МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

ВІННИЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ГУМЕНЮК ОЛЕКСАНДР ВІКТОРОВИЧ

УДК:633.2/3(477.4)

ПІДВИЩЕННЯ ПРОДУКТИВНОСТІ

СУМІШОК ОДНОРІЧНИХ КУЛЬТУР

В СИСТЕМІ ЗЕЛЕНОГО КОНВЕЄРА

ПІВДЕННО-ЗАХІДНОГО ЛІСОСТЕПУ УКРАЇНИ

06.01.12 – кормовиробництво і луківництво

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата

сільськогосподарських наук

м. Вінниця

2001

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Подільській державній аграрно-технічній академії, Міністерства аграрної політики України протягом 1995-1997 років.

Науковий керівник: Доктор сільськогосподарських наук, професор

Бахмат Микола Іванович Подільська державна

аграрно-технічна академія, проректор з наукової

роботи, завідувач кафедри кормовиробництва

Офіційні опоненти: Доктор сільськогосподарських наук

Дзюбайло Андрій Григорович Львівський державний

аграрний університет, завідувач кафедри агрохімії.

Кандидат сільськогосподарських наук, доцент

Коротєєв Анатолій Володимирович

Уманська державна сільськогосподарська академія,

доцент кафедри рослинництва і кормовиробництва

Провідна установа: Інститут кормів УААН, м. Вінниця

Захист відбудеться 31.01.2002 р. о 10 годині на засіданні Спеціалізованої вченої ради Д 05.854.01 при Вінницькому державному аграрному університеті за адресою: 21008, Вінницька область, Вінницький район, с. Агрономічне, вул. Сонячна 3.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Вінницького державного аграрного університету.

Автореферат розісланий 29 грудня 2001 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат сільськогосподарських наук Янчук В.І.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Головною умовою подальшого розвитку тваринництва є створення міцної кормової бази і підвищення повноцінності годівлі. Особливо важливе значення, у зв'язку з цим, є питання забезпечення тваринництва необхідною кількістю перетравного протеїну.

Проте, збалансовану кількість протеїну мають далеко не всі види рослин. При посіві культур з родини злакових дефіцит білка є досить відчутним. Бобові культури - горох, вика, кормові боби, соя, люпин - перетравного протеїну в розрахунку на 1 корм. одиницю містять в 1,4 – 2,2 рази більше оптимальної норми і в 1,6 – 3,5 рази більше вмісту протеїну ніж в злакових культурах. Високий вміст перетравного протеїну також є у культур з родини капустяних. (А.О. Бабич 1993, М.І. Бахмат 1994, О.І. Зінченко 1987, В.Ф. Петриченко 1995, А.Г. Дзюбайло 1994)

Отже, для вирішення проблеми забезпечення тваринництва перетравним протеїном , необхідно вирощувати культури з низьким вмістом білка з культурами, які мають високий його вміст. Змішані посіви при правильному доборі компонентів відзначаються високою ефективністю. Вони не тільки дозволяють вирішити проблему збагачення кормів перетравним протеїном, але і створюють умови для зростання загальної продуктивності посівів.

Актуальність теми. При створенні штучних агрофітоценозів кормових культур необхідно добиватись такого технологічного ефекту, при якому б урожайність сумішок була вищою від урожайності культур одновидових посівів, а якість отриманого корму - збір протеїну і співвідношення поживних речовин були кращими.

На практиці ж часто висівають сумішки, які мають нижчу продуктивність ніж культури у чистих посівах. Наприклад, в господарствах регіону часто висівають сумішки вівса і гороху, вівса і вики ярої а, як відомо, ці сумішки мають дуже низьку продуктивність. В природі є багато культур, які успішно можуть використовуватись для вирощування ярих ранніх сумішок, а змінюючи компоненти сумішок можна змінювати строки їх дозрівання. Тому дослідження з метою підвищення продуктивності і зміни строків настання укісної стиглості сумішок однорічних культур, різних строків сівби, на сьогоднішній день є актуальними і сучасними.

Важливим завданням сьогодення є підвищення продуктивності кормового поля, і його неможливо вирішити без використання післяукісних посівів, необхідно підібрати для післяукісних посівів високопродуктивні сумішки для кожної грунтово-кліматичної зони.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є складовою частиною тематичних планів Подільської державної аграрно-технічної академії, тематики Міністерства аграрної політики України, яка виконувалась у відповідності до НТП УААН на 1996-2000 рр. “Кормовиробництво” (№ держреєстрації 0196UO16338).

Мета і задачі досліджень. Мета роботи полягала в підвищенні продуктивності сумішок однорічних культур в системі зеленого конвеєра південно-західного Лісостепу України

Задачі досліджень:

·

· встановити залежність вегетаційного періоду від видового складу сумішок;

· виявити вплив добрив на біохімічний склад, поживність та продуктивність зеленої маси ярих ранніх і післяукісних сумішок;

· визначити вплив попередньої сумішки, ранньовесняного строку сівби, на продуктивність післяукісних посівів, а також можливість застосування післяукісних сумішок для забезпечення тваринництва повноцінними кормами в осінній період;

· дати економічну і енергетичну оцінку ефективності елементів технології вирощування сумішок однорічних культур в зеленому конвеєрі.

Об'єкт дослідження – формування продуктивності та якісних показників урожаю однорічних сумішок ранньовесняного і післяукісного строків сівби.

Предмет дослідження – однорічні бобово-злакові і бобово - злаково-хрестоцвіті сумішки різного строку використання, продуктивність, якість.

Методи досліджень – польовий (для визначення урожайності, висоти та густоти травостоїв), лабораторний (визначення ботанічного та хімічного складу корму), економічний (проведення економічної та енергетичної оцінок ефективності), математико-статистичний (проведення дисперсійного аналізу та статистичної обробки даних).

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше в умовах південно - західної частини Лісостепу України дана оцінка сумішок з різним видовим складом на різних фонах добрив. Доказано високу ефективність вирощування малопоширених кормових культур - олійної редьки і гірчиці білої в традиційних однорічних сумішках основного і проміжного вирощування. Обґрунтовані оптимальні норми удобрення, а також склад сумішок для різних строків використання. Встановлена доцільність використання післяукісних посівів і вивчено вплив попередньої сумішки на урожайність цих посівів.

На підставі проведених досліджень дано пропозиції про можливість розширення періоду використання ярих ранніх сумішок в зеленому конвеєрі за рахунок висіву сумішок різного видового складу, а також можливість одержання високих урожаїв однорічних сумішок в післяукісних посівах.

Практичне значення одержаних результатів. Запропоновано використовувати високопродуктивні ярі ранні однорічні сумішки з різною тривалістю вегетаційного періоду, до настання укісної стиглості, які ефективно використовують внесенні добрива, а також сумішки з високою продуктивністю для післяукісного строку сівби.

Результати досліджень протягом 1997-2001 рр. впроваджені в сільськогосподарських підприємствах різних форм власності Хмельницької області на загальній площі 1150-1300 га.

Особистий внесок здобувача. Полягає в аналізі наукової вітчизняної та зарубіжної літератури за темою дисертаційної роботи, розробці програми досліджень, проведенні польових дослідів та лабораторних аналізів, узагальненні результатів досліджень і формуванні висновків та пропозицій виробництву.

Апробація результатів досліджень. Результати досліджень знайшли своє відображення в наукових звітах кафедри кормовиробництва за 1995-1998 р.р.. Щорічно за результами наукової роботи робились повідомлення на науково – теоретичних і практичних конференціях Подільської державної аграрно – технічної академії, Інституті кормів УААН - 2 міжнародна конференція “Корми і кормовий білок” (м. Вінниця, 21 жовтня 1998 р.). Львівського державного аграрного університету – міжнародна науково-практична конференція “Теорія і практика розвитку агропромислового комплексу” (м. Львів, 28-30 вересня 1999 р.). Львівської державної академії ветеринарної медицини – міжнародна наукова сільськогосподарська конференція”, “С. З. Гжицький і сучасна аграрна наука”, (4-6 травня 2000 р.).

Брав участь і був переможцем конкурсу в 1996-1997 роках, Комітету з Державних премій України в галузі науки і техніки при Кабінеті Міністрів України для молодих учених.

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 6 наукових праць, в тому числі 5 в фахових виданнях.

Обсяг і структура роботи. Дисертація у вигляді рукопису викладена на 233 сторінках, має 6 розділів, 41 таблицю, 9 малюнків, 64 додатки. Список використаної літератури містить 256 джерел, серед них 20 латиницею.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

НАУКОВІ ТВЕРДЖЕННЯ ПРО ЗНАЧЕННЯ ЗМІШАНИХ ПОСІВІВ

Показано стан вивчення проблеми раціонального використання в кормовиробництві потенціалу однорічних сумішок ранньовесняного та післяукісного строків сівби. Зокрема розглядаються питання добору компонентів для висіву у складі сумішок різних строків використання, їх вплив на ботанічниq і біохімічний склад урожаю і їхню продуктивність. Вказано на особливості мінерального живлення однорічних бобово-злакових сумішок.

УМОВИ, ПРОГРАМА І МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕНЬ

Дослідження з виявлення можливості інтенсифікації зеленого конвеєра шляхом підвищення продуктивності ярих ранніх сумішок і використання післяукісних посівів було проведено нами протягом 1995-1997 років у кормовій сівозміні кафедри кормовиробництва на дослідному полі Подільської державної аграрно-технічної академії, м. Кам'янця-Подільського Хмельницької області. Кормова сівозміна кафедри мала слідуючу схему: 1 – багаторічні трави (люцерна посівна), 2 – багаторічні трави, 3 - озима пшениця, 4 -5 –кукурудза на зерно, 6 – однорічні трави + післяукісні культури, 7-озима пшениця, 8 – кормовий буряк, 9-вико-овес на зелений корм з підсівом трав. У схемі польових дослідів до вико-вівсяної сумішки добавлено ще один компонент. Таким чином дослідження проводили з такими видами ярих ранніх кормосумішок: вика яра + овес (контроль); вика яра + овес + ярий ріпак, вика яра + овес + озимий ріпак, вика яра + овес + горох, вика яра + овес + редька олійна; вика яра + овес + гірчиця біла, вика яра + овес + кормові боби. На дані сумішки було накладено 4 фони добрив 1-(контроль) без добрив; 2 – N60P60K60 рекомендована для зони норма); 3 – розрахункова норма добрив під заплановану урожайність 35 т/га зеленої маси (N73P57K105); 4 – розрахункова норма добрив під заплановану урожайність 50 т/га зеленої маси (N150P99K265). Після збирання ярих ранніх сумішок ми вивчали можливість одержання повноцінного урожаю зеленої маси у післяукісних посівах , а також алелопатичну дію ярих ранніх культур на послідуючі післяукісні посіви шляхом висіву трьох видів сумішок, на фоні ярих ранніх сумішок – без добрив, що дало можливість визначити найкращу продуктивність ланки сівозміни: яра рання – післяукісна сумішка.

Погодні умови в 1995 і 1997 роках в цілому були сприятливими для вирощування ярих ранніх сумішок. Несприятливим був лише 1996 рік. В цьому році весною спостерігався затяжний засушливий період, що негативно позначилось на рості і розвитку, а в кінцевому результаті на врожайності зеленої маси ярих ранніх сумішок. В період вирощування кормових культур в післяукісних посівах в усі роки проведення досліджень погодні умови були сприятливими для росту і розвитку.

Дослідження проводились на типовому для даної зони грунті чорноземі глибокому малогумусному важкосуглинковому, орний шар якого характеризується такими показниками родючості: вміст гумусу (за Тюріним) – 4,0 – 4,5%, рН сольової витяжки 6,8-7,0 , гідролітична кислотність 0,4 мг/екв. на 100 г. грунту, лужногідролізованого азоту (за Корнфілдом) 110 мг, рухомого фосфору (за Чіріковим) 130 і обмінного калію (за Протасовим і Масловою) 250 мг на 1 кг грунту.

Протягом вегетаційного періоду проводили фенологічні спостереження, відмічали фази: сходів, кущення, виходу в трубку (гілкування), колосіння (бутонізацію), цвітіння.

За початок послідуючої фази приймали день, коли вона наступала не менше ніж у 10%, за масове настання фази – в 75% рослин.

Облік густоти стояння рослин проводили після повних сходів по діагоналі в 4-х місцях в двох несуміжних повтореннях. Кількість рослин рахували в двох рядках на відрізку 83,3 см.

Динаміку росту проводили на 10-ти рослинах по діагоналі ділянки в 2-х несуміжних повтореннях.

Ботанічний склад, динаміку наростання біомаси і сухої речовини проводили шляхом зрізання з ділянки розміром 0,25 м2 в 4 –х місцях варіанту, в 2-х несуміжних повтореннях, з наступним зважуванням розібраного на компоненти зразка.

Вміст абсолютно сухої речовини в рослинах визначали з кожного варіанту досліду шляхом висушування двох наважок по 100 г. до постійної маси при температурі 105 0С.

Розрахунок кормових одиниць та перетравного протеїну проводився за методикою М.Ф. Томме на основі біохімічного складу з врахуванням коефіцієнту перетравності.

Спостереження і дослідження були пов'язані з періодами росту і розвитку рослин – компонентів сумішок.

Урожай сумішок визначали шляхом суцільного скошування зеленої маси при досягненні фази бутонізації початок цвітіння в одного з компонентів сумішки.

Економічну оцінку вирощування кормосумішок різного складу на різних фонах добрив визначали розрахунковим методом з використанням технологічної карти.

Посівна площа елементарної ділянки складала 97 кв.м, облікової - 70 кв.м.

Вивчалась ефективність вирощування різних видів сумішок на різних фонах добрив, а також забур'яненість посівів кількісно - ваговим методом.

Математична обробка даних урожайності проводилась методом дисперсійного аналізу (за Б.О.Доспєховим ).

РІСТ, РОЗВИТОК І ПРОДУКТИВНІСТЬ ЯРИХ РАННІХ СУМІШОК

Ріст і розвиток рослин в агрофітоценозі. На основі трирічних (1995-1997 рр.) даних досліджень встановлено, що інтенсивність нагромадження зеленої маси однорічними кормовими сумішками ранньовесняного строку сівби в значній мірі залежала від складу сумішки і рівня мінерального живлення. Найвищими темпами приросту зеленої маси на початку вегетації характеризуються сумішки, де третім компонентом висівались культури з родини капустяних. На 20-й день вегетації вони нагромаджували 1,4-1,7 т/га зеленої маси, тоді як у решти сумішок - 0,7-0,8 т/га. Протягом усього періоду вегетації найвищим цей показник був у сумішок: вика яра + овес + редька олійна і вика яра + овес + гірчиця біла. Найшвидше нагромадження зеленої маси в усіх сумішок було в фазі бутонізації-початок цвітіння. Проте, в цей період компоненти травосумішок досягли укісної стиглості і при збиранні їх в більш пізні періоди вегетації зелена маса нагромаджувала велику кількість клітковини, що призводило до поганого поїдання тваринами. Нами встановлено, що за останніх 20 днів перед збиранням приріст урожаю складав до 80 % від загального приросту за весь період вегетації. Сумішки вика яра + овес + редька олійна і вика яра + овес + гірчиця біла досягали укісної стиглості на 10-12 днів, а вика яра + овес + ярий ріпак на 6 днів раніше ніж на контролі.

При внесенні мінеральних добрив, динаміка приросту зеленої маси сумішок значно підвищується і найвищим приріст зеленої маси був на фоні добрив під заплановану урожайність 50 т/га. На ділянках з внесенням добрив, формування урожайності сумішок різного видового складу відбувалось аналогічно формуванню урожайності сумішок на неудобреному фоні.

Важливе значення для рослин має облистяність і розмір листкової поверхні, адже ці показники визначають сумарну продуктивність фотосинтезу і відповідно урожайність. Крім того, масова частка листків в загальному урожаї культур, які вирощуються на зелений корм, сіно чи силос, представляє певний інтерес як показник, який впливає на якісні показники корму. Доведено, що в листках міститься значна частина всіх поживних, особливо легкозасвоюваних, речовин рослини. Одержані нами дані свідчать про те, що з підвищенням норм внесення добрив облистяність рослин збільшується на 2,0-3,6%. Крім того, облистяність рослин залежить від складу сумішки і найвищою вона була у сумішки вика яра + овес + озимий ріпак. Облистяність цієї сумішки, залежно від рівня удобрення, досягала 41,2-44,8%. Найнижчою облистяністю (36,8 – 40,1%) відзначались у сумішки вика яра + овес + редька олійна, вика яра + овес + гірчиця біла.

Як показали наші спостереження головним недоліком ярих ранніх кормових культур – дуже швидке проходження фаз росту і розвитку рослин, коли в їх зеленій масі всі елементи живлення та біологічно активні речовини знаходяться в співвідношенні і стані, які найбільш повно задовільняють фізіологічні потреби тварин. Таким періодом в злакових рослин є фаза кущення – вихід в трубку, в бобових і капустяних – бутонізація – початок цвітіння. Після цього в рослинах починається період інтенсивного формування і розвитку генеративних органів, який супроводжується різкою зміною їх хімічного складу, посиленим створенням важкоперетравних вуглеводневих сполук. Тому в своїх дослідженнях збирання зеленої маси ми проводили при досягненні однією із культур сумішки укісної стиглості.

Проте, збираючи сумішки у ранніх фазах росту та розвитку, як правило, недобираємо значну кількість зеленої маси. Тому, скошування зеленої маси сумішок ми планували в такі періоди вегетації, коли вона була ще достатньо ніжною (з низьким вмістом клітковини) з високою облистяністю і врожайністю. Важливим показником, який характеризує сумішки, є кількість днів вегетації до настання укісної стиглості. В наших дослідах тривалість вегетаційного періоду у різних культур була різною, вона також змінювалась залежно від конкретних погодних умов року.

Введення до складу вико-вівсяної сумішки таких компонентів як: гірчиця біла, редька олійна і ярий ріпак дає можливість скоротити час від сівби до збирання. Найшвидше укісної стиглості досягала сумішка вика яра + овес + гірчиця біла, її збирання проводили на 12 днів раніше вико-вівсяної. Другою, укісної стиглості досягла сумішка вика яра + овес + редька олійна – її збирали на 10 днів раніше, а сумішка вика яра + овес + ярий ріпак укісної стиглості досягла лише на 6 днів раніше, решта сумішок досягали укісної стиглості майже одночасно. На тривалість періоду вегетації значний вплив мали добрива. Нашими дослідженнями встановлено, що з підвищенням дози мінеральних добрив спостерігалось продовження періоду вегетації на 1-3 дні.

Основним показником продуктивності кормових культур є збір кормових одиниць. В наших дослідженнях (табл. 1) в усіх трьохкомпонентних сумішок цей показник був дещо вищим порівняно із традиційною вико-вівсяною сумішкою, а найвищим він був у таких сумішок - вика яра + овес + редька олійна і вика яра + овес + кормові боби і залежно від рівня удобрення на ділянках з вирощуванням цих сумішок збір кормових одиниць становив 4,74 - 6,94 т/га. Найнижчий вихід кормових одиниць одержано при вирощуванні вико-вівсяної сумішки, її продуктивність, залежно від рівня удобрення складала відповідно лише 3,76; 4,28; 4,52; 6,19 т/га кормових одиниць.

Хімічний склад і поживна цінність зеленої маси ярих ранніх сумішок. Аналізуючи дані хімічного складу зеленої маси необхідно відмітити, що в сумішок, до складу яких входили культури з родини капустяних, вміст сухої речовини, на усіх ділянках був значно нижчим ніж у вико-вівсяної сумішки, а таких, як вика яра + овес + кормові боби і вика яра + овес + горох вміст

Таблиця 1

Збір кормових одиниць

залежно від ботанічного складу сумішки і рівня мінерального живлення, т/га

(середнє за 1995-1997 р.р.)

Варіанти добрив

Склад сумішки без добрив N60P60K60 планова урожайність 35 т/га (N73P57K105) планова урожайність 50 т/га (N150P99K265)

Вика яра + овес (контроль) 3,76 4,28 4,52 6,19

Вика яра + овес+ ярий ріпак 4,22 4,47 4,78 6,10

Вика яра + овес + озимий ріпак 4,30 4,76 4,94 6,56

Вика яра + овес + горох 3,80 4,26 4,37 5,97

Вика яра + овес + редька олійна 4,74 5,36 5,46 6,98

Вика яра + овес + гірчиця біла 3,95 4,42 4,60 5,85

Вика яра + овес + кормові боби 5,05 5,54 5,72 6,94

НІР05, т/га 0,14 0,16 0,15 0,23

сухої речовини був вищим. На вміст сухої речовини в зеленій масі значний вплив мали і мінеральні добрива. З підвищенням доз мінерального живлення вміст сухої речовини зменшувався на 1-2%. Важливим показником якості корму також є вуглеводи. Обмін вуглеводів тісно пов'язаний з жировим і білковим обміном. Збалансованість раціонів по вуглеводах контролюється за вмістом в сухій речовині, в певних співвідношеннях клітковини, цукрів і крохмалю. В наших дослідах вміст клітковини на контрольній ділянці і на удобреній повним мінеральним живленням N60P60K60 в усіх сумішок, крім ділянок вика + овес + озимий ріпак, вика яра + овес+гірчиця і вика яра + овес + редька олійна був вищим від норми на 0,6-1,2%. З підвищенням рівня мінерального живлення вміст клітковини зменшувався і при внесенні з розрахунку на планову урожайність 35 і 50 т/га зеленої маси вміст клітковини вищим норми на 0,7-0,8% був тільки на варіантах вика яра + овес, вика яра + горох і вика яра + овес + кормові боби, на решті варіантів досліджуваних сумішок вміст клітковини був в межах норми.

Вміст сирого жиру істотно не змінювався залежно від складу сумішок, проте спостерігалась тенденція до підвищення його вмісту в сумішках з підвищенням рівня мінерального живлення, що сприяло підвищенню кормової цінності зеленої маси.

ОСОБЛИВОСТІ ВИРОЩУВАННЯ ПІСЛЯУКІСНИХ СУМІШОК

Ріст і розвиток післяукісних сумішок При вирощуванні культур у післяукісних посівах існують свої особливості, адже вони висіваються в кінці червня - на початку липня. За багаторічними даними в літні місяці випадає значна кількість опадів. Не були виключенням і роки проведення наших досліджень, тому сходи кормових культур в усі роки досліджень з'являлись швидко. Наприклад, в 1996 році сівбу післяукісних культур проводили 3 липня, сходи редьки олійної з'явились 10 липня, тобто на 7 -й день після сівби, а повні сходи ми спостерігали на 9-й день після висіву, в кукурудзи відповідно - на 8-й і 10 –й день, у вівса на 7 – й і 9 - й день, в кормових бобів на 9 і 11 день. Оскільки в ці місяці випадала значна кількість опадів, а денна температура повітря наближалась до оптимальної для росту і розвитку рослин, тому сумішки в післяукісних посівах росли дуже швидко і інтенсивно нагромаджували вегетативну масу. Аналіз динаміки наростання зеленої маси сумішок показав, що вона залежала, як від складу післяукісної сумішки - так і від основної сумішки. В початковий період найшвидше росла і розвивалась сумішка овес + редька олійна, а незначний приріст в початковий період ми спостерігали у сумішки кукурудза + кормові боби. На динаміку наростання зеленої маси значний вплив мав ботанічний склад сумішки основного строку сівби. Так у сумішки овес + редька олійна різниця в динаміці наростання зеленої маси залежно від складу попередньої сумішки, спостерігалася вже в початковий період її росту і розвитку. Найнижчим приріст зеленої маси в початковий період був після таких сумішок основного строку сівби: вика яра + овес, вика яра + овес + редька олійна, вика яра + овес + гірчиця біла, вика яра + овес + кормові боби. На 20 – й день після сівби урожайність післяукісних культур на цих ділянках досягала 1,7 т/га, а після таких як вика яра + овес + ярий ріпак і вика яра + овес + озимий ріпак - 1,9 т/га. Відповідно вищою динаміка приросту зеленої маси була і в послідуючі періоди вегетації. На відміну від сумішки вівса з редькою олійною у кукурудзи з кормовими бобами на початку вегетації значної різниці в прирості зеленої маси не спостерігалось і, лише, у пізніші періоди вегетації ця різниця була більш відчутною. До того ж приріст зеленої маси у сумісного посіву кукурудзи з кормовими бобами був набагато нижчим, ніж у вівса з редькою олійною і кукурудзи з редькою олійною. У сумішки кукурудза + редька олійна динаміка приросту урожайності була майже такою ж як і в сумішки овес + редька олійна.

Важливим показником, який характеризує якість зеленої маси є облистяність сумішок, слід відмітити, що облистяність рослин із післяукісних сумішок була досить високою і залежала як від їх складу, так і від складу сумішки основного строку сівби. Найвищою вона була у сумішки кукурудзи з кормовими бобами і вона залежно від складу сумішки основного строку сівби складала 46,8-47,9%, найнижчою у сумішки вівса з редькою олійною (43,6-45,3%), а у сумісних посівах кукурудзи з редькою олійною облистяність досягала 44,6-45,6%.

Продуктивність післяукісних посівів. Продуктивність однорічних сумішок (табл. 2) у післяукісних посівах залежала від багатьох факторів. Одним з основних вимог є наявність вологи та дія кореневих залишків ярих ранніх культур. Як показали наші дослідження, урожайність післяукісних посівів значною мірою залежала від сумішки основного строку сівби і складу сумішки післяукісної сівби. Необхідно відмітити, також, що вплив попередника на продуктивність був неоднаковим на різні сумішки. Так, урожайність післяукісної сумішки овес + редька олійна, на ділянках, де в основних посівах вирощували сумішку вика яра + овес + редька олійна була найнижчою (3,38 т/га) кормових одиниць тоді, як після вики ярої з вівсом і озимим ріпаком основного строку сівби збір кормових одиниць з 1 га був найвищим і складав 3,72 т/га кормових одиниць.

Таблиця 2

Збір кормових одиниць при вирощуванні однорічних сумішок

в післяукісних посівах залежно від ботанічного складу основної сумішки, т/га

(середнє за 1995-1997 р.р.)

Видовий склад післяукісних сумішок

Видовий склад ярих ранніх сумішок овес + редька олійна кукурудза + кормові боби кукурудза + редька олійна

Вика яра + овес (контроль) 3,50 3,69 3,30

Вика яра + овес + ярий ріпак 3,69 3,53 3,23

Вика яра + овес + озимий ріпак 3,72 3,55 3,26

Вика яра + овес + горох 3,38 3,53 3,39

Вика яра + овес + редька олійна 3,33 3,27 3,02

Вика яра + овес + гірчиця біла 3,59 3,34 3,17

Вика яра + овес + кормові боби 3,55 3,38 3,38

НІР05 (т/га) 0,08 0,09 0,09

Найвища урожайність післяукісної сумішки кукурудза + редька олійна була після основної сумішки вика яра + овес + горох і складала 3,39 т/га кормових одиниць, а найнижча урожайність цієї сумішки була на ділянці, де основною була сумішка вика яра + овес + редька олійна. Найкращою основною сумішкою для післяукісних посівів кукурудзи з кормовими бобами була вика яра + овес (3,69 т/га), а найгіршою - була основна сумішка вика яра + овес + редька олійна (3,27 т/га). Найбільш продуктивною в післяукісних посівах була сумішка овес + редька олійна, збір кормових одиниць на цих ділянках залежно від основної культури складав 3,33-3,72 т/га кормових одиниць. Меншою продуктивність була у сумішок кукурудза + редька олійна (3,02-3,39 т/га), і кукурудза + кормові боби (3,27-3,69 т/га).

Хімічний склад післяукісних посівів. Аналізуючи дані хімічного складу сумішок слід відмітити, що хімічний склад і кормова цінність післяукісних сумішок залежали від ботанічного складу сумішок основного і післяукісного строків сівби. Внаслідок негативної дії кореневих залишків попередників на культури в післяукісних посівах вміст їх в урожаї сумішок був різним, а отже і різним був хімічний їх склад. Крім того, у сумішках основного строку сівби був різний вміст бобового компонента, а це вплинуло на нагромадження в кореневих залишках різної кількості симбіотичного азоту, який значною мірою змінював хімічний склад зеленої маси післяукісних посівів.

Найважливішим показником хімічного складу корму є вміст в ньому сухої речовини. В наших дослідах найвищий вміст сухої речовини був у зеленій масі сумішки кукурудза + кормові боби, на цих ділянках залежно від попередньої культури вміст сухої речовини коливався від 18.7 до 19.0%. Найнижчим цей показник сухої речовини був у сумішки кукурудза + редька олійна. У цієї сумішки вміст сухої речовини в зеленій масі коливався від 17,2 до 17,4%. Залежно від складу сумішки основного строку сівби змінювався вміст сирої клітковини, перетравного протеїну, БЕР і золи в зеленій масі сумішок післяукісного вирощування. Важливим показником якості корму є вміст сирої клітковини, тому що від нього залежить перетравність корму і сирого протеїну. В наших дослідженнях вміст сирої клітковини залежав від складу сумішки післяукісного і основного строку сівби. Найнижчим цей показник був у сумішки кукурудза + кормові боби. У цієї сумішки вміст сирої клітковини коливався в межах від 24,7 до 25,0%. Найвищим вміст сирої клітковини був у сумішки овес + редька олійна, її вміст коливався в межах 25,8 – 26,2%.

Сирого протеїну найбільше містилось в зеленій масі сумішки кукурудза + кормові боби, його вміст залежно від попередника коливався 14,2-14,5 %, дещо меншим він був у сумішки овес + редька олійна (13,9-14,3%) і найменшим у сумішки кукурудза + редька олійна (12,4-12,7%).

ПРОДУКТИВНІСТЬ ЯРИХ РАННІХ І ПІСЛЯУКІСНИХ СУМІШОК

Валовий збір кормових одиниць з одного гектара ярих ранніх і післяукісних культур в значній мірі залежав від ботанічного складу основних і післяукісних сумішок. Найменш продуктивними були ділянки, на яких в основних посівах вирощувались сумішки вика яра + овес + редька олійна, а в післяукісних сумішка вівса чи кукурудзи з редькою олійною. Тут в середньому за три роки збір кормових одиниць не перевищував 7,06-7,26 т/га. Низький сумарний збір кормових одиниць був у ланці сівозміни вика яра + овес + гірчиця біла і післяукісний посів кукурудзи з редькою олійною (7,12 т/га), а також вика яра + овес + горох і післяукісна овес + редька олійна (7,18т/га).Найбільш продуктивним було вирощування сумішок: вика яра + овес + кормові боби в основних посівах і вівса чи кукурудзи з редькою олійною, або кукурудзи з кормовими бобами в післяукісних посівах. При такому підборі основної і проміжної культури збір кормових одиниць складав 8,43-8,60 т/га. Досить ефективним було також вирощування з післяукісними посівами основної сумішки вика яра + овес + редька олійна. На цих ділянках в ланці сівозміни основна + післяукісна культура збір кормових одиниць складав 7,76-8,07 т/га. Добрими попередниками під післяукісні культури були також сумішки вика яра + овес + озимий ріпак і вика яра + овес + ярий ріпак, а враховуючи те, що вони також мали високу урожайність, то сумарна продуктивність ярих ранніх і післяукісних сумішок була також високою. Загальна продуктивність цих сумішок у ланці основна + післяукісна сумішка була в межах 7,45-8,02 ц/га.

БІОЕНЕРГЕТИЧНА ОЦІНКА ОДНОРІЧНИХ СУМІШОК

Для енергетичної оцінки вирощування сумішок необхідно враховувати як затрати енергії на проведення всіх технологічних операцій, так і кількість енергії, що міститься в кормі. При цьому основним показником біоенергетичної оцінки вирощування однорічних сумішок в основних і післяукісних посівах є загальноприйнятий коефіцієнт енергетичної ефективності – відношення акумульованої до врожаєм затраченої енергії .

Розрахунок енергетичної ефективності показав, що найвищий коефіцієнт енергетичної ефективності був на контролі (без добрив). Проте різниця між коефіцієнтами енергетичної ефективності різних сумішок була досить значною. Найменшим він був у сумішки вика яра + овес + горох 3.37, а найвищим - у сумішок вика яра + овес + кормові боби і вика яра + овес + редька олійна, в яких цей показник становив відповідно 3.96 і 3.97. Дещо меншим він був у сумішок вика яра + овес + ярий ріпак (3,87) і вика яра + овес + озимий ріпак (3,86). З внесенням мінеральних добрив під однорічні сумішки основного строку сівби зменшувався коефіцієнт енергетичної ефективності і найнижчим він був при внесенні повних мінеральних добрив під планову урожайність 50 т/га зеленої маси (2,54 – 2,86).

При вирощуванні кормових сумішок у післяукісних посівах коефіцієнт енергетичної ефективності більше залежав від їх складу і менше від складу основної і післяукісної сумішок. Найвищим цей показник був у сумішки кукурудза + редька олійна і залежно від основної сумішки він коливався в межах 4,55-4,64, дещо меншим коефіцієнт енергетичної ефективності був у сумішки овес + редька олійна - 4,17 – 4,45, а найменшим він був у сумішки кукурудза + кормові боби (3,86-4,04).

Таблиця 3

Валовий збір

кормових одиниць однорічних сумішок

в основних і післяукісних посівах, т/га

(середнє за 1995-1997 р.р.)

Видовий склад післяукісних сумішок

Видовий склад ярих ранніх сумішок овес + редька олійна кукурудза + кормові боби кукурудза + редька олійна

Вика яра + овес (контроль) 7,26 7,97 7,06

Вика яра + овес + ярий ріпак 7,91 7,75 7,45

Вика яра + овес + озимий ріпак 8,02 7,85 7,56

Вика яра + овес + горох 7,18 7,33 7,19

Вика яра + овес + редька олійна 8,07 8,01 7,76

Вика яра + овес + гірчиця біла 7,54 7,29 7,12

Вика яра + овес + кормові боби 8,60 8,43 8,43

Як встановлено, коефіцієнт енергетичної ефективності в основному залежав від складу сумішки, проте, в незначній мірі змінювався і від попередньої культури. Дані аналізу свідчать, що однією із найгірших основних сумішок для усіх післяукісних культур була сумішка вика яра + овес + редька олійна. Кращими попередниками для усіх видів післяукісних сумішок були сумішки вика яра + овес, вика яра + овес + ярий ріпак, а також вика яра + овес + озимий ріпак.

Якщо проаналізувати коефіцієнти енергетичної ефективності вирощування в ланці сівозміни яра рання + післяукісна сумішка, можна зробити висновок, що незважаючи на те, що сумішки вика яра + овес + кормові боби і вика яра + овес + редька олійна з урожаєм накопичували найбільшу кількість енергії, коефіцієнт енергетичної ефективності вирощування цих і післяукісних сумішок не завжди був найвищим. У післяукісних посівах сумішки, які були висіяні після сумішок вика яра + овес + редька олійна і вика яра + овес + кормові боби мали не високу продуктивність, внаслідок чого при сумуванні урожайності на деяких варіантах при визначенні коефіцієнта енергетичної ефективності він був вищим у інших ланок сівозміни. Наприклад, при сівбі після ярих ранніх сумішок енергетичний коефіцієнт найвищим був у ланки вика яра + овес + озимий ріпак + післяукісний посів сумішки овес +редька олійна, коефіцієнт енергетичної ефективності цієї ланки склав 4,11, а у ланок сівозміни, де сумішку овес +редька олійна сіяли після сумішок вика яра + овес + кормові боби і вика яра + овес + редька олійна відповідно лише 4,07, і 4,04.

ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИРОЩУВАННЯ ЯРИХ РАННІХ І ПІСЛЯУКІСНИХ СУМІШОК

Аналізуючи дані економічної ефективності вирощування ярих ранніх сумішок слід відмітити, що затрати на вирощування сумішок змінювались залежно від їх складу і дози внесених добрив. Так при вирощуванні усіх трьохкомпонентних сумішок затрати були дещо вищі ніж на контролі (вика яра + овес). Вони в трьохкомпонентних сумішок зростали через збільшення затрат на збирання та перевезення зеленої маси, оскільки урожайність трьохкомпонентних сумішок була значно вища за урожайність вико-вівсяної сумішки. Виключення мала лише сумішка вика яра + овес + горох, значна частина затрат у якої складала вартість насіння. Рівень рентабельності майже усіх трьохкомпонентних сумішок був вищий ніж на контролі, дещо нижчим він був у сумішки вика яра + овес + горох. Найвищий чистий дохід з 1га, а відповідно і рівень рентабельності був у сумішки вика яра + овес + редька олійна і вика яра + овес + кормові боби, він у цих сумішок складав 29,0 і 30,5%, а чистий дохід 606,0 і 615,0 грн/га. З внесенням добрив зростали затрати на вирощування і, незважаючи на збільшення урожайності, рівень рентабельності більшості сумішок зменшувався.

Таблиця 4

Рівень рентабельності вирощування ярих ранніх сумішок

( середнє за 1995-1997 р.р.)

Склад сумішок Без добрив N60P60K60 Планова урожайність, 35 т/га (N73P57K105) Планова урожайність 50 т/га (N150P99K265)

Вика яра + овес (контроль) 10,7 3,2 9,7 11,5

Вика яра + овес + яр. ріпак 22,8 9,7 17,0 12,1

Вика яра + овес + оз. ріпак 24,1 14,8 18,0 17,8

Вика яра + овес + горох 8,5 - 3,2 5,6

Вика яра + овес + редька олійна 30,5 23,8 24,9 22,3

Вика яра + овес + гірчиця біла 17,6 8,4 11,9 8,0

Вика яра + овес + кормові боби 29,0 21,2 25,4 18,0

Для вирощування післяукісних культур потрібно порівняно невеликі затрати, тому навіть за невисокого рівня урожайності їх економічно вигідно вирощувати. Затрати на вирощування післяукісних сумішок були хоч і незначними, проте між варіантами спостерігалась значна різниця в затратах. Наприклад, при майже однаковій урожайності на контролі затрати на вирощування сумішки овес + редька олійна були 780 грн/га, а затрати на вирощування сумішки кукурудза + кормові боби - 892 грн/га.

Аналізуючи економічну ефективність вирощування ярих ранніх і післяукісних сумішок, слід відмітити, що найвищий рівень рентабельності на усіх варіантах був при сівбі в післяукісних посівах сумішки овес + редька олійна. Якщо після ярих ранніх сумішок висівали в післяукісних посівах цю сумішку, то рівень рентабельності залежно від попередника коливався в межах 26-36%. При сівбі в післяукісних посівах сумішки кукурудза + кормові боби він був в межах 23-33 %, а при сівбі у післяукісних посівах сумішки кукурудза + редька олійна він складав 26-35%. Як бачимо, залежно від попередника рівень рентабельності коливався в значних межах. Найкращим був варіант: вика яра + овес + кормові боби + післяукісна сумішка овес + редька олійна (36%).

ВИСНОВКИ

Узагальнюючи дані досліджень наведених в роботі, які розкривають можливості і особливості інтенсифікації польового кормовиробництва в південно-західній