ЛУГАНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

ФІНЧУК ГАЛИНА ВІТАЛІЇВНА

УДК 37. 018. (100)

ТЕОРІЯ ТА ПРАКТИКА СІМЕЙНОГО

ВИХОВАННЯ В ЗАРУБІЖНІЙ ПЕДАГОГІЦІ

(теоретико-методологічний аспект)

13.00.01 - загальна педагогіка та історія педагогіки

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Луганськ – 2001

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Київському національному лінгвістичному університеті,

Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор, академік АПН України

Євтух Микола Борисович,

АПН України, Відділення педагогіки і

психології вищої школи, академік-секретар.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор,

Кемінь Володимир Петрович,

Дрогобицький державний педагогічний

університет ім. І.Франка, декан

факультету романо-германської філології;

кандидат педагогічних наук, професор

Червонецький Володимир В’ячеславович,

Горлівський державний педагогічний

інститут іноземних мов,

проректор з наукової роботи.

Провідна установа: Інститут проблем виховання АПН України,

лабораторія сімейного виховання.

Захист відбудеться 22 листопада 2001 р. о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К.29.053.01 у Луганському державному педагогічному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 91011, м. Луганськ, вул. Оборонна, 2.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Луганського державного педагогічного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 91011, м. Луганськ, вул. Оборонна, 2.

Автореферат розісланий 20 жовтня 2001 р.

Вчений секретар

спеціалізованої ради Л.Л.Бутенко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність та ступінь дослiдженостi теми. У свiтовiй практицi набуває поширення нова етика вiдносин з дiтьми, яка знайшла своє відображення у Конвенцiї про права дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН у листопадi 1989 року. В нiй зазначаються основні права дитини: на виживання, розвиток i захист; проголошено: основнi потреби дiтей прiоритетнi при розподiлi ресурсiв життєзабезпечення.

Ці положення Конвенції - важливий орiєнтир для України, в якiй сьогоднi iнтенсивно "розмивається" соцiально-виховна iнфраструктура дитинства в сфері здоров'я, освiти, вiдпочинку, культури, спорту. Спосiб життя дiтей, рiвень їхнього розвитку стають найважливiшим iндикатором рівня розвитку країни.

Модернiзацiя суспiльних вiдносин у ХХ столiттi значною мірою вплинула на функцiонування сiмей, їх склад, структуру, демографiчну поведiнку. Об'єктивнi тенденцiї змiни шлюбно-сiмейних вiдносин сприяли автономiзацiї i нуклеаризацiї сiм'ї. Суттєвi змiни вiдбулися в поглядах людей на шлюб, сiмейнi стосунки, роль чоловiка та жiнки. Спостерiгається скорочення числа шлюбiв, зростання позашлюбних народжень, розлучень, кiлькостi неповних сiмей i дiтей, якi в них виховуються.

У щорiчнiй доповiдi Президентовi України, Верховнiй Радi України, Кабiнету Мiнiстрiв України "Про становище молодi в Українi (за пiдсумками 1999 року)", опублiкованiй у 2000 роцi Державним комiтетом України у справах сiм'ї та молодi та Українським iнститутом соцiальних дослiджень наголошується, що "соцiальний iнститут сiм'ї, зокрема молодої, потребує прийняття невідкладних рiшень i реалiзацiї заходiв щодо його змiцнення i розвитку" (Щорiчна доповiдь Президентовi України, Верховнiй Радi України, Кабiнету Мiнiстрiв України.-К: Український iнститут соцiальних дослiджень, 2000.- С.34.).

На жаль, негативнi тенденцiї суспiльного розвитку стають все бiльш стiйкими. Розрiзненiсть впливу сiм'ї, соцiуму, рiзного роду державних i громадських органiзацiй в кiнцевому результатi справляють негативний вплив на ефективнiсть виховної діяльності батьків. При цьому одним iз найважливiших факторiв успiшного вирiшення даної проблеми стає пiдвищення ролi сiм'ї як активного суб'єкта соцiуму, що формує особистiсть.

Поглиблюється дезорганiзацiя життя сiмей, руйнуються морально-етичнi норми i традицiї. Зростає конфлiктнiсть у стосунках мiж подружжям, батьками та дiтьми, посилюється їхній депресивний стан, що є наслiдком економiчної, правової i моральної незахищеностi, знижується роль сiм'ї в соцiалiзацiї дiтей.

Отже, з огляду на згаданi вище негативнi тенденцiї суспiльного розвитку нашої країни постає необхiднiсть розвитку об'єктивних можливостей сiм'ї, пiдвищення її виховного потенцiалу, адаптацiйних можливостей, цiннісних орiєнтацiй, соцiальних установок, запобiгання руйнуванню морально-етичних норм i традицiй української сiм'ї. Тому сьогоднi, як нiколи, доцiльним є використання iдей i здобуткiв зарубiжної педагогiчної науки, вивчення науково-методологiчної бази дослiджень з метою подальшого використання в Україні передового педагогiчного досвiду розвинутих захiдних країн з питань теорiї та практики сiмейного виховання.

Критичне вивчення теорiї та досвiду зарубiжних країн з питань сiмейного виховання необхiдне й з точки зору перспективи входження й iнтеграцiї України до загальноєвропейського освiтнього простору. Орiєнтацiя нашої країни на участь у формуваннi загальноєвропейського педагогiчного простору повинна базуватися на позицiї конструктивного дiалогу iз Заходом. Визначення перспектив розвитку сiмейного виховання в Українi в контекстi європейських i свiтових тенденцiй повинно вiдбуватися за умови врахування особливостей нашого суспiльства, тих специфiчних завдань, якi стоять перед сiмейним вихованням в Українi на сучасному етапi, збереження та використання досягнень вiтчизняної педагогiчної думки, органiзацiйних форм i методiв, що склалися iсторично. Тобто вивчення досвiду з питань теорiї та практики сiмейного виховання в зарубiжжi педагогiчно доцiльне, але його необхiдно здiйснювати в контекстi нацiональної педагогiчної теорiї та практики. Отже, ефективне використання зарубiжного досвiду передбачає адаптацiю зарубiжних iдей i пiдходiв до нацiональної системи виховання, до вiтчизняної культури в цiлому.

Державна нацiональна програма "Освiта" ("Україна ХХI столiття") одним iз прiоритетних напрямкiв виховання ставить "розроблення теоретико-методологiчних аспектiв нацiональної системи виховання з урахуванням вiтчизняного та зарубiжного досвiду", "органiзацiю родинного виховання та освiти як важливої ланки виховного процесу i забезпечення педагогiчного всеобучу батькiв" (Державна нацiональна програма "Освiта"/Україна ХХI столiття// Освiта.- 1993.- NN 44-45-46.-С.4.).

Системний пiдхiд до вивчення i використання досвiду провiдних зарубiжних країн з питань сiмейного виховання, зокрема країн Пiвнiчної Америки та Захiдної Європи, педагогiчнi системи яких мають найсучаснiшi концепції, в сучаснiй нацiональнiй педагогiцi вiдкриває можливостi для полiпшення якостi сiмейного виховання, виховної практики батькiв, вирiшення проблем дезадаптацiї молодого поколiння та спiвробiтництва батьки-вчителi на основi олюднення знань, впровадження ефективних особистiсно орiєнтованих технологiй, що сприяють не тiльки соцiальнiй адаптацiї дiтей, але й гармонiзацiї взаємин мiж педагогами i родинами, батьками та дiтьми.

Таким чином, розв'язання завдань сiмейного виховання в Українi вимагає творчого осмислення методологiчних, теоретичних, фундаментальних напрацювань зарубiжних педагогiв з питань теорiї та практики сiмейного виховання та науково обґрунтованого використання їх досягнень в сучаснiй українськiй педагогiчнiй науцi.

Великий вклад у розробку проблем сiмейного виховання зробили видатнi вiтчизнянi вченi К.Д.Ушинський, Г.Ващенко, С.Ф.Русова, А.С.Макаренко, В.О.Сухомлинський, М.Г.Стельмахович, В.Г.Постовий, Т.О.Алексєєнко та iншi.

Саме К.Д.Ушинський, В.О.Сухомлинський, Г.Ващенко, М.Г.Стельмахович дали обґрунтування сiм'ї як важливого первинного природного осередку, де виховуються дiти.

Про роль сiм'ї у вихованнi писали В.Г.Бєлiнський, О.I.Герцен, В.М.Шелгунов та багато iнших передових людей Росiї минулого столiття. Особливий внесок у розробку проблем сімейного виховання зробив П.Ф.Лесгафт. У своїх роботах вiн обґрунтував мету, завдання, змiст та методи сiмейного виховання.

В українськiй педагогiчнiй науцi проблеми сiмейного виховання розглядаються також в роботах В.Скуратiвського, в наукових публiкацiях М.Б.Євтуха, в газетних і журнальних публiкацiях з проблем родинного виховання В.Г.Кузя, Ю.Д.Руденка, З.О.Сергiйчука, П.М.Щербаня.

Теоретико-методологiчнi аспекти дослiдження сiм'ї та проблем виховання висвiтленi в публiкацiях таких зарубiжних педагогiв i соцiологiв, як: Н.Аберкомбi, С.Гудман, Л.Давiдофф, Л.Iрвiн (Велика Британiя); П.Дюрнiнг, Д.Лавеню, Д.Фабле (Францiя); Ф.Кюiзiньї, Ж.Делає, Ж.-П.Пуртуа (Бельгiя); С.Монтандон, Ф.Перрену, Ж.Келлергальс (Швейцарiя); Л.Етьєр, Е.Палачiо-Квiнтiн, Ж.Кутюр (Канада); Р.Емерi, К.Александер, Дж.Гарбарiно, Дж.Келлi (США);

Аналiз сучасної вiтчизняної педагогiчної лiтератури свiдчить про вiдсутнiсть теоретичних i експериментальних дослiджень, в яких би висвітлювались питання теорiї сiмейного виховання в зарубiжних країнах, зокрема в країнах Пiвнiчної Америки (США, Канада) та країнах Захiдної Європи. На сьогоднi в науково-педагогiчних дослiдженнях в Українi проблема теорiї та практики сiмейного виховання в зарубiжжi, зокрема у Великiй Британiї, розглядається тiльки в iсторико-педагогiчному аспектi у дисертацiйному дослiдженнi О.Й.Демченко та в ракурсi етнопедагогiчних традицiй - у дисертацiйних дослiдженнях М.I.Тадєєвої ("Етнопедагогiчнi традицiї виховання у Великiй Британiї"), Т.А.Швець ("Народнопедагогiчнi традицiї виховання у Францiї"), В.М.Махiнова ("Традицiї виховання в нiмецькiй народнiй педагогiцi") та в монографiї М.Б.Євтуха i М.I.Тадєєвої ("Етнопедагогiчнi традицiї виховання у Великiй Британiї").

Вiдсутнiсть науково-методичної лiтератури з питань теорiї сiмейного виховання у провiдних зарубiжних країнах обмежує можливiсть ознайомлення педагогiчної громадськостi з теоретико-методологiчними питаннями сiмейного виховання в зарубiжнiй педагогiчнiй науцi, гальмує процес оволодiння передовим зарубiжним досвiдом.

Таким чином, важливiсть вивчення, об'єктивної оцiнки й опанування педагогiчного досвiду та досягнень зарубiжної педагогiки з питань теорiї та практики сiмейного виховання, а також неопрацьованiсть означеної проблеми зумовили вибiр теми дисертацiйного дослiдження - "Теорiя та практика сiмейного виховання в зарубiжнiй педагогiцi" (теоретико-методологiчний аспект).

У даному дослідженні дається характеристика концепцiй з питань теорiї та практики сiмейного виховання в країнах Пiвнiчної Америки (США, Канада) та Захiдної Європи (Францiя, Велика Британiя, Бельгiя, Нiмеччина, Швейцарiя), науковці яких досягли значних успіхів у вирішенні проблем сiмейного виховання.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Вибраний напрямок дисертаційної роботи пов’язаний з темою наукового дослідження кафедри педагогіки Київського національного лінгвістичного університету “Дослідження проблем вдосконалення системи підготовки вчителя, вихователя у вищій школі в контексті досягнень національної та світової педагогічної науки і освіти” (протокол №6 від 27.01.1997р.).

Об'єкт дослiдження - теорiя та практика сiмейного виховання в країнах Пiвнiчної Америки (США, Канада) та Захiдної Європи.

Предмет дослiдження - особливостi виникнення, формування, становлення та теоретико-методологiчнi засади функцiонування сiмейного виховання в сучаснiй зарубiжнiй педагогiчнiй науцi.

Мета дослiдження - проаналiзувати та розкрити динамiку становлення, розвитку i функцiонування теоретико-методологiчних та науково-методичних основ сiмейного виховання в сучаснiй зарубiжнiй педагогiцi.

Вiдповiдно до мети були поставленi такi завдання дослiдження:

-

-

-

-

Методологiчну основу дослiдження становить наукова теорiя пiзнання з її вимогами всебiчного розгляду, врахування суперечностей як рушiйних сил розвитку, об'єктивностi, iсторизму; методологiчні принципи єдностi свiдомостi i дiяльностi, дiалектичного спiввiдношення соцiального i бiологiчного в людинi; доцiльнiсть творчого використання в сучасних умовах теоретичних надбань i передового iсторико-педагогiчного досвiду.

Для розв'язання поставлених завдань і досягнення мети використано такi методи дослiдження: теоретичнi - аналiз, синтез, порiвняння, систематизацiя, узагальнення; iсторико-логiчний i системно-структурний - з метою виявлення динамiки становлення i розвитку системи функцiонування сiмейного виховання в зарубiжжi та iсторико-лiнгвiстичний аналiз педагогiчної термiнологiї. Розробка проблеми базувалася на теоретичному осмисленнi праць провiдних зарубiжних фахiвцiв, у яких розкриваються, аналiзуються та узагальнюються рiзнi аспекти функцiонування системи сiмейного виховання у розвинутих країнах свiту. Дослiдження проводилося у три етапи.

На першому етапi (1996-1997рр.) здiйснювався вибiр об'єкта дослiдження, визначався ступiнь наукової розробки проблеми, проводилося загальне ознайомлення з джерелами та науковою лiтературою.

На другому етапi (1997-1998 рр.) конкретизувалася тема, мета й завдання дисертацiйного дослiдження, тривало опрацювання джерел та науково-методичної лiтератури. Зiбранi данi систематизувалися, узагальнювалися, аналiзувалися.

На третьому етапi (1998-2001рр.) апробовувалися результати дослiдження, осмислювалися та узагальнювалися отримані упродовж попереднiх етапiв данi, обґрунтовувалися висновки.

Джерельну базу дослiдження складають фонди Центральної наукової бiблiотеки НАН України iм. В.Вернадського, наукової бiблiотеки Українського нацiонального унiверситету iмені Тараса Шевченка, Київського та Рiвненського фiлiалiв Французького культурного центру, Київського фiлiалу Британської Ради, педагогiчної бiблiотеки США, державнi документи урядiв США, Канади, Францiї, Великої Британiї. Використано велику кiлькiсть сучасних видань зарубiжних науковцiв в галузях фiлософiї, соцiологiї, психологiї, iсторiї, етнографiї та педагогiки; публiкацiї з проблем сiмейного виховання в науковiй зарубiжнiй лiтературi; матерiали симпозiумiв, конференцій; психолого-педагогiчнi i соцiологiчнi статистичнi данi з питань теорiї та практики сiмейного виховання в зарубiжжi.

Наукова новизна та теоретична значущiсть дослiдження полягає в тому, що на основi численних джерел:

-

-

-

-

Практичне значення отриманих результатiв роботи полягає в тому, що теоретичнi положення i узагальнений досвiд теорiї та практики сiмейного виховання в зарубiжнiй педагогiчнiй науцi можуть бути використанi в практицi сiмейного виховання в сучаснiй нацiональнiй педагогiцi, зокрема для полiпшення якостi сiмейного виховання, виховної практики батькiв, вирiшення проблеми соцiальної дезадаптацiї молодого поколiння та спiвробiтництва батьки-вчителi. Результати дослiдження можуть служити джерелом iнформацiї для науковцiв, викладачiв педагогiчних вузiв, вчителiв, вихователiв, бути практично використанi в системi пiдготовки та пiдвищення квалiфiкацiї вчителiв і вихователiв під час вирiшення завдань спiвробiтництва батьки-вчителi, а також - в питаннях педагогiчної освiти батькiв.

Особистий внесок здобувача полягає в тому, що автором вперше зроблено спробу в систематизованому виглядi узагальнити матерiали з теоретико-методологiчних засад розвитку та функцiонування системи сiмейного виховання у провiдних країнах Захiдної Європи та Пiвнiчної Америки, розкрити його структуру i змiст, виявити особливостi вирiшення проблем соцiальної дезадаптацiї молодого поколiння, спiвробiтництва батьки-вчителi, зневажливого ставлення до дiтей, дисфункцiй виховної дiяльностi батькiв, соцiовиховного втручання з метою впровадження найефективнiших i найоптимальнiших елементiв у практику нашої країни.

Апробацiя i впровадження результатiв дослiдження здiйснювалася у ходi їх обговорення на мiжнародних науково-практичних конференціях: "Економiчнi та гуманiтарнi проблеми розвитку суспiльства у III тисячолiттi" (м.Рiвне, квiтень 2000 р.); “Система освіти як динамічне явище. Нові технології у викладанні в Європі і Україні” (м. Біла Церква, травень 2000 р.); “Психолого-педагогічні основи гуманізації навчально-виховного процесу в школі та вузі” (м. Рівне, травень 2001 р.); на пiдсумкових науково-практичних конференцiях професорсько-викладацького складу Київського національного лiнгвiстичного унiверситету (1998-1999 рр.) та Рiвненського економiко-гуманiтарного iнституту (1998-2001 рр.), на кафедрi педагогiки зазначених вузiв, а також викладено у 5 фахових публiкацiях, що вiдтворюють змiст дисертацiї.

Структура дисертацiї. Дисертацiйна робота складається зi вступу, чотирьох роздiлiв, коротких висновків після кожного розділу, загальних висновкiв, списку використаних джерел (294 найменування, з них 287 іноземними мовами). Основний змiст викладено на 163 сторiнках.

ОСНОВНИЙ ЗМIСТ ДИСЕРТАЦIЇ

У вступi обґрунтовано вибiр теми дослiдження, розкрито її актуальнiсть, визначено об'єкт, предмет, мету, завдання, основнi методи дослiдження, висвiтлено теоретичну новизну і практичну значущiсть результатiв дослiдження, сформульовано основнi положення, що виносяться на захист.

У першому роздiлi "Теоретичнi та iсторико-фiлософськi основи проблеми сiмейного виховання в зарубiжнiй педагогiчнiй науцi" дослiджується процес становлення та розвитку сiмейного виховання як окремої галузi зарубiжної педагогiки, аналiзуються теоретичнi та iсторико-фiлософськi основи проблеми сiмейного виховання в зарубiжнiй педагогічній науцi, розглядаються iсторико-педагогiчнi передумови виникнення та методи дослiдження сiмейного виховання в сучаснiй педагогiцi зарубiжних країн.

Науковi дослiдження, спрямованi на вивчення виховної дiяльностi батькiв, знайшли своє поширення в США тiльки з 1970 року та з початку 80-х рокiв - в європейських країнах. Нещодавнi публiкацiї з цiєї проблематики є численними. Це - доробки науковцiв з питань виховання, психологiї, соцiологiї, а також iсторiї та етнографiї, що становлять на сьогоднiшнiй день дослiдницьку базу питання сiмейного виховання дiтей.

Протягом двадцяти останнiх рокiв у життi захiдних держав стало очевидним, що попередження багатьох соцiальних проблем, зокрема таких, як "масове" шкiльне невстигання у дiтей-вихiдцiв iз проблемних середовищ, психологiчна дезадаптацiя дiтей i пiдлiткiв та дитяча злочиннiсть, можливе лише за умови реорiєнтацiї соцiально-педагогiчних дiй суспiльства щодо сiм'ї та до розвитку наукових дослiджень з проблем сiмейного виховання.

Забезпечення умов успiшного навчання дiтей у школi, запобiгання iзоляцiї дiтей-iнвалiдiв, "проблемних" дiтей, надання допомоги батькам таких дiтей передбачало також переорiєнтацiю дiй фахiвцiв. Соцiально-педагогiчне втручання в сiм'ю, виховання дiтей в спецiалiзованих закладах i особливо трансформацiя вiдносин батьки-вчителi стали предметом переосмислення не тiльки системи пiдготовки педагогiчних працiвникiв, а й системи освiти самих батькiв. Окрiм необхiдностi соцiальної допомоги батькам, що переживають певнi труднощi, питання педагогiчної освiти та виховання батькiв було винесено в рядi країн Європи та Пiвнiчної Америки в розряд основних.

Науковцi, більшість з яких є членами Мiжнародної Асоцiацiї з питань виховання та наукових дослiджень з проблем сiмейного виховання, яка була заснована в 1986 роцi в Монреалi Жаном-П'єром Пуртуа та педагогами Квебеку, iнiцiювали розвиток наукових дослiджень і впровадження унiверситетських дисциплiн, що безпосередньо базуються на питаннях сiмейного виховання, в бiльшостi європейських країн.

Якщо вiдкинути раннi етапи розвитку сiмейного виховання в зарубiжжi, то можна видiлити три основнi перiоди: з другої половини ХIХ столiття до першої свiтової вiйни; вiд перiоду мiж двома вiйнами до початку 60-х рокiв; з 60-х рокiв до сьогоднiшнього дня. Необхiдно також видiлити чотири головних напрями, що, безперечно, зумовили виникнення та розвиток сiмейного виховання в зарубiжних країнах:

-

-

-

-

Iнституцiйний розвиток питання виховання батькiв почався лише з 1880 року. Інiцiаторами цього процесу були державнi службовцi, робiтники соцiальної сфери та психологи.

Упродовж 30-х рокiв у США виникає публiчний рух, який є структурно оформленим i займається органiзацiєю соцiопедагогiчних втручань, спрямованих на сiм'ю. Представниця цього руху Аддамс допомагала сiм'ям iммiгрантiв у перiод великої депресiї 1929 року. Виникнення аналiтичних течiй в 30-тi роки, особливо в США, сприяли вiдродженню iнтересу до проблем сiм'ї та виховання дiтей. Особливо це ознаменувалося появою робiт Гесселла (1939 р.), Спока (1957 р.), Дрейкурса та Сольтза (1964 р.), а також Жiнотта (1969 р.). Цi автори найчастiше зосереджувалися на проблемах середньої американської сiм'ї з метою пiдтримки батькiв у вихованнi їхнiх дiтей.

1929 року, окрилена новими педагогiчними теорiями, Мадам Верiн засновує Школу батькiв у Францiї. У Нiмеччинi засновником перших дитячих садкiв є видатний педагог Фрiдрiх Фребель, який 1940 року створив асоцiацiю жiнок і матерiв з метою "сприяння" встановленню "позитивних взаємозв'язкiв" мiж матiр'ю та дитиною. Перша ж Школа матерiв була створена 1917 р. у Штутгардi Луїзою Ламперт i дуже швидко знайшла своє "вiдтворення" в iнших мiстах Нiмеччини.

Перед тим, як дати визначення формам сiмейної органiзацiї (структурам сiм'ї), пропонуємо ввести свою класифiкацiю структур сiм'ї, а саме:

-

-

-

-

Отже, серед рiзноманiтних виховних середовищ "сiмейного типу" розрiзняють сiм'ї бiпарантальнi, монопарантальнi, рекомпозованi, адоптивнi та окремо виділяються рiзнi позасiмейнi середовища.

Бiпарантальна сiм'я - це сiм'я, яка передбачає наявнiсть батька, матерi та дiтей.

Монопарантальну сiм'ю представляє неодружено жінка, яка смiливо прийняла рiшення виховувати дитину, або розлучена жінка чи вдова.

Рекомпозована сiм’я складається з одного iз батькiв та з iншого дорослого члена сiм'ї, який має вiдношення до одного iз батькiв дитини, але не до неї самої.

Адоптивна сiм'я - це сiм'я, що всиновлює дiтей. Окрiм подружньої пари, це може бути одинак або одинока жiнка (тiльки в країнах, що дозволяють усиновлення одиноким), якi виявили бажання усиновити дитину.

Рiзноманiтнi позасiмейнi середовища виникають тоді, коли подружня пара нездатна виконувати своїх батькiвських обов'язкiв i вiдповiднi установи здiйснюють своє втручання з метою вiдселення дитини в iнше виховне середовище. Такi дiти найчастiше опиняються в адоптивній сiм'ї або в колективних виховних закладах типу iнтернатiв.

Сiмейне виховання в широкому розумiннi включає в себе не тiльки соцiальну та сiмейно-виховну дiяльнiсть, але й соцiально-педагогiчне втручання, яке здiйснюється для того, щоб пiдготувати, допомогти та пiдтримати батькiв у справi виховання дiтей.

Серед педагогiчно-соцiальних втручань в зарубiжжi розрiзняють: виховання або навчання батькiв; соцiовиховне втручання, спрямоване на батькiв та сiмейне замiщення.

Термiн "навчання батькiв", якому надається перевага бiльшiстю європейських вчених над "вихованням батькiв", означає "намагання поглибити свiдомiсть батькiв і використання виховних здiбностей батькiв".

Соцiовиховнi втручання - це дiї, що здiйснюються фахiвцями i спрямованi на те, щоб допомогти, пiдтримати та порадити батькам у виконаннi ними завдань виховання дiтей.

Аналiзуючи стан наукових дослiджень у Великiй Британії, 1985 р. Агнес Рiво пише, що "доповiдь Наукової Ради з питань соцiальних дослiджень "Науковi дослiдження сiм'ї" є першою в цiй галузi педагогічної науки. В цiлому, нацiональний iнтерес до наукового вивчення проблем сiм'ї є новим. Здається, що сiм'я стане важливою темою, як предмет вивчення i як полiтична актуальнiсть". (Rivo A. Child protection in Britain// Child development.-1985.-n34.-P.825-873.).

У другому роздiлi "Виховнi процеси в сiмейному середовищi" дослiджується iсторичний та психосоцiологiчний генезис батькiвства, розглядаються особливостi виховних процесiв у сiмейному середовищi.

Аналiз стосунків у сiмейнiй групi передбачає вивчення специфiки складу цiєї групи та вивчення ролi й мiсця iнстинкту, почуттiв i соцiальних статусiв даної групи. Вивчення згаданих вище чинникiв допомагає розкрити суть таких важливих проблем, як природа материнської любовi, рiзниця мiж зв'язком родинним та адаптивним, мiж батьком, "другим" батьком та хрещеним батьком, а також з'ясувати вiдносини мiж батьками та педагогами, якi беруть участь у вихованнi їхнiх дiтей. Цей комплекс вiдносин визначає фундаментальнi положення батькiвства i навiть дає визначення поняття "батькiвство".

Стан наукових дослiджень в зарубiжжi не дозволяє сьогоднi дати вiдповiдь на всі ці запитання. Щоб висвiтлити деякi з них, ми проаналiзували внесок iсторичних i особливо психологiчних дослiджень з проблеми побудови вiдносин мiж батьками перед тим, як дослiдити природу виховних процесiв шляхом аналiзу взаємозв'язку мiж позицiєю кожного учасника, дорослого чи дитини та природою виховних потреб, в яких кожен проявляє свiй особливий статус.

Побудова вiдносин між матiр’ю і дитиною стала в останнi роки предметом багатьох наукових дослiджень. Зарубiжнi психоаналiтики продовжують вивчення фантасматичних чинникiв побудови материнських почуттiв.

Деякi зарубiжнi вчені, як, наприклад, Слейд (Велика Британiя), надають перевагу аналiзу взаємозв'язку мiж матiр'ю і немовлям, а також дослiдженню перспектив його подальшого розвитку: материнська чутливiсть, органiзацiя вiдносин матiр-дитина, взаємообмiн емоцiйними станами мiж матiр'ю та немовлям.

Вже стала класичною проблема недостатнього та вiдносно нещодавнього iнтересу зарубiжних науковцiв до вивчення ролi батька в сiмейному середовищi, викликаного еволюцiйними процесами, якi вiдбуваються в сiм'ї. Аналiзуючи науково-педагогiчну лiтературу, С.Бойд (США) резюмує першi науковi дослідження з вивчення ролi батька - це є дослiдження, проведенi шляхом бесiди з чоловiками на предмет їхньої ролi як батьків (Гарднер, 1943 р.) та їхньої виховної дiяльностi (Таш, 1952 р.). Результати цих дослiджень були широко використанi науковцями, якi впродовж 60-х рокiв вивчали результати вiдсутностi батька в сiм'ї. Але тiльки з 70-х років, особливо пiсля публiкацiї роботи Д.Кантора та Лєра (США) 1975 р., дослiдники цiлеспрямовано почали вивчати роль батька в сiм'ї - Бельськi (1984 р.); Лемб (1976 р., 1981 р.); Лемб, Плек i Левiн (1985р.); Бозетт (1985 р.); Переттi (1984 р.); Раден, Гольдсмiт (1985 р.).

Науковi дослiдження в зарубiжжi з питань батькiвства та наслiдкiв впливу батька на своїх дiтей є ще недостатніми. Велика їх кiлькiсть присвячена вивченню наслiдкiв вiдсутностi батька в сiм'ї або присутностi в сiм'ї батька-алкоголiка, правопорушника та його впливу на генезис дезадаптацiї дiтей. I тiльки 1978 р. Кларк-Стюарт (Велика Британiя) здiйснив спробу систематичного вивчення впливу результатiв присутностi батька в сiм'ї на характер вiдносин між матiр’ю та дитиною.

Афективнi показники виховних процесiв, якi вiдбуваються в сiмейному середовищi, є фундаментальними, їх вивчення спрямоване на точне визначення статусу головних дiйових осiб цих процесiв. Багато зарубiжних наукових дослiджень залишаються спрямованими не тільки на вивчення афективної сторони вiдносин батьки-дiти, але i на дослiдження наслiдкiв присутностi iнших дорослих в сiмейнiй групi та на вивчення стосунків мiж дiтьми.

Вивченню зарубiжними педагогами виховних процесiв, що здiйснюються в сiм'ї, передували дослiдження, спрямованi на вивчення впливу на дiтей середовища, в якому вiдбувається процес виховання, а саме - на результати шкiльного навчання та на ймовiрнiсть виникнення пiдлiткової злочинностi. Сiмейна група у таких дослiдженнях розглядається як "чорний ящик", що "виробляє" за певних умов шкiльне невстигання, дитячу злочиннiсть i т.д.

Важливiсть дослiдження головних суб'єктiв, задiяних у виховному процесi, та аналiзу вiдносин між дорослими i дiтьми зумовили необхiднiсть розробки зарубiжними педагогами теоретичної моделi, яка б дозволила розкрити складнiсть явищ виховного процесу. Ця модель може бути створена за умови визначення конститутивних факторiв процесу виховання, врахування тимчасових і дiахронiчних параметрів та розгляду сiмейної групи в соцiальному середовищi, до якого вона належить. Виховання дiтей в зарубiжнiй педагогiцi розглядається як соцiальна практика, яка поєднує виховнi цiнностi та ефективнi дiї, спрямованi на виховання дiтей.

Упродовж тривалого часу науковi дослiдження в зарубiжнiй педагогічній науцi були спрямованi на вивчення афективних параметрiв процесу виховання, але багато сучасних дослiджень надають перевагу вивченню когнiтивних чинникiв, адже навiть успiшне навчання дiтей у школi розглядається як вимiр ефективностi виховних процесiв, що вiдбуваються в сiм'ї.

У зарубiжжi iснує велика кiлькiсть наукових робiт, в яких дослiджується роль iнтелекту батькiв - Ж.-П.Пуртуа (1979 р.); Е.Палачiо-Квiнтiн (1995 р.) та акцентується тісний зв'язок мiж рiвнем розумового розвитку матерi та шкiльним успiхом її дiтей. Серед когнiтивних процесiв, що вiдбуваються у виховнiй практицi батькiв, зарубiжнi науковцi називають процеси психоаналiтичного характеру, зокрема роль батькiв у виникненнi у дiтей бажання навчатися, та психологiчного характеру, зокрема методи набуття дитиною навичок когнiтивної дiяльностi.

У третьому роздiлi "Дисфункцiї виховної дiяльностi батькiв" розглядаються проблеми виховання дiтей та їх дезадаптацiя в сучасному зарубiжному суспiльствi, а також питання брутального поводження з дiтьми.

У першому параграфi критичному аналiзу пiддаються науковi дослiдження, якi вивчають вплив сiм'ї на шкiльне невстигання дiтей та тi, що присвяченi впливу наслiдкiв подружнiх конфлiктiв, i особливо розлучень, на розвиток та виховання дiтей.

1993 р. Клаус Гуррелман (Францiя) пiдкреслював факт значного зростання в суспiльствi занепокоєння, пов'язаного iз шкiльним невстиганням дiтей, яке в бiльшостi випадкiв пов'язане iз дезадаптацiями дiтей. Науковi доробки Данiеля Лавеню (Францiя) дозволяють зробити синтез цього важливого питання. Вчений дослiджував початкове навчання декiлькох сотень учнiв у 14 школах Францiї в перiод з 1981 р. до 1986 р. включно. Вiн взяв до уваги дошкiльне навчання дiтей, батькiвськi методи виховання, а також аналiз педагогічних процесiв, що мали мiсце в школах.

Велика кiлькiсть науково-педагогiчних дослiджень, проведених в рядi країн Європи та Пiвнiчної Америки, довела взаємозв'язок мiж шкiльним невстиганням дiтей, їх злочиннiстю або їх психологiчною адаптацiєю та особливостями структури сiм'ї. Тi пiдходи у вивченнi цього питання, якi базуються тiльки на характеристицi сiмейної групи, є надзвичайно обмеженими, оскiльки стверджують, що лише того факту, живе мати дитини одна чи нi, достатньо, щоб пояснити причину наявностi тих чи iнших емоцiйних розладiв у дітей. При цьому не враховується важливість вiдносин кожного iз батькiв з дитиною, особистiсть батькiв, рiвень їх освiченостi, їх соцiопрофесiйний статус, виховнi цiнностi та методи виховання дiтей. Пiдходи бiльш складнi передбачають чiтке визначення дорослих членiв сiмейної групи.

Існування зв’язку у ставленні матерi до дитини та пiдлiтковою злочиннiстю було встановлено вже давно. У дисертацiйному дослiдженнi ми навели результати двох лонгiтюдних дослiджень, проведених МакКордом та Олвеусом (Велика Британiя), якi встановили вплив взаємозв'язку матiр-син на виникнення злочинностi.

Наслiдки впливу сiмейних конфлiктiв на розвиток дiтей є ще мало вивченими в зарубiжнiй педагогiчнiй науцi, хоча очевидним є те, що коли виникають проблеми з дiтьми - це означає, що iснують проблеми мiж батьками. Ця взаємозалежнiсть стала предметом наукових дослiджень з початку 50-х рокiв та знайшла свiй розвиток i в сучасних науково-педагогiчних роботах у багатьох країнах свiту. Всi вони вдало аналiзують сiмейнi взаємозв'язки, наслiдки їх впливу на дiтей i природу зв'язку мiж цими двома явищами. У своїй роботi ми запропонували такий же пiдхiд, спираючись на результати дослiджень, написаних англiйською мовою, описали природу емоцiйних проблем у дiтей та висвiтлили результати аналiзу причин їх виникнення та особливостей вияву залежно вiд статi дитини, вiку та якiсних характеристик її вiдносин з кожним iз батькiв.

Питання брутального поводження з дiтьми стало першочерговою соцiальною проблемою зовсiм нещодавно: спочатку в США та в англосаксонських країнах, потiм - в латинських.

Спочатку увага була зосереджена на дiтях, якi страждають вiд фiзичних методiв виховання, потiм на сексуальних правопорушеннях i, нарештi, в деяких країнах - на високому рiвнi неграмотностi.

Питання брутального поводження з дiтьми знайшло свiй вiдчутний розвиток у бiльшостi захiдних країн, що стало передумовою прийняття ООН Мiжнародної Конвенцiї про права дитини.

Хоча науково-педагогiчнi дослiдження свiдчать, що в будь-якому соцiальному середовищi iснує ймовiрнiсть виникнення випадкiв жорстокого поводження з дiтьми, доведено також, що така ймовiрнiсть найчастiше властива "неблагополучним" соцiальним середовищам.

Завдяки спiвпрацi активiстiв, соцiальних служб і науковцiв, на сьогоднiшнiй день зарубiжна педагогічна наука має в своєму розпорядженнi важливi науковi надбання з проблем "брутального" дитинства. В роботi використанi дослiдження, що були представленi на Конгресi з питань сiмейного виховання, який проходив 1991 року в Парижi. Серед робiт, написаних англiйською мовою, ми вiддали перевагу важливiй науковiй працi Д.Чiччетi та В.Карлсона (1989 р.), що являє собою синтез всiх північноамериканських дослiджень, проведених у науковому центрi дослiдження сiмейної брутальностi Девiдом Фiнкельгором в Унiверситетi штату Нью-Гемпшiр.

У роботi також показано зв'язок мiж "брутальним" дитинством і сiмейним вихованням. Не зупиняючись на випадках "брутального" дитинства, зумовлених наявнiстю психопатичних розладiв у батькiв, ми використали соцiовиховний пiдхiд у розглядi цього питання.

Аналiз випадкiв брутального поводження з дiтьми в iнтернатних закладах доводить, що "виховна" брутальнiсть притаманна не лише батькам, i це підтверджує необхiднiсть дослiдження причин її виникнення. Детальний розгляд кризи виховних установ, в яких практикуються брутальнi методи виховання, дозволив багатьом зарубiжним науковцям констатувати факт "виховного неволодiння" ситуацiєю: дiти провокують вихователiв, якi, в свою чергу, пiддаються на провокацiю i застосовують фiзичнi методи покарання. Така дисфункцiя є на початковому етапi суто педагогiчним явищем i розвивається тiльки за умови, коли немає контролю та колективного регулювання. Наведений приклад чiтко висвiтлює узагальненi конфлiктнi ситуацiї, що iснують на всiх iнституцiйних рiвнях.

У четвертому роздiлi "Проблеми спiвробiтництва мiж батьками i вчителями" розглядаються особливостi стосунків батьки-вчителi в практицi функцiонування зарубiжних шкiл, висвiтлюються питання освiти батькiв та соцiопедагогiчних втручань у виховну дiяльнiсть батькiв, дослiджуються особливостi "сiмейного замiщення" в зарубiжжi.

Педагоги та вчителi є головним професiйним корпусом, тiсно пов'язаним з функцiонуванням сiмейної групи. Головне завдання системи шкiльного навчання в країнах Європи та Пiвнiчної Америки, в центрi якої стоїть вчитель, прищепити кожнiй дитинi бажання до навчання, яким би не було її соцiальне оточення, психопатологiчнi проблеми батькiв або її негативне ставлення до школи. В роботi представлено взаємозв'язок батьки-школа на досвiдi дослiдження цiєї проблеми у педагогiчнiй науцi Францiї через призму трьох пiдходiв: iсторичний; соцiоiнституцiйний; психовиховний аспект.

1992 року американськi педагоги створили важливий науково-дослiдний центр пiд керiвництвом Д. Девiса (Бостонський унiверситет), Ж. Епстейна (унiверситет Джона Гопкiнса), який називається "Центр сiмей, товариств, шкiл та навчання дiтей". Цей центр видає журнал, де висвiтлюються результати науково-педагогiчних дослiджень та iнновацiй рiзнопланової тематики - етнографiчне вивчення сiмей, проблеми взаємозв'язку сiм'я-школа, вплив взаємодiї сiм'я-школа на мотивацiйнi показники дiтей у навчаннi.

Термiн "партнерство" у питаннi стосунків батьки-вчителi є предметом численних дискусiй в педагогіцi багатьох зарубiжних країн упродовж останнiх рокiв. У той час як французькi педагоги схиляються до визначення цього "партнерства" як "комплексної угоди" мiж двома iнституцiями, то вченi Квебеку розрiзняють "спiвробiтництво" та "партнерство".

З метою висвiтлення та порiвняння рiзноманiтних методик освiти батькiв та соцiопедагогiчної допомоги батькам, що практикуються в захiдних країнах, у нашому дослiдженнi представлено типологiю соцiовиховного втручання, запропоновану Бутеном та Дюрнiнгом (Францiя) 1994 року.

Вивчення нещодавно розроблених програм з питань допомоги батькам у вихованнi дiтей демонструє рiзноплановiсть пiдходiв у дослiдженнi даної проблеми в Європi та Пiвнiчнiй Америцi. Так, програма Р.Тремблея (США) та його команди є яскравим прикладом цiлеспрямованого соцiопедагогiчного втручання на прошарок населення, що має низку труднощiв iз вихованням та доглядом за дiтьми. Соцiопедагогiчнi втручання, якi ми можемо сьогоднi спостерігати у країнах Захiдної Європи, пов'язанi зі зростанням рiвня шкiльного невстигання серед дiтей iз соцiально неблагополучних середовищ i передбачають заходи бiльш глобальнi за рахунок мобiлiзацiї дiй суспiльства з метою створення колективного опору в такiй ситуацiї.

Термiн "сiмейне замiщення" був запропонований французьким педагогом Полем Дюрнiнгом 1986 року, з метою визначення вiдповiдального за виховання i передбачає надання притулку на певний перiод в iнтернатних закладах або в адоптивнiй сiм'ї. У роботi охарактеризовано особливостi завдань виховного процесу в "сiмейному замiщеннi" в зарубiжжi. Окрiм подвiйної опозицiї мiж сiмейним вихованням та вихованням в iнтернатних закладах, можна констатувати факт розвитку посередницьких та iнновацiйних форм виховання в багатьох зарубiжних країнах, якi передбачають поєднання переваг згаданої вище опозицiї. Цi мiнi-структури мають рiзноманiтнi форми: мiнi-виховнi заклади, які органiзовує сiмейна пара або органiзацiя закладiв типу "дитячого мiстечка".

У висновках сформульованi основнi результати дослiдження.

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

Таким чином, проведене дослiдження дозволяє рекомендувати українським педагогам використовувати теоретичнi положення i узагальнений досвiд теорiї та практики сiмейного виховання в зарубiжнiй педагогічній науцi в практицi сiмейного виховання у сучаснiй нацiональнiй педагогiцi з метою полiпшення якостi сiмейного виховання, виховної дiяльностi батькiв, вирiшення проблем соцiальної дезадаптацiї молодого поколiння та спiвробiтництва батьки-вчителi.

Основний змiст дисертацiї вiдображений у таких публiкацiях автора:

1.

2.

3.

4.

5.

6.