ІНСТИТУТ АГРАРНОЇ ЕКОНОМІКИ

УКРАЇНСЬКОЇ АКАДЕМІЇ АГРАРНИХ НАУК

УДК 631.1: 634. 1/. 7 + 635: 334.5

КУЧЕРЕНКО Світлана Миколаївна

ОРГАНІЗАЦІЯ І ЕФЕКТИВНІСТЬ

ПЕРЕРОБКИ ПЛОДООВОЧЕВОЇ ПРОДУКЦІЇ

В СИСТЕМІ СПОЖИВЧОЇ КООПЕРАЦІЇ

Спеціальність 08.06.01 – економіка підприємства

і організація виробництва

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

КИЇВ – 2001

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті аграрної економіки Української академії аграрних наук.

Науковий керівник: доктор економічних наук, доцент

Зіновчук Віталій Володимирович

Інститут аграрної економіки УААН,

головний науковий співробітник

відділу підприємництва

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор,

заслужений економіст України

Шестопаль Олександр Миколайович

Інститут садівництва УААН,

головний науковий співробітник

лабораторії економіки

кандидат економічних наук,

старший науковий співробітник

Коновалов Іван Васильович

Інститут аграрної економіки УААН,

провідний науковий співробітник

відділу форм господарювання

Провідна установа: Тернопільська академія народного господарства Міністерства освіти і науки України,

кафедра економіки, організації і планування АПК

Захист відбудеться “ 20 ” червня 2001 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.350.02 по захисту дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук в Інституті аграрної економіки УААН за адресою: 03680, м. Київ, МСП, вул. Героїв оборони, 10, 3-й поверх, конференц-зал.

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Інституту аграрної економіки УААН.

Автореферат розісланий “ 18 ” травня 2001 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат економічних наук,

старший науковий співробітник Пулім В.А.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

Актуальність теми. Споживча кооперація завжди відігравала значну роль у розвитку агропромислового виробництва на Україні, особливо – в обслуговуванні сільського населення. І сьогодні всі докорінні перетворення, що відбуваються в АПК, знаходять відображення в економічній діяльності споживчої кооперації, суттєво впливаючи на функціонування всієї системи Укоопспілки. Вона характеризується багатогалузевою направленістю своєї діяльності та зберігає відносно розвинуту інфраструктуру, обслуговуючи понад 25% населення України, в тому числі мешканців 28 тис. сільських населених пунктів. Питома вага споживчої кооперації у загальному товарообігу країни в останні роки складає 7–8%. Переробними підприємствами Укоопспілки виробляється: хліба та хлібобулочних виробів 12%, безалкогольних напоїв – 3, консервів – 9, ковбасних виробів – 10,4% від загальнодержавного виробництва. Проте економічна криза, що охопила народне господарство, не обійшла й споживчу кооперацію, вона втратила значну частину ресурсного потенціалу, зменшила свою частку у національному доході країни. Зменшення обсягів кооперативного товарообігу, промислового виробництва і заготівель призвело до скорочення грошових надходжень і перешкоджає процесу розширеного відтворення. Тому підвищення ефективності виробництва на основі удосконалення його організації в системі споживчої кооперації є важливою економічною проблемою, що визначає актуальність обраної теми дисертаційного дослідження, її наукове та практичне значення.

Стан вивчення проблеми. Більшість сучасних наукових розробок теоретичного і прикладного характеру, що стосуються споживчої і сільськогосподарської кооперації містять обґрунтування методологічних і певних методичних аспектів адаптації існуючої системи до умов ринкової трансформації і формування кооперативного руху як системи. Зокрема, цим питанням присвячені наукові праці М.Алімана, В.Апопія, С.Бабенка, Г.Башнянина, П.Борщевського, С.Гелея, В.Гончаренка, Я.Гончарука, В.Зіновчука, О.Крисального, І.Лукінова, М.Маліка, В.Месель-Веселяка, Л.Молдаван, О.Онищенка, М.Овчарука, П.Саблука, В.Семчика, В.Юрчишина.

Питання ефективності виробництва і переробки продукції садівництва і овочівництва та стратегічне значення цієї галузі для продовольчої безпеки держави розглянуті В.Бойком, Л.Дейнеко, О.Єрмаковим, М.Коденською, І.Коноваловим, В.Криворучком, В.Лазнею, В.Майдебурою, О.Шестопалем, А.Шумейком та іншими. В той же час потребують нового вивчення питання організаційно–технологічного забезпечення переробних підприємств і підвищення якості та конкурентоспроможності їх продукції, організація сировинної бази, поглиблення інтеграції сільського господарства і споживчої кооперації. Все це вимагає системності і комплексного підходу до вивчення проблеми, що обумовило необхідність проведення окремого дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконувалась в рамках програми наукових досліджень Інституту аграрної економіки УААН, сформованої на виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 27 грудня 1990 р. № 390 “Про прискорення розвитку фундаментальних і прикладних досліджень по підвищенню ефективності використання науково-технічних розробок у розв'язанні продовольчої проблеми” (1991-1995 рр.) та проблеми “Розробити методологічні та організаційно-економічні засади розвитку підприємництва та кооперації в агропромисловому виробництві” на 1996-2000 рр., визначених програмою “Наукові основи аграрної політики трансформування економічних відносин агропромислового виробництва в ринкові умови" (номер державної реєстрації 0196V016303 від 25.07.1996 р.)

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є вивчення проблеми розвитку кооперування і обґрунтування напрямів удосконалення організації та підвищення ефективності переробки плодоовочевої продукції підприємствами споживчої кооперації у процесі ринкових перетворень в агропромисловому комплексі.

Для досягнення поставленої мети визначались завдання, які роблять його цілісним і які об'єднані в такі групи.

Перша група завдань полягає в розробці і визначенні теоретичних та методологічних аспектів реформування системи споживчої кооперації, а саме: визначення суті та процесу еволюції переробної промисловості в споживчій кооперації як складової економіки країни; вивчення загальноекономічних передумов та висвітлення теоретичних засад кооперації; визначення ролі споживчої кооперації у формуванні аграрного ринку; оцінка вітчизняного та зарубіжного досвіду розвитку кооперації і в зв'язку з цим – розкриття необхідності і проблем реформування споживчої кооперації України.

Друга група завдань передбачає аналіз сучасного стану переробки сільськогосподарської продукції споживчою кооперацією у плодоовочевому підкомплексі. Обгрунтовується роль та місце споживчої кооперації в АПК як засобу залучення сільських товаровиробників до аграрного ринку, виявляються можливі шляхи розвитку переробки плодоовочевої продукції, як необхідної умови підвищення рівня сільськогосподарського виробництва та стабільного постачальника внутрішнього та зовнішнього ринків якісними продуктами харчування, а також вивчення питань організації виробництва переробних підприємств; проводиться економічна оцінка стану виробництва плодоовочевої продукції та розробляється механізм організації сировинного постачання як одного з головних факторів, що визначає економічну ефективність виробництва консервів.

Третя група завдань полягає у визначенні та обґрунтуванні напрямів удосконалення організації виробництва та підвищення ефективності переробки плодоовочевої продукції на основі інтеграції виробництва, удосконалення системи заготівель і технологій переробки, поліпшення матеріально-технічного постачання; розробці пропозицій щодо вдосконалення економічних відносин з постачальниками сировини і системи збуту консервів. Одним з напрямів ефективного використання консервної промисловості в сучасних умовах передбачається обгрунтування створення особливої заготівельно-переробно-збутової системи, яка базується на взаємовигідних міжгалузевих зв'язках із сільським господарством та промисловому обслуговуванні сільського і міського населення.

Об'єктом дослідження обрано консервні заводи Вінницької, Кіровоградської та Черкаської облспоживспілок та Уманське кооперативне підприємство “Уманський консервний завод”.

Предметом дослідження є теоретичні, методологічні і прикладні питання організації переробки плодоовочевої продукції та підвищення ефективності функціонування овочеплодопереробної промисловості в системі споживчої кооперації.

Інформаційною базою дослідження послужили відповідні Закони України та Укази Президента України щодо діяльності споживчої кооперації, розвитку сільськогосподарських кооперативів, формування та функціонування аграрного ринку, матеріали з’їздів споживчої кооперації України, статистичні дані Міністерства аграрної політики України, Держкомстату, Укоопспілки, річні звіти консервних заводів, літературні джерела тощо.

Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дослідження слугували діалектичний метод пізнання та системний підхід до вивчення економічних процесів, які відбуваються у спільному для споживчої кооперації та сільського господарства ринковому середовищі. В процесі дослідження використовувались історико-економічний, статистико-економічний, монографічний, абстрактно–логічний, балансовий методи економічних досліджень.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в опрацюванні теоретичних і практичних положень організації і ефективності переробки плодоовочевої продукції на підприємствах системи Укоопспілки в умовах проведення аграрної реформи і розвитку ринкових відносин в АПК.

Сутність наукової новизни основних результатів дослідження:

-

-

-

-

-

-

-

-

Практичне значення одержаних результатів. Практична значимість результатів дослідження полягає в розробці конкретних напрямів організації та підвищення ефективності переробки плодоовочевої продукції підприємствами споживчої кооперації при одночасному удосконаленні сировинної бази консервних заводів. Результати дослідження використані при підготовці пропозицій щодо підвищення ефективності консервних підприємств системи Укоопспілки розглянуті і прийняті до впровадження кооперативним підприємством “Уманський консервний завод” (довідка №293 від 2 жовтня 2000 р.), Укоопспілкою (довідка №63 від 1 березня 2001 р.), а також при розробці заходів щодо посилення інтеграційних зв’язків з агровиробниками в Новоархангельському райспоживтоваристві Кіровоградської облспоживспілки (довідка №15 від 23 березня 2001 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною роботою здобувача і всі наукові результати отримані автором особисто. Зокрема, вивчено стан переробки плодоовочевої продукції в системі споживчої кооперації та інтеграційних процесів у галузі, узагальнено досвід розвитку плодоовочевого підкомплексу та обґрунтовано заходи щодо поліпшення його функціонування в ринковому середовищі шляхом забезпечення стабільної сировинної бази і відродження кооперативних основ споживчої кооперації. Автором вперше запропоновано організацію сировинної бази на триступеневому рівні: концентрацією виробництва в спеціалізованих господарствах, організацією заготівлі від приватного сектору, охопленням найвіддаленіших районів оптовою системою заготівель.

Апробація результатів дисертації. Основні результати досліджень доповідались і обговорювались на науково-практичному семінарі, присвяченому міжрегіональному багатогалузевому гуртовому ярмарку (м. Львів, 1994 р.), на науково-практичній конференції “Проблеми економіки агропромислового комплексу і формування його кадрового потенціалу” (м. Харків, 2000 р.), на ІІ з’їзді Національної спілки сільськогосподарських кооперативів України (м. Київ, 2000 р.), на Міжнародній науково-практичній конференції “Теоретичні та прикладні аспекти розвитку кооперативного руху в сільському господарстві” (м. Полтава, 2001 р.).

Публікації. За результатами дослідження опубліковано 5 наукових праць загальним обсягом 1,5 друк. арк., в тому числі три у наукових фахових виданнях.

Обсяг і структура дисертаційної роботи. Дисертація викладена на 187 сторінках комп'ютерного тексту, складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних літературних джерел, включає 43 таблиці, 5 рисунків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У першому розділі – "Теоретичні засади організації і ефективності переробки плодоовочевої продукції в системі споживчої кооперації" – розглянуті питання організаційного забезпечення переробної галузі в еволюційному розвитку кооперативних відносин, економічної сутності ефективності переробки, обгрунтовується роль споживчої кооперації у формуванні ринку продовольства, акцентується увага на необхідності реформування системи споживчої кооперації України. Встановлено, що вирішення проблем організації та підвищення ефективності функціонування переробних підприємств залежать від мобілізації і використання їх внутрішніх резервів, насамперед кооперативних відносин, а її прибутковість є головним вектором діяльності переробної галузі споживчої кооперації.

З огляду на розвиток економічних відносин у народному господарстві поняття "ефективність" трактується неоднозначно. В залежності від організаційної, соціальної, економічної сторони діяльності, вимог існуючої суспільної формації розрізняють соціальну та економічну ефективність. Соціальна ефективність переробної промисловості споживчої кооперації виражає ступінь задоволення особистих потреб сільського та міського населення в продуктах харчування, надання послуг заготівельно-переробного характеру, підвищення купівельної спроможності населення через зайнятість. Соціальна ефективність виробництва споживчої кооперації визначається обслуговуванням чверті населення України, забезпеченням у суміжних сферах діяльності до 500 тис. робочих місць і тим, що вона є головним виробником ряду життєво необхідних товарів, зокрема хліба, ковбасних виробів, плодоовочевих консервів тощо.

У співставленні поглядів і різних наукових точок зору окремих вчених економічна ефективність виражає результативність виробництва шляхом порівняння затрат і одержаного результату. Ефективність виробництва в агропромисловому комплексі, як економічну категорію, розглядають у двох аспектах. З одного боку, під ефективністю традиційно розуміють економічний результат всієї господарської системи в цілому, що опосередковується через: а) підвищення продуктивності праці і фондовіддачі; б) зниження енерго-, трудо-, матеріалоємності; в) поліпшення якості продукції; г) контроль над витратами, що забезпечує їх зниження на одиницю продукції; д) збільшення прибутку і підвищення рентабельності виробництва. З іншого боку, ефективність агропромислового виробництва відображає ступінь використання ресурсів у процесі виробництва матеріальних благ на рівні підприємства, галузі, підкомплексу. В складній економічній ситуації перехідного періоду ефективність часто пов’язують з поняттям сталості (або стабільності) виробництва, що характеризується не традиційними показниками, які застосовувалися за командно-адміністративної економіки, а якісною характеристикою спроможності підприємства до виживання у скрутних економічних умовах та під впливом ринкового середовища. Її вимірювання стає складною дослідницькою проблемою, вирішення якої грунтується на урахуванні комплексу взаємопов’язаних факторів.

Виникнувши в ХІХ ст. для взаємодопомоги незахищених верств населення, головним чином селянства, споживча кооперація поступово перетворилась в одну з важливих соціально-економічних структур держави. Її розвиток у дорадянський період підтвердив можливість гармонійного поєднання інтересів селянства, держави і суспільства в цілому. Отже, стала очевидною її соціальна спрямованість, а стабільність і динамічний розвиток засвідчили про економічну ефективність. З 1921 р. розпочинають діяльність великі консервні, ковбасні, кондитерські, макаронні підприємства. Значно розширились потужності консервних заводів у 20-30 роках ХХ ст. Через систему заготівель кооператори організовували постачання міст овочами, плодами, ягодами, м'ясом. Сільський пайовик був заінтересований у довгостроковому співробітництві. Додержання суворого техніко-технологічного контролю, розробка нових технологій дозволяли підтримувати торговий імідж продукції. Завдані війною значні збитки були ліквідовані в повоєнні роки. За період 1958-1966 рр. збудовано 38 консервних заводів, які були найприбутковішими в системі споживчої кооперації. Один тільки Уманський консервний завод давав 1/8 прибутку консервної галузі Укоопспілки. У 70-80 рр. переробна промисловість розвивається відповідно до вимог сучасних технологій, створюється торговельна інфраструктура з мережею універсальних та спеціалізованих магазинів, зміцнюються прямі зв'язки з виробниками сільськогосподарської продукції, досягається максимальне використання виробничих потужностей. Проте в подальшому становлення споживчої кооперації відбувалось в складних умовах кардинальних політичних перетворень та глибоких економічних потрясінь.

В даний час, коли відбувається трансформація форм господарювання на селі і розбудова аграрного ринку, постало питання про відродження споживчої кооперації та покладання на неї суттєвих завдань у формуванні кооперативного сектору національної економіки. Ця система ще володіє достатньо міцною виробничою базою, розгалуженою заготівельною і торговельною мережею, досвідченими кадрами тощо. Аграрна реформа в сільському господарстві адекватно обумовлює необхідність подальшої адаптації споживчої кооперації до умов ринкової економіки і демократичного суспільства. Ці принципові перетворення є фундаментальною засадою подальшого існування та ефективного функціонування споживчої кооперації в ринкових умовах.

У другому розділі – “Сучасний стан переробки плодоовочевої продукції в системі споживчої кооперації” – показано місце і роль споживчої кооперації в плодоовочевому підкомплексі України, а також аналізується ефективність виробництва і переробки плодоовочевої продукції в період реформування сільськогосподарських підприємств. Розглядаються організаційно-економічні аспекти функціонування сировинних баз консервних заводів і взаємозв'язок та взаємозалежність сільського господарства і споживчої кооперації. Сьогодні у системі споживчої кооперації налічується понад 2 тис. виробничих підприємств, серед яких 95 консервних заводів (рис. 1).

Умовні позначення: 1 ? хлібозаводи; 2 ? підприємства з виробництва ковбас і копченостей; 3 ? пункти для забою худоби; 4 ? непродовольчі підприємства; 5 ? підприємства з випуску безалкогольних напоїв; 6 ? підприємства з переробки риби; 7 ? консервні підприємства.

Проведений аналіз виявив тенденцію зростання виробництва консервів, більш ефективного використання потенціалу підприємств (табл. 1). Заготівельно-виробничо-торговельна діяльність споживчої кооперації сприяє економічному і соціальному розвитку регіонів України, зміцненню її економічної незалежності, розширенню товарно-грошових відносин, розвиває недержавний сектор економіки. В багатьох районах грошові надходження від організацій Укоопспілки складають 10-50% загальних бюджетних надходжень. Обсяги реалізації окремих виробів, особливо харчової групи на селі, в основному задовольняють потреби населення. За останні роки 8-10% загального обсягу виробництва товарів народного споживання припадає на частку переробки фруктів, овочів, баштанних культур.

1.

Види продукції | Обсяги виробництва, туб | Товарна продукція в діючих оптових цінах, тис. грн.

1998 р. | 1999 р. | 2000 р. | 1998 р. | 1999 р. | 2000 р.

Консерви – всього | 80791 | 109579 | 129219 | 34631 | 50296 | 59719

в т.ч. овочеві (без овочевих і томатних соків, пасти, пюре, соусів, напоїв) | 17449 | 28946 | 24303 | 7297 | 13628 | 13399

томатні (сік, паста, пюре, соуси, напої) | 21563 | 15717 | 13167 | 9017 | 7969 | 7442

фруктові (включаючи соки) | 29123 | 49859 | 73483 | 9278 | 14021 | 22857

з них: компоти | 440 | 240 | 1295 | 179 | 139 | 819

повидло | 7288 | 7671 | 6070 | 3324 | 3892 | 3934

варення та джеми | 1510 | 632 | 1618 | 1465 | 619 | 2384

соки фруктові | 13628 | 26783 | 55701 | 2828 | 5467 | 11574

соки овочеві стерилізовані | 411 | 429 | 2734 | 148 | 197 | 885

інші плодоовочеві консерви | 2341 | 456 | 2696 | 177 | 175 | 405

Споживчою кооперацією виробляється до 120 найменувань товарів народного споживання, проте низька купівельна спроможність споживачів, застаріла матеріально-технічна база підприємств, послаблення інтеграційних зв'язків з постачальниками зменшили виробництво продуктів харчування. Особливо страждає споживча кооперація від спаду сільськогосподарського виробництва. Це прослідковується на прикладі плодоовочевого підкомплексу. Основними постачальниками споживчої кооперації сільськогосподарськими продуктами є особисті підсобні господарства населення та реформовані сільськогосподарські підприємства. У суспільному секторі виробництво плодів та ягід за 1995-1999 рр. зменшилось в 3,5 рази, овочів майже в 2 рази. Через це рівень споживання фруктів та овочів, який відбиває соціальну ефективність роботи галузей з виробництва плодів, ягід, овочів та баштанних культур, складає на Україні лише 23 кг фруктів у розрахунку на душу населення або менше третини норми, овочів та баштанних – 90 кг або 88% рекомендованого фізіологічного рівня.

Динаміка споживання плодів та ягід, овочів і баштанних культур за 1991-2000 рр. має тенденцію до зниження і помітно не досягає рекомендованих норм. Рівень споживання плодоовочевої продукції різниться по регіонах України. Найбільш повне задоволення потреб населення в овочах (120-140 кг на душу населення) у Херсонській, Черкаській та Кіровоградській областях, фруктів – у Вінницькій, Закарпатській, Полтавській областях, Автономній Республіці Крим (40-56 кг).

Важливим фактором незадовільного забезпечення населення продуктами садівництва та овочівництва є низький рівень їх виробництва: в середньому 1,7 млн. т фруктів за рік (1994-1999 рр.) по всіх категоріях господарств, овочів – 5,35 млн. т, що складає відповідно лише 65,4 і 72,2% від середнього рівня їх виробництва у 1986-1990 рр. Спад виробництва фруктів і овочів викликаний скороченням площ під садами, овочевими культурами і зниженням їх урожайності. Разом з тим ринкові трансформації протягом останніх десяти років привели до перерозподілу відповідно і сфер виробництва. Спостерігається зміщення виробництва продукції плодоовочівництва в приватний сектор. Наприклад, в 1990 р. у всіх категоріях господарств України виробництво плодів і ягід становило 2902 тис. т, овочів – 6666 тис. т. Сільськогосподарські підприємства відповідно виробляли 46,4% плодів і 73,1% овочів, а господарства приватного сектора – 53,6% плодів і 26,9% овочів. У 1999 р. по всіх категоріях господарств вироблено 766 тис. т плодів і 5324 тис. тонн овочів. Питома вага їх виробництва сільськогосподарськими підприємствами склала 11,6% плодів та 16,7% овочів, а господарствами приватного сектора відповідно 88,4% і 83,3%. Це означає, що приватний сектор став основним виробником плодоягідної та овочевої продукції в Україні.

Криза плодоовочевої галузі відбилась і на консервному виробництві, яке за період 1990-1999 рр. в Україні зменшилось в 4,2 рази. Разом з тим, починаючи з 1998 р., почалося поступове відродження консервного виробництва. Так, темпи росту випуску плодоовочевих консервів в 1999 р., порівнюючи з 1996 р., підвищились у 1,9 рази, в розрахунку на душу населення їх виробництво становило 17,4 умовних банок проти 8,9 у 1996 р. Така ж тенденція спостерігається на консервних підприємствах споживчої кооперації, які виробляють 15-20% загальнодержавного випуску плодоовочевих консервів. За 1995-1999 рр. питома вага плодоовочевих консервів у загальному обсязі виробництва консервів Укоопспілки становить понад 90%. Подібна ситуація спостерігається на 14 консервних заводах Вінницької, Кіровоградської, Черкаської облспоживспілок.

Розвиток плодоовочевого підкомплексу, в тому числі консервної промисловості, залишається і надалі перспективним сектором економіки. Це визначається сприятливими природними та економічними умовами, які необхідні для галузі садівництва і овочівництва. Не становить проблеми й забезпечення консервної промисловості олією, цукром, кислотами, прянощами тощо. Досвід докризового періоду та окремих й нині успішно діючих підприємств свідчить, що комбінування плодоовочевої переробки з виробництвом м’ясо-рослинних консервів суттєво пом’якшує сезонність надходження рослинної сировини, продовжуючи період її переробки в межах 40% і забезпечує ефективне використання обладнання, виробничих площ та трудових ресурсів.

Розвиток консервної промисловості сприяє зайнятості сільського населення як безпосередньо у сільському господарстві, так і на переробних підприємствах. Наприклад, у системі Укоопспілки на консервному підприємстві середньої потужності (6-8 муб) працює 150-300 чол., і таке підприємство переробляє до 1-2 тис. тонн сільськогосподарської сировини за рік.

Значна кількість консервних підприємств Укоопспілки розміщена у центральному регіоні України і особливо у Черкаській та Вінницькій областях, які за середньодушовим виробництвом консервів у 1999 р. перевищували загальнодержавний показник відповідно у 1,6 та 2,3 рази (табл. 2). Вищий рівень розвитку консервної промисловості спостерігається на Черкащині, що обумовлено розвинутою сировинною базою, наявністю плодосховищ з регульованим середовищем, ґрунтовним науковим забезпеченням галузі, багаторічним досвідом місцевих фахівців.

2. Обсяги виробництва консервів у окремих областях
центрального регіону України, 1999 р.

Області | Вироблено млн. умовних банок | Питома вага в загальній кількості, %

всього | в т. ч. облспожив-спілкою | з них плодо-овочеві | облспожив-спілки | з них плодо-овочеві

Вінницька | 101 | 18 | 17,9 | 17,8 | 17,6

Кіровоградська | 3 | 1,5 | 1,48 | 50 | 49,3

Черкаська | 55 | 13 | 12,5 | 23,6 | 22,7

Всього по Україні | 1186 | 110 | 102 | 9,3 | 8,6

Особливу увагу в дослідженні було приділено організації сировинної бази переробних підприємств споживчої кооперації, як одному з найголовніших факторів підвищення ефективності їх роботи (відомо, що витрати на заготівлю сировини сягають до третини від загальної їх суми). Пряма залежність між кількістю отриманої сировини та обсягами готової продукції визначає виробничий потенціал консервних заводів. Встановлено, що структура надходження сільськогосподарської сировини на переробні підприємства споживчої кооперації нині визначається з урахуванням попиту і пропозиції консервованої продукції на внутрішньому та зовнішньому ринках, а ефективність переробки значною мірою залежить від технології виробництва, сортів, системи транспортування, вмісту сухих речовин, лежкоздатності, радіусу доставки, кон'юнктури ринку.

З метою підвищення ефективності переробки і забезпечення стабільних каналів надходження якісної сировини переробним підприємствам рекомендовано при укладанні відповідних договорів забезпечувати своїх постачальників необхідною нормативно-технічною документацією з питань стандартизації продукції і, перш за все, в частині контролю її якості та асортименту у розрізі окремих сортів; розробляти графіки щоденного, навіть погодинного завозу овочів та фруктів. Доцільно проводити аналіз ареалу надходження сировини з визначенням стратегічних партнерів-постачальників шляхом запровадження трирівневого механізму організації сировинної бази: концентрацією виробництва в спеціалізованих господарствах, організацією заготівлі від приватного сектору, охопленням найвіддаленіших районів оптовою системою заготівель. По суті, налагодження стабільних партнерських зв’язків і безперебійних каналів постачання сировини є одним із стратегічних факторів забезпечення ефективності переробних підприємств на перспективу.

У третьому розділі – “Напрями удосконалення організації виробництва і підвищення ефективності переробки плодоовочевої продукції в системі споживчої кооперації” – обґрунтовано напрями підвищення ефективності консервного виробництва в системі споживчої кооперації, наголошено на посиленні інтеграційних зв'язків у процесі об'єднання виробників та переробників для просування кінцевого товару до споживачів на внутрішньому та зовнішніх ринках, а також удосконаленні економічних відносин та розвитку системи маркетингу.

Проведені дослідження дозволяють стверджувати, що консервне виробництво дає можливість зберегти споживчій кооперації результативність своєї економічної та соціальної функції. Воно забезпечує економічну незалежність і визначає конкурентоспроможність споживчої кооперації як системи. Протягом тривалого періоду консервна промисловість випускає товари, орієнтовані на забезпечення внутрішнього та зовнішнього ринків. При нинішніх умовах скорочення експортних поставок важливо зберегти такий вид продажу, який дозволяє реалізувати перероблені продукти виключно з місцевої сировини. Універсальність виробництва створюється переробкою декількох видів фруктів та овочів протягом року та диверсифікацією випуску різних харчових продуктів. При цьому концентрація на одному підприємстві переробки різних видів сировини сприяє застосуванню та комбінуванню різного технологічного обладнання.

Основою ефективного розвитку консервного виробництва залишається створення стабільної сировинної бази. Визначення направленості та використання потенціалу консервних заводів залежить від своєчасного забезпечення сировиною по кількості, якості, термінами надходження її окремих видів від підприємств різних форм господарювання. Сировинний фактор з його об'ємами, асортиментом формує транспортні витрати через радіус доставки, виконання заготівельного обігу по кількості та сумі, номенклатурі плодів, овочів і корегує фактичні обсяги вироблених консервів продовженням періоду використання потужностей, заміною сезонності на постійну роботу і в кінцевому результаті впливає на прибутковість, а отже на ефективність підприємства.

Підвищення ефективності переробки обумовлюється, зокрема, здешевленням сировини. В структурі собівартості плодоовочевих консервів на її частку припадає 27-55%. Використання виробничого потенціалу переробних підприємств на 25-30% дозволяє виробникам працювати перспективно над збільшенням обсягів та поліпшенням якості техніко-технологічних параметрів сировини.

В дослідженні обґрунтовані напрями розвитку плодоовочеконсервного виробництва в системі Укоопспілки для Вінницької, Кіровоградської, Черкаської областей, а також механізм залучення інвестицій у велике кооперативне підприємство на прикладі Уманського консервного заводу. По Укоопспілці заводи Вінницької, Черкаської, Кіровоградської областей та Уманського консервного заводу виробляли у 1993 р. 30,18%, в 1997 – 43,72, у 1998 – 49,2, у 1999 р. – 41,5% загальної кількості консервів.

Виявлення можливостей використання виробничого потенціалу, збалансованого ресурсного забезпечення, підвищення рівня ефективності плодоовочевої переробки в системі споживчої кооперації проведено на прикладі Уманського консервного заводу Черкаської області. Виробнича діяльність підприємства являє собою багатогалузеву систему, що охоплює декілька напрямів роботи харчової промисловості. Організація виробництва консервів включає також випуск металевої тари, кришки, літографування жесті, зберігання сировини в потужних холодильниках, різноманітне технологічне обладнання. Інвестиційна привабливість обумовлюється постійним удосконаленням організації і технології виробництва на основі досягнень науки і техніки в харчовій галузі, високою якістю і конкурентоспроможністю продукції, висококваліфікованим персоналом, гнучкою організацією виробничого процесу, облаштованими заводськими площами, досвідом випуску продукції на зовнішній ринок.

За останні роки переважаючим залишається випуск плодоовочевих консервів. Зокрема у 1996 р. він склав 74%, у 1997 – 97, у 1998 – 98, у 1999 – 73, у 2000 р. – 98% всього виробництва. Проте виробничі потужності консервного виробництва використовуються в середньому лише на 30%, з коливанням від 21% у 1996 р. до 44,1% у 2000 р. Забезпеченість основними виробничими фондами в середньому за період 1996-2000 рр. відносно висока – понад 21 млн. грн., середньорічна чисельність працюючих – 687 чол. Система взаємозв'язків підприємства, яка сформувалася в процесі агропромислової інтеграції, охоплює близько 400, до недавнього часу КСП, а нині реформованих аграрних підприємств і 200 фермерських та особистих господарств громадян, а також 20 кооперативних заготівельних організацій. В структурі реалізованої продукції переважають фруктові і овочеві консерви, які знаходять своїх споживачів як у Черкаській області, так і за її межами. Проте відчутною є поступова втрата експортних ринків, особливо в Росії, а також у деяких країнах далекого зарубіжжя через введення жорстких митних зборів.

Зменшення високої питомої ваги накладних витрат можливо досягти за рахунок зростання обсягів виробництва і для цього існують певні резерви, розгляду яких приділено значну увагу в дослідженні. Загальна ефективність роботи Уманського консервного заводу за 1996-2000 рр. приведена в таблиці 3.

3. Ефективність роботи Уманського консервного заводу, 1996-2000 рр.

П о к а з н и к и | Одиниці виміру | Роки

1996 | 1997 | 1998 | 1999 | 2000

Обсяги виробництва:
консерви | туб | 9168 | 11107 | 10009 | 13187 | 19386

пиво | тис. дал | 131 | 76 | 76,4 | 107,8 | 68,2

безалкогольні напої | тис. дал | 12 | 7,5 | 16,7 | 18,7 | 10,1

товари народного споживання | млн. грн. | 6,5 | 3,4 | 3,7 | 4,7 | 9,3

Обсяги реалізації продукції | -”- | 4,3 | 3,2 | 4,5 | 6,7 | 9,7

Товарна продукція в порівнянних цінах | -”- | 5,7 | 3,2 | 5,6 | 6,98 | 12,3

Товарна продукція в діючих цінах | -”- | 4,1 | 2,6 | 4,1 | 5,5 | 11,03

Собівартість товарної продукції | -”- | 4,6 | 3,3 | 4,6 | 6,1 | 11,07

Середньорічна вартість основних фондів промислового призначення
| -”-
| 20,5
| 25,9
| 20,8
| 24,5
| 24,6

Виробництво товарної продукції на 1 грн. основних фондів | коп. | 0,23 | 0,10 | 0,20 | 0,20 | 0,45

Прибуток, всього | млн. грн. | 0,4 | -0,73 | -1,1 | -1,3 | 0,39

в т.ч. від виробництва | -”- | 0,36 | -0,66 | -1,01 | -1,2 | 0,37

Рівень рентабельності | % | 9,9 | -21,9 | -23,73 | -20,2 | 3,5

Досвід Уманського консервного заводу показує, що для підвищення ефективності переробки плодоовочевої продукції необхідно, насамперед, збільшити обсяги виробництва якісних харчових продуктів з мінімальними витратами живої та уречевленої праці. Зокрема, необхідно розширювати асортимент та підвищувати технологічну якість сировини, заохочувати виробників до поставки сільськогосподарських продуктів належної кількості та якості, зменшувати втрати та використовувати відходи сировини, застосовувати сучасні технології промислової переробки, технічне та технологічне оновлення, реконструкцію діючих потужностей виробництва. Слід також раціонально використовувати енергоресурси, застосувати менш енергоємне виробництво, комбінування різних видів переробки та довготермінове зберігання рослинної і тваринної сировини для створення запасів матеріалів з метою продовження роботи в міжсезонний період, залучати до співпраці давальницьких постачальників як на короткотерміновій, так і на довготривалій основі. Разом з цим необхідно постійно займатися удосконаленням організації виробництва, реструктуризацією переробних підприємств, залучаючи до господарської діяльності системних та позасистемних інвесторів та розширенням маркетингового середовища на споживчому ринку.

Важливим фактором ефективності виробництва консервів є собівартість. Її зниження одне із головних завдань підприємства на найближчу перспективу. Висока собівартість спричиняє збитковість виробництва, рівень якої за окремими видами продукції коливався у 1998 р. від 1 до 44%. Крім витрат на сировину, особливо значні суми складають у всіх виробничих підрозділах накладні витрати (цехові, загальнозаводські, позавиробничі). Подібна ситуація спостерігається і на підприємствах Вінницької облспоживспілки (табл. 4).

4. Структура витрат переробних підприємств Вінницької облспоживспілки
на виробництво консервів у 1998-1999 рр.

Витрати | 1998 р. | 1999 р.

сума,
тис.грн. | питома вага,
% | сума,
тис.грн. | питома вага,
%

Сировина та матеріали | 4545,5 | 54,6 | 4796,6 | 53,4

Транспорт | 125,9 | 1,5 | 297,9 | 3,3

Паливо, електроенергія, вода | 417,5 | 5,0 | 899,0 | 10,0

Основна і додаткова зарплата з відрахуваннями | 1026,3 | 12,3 | 922,8 | 10,3

Загальновиробничі витрати | 2193,0 | 26,3 | 2060,8 | 23,0

Позавиробничі витрати | 25,3 | 0,3 | - | -

Всього повна собівартість | 8333,5 | 100 | 8977,1 | 100

Значну увагу в дослідженнях приділено посиленню інтеграційних зв'язків сільського господарства і споживчої кооперації. Встановлено, що вертикальна інтеграція на основі міжгалузевого кооперування підприємств різних юридично-

організаційних форм об'єднує первинних виробників сировини, переробників, торговельно-збутових партнерів і являє собою стратегічно важливий напрям формування ринково орієнтованого агропромислового комплексу.

Економічні зв'язки, що виникають при цьому, утворюють складну систему взаємодії господарюючих суб'єктів та забезпечують цілісність маркетингових каналів на основі їх підпорядкування взаємним інтересам. Недосконалому розподілу доходів, що часто гальмує поглиблення інтеграційних процесів, може протистояти об'єднання сільськогосподарських та кооперативних (заготівельних і переробних) підприємств у різного роду асоціації, спілки, фінансові агропромислові групи з метою спільного захисту своїх економічних інтересів, створення кооперативних банків для обслуговування малих та середніх підприємств АПК.

Встановлено, що створення спільних підприємств виробників сільськогосподарської і промислової продукції є одним із перспективних напрямів підвищення ефективності усієї системи заготівлі і переробки продукції. Спільні підприємства повинні працювати на перспективу. Наприклад, орієнтуватися на помологічні сорти лежкоздатних та технологічно придатних для переробки видів продукції.

Споживча кооперація, виступаючи в єдиній ланці “продавець-покупець” сировинних ресурсів, повинна бути дієвим учасником ресурсного постачання і збуту продуктів сільського господарства, використовуючи при цьому біржову торгівлю. Аграрні біржі формують направленість аграрного ринку для переробної промисловості, міжрегіональних поставок, експорту. Участь у біржових торгах орієнтує переробні підприємства щодо вимог до якості, упаковки, ціни, перспектив поліпшення їх діяльності в цілому.

Споживча кооперація, як учасник біржової торгівлі, повинна забезпечити гарантований рівень закупівельних цін сільськогосподарським товаровиробникам та їх беззбиткову діяльність при подальшому збуті сировини та продуктів переробки. При цьому прибуток повинен створюватись не тільки за рахунок ціни продукції, а шляхом прискорення її товарообігу. Слід ефективніше і стабільно працювати при помірних цінових важелях, ніж затоварюватись швидкопсувною продукцією, не маючи стабільних клієнтів, що створює загрозу зупинення виробництва.

Таким чином, удосконалення організації виробництва і ефективність переробки плодоовочевої продукції в системі споживчої кооперації залежить від можливості спрогнозувати і спланувати тенденції її розвитку, які здатні забезпечити стабільність виробництва, швидшу адаптацію переробних підприємств до ринкових відносин, вищий рівень організації та інтеграції сільського господарства і переробної галузі. Основними складовими такої роботи слід вважати забезпечення стабільної сировинної бази, посилення інтеграційних зв’язків, перш за все вертикального характеру, відродження кооперативних основ споживчої кооперації.

ВИСНОВКИ

1.

2.

3.

4.