Таким чином, соціальна сфера буде збережена за рахунок платних послуг, тобто на комерційних засадах. Це буде першим кроком до активізації роботи кожного підрозділу соціальної сфери в подальшому працювати, як рентабельне дочірнє підприємство.

Приєднання інших підприємств до підприємства м'ясної промисловості, повўязане з розвитком інтеграції в агропромисловій сфері. Ініціатором приєднання цехів, малих підприємств на інтеграційних засадах може виступати велике або середнє підприємство м'ясної галузі, виробнича потужність якого недостатньо завантажена. На наш погляд, доцільно приєднувати до великого підприємства мўясної галузі ферми з вирощування і відгодівлі худоби, заготівельні пункти по закупівлі сировини, автотранспортні підприємства по доставці сировини на підприємство та готової продукції в торговельні організації, фірмові магазини та інші підприємства. Господарське товариство, що приєднується до підприємства м'ясної промисловості, при реструктуризації перетворюється в його структурний підрозділ. Тобто інтегратором стає м'ясопереробне підприємство.

Більшість акціонерних товариств м'ясної промисловості створені на основі майнового комплексу одного підприємства, розташованого на одній території. Реструктуризація великих і середніх підприємств шляхом виділення виробничих підрозділів основного виробництва (м'ясожировий, ковбасний, консервний заводи), які потребують допоміжного і обслуговуючого виробництва, може призвести до збільшення собівартості продукції і до руйнування підприємств. Тому в умовах переходу до ринку реструктуризація підприємств має здійснюватись насамперед шляхом корекції організаційної структури за рахунок формування “бізнес-одиниць” на базі виробничих підрозділів.

Перспективною для підприємств м'ясної промисловості є дивізіонально-продуктова структура як комплекс “бізнес-одиниць”. Кожна “бізнес-одиниця” – самостійний виробничий підрозділ, який поєднує всі функції та види діяльності, які потрібні для виробництва і реалізації конкретного виду продукції або групи видів продукції, і дає можливість керівникам швидко реагувати на зміни потреб покупців і ситуації на ринку. “Бізнес-одиниця” відповідальна за свої доходи і затрати.

Формування “бізнес-одиниць” проводиться на підставі вдосконалення внутрішньовиробничого госпрозрахунку, основними принципами якого є: орієнтація на кінцеву продукцію споживчого призначення; забезпечення комплексної переробки сировини; сувора відповідальність за організацію виробництва та праці; чіткий облік витрат на всіх виробничих процесах від планування їх до кінцевих результатів роботи виробничого підрозділу; постійне підвищення якості продукції на основі науково-технічного прогресу, передових технологій, ефективного використання матеріальних ресурсів, впровадження Міжнародної системи управління якістю ISO 9001:2000 та збереження навколишнього середовища згідно з Міжнародним стандартом ISO 14000.

На підприємствах м'ясної промисловості використовуються організаційні структури виробництва: заводська, цехова та безцехова. Для вирішення практичного питання, яку структуру підрозділів основного виробництва потрібно застосувати на конкретному підприємстві, треба визначити до якої категорії відноситься дане підприємство. Розглянувши усі можливі варіанти показників щодо згрупування підприємств для встановлення категорії великих, середніх, малих та “зовсім малих”, пропонуємо для аналізу об'єктивні критерії (табл.2).

Таблиця 2

Визначення групи підприємства м'ясної промисловості

Варі- анти М'ясокомбінати, м'ясопереробні, ковбасні та консервні заводи I II III IV V Зовсім малі

І Згідно з обсягами вироб-ництва приведених до основного виду продукції–яловичини, тис. тонн Понад 40 Від 15 до 40 Від 5 до 15 Від 1 До 5 До 1

ІІ Згідно з річними обсягами продукції в діючих цінах, млн. грн. Понад 80 Від 30 до 80 Від 10 до 30 Від 1 до 10 До 1

ІІІ Згідно з чисельністю працюючих, чоловік Понад 800 Від 400 до 800 Від 200 до 400 Від 50 до 200 До 50

ІV Потужність підприємства з виробництва м'яса, тонн у зміну Понад 70 Від 50 до 70 Від 30 до 50 Від 1 до 30 До 1

V Потужність підприємства з виробництва ковбасних виробів, тонн у зміну Понад 40 Від 30 до 40 Від 20 до 30 Від 1 до 20 До 1

Дане групування може застосовуватись для різних характеристик підприємств, збору даних та визначення закономірностей розвитку, вирішення методу формування організаційної структури підприємства: для підприємств І групи доцільно застосовувати заводську структуру підрозділів виробництва; для ІІ-IІІ груп - цехову структуру підрозділів виробництва; ІV- V груп - безцехову структуру підрозділів виробництва.

При збільшенні змін роботи (дві-три) також збільшується категорія підприємства, тому найбільш доступний і простий метод групування підприємств за обсягами виробленої продукції в діючих цінах та чисельністю працюючих: великі підприємства відносяться до І групи; середні - до ІІ-ІІІ груп; малі - до ІV групи; зовсім малі підприємства - до V групи. Показники для визначення групи виробничих підрозділів (заводів, цехів, дільниць) розроблені і наведені автором в “Положенні про визначення груп підприємств та виробничих підрозділів у м'ясній промисловості”. При формуванні “бізнес-одиниць” враховують виробничу потужність, виробничий профіль підприємства, рівень спеціалізації, обсяги виробництва продукції та чисельність працюючих. При заводській структурі підрозділів основного виробництва підприємства основним госпрозрахунковим підрозділом, тобто “бізнес-одиницею” є завод, при цеховій структурі – “бізнес-одиницею” є цех. На підприємствах з безцеховою структурою підрозділів основного виробництва підприємства “бізнес-одиницею”є дільниця.

Формування “бізнес-одиниць” повинно забезпечити відповідність замкнутому техніко-технологічному циклу з виробництва та реалізації кінцевої продукції підприємства. У зв'язку з тим, що підприємства м'ясної промисловості мають комплексну виробничу структуру: сукупність основних та допоміжних цехів, розвинуту непромислову сферу, формування підрозділів за кінцевою продукцією проводиться з різною мірою деталізації: в основному виробництві – за видами продукції; в допоміжному виробництві – за групами послуг.

У дисертації обґрунтовано створення “бізнес-одиниць” – госпрозрахункових підрозділів: з виробництва і термічної обробки м'яса та м'ясопродуктів на базі об'єднання м'ясожирового цеху (заводу) і холодильника; з виробництва консервів на базі об'єднання консервного цеху (заводу) з жерстяно-баночним відділенням (цехом). Удосконалення внутрішньовиробничого госпрозрахунку потребує функції з реалізації продукції, які виконували окремі підрозділи – експедиції, передати основним цехам (заводам) по виробництву продукції. Це дасть можливість зменшити чисельність працюючих, ліквідувати вантажні та транспортні операції по переміщенню продукції з основних цехів (заводів) до експедицій.

Орієнтація на кінцеві результати виробництва, пошук більш ефективних шляхів їх досягнення, висувають перед економічною наукою ряд важливих методологічних проблем, зокрема визначення кінцевої продукції структурного підрозділу підприємства, яка є об'єктом калькулювання. Правильне визначення кінцевої продукції служить вихідним пунктом для вирішення багатьох теоретичних і практичних питань: ціноутворення, накопичення витрат при калькулюванні собівартості продукції, оцінці кінцевих результатів, плануванні ефективності виробництва. Об'єктами калькулювання в м'ясній промисловості є готова продукція (1 тонна ковбасних виробів, 1 тис. фізичних банок м'ясних і м'ясорослинних консервів, 1 тонна м'яса). Потребує уточнення об'єкта обліку та калькуляційної одиниці в м'ясожировому виробництві. Так, у м'ясожировому виробництві при нормативному методі калькулювання продукції калькуляції на м'ясо необхідно складати окремо за категоріями з урахуванням термічного стану.

М'ясо є готовою кінцевою продукцією підприємства і є сировиною для ковбасного та консервного виробництва. Наприклад, на підприємствах м'ясної промисловості Вінницької області 50% м'яса реалізується всередині підприємства і вартість визначається за повною собівартістю м'яса. Формування витрат на сировину при виробництві ковбасних виробів, м'ясних консервів, напівфабрикатів в сучасному періоді за повною собівартістю м'яса без урахування термічного стану штучно призводить до істотного подорожчання цих видів продукції (ковбасних виробів, напівфабрикатів, консервів). На наш погляд, внутрішньовиробничі ціни на м'ясо можна розраховувати:

·

Ц = З в;

·

Ц = З в Ч ( 1 + К : 100) ;

де Ц - внутрішньовиробнича ціна на м'ясо, грн.;

З в - виробнича собівартість м'яса з урахуванням термічного стану, грн.;

К - планова рентабельність виробництва м'яса, у відсотках.

М'ясожирове виробництво відноситься до виробництв з комплексним використанням сировини, коли одночасно отримують основну і попутну продукцію (субпродукти І кат., субпродукти ІІ кат., ендокринно-ферментна сировина тощо). Важливим є встановлення внутрішньовиробничих цін на попутну продукцію. Згідно з Типовим положенням з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості від 26 квітня 1996 р. №473 в м'ясній промисловості можна використовувати два варіанти встановлення внутрішньовиробничих цін на попутну продукцію:

·

· за оптовою ціною з вирахуванням планового розміру прибутку і витрат на реалізацію та управління за формулами:

1. Ц=Оп х [1-(Пр : 100+Нп : 100)] ;

2. Ц=Оп х (1-Нп : 100).

де Ц - внутрішньовиробнича ціна за 1 т попутної продукції, грн.;

Оп - оптова ціна за 1 тонну попутної продукції, грн.;

Пр - питома вага прибутку в оптовій ціні продукції, у відсотках;

Нп - питома вага витрат періоду (адміністративні витрати, витрати на збут, інші операційні витрати) в оптовій ціні продукції, у відсотках.

Для визначення собівартості продукції згідно з Типовим положенням №473 загальновиробничі витрати розподіляються на кожний вид продукції з використанням бази розподілу - основної заробітної плати. Відповідно до Положення бухгалтерського обліку №16 “Витрати” від 31.12.1999 р. № 318 розподіл загальновиробничих витрат на кожний вид продукції може здійснюватися з використанням бази розподілу: години роботи, заробітної плати, обсягів діяльності, прямих витрат. Для м'ясної промисловості є характерним, що продукція вироблена, з вторинної сировини, має трудомісткість у 8-10 разів вищу, ніж продукція, виготовлена з м'яса. Так, частка основної заробітної плати у виробничій собівартості ковбасних виробів (варених, сосиски і сардельки, напівкопчених, копченостей) складає 1,4 -1,6 %, а в інших ковбасних виробах складає від 3,4 до 6,4 %. В зв'язку з цим, розподіл загальновиробничих витрат на кожний вид продукції пропорційно до основної заробітної плати призводить до збільшення частки загальновиробничих витрат, що штучно збільшує виробничу собівартість окремих видів продукції, завищує ціни на продукцію, виготовлену із вторинної сировини. У виробничій собівартості таких ковбасних виробів, як “Кров'яна” 3 г частка загальновиробничих витрат складає 8,9 %, “Ліверна” 3 г – 7,5 %. При виробництві “Жовчі медичної” частка загальновиробничих витрат у складі виробничої собівартості становить 24,1 %, а вартість сировини складає 20,8 %.

Встановлено, що застосування методики розподілу загальновиробничих витрат пропорційно до основної заробітної плати призводить до неправильного розподілу загальновиробничих витрат між окремими видами продукції, до завищення собівартості, до завищення цін. Аналіз структури собівартості окремих видів продукції підтверджує наявність прорахунків у формуванні собівартості тих видів продукції, що виготовляються з високою трудомісткістю і з дешевих видів сировини. Тому досить важливим питанням методології нормативного обліку витрат на виробництво продукції є методика розподілу загальновиробничих витрат. Доцільним є розподіл загальновиробничих витрат на кожний вид продукції пропорційно до вартості сировини і основних матеріалів. За даним методом частка загальновиробничих витрат в собівартості ковбасних виробів становить 1,6-2,4 %, це відповідає фактичним витратам і формує більш вірогідну виробничу собівартість продукції.

У дисертації обґрунтовані техніко-економічні показники, за якими визначають кінцеві результати госпрозрахункових підрозділів - “бізнес-одиниць”: доход (виручка) від реалізаціїї продукції; прибуток; рентабельність реалізованої продукції; матеріаловіддача. Система показників "бізнес-одиниці" як госпрозра-хункового підрозділу повинна враховувати особливості і місце підрозділу в організаційній структурі підприємства, відповідність показників структурних підрозділів показникам роботи підприємства.

На підприємствах м'ясної промисловості застосовується показник, за яким визначається ефективність використання сировини - “Виробництво продукції в порівняльних цінах на тонну переробленої сировини”. Більш доцільно в сучасних умовах застосовувати показник - “Виробництво продукції в діючих цінах на тонну переробленої сировини”, оскільки для мўясожирового виробництва є важливим комплексна переробка сировини. Даний показник більш реально відображає ефективність переробки сировини, оскільки зростання цін також повўязане з підвищенням якості продукції, з впровадженням нових видів продукції, розширенням асортименту продукції. Узагальнюючим показником, що відображає ефективність використання сировини на підприємстві, може стати “Виручка від реалізації продукції із розрахунку на тонну переробленої сировини”.

Робота в ринкових умовах ставить високі вимоги до рівня організації обліку і звітності на підприємствах: підвищення його оперативності і вірогідності, посилення контрольної функції обліку та охоплення кожного виробничого підрозділу. Водночас, посилюються розбіжності при застосуванні діючих Типового положення з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції та Інструкції зі статистики чисельності працівників, зайнятих у народному господарстві України. Так, у зв'язку із скороченням поголів'я у тваринництві в суспільному секторі та із збільшенням поголів'я худоби в населення для закупівлі сировини на підприємствах мўясної промисловості створюються дільниці заготівельників худоби. Дана чисельність робітників не враховується в промислово-виробничому персоналі при визначенні продуктивності праці згідно з Інструкцією зі статистики чисельності працівників, зайнятих у народному господарстві України. Водночас відповідно до Типового положення з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції у промисловості транспортно-заготівельні витрати виділені окремою статтєю витрат. У даній статті відображаються витрати на заготівлю худоби, а також заробітна плата заготівельників худоби. Таким чином, чисельність заготівельників худоби згідно з Інструкцією зі статистики чисельності працюючих відноситься до непромислового персоналу, а їхня заробітна плата враховується при калькулюванні собівартості продукції за статтєю “Транспортно-заготівельні витрати” відповідно до Типового положення з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції у промис-ловості. Дана невідповідність простежується при розрахунку продуктивності праці в госпрозрахункових підрозділах - “бізнес-одиницях”, про що свідчать дані наведені в табл.3.

Таблиця 3

Виконання плану з продуктивності праці заводу первинної переробки худоби за 1999-2000 рр.

№ Показники 2000 Виконан -ня плану, % 1999 2000 до 1999,

План Факт Факт %

1. Обсяг продукції в порівняльних цінах, млн.грн. 56,8 54,5 95,9 53,5 101,9

2. Чисельність працюючих, всього 313 305 97,4 313 97,4

3. У тому числі: Чисельність промислово-виробничого персоналу, чол. 266 253 95,1 266 95,1

4. Непромисловий персонал, чол. 47 52 110,6 47 110,6

5. Продуктивність праці, тис.грн/чол. 213,5 215,4 100,9 201,1 107,1

6. За пропозицією дисертанта: Чисельність промислово-виробничого персоналу, чол. 313 305 97,4 313 97,4

7. Продуктивність праці, тис.грн/ чол. 181,5 178,7 98,4 170,9 104,6

8. Завищення продуктивності праці,% х Х -2,5 Х -2,5

Аналіз табл.3 засвідчує, що чисельність заготівельників худоби враховується в непромисловому персоналі, виконання плану з продуктивності праці завищено на 2,5 %, а порівняно з 1999 р. - на 2,5 %. У зв'язку з тим, що заробітна плата заготівельників худоби враховується при калькулюванні собівартості продукції за статтею “Транспортно-заготівельні витрати”, чисельність працівників, зайнятих заготівлею худоби має відноситись до промислово-виробничого персоналу підприємства. В дисертації обґрунтовані пропозиції щодо внесення змін до діючої Інструкції зі статистики чисельності працівників, зайнятих у народному господарстві України при віднесенні чисельності працюючих до промислово-виробничого персоналу з метою правильного розрахунку продуктивності праці в “бізнес-одиницях” та на підприємствах м'ясної промисловості.

ВИСНОВКИ

Вирішення поставлених у дисертації завдань знайшло втілення в наступних наукових положеннях:

1. Дослідження досвіду реформування підприємств м'ясної промисловості Вінницької області за 1995–2000 роки в післяприватизаційний період засвідчило, що техніко-економічні показники роботи підприємств погіршуються. При забезпеченні загальної прибутковості підприємств ряд цехів та дільниць працюють збитково. Основними причинами є недостатність сировини в зв'язку з кризою в сільському господарстві; складність податкової системи; посилення конкуренції на внутрішньому та зовнішньому ринках; застарілі методи економічної роботи. Все це стримує можливості підвищення ефективності і конкурентоспроможності виробництва і потребує проведення реструктуризації. Основна маса підприємств м'ясної промисловості не має шансів отримати суттєву підтримку з боку держави, тому необхідно використовувати насамперед фактори, що не потребують значних капітальних затрат, тобто проведення реструктуризації за рахунок організаційно-економічних заходів.

Організаційно-економічна реструктуризація підприємств передбачає: перехід власності від колективної до приватної; удосконалення організаційної структури, яка забезпечує раціональне співвідношення між основними, допоміжними і обслуговуючими цехами; перехід від масового типу виробництва до нового ресурсозберігаючого типу виробництва; удосконалення економічної роботи підприємства та внутрішньовиробничих відносин, які дозволять більш ефективно використовувати матеріальні, трудові, фінансові ресурси, з метою підвищення ефективності та конкурентоспроможності виробництва.

2. Обґрунтовані методичні підходи до організаційно-економічної реструктуризації підприємств м'ясної промисловості за двома напрямками:

·

· удосконалення внутрішньовиробничого госпрозрахунку.

3. Трансформацію організаційної структури підприємства доцільно