ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ІВАНА ФРАНКА

УДК: 13

ПРИЙМАК

Богдан Іванович

СОЦІАЛЬНО-ФІЛОСОФСЬКИЙ АНАЛІЗ

СТАНОВЛЕННЯ ВІЙСЬКОВОГО КОЛЕКТИВУ

09.00.3 –

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філософських наук

Львів – 2000

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі філософії філософського факультету Львівського національного університету імені Івана Франка.

Науковий керівник: - кандидат філософських наук, доцент Нечипорук Анатолій Трофимович, Львівський державний університет імені Івана Франка, кафедра філософії.

Офіційні  опоненти:  доктор філософських наук, професор, завідувач кафедри Мовчан Віра Серафимівна, Дрогобицький педагогічний інститут імені Івана Франка, кафедра філософії.

- кандидат філософських наук, доцент Маринюк Віктор Гнатович, Львівський державний медичний університет, кафедра гуманітарної дисципліни.

Провідна організація – Інститут філософії ім. Г. Сковороди НАН України.

Захист відбудеться «17» лютого 2000 року о 15 годині

на засіданні спеціалізованої Вченої Ради Д .051.02 при Львівському національному університеті імені Івана Франка

за адресою: 79002, Львів, вул. Університетська, 1.

З дисертацією можна ознайомитися в Науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка (м.Львів, вул.Драгоманова, 5)

Автореферат розісланий "15" січня 2000 року.

Вчений секретар

спеціалізованої Вченої Ради

доктор політичних наук, доцент В.М. Денисенко

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Україна як самостійна і незалежна держава перебуває в складних умовах державотворчого і соціального розвитку, створення системи національної безпеки. Це об’єктивно відбивається на розбудові та функціонуванні Збройних Сил як самостійної соціальної підсистеми суспільства, її складових, що розвиваються за властивими їм закономірностями і тенденціями.

Важливим соціальним елементом у системі «суспільство збройні сили» є військові колективи, на які покладено виконання найвідповідальніших завдань збройного захисту суверенної держави, бойової і мобілізаційної підготовки, навчання і виховання особового складу. Цим визначається теоретична і практична значимість вивчення і пізнання військового колективу, оскільки він є основним військово-соціальним середовищем, в якому формуються молоді громадяни України з високими патріотичними і громадянськими почуттями, широким світоглядом, необхідним рівнем військово-професійних знань, умінь і навичок, готових взяти на себе відповідальність за долю своєї Батьківщини.

Отже, актуальність аналізу соціально-філософської моделі військового колективу обумовлена низкою обставин. По-перше, недостатністю на даний час знань про соціальні закономірності діяльності та розвитку особового складу підрозділу в нову соціальну якість – військовий колектив. По-друге, в Збройних Силах України в теперішніх умовах прослідковується низка негативних процесів і явищ, які підривають боєготовність та боєздатність, негативно впливають на морально-психологічний стан військових частин і підрозділів. По-третє, як свідчить практика, незнання командирами та начальниками джерел визрівання і вияву різноманітних соціальних процесів і явищ, соціальних закономірностей їх протікання і наслідків у військовому колективі може призвести до помилкових або негативних рішень. По-четверте, недостатня ефективність діяльності суб’єктів військово-соціальної і культурно-виховної роботи з управління, навчання та виховання особового складу, гармонізації різноманітних соціальних взаємодій і взаємин військовослужбовців вимагає від них оволодіння сучасною методологією і методикою діяльності.

Стан дослідження проблеми. Проблема військового колективу як високорозвиненої соціальної системи, місця соціальних процесів, особливо соціальної рівноваги в її становленні, впливу військово-соціальної та виховної роботи на його ефективне функціонування привертає до себе увагу багатьох філософів, соціологів, психологів, педагогів, істориків, військових тощо. Чільне місце тут посідає стратометрична (теорія опосередкування діяльністю) концепція А.В.Петровського, суть якої полягає в інтерпретації всіх міжособистісних, внутрішньогрупових і внутрішньоколективних процесів, взаємодій і взаємовідносин на грунті їх залежності від мети, цінностей та змісту групової діяльності.

В реалізації задумів дослідження ми опиралися на ідеї про смисли людської життєдіяльності, які знайшли своє втілення в роботах таких відомих мислителів, як М.Вебер, М.Шелер, Г.-Г. Гадамер. Тут варто згадати і вітчизняних авторів. Так, український філософ В.Г.Нестеренко узагальнив підходи до розкриття сутності смислу як «способу, яким людині дано світ».

Підходи до визначення колективу як складної соціальної системи обрані, виходячи з наукових поглядів та ідей Л.Берталанфі, В. Андрущенка, І.Бичка, М.Михальченка, І.Надольного, Г.Горак, І.Бойченка, В.Розумного, Г.Заїченка, І.Кального та ін.

Специфіку військового колективу як своєрідної соціальної системи досліджували військові учені М.Бережний, М.Варій, М.Феденко, В.Ковальов, В.Кузьменко, М.Табунов та ін.

Щодо соціальних процесів, які відбуваються у війсь-ковому колективі, важливе значення мають роботи М.Боро-діна, М. Дяченка, Л.Єгорова, Ю.Кірміна, І.Барукова та ін.

Однак проблема військового колективу як високорозвиненої та складноструктурованої соціальної системи в аспекті її підтримання і регулювання залишається недостатньо вивченою. Так, не визначено, що саме перетворює соціальну групу (особовий склад військового підрозділу) в соціально зрілу, згуртовану, організовану спільноту (військовий колектив). Недостатньо розкрита проблема соціальних станів військового колективу та механізм їх виявлення. Все це актуалізує соціально-філософське дослідження військового колективу.

Об'єкт дослідження. Військовий підрозділ (роти та дорівнюючи їм підрозділи) як специфічна динамічна соціальна система.

Предмет дослідження. Процес розвитку особового складу військового підрозділу й перетворення його в колектив – високорозвинену специфічну соціальну систему, а також соціальні механізми впливу на нього з метою досягнення й підтримування стабільності.

Мета і завдання дослідження. Дослідити військовий колектив як специфічну соціальну систему, розкрити соціально-філософські засади його формування, виявити вплив на його стан соціальних процесів, проаналізувати механізми забезпечення соціальної стабільності.

1.

2.

3.

4.

5.

6.

Методологія і методика дослідження. У дисертаційному дослідженні застосовано системно-структурний функціональний і соціокультурний підходи до аналізу предмета дослідження. Методологічну основу дослідження становлять основні категорії, принципи, положення соціальної філософії про матеріальні, економічні, суспільно-політичні та духовні процеси в суспільстві. Зокрема, методологічне значення має концепція соціальної дії М.Вебера, згідно з якою основою соціальності є наявність смислової співвідносності дій членів певної спільності.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше на дисертаційному рівні дається спроба розв’язати проблему перетворення конкретної соціальної групи (військовий підрозділ) у змістовно-визначену цілісність військового колективу:

-

- військовий колектив – це високорозвинена особлива соціальна система (відносно самостійна соціальна підсистема Збройних Сил), яка за своєю структурною і діяльно-смисловою організацією постає в єдності чотирьох вимірів: підсистемного, компонентного, функціонального і змістовно-смислового;

- висвітлено сутність соціальної атмосфери військового колективу, яка є інтеграційним поєднанням і відображенням усієї сукупності колективних (соціальних) відносин, колективних почуттів і колективних референтних норм, що виникають як результат дії соціальної, ціннісно-орієнтаційної й світоглядної єдності та створюють соціальні умови його життєдіяльності та функціонування;

- виявлена соціальна динаміка військового колективу як різноспрямованість лінійних, циклічних і спіралеподібних соціальних процесів у їх взаємодії, взаємообумовленості й взаємопроникненні, котрі приводять до зміни соціальних якостей, властивостей і рівнів його функціонування;

- доведено, що стан військового колективу є соціально стабільним при встановленні в ньому соціальної рівноваги, а ступінь її порушення веде до відповідної його зміни, тобто характеризує його або як стан соціального напруження, або як соціально критичний стан, або як дестабілізуючий соціальний стан;

-

Практичне значення отриманих результатів. Результати дослідження мають теоретичне і практичне значення. Розкриття сутності військового колективу як високорозвиненої соціальної системи, слугує методологічною основою вивчення різних аспектів життєдіяльності й функціонування різноманітних військових підрозділів за їх штатною структурою, соціальною характеристикою і бойовим призначенням; сприяє подальшому соціально - філософському осмисленню систем "особа колектив", "особа бойова техніка і зброя, тощо; поглиблено поняття соціальної рівноваги, як підгрунтя готовності і спроможності особового складу виконувати завдання військової діяльності; розкрито практику військово-соціальної і виховної роботи через форми та методи функціонування військового колективу в стані соціальної стабільності.

Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дослідження доповідались на конференціях, семінарах, нарадах і засіданнях:

-

- на семінарі заступників командирів з виховної роботи ЗахОК, Львів, 1999 р.

- на міжнародній науково-практичній конференції з проблем впливу на особовий склад військових засобів масової інформації, Львів, 1997 р.

- на всеукраїнській науково-практичній конференції з питань національної ідеї та державотворення в Україні, Львів, 1997 р.

- на Всеукраїнському теоретичному семінарі «Українська національна ідея: реалії і перспектив розвитку», Львів, 1999 р.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, практичних рекомендацій та списку використаних джерел. Рукопис містить 214 сторінок комп’ютерного тексту, в тому числі 12 малюнків.

Основний зміст дисертації. У вступі обгрунтовується актуальність теми роботи, визначається мета об’єкт, предмет, гіпотеза, мета і завдання, дослідження, розкриті наукова новизна, теоретичне і практичне значення одержаних результатів, особистий внесок автора й апробація дослідження, виділені положення, які виносяться на захист.

У першому розділі – «Військовий колектив як високорозвинена соціальна система» – аналізується військовий колектив як високорозвинена соціальна система (відносно самостійна соціальна підсистема Збройних Сил), в якій розвиваються відповідні соціальні й професійні, культурні норми та цінності, що засвоюються всіма його членами, і в якій існують свої способи поведінки, соціальної взаємодії, норми, а також для якої характерні певні почуття, думки, цінності, традиції, що відображають картину особливостей соціального визначення даної людської спільноти.

Методологічною основою соціально-філософського пізнання військового колективу виступають наступні функціональні принципи: пізнання соціуму, відображення визначальної ролі причини, системної цілісності й постійного розвитку та традиційності.

Військовий колектив за своєю структурою і діяльнісно-смисловою організацією аналізується, по-перше, як сукупність однорідних та ієрархічних соціальних підсистем, яким властиві різні типи соціальних зв’язків і відносин, по-друге, через сфери його життєдіяльності: навчально-базової, військово-виховної, службово-функціональної, соціально-групової, особистісної, духовної, суспільно-громадської, соціально-управлінської, побутової; по-третє, через системне поєднання функцій підсистем і сфер, які інтегративно відображаються в соціальних результатах діяльності; і, по-четверте, через змістовно-смислову структуру військового колективу, яка саме і характеризує його як високорозвинену соціальну спільність.

До соціальних особливостей військових колективів належать: висока суспільна значимість їх діяльності; періодична і регулярна оновлюваність її членів; наявність складної мережі формальних і неформальних систем, підсистем, зв’язків і відношень; екстериторіальність; централізація управління; сувора регламентація повсякденного життя і діяльності; категоричний характер дисципліни; специфіка розподілу бюджету часу і задоволення матеріальних, соціальних і духовних потреб військовослужбовців тощо.

Досліджується перетворення особового складу військового підрозділу в колектив, що відбувається через усвідомлення військовослужбовцями найвищих соціальних смислів свого військово-соціального буття та перетворення їх в найбільш цінні орієнтири поведінки і діяльності. Найвищі смисли – це ті точки поєднання військовослужбовця з колективом, через які проходить спрямування на досягнення єдиної колективної мети, значущої для всіх і кожного його члена. В них закладена мотивація – рушійна сила поведінки і діяльності. Саме тоді, коли смисли, які поєднують військовослужбовців, стають для них найвищими, єдиними, проходить переростання особового складу в колектив.

Соціальні смисли як моральні цінності в своїй інтеграційній взаємодії та взаємовпливі утворюють соціальну атмосферу військового колективу, що відображає особливий внутрішній соціальний простір, в якому проходить життєдіяльність військовослужбовців.

У другому розділі – «Соціальні процеси у військовому колективі та її вплив на соціальний стан системи» – розкриваються соціальні процеси та визначаються стани військового колективу.

Соціальний процес у військовому колективі (підрозділі) – це сукупність спрямованих прогресивних чи регресивних дій, що виконуються окремими військовослужбовцями і малими групами, що пов’язані між собою в одну ланку, течію (траєкторію) єдиним певним смислом.

Залежно від впливу на зміцнення, силу й стійкість тих соціальних смислів, стосовно яких особовий склад розвивається в колектив, всі соціальні процеси, що протікають у ньому, поділяються на смислотворні, нейтральні і смислоруйнівні.

Смислотворні процеси мають спрямованість на затвердження, зміцнення й підсилення найвищих смислів, на основі яких сформувався колектив. Нейтральні соціальні процеси відображають такі зміни у військовому колективі, які не мають істотного значення для його прогресу чи регресу. Смислоруйнівні соціальні процеси спрямовані на руйнування найвищих смислів та ціннісно-орієнтаційної, соціальної і світоглядної єдності.

Проекція соціальної атмосфери на всі елементи соціальної структури військового колективу, її взаємодія з ними відображає його соціальну динаміку.

Накладання соціальної динаміки на всі сфери, підсистеми і елементи структури військового колективу в їх інтеграції в конкретний просторово-часовий період відображає його соціальний стан. Тобто соціальний стан – це зріз соціальної динаміки в конкретний просторово-часовий період. Даний зріз відображає соціальні процеси різного характеру і спрямування, які, протікаючи у військовому колективі, взаємодіючи і взаємовпливаючи один на одного, в кінцевому результаті формують його певний стан, що є інтегративним, визначальним, цілісним.

Відносно найбільш ефективного функціонування військового колективу на основі найвищих соціальних смислів його соціальний стан може бути: соціально- стабільним; соціально- напруженим; соціально- критичним; соціально- деструктивним.

Різні соціальні стани військового колективу характеризуються відповідними соціальними процесами, що відображають рівень його соціальної зрілості, стиль взаємодії, характер функціонування соціальних підсистем, ступінь соціального контролю, соціальний порядок та ін. Визначальним фактором характеристики різних соціальних станів військового колективу виступає соціальна рівновага, яка залежить від маси соціальних відхилень у ньому, що характеризує сукупність негативних (смислоруйнівних) соціальних процесів.

Соціальний стан військового колективу є соціально стабільним при встановленні в ньому соціальної рівноваги. Ступінь порушення соціальної рівноваги у військовому підрозділі (колективі) призводить до такого ж ступеня зміни його соціального стану, тобто характеризує або стан соціального напруження, або соціально критичний стан, або дестабілізуючий соціальний стан.

Встановлено, що соціальний стан військового колективу є:

1)

2)

3)

4)

У третьому розділі – «Форми, методи і фактори досягнення та підтримання соціальної стабільності у військовому колективі» – аналізуються форми та методи військово-соціальної роботи для досягнення та підтримування соціальної стабільності, розглядається перебудова свідомості військовослужбовців як важлива передумова творчого мислення офіцерських кадрів, як суб’єктів ефективної військово-соціальної роботи.

Як показало дослідження, до різносторонніх багаторівневих завдань формування соціально стабільного військового колективу під впливом військово-соціальної роботи необхідно ставитися комплексно. Це досягається, як свідчить практика, дотриманням єдності: по-перше, мети, засобів її досягнення і результату, по-друге, всіх форм, методів і засобів військово-соціального впливу на всі соціальні елементи військового колективу; по-третє, єдністю основних напрямів військово-соціальної роботи.

Ефективність цієї діяльності визначається певними критеріями, які містять показники, що відображають її якісну і кількісну характеристики. Якісні показники відображають глибину і продуктивність процесу формування військового колективу, кількісні показники виражають ступінь обхвату особового складу військово-соціальною і культурно-виховною роботою, частотою і кількістю проведених заходів, набором певних форм, методів і засобів роботи.

Критерії ефективності, попри всю багатоплановість, можуть бути зведені в певну систему, яка охоплює духовну і практичну сфери, які характеризують з певним ступенем достовірності ефективність військово-соціальної роботи і дозволяють визначати певні виміри даної роботи. Вони свідчать як про інтелектуально-психологічні, так і про практичні результати.

Одним із визначальних і найсуттєвіших факторів, який впливає на забезпечення соціальної рівноваги у військовому підрозділі, є відповідна свідомість особового складу. Її невідповідність соціальним смислам суттєво впливає на розвиток смислоруйнівних процесів. Тому відновлення соціальної рівноваги (досягнення соціальної стабільності) у військовому колективі часто вимагає переорієнтації, перебудови свідомості, під якою розуміють комплекс цілеспрямованих засобів впливу на свідомість особового складу з метою руйнування старих і формування нових (необхідних) соціальних стереотипів і установок.

Цей вплив вимагає управління, яке забезпечує координацію зусиль, всебічність, послідовність і логічність заходів. Під сутністю управління процесом перебудови, переорієнтації свідомості військовослужбовців розуміється керування взаємодією різних способів впливу на духовний світ особистості. На основі аналізу способів впливу на процес перебудови свідомості військовослужбовців можна виділити два типи засобів: матеріальні та ідейно-духовні.

У мисленні офіцера можна виділити три найбільш загальні аспекти: соціально-ціннісний, логіко-гносеологічний і методологічний. Основними видами виховної діяльності офіцера є пізнавально-дослідницька і пізнавально-комунікативна. Поєднання цих аспектів і функцій є необхідною умовою підвищення ефективності військово-соціальної і виховної роботи, спрямованої на відновлення та підтримання соціальної рівноваги у військовому формуванні та засвоєння ними сучасних соціологічних, національних та духовних цінностей.

Висновки

1.

Військові колективи мають всебічні соціальні зв’язки, тісно взаємодіють з функціонуючими в суспільстві інституціями і організаціями, котрі здійснюють вплив на всі сфери його життя. Військові колективи виступають соціальним середовищем особистості, ланкою, яка зв’язує її зі Збройними Силами та суспільством, державою.

Військові колективи – це специфічні соціальні спільноти, становлення, розвиток і функціонування котрих обумовлені інтересами захисту незалежної України. Відрізняючись масштабами організації, цільовим призначенням, характером міжособистісних зв’язків вони в своїй сутності втілюють важливі норми і цінності демократичного суспільства, виконують суспільно корисні функції: воєнно-службову, суспільно-політичну, комунікативну, управлінсько-виховну.

2.

3.

4.

5.

Соціальна динаміка – це різноспрямованість лінійних, циклічних і спіралеподібних соціальних процесів у їх взаємодії, взаємообумовленості та взаємопроникненні, які приводять до зміни соціальних якостей, властивостей і рівнів функціонування військового колективу.

6.

7.

Виявлено, що соціальний стан військового колективу є: соціально стабільним при вибраній масі соціальних відхилень; соціально напруженим при допустимій масі соціальних відхилень; соціально критичним при критичній масі соціальних відхилень і соціально дестабілізуючим при недопустимій масі соціальних відхилень.

8. Досягнення та підтримування соціальної стабільності у військовому колективі забезпечується правильною організацією і проведенням військово-соціальної роботи.

Ефективність військово-соціальної роботи значною мірою залежить від того, наскільки системно, комплексно та обгрунтовано вона здійснюється. Дисертант розглядає військово-соціальну роботу як творчий процес соціальної діагностики, соціально прогностичної, творчо програмуючої та реалізуючої діяльності, з виявлення соціальних відхилень, протиріч соціальних процесів, зв’язків і відносин між ними, розкриттю причин, що їх породжують, оцінки ступеня відхилення від встановленої соціальної рівноваги та визначення на цій основі шляхів та напрямів забезпечення соціальної рівноваги у військових колективах.

9. Усунення соціальних відхилень, відновлення соціальної рівноваги у військових колективах часто вимагає переорієнтації, перебудови свідомості військовослужбовців, під якою розуміється системно-комплексний цілеспрямований вплив на свідомість з метою руйнування старих та формування нових необхідних соціальних установок і цілісних орієнтацій.

Основні положення дисертаційного дослідження викладені у таких публікаціях:

1.

2.

3.

4.

5.

6.

АНОТАЦІЯ

Приймак Б.І. Соціально-філософський аналіз становлення військового колективу. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.03 – соціальна філософія та філософія історії. Львівський Державний університет ім. Івана Франка, Львів, 2000.

Захищається дисертаційна робота, в якій досліджено військовий колектив як відносно самостійну соціальну підсистему та специфічне соціальне явище. Обгрунтовано філософсько-соціальне поняття військового колективу, його сутність, особливості, специфіку становлення. Обгрунтована методика оцінки соціальних процесів, завдяки яким особовий склад розвивається в колектив. Введені поняття «смислотворні, нейтральні та смислоруйнівні» соціальні процеси.

Показано вплив військово-соціальної роботи та перебудови свідомості військовослужбовців на ступінь соціальної рівноваги як основи ефективної діяльності військових колективів.

Ключові слова: військовий колектив, соціальна рівновага, найвищі соціальні смисли, соціальне відхилення, соціальна динаміка, військово-соціальна робота, свідомість військовослужбовця.

АННОТАЦИЯ

Приймак Б.И. Социально-философский анализ становления военного коллектива. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата философских наук по специальности 09.00.03 – социальная философия и философия истории. Львовский национальный университет им. И. Франко, Львов, 2000.

Защищается диссертационная робота, в которой исследован военный коллектив как относительно самостоятельная социальная подсистема и специфичное социальное явление. Обосновано философско-социальное понятие военного коллектива, его сущности, особенности, специфику становления. Обоснована методика оценки социальных процессов, благодаря которым личный состав развивается в коллектив. Введены понятия: смыслотворный, нейтральный и смыслоразрушительные социальные процессы, как состояние социальной атмосферы военного коллектива.

Исследовано влияние социальной атмосферы на все елементы социальной структуры военного коллектива, взаимодействие которых отображает его социальную динамику. Наложение социальной динамики на все сферы, подсистемы и елементы структуры военного коллектива в конкретный пространственно-временой период отображает его социальное состояние. Социальное состояние рассматривается как срез социальной динамики в конкретный пространственно-временой период. Данный срез отображает социальные процессы разного характера и направления, которые протекают в военному коллективе, и, в конечном результате, формируют его отдельные состояния, как интегральное целосное.

Анализируються процессы эффективного функционирования военного коллектива на основании социальных смислов, в результате реализации которых социальное положение может быть стабильным, напряженным, критическим и деструктивным.

Конкретное социальное положение социального коллектива характеризуется сформированными социальными процессами, такими, как социальная зрелость, социальный порядок, надежность социального управления и др.

Важным критерием характеристики разных социальных состояний военного коллектива выступает социальное равновесие, которое зависит от массы социальных отклонений в нем, характеризуется совокупностью негативных социальных процессов.

Социальное состояние военного коллектива являеться стабильным при наличии в нем социального равновесия. Степень отклонения социального равновесия в военном коллективе приводит до изменения его положения, которое раскрываеться соответствующими уровнями, такими как: социально-напряженное, социально-критическое, социально-дестабилизирующее. Определено, что социальное положение военного коллектива являеться: а) социально-стабильным при нормативной массе социальных отклонений; б) социально-напряженным, при допустимой массе отклонений; в) социально-критическим пр критической массе социальных отклонений г) социально-дистабилизирующим пр недопустимой массе социальных отклонений.

Показано влияние военно-социальной роботы и изменения сознания военнослужащих на степень социального равновесия как основы эффективной деятельности военных коллективов.

Ключевые слова: военный коллектив, социальное равновесие, социальный смысл, социальное отклонение, социальная динамика, военно-социальная робота, сознание военнослужащего.

ANNOTATION

B.I. Pryimak. Sociological and Philosophic Analysis of Formation of a Military Collective.»- Manuscript.

The Doctorate thesis is aimed at obtaining the Scientific Degree of (Candidate) Doctor if Philosophy in the speciality 09.00.03 – Social Philosophy and Philosophy of History. Ivan Franko L’viv State University – L’viv, 2000.

The thesis is focusing on the study of a military collective considered as a relatively self – sufficient social subsystem and a special social phenomenon. The author is substantiating the philosophic and social phenomenon of the military collective, its essence, features and specific qualities of its formation.

Methods of assessment of social processes that enable a group of soldiers develop into a collective are being substantiated. The thesis contains newly – introduced notions of «sense-making, neutral and sense – destroying» social processes.

The influence of military social work on the restructuring of consciousness of military personnel and on the sociel balance within them as a basis for efficient activity of military collectives is being accentuated.

The key words are: military collective, social balance, social dynamics, military social work, consciousness of a soldier.

Папір офсетний. Гарнітура "Times New Roman Cyr".

Підписано до друку 16.12.1999 р. Формат 60х90/16

Ум.друк.арк. 0,75. Обл.-вид. арк.1.

Наклад 100 прим. Безкоштовно. Зам.256.

Видруковано на книжковій фабриці "Атлас"