ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕСРИТЕТ

імені Г.С.СКОВОРОДИ

Кринська Наталія Володимирівна

УДК 811.161.2'367

СЕМАНТИКО-СИНТАКСИЧНА КАТЕГОРІЯ НАСЛІДКУ

В СКЛАДНОМУ РЕЧЕННІ У КНИЖНИХ СТИЛЯХ

СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

10.02.01 – українська мова.

Автореферат

дисератції на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Харків – 2001

Дисератцією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі української мови Харківського державного педагогічного університету ім.Г.С.Сковороди Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор

Дорошенко Сергій Іванович,

професор кафедри української мови,

Харківський державний педагогічний

університет ім.Г.С.Сковороди

Офіційні опоненти:

доктор філологічних наук, професор

Шульжук Каленик Федорович,

завідувач кафедри української мови,

Рівненський державний гуманітарний університет;

кандидат філологічних наук, доцент

Потєха Людмила Іванівна,

завідувач кафедри філологічних дисциплін

початкового навчання, Кіровоградський

державний педагогічний університет

ім. В.В.Винниченка.

Провідна установа: Дніпропетровський національний університет,

кафедра української мови, Міністерство освіти і

науки України.

Захист відбудеться 17.01.2002р. о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.64.053.03 Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С.Сковороди (61168, м.Харків, вул.Блюхера,2, зал засідань).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського державного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди за адресою: м.Харків,вул.Блюхера,2.

Автореферат розіслано 15.12.2001 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради______Олексенко О.А.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Дослідження означеної теми іде в річищі однієї з важливих проблем сучасної лінгвістики – вивченні семантики і структури синтаксичних одиниць, їх взаємозв'язку в синтаксичній системі мови, що актуалізує комплексний аналіз синтаксичних категорій української мови з урахуванням різноманітності форм їх вираження та специфіки комунікативних характеристик. Розгляд речень наслідку зумовлюється не тільки стратегічним напрямком дослідження складних речень як системи, а й конкретними, “тактичними” потребами: найретельніше проаналізувати способи вираження однієї з семантико-синтаксичної категорії в системі мови.

Предмет дослідження – семантико-синтаксична категорія наслідку, репрезентована в системі складного речення – сполучникового і безсполучникового типів.

Мета дослідження полягає у формально-синтаксичному, семантико-синтаксичному і комунікативному описуванні предикативного компонента наслідку в структурі різних типів складних речень – складнопідрядних, складносурядних і безсполучникових складних речень.

Відповідно до мети дослідження в дисертації розв'язуються такі завдання:

1) на основі аналізу логічного компонента інформативної наслідкової семантики здійснити власне лінгвістичну інтерпретацію категорії наслідку;

2) проаналізувати особливості формального і семантичного вираження наслідкового значення в структурах різних типів складних речень;

3) деталізувати граматичні і семантичні засоби передачі відношення наслідку в системі складних речень;

4) виявити сфери поширеності й частотності уживання сполучникових і безсполучникових конструкцій з наслідковим компонентом.

Матеріалом для дослідження стала картотека сполучникових складнопідрядних, складносурядних і безсполучникових складних речень з наслідковою предикативною частиною в обсязі 3 000 одиниць, створена в результаті суцільної вибірки прикладів з творів художньої літератури ХІХ і ХХ ст., з сучасної періодики, наукових праць і науково-популярних видань.

Методологічну основу дослідження становить діалектичне розуміння єдності мови і мислення, взаємозв'язку загального і часткового, абстрактного і конкретного.

Вибір методів дослідження зумовлений специфікою аналізованого матеріалу, метою і завданнями його вивчення. Шлях дослідження – від комунікативного рівня, на якому формується наслідкове значення, через семантико-синтаксичну реалізацію цього значення до синтаксичного рівня, на якому виявляються засоби формального і семантичного вираження наслідку. У роботі використовувалась головно методика безпосередніх спостережень і синхронного опису структурно-семантичного компонента наслідку в системі складних речень з елементами компонентного, контекстного аналізу. Застосована також транспозиційна методика виявлення формальних і семантичних ознак та комунікативних функцій досліджуваних структур.

Наукову новизну роботи визначає те, що в ній вперше в україністиці застосовано цілісний аналіз синтаксичної категорії наслідку в її формально-змістовій єдності на рівні складного речення, виявлено раніш не визначувані граматичні й семантичні засоби передачі наслідку в складних реченнях розглядуваних типів, уточнені характеристичні (структурні і стилістичні) особливості безсполучникових складних речень з наслідковим компонентом.

Теоретичне значення праці полягає в одержанні нових даних стосовно граматичних і семантичних засобів оформлення відношення причини і наслідку в різних структурах складних речень, що розширює наукову характеристику складних речень з компонентом наслідку і відкриває перспективу їх подальшого вивчення. Обґрунтовано наявність у сучасній українській літературній мові новостворених підрядних наслідкових сполучників внаслідок чого, в результаті чого, від чого, завдяки чому, через що, поширених у книжних стилях як засоби поєднання предикативних частин складнопідрядних наслідку, і слів та прийменниково-займенникових сполук тому, значить, звідси, отже, в результаті, внаслідок, таким чином, в результаті цього, внаслідок цього, завдяки цьому, через це (те), від цього (того), які в межах складносурядних і безсполучникових речень функціонують як експлікатори наслідку.

Практична значущість роботи пов'язана з можливістю використання наявних у дослідженні спостережень й одержаних висновків при створенні вузівських теоретичних курсів, проведенні спецкурсів і спецсемінарів з синтаксису сучасної української мови, а також у шкільній практиці викладання української мови.

Зв'язок роботи з науковими програмами, темами, планами. Тема дисертаційного дослідження відповідає загальній науковій проблемі кафедри української мови Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С.Сковороди “Закономірності розвитку і функціонування української мови”, що передбачає вивчення проблем синтаксису української мови, зокрема питань, пов'язаних з аналізом семантико-синтаксичних категорій сучасної української мови.

Апробація роботи здійснювалась при обговоренні окремих її частин на засіданнях аспірантського семінару й кафедри української мови Харківського державного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди. З теми дисертації були виголошені доповіді на Міжвузівській науковій конференції “Актуальные проблемы изучения текста и его единиц” (Харківський державний педагогічний університет імені Г.С.Сковороди, 2000) і Всеукраїнській науково-практичній конференції “Проблеми загальномовної та ареальної семантики” (Луганський державний педагогічний університет імені Тараса Шевченка, 2001). Дисертація обговорена на засіданні кафедри української мови Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С.Сковороди 25 вересня 2001 року.

Публікації. Результати дисертаційного дослідження викладено в 4 статтях, опублікованих у фахових виданнях.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, переліку використаної наукової літератури. Текст дисертації – сто шістдесят сім сторінок, загальний обсяг – сто вісімдесят три .

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому підрозділі вступу подано загальну характеристику роботи; визначено предмет дослідження, обґрунтовано актуальність, сформульовано мету і завдання, окреслено новизну, теоретичне і практичне значення одержаних результатів.

У другому підрозділі “Теоретичні засади вивчення категорії наслідку” констатовано, що семантико-синтаксична категорія наслідку, втілювана в різні структурні моделі складного речення – сполучникові і безсполучникові, ґрунтується на логіко-філософському трактуванні взаємопов'язаності причини і наслідку.

Діалектична взаємозалежність між окремими видами і формами матерії в процесі її руху і розвитку розкривається у взаємозв'язку подій: подія, що спричинює іншу подію, виступає причиною наслідку, а спричинена подія – як наслідок цієї причини. У такій тісній взаємозалежності бачиться будь-яка зміна предметів і явищ – фізичних, біологічних, соціальних, психічних. Це знаходить відбиття в найбільш узагальненому розумінні мовної семантики в категоріях ”причина” і “наслідок”, що віддзеркалюють протилежні сторони причиново-наслідкових відношень.

Така особливість об'єктивного існування причиново-наслідкових відношень у дійсності визначила специфічні риси наслідку в семантиці і граматичних структурах мови. Наслідок відноситься до класу подій, що дозволяє за узагальненим поняттям наслідку (в логічно-філософському плані) вбачати ситуації, дії, які зумовлюють виникнення інших ситуацій, дій, умовиводів, результатів. Для категорії наслідку релевантна модальність реальності, у чому відмінність причиново-наслідкових відношень від відношень з ірреальною модальністю, зокрема з умовно-наслідковим відношенням.

Кваліфікація будь-якої події як наслідку можлива лише за умови існування іншої події, яка її спричинила. У складному реченні це втілюється у семантико-синтаксичне відношення двох предикативних частин, одна з яких формує ситуацію-причину (в узагальненому розумінні), друга – ситуацію-наслідок. Це й зумовлює часовий і структурний плани відношення наслідку. У плані часовому наслідок іде за причиною або відносно одночасово співіснує з нею. У структурному плані наслідкова частина розташовується лише в постпозиції. За цією ознакою не тільки складнопідрядні наслідкові речення становлять закриті структури, а й складносурядні і безсполучникові речення розглядуваного виду належать до негнучких закритих структур, тобто розуміються як такі, в яких неможлива зміна порядку слідування частин без втрати наслідкового відношення між частинами.

Розуміння семантики складного речення як результату взаємодії предикативних компонентів дозволяє вбачати в різних складних структурах однотипне вираження семантико-синтаксичного значення –причиново-наслідкового відношення. Об'єднані за семантичною ознакою, ці структури становлять окремі групи – складнопідрядних, складносурядних, безсполучникових речень, які утворюють мовну і мовленнєву семантику. Це означає, що складнопідрядні, складносурядні і безсполучникові речення подібні на денотативному рівні (у них відбиті однакові ситуації, події дійсності) і на сигнифікативному рівні (адже в них виражаються ті ж самі логічні відношення), однак вони різняться на граматичному рівні, оскільки становлять собою різні граматичні структури.

У першому розділі “Вираження наслідку в складнопідрядних реченнях” піддано аналізові питання, пов'язані з вивченням складнопідрядних речень наслідку, зокрема питання граматичного зв'язку предикативних частин описуваного виду, формально(структурно)- семантичних ознак, місця предикативної частини наслідку в структурі складного речення, вираження смислових відтінків у цих реченнях, засобів поєднання предикативних частин, стилістичного використання складнопідрядних речень наслідку з різними засобами зв'язку. Розгляд цих питань дозволив зробити окремі уточнення стосовно існуючих у сучасній науковій літературі тверджень щодо складнопідрядних речень наслідку. Так, зауважено, що у визначенні аналізованих конструкцій наслідку неправомірно вказувати на те, що їх головна частина становить семантично закінчений компонент. Є підстави говорити про відносну закінченість, оскільки наслідкова частина завжди пов'язана з ремним елементом головної частини, зокрема з словом або словосполученням, яке потенційно викликає наслідок.

Висловлено уточнення до твердження про те, що підрядна частина наслідку відноситься до всієї головної частини. Приклади переконують у тому, що зміст наслідкової частини може залежати від семантики предикативного центру, напівпредикативного сполучення у вигляді дієприслівникового звороту, а також від окремих слів, що формують ситуацію, яка спричинює наслідок.

У процесі аналізу засобів формування наслідку в складних структурах була звернена увага на те, що, крім складеного сполучника так що, в оформленні складнопідрядних речень наслідку функціонують сполучники внаслідок чого, в результаті чого, від чого, завдяки чому, через що, наприклад: Роки його правління знаменувалися посиленням утисків населення і цілим рядом повстань, внаслідок чого Понтій Пілат був зміщений з посади (А.Коваль); Плідно попрацювали робітники шахти Краснодонської і Павлоградської в цьому місяці, в результаті чого на сьогодні маємо запас вугілля до початку наступного місяця (З газет); Рудигер недбало поплескував абата по плечу, від чого Бодо щулився і карався ще більше (П.Загребельний); У фразеологічному словосполученні слова поєднані за своїм переносним значенням, завдяки чому й створилося і виражається спільне їх, зовсім нове значення (М.Каранська); У другій фразі слово лежачу виконує функцію невластивого українській мові активного дієприкметника, через що фраза звучить важко, неприродно, штучно (Б.Антоненко-Давидович).

Вони становлять собою утворення писемної мови ХХ ст. Їх поява викликана необхідністю в уточненому вираженні наслідку як результату роздумів, умовиводів у науково обґрунтованому викладі спостережень.

Новостворені складені сполучники слід відрізняти від надто схожих прийменниково-займенникових поєднань типу внаслідок цього, в результаті цього, від цього(того), завдяки цьому, через це (те) , які використовуються в складних (але не складнопідрядних) реченнях з компонентом наслідку, зокрема в складносурядних і безсполучникових реченнях наслідку.

Їх подібність до складених сполучників – у наявності однакових прийменників: внаслідок, завдяки, в результаті, від, через, прозора семантика яких вказує на відношення наслідку. Відмінність же їх у категоріальних ознаках займенників, що при них стоять: у складених сполучниках вживається відносний займенник що в різних формах родового, давального й знахідного відмінків, у прийменниково-займенникових сполуках – вказівні займенники цей, той, це, те в різних відмінках. Відносному займеннику що притаманна властивість приєднання, вказівні позбавлені цієї властивості: вони виступають членами речення.

Це визначає принципову відмінність новостворених сполучників наслідку і прийменниково-займенникових сполук, яка полягає в тому, що:

1) наслідкові сполучники не припускають можливості поєднуватися з сполучниками сурядності і або а (у значенні і), тому неможливим виявляється речення * Дослідження проводилося протягом багатьох місяців, і внаслідок чого результати не викликають сумнівів, тим часом як прийменниково-займенникові сполуки функціонують як з сурядними сполучниками, так і без них, наприклад: Філоксера живе на виноградних корінцях, висисає з них сік – і через те кущ засихає (М.Коцюбинський); А ось РТР явно поквапилося з очікуванням якоїсь сенсації, внаслідок цього на екрани кадри приїзду Президента потрапили як чорновий матеріал (З газет) – у першому випадку утворюються складносурядні речення, у другому – безсполучникові складні речення;

2) складнопідрядні речення з новоствореними складеними сполучниками не засвідчуються як парцельовані висловлення. Не відзначено жодного прикладу на зразок * Корневоспоріднені з ад'єктованими іменниками морфологічні прикметники виражають посесивне значення. Через що не корелюють з ними як синтаксичні деривати. Що ж до речень з прийменниково-займенниковими сполуками, то вони легко піддаються парцеляції, як-от: Ще не маємо права зборів, спілок. Через те похвалитися нема чим, а часом просто доходиш до розпуки, почуваючи себе зв'язаним (М.Коцюбинський).

У другому розділі “Відношення наслідку в складносурядних реченнях” з урахуванням відсутності / наявності при сполучниках і та а (у значенні і) прийменниково-займенникових сполук наслідку розглядаються дві групи складносурядних речень з наслідковим компонентом.

Перший вид становлять речення з імпліцитним вираженням причиново-наслідкового значення: Близькість цієї сили ніби вдихала здоров'я в самого Дороша, і він знову починав працювати (Г.Тютюнник); Останнім часом кількість скандальних подій зросла, а кількість матеріалів, присвячених цим подіям збільшилася (З газет).

У таких реченнях сполучники і та а (у значенні і ) не експлікують семантичної зумовленості наслідку. Вони лише поєднують предикативні частини, фіксують їх граматичну обумовленість, вказують на наступність дій. Остання їх функція завдячує наявності в цих сполучниках сурядності лексичного (релятивного) значення, яке власне й створює умови для вираження причиново-наслідкового відношення, оформлюваного лексичним наповненням предикативних частин, видо-часовим і способовим співвідношенням дієслів-присудків, зокрема:

·

· минулого часу з теперішнім часом: Але згодом українська мова запозичила “ф” : фраза, флора, феномен, і ніхто і думки не має її замінювати (З газет); Чогось се слово мені вподобалося, і я повторюю його з кождим кроком і боюсь пропустити (М.Коцюбинський);

· минулого часу з майбутнім часом: Це був єдиний казан, і ти відповіси за його втрату (А.Дімаров);

·

· теперішнього часу з майбутнім часом: Росте ця культура дуже швидко, і вже в жовтні кущі будуть вкриті щедрим урожаєм чорних ягід (З газет); Одскочивши од вікна вона кинулась до виходу, та згадала, що двері виходять у двір, і вона напевне стрінеться з попом (М.Коцюбинський).

До другого виду складносурядних речень належать конструкції з використанням при сполучниках і та а (у значенні і)

(1) слів тому, значить, звідси, отже, сполучень в результаті, таким чином, наприклад:

·

· і значить: У нас є узгоджена формула реструктуризації боргів, і, значить, ми поставили крапку в концептуальному підході до формування газового балансу (З газет);

· і звідси: Таке слово не пасувало для нової речі, яку приніс загальний прогрес, і звідси виникла потреба створити для неї нове українське слово (Б.Антоненко-Давидович);

· і отже: Журналісти за це [падіння літака] відповідальності не несуть, і отже ризик здатися некомпетентним для них мінімальний (З газет);

· і в результаті: Коли хлопчикові було сім років, через постійне пияцтво матір і вітчима позбавили батьківських прав, і в результаті він опинився у дитячому будинку (З газет);

· і таким чином : Відправник формулює речення не з бажання похизуватися своїми мовними знаннями, а з потреби передати інформацію про себе чи про навколишній світ, і , таким чином, його мовна діяльність теж суспільно зумовлена (В.Семчинський);

(2) прийменниково-займенникових сполучень внаслідок цього, в результаті цього, завдяки цьому, через це, через те, від цього, від того, зокрема:

·

· і в результаті цього : Об'єднуються два кореня, і в результаті цього утворюється складне слово (З підручника);

· і завдяки цьому: Цілющі властивості “Криниченьки” підтвердили лікарі, і завдяки цьому газована мінеральна вода швидко набула популярності у Люботині (З газет);

·

· і через те: Адже живої російської мови він ніколи не чув, хіба що тільки на уроках, і через те, коли надійшла його черга відповідати і гладенько причесана жінка попросила його до дошки, він зблід і довго не міг сказати першого слова (Г.Тютюнник);

· а через те: Ще ж поки капшука від Галі не мав, то хоч в класі не курив, а тепер і в класі почав – ні на минутку не міг розлучитись з дорогим подарком, а через те й з люлькою (А.Свідницький);

· і від цього: Одразу ж зрозумів, що ляпнув дурницю, і від цього ще більше розсердився (А.Дімаров);

· і від того: Та там [на шлюпці], очевидно вже зрозуміли, і від того враз послабли руки гребців (М.Трублаїні);

· а від того: Князь Всеволод, княгиня Анна, високі гості вимушені були мовчки й покірливо спостерігати все те, вдавати захоплення й радість, а Рудигер від того ще більше розсвинячувався (П.Загребельний).

Це особливий розряд складносурядних речень, оскільки в ньому причиново-наслідкове відношення формується не тільки на основі лексико-граматичного співвідношення складових компонентів, як у конструкціях з імпліцитним вираженням наслідку, а й завдяки наявності супровідних слів, що вказують на наслідковість.

У лінгвістичній літературі з синтаксису української та російської мов щодо таких слів і сполук слів подаються різні визначення: від надто категоричних, коли вони називаються сполучниками, до загально нейтральних: їх іменують сполучними елементами – назвою, позбавленою категоріальних ознак. Якщо визнати їх сполучниками, то незрозуміло, які вони: сурядні чи підрядні. Віднести їх до розряду сурядних сполучників заважає те, що вони чітко вказують на причиново-наслідкове відношення, за чим їх слід було б визнати складнопідрядними. Не випадково тому слова тому, отже окремі дослідники кваліфікують як сполучники підрядності. Але ж підрядними навряд чи можна їх назвати через належну їм властивість поєднуватися з сполучниками сурядності, пор.: Але тісна пов'язаність між окремим компонентами фраз дуже велика, і тому жодне з речень цієї конструкції не може бути вжитим окремо (О.Вержбицький); У російській мові і назва рослини “петрушка” і зменшена пестлива форма імені Петр – Петруша збігаються, а тому і з'явилася думка і петрушку назвали за ім'ям Петро, хоча насправді її назвали зовсім незалежно від цього імені (А.Коваль); За словами радника президента із соціальних питань Барбари Лабуда, порнографію важко визначити, а отже буде не просто реалізувати цей закон на практиці (З газет).

Категоріально різні сполучники (сурядності і та а, “підрядності” тому, отже) не можуть становити єдину сполуку. До того ж залишається нез'ясованим, яку функцію виконує така сполука: функцію підрядності чи сурядності.

Це ж саме слід сказати і про можливість поєднання сурядних сполучників і та а (у значенні і) з прийменниково-займенниковими сполуками внаслідок цього, в результаті цього, завдяки цьому, через це, через те, від цього, від того (приклади наведені вище).

Неможливість убачати в розглядуваних поєднаннях єдину сполуку сполучників і та а (у значенні і) і лексичного показника наслідку змушує визнати, що сполучники сурядності і та а (в значенні і) в таких конструкціях (і в сполуках з словами тому, отже, звідси, значить, відтак, в результаті, відтак, таким чином, і в сполуках з прийменниково-займенниковими одиницями) відповідно до своїх категоріальних можливостей служать засобом сурядного зв'язку предикативних частин, а повнозначні слова, виконуючи семантичну роль, функціонують як експлікатори наслідку.

Завдяки своєрідності лексичного значення, яким характеризуються аналізовані повнозначні слова тому, отже, звідси, значить, відтак, таким чином, внаслідок, в результаті, досягається високий ступінь диференційованого виразу наслідку. Це робить складносурядні конструкції з експлікаторами часто вживаними передусім у науковому стилі, в якому для аргументації авторської думки, для пояснення відношень між фактами потрібна чітка вказівка на вираження наслідку, результату.

У третьому розділі “Вираження наслідку в структурі безсполучникових складних реченнях” обґрунтовується заперечення погляду авторів “Русской грамматики-80” на безсполучникові складні речення як на елементи тексту, а не як на синтаксичні одиниці складної будови. Методологічну основу встановлення реченнєвого характеру становило визнання дихотомії мови і мовлення, за якою єдність речення визначається і фактором усного вираження, і наявністю структурних чинників у його будові. Саме це дозволяє бачити в реченні інтонаційну завершеність, семантичне відношення і граматичні (диференційовані чи недиференційовані) зв'язки. З погляду змістового речення характеризується відносною завершеністю передаваного ним повідомлення, що забезпечує йому набуття комунікативної автономності. Завдяки цьому речення стає засобом формування, вираження думки. Оскільки це так, то стає зрозумілим, що будь-яке інтонаційно завершене поєднання предикативних одиниць, що перебувають у певних семантичних відношеннях, має бути визнане синтаксично цілісною будовою, а не компонентом тексту. З цих позицій у роботі розглядаються безсполучникові складні єдності закритої структури, другий компонент яких виражає відношення наслідку.

При цьому доречно відзначити, що існування такого семантичного відношення між предикативними частинами не заперечують і прибічники погляду, за яким безсполучниковість виноситься за межі складних речень, а безсполучникові конструкції іменуються безсполучниковими поєднаннями речень. Визнання збігу семантико-синтаксичних відношень предикативних частин у безсполучникових складних реченнях і безсполучникових поєднаннях речень вказує на те, що навіть за межами складного речення (тобто у тексті) безсполучниковість виявляється настільки пов'язана з поняттями семантики і синтаксису, що обійтись без них не можна. Тому доводиться не погодитись зі спробою вивести безсполучникові складні структури за межі речення і розглядати їх як текстові утворення.

Безсполучникові складні речення з компонентом наслідку поширені у вигляді двох видів: (1) без експлікаторів у другій частині: Вона [лелека] ж тоді зовсім безвольна, небоязка, бити її в цю пору тільки бездушний може, який-небудь жлоб, жадюга, браконьєр (О.Гончар) і (2) з експлікаторами наслідку в ній: Проте ні кавуни, ні дині під Москвою не дозрівали, тому їх почали возити з півдня країни (А.Коваль).

Несхожість їх у тому, що у реченнях першого виду, тобто поєднаннях предикативних частин без експлікаторів, відношення причини і наслідку ґрунтується на співвідношенні видо-часових і способових форм дієслів-присудків, а не наявністю єднальних сполучників і та а ( у значенні і) Подібне спостерігається і в будові безсполучникових складних речень першого виду.

Схожими до складносурядних речень з експлікаторами є й безсполучникові складні речення другого виду, в утворенні яких беруть участь ті ж самі експлікатори, як і в будові складносурядних.

Як і в складносурядних реченнях, в безсполучникових складних реченнях активно використовуються експлікатори тому, в результаті, в результаті (цього), внаслідок, внаслідок (цього), завдяки цьому, через це (те), від цього (того), отже, тож, таким чином, відтак, звідси, значить :

(1) як у межах інтонаційно єдиної складної структури, наприклад:

Маючи намір щось сказати або написати, люди вкладають свої думки в речення і так повідомляють їх, тому речення вважається головною одиницею мовних взаємин (М.Каранська);

Разом з тим переговори велися не тільки на державному рівні, а й між керівниками різних галузей і регіонів, в результаті цього став можливим візит до Москви мера Дніпропетровська (З газет);

Величезне психологічне і фізичне напруження, з яким постійно працюють слідчі, незадовільне матеріальне забезпечення призводить до того, що слідчу роботу залишають досвідчені фахівці, внаслідок цього вакансії нерідко заповнюються випадковими людьми (Г.Кожевніков);

Саме ця обставина й забезпечила людям можливість планувати свою практичну діяльність і передбачати її результати, завдяки цьому мислення стало особливою, зумовленою суспільно пізнавальною діяльністю людини (В.Семчинський);

Ну, кожен, звичайно хоче той дарунок одержати, через те й пхається (Г.Тютюнник);

Все б хотілося побачити своїми очима – від того й упала туга на мою душу (П.Мирний);

Місто відоме з ХІІ ст., отже і слово прийшло з тих часів (А.Коваль);

Недарма вони були друзі – з півслова, з натяку розуміли один одного, тож і зараз Іраклієві не треба було допитуватись, до чого це Семен сказав (А.Головко);

Проте перша реакція російської сторони була войовничою – пальне “відповідає російським стандартам”, відтак винні самі українські моторобудівники (З газет);

Практичний аналіз факторів і явищ державно-правового життя здійснюється з позицій загальної правової теорії, звідси: чим вищій рівень теоретичної підготовки спеціаліста, тим точнішим буде рівень аналізу ним фактів (Теорія держави і права);

Навколотелевізійні люди твердять, що час, коли Борис Березовський був потрібен Кремлю, спливає, значить максимум, чим йому можуть віддячити, це віддати канал “Культура” (З газет).

2) так і в окремо представлених висловленнях, як-от:

Усю війну Валентина пробула на Уралі і, звичайно, не бачила ні війни, ні фашистів. Тому кожну історію про той грізний час слухала жадібно, завмираючи серцем (М.Карплюк);

Складність інтерпретації семантичних відношень полягає в тому, що логічні відношення, будучи основою побудови семантично складних речень, не завжди відображуються у формально-граматичному плані, виступають прихованими відповідно до комунікативного наміру мовця. Через це у простих із формально-граматичного, а не семантичного боку реченнях важко визначити вихідну логічну структуру, що набула трансформованого вигляду в реальному реченні (І.Вихованець);

Система виявляє себе досить виразно: два десять – двадцать; три десять – тридцять. Значить мало бути і чотири-десят, і дев'ять-десят (А.Коваль);

Право, згідно поглядів М.Володимирського-Буданова. Є продуктом діяльності нації, а не держави. Таким чином будівником права у нього являються народна свідомість і воля, а не держава (Теорія держави і права);

Справжня любов не знає перешкод. Отже Клокло та Максим беруть шлюб безпосередньо за ґратами (З газет);

Донюнькалися! Тож їдьте, шукайте!(О.Гончар);

Ці підприємства завезли в першому півріччі 63% загальних обсягів імпорту світлих нафтопродуктів, з яких не стягували встановлені збори до бюджету. Відтак щомісяця бюджет втрачав приблизно 150 млн. грн. (З газет);

Для того, щоб слово сприймалося однаково всіма носіями мови, потрібно, щоб ті, хто говорить, і ті, хто сприймає мову на слух, могли однаково ототожнювати звуки, з яких складаються слова. Звідси – необхідність нормативної вимови, яка робить можливим спілкування за допомогою мовлення (О.Усатий).

Подібність складносурядних та безсполучникових речень також і в частотності появи в тексті конструкцій з експлікаторами наслідку. Як і складносурядні, безсполучникові складні речення з експлікаторами наслідку також найбільш типові для наукового стилю.

ВИСНОВКИ

У висновках подаються підсумки дослідження. Серед комунікативних одиниць важливе місце посідають складні речення з компонентом наслідку. Урахування взаємозв'язку філософського, логічного і лінгвістичного трактування категорії наслідку дозволило встановити її специфіку в семантичній структурі складного речення: компонент наслідку виступає як реальна подія, спричинена іншою подією, у взаємозв'язку яких спостерігається часова послідовність або відносна одночасовість їх здійснення. Під події підводяться будь-які зміни речей і явищ об'єктивного світу – фізичні, біологічні, психічні, соціальні. У мові вони втілюються в закриті, негнучкі структури, в яких перша предикативна частина формулює причину, підставу, а друга – наслідок в експліцитному чи імпліцитному вираженні.

Експліцитне семантико-синтаксичне вираження наслідку знаходить втілення в складних конструкціях з давнім складеним сполучником так що і новоутвореними складеними сполучниками внаслідок чого, в результаті чого, від чого, завдяки чому, через що, які складаються з поєднання прийменника і відносного займенника що в родовому, давальному і знахідному відмінках. Наявність відносного займенника служить вказівкою на віднесеність другої частини до першої, а прийменник становить семантичну ознаку сполуки. Конструкції з цими складеними сполучниками відчутно витіснили складнопідрядні речення з сполучником так що. Пов'язано це із здатністю новітніх складених сполучників завдяки наявності в них семантичного компонента виразніше передавати наслідок, результат, висновок. Ця їхня властивість використовується головно в писемній формі мови, що дозволяє віднести їх до розряду книжних сполучників.

Принципова відмінність цих сполучників від сполук перелічених прийменників з вказівними займенниками на зразок внаслідок цього, в результаті цього, від цього(того), завдяки цьому, через це (те) полягає в неможливості (1) сполучатися з сурядними сполучниками і та а (у значенні і) і (2) виділяти підрядну частину в окреме висловлення і ставити його на письмі після крапки ці ознаки новостворених складених сполучників відповідають категоріальним властивостям сполучників підрядності: бути показником предикативного зв'язку і не поєднуватися з сполучниками сурядності. Як сполучники підрядності, створені для виразної передачі наслідку, вони не припускають парцеляції підрядної частини. Пояснення цього в тому, що їх використання на початку висловлення пов'язане з утворенням питального речення (пор.: Внаслідок (в результаті) чого це сталося?). Тому членування складнопідрядного речення на окремі висловлення може викликати неадекватне розуміння змісту передбачуваної складної конструкції.

Сполуки ж повнозначних слів з вказівними займенниками припускають поєднання з сурядними сполучниками і розрив складної конструкції на два висловлення. Пояснюється це тим, що вказівним займенникам на противагу відносному займеннику що не притаманна відносність, тому прийменниково-займенникові поєднання не можна визнати сполучниками. Речення з такими сполуками можуть бути або складносурядними, якщо прийменниково-займенникові сполуки стоять при сурядних сполучниках і або а (у значенні і), чи безсполучниковими, якщо вони вжиті без цих сполучників. За припустимістю стояти при сурядних сполучниках і та а (у значенні і) немає достатніх підстав уважати сполучниками такі слова як тому, отже, тож, що їх окремі дослідники схильні кваліфікувати сполучниками. У складносурядних і безсполучникових складних реченнях перелічені вище прийменниково-займенникові сполуки, а також названі вище слова виконують роль експлікаторів наслідку.

Наявність експлікаторів наслідку дозволяє розширити уявлення про складносурядні речення причиново-наслідкової семантики, зокрема стає можливим виділити два їх види: (1) складносурядні речення, у яких причиново-наслідкові відношення встановлюються на основі семантики співвідносних предикативних частин, (2) складносурядні речення, у яких наслідкові відношення експлікуються прийменниково-займенниковими сполуками або словами тому, отже, значить, звідси, таким чином, відтак, внаслідок, в результаті. Дослідження доводить, що речення другого виду є частотно найбільш поширеними сполучниковими структурами вираження причиново-наслідкових відношень у книжних стилях. Складнопідрядні речення з так що трапляються надто рідко. Семантична невиразність цього сполучника підрядності з успіхом замінюється новоствореними складеними сполучниками підрядності типу внаслідок чого, в результаті чого, від чого, завдяки чому, через що і в найбільшій мірі поєднанням сурядних сполучників і та а (у значенні і) з експлікаторами наслідку.

Складносурядні речення без експлікаторів, становлячи ознаку розмовно-побутового мовлення, з книжних стилів засвідчуються лише в творах художньої літератури і в окремих газетних жанрах.

Можливість використання експлікаторів наслідку без поєднання з сурядними сполучниками і та а (у значенні і ) спричинює виділення, як і в складносурядних реченнях, двох видів безсполучникових речень: безсполучникових складних речень без експлікаторів у другій частині і безсполучникових складних речень з експлікаторами наслідку тому, , в результаті цього (в результаті), внаслідок цього (внаслідок), завдяки цьому, через це (те), від цього (того), отже, тож, таким чином, відтак, значить, звідси, які вживаються як на початку наслідкової предикативної частини безсполучникового складного речення, так і на початку окремого висловлення. Схожість складносурядних і безсполучникових складних речень – у двох видах (видо-часової і способової) характеристики причиново-наслідкових відношень, які є граматикалізованими засобами семантико-синтаксичного зв'язку предикативних компонентів з імпліцитним вираженням причини і наслідку. Складносурядні і безсполучникові складні речення подібні тим, що види структур з імпліцитним вираженням наслідку засвідчуються лише в двох книжних стилях – художньому і публіцистичному.

Несхожість складносурядних і безсполучникових складних речень у тому, що на відміну від складносурядних речень до поділу безсполучниково побудованих предикативних частин на окремі висловлення не можна застосувати поняття парцеляції. Парцеляція пов'язана з розщепленням сполучникових складних речень, у яких на порушення граматичної єдності вказує самостійне вживання другої частини, що починається сполучником. Відсутність сполучника в безсполучниковому реченні позбавляє можливості вбачати у відокремленому в усному і писемному мовленні наслідковому компоненті парцеляцію. Розщеплення безсполучниково з'єднаних складових компонентів, що формують відношення наслідку, становить елемент тексту. У близькості до тексту – характерна ознака безсполучникових складних речень причиново-наслідкової семантики.

Активне використання експлікаторів наслідку в складносурядних і безсполучникових складних реченнях відбиває одну з важливих тенденцій у розвитку мови – прагнення до розщеплення засобів чіткої й однозначної передачі причиново-наслідкового відношення в системі складних речень української мови.

Разом з тим аналіз обраної теми відкрив перспективи подальшого її вивчення як з погляду встановлення семантичних відтінків кожного з розглядуваних типів складних речень, так і з погляду виявлення лексичних і текстових можливостей у передачі відношень наслідку.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Основний зміст дисертації відбито в публікаціях:

1. Мисенко Н.В. О статусе сложных предложений следствия, содержащих компоненты типа И ПОЭТОМУ, ПОЭТОМУ // Русская филология. Украинский вестник. – Харьков, 2000.– №3-4 (17). – С.73-75.

2. Мисенко Н.В. Безсполучникові складні речення з наслідковим компонентом // Лінгвістичні дослідження: Збірник наукових праць. – Вип.4. – Харків: ХДПУ, 1999. – С.153-156.

3. Мисенко Н.В. Причиново-наслідкові відношення в безсполучникових складних реченнях і в текстових утвореннях // Лінгвістичні дослідження: Збірник наукових праць. – Вип. 5. – Харків: ХДПУ, 2000. – С.210-215.

4. Мисенко Н.В. Складнопідрядне речення з предикативною наслідковою частиною // Вісник Луганського державного пед. ун-ту. – №3 (35).– Луганськ, 2001. – С.53-57.

АНОТАЦІЇ

Кринська Н.В. Семантико-синтаксична категорія наслідку в складному реченні у книжних стилях української мови. – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.02.01. – українська мова. Харківський державний педагогічний університет імені Г.С.Сковороди, Харків, 2001.

У дисертації вперше в україністиці комплексно розглядається категорія наслідку в межах різних типів складних речень – складнопідрядних, складносурядних і безсполучникових. Доведено, що у складнопідрядних реченнях наслідку, крім складеного сполучника так що, функціонують новостворені складені сполучники внаслідок чого, в результаті чого, від чого, завдяки чому, через що. Обґрунтована їх відмінність від прийменниково-займенникових утворень на зразок внаслідок цього, в результаті цього, від цього(того), завдяки цьому, через це (те). Їх принципова несхожість ґрунтується на функціональній різниці відносного і вказівних займенників.

Показано, що для вираження наслідку в складносурядних речення причиново-наслідкової семантики і безсполучникових реченнях з компонентом наслідку широко використовуються експлікатори наслідку у вигляді прийменниково-займенникових поєднань і окремих слів, таких як тому, отже, звідси, значить, відтак, внаслідок, сполук таким чином, в результаті.

Ключові слова: причиново-наслідкові відношення, складнопідрядні речення наслідку, складносурядні речення причиново-наслідкової семантики, безсполучникові складні речення з компонентом наслідку, експлікатор наслідку.

Крынская Н.В. Семантико-синтаксическая категория следствия в сложном предложении в книжных стилях украинского языка. – Рукопись. Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.01 – украинский язык. Харьковский государственный педагогический университет имени Г.С.Сковороды.

В диссертации впервые в украинистике рассматривается категория следствия в рамках разных типов сложных предложений – сложноподчиненных, сложносочиненных и бессоюзных. Доказано, что в сложноподчиненных предложениях, кроме составного союза так що, функционируют новосозданные составные подчинительные союзы внаслідок чого, в результаті чого, від чого, завдяки чому, через що. Обосновано их отличие от предложно-местоименных образований типа внаслідок цього, в результаті цього, від цього(того), завдяки цьому, через це (те). Отличие их в том, что относительное местоимение, входящее в состав союза, обладает свойством присоединения. Он указывает на отнесенность второй части к первой, а предлог представляет семантическую характеристику, вследствие чего образуется неразделимое соединение – составной подчинительный союз.

Принципиальное отличие следственных союзов от соединений предлогов с указательными местоимениями состоит в том, что:

1) следственные союзы не соединяются с сочинительными союзами і или а (в значении і);

2) придаточная часть с составными следственными союзами не выделяется в отдельное высказывание как парцеллят.

Учитывая эти признаки следственных союзов, нет достаточных оснований считать союзами такие слова как тому, отже, тож, которые иногда получают