IНСТИТУТ ПЕДАГОГIКИ АПН УКРАЇНИ

МАМРИЧ Степан Миколайович

УДК 377.1

ступенева підготовка фахівців у навчально-науково-виробничих комплексах

(на прикладі радіотехнічних спеціальностей)

13.00.04 – теорія і методика професійної освіти

Автореферат

дисертацiї на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогiчних наук

Київ – 2001

Дисертацiєю є рукопис.

Робота виконана в Iнститутi педагогiки i психологiї професiйної освiти АПН України.

Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор,

дійсний член АПН України

Гончаренко Семен Устимович,

Інститут педагогіки і психології

професійної освіти АПН України,

головний науковий співробітник

відділу дидактики професійної освіти.

Офiцiйнi опоненти: доктор технічних наук, професор,

дійсний член АПН України

Зіньковський Юрій Францевич,

Національний технічний університет України “КПІ”,

завідувач кафедри конструювання та виробництва радіоапаратури;

кандидат педагогічних наук,

член-кореспондент АПН України,

Щербак Ольга Іванівна,

Київський професійно-педагогічний

коледж ім. А.С. Макаренка,

директор

Провiдна установа: Тернопільський державний педагогічний

університет імені В. Гнатюка,

кафедра педагогіки,

Міністерство освіти і науки України,

м. Тернопіль.

Захист вiдбудеться “8” червня 2001 року о 14 годині на засiданнi спецiалiзованої вченої ради Д 26.452.01 в Інституті педагогіки АПН України (04053, м. Київ, вул.  Артема, 52-д).

З дисертацiєю можна ознайомитися в науковій частині Інституту педагогіки Академії педагогічних наук України.

Автореферат розiсланий 7 травня 2001 року.

Вчений секретар

спецiалiзованої вченої ради Волощук І.С.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність та доцільність дослідження. Нові концептуальні підходи відображають позитивні зміни у розвитку системи професійної освіти: наявність різних соціально-економічних засад функціонування навчальних закладів, орієнтацію у державній політиці на принципи гуманізації, демократизації, екологізації. Це зумовлює необхідність реалізації державної Концепції професійної освіти, Законів України “Про освіту” (1996 р.), “Про професійно-технічну освіту” (1998 р.) та “Про загальну середню освіту” . Формування систем освіти з власною структурою управління та функціонування передбачає створення нових типів навчальних закладів, появу гнучких форм управління та економічної самостійності навчальних закладів.

Суперечніcть між вимогами науково-технічного розвитку суспільства, потребами сучасного виробництва та традиційною системою підготовки фахівців у навчальних закладах різних рівнів акредитації зумовлює необхідність вдосконалення навчально-виховного процесу на основі системного підходу. Розв’язання цієї суперечності вимагає також створення і обгрунтування діяльності навчальних закладів нового інтегрованого типу, цільові функції якого орієнтовані на виконання всіх видів освітніх послуг: допрофесійної, початкової професійної, середньої та вищої освіти, а також додаткової освіти (підготовка, перепідготовка, підвищення кваліфікації). За цих умов особливого значення набуває структурна перебудова змісту освіти на кожному освітньо-кваліфікаційному рівні. Особливу роль у вирішенні цієї проблеми відіграє створення та функціонування навчально-науково-виробничих комплексів.

На сьогодні є чималі здобутки співпраці освітніх та наукових установ, розроблено ряд програм підготовки фахівців різних освітньо-кваліфікаційних рівнів. У ході дослідження, ми звернулися до праць багатьох вчених різних галузей науки за такими напрямами: загальна педагогіка (А. Алексюк, В. Бондар, Н. Буринська, С. Гончаренко, А. Дьомін, М. Євтух, І. Зязюн, О. Савченко, О. Сухомлинська, Г. Філіпчук, М. Ярмаченко); педагогіка професійної освіти (В. Безрукова, А. Беляєва, Р. Гуревич, В. Мадзігон, Н. Ничкало, В. Паламарчук); психологія професійної освіти (Г. Балл, Л. Виготський, П. Гальперін, О. Леонтьєв, Ю. Самарін, Н. Тализiна, I. Якиманська); обгрунтування концепції нового змісту професійної освіти в навчальних закладах нового типу (Ю. Зіньковський, М. Махмутов, С. Сисоєва, М. Скаткін), розробки з проблеми неперервної освіти (О. Гребенюк, А. Владиславлев, В. Шапкін, О. Щербак) та інші.

Аналіз психолого-педагогічної й методичної літератури з проблеми дослідження свідчить, що незважаючи на вагомі результати досліджень, поза увагою дослідників залишилися важливі питання теоретичних та методичних основ ступеневої підготовки фахівців у навчально-науково-виробничих комплексах. Зокрема, це стосується підготовки фахівців радіотехнічних спеціальностей.

Таким чином, актуальність дослідження проблеми зумовлена: вимогами ринкової економіки до підготовки кваліфікованих кадрів, які проявляються у зміщенні акцентів з формування в процесі навчання вузькопрофесійних умінь та навичок на розвиток індивідуальних і творчих здібностей учнів та студентів, свідомого професійного самовизначення, професійної мобільності, появою нових навчально-науково-виробничих комплексів у системі ступеневої підготовки фахівців та необхідністю теоретичного обгрунтування організаційно-педагогічних умов їх діяльності. Викладене вище зумовило вибір теми дисертаційного дослідження: “Ступенева підготовка фахівців у навчально-науково-виробничих комплексах (на прикладі радіотехнічних спеціальностей)”.

Зв"язок теми роботи з науковими напрямами, планами, темами. Тема дисертації пов’язана з планом науково-дослідних робіт Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України в дослідженні теми "Педагогічне забезпечення змісту профільних дисциплін у системі ступеневої професійної освіти" (РК № 0198И00138).

Об`єкт дослiдження: підготовка фахівців у навчально-науково-виробничих комплексах.

Предмет дослiдження: ступенева підготовка фахівців радіотехнічних спеціальностей у навчально-науково-виробничих комплексах.

Мета дослiдження полягає в обгрунтуванні концептуальних засад ступеневої підготовки фахівців в навчально-науково-виробничих комплексах, визначенні критеріїв функціонування ступенів, побудові моделі підготовки фахівців та виявленні організаційно-педагогічних умов її впровадження.

Гіпотеза дослiдження. Ефективність ступеневої підготовки фахівців з радіотехнічних спеціальностей підвищуватиметься за таких умов: теоретичного обгрунтування, розробки та впровадження моделі ступеневої підготовки радіотехніків у навчально-науково-виробничих комплексах; виявленні організаційно-педагогічних умов реалізації моделі; організації навчально-виховного процесу за інтегрованими навчальними планами; розвитку взаємодії між окремими ступенями професійної освіти відповідного профілю.

Об’єкт, предмет, мета і гіпотеза зумовили завдання дослідження:

1.Проаналізувати ступеневу підготовку фахівців у навчально-науково-виробничих комплексах як педагогічну проблему.

2.Розробити концептуальні засади ступеневої підготовки фахівців у навчально-науково-виробничих комплексах та визначити критерії ступенів професійної підготовки для фахівців радіотехнічних спеціальностей.

3.Теоретично обгрунтувати та експериментально перевірити модель ступеневої підготовки фахівців у навчально-науково-виробничому комплексі.

4.Обгрунтувати особливості розробки інтегрованих наскрізних навчальних планів та програм для підготовки радіотехніків у навчально-науково-виробничих комплексах.

5.Виявити організаційно-педагогічні умови ступеневої підготовки фахівців у навчально-науково-виробничих комплексах.

6.розробити методичні рекомендації для інженерно-педагогічних працівників щодо ступеневої підготовки радіотехніків та підготувати дидактичні матеріали для науково-методичного забезпечення ступеневої підготовки радіотехніків в умовах навчально-науково-виробничого комплексу.

Методологiчною основою дослiдження є теорiя наукового пізнання; теорія систем і теорія управління; діалектичний принцип взаємозв'язку та взаємо-обумовленості явищ; принцип єдності теорії і практики; основні принципи дидактики; положення щодо наступності та неперервності професійної освіти, а також сучасні вітчизняні та зарубіжні концепції професійної освіти.

Теоретичною основою дослідження є загальнонаукові, психолого-педагогічні та методичні основи ступеневої підготовки фахівців у навчально-науково-виробничих комплексах та основні положення сучасної дидактики (А.М. Алексюк, В.І. Бондар, І.А. Зязюн, Ю.Ф. Зіньковський, С.У. Гончаренко, В.О. Онищук, В.Ф. Паламарчук, О.Я. Савченко, Н.Ф. Тализіна), системний підхід до навчання (М.О.Данилов, Л.Я.Зоріна, О.С.Дубинчук, I.С.Якиманська), а також теоретичні основи формування сучасних технологій радіотехнічних галузей та відповідні галузеві документи. У ході дослідження враховувалися положення Державної національної програми “Освіта” (“Україна ХХІ століття”), Законів України “Про освіту”, “Про професійно-технічну освіту”, “Про загальну середню освіту”, а також ряду нормативних документів Міністерства освіти і науки, Міністерства праці і соціальної політики України.

Для розв"язання поставлених завдань було використано комплекс методів дослідження: теоретичний аналiз науково-педагогiчної та спецiальної лiтератури з теми дослiдження, вивчення документацiї закладiв професiйно-технiчної освiти, педагогiчне спостереження, вивчення та узагальнення масового та прогресивного педагогiчного досвiду, педагогiчний експеримент, математичнi та статистичнi методи обробки iнформацiї. У ході дослідження здійснено ретроспективний аналіз педагогічного досвіду пошукувача протягом 19 років.

Дослідження проводилося протягом 1991-2000 рр. та охоплювало декілька етапів науково-педагогічного пошуку:

На першому етапi (1991-1994 рр.) вивчався стан досліджуваної проблеми у фiлософській, загальнонауковій, педагогiчній, психологiчній, історичній, економічній, методичній та спецiальній лiтературі, а також вивчалася навчально-програмна документацiя. Обгрунтовувалися об’єкт, предмет дослідження, конкретизувалися його завдання. Здійснювалося також вивчення стану підготовки

фахівців для галузі. Аналізувався досвід спільної роботи навчальних, наукових та виробничих інституцій, можливості створення та функціонування навчально-науково-виробничих комплексів.

На другому етапi (1995-1998 рр.) здійснювався аналіз стану досліджуваної проблеми, на практиці вивчалися можливості ступеневої підготовки у навчально-науково-виробничих комплексах, виявлялася специфiка пiдготовки професій радіотехніків, вносилися необхiднi корективи у розробленi експериментальнi матерiали. Обгрунтовувалася модель ступеневої підготовки радіотехніків у навчально-науково-виробничих комплексах. Розроблялися змістові та процесуальні аспекти моделі та виявлялися дидактичні умови ступеневої підготовки фахівців у навчально-науково-виробничих комплексах, здійснювалася експериментальна перевірка розробленої моделі.

На третьому етапi (1999-2000 рр.) обгрунтовувалися організаційно-педагогічні умови ступеневої підготовки фахівців у навчально-науково-виробничих комплексах, здійснювалася експериментальна перевірка розробленої моделі ступеневої підготовки радіотехніків. Розроблено дидактичні матеріали щодо забезпечення функціонування моделі ступеневої підготовки радіотехніків у навчально-науково-виробничих комплексах. Здійснено узагальнення результатів експериментальної роботи, сформульовано загальні висновки та оформлено результати дослідження.

Експериментальна база дослідження. Дослідження проводилося у Державному університеті “Львівська політехніка”, Львівському технічному коледжі, ВО “Електрон”, ВО “Кінескоп”, ПТУ-59, ВПУ-63, ВПУ-53 м.Львова, ВПУ-2 м.Луцька, а також на базі інших 12 навчальних закладів, наукових установ та підприємств. У них брали участь 1256 учнів і студентів, 185 інженерно-педагогічних працівників, викладачів вищих навчальних закладів та науковців.

Наукова новизна дослідження полягає у тому, що:–

вперше теоретично обгрунтовано концептуальні засади створення і функціонування навчально-науково-виробничих комплексів;–

теоретично обгрунтовано і експериментально перевірено модель ступеневої підготовки фахівців радіотехнічного профілю, виявлено особливості розробки інтегрованих навчальних планів та програм для ступеневої підготовки фахівців радіотехнічних спеціальностей у навчально-науково-виробничих комплексах;–

подальшого розвитку дістали положення щодо ступеневої підготовки фахівців у навчально-науково-виробничих комплексах (встановлено критерії функціонування ступенів підготовки радіотехніків в навчально-науково-виробничих комплексах); Теоретичне значення одержаних результатів полягає у тому, що:–

теоретично обгрунтовано і експериментально перевірено підходи до побудови моделі ступеневої підготовки фахівців у навчально-науково-виробничих комплексах;–

виявлено організаційно-педагогічні умови ступеневої підготовки фахівців радіотехнічного профілю у навчально-науково-виробничих комплексах.

Практичне значення дослiдження полягає у розробці: інтегрованих наскрізних навчальних планів та програм для підготовки радіотехніків; методичних рекомендацій щодо впровадження моделі ступеневої підготовки фахівців у навчально-науково-виробничих комплексах; рекомендацій з підготовки та перепідготовки кадрів, забезпечення ступеневої підготовки радіотехніків у навчально-науково-виробничих комплексах.

Наукові положення, навчально-методичні матеріали впроваджено у навчальний процес Державного університету “Львівська політехніка” (довідка № ), Львівського технічного коледжу, професійно-технічних навчальних закладів м. Львова та Львівської області (довідка № /1 -597 від 28.12.2000 року).

Результати дослідження можуть бути використані при складанні навчальних планів, програм, підручників та навчальних посібників для підготовки фахівців радіотехнічних спеціальностей, проведенні науково-педагогічних досліджень. Положення дисертаційного дослідження можна використовувати у процесі вивчення психолого-педагогічних дисциплін при підготовці інженерно-педагогічних працівників, викладачів та майстрів виробничого навчання професійно-технічних навчальних закладів.

Особистий внесок пошукувача в одержанні наукових результатів полягає в теоретичному обгрунтуванні основних ідей і положень досліджуваної проблеми, зокрема концептуальних засад та моделі ступеневої підготовки фахівців у навчально-науково-виробничих комплексах; розробці методик проведення педагогічного експерименту та науковому керівництві ним; участі в створенні експериментальних навчальних планів, програм, навчальної літератури для студентів та інженерно-педагогічних працівників.

Вірогідність наукових положень та висновків дослідження забезпечуються методологічною обгрунтованістю його вихідних положень, добором комплексу дослідницьких методів та процедур, спрямованих на розв’язання мети і завдань та одержання вірогідної інформації; коректною кількісною та якісною обробкою емпіричних даних, статистично значущим педагогічним експериментом, репрезентативністю вибірки, а також позитивними наслідками впровадження результатів дослідження.

На захист виносяться:

1. Концептуальні засади ступеневої підготовки фахівців у навчально-науково-виробничих комплексах.

2. Модель ступеневої підготовки фахівців у навчально-науково-виробничому комплексі.

3. Критерії функціонування ступенів підготовки радіотехніків у навчально-науково-виробничих комплексах);

4. Організаційно-педагогічні умови ступеневої підготовки фахівців у навчально-науково-виробничих комплексах.

Апробація результатів дослідження.

Основні положення і результати дослідження обговорено на 12 міжнародних, всеукраїнських, регіональних наукових та науково-практичних конференціях, проблемних та науково-методичних семінарах, педагогічних читаннях, у тому числі у Львові (1994-2000), Києві (1998, 1999), Вінниці (2000), а також обласних семінарах, нарадах методистів та інженерно-педагогічних працівників, на засіданнях лабораторії ступеневої професійної освіти Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України.

Результати дослідження відображено в 9 наукових та науково-методичних працях, обсяг особистого внеску складає 7,5 друкованих аркушів, з яких 1 методичний посібник, 4 методичні рекомендації, 3 одноосібні статті у провідних фахових виданнях, 1 матеріали конференцій.

Структура дисертації. Робота складається з вступу, чотирьох розділів, загальних висновків, списку використаних джерел з 233 найменувань (з них – 13 іноземними мовами), 7 додатків на 48 сторінках. Її повний обсяг 242 сторінки, (170 сторінок – основна частина). Робота містить 14 рисунків на 8 сторінках і 2 таблиці на 2 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

Впровадження ідей неперервної освіти тісно пов’язано з формуванням системи ступеневої підготовки фахівців. Визначення цільової спрямованості на всіх ступенях професійної освіти та забезпечення наступності між ними позитивно впливає на формування професійно значущих якостей особистості. Ступенева професійна освіта спрямована на підготовку фахівців для різнобічної професійної діяльності, що актуально в умовах ринкової економіки.

Основними цілями навчально-науково-виробничих комплексів є забезпечення неперервної освіти та наступності усіх ланок професійної підготовки спеціалістів, вдосконалення методики відбору абітурієнтів, створення умов для формування творчої особистості, забезпечення мотивації навчання та залучення учнів й студентів до науково-дослідної роботи, дослідно-експериментальна розробка та перевірка моделей навчання, розробка нових методик та технологій навчання, створення нових навчальних посібників тощо.

Аналіз функціонування навчальних, навчально-виховних, навчально-наукових, навчально-виробничих та навчально-науково-виробничих комплексів у

системі професійної освіти показує, що поряд із розвязанням психологічних, організаційних, фінансових проблем важливе значення мають питання методичного та матеріально-технічного забезпечення спільної діяльності закладів у структурі навчально-наукових комплексів. На нашу думку, одне з важливих питань при створенні навчально-науково-виробничих комплексів – визначення оптимального числа учасників: як надто обмежене коло, так і надто велике число залучених, негативно відбиваються на результативності роботи комплексу в цілому.

З урахуванням викладеного вище у дисертації обгрунтовуються концептуальні засади ступеневої підготовки фахівців в умовах навчально-науково-виробничих комплексів: суть ступеневої підготовки фахівців полягає у забезпеченні диференційованого (залежно від умов праці, змісту майбутньої професійної діяльності, кваліфікації, зміни виробничих функцій та індивідуальних можливостей особистості) та інтегрованого (координація цілей різних типів навчальних закладів, наукових установ, підприємств та організацій) підходу до формування системи освіти; ступенева підготовка фахівців передбачає формування принципово нового змісту освіти, визначення цілей кожного зі ступенів згідно з загальними цілями професійної підготовки; основне завдання ступеневої професійної підготовки полягає у формуванні професійних знань та умінь на базі системи фундаментальних знань та можливість адаптації випускників до майбутніх змін в суспільстві, економіці, науці та виробництві; основну ідею ступеневої професійної підготовки складає навчання за висхідними ступенями, які відображають послідовні етапи навчання, причому, кожен наступний ступінь є логічним продовженням попереднього, забезпечуючи можливість подальшого навчання і передбачаючи розширення сфери застосування праці випускників кожного ступеня,

Ступеневу професійну підготовку доцільно здійснювати в умовах навчально-науково-виробничих комплексів, які є системою органічно пов’язаних між собою навчальних закладів, наукових установ, виробничих підприємств та організацій, підпорядкованих спільній меті; кількість ступенів у навчально-науково-виробничому комплексі залежить від складності та характеру професії, соціальних вимог та регіональних умов; кожен ступінь має конкретну мету та завдання, однак разом з тим є складовою частиною безперервної професійної освіти; на кожному ступені встановлюються різні терміни навчання, залежно від складності професії, освіти, кваліфікації та життєвого досвіду студентів чи учнів; ступенева підготовка фахівців передбачає нові підходи до методичного забезпечення навчального процесу, зокрема розробку інтегрованих наскрізних навчальних планів та програм.

На основі цих концептуальних засад встановлюються критерії функціонування ступенів професійної підготовки в умовах навчально-науково-

виробничих комплексів: доцільність функціонування кожного конкретного ступеня як критерій відповідності економічним запитам і новій педагогічній парадигмі та його професійна завершеність; потреба науки та виробництва в кадрах, які забезпечує навчання на даному ступені, зокрема врахування регіональних потреб; мотивація особистості та врахування попиту на освоєння даного ступеня освіти у населення регіону, надання можливості одержання нового, більш високого освітньо-професійного рівня відповідно до нахилів, здібностей особистості і суспільних потреб; гнучкість, варіативність і диференціація змісту, форм та методів навчання, динаміка освітньо-кваліфікаційних документів конкретного ступеня; наступність базової освіти кожного ступеня та можливість співробітництва з іншими ступенями; адаптивність ступеня у навчально-науково-виробничому комплексі; диференціація та інтеграція управлінських дій суб’єктів навчально-науково-виробничого комплексу на кожному ступені.

Виходячи з концептуальних засад ступеневої підготовки фахівців та названих вище критеріїв функціонування ступенів, визначалися характеристики ступенів, які містили такі параметри: місце ступеня (початковий, проміжний, кінцевий); мета навчання на даному ступені; на які попередні ступені опирається даний ступінь та які можливості для наступного навчання дає його освоєння; можливі терміни навчання на даному ступені; вимоги до осіб, які приймаються на навчання на даному ступені; зміст навчання на даному ступені та його науково-методичне і матеріально-технічне забезпечення; освітньо-кваліфікаційний рівень, який забезпечується на даному ступені.

Побудова моделі базується на таких підходах: неперервність професійної освіти як фундаментальний принцип її розвитку; інтегративність як всезагальний принцип розвитку суспільства, науки, виробництва, освіти, що забезпечує міждисциплінарну комплексність, узагальненість, ущільненість знань, методів та засобів пізнання, вивчення педагогічних явищ та процесів, новоутворень в освітніх структурах; диференційованість, багаторівневість, багатопрофільність, професійну спрямованість; ступеневість, комплексність та соціальну зумовленість. Основними функціями моделі є інформаційна, діагностична, орієнтаційна та прогностична. Функціонування моделі ступеневої підготовки фахівців у навчально-науково-виробничих комплексах розглядається нами як відкрита система, тобто вона може поновлюватися, змінюватися (рис.1).

З урахуванням особливостей ступеневої підготовки фахівців радіотехнічних спеціальностей у навчально-науково-виробничих комплексах відбувається координація цілей різних типів навчальних закладів, наукових установ, підприємств та організацій залежно від умов праці, змісту професії, кваліфікації, зміни виробничих функцій та індивідуальних можливостей особистості. Оптимальний розподіл змісту навчання на різних ступенях забезпечує наступність у засвоєнні знань, вироблення фахових, формування практичних навичок та прийомів творчої діяльності. При переході на ступеневу систему освіти завдання навчально-науково-виробничих комплексів спрямовуються на переструктурування змісту навчання на кожному освітньо-кваліфікаційному рівні та розробку узгоджених освітньо-професійних програм усіх рівнів для всіх навчальних закладів, що входять до навчально-науково-виробничого комплексу.

Рис.1. Модель ступеневої підготовки фахівців

у навчально-науково-виробничому комплексі

Взаємозв’язки у змісті навчальних дисциплін доцільно забезпечувати на кожному ступені підготовки фахівців, з відповідним узгодженням навчальних планів та програм між усіма ступенями. Для розробки та удосконалення інтегрованих наскрізних навчальних планів та програм доцільно передусім проаналізувати зміст навчання на різних ступенях. Ми розглядаємо цей аспект на прикладі спеціальності “Радіоапаратобудування”, що передбачає отримання робітничої професії (радіомонтажник радіоапаратури та приладів) та кваліфікації молодшого спеціаліста (радіотехнік). В умовах навчально-науково-виробничих комплексів оновлюється зміст освітньо-професійних програм з урахуванням вимог замовника кадрів. Такий підхід дає змогу уникнути дублювання у фаховій підготовці та істотно скоротити термін навчання для здобуття певного рівня освіти і кваліфікації.

Порівняння змісту типових програм технічного коледжу і відповідних програм університету дало змогу дійти до висновку про необхідність розробки нових навчальних програм, що відповідають інтегрованим наскрізним навчальним планам. В таких програмах наочно простежується послідовність розвитку системи загальнонаукових знань, вмінь та навичок, вимоги до рівня яких формуються по кожному розділу програми відповідно ступеня навчання. Такий підхід унеможливлює дублювання навчального матеріалу,Зміст програм спеціальних предметів першого ступеня навчання має більшу практичну спрямованість та враховує вікові особливості й рівень загальноосвітньої підготовки і розвитку учнів.

Під час опрацювання навчальних програм значна увага приділялася їх належному науковому та методичному рівню. З цією метою було використано спеціальні показники якості навчальних програм: актуальність (орієнтація на розв’язання найактуальніших для фахівця проблем); адаптивність (можливість не тільки продовження, але й зміни типу освіти, що дозволяє людині переключатися з однієї сфери діяльності в іншу); неперервність (наступність різних ступенів освіти, багатовимірний рух в освітньому просторі, лінійне та послідовне сходження по освітніх ступенях); відкритість (можливість включення самоосвітньої діяльності до навчальних програм як з окремих предметів, так і інтегрованих курсів); прогностичність (відображення в програмі не тільки сучасних, але й майбутніх вимог до професії); діагностичність (здатність програми визначати кінцеві та проміжні цілі таким чином, щоб забезпечити спосіб перевірки реально отриманих результатів на їх відповідність цілі).

У навчальних програмах для радіотехнічних спеціальностей враховувалися тенденції зміни змісту сучасної освіти, зокрема фундаменталізація та зростання значущості теоретичних знань у загальній структурі змісту освіти, зростання ролі інженерно-технічних знань у професійній підготовці робітників та урахування наукових основ виробництва у вивченні навчальних курсів. Таким чином,

узагальнюючи викладене вище, виділимо особливості розробки інтегрованих навчальних планів та програм для ступеневої підготовки фахівців радіотехнічних спеціальностей у навчально-науково-виробничих комплексах. До них відносимо такі: орієнтація не лише на сучасний, але й на майбутній розвиток електронної промисловості, зумовлена необхідністю забезпечити належний рівень професійної підготовки фахівців радіотехнічних спеціальностей; рівнева структура розвитку особистості в умовах соціокультурного становлення фахівця науково-місткого виробництва; поетапне розгортання змісту навчання на основі кваліфікаційних вимог й стандарту освіти, намірів і можливостей студентів та інтересів навчального закладу; підготовки до з однієї з робітничих професій у галузі, наприклад, радіомонтажника радіоапаратури та приладів; підготовка молодшого спеціаліста-радіотехніка у технічних коледжах і технічних університетах; орієнтація на такі види діяльності молодшого спеціаліста радіотехніка як проектувальна, виробничо-технологічна, експлуатаційно-технічна, організаційно-управлінська, а також техніко-економічна, техніко-екологічна та комерційна; впровадження інтегрованих навчальних планів дає можливість скоротити час адаптації на виробництві після закінчення навчального закладу чи вибору спеціальності для отримання більш високої технічної кваліфікації в бакалавраті; в умовах навчально-науково-виробничих комплексів оновлюється зміст освітньо-професійних програм з урахуванням вимог замовника кадрів; в інтегрованих навчальних планах та програмах спостерігається більш доцільне співвідношення між теорією і практикою, між загальноосвітніми й спеціальними циклами; неперервна ступенева підготовка фахівців радіотехнічних спеціальностей може проводитися за кількома інтегрованими планами, які складаються різними членами навчально-науково-виробничого комплексу; при наявності інтегрованих навчальних планів частина студентів може частково оволодіти програмою бакалаврської підготовки; створення інтегрованих навчальних планів та навчальних програм передбачає підготовку відповідних підручників, посібників, методичних рекомендацій для підготовки кваліфікованих робітників, молодших спеціалістів, бакалаврів тощо; при розробці інтегрованих навчальних планів та програм для фахівців радіотехнічних спеціальностей одним з основних принципів є фундаменталізація змісту навчання; у структурно-логічній схемі навчальних планів та програм враховується необхідність здобуття майбутнім спеціалістом відповідної фахової кваліфікації після кожного етапу навчання; в інтегрованих навчальних планах та програмах передбачається самостійна та індивідуальна робота студентів, а також робота студентів за індивідуальним графіком; розробка інтегрованих навчальних планів та програм для фахівців радіотехнічних спеціальностей передбачає активне використання комп'ютерних технологій.

Обгрунтовуючи організаційно-педагогічні умови ступеневої підготовки фахівців у навчально-науково-виробничих комплексах, ми послідовно

розглядаємо ретроспективний та сучасний аспекти його діяльності для виведення вищеназваних умов. З метою конкретизації, ілюструємо загальні положення на прикладі функціонування навчально-науково-виробничого комплексу “Галтек”, який був однією з основних експериментальних баз нашого дослідження. Таким чином, можна визначити такі організаційно-педагогічні умови ступеневої підготовки фахівців у навчально-науково-виробничих комплексах: профорієнтаційна робота серед учнів шкіл та робітничої молоді з метою відбору на навчання найбільш підготовлених; організація безперервного навчально-виховного процесу згідно з розробленими й узгодженими навчальними планами та робочими програмами; координація зусиль у наукових розробках з актуальних питань за напрямами підготовки кадрів і науковими зацікавленнями відповідних факультетів; забезпечення раціонального використання навчально-виробничої бази навчальних закладів та інших членів навчально-науково-виробничого комплексу для проведення навчального процесу, наукових досліджень, зміцнення та розвитку матеріальної бази; здійснення підготовки спеціалістів за узгодженими безперервними навчальними планами і програмами на інтегрованій основі; проходження виробничої практики студентів університету і коледжу на виробничій базі підприємств і організацій комплексу; залучення професорсько-викладацького складу університету та спеціалістів підприємств, що входять в комплекс, до навчання студентів коледжу спеціальним дисциплінам; організація підвищення кваліфікації викладачів навчальних закладів та працівників підприємств; забезпечення реалізації неперервної освіти і наступності усіх ланок професійної підготовки спеціалістів; вдосконалення методики відбору абітурієнтів й досвіду формування контингенту студентів інженерно-педагогічних навчальних закладів; застосування однакових чи координованих організаційних форм фахової підготовки на всіх ступенях навчання; розробка нормативно-правової бази для освітніх-професійних програм.

Як показало вивчення стану дослiджуваної проблеми на практиці, в останні роки намiтилась тенденцiя до координацiї та узгодження діяльності навчальних закладів різних рівнів акредитації, наукових установ та виробничих об’єднань. Створено чимало навчальних та навчально-виробничих комплексів, розробляються наскрізні навчальні плани та програми. Однак, при цьому спостерігаються два суттєві недоліки. Разом з тим, на сьогодні в Україні функціонують навчально-науково-виробничі комплекси, діяльність яких можна віднести до перспективних. Однією з таких спроб є діяльність навчально-науково-виробничого комплексу “Галтек”, який згадувався вище. В ньому накопичений цiкавий досвiд використання інтегрованих наскрізних навчальних планів та програм, забезпечення наступності фахової підготовки для конкретного профілю.

Результати констатуючого експерименту показали, що у ряді випадків порушується наступність між ступенями освіти з окремих фахових дисциплін, зміст яких практично повторюється на вищому ступені навчання на більш високому рівні. Між навчальними закладами різного рівня акредитації існують суттєві суперечності в організації навчального процесу, зокрема це стосується обсягу навчального матеріалу і відмінностей методики його викладання та форм перевірки успішності на різних ступенях навчання. Аналіз практики показав, що значні труднощі виникають під час опрацювання інтегрованих наскрізних навчальних планів. Це зумовлено тим, що перехід на вищий ступінь за наскрізним планом вимагає перенесення на нижчий ступінь навчання значної частини змісту навчання з ряду предметів. Таким чином, результати якісного аналізу ефективності моделі ступеневої підготовки у навчально-науково-виробничих комплексах підтвердили правильність гіпотези дослідження, а організація навчаль-ного процесу за нашою методикою дістала позитивну оцінку студентів і викладачів. Це ж підтвердили результати кількісного аналізу.

Порівняння результатів у контрольних та експериментальних групах виявило, що рівень знань і вмінь на цьому ступені професійної підготовки молодших спеціалістів-радіотехніків було вищим в експериментальних групах, тобто в умовах навчально-науково-виробничих комплексів. Як показали результати експериментальної роботи, ступенева підготовка фахівця в умовах навчально-науково-виробничих комплексів також дає можливість реалізувати ряд її аспектів на вищому рівні, ніж при традиційному підході до навчання (рис.2).

Рис. 2. Реалізація аспектів ступеневої підготовки фахівців

у навчально-науково-виробничих комплексах

де: 1 – об’єднання зусиль для підвищення якості підготовки спеціалістів з вищою освітою у навчальних закладах різних рівнів акредитації на основі узгоджених навчальних планів та програм, робочих програм; 2 – забезпечення оптимальної послідовності вивчення навчальних дисциплін; 3 – раціональне використання матеріально-технічної бази навчальних закладів, наукових установ та виробничих об’єднань для проведення навчального процесу; 4 – індивідуальна підготовка студентів згідно з контрактами; 5 – спільні розробки навчально-методичної літератури; 6 – підвищення кваліфікації викладачів; 7 – організація спільних творчих колективів.

Можна зробити загальний висновок, що реалізація ступеневої підготовки у навчально-науково-виробничих комплексах, зокрема, розробка та впровадження інтегрованих наскрізних навчальних планів та програм у практиці роботи навчальних закладів різних рівнів акредитації, сприяє підвищенню якості фахових знань. Таким чином, у процесі експериментальної роботи доведена педагогічна доцільність ступеневої підготовки фахівців у навчально-науково-виробничих комплексах; обгрунтовано реалізацію цілей та завдань навчально-науково-виробничих комплексів у ступеневій підготовці фахівців радіотехнічних спеціальностей; апробовано модель ступеневої підготовки фахівців в них.

ВИСНОВКИ

1. Аналіз діяльності існуючих комплексів в освіті: навчальних, навчально-виховних, навчально-наукових, навчально-виробничих та навчально-науково-виробничих показує, що створення науково-навчального-виробничих комплексів апробується на практиці, однак на сьогодні малодослідженими є теоретичний та науково-методичний аспекти проблеми. Разом з тим, розширення мережі таких комплексів вимагає не лише узагальнення досвіду їх роботи, але й розробки теоретичних підходів до їх побудови та функціонування.

2. Концептуальні засади ступеневої підготовки фахівців в умовах навчально-науково-виробничих комплексів полягають зокрема, у такому: ступеневу професійну підготовку доцільно проводити в умовах навчально-науково-виробничих комплексів; навчально-науково-виробничий комплекс у ступеневій підготовці фахівців є системою органічно пов’язаних між собою навчальних закладів, наукових установ, виробничих підприємств та організацій, підпорядкованих спільній меті; кількість ступенів у навчально-науково-виробничому комплексі залежить від складності та характеру професії, соціальних вимог та регіональних умов, причому кожен ступінь має власну конкретну мету та завдання і водночас є складовою частиною неперервної професійної освіти; на кожному ступені встановлюються різні терміни навчання, залежно від складності професії, освіти, кваліфікації та життєвого досвіду студентів чи учнів.

3.На основі концептуальних засад встановлюються критерії ступенів професійної підготовки в умовах навчально-науково-виробничих комплексів, зокрема: доцільність кожного конкретного ступеня як критерій відповідності економічним запитам і новій педагогічній парадигмі та його професійна завершеність; потреба науки та виробництва в кадрах, які забезпечує навчання на даному ступені, зокрема врахування регіональних потреб; мотивація особистості та врахування попиту на освоєння даного ступеня освіти у населення регіону, надання можливості здобуття нового, більш високого освітньо-професійного рівня згідно з нахилами, здібностями особистості і суспільними потребами; гнучкість, варіативність і диференціація змісту, форм та методів навчання, динаміка освітньо-кваліфікаційних документів, необхідних на кожному ступені тощо.

4. В основу побудови моделі ступеневої підготовки фахівців у навчально-науково-виробничих комплексах покладено підходи неперервності професійної освіти; інтегративності, диференційованості, багаторівневості, багатопрофільності, професійної спрямованості, ступеневості, комплексності та соціальної зумовленості. Побудова моделі базується на критеріях багаторівневості, універсальності, багатофункціональності, багатоваріантності, гнучкості та технологічності.

5. Особливості розробки інтегрованих навчальних планів та програм для ступеневої підготовки фахівців радіотехнічних спеціальностей у навчально-науково-виробничих комплексах полягають у такому: орієнтація не лише на сучасний, але й на майбутній розвиток електронної промисловості; рівнева структура розвитку особистості в умовах соціокультурного становлення фахівця науково-місткого виробництва; поетапне розгортання змісту навчання на основі кваліфікаційних вимог й стандарту освіти, намірів і можливостей студентів та інтересів навчального закладу; підготовка до однієї з робітничих професій у галузі, а також підготовка молодшого спеціаліста-радіотехніка. В умовах навчально-науково-виробничих комплексів оновлюється зміст освітньо-професійних програм з урахуванням вимог замовника кадрів, в інтегрованих навчальних планах та програмах спостерігається більш доцільне співвідношення між теорією і практикою, між загальноосвітніми й спеціальними циклами.

6. Визначено такі організаційно-педагогічні умови ступеневої підготовки фахівців у навчально-науково-виробничих комплексах: профорієнтаційна робота серед учнів шкіл та робітничої молоді з метою відбору на навчання; організація неперервного навчально-виховного процесу згідно з розробленими й узгодженими навчальними планами та робочими програмами; координація зусиль у наукових розробках з актуальних питань за напрямами підготовки кадрів і науковими зацікавленнями відповідних факультетів; забезпечення раціонального використання навчально-виробничої бази навчальних закладів та розвиток відповідної матеріальної бази; здійснення підготовки спеціалістів за узгодженими навчальними планами і програмами, розробленими на інтегрованій основі; забезпечення проходження виробничої практики студентів університету і коледжу на виробничій базі підприємств і організацій комплексу тощо.

7. Результати констатуючого експерименту показали, що вiдсутнiсть належної уваги до наступності між ступенями навчання та взаємодії навчальних, наукових й виробничих колективів при підготовці фахівців певного профілю, призводить до неузгодженості ступенів освіти та відсутності координації у діях зацікавлених установ (навчальних закладів різних рівнів акредитації, науково-дослідних установ, виробничих об’єднань тощо). Це знижує якiсть пiдготовки фахівців, веде до фрагментарностi та формалiзму знань учнів й студентів, до зниження розвитку їх творчих можливостей. Разом з тим, нині в Україні функціонують навчально-науково-виробничі комплекси, діяльність яких можна віднести до перспективних. Однією з таких спроб є діяльність навчально-науково-виробничого комплексу “Галтек”, де проводилася експериментальна робота. Її результати підтвердили ефективність наскрізних інтегрованих навчальних планів та програм, що забезпечують наступність фахової підготовки для радіотехнічних спеціальностей.

8. Порівняння одержаних результатів у контрольних та експеримен-тальних групах дає можливість зробити висновок про позитивні якісні відмінності у знаннях, вміннях і навичках студентів експерименталь-них груп. Аналіз виконання комплексних кваліфікаційних завдань показав, що абсолютна успішність становить 97,7%, якісна - 75%. В експериментальних групах якісна успішність становила 88, а в контрольних – 62 відсотки. Спостереження за випускниками експериментальних груп, які навчаються на вищих ступенях навчально-науково-виробничих комплексів, підтвердили, що вони краще оволоділи необхідними знаннями і за оцінками експертів є кращими фахівцями.

Узагальнені результати експериментальної роботи свідчать про ефективність запропонованої моделі ступеневої підготовки фахівців у навчально-науково-виробничих комплексах, функціонування якої сприяє підвищенню рівня фахової підготовки на всіх ступенях навчання.

Здійснене дослідження дало змогу сформулювати ряд пропозицій і постановочних питань, зокрема: Науково-методичному центру професійно-технічної освіти Міністерства освіти і науки України та обласним методичним центрам і кабінетам - щодо оновлення змісту ступеневої підготовки фахівців у навчально-науково-виробничих комплексах, підвищення кваліфікації педагогічних працівників навчальних закладів всіх рівнів акредитації та організації навчально-методичної роботи.

До подальших напрямів дослідження цієї проблеми ми відносимо:

-

-

Основні положення дисертації викладено у таких публікаціях:

Методичні посібники та рекомендації:

1.

2.

3.

4.

5.

Наукові статті:

6.

7.

8.

Матеріали конференцій:

9.

Мамрич С.М. Ступенева підготовка фахівців у навчально-науково-виробничих комплексах (на прикладі радіотехнічних спеціальностей). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.04 – теорія і методика професійної освіти. – Інститут педагогіки і психології професійної освіти АПН України, Київ, 2000.

Дисертація присвячена дослідженню проблеми ступеневої підготовка фахівців у навчально-науково-виробничих комплексах. Розроблені концептуальні засади ступеневої підготовки фахівців в умовах навчально-науково-виробничих комплексів. На основі цих концептуальних засад встановлюються критерії функціонування ступенів професійної підготовки в умовах навчально-науково-виробничих комплексів.

Теоретично обгрунтовано модель ступеневої підготовки фахівців у навчально-науково-виробничому комплексі, виявлено особливості підготовки фахівців радіотехнічних спеціальностей. Обгрунтовано організаційно-педагогічні умови ступеневої підготовки фахівців у навчально-науково-виробничих комплексах розроблено дидактичні матеріали для науково-методичного забезпечення ступеневої підготовки радіотехніків в умовах навчально-науково-виробничого комплексу та методичні рекомендації для інженерно-педагогічних працівників щодо ступеневої підготовки радіотехніків у навчально-науково-виробничих комплексах.

Ключові слова: ступенева підготовка, навчально-науково-виробничий комплекс, система, радіотехнічні спеціальності.

Мамрич С.М. Ступенчастая подготовка специалистов в учебно-научно-производственных комплексах (на примере радиотехнических специальностей). Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата педагогических наук за специальностью 13.00.04 – теория и методика профессионального образования. Институт педагогики и психологии профессионального образования АПН Украины, Киев, 2000.

Диссертация посвящена исследованию проблемы ступенчастой подготовка специалистов в учебно-научно-производственных комплексах. Разработанные концептуальные основы ступенчастой подготовки специалистов в условиях учебно-научно-производственных комплексов. На основании этих концептуальных основ устанавливаются критерии функционирования степеней профессиональной подготовки в условиях учебно-научно-производственных комплексов.

Теоретически обоснована модель ступенчастой подготовки специалистов в учебно-научно-производственном комплексе, выявлены особенности подготовки специалистов радиотехнических специальностей. Обоснованы организационно-педагогические условия ступенчастой подготовки специалистов в учебно-научно-производственных комплексах. Разработаны дидактические материалы для научно-методического обеспечения ступенчастой подготовки радиотехников в условиях учебно-научно-производственного комплекса и методические рекомендации для инженерно-педагогических работников в палне ступенчастой подготовки радиотехников в учебно-научно-производственных комплексах.

Ключевые слова: ступенчастая подготовка, учебно-научно-производственный комплекс, система, радиотехнические специальности.

Mamrych S. M. Specialists' Staged (step-by-step) Training at Educational Scientific and Production Complexes (at the base of radio professions). - In manuscript.

Thesis for conferring the scientific degree of Candidate of Pedagogical Sciences in speciality 13.00.04 - professional education theory and methods.- Institute of Pedagogy and Psychology of Professional Education in the Academy of Pedagogical Sciences of Ukraine. Kyiv, 2000.

The thesis is devoted to the researches of the problem of the specialists staged training at educational scientific and production complexes. Concept principles of the specialists' staged (step-by-step) training in the conditions of educational scientific and production complexes are developed (determined). In accordance with them the essence of the staged specialists' training is in ensuring the differential (depending upon the labor conditions, profession contents, qualification, production function changes and personality individual possibilities) and integrated (co-ordination of the aims of different types of educational and scientific institutions, enterprises and organizations) approaches to educational system forming. The staged specialists' training envisages the formation of principally new contents of education, and the determination of each stage aims in accordance with general ones of the professional training in the whole. The main task of the staged professional training is the formation of the professional knowledge and skills on the base of the fundamental knowledge and the possibility of graduates to adopt themselves to the future changes in the society, economics, science and production. The main idea of the staged professional training is the training step-by-step which reflects the successive educational stages. An educational scientific and production complex in the staged specialists' training is a system of organically united educational and scientific