ІНСТИТУТ ПЕДАГОГІКИ І ПСИХОЛОГІЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ

АКАДЕМІЇ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

КЕКУХ ЛАРИСА ВОЛОДИМИРІВНА

УДК 378

ФОРМУВАННЯ СТИМУЛІВ ДО ПЕДАГОГІЧНОЇ ТВОРЧОСТІ У МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ

ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ

13.00.04 – теорія і методика професійної освіти

АВТОРЕФЕРАТ

ДИСЕРТАЦІЇ НА ЗДОБУТТЯ НАУКОВОГО СТУПЕНЯ

КАНДИДАТА ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК

КИЇВ – 2001

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті педагогіки і психології професійної освіти АПН України, м. Київ.

Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор Сисоєва Світлана Олександрівна, Інститут педагогіки і психології професійної освіти АПН України, завідуюча відділом педагогічних технологій неперервної професійної освіти, м. Київ.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор, член-кореспондент АПН України Бібік Надія Михайлівна, Інститут педагогіки АПН України, заступник директора інституту з наукової роботи, м.Київ;

кандидат педагогічних наук Вайнола Ренате Хейкіївна, Національний педагогічний університет імені М.П.Драгоманова, заступник декана соціально-гуманітарного факультету, м.Київ.

Провідна установа: Харківський державний педагогічний університет імені Г.С.Сковороди, кафедра педагогіки, Міністерство освіти і науки України, м.Харків.

Захист відбудеться “ 25 ” квітня 2001р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.451.01 в Інституті педагогіки і психології професійної освіти АПН України за адресою: 04060, м. Київ, вул. М.Берлинського, 9, 5-ий поверх, зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України(04060,м.Київ, вул.М.Берлинського, 9).

Автореферат розісланий “ 23 ” березня 2001 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Цибульська Г.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність і доцільність дослідження. В умовах демократизації і гуманізації національної системи освіти метою і мірою ефективності її функціонування стає розвиток особистості, задоволення її освітніх потреб та інтересів. Це зумовлює необхідність вдосконалення професійної підготовки майбутнього вчителя, посилення уваги щодо його становлення як вчителя-творця, який володіє педагогічними стимулами формування творчої особистості учня. Вчитель початкових класів стоїть біля витоків розвитку творчих здібностей дитини. За таких умов проблема професійної підготовки майбутнього вчителя початкових класів набуває особливої актуальності. На виховання нової генерації педагогічних кадрів орієнтують Конституція України, Закон України “Про освіту”, Закон України “ Про загальну середню освіту”, Державна національна програма “Освіта”(“Україна XXI століття”), цільова комплексна програма “Вчитель”, Концепція педагогічної освіти (1998 р.). Разом з тим, педагогічна теорія і практика підтверджують, що у професійній підготовці вчителів початкових класів ще недостатньо враховується необхідність розвитку їх творчих здібностей, підготовки до творчої педагогічної діяльності, оволодіння ними основами педагогічної творчості. Вирішення цієї проблеми потребує подальшого поглибленого вивчення багатьох її аспектів, зокрема проблеми формування у майбутніх учителів початкових класів стимулів до педагогічної творчості.

Вивчення психолого-педагогічної літератури свідчить, що дослідженню проблеми творчої спрямованості професійної підготовки майбутнього вчителя надається належна увага, зокрема теоретичній і методичній підготовці вчителя (Ю.К.Бабанський, В.І.Бондар, С.У.Гончаренко, Н.В.Кузьміна, О.Г.Мороз, В.О.Онищук, І.П.Раченко та інші), розвитку особистості вчителя у процесі професійної підготовки (Г.О.Балл, І.Д.Бех, Д.Б.Богоявленська, В.О.Моляко, В.В.Рибалка, О.І.Щербаков та інші), формуванню і розвитку педагогічної майстерності (Б.Д.Грінченко, І.А.Зязюн, Л.І.Рувінський, Н.М.Тарасевич, Г.Ф.Чупилко та інші), формуванню особистісної культури майбутнього вчителя (В.О.Кан-Калик, О.Г.Рудницька, Р.І.Хмелюк та інші), підготовці вчителя початкових класів до творчої педагогічної діяльності (Н.М.Бібік, О.Я.Савченко, Н.Ф.Скрипченко, Н.Ф.Тализіна, Л.О.Хомич та інші), ролі і значенню математичної освіти у становленні педагога-творця (Г.П.Бевз, М.В.Богданович, О.С.Дубинчук, Л.П.Кочина, В.М.Кухар, Дж.Пойа та інші).

У сучасних психолого-педагогічних дослідженнях приділяється належна увага підготовці майбутніх учителів до педагогічної творчості. Специфіка педагогічної творчості вчителя розглядається в працях В.І.Загвязинського, М.Д.Нікандрова, М.М.Поташника, С.О.Сисоєвої, Т.І.Сущенко та інших, формування творчої особистості майбутнього вчителя відображено у працях В.І.Андрєєва, В.О.Лісовської, Ю.Л.Львової, Н.В.Кічук та інших. Можливості навчання студентів творчості розглядали у своїх працях В.В.Давидов, П.Ф.Кравчук, І.Я.Лернер, А.В.Петровський та інші. Проблему змісту навчання педагогічної творчості досліджують Б.Д.Красовський, С.О.Сисоєва, Н.Д.Хмель, П.І.Шевченко та інші. Форми і засоби підготовки студентів до творчої педагогічної діяльності вивчали О.М.Пєхота, Н.Ю.Посталюк, В.О.Сластьонін, Н.І.Філіпенко та інші. Розв’язанню проблеми підготовки майбутніх учителів до педагогічної творчості певною мірою сприяло узагальнення і висвітлення в літературі досвіду вчителів-новаторів.

У теоретичній спадщині видатних педагогів В.А.Дістервега, Я.А.Коменського, К.Д.Ушинського, А.С.Макаренка, В.О.Сухомлинського є цінні положення щодо ролі і значення стимулів у навчальному процесі. У розробці цієї важливої проблеми брали участь видатні психологи, зокрема, П.П.Блонський, Л.С.Виготський, Д.Б.Ельконін, М.О.Леонтьєв, Б.М.Теплов та інші. Цей науковий пошук переважно базувався на матеріалах середньої школи, що відображено в працях В.К.Буряка, О.П.Кондратюка, В.І.Лозової, Ю.Л.Львової, Г.І.Щукіної та інших дослідників.

У той же час проблема використання стимулів у навчальному процесі вищого закладу освіти залишається недостатньо дослідженою. Частково вона розкривається у працях, присвячених вивченню питань організації самостійної роботи студентів (А.М.Алексюк, С.І.Архангельський, А.Ф.Есаулов, П.І.Підкасистий та інші), використанню методів педагогічного стимулювання навчально-пізнавальної діяльності (Л.Ю.Гордін, О.В.Любашенко, В.М.Тарасюк). Разом з тим, продовжуються дискусії щодо суті стимулів, їх співвідношення з мотивами та інтересами навчання, ролі і місця стимулів у навчальному процесі тощо. Нерозробленою залишається проблема зв’язку стимулів і педагогічної творчості, можливостей використання стимулів у формуванні стійкої мотиваційної сфери щодо творчої професійної діяльності майбутніх учителів.

Враховуючи недостатню теоретичну розробленість означеної проблеми і внаслідок цього недостатню реалізацію її у практичній діяльності викладачів вищої педагогічної школи, а також враховуючи соціальну значущість і практичну необхідність підготовки майбутніх учителів до педагогічної творчості, темою дисертаційного дослідження обрано: “Формування стимулів до педагогічної творчості у майбутніх учителів початкових класів”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до тематичного плану наукових досліджень Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України при розробці теми “Психолого-педагогічні засади реформування змісту і організації діяльності вищої школи в Україні” (РК № 0196 U 008876) і теми “Психолого-педагогічні основи технологій навчання у вищій школі” (РК № 0199 U 000390).

Об’єкт дослідження: професійна підготовка майбутніх учителів початкових класів у вищих закладах освіти.

Предмет дослідження: формування стимулів до педагогічної творчості у майбутніх учителів початкових класів у процесі вивчення математики у вищих закладах освіти III-IV рівнів акредитації.

Мета дослідження полягає у розробці, теоретичному обгрунтуванні та експериментальній перевірці структурно-компонентної моделі стимулів до педагогічної творчості та технології їх формування у майбутніх учителів початкових класів у процесі вивчення математики у вищих закладах освіти ІІІ–IV рівнiв акредитації та розробці методичних рекомендацій щодо формування стимулів до педагогічної творчості у майбутніх учителів початкових класів у процесі вивчення математики для викладачів і студентів вищих закладів освіти ІІІ–IV рівнiв акредитації.

Концептуальна ідея дослідження грунтується на положенні про доцільність формування стимулів до педагогічної творчості у процесі професійної підготовки майбутнього вчителя початкових класів, що сприяє розвитку його мотиваційної сфери щодо творчості, оволодінню формами і методами організації творчої навчальної діяльності, спрямованої на творчий розвиток учнів. Математика, яка розвиває у студентів творче мислення, кмітливість, винахідливість, здатність до узагальнень, аналізу, синтезу, має великі можливості щодо формування означених стимулів. Специфіка формування стимулів до педагогічної творчості полягає в тому, що цей процес впливає не тільки на творчий розвиток майбутнього вчителя, а й на формування педагогічних стимулів творчості, які зумовлюють готовність вчителя до формування творчої особистості учня.

У дослідженні ми виходили із гіпотези, яка полягає в тому, що формування стимулів до педагогічної творчості у майбутніх учителів початкових класів у процесі вивчення математики у вищих закладах освіти III–IV рівнів акредитації набуває ефективності, якщо: зміст, форми і методи навчально-пізнавальної діяльності студентів, характер комунікативної взаємодії у системах “викладач–студент”, “студент–студент” спрямовані на формування мотиваційної сфери майбутніх учителів щодо творчості; технологія формування стимулів до педагогічної творчості майбутніх учителів початкових класів у процесі вивчення математики спирається на розроблені та теоретично обгрунтовані зміст і структуру стимулів до педагогічної творчості, методику педагогічного оцінювання рівня сформованості стимулів до педагогічної творчості у процесі вивчення математики, а також спрямована на оволодіння майбутніми вчителями формами і методами організації творчої навчальної діяльності, педагогічними стимулами творчості, використання яких у майбутній професійній діяльності забезпечує творчий розвиток учнів.

Відповідно до предмета, мети та гіпотези визначено основні завдання дослідження:

1. Проаналізувати стан проблеми, яка досліджується, у педагогічній науці та практичній діяльності вищих закладів освіти ІІІ–IV рівнів акредитації.

2. Розробити і теоретично обгрунтувати структурно-компонентну модель стимулів до педагогічної творчості у майбутніх учителів початкових класів.

3. Розробити, теоретично обгрунтувати та експериментально перевірити технологію формування стимулів до педагогічної творчості у майбутніх учителів початкових класів у процесі вивчення математики.

4. Розробити методичні рекомендації щодо формування стимулів до педагогічної творчості у майбутніх учителів початкових класів у процесі вивчення математики для викладачів і студентів вищих закладів освіти ІІІ-ІV рівнів акредитації.

Методологічну основу дослідження становлять: концепція неперервної освіти; положення про активність суб’єкта у пізнавальній діяльності, про єдність свідомості та діяльності; розуміння процесу навчання як взаємопов’язаної та взаємозумовленої діяльності викладача і студентів; концептуальні положення філософії, психології, педагогіки щодо творчості як джерела розвитку особистості, ролі стимулюючого фактора у формуванні особистісних новоутворень. У процесі дослідження були використані положення концепції особистісно орієнтованого підходу щодо підготовки майбутніх учителів до творчої професійної діяльності у вищих закладах освіти Ш-IV рівнів акредитації.

Теоретичну основу дослідження становлять положення щодо: загальної теорії творчості (С.М.Берштейн, С.О.Грузенбург, П.К.Енгельмейєр, Б.М.Кедров, Л.А.Матейко, Д.Н.Овсянико-Куликовський, Я.О.Пономарьов, О.П.Потебня); професійної підготовки майбутнього вчителя (А.М.Алексюк, В.І.Бондар, С.У.Гончаренко, І.А.Зязюн, О.П.Кондратюк, Н.В.Кузьміна, І.П.Підласий), зокрема вчителя початкових класів (Н.М.Бібік, Л.Г.Занков, О.Я.Савченко, Н.Ф.Тализіна, Л.О.Хомич); формування творчої особистості (Г.О.Балл, Н.В.Кічук, Г.С.Костюк, В.О.Моляко, В.В.Рибалка, С.О.Сисоєва, Б.М.Теплов); психологічних аспектів теорії діяльності і діяльнісного підходу (Л.С.Виготський, В.В.Давидов, Е.В.Ільєнков, О.М.Леонтьєв, Л.С.Рубінштейн); стимулюючих можливостей процесів навчання і виховання (М.О.Вейт, Е.О.Голант, О.С.Линда, Н.І.Менчинська, В.М.М’ясищев, В.Г.Пряникова, З.І.Равкін, С.Т.Шацький, В.М.Шуман, Г.І.Щукіна); можливостей математичної освіти у професійній підготовці майбутніх учителів до творчої педагогічної діяльності (Г.П.Бевз, Б.М.Білий, М.В.Богданович, О.С.Дубинчук, П.М.Ерднієв, Л.П.Кочина, В.М.Кухар, Дж.Пойа, А.А.Столяр).

Методи дослідження. Для розв’язання поставлених завдань, перевірки гіпотези були використані методи, зокрема теоретичні: системно-структурний (класифікація, систематизація, моделювання), ретроспективний аналіз, порівняння та узагальнення, праксиметричні (вивчення та узагальнення досвіду роботи, аналіз документів), які були застосовані для здійснення аналізу стану проблеми, що досліджувалася, у педагогічній теорії; розробки і теоретичного обгрунтування структурно-компонентної моделі стимулів до педагогічної творчості, технології формування означених стимулів у майбутніх учителів початкових класів у процесі вивченння математики; емпіричні: прогностичний (метод експертних оцінок, спостереження, самоспостреження, самооцінка), обсерваційний, констатуючий та формуючий педагогічні експерименти, які були застосовані для здійснення аналізу стану проблеми у практичній діяльності вищих закладів освіти ІІІ-IV рівнів акредитації, педагогічного оцінювання рівня сформованості стимулів до педагогічної творчості у майбутніх учителів початкових класів у процесі вивчення математики, експериментального обгрунтування актуальності і доцільності обраної проблеми дослідження і експериментальної перевірки технології формування стимулів до педагогічної творчості у майбутніх учителів початкових класів у процесі вивчення математики. Результати педагогічного експерименту оброблялися за допомогою методів математичної статистики, комп’ютерної техніки.

Організація дослідження. Дослідження здійснювалося у три етапи протягом 1990 – 2000 років.

На першому етапі (1990–1991 роки) вивчався стан розробки даної проблеми в її теоретичному аспекті. Було висунуто гіпотезу дослідження, сформульовано об’єкт, предмет, мету і завдання дослідження, визначено програму дослідницької роботи.

На другому етапі (1992–1996 роки) була розроблена і теоретично обгрунтована структурно-компонентна модель стимулів до педагогічної творчості та технологія їх формування у майбутніх учителів початкових класів у процесі вивчення математики, виконано основну експериментальну частину дослідження, систематизовано і проаналізовано експериментальні дані, впроваджено результати дослідження у процес професійної підготовки майбутніх учителів початкових класів у вищих закладах освіти ІІІ-IV рівнів акредитації.

На третьому етапі (1997–2000 роки) було проаналізовано і узагальнено результати формуючого експерименту, розроблено методичні рекомендації щодо формування стимулів до педагогічної творчості у майбутніх учителів початкових класів у процесі вивчення математики, здійснено написання і оформлення дисертації.

Експериментальна база дослідження. Дослідно-екпериментальна робота виконувалася на педагогічному факультеті Волинського державного університету імені Лесі Українки, факультеті підготовки вчителів початкових класів Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка, а також у загальноосвітніх школах Волинської, Рівненської, Львівської областей, у тому числі школах № 1, 4, 9, 19, 21, 24, 26 м.Луцька, №30, 81 м.Львова; загальноосвітніх школах № 201, 252 м.Києва. Всього дослідженням було охоплено 1225 студентів, 36 викладачів вищих закладів освіти III–IV рівнів акредитації, 210 вчителів початкових класів.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що: вперше розроблено та теоретично обгрунтовано структурно-компонентну модель стимулів до педагогічної творчості у майбутніх учителів початкових класів, технологію формування стимулів до педагогічної творчості у майбутніх учителів початкових класів у процесі вивчення математики у вищому закладі освіти; подальшого удосконалення дістали форми і методи розвитку спрямованості на творчу педагогічну діяльність у майбутніх учителів у процесі професійної підготовки; методика педагогічного оцінювання рівня сформованості стимулів до педагогічної творчості у майбутніх учителів початкових класів у процесі вивчення математики.

Теоретичне значення одержаних результатів полягає в тому, що теоретично обгрунтовано: поняття “стимули до педагогічної творчості” і “формування стимулів до педагогічної творчості”, які поглиблюють розуміння процесу підготовки майбутнього вчителя до творчої професійної діяльності; структуру і зміст стимулів до педагогічної творчості у майбутніх учителів початкових класів; технологію формування стимулів до педагогічної творчості у майбутніх учителів початкових класів при вивченні математики; можливості змісту курсу математики щодо формування стимулів до педагогічної творчості; класифікацію і особливості використання навчально-творчих задач у процесі вивчення математики.

Практичне значення одержаних результатів визначається тим, що розроблено і впроваджено: методичні рекомендації щодо використання індивідуальної роботи для формування стимулів до педагогічної творчості у процесі вивчення математики для студентів і викладачів вищих закладів освіти ІІІ-IV рівнів акредитації; дидактичне забезпечення процесу формування стимулів до педагогічної творчості у майбутніх учителів початкових класів при вивченні математики для викладачів вищих закладів освіти ІІІ-IV рівнів акредитації; методику педагогічного оцінювання і самооцінки рівня сформованості стимулів до педагогічної творчості у майбутніх учителів для викладачів і студентів вищих закладів освіти; навчальний посібник “Практикум з розв’язування математичних задач”, рекомендований Міністерством освіти України, для викладачів і студентів вищих закладів освіти ІІІ-IV рівнів акредитації.

Основні концептуальні положення і рекомендації щодо формування стимулів до педагогічної творчості у майбутніх учителів початкових класів у процесі вивчення математики впроваджувалися на педагогічному факультеті Волинського державного університету імені Лесі Українки (довідка про впровадження № 5/2853 від 7.09.2000 р.), Тернопільского державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка (довідка про впровадження № 413–33/03 від 6.09.2000 р.). Протягом усього періоду наукового пошуку автор особисто брала участь у проведенні експериментальної роботи і практичній реалізації розроблених положень і рекомендацій, здійснючи викладацьку, навчально-методичну та організаційну діяльність у процесі підготовки майбутніх учителів початкових класів у Волинському державному університеті.

Особистий внесок автора в одержанні наукових результатів дослідження полягає у: визначенні та обгрунтуванні сутності стимулів до педагогічної творчості, специфіки їх формування у майбутніх учителів початкових класів у процесі вивчення математики у вищих закладах освіти ІІІ-IV рівнів акредитації; розробці та теоретичному обгрунтуванні структурно-компонентної моделі стимулів до педагогічної творчості; впровадженні у практичну діяльність технології формування стимулів до педагогічної творчості у майбутніх учителів початкових класів у процесі вивчення математики; розробці навчального і навчально-методичного посібників, методичного забезпечення щодо підготовки майбутніх учителів початкових класів до педагогічної творчості для викладачів математики і студентів педагогічних факультетів вищих закладів освіти.

Вірогідність результатів дослідження забезпечена методологічним обгрунтуванням вихідних позицій дослідження, системним аналізом теоретичного і емпіричного матеріалу; застосуванням комплексу методів, адекватних об’єкту, предмету, меті та завданням дослідження; застосуванням кількісного й якісного аналізу дослідницьких даних педагогічного експерименту; репрезентативністю вибірки для експериментальної роботи; позитивними результатами впровадження в практику роботи вищих закладів освіти ІІІ-IV рівнів акредитації.

На захист виносяться:

1. Положення про доцільність і необхідність формування стимулів до педагогічної творчості у майбутніх учителів початкових класів як невід’ємної складової їх професійної підготовки.

2. Розроблена і теоретично обгрунтована структурно-компонентна модель стимулів до педагогічної творчості у майбутніх учителів початкових класів, яка включає змістовий, процесуальний і комунікативний компоненти, формування яких спрямовано на розвиток мотиваційної сфери особистості майбутнього вчителя щодо педагогічної творчості.

3. Розроблена і теоретично обгрунтована технологія формування стимулів до педагогічної творчості у майбутніх учителів початкових класів у процесі вивчення математики, яка спрямована на оволодіння майбутніми вчителями формами і методами організації творчої навчальної діяльності, педагогічними стимулами творчості, використання яких у майбутній професійній діяльності сприяє творчому розвитку учнів.

Апробація результатів дослідження. Основні положення і результати дослідження доповідалися на науково-практичних конференціях: Міжнародній науково-практичній конференції “Професійна підготовка бакалаврів у вищих закладах освіти II рівня акредитації” (м. Харків, 16-17 березня 2000 року); Міжнародній науковій конференції “Творча особистість в системі неперервної професійної освіти” (м. Харків, 16-17 травня 2000 року); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Професійна підготовка вчителів початкових класів у контексті гуманізації та гуманітаризації вищої освіти” (м. Київ, 22-23 квітня 1999 року); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Професійно-педагогічна підготовка вчителя початкових класів” (м. Полтава, 2-4 березня 2000 року); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Гуманізація і гуманітаризація математичної освіти в школі та вищому навчальному закладі”(м.Луцьк, 20-21 квітня 2000 року); засіданні методичного об’єднання викладачів математики, основ початкового курсу математики з методикою навчання педучилищ та коледжів Західного регіону України “Методика математики на межі тисячоліття” (м. Луцьк, 13-15 грудня 1999 року). Основні положення і результати дослідження обговорювалися на щорічних наукових конференціях професорсько-викладацького складу і студентів Волинського державного університету імені Лесі Українки.

Публікації. За темою дослідження автором опубліковано 16 одноосібних наукових праць загальним обсягом – 21,01 авторських аркушів, у тому числі: 1 навчальний посібник, 1 навчально-методичний посібник, 8 статей у провідних наукових фахових виданнях, 6 статей у збірниках матеріалів Міжнародних і Всеукраїнських конференцій.

Структура дисертації. Робота складається із вступу, двох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел, 7 додатків. Основний зміст дисертації викладено на 187 сторінках. Робота містить 18 таблиць на 12 сторінках, 3 рисунки на 2 сторінках, 7 додатків на 16 сторінках. Список використаних джерел включає 238 найменувань (з них 5 – іноземною мовою).

Основний змiст дисертацiї

У вступі обгрунтовано актуальнiсть і доцiльнiсть дослiдження обраної проблеми, визначено об’єкт, предмет, мету, гiпотезу, завдання дослідження, методологiчні та теоретичні основи дослiдження, розкрито його наукову новизну, теоретичне і практичне значення, особистий внесок здобувача, сформульовано основнi положення, що виносяться на захист, висновки про впровадження і апробацію результатів дослідження.

У першому роздiлi – “Формування стимулiв до педагогiчної творчосi як психолого-педагогiчна проблема’’ – здiйснено психолого-педагогiчний аналiз сучасних пiдходiв щодо підготовки майбутніх учителів до педагогічної творчості; проаналізовано основні дефініції дослідження; здійснено теоретичний аналіз понять “стимули до педагогічної творчості” та “формування стимулів до педагогічної творчості”; проаналізовано стан підготовки до педагогічної творчості майбутніх учителів початкових класів в умовах вищих закладів освіти III-IV рівнів акредитації.

На основі аналізу психолого-педагогічної літератури у розділі показано, що дослідженню проблеми підготовки майбутнього вчителя до творчої професійної діяльності приділяється належна увага. Разом з тим, поняття “творчість”, “педагогічна творчість” трактуються неоднозначно. Творчість розглядається як процес розв’язання суперечностей (Б.М.Кедров), взаємодія, що сприяє розвитку (Я.О.Пономарьов), пошук і відкриття нового (Г.Гиргинов), створення нового для даного суб’єкта (В.О.Моляко) тощо. Педагогічна творчість розглядається як процес, який характеризується новизною думки, новаторством, співтворчістю (В.І.Загвязинський), як цілісний процес професійної реалізації і самореалізації педагога (С.О.Сисоєва), як продуктивно-перетворювальна діяльність педагогів у створенні якісно нових систем навчання і виховання (Т.І.Сущенко), як оригінальний і високоефективний підхід учителя до навчально-виховних завдань (С.У.Гончаренко), як оптимальна реалізація випереджувальних конструкцій моделей вчительської діяльності (П.І.Шевченко, Б.Д.Красовський, І.С.Дмитрик) тощо. У дисертації педагогічна творчість розглядається як цілісний процес професійної реалізації і самореалізації педагога, центральною ланкою якого є особистісно орієнтована розвивальна взаємодія суб’єктів навчально-виховного процесу (вчителя і учня), зумовлена специфікою психолого-педагогічних відносин між ними і спрямована на творчий розвиток суб’єктів взаємодії (С.О.Сисоєва).

У розділі проаналізовано різні аспекти вирішення проблеми формування творчої особистості майбутнього вчителя, його підготовки до педагогічної творчості; показано, що у дослідженнях з проблеми підготовки майбутнього вчителя до творчої педагогічної діяльності особливого значення надається організації науково-дослідної роботи студентів (О.Г.Мороз, В.О.Сластьонін, Н.І.Філіпенко), формуванню вмінь проектувати, конструювати (В.І.Бондар), розвитку самодіяльності і самовихованню (В.І.Андрєєв, Л.М.Попов), використанню дидактичних ігор у навчальному процесі (Н.Ю.Посталюк), створенню педагогічних умов індивідуалізації професійної підготовки (О.М.Пєхота), інтенсифікації навчання у вищому закладі освіти (Н.В.Кічук).

На основі теоретичного аналізу у дисертації зроблено висновок, що стимул є складним явищем, яке розглядається з рiзних точок зору, а саме: як вплив зовнiшнього свiту, який створює духовну потребу (К.К.Платонов); як об’єктивний факт довкiлля, який сприяє появі мотиву у свiдомостi людини, що досягає збуджувальної сили (П.М.Якобсон); як соцiально значущий об’єктивний збудник дiяльностi (З.I.Равкiн); як збуджувальна причина (В.П.Беспалько). У ході дослідження проаналізовано: спiввiдношення мотиву і стимулу (В.О.Онищук), механiзм взаємозв’язку мотиву і стимулу (О.М.Леонтьєв, Б.Ф.Ломов), взаємозв’язок внутрішніх і зовнішніх стимулів (С.П.Баранов, І.П.Раченко), різні джерела стимулів: зміст програмного матеріалу (О.І.Киричук), проблемне навчання (О.И.Матюшкін, М.І.Махмутов), новизна, історизм навчального матеріалу (Г.І.Щукіна) тощо.

На основі аналізу психолого-педагогічної літератури (К.К.Платонов, З.І.Равкін, П.М.Якобсон) зроблено висновок, що стимул виступає певною функцією того чи іншого об’єктивного явища, яка полягає у додатковому посиленні (динамізації) діяльності суб’єкта (О.М.Леонтьєв). У дисертації стимул розглядається як така складова навчального процесу, що позитивно впливає на взаємодію вчителя й учня, підвищує її ефективність (Г.Г.Ващенко). На основі теоретичного аналізу (А.М.Алексюк, Ю.К.Бабанський, П.Ф.Каптєрєв, О.П.Кондратюк, А.К.Маркова, К.Д.Ушинський, Х.Хекхаузен, С.Т.Шацький) доведено доцільність поділу стимулів на зовнішні і внутрішні. Показано, що зовнішніми стимулами у навчальному процесі можуть виступати: освітнє середовище (зміст навчального матеріалу, організаційні форми, методи і засоби навчання, комунікативні зв’язки, професійна компетентність і педагогічна майстерність викладача, мікроклімат у колективі), заохочення (рейтингове оцінювання знань студентів, звільнення від складання заліку або екзамену з урахуванням поточних результатів, участь у конкурсах, олімпіадах, конференціях, навчання за індивідуальним планом з дозволом вільного відвідування занять, рекомендація до навчання у магістратурі, аспірантурі, іменні стипендії, премії, переведення студентів платної форми навчання на вакантні місця державного замовлення); доведено, що внутрішні стимули, як правило, пов’язують з потребами, мотивами, інтересами, бажаннями і необхідністю особистості реалізувати свої здібності.

На основі теоретичного аналізу основних понять дослідження обгрунтовано, що внутрішніми стимулами до педагогічної творчостi, перш за все, виступають мотиви творчостi і творчий iнтерес, якi притаманнi кожному творцю і мають у нього форму стiйких якостей особистостi. З урахуванням результатів аналізу психолого-педагогічної літератури стимули до педагогiчної творчостi визначаються як безпосередній або опосередкований вплив освітнього середовища на розвиток у майбутнього вчителя спрямованості на творчу педагогічну діяльність, який здійснюється у процесі особистісно орієнтованої взаємодії суб’єктів професійної підготовки і виявляється у формуванні у майбутнього вчителя стійких мотивів, інтересів до творчої педагогічної діяльності, самовдосконалення і самореалізації у професійній праці. У дисертації доведено, що формування стимулiв до педагогiчної творчостi доцільно розглядати як процес створення психолого-педагогiчної системи, компоненти якої (зміст, форми, методи, засоби професійної підготовки, характер комунікативних зв’язків між суб’єктами навчального процесу) забезпечують умови для творчої навчальної діяльності студентiв з метою формування у них стійкої мотиваційної сфери щодо майбутньої творчої професiйної дiяльностi. У розділі, на основі визначення педагогічних стимулів О.П.Кондратюка, визначені педагогічні стимули творчості, під якими розуміються засоби, умови, які сприяють формуванню творчої особистості учня, спонукають і спрямовують його діяльність у навчальному процесі на творче розв’язання проблем. У ході дослідження виявлено специфіку формування стимулів до педагогічної творчості, котра полягає в тому, що цей процес впливає не тільки на творчий розвиток майбутнього вчителя, а й на формування педагогічних стимулів творчості, які зумовлюють готовність вчителя до формування творчої особистості учня.

Аналіз результатів констатуючого експерименту підтвердив актуальність і доцільність обраної проблеми дослідження. Виявлено, що у майбутніх учителів недостатньо сформовані мотивація щодо творчої професійної діяльності, знання і вміння з основ педагогічної творчості, відсутнє чітке розуміння її ролі і значення в гуманізації освітнього процесу. Так, лише 7,2% студентів педагогічних факультетів вищих закладів освіти ІІІ-IV рівнів акредитації (1225 респондентів) надають особливого значення педагогічній творчості у розв’язанні проблем сучасної школи; 19,3% мають бажання вивчати цю проблему; лише 41,3% вважають її обов’язковою складовою професійної підготовки; 66,7% слабо орієнтуються в особливостях процесу творчості вчителя. Узагальнення результатів констатуючого експерименту дало змогу встановити, що причинами такого стану є використання у навчанні студентів, зокрема у процесі математичної підготовки, переважно репродуктивної діяльності, що простежується і у навчальних програмах, підручниках, навчальних посібниках з математики для вищих закладів освіти ІІІ-IV рівнів акредитації. 74% (125 респондентів) студентів третього курсу, 83% (105 респондентів) четвертого курсу педагогічних факультетів вищих закладів освіти ІІІ-IV рівнів акредитації вказали, що традиційний навчальний процес з математики недостатньо стимулює підготовку студентів до творчості, хоча математика, на їх думку, має великі можливості для формування творчої особистості майбутнього вчителя. Із 500 опитаних студентів різних курсів цих факультетів лише 5,6% вказали на наявність стійкого інтересу до математики. Крім того, з 210 опитаних вчителів початкових класів 48,7 % вважають недостатнім рівень своєї психолого-педагогічної підготовки щодо використання математики для творчого розвитку учнів. Разом з тим, лише 46% викладачів педагогічних факультетів вищих закладів освіти (36 респондентів) прагнуть створювати проблемні ситуації на заняттях, 13% – регулярно використовують індивідуальні творчі завдання.

У другому роздiлi – “Формування стимулiв до педагогiчної творчостi у майбутнiх учителiв початкових класiв у процесi вивчення математики” – розроблено і теоретично обгрунтовано структурно-компонентну модель стимулів до педагогічної творчості, рівні та методику педагогічного оцінювання їх сформованості; розроблено й апробовано технологію формування стимулів до педагогічної творчості у майбутніх учителів початкових класів у процесі вивчення математики; розглянуто особливості використання навчально-творчих задач, індивідуальної роботи для підвищення ефективності підготовки студентів до педагогічної творчості; проаналізовано результати педагогічного експерименту.

У дисертації обгрунтовано структурно-компонентну модель стимулів до педагогічної творчості, що включає змістовий, процесуальний, комунікативний компоненти, формування яких спрямоване на розвиток мотиваційної сфери особистості, яка виявляється у мотивах-стимулах та інтересах-стимулах. Кожний компонент має свою структуру. Змістовий компонент включає зміст навчального матеріалу, який стимулює: прагнення пізнавати нове; бажання виявляти творчі проблеми; бажання дослідити проблему з різних сторін; намагання оволодіти необхідною інформацією; прагнення висувати гіпотези, продукувати ідеї; намагання виявляти конструктивність, винахідливість, раціональність; намагання виявляти гнучкість, оригінальність мислення. Процесуальний компонент відображає форми і методи, які стимулюють: прагнення виявляти самостійність при розв’язанні проблеми; бажання виявляти власне бачення розв’язання проблеми; прагнення нестандартним способом розв’язувати проблеми; бажання зіставляти своє бачення розв’язання проблеми в ході дискусії; бажання ефективно організовувати самостійну творчу діяльність. Комунікативний компонент забезпечує такий характер комунікативних зв’язків у процесі навчання, який стимулює: прагнення до гуманізації стосунків суб’єктів професійної підготовки; намагання виявляти доброзичливість до досягнень інших; прагнення до творчого співробітництва; бажання створювати творчий мікроклімат у навчальній групі; виявляти свої творчі здібності; захоплення спільною творчою діяльністю; намагання підтримувати постійні творчі контакти. Мотиваційний компонент відображає ступінь сформованості внутрішніх стимулів до педагогічної творчості і включає:1) мотиви-стимули (прагнення до самореалізації творчого потенціалу; прагнення до саморозвитку; прагнення до успіху в навчанні; прагнення до успіху в майбутній творчій професійній діяльності; прагнення бути ініціативним, активним; самоутвердження через подолання перешкод; необхідність оволодівати основами педагогічної творчості для успішної професійної діяльності; прагнення набувати власний творчий досвід; прагнення до різноманітності; прагнення до гармонії у своєму розвитку); 2) інтереси-стимули (інтерес до розв’язання навчально-творчої задачі; перемога у творчих змаганнях серед студентів; досягнення певного статусу в студентському колективі; визнання своїх творчих можливостей серед студентів; отримання задоволення від власних творчих зусиль; бажання задовольнити власну допитливість; підвищувати рівень власних творчих можливостей; матеріальна і моральна винагорода).

У розділі обгрунтовано, що технологія формування стимулів до педагогічної творчості у майбутніх учителів початкових класів включає: методику педагогічного оцінювання рівня сформованості стимулів до педагогічної творчості у майбутніх учителів; збагачення змісту професійної підготовки майбутніх учителів змістом основ педагогічної творчості; використання можливостей змісту навчальних дисциплін для організації творчої навчальної діяльності студентів; створення на заняттях ситуацій, які позитивно впливають на зміну мотиваційної сфери студентів щодо педагогічної творчості, викликають у них інтерес до творчої професійної діяльності.

Розроблена і теоретично обгрунтована технологія формування стимулів до педагогічної творчості у майбутніх учителів початкових класів у процесі вивчення математики включає: методику педагогічного оцінювання рівня сформованості стимулів до педагогічної творчості у процесі вивчення математики; зміст навчального матеріалу з математики щодо формування у студентів стимулів до педагогічної творчості; форми (практичні заняття, самостійна творча діяльність, індивідуальна робота, консультації) і методи (розв’язування навчально-творчих задач; виявлення і формулювання проблем; пошук додаткової інформації; висування гіпотез; аналіз змісту підручника; створення ситуацій: з можливістю вибору, з елементами новизни, наближеними до життя, спрямованих на прояв емоційних переживань щодо пошуку нетрадиційних способів розв’язування задач; використання елементів дослідницької роботи; підготовка повідомлень, рефератів) реалізації змісту курсу математики щодо формування стимулів до педагогічної творчості.

У розділі викладено розроблену і теоретично обгрунтовану методику педагогічного оцінювання рівня сформованості стимулів до педагогічної творчості у майбутніх учителів. Педагогічне оцінювання рівня сформованості стимулів до педагогічної творчості у майбутніх учителів початкових класів проводилося на основі розробленої та теоретично обгрунтованої структурно-компонентної моделі стимулів до педагогічної творчості та оцінювання рівня сформованості змістового, процесуального, комунікативного і мотиваційного компонентів. Педагогічне оцінювання проводилося методом незалежних експертних оцінок з урахуванням самооцінки студентів. У розділі обгрунтовано критерії і рівні сформованості стимулів до педагогічної творчості у майбутніх учителів. Кількісно рівень сформованості стимулів до педагогічної творчості у студентів визначався коефіцієнтом рівня сформованості стимулів до педагогічної творчості. Урахування результатів вивчення рівня сформованості стимулів до педагогічної творчості дозволило обирати оптимальні форми і методи щодо підготовки майбутніх учителів початкових класів до педагогічної творчості у процесі вивчення математики та здійснювати коригування означеного процесу.

У дисертації, на основі аналізу змісту програмного курсу математики щодо підготовки вчителів початкових класів у вищих закладах освіти III–IV рівнів акредитації, обгрунтовано можливості його використання щодо формування стимулів до педагогічної творчості. У розділі доведено, що формуванню стимулів до педагогічної творчості у студентів у процесі вивчення математики сприяє використання проблемно-пошукових методів, які реалізуються у таких формах організації навчання як аудиторна і позааудиторна самостійна творча діяльність, індивідуальна робота, консультації, що мають продуктивний характер і сприяють творчому розвитку студентів. У дисертації доведено, що формуванню стимулів до педагогічної творчості сприяє використання навчально-творчих задач. У розділі запропоновано класифікацію навчально-творчих задач (задачі на можливість вибору; задачі на створення ефекту здивування, захоплення, задоволення; задачі на стимулювання зацікавленості, інтересу щодо оволодіння основами творчості; задачі на здогадку; задачі на неоднозначність відповіді; задачі з недостатньою кількістю даних, розв’язання яких вимагає пошуку додаткової інформації; задачі на невизначеність кінцевого результату; задачі на знаходження раціональних способів розв’язання; задачі на відкриття нового способу розв’язання) і викладено технологію їх використання на практичних заняттях у процесі вивчення математики, яка передбачає: усвідомлення умови задачі, актуалізацію знань, необхідних для її розв’язання; виявлення новизни проблеми; висунення гіпотези; пошук додаткової інформації; вибір способів розв’язування; обгрунтування правильності і оптимальності отриманого результату. Дослідження цього аспекту дало змогу дійти висновку, що системне і цілеспрямоване використання навчально-творчих задач посилює: позитивне ставлення студентів до творчого процесу; сприяє оволодінню знаннями про його мету, етапи; сприяє формуванню вмінь організації самостійної творчої діяльності.

У розділі доведено, що індивідуальна робота викладача зі студентом на заняттях з математики та у позааудиторній роботі позитивно впливає на формування стимулів до педагогічної творчості у майбутніх учителів початкових класів. У ході дослідження проаналізовано види індивідуальної роботи: пошуково-інформаційна, яка спрямована на виявлення браку інформації і необхідності її пошуку для розв’язування математичних завдань; розвивальна, яка спрямована на варіативне роз’яснення математичних задач, що сприяє розвитку дивергентного мислення; змістово-процесуальна, яка спрямована на формування у студента знань і умінь з навчального предмета. Показано, що вибору індивідуальних навчально-творчих завдань для студента, розробці програм їх виконання і навчально-методичного забезпечення сприяє диференціація студентів за рівнем мотивації до творчої професійної діяльності, за рівнем знань, умінь і навичок з навчального предмета і рівнем самостійності при розв’язуванні навчально-творчих задач (студент виконує завдання самостійно, з частковою допомогою викладача, лише у постійному спілкуванні з викладачем).

У розділі викладено результати педагогічного експерименту, які узагальнені у 3 таблицях та 1 рисунку. Ефективність формування стимулів до педагогічної творчості визначалася динамікою зміни загального рівня їх сформованості. В експериментальних групах спостерігалася позитивна динаміка зміни рівнів сформованості змістового, процесуального, комунікативного і мотиваційного компонентів стимулів до педагогічної творчості у майбутніх учителів початкових класів у процесі вивчення математики. В експериментальних групах отримано вищі показники в порівнянні з контрольними: середня величина зміни змістового компонента в експериментальних групах становить 0,27, у контрольних – 0,14; процесуального компонента в експериментальних групах – 0,28, у контрольних – 0,08; комунікативного компонента в експериментальних групах – 0,16, у контрольних – 0,10; мотиваційного компонента в експериментальних групах – 0,30 (зміна мотивів), 0,30 (зміна інтересів), у контрольних – 0,12 (зміна мотивів), 0,11 (зміна інтересів). Середня величина зміни загального рівня сформованості стимулів до педагогічної творчості в експериментальних групах становить 0,41, у контрольних групах – 0,13. Вірогiднiсть результатів педагогiчного експерименту щодо формування стимулів до педагогічної творчості у майбутніх учителів початкових класів у процесі вивчення математики доведена за допомогою t-критерiю нормального розподiлу (П.М.Воловик). З ймовірністю 0,95 було підтверджено, що є істотна відмінність у рівнях сформованості стимулів до педагогічної творчості у студентів експериментальних і контрольних академічних груп.

У загальних висновках викладено основнi результати теоретичної та методичної розробки проблеми формування стимулiв до педагогiчної творчостi у майбутнiх учителiв початкових класiв у процесі вивчення математики.

ВИСНОВКИ

1. Науковий аналіз проблеми дослідження та сучасних концепцій підготовки майбутніх учителів початкових класів до творчої професійної діяльності дав змогу виявити, що одним з оптимальних шляхів підвищення ефективності професійної підготовки майбутніх учителів початкових класів є використання можливостей змісту навчальних предметів щодо формування у студентів знань і вмінь з основ педагогічної творчості, готовності до творчої педагогічної діяльності. Тому формування стимулів до педагогічної творчості є невід’ємною складовою професійної підготовки майбутніх учителів. Узагальнення результатів констатуючого експерименту дало змогу виявити, що у студентів вищих закладів освіти ІІІ-IV рівнів акредитації недостатні мотивація щодо творчої професійної діяльності, знання і вміння з основ педагогічної творчості, відсутнє чітке розуміння її ролі і значення в гуманізації освітнього процесу.

2. Теоретичний аналіз проблеми дослідження, вивчення педагогічної практики, творчої діяльності вчителів, сучасних інноваційних процесів дали можливість визначити стимули до педагогічної творчості як безпосередній або опосередкований вплив освітнього середовища на розвиток у майбутнього вчителя спрямованості на творчу педагогічну діяльність, який здійснюється у процесі особистісно орієнтованої взаємодії суб’єктів професійної підготовки і виявляється у формуванні у майбутнього вчителя стійких мотивів, інтересів до творчої педагогічної діяльності, самовдосконалення і самореалізації у професійній праці. Формування стимулів до педагогічної творчості розглядається як процес створення психолого-педагогічної системи, компоненти якої (зміст, форми, методи, засоби професійної підготовки, характер комунікативних зв’язків між суб’єктами навчального процесу) забезпечують умови для творчої навчальної діяльності студентів з метою формування у них стійкої мотиваційної сфери щодо майбутньої творчої професійної діяльності. Доведено, що специфіка формування стимулів до педагогічної творчості полягає в тому, що цей процес впливає не тільки на творчий розвиток майбутнього вчителя, а й на формування педагогічних стимулів творчості, які зумовлюють готовність вчителя до формування творчої особистості учня. За таких умов формування стимулів до педагогічної творчості у майбутніх учителів є актуальною проблемою педагогічної науки і практики.

3. Визначено і теоретично обгрунтовано структурно-компонентну модель стимулiв до педагогiчної творчостi, яка включає змiстовий, процесуальний, комунiкативний компоненти, формування яких спрямоване на розвиток мотиваційної сфери особистості, яка виявляється у мотивах-стимулах та інтересах-стимулах. Визначено структуру і зміст кожного компонента. Обгрунтовано критерії і рівні сформованості стимулів до педагогічної творчості у майбутніх учителів початкових класів, запропоновано методику їх педагогічного оцінювання.

4. Розроблена, теоретично обгрунтована і експериментально перевірена технологія формування стимулів до педагогічної творчості