НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ім О.О.Богомольця

МАРИНЕНКО ВОЛОДИМИР ПЕТРОВИЧ

УДК 616.643-002:615.272:577.352.38

Антиоксиданти у комплексному лікуванні негонококових

уретритів (хламідійних, уреаплазмових, мікоплазмових,

трихомонадних, кандідозних).

14.01.20 – шкірні та венеричні хвороби

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук.

Київ - 2001

Дісертацією є рукопис.

Робота виконана в Національному медичному університеті ім. О.О. Богомольця Міністерства охорони здоров`я України.

НАУКОВИЙ КЕРІВНИК: |

доктор медичних наук, професор СТЕПАНЕНКО ВІКТОР ІВАНОВИЧ Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця кафедра шкірних та венеричних хвороб

ОФІЦІЙНІ ОПОНЕНТИ:

доктор медичних наук, професор ГЛУХЕНЬКИЙ БОРИС ТИХОНОВИЧ Київська медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупіка, МОЗ України, професор кафедри шкірних та венеричних хвороб

кандидат медичних наук, ЛЕБЕДЮК МИХАЙЛО МИКОЛАЙОВИЧ Одеський державний медичний університет, МОЗ України, кафедра шкірних та венеричних хвороб

ПРОВІДНА УСТАНОВА:

Український НДІ дерматології та венерології АМН України, м. Харків

Захист дисертації відбудеться 17 травня 2001 р. о 13-30 на засіданні

Спеціалізованої Вченої ради Д. 26.003.02 у Національному медичному університеті ім. О.О. Богомольця за адресою 01023, м. Київ, вул Шовковична, 39/1, Центральна міська клінічна лікарня, корпус 2.

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця (адреса: 03057, м. Київ, вул.Зоологічна, 1 ).

Автореферат розісланий 16 квітня 2001 р.

Вчений секретар Спеціалізованої

Вченої ради д.м.н., доцент Свирид С.Г.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми: В останнє десятиліття відзначається неухильне зростання захворюваності на урогенітальні інфекції, які визиваються хламідіями, мікоплазмами, уреаплазмами, трихомонадами, а також їх комбінаціями (мікстінфекції). Згідно сучасним даним, спостерігається зміна клінічного перебігу негонококових уретритів, які переважно мають торпідний (безсимптомний) характер, незалежно від етіології та тривалості перебігу запального процесу. [Ильин И.И., 1992; Аковбян В.А., Прохоренко В.И., 1995; Адаскевич В.П., 1997, Громыко А.И.,1999]. В зв’язку з цим, крім своєчасної етіологічної діагностики інфекційного уретриту важливе значення має правильне розуміння патогенетичних механізмів розвитку запального процесу. Одним із шляхів реалізації цього актуального питання є необхідність проведення топічної діагностики для уточнення ступеню і характеру запалення в уретрі, а також анатомічно та функціонально взаємопов’язаних із нею органів. Важливим є також пошук і запровадження нових лікарських засобів, механізм дії яких направлений на корекцію виявлених патологічних змін, та патогенетичних порушень в організмі хворих негонококовими уретритами.

Разом з тим, при урогенітальних інфекціях до теперішнього часу не розроблені клініко – біохімічні і фізико – хімічні критерії, які враховують характер, ступінь запального процесу в уретрі і дозволяють прогнозувати ефективність лікування. Недостатньо вивченим є також взаємозв`язок між клінічними критеріями – активністю, тривалістю перебігу негонококових уретритів і біохімічними показниками, зокрема, перекисного окислення ліпідів в організмі, а також фізико-хімічними показниками (інтенсивність спонтанної хемілюмінісценції) у хворих негонококовими уретритами.

На теперішній час, в патогенезі запальних процесів інфекційної етіології, суттєве значення приділяється змінам у мембранах клітин. Науково обгрунтована і встановлена роль перекисного перекисного окислення ліпідів та порушень рівноваги антиоксидантної системи в розвитку патологічних процесів різного генезу [Журавлев А.И., 1983; Барабой В.А., Орел В.Э. и др., 1991; Барабой В.А., Брехман И.И. и др., 1992 ].

Вивчення закономірностей взаємозв’язку метаболічних процесів із інтенсивністю спонтанної хемілюмінесценції, які відображають рухливу рівновагу гомеостазу у організмі людини, отримало у останні дисятиліття широкий розвиток в клінічній діагностиці [Барабой В.А., Чеботарев Е.Е., 1984; Барабой В.А., Каменец Л.Я. и др., 1987; Барабой В.А., Брехман И.И., 1992]. Разом з тим, до теперішнього часу не розроблені клініко-біохімічні і фізико-хімічні критерії, які враховують інтенсивність перекисного окислення ліпідів у хворих урогенітальною інфекційною патологією. В доступній літературі ми не виявили відомостей про стан перекисного окислення ліпідів і антиоксидантної системи організму у взаємозв’язку із інтенсивністю спонтанної хемілюмінесценції у хворих негонококовими уретритами.

Вищеприведене диктує необхідність детального вивчення комплексу цих процесів, що дозволить удосконалити і корегувати комплексну терапію негонококових уретритів в динаміці її проведення, що буде сприяти підвищенню ефективності лікування хворих.

Зв`язок роботи з науковими програмами планами темами.

Дисертаційну роботу виконано у рамках наукової роботи у відповідності з основним науковим напрямком кафедри шкірних та венеричних хвороб з курсом проблем СНІДу Національного медичного університету імені О.О. Богомольця і комплексної теми “Розробка нових методів діагностики і лікування хронічних дерматозів та інфекцій, що передаються статевим шляхом” (Державний реєстраційний номер 0101 U 000265).

Мета дослідження. Підвищити ефективність лікування, знизити частоту виникнення рецидивів негонококових уретритів завдяки комбінованому застосуванню в їх комплексній терапії антиоксидантів і біостимуляторів, що базується на результатах визначення інтенсивності перекисного окислення ліпідів, показників антиоксидантної системи і спонтанної хемілюмінесценції сироватки крові та вмісту уретри хворих.

Основні задачі дослідження.

1.

2.

3.

4.

5.

6.

Об`єкт дослідження. 189 хворих чоловіків у віці від 16 –ти до 35-ти років із різними за етіологічним походженням та характером клінічного перебігу негонококовим уретритом.

Предмет дослідження. Сироватка крові та вміст уретри хворих негонококовими уретритами та здорових осіб.

Методи дослідження.

1.

2.

3.

Наукова новизна.

1.Вперше показано діагностичне і патогенетичне значення процесів вільнорадикального окислення ліпідів і спонтанної хемілюмінесценції у визначенні активності запального процесу у хворих негонококовими уретритами. Виявлена залежність між рядом лабораторних, біохімічних і фізико-хімічних показників та активністю клінічного перебігу запального процесу у хворих негонококовими уретритами.

2. Запропонований новий метод діагностики оцінки активності запального процесу при негонококових уретритах дозволяє прогнозувати активність і тяжкість запальних змін, а також корегувати лікування направлене на переривання патологічного ланцюга подальшого розвитку захворювання та його можливих ускладнень.

3. На підставі виявлених порушень стану перекисного окислення ліпідів і антиоксідантної системи та показників інтенсивності спонтанної хемілюмінесценції сироватки крові і вмісту уретри хворих негонококовими уретритами, вперше патогенетично обгрунтований і розроблений метод комплексної терапії захворювання шляхом комбінованого застосування антиоксидантів і біостимуляторів:

- токоферола ацетату, аскорбінової кислоти, мумійо-вітас і 5 % лініменту дібунолу.

Практичне значення одержаних результатів. Науково обгрунтована доцільність широкого застосування антиоксидантів в комплексному лікуванні хворих негонококовими уретритами.

Визначене діагностичне значення показників перекисного окислення ліпідів і спонтанної хемілюмінесценції сироватки крові та вмісту уретри хворих негонококовими уретритами в залежності від тривалості і характеру перебігу запального процесу.

Проведена систематизація ряду клінічних, лабораторних, біохімічних і хемілюмінесцентних показників при різних видах і формах негонококових уретритів дозволяє дати об’єктивну оцінку розвитку та направленості запального процесу, і тим самим проводити корегування комплексного лікування дозованим та диференційованим застосуванням антиоксидантів як внутрішньо, так і місцево.

Результати досліджень дозволяли визначити індивідуальні дози і методи введення антиоксидантів з урахуванням характеру перебігу негонококових уретритів, а також оцінювати ефективність лікування в динаміці його проведення.

Впровадження в лікувальну практику профільних дерматовенерологічних закладів антиоксидантних препаратів сприятиме більш ефективному лікуванню хворих негонококовими уретритами і зменьшенню чисельності рецидивів. Застосування методів визначення стану вільнорадикального окислення ліпідів і показників спонтанної хемілюмінесценції сироватки крові та вмісту уретри хворих негонококовими уретритами дозволить упереджено корегувати їх комплексну терапію шляхом комбінованого застосування антиоксидантів та біостимуляторів, що підвищить ефективність терапії.

Особистий внесок здобувача. Автором самостійно проведені клінічні, лабораторні, біохімічні і фізико-хімічні дослідження, статистичні обчислення та їх аналіз, і разом з науковим керівником дисертаційної роботи зроблені основні висновки та пропозиції.

Клінічні та лабораторні дослідження проводились за місцем роботи автора – ШВД № 1 м.Києва, на кафедрі шкірних та венеричних хвороб НМУ (шкірно-венерологічне відділення Центральної міської лікарні).

Біохімічні дослідження, виконані здобувачем спільно із ведучим науковим співробітником, керівником науково – дослідної групи біохімії НДЛЦ, Національного медичного університету к.х.н. Юрженко Н.Н..

Фізико – хімічні дослідження автор проводив разом із співробітниками лабораторії експерементальної онкології та променевої патології Українського науково – дослідного інституту рентгенології та радіології (завідуючий лабораторією професор д.м.н. Барабой В.А.).

Автор висловлює подяку співробітникам лабораторій за допомогу в проведені спільних досліджень.

Апробація результатів дисертації. Головні положення дисертації та результати досліджень доповідались і обговорювались на засіданнях кафедри шкірних та венеричних хвороб з курсом проблем СНІДу Національного медичного університету у 1997-1999 рр., засіданні Київського обласного і міського товариства дермато-венерологів у 1997 р., науково-практичній конференції молодих вчених і лікарів дермато-венерологів, присвяченій впровадженню наукових розробок в практику охорони здоров’я (Київ, 1999 р.) та науково-практичній конференції лікарів, присвяченій 125 річчю Центральній міській клінічній лікарні (Київ, 2000р.).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 5 наукових праць, зокрема - 5 журнальних статтей у виданнях, рекомендованих ВАК України. Отримано позитивне рішення про видачу Патенту на винахід “Спосіб комплексного лікування негонококового уретриту” (рішення Інституту промислової власності по заявці 2000042484 від 31.07.2000р.).

Структура та обсяг дисертації. Дисертація викладена на 159 сторінках машинописного тексту і складається із вступу, огляду літератури, 4 розділів власних досліджень, аналізу і узагальнення результатів досліджень, висновків, списку використаних джерел, який включає 262 джерела (в тому числі 228 вітчизняних і 34 іноземних авторів). Роботу ілюстровано 11 таблицями.

ЗМІСТ РОБОТИ

Результати дослідження та їх обговорення. Нами було обстежено 189 хворих чоловіків з різним за етіологічним походженням та характером клінічного перебігу негонококовим уретритом. Вік обстеженних хворих становив від 16-ти до 35-ти років.

Проведений аналіз суб'єктивних даних хворих показав, що достатньо визна-чених патогноманічних і характерних скарг у обстежених хворих негонококовим уретритом незалежно від етіологічних факторів не було виявлено.

За характером клінічного перебігу захворювання у 61 (32%) пацієнтів був діагностований свіжий торпідний негонококовий уретрит, у 62 (33%) – хронічний негонококовий уретрит і у 66(35 %) хронічний негонококовий уретрит в стадії загострення клінічного перебігу інфекції. За етіологічними походженнями були виявлені (моноінфекції) -–хламідії у 33 (17 %), уреаплазми – у 23 (12 %), мікоплазми у 19 (10 %), трихомонади у 24 (13 %) пацієнтів. Комбінований (мікстінфекційний) негонококовий уретрит був виявлений у 90 (40 %) хворих, в тому числі у 24 (13 %) – хламідійно-уреаплазмовий, у 8 (4 %) хламідійно-трихомонадний, у 15 (8 %) – хламідійно-мікоплазмовий, у 9 (10 %) – трихомонадно-кандидозний і у 24 (13 %) – уреаплазмо-трихомонадно-кандидозний уретрит.

Всім хворим було проведено клінічне обстеження, яке включало як суб’єктивні прояви, так і об’єктивні критерії захворювання, уретроскопію, лабораторне визначення кількості лейкоцитів у виділеннях із уретри, бактеріологічне та бактеріоскопічне дослідження мазків, а також загальний аналіз крові і сечі та дослідження методом прямої імунофлюоресценції (ПІФ).

Проведені нами уретроскопічні дослідження у хворих негонококовими уретритами свідчать, що цей інструментальний метод є достатньо діагностичне інформативним, особливо в плані диференційної діагностики свіжого торпідного і хронічного уретриту. Враховуючи що клінічні симпто-ми і ознаки цих двох клінічних стадій уретритів не мають явних ознак са-мостійної характеристики, уретроскопічні дослідження мають зайняти більш поширене місце у їх діагностиці. Разом з тим, потрібно відзначити, що діагностична інтерпритація виявлених при уретроскопії ознак ступеню і ха-рактеру запалення проводиться кожним фахівцем індивідуально і залежить від його клінічного досвіду. Це вказує на необхідність комплексного вивчення змін структури слизової оболонки уретри, з урахуванням клінічних проявів негонококового уретриту різного генезу та паралельного проведення лабораторних, біохімічних, фізико — хімічних (спонтанна хемілюмінесценція), діагностичних методів дослідження.

Потрібно відзначити, що визначення чисельності лейкоцитів у виділеннях із уретри хворих не є характерним патогномонічним показником тільки одного конкретно визначеного захворювання. Цей показник відображає активність патологічного процесу в уретрі і є оборотним, ха-рактеризуючи направленість запального процесу.

Результати досліджень показали, що у хворих свіжим торпідним негонококовим уретритом спостерігалась тенденція до зростання чисельності лейкоцитів у виділеннях із уретри у 5-6 разів в порівнянні з нормою. Крім того, при співставлені клінічних, уретроскопічних і бактеріоскопічних досліджень нами була вияв-лена прямо пропорційна залежність зростання чисельності лейкоцитів в уретральних виділенях цих хворих та поширеністю і глибиною ураження слизової оболонки уретри.

При бактеріоскопічному дослідженні виділень із уретри у хворих хронічним негонококовим уретритом також спостерігалась тенденція до зро-стання кількості лейкоцитів, що в 2-3 рази перевищувала норму, а у хворих хронічним негонококовим уретритом у стадії загострення, чисельність лейкоцитів у 6-10 разів перевищувало нормальні показники.

Таким чином, лабораторне бактеріоскопічне дослідження по визначен-ню чисельності лейкоцитів (в полі зору), у виділеннях із уретри є досить інформативним і об'єктивним діагностичним критерієм визначення ступеню активності перебігу захворювання.

З метою більш поглибленого вивчення характеру запального процесу на молекулярному рівні нами були проведені біохімічні дослідження, зокрема визначення рівню малонового деальдегіду /МДА/, дієнових кон'югатів /ДК/, а - токоферолу/ вітамін Е/ в сироватці крові обстежених хворих. Ці показники відображають динаміку початкових і кінцевих ланок перекисного окислення ліпідів /ПОЛ/.

Відомо, що при запаленні проходять зміни процесів метаболізму клітин, підвищення просякненості мембран, порушення структурно-функціонального стану клітин і утворення надлишкового рівню перекисів ліпідів. Отже, значення процесів ПОЛ в патогенезі негонококових уретритів може бути визначено шляхом вивчення показників переокислення і антиоксидантної активності з урахуванням клінічної стадії захворювання, оцінки його активності, а також дослідження рухливої рівноваги в системі ПОЛ /АОС.

У хворих свіжим торпідним негонококовим уретритом спостерігалось достовірне підвищення рівню МДА в 1,6 і ДК в 1,55 раз, при одночасному зниженні рівню а-токоферолу в 1,1 раз. Ці дані свідчать про активізацію процесів ПОЛ у хворих свіжим торпідним негонококовим уретритом, а також про порушення рівноваги між інтенсивністю процесів пероксидації ліпідів і активністю антиоксидантної системи організму.

У хворих хронічним негонококовим уретритом рівень ДК у крові визначався у межах близького до верхнього рубежу норми. Рівень МДА був дещо вищим у порівнянні із групою контролю, а рівень а-токоферолу зменшився в 1,3 рази.

У хворих хронічним негонококовим уретритом в стадії загострення рівень ДК в сироватці крові зростав у 1,5 разів, а рівеньМДА - 1,8 разів. Одночасно спостерігалось суттєве зниження рівню а-токоферолу у 1,7 разів.

Результати цих досліджень вказують на наявність дисбалансу в системах ПОЛ / АОС у обстежених хворих, при цьому найбільш суттєві порушення цих показників реєструвались у цих пацієнтів в стадії загострення хронічного уретриту.

Разом з тим, необхідно відзначити, що застосовані нами методи оцінки процесів ПОЛ – ми вже визначали, що до ДК і МДА, які відображають здебільшого початкові та кінцеві ланки переокислення ліпідів. Тому для доцільного спостереження рухомої рівноваги системи ПОЛ – АОС, накопичення вільних радікалів ми проводили вивчення спонтанної хемілюмінесценції (СХЛ) сироватки крові і вмісту уретри обстежених хворих. Показники цих досліджень дозволяють виявляти динаміку ПОЛ як у організмі в цілому, так і локально у вогнищі запалення - в уретрі.

Хемілюмінесцентний метод грунтується на реєстрації параметричних характеристик оптичного випромінення, яке виникає в наслідок протікання спонтанних хімічних реакцій, перекисного окислення у біологічних пробах (рідинах).

З метою виявлення можливої взаємозалежності між показниками свічіння біологічно активних рідин при різних клінічних формах і стадіях перебігу негонококових уретритів, нами було проведено паралельне вивчення СХЛ сироватки крові і вмісту уретри обстежених хворих. Дослідження СХЛ вмісту уретри проводились у ІІІ фракціях: І фракція - змивна(змішана) рідина уретри, ІІ фракція - надосадкова рідина після центрифугування вмісту уретри, III фракція - осадкова рідина.

Інтенсивність свічіння змиву вмісту уретри хворих свіжим торпідним негонококовим уретритом у І-й фракції (змивна змішана рідина), П-й фракції (надосадкова рідина) і ІП-й фракції (осадкова рідина) становила відповідно (22,1+/-0,8 і 17,3+/-1,0; 25,8+/-1,7 імп. За 10 сек), що в середньому в З, 5 рази вище від відповідних показників СХЛ у здорових осіб. Аналіз порівнюємих показників СХЛ і паралельних біохімічних досліджень у цієї групи пацієнтів свідчить про активізацію процесів пероксидації ліпідів, що посередньо відображає початкові запальні зміни в уретрі (без різко означених морфо-функціональних порушень). Ці положення підтверджуються також бактеріоскопічними дослідженнями, зокрема показниками чисельності лейкоцитів у вмісті уретри хворих.

Крім того, у хворих свіжим торпідним уретритом було зареєстровано зростання у 1,24 рази показників СХЛ сироватки крові, що можливо пов`язано з накопиченням МДА в сироватці крові і порушенням рівноваги між окислювальними процесами та антиоксидантною системою. Ці дані підтверджують вплив локального вогнища запалення на інтенсивність надслабкого свічіння сироватки крові при свіжому запальному процесі в уретрі.

Отримані результати дослідження СХЛ вмісту уретри і сироватки крові у обстежених нами хворих хронічним негонококовим уретритом і хронічним негонококовим уретритом в стадії загострення клінічного перебігу також виявили достовірне підвищення її показників в групах спостереження у порівнянні із нормою. Крім того ці показники достовірно відрізнялись в порівнянні між клінічними групами. Це дозволяє використовувати даний тест не тільки як додатковий діагностичний, і як диференційно-діагностичний відносно індивідуалізованого визначення активності перебігу негонококового уретриту.

Зокрема, у хворих хронічним негонококовим уретритом показники СХЛ сироватки крові були несуттєво збільшені у порівнянні із нормою. Разом з тим, у хворих із загостренням клінічного перебігу уретриту її показники більше ніж у 2 рази перевищували норму.

Аналіз СХЛ різних фракцій змивної рідини уретри у цих двох груп хворих виявив, що у хворих хронічним уретритом показники свічіння перевищували норму в середньому у 2 рази, а у хворих із хронічним уретритом в стадії загострення – більш ніж у 6 разів. Крім того, порівняння цих показників між групами дослідження виявило, що інтенсивність СХЛ у хворих хронічним уретритом в стадії загострення майже у 3 рази перевищував її інтенсивність у пацієнтів із хронічним перебігом захворювання, а у хворих свіжим торпідним негонококовим уретритом СХЛ майже в два рази перевищувало інтенсивність свічіння с хронічним НГУ.

Потрібно також відзначити,що аналізуючи показники СХЛ різних фракцій змивної рідини уретри у всіх обстежених груп хворих, ми прийшли до висновку, що найбільш доцільно для оцінки цих досліджень використовувати дані І фракції – змивна (змішана) рідина уретри, враховуючи, що ці показники є усередненими.

Результати проведених нами досліджень свідчать, що метод СХЛ може використовуватись як додадковий діагностичний тест для встановлення активності запального процесу при негонококовому уретриті.

Порівняння активності запалення при різних клінічних формах і тривалості перебігу негонококового уретриту дає підставу зробити висновок, що активність запального процесу в уретрі характеризується наростанням чисельності еміграції лейкоцитів та процесів перекисного окислення ліпідів, зниженням рівню антиоксидантного захисту організму. Показники СХЛ досліджених рідин можливо разглядати як джерело унікальної інформації відносно перебігу біохімічних процесів, і резервів АОС, що відображає активність та досконалість функціонування систем регуляції гомеостаза, а також патологічного стану як на місцевому рівні, так і організму в цілому. Отримані дані підтверджують закономірність розвитку запального процесу і розширють уявлення про патогенез інфекційних уретритів.

Проведені нами дослідження обумовлюють необхідність удосконалення комплексного патогенетичного лікування негонококових уретритів, направленого на нормалізацію запальних змін, стабілізацію інтенсивності вільнорадикального перекисного окислення ліпідів і антиоксидантної рівноваги як на місцевому рівні (слизова оболонка уретри), так і у організмі в цілому.

Комплексне лікування обстежених нами хворих негонококовими уретритами включало етіотропну терапію, а також патогенетичну – шляхом комбінованого застосування ряду антиоксидантних препаратів, а саме вітаміна Е (а – токоферола ацетат), вітаміну С, мумійо – вітас та місцево – 5% лінімент дібунола.

Призначення вітаміна Е грунтувалось на тому, що цей препарат нейтралізує вільні радикали, попереджуючі їх взаємодію с поліненасиченими жирними кислотами у клітинній оболонці і тим самим гальмуючи розвиток запальних дегенеративних і дистрофічних процесів.

Вітамін С приймає участь у окислювально – відновлювальних процесах. Він володіє десенсебілізуючою дією, посилює захисні властивості організму, приймає участь у ліпідному обміні.

Мумійо – відомо в медицині більше 2,5 тисяч років. Разом з тим цей препарат не застосовували в офіційній медицині із-за відсутності технології визначення його достовірності. Відділ фармакології нових лікарських – препаратів Інституту герантології АМН України у 1993 році вперше в світі розробив і впровадив у виробництво стандартизований лікарський препарат “Мумійо – вітас”.

“Мумійо – вітас” нормалізує обмінні і репаративні процеси у тканинах, володіє антиоксидантною, мембраностимулюючою, протизапальною, а також бактеріцидною дією.

Для місцевого застосування, ми використовували синтетичний антиоксидант – дібунол. Цей препарат інгібує перекисне окислення ліпідів, корегує кисневозалежні патологічні становища, що обумовлені порушенням вільнорадикальних реакцій в ліпідах мембран. Крім того, дібунол мобілізує неспецифічні механізми тканевої резистентності, підвищує бар`єрні можливості тканин та збільшує їх бактерицидність.

Тактика комплексного лікування обстежених нами хворих враховувала попередній розподіл пацієнтів на три клінічні групи згідно характеристик перебігу уретриту: свіжий торпідний, хронічний та хронічний НГУ в стадії загострення клінічного перебігу. Пацієнти кожної із цих трьох груп були також поділені на дві приблизно рівноцінні підгрупи з урахуванням призначених методів лікування.

Хворим перших клінічних підгруп проводили етіотропну терапію з урахуванням етіології захворювання та патогенетичне лікування загальноприйнятими методами, яке включало імунокоригуючу терапію – тактивін , біогенні стимулятори – екстракт алоє, плазмол або скловидне тіло.

Пацієнтам других клінічних підгруп паралельно з традиційною комплексною терапією призначалась комбінація антиоксидантних препаратів – а – токоферола ацетат (вітамін Е) по 200 мг 1 раз на добу, аскорбінова кислота по 100 мг 2 рази на добу і мумійо – вітас по 0,2 гр 2 рази на добу та місцево у вигляді інстиляцій 5% лінімент дібунолу 1 раз на день на протязі всього курсу відповідної етіотропної терапії.

Ефективність проведенного лікування оцінювалась по сукупності ряду об`єктивних та суб`єктивних клінічних ознак, а також по результатам лабораторних і інструментальних методів дослідження.

Результати досліджень свідчать, що хворі свіжим торпідним негонококовим уретритом, які входили до першої клінічної підгрупи і отримали традиційне комплексне лікування, показники чисельності лейкоцитів вмісту уретри були дещо підвищеними (20 + 5 в полі зору). Показники ПОЛ сироватки крові у пацієнтів цієї підгрупи також залишались підвищеними, зокрема, МДА - 5,46 + 0,64 (мкмоль/л) при нормі - 4,06 + 0,45; ДК - 1,91 + 0,21 (мкмоль/л), при нормі 1,6 + 0,13, а рівень -токоферолу був зниженим і становив 23,6 + 1,67 (мкмоль/л), при нормі 23,3 + 2,42.

Показники спонтанної хемілюмінесценції у пацієнтів першої клінічної підгрупи також зберігались на достатньо високому рівні, зокрема, у вмісту уретри вони становили 13,3 + 0,41 (імп./10 сек.), при нормі 5,5 + 0,4, а у сироватці крові - 3,4 + 0,09 (імп./10 сек.), при нормі 2,9 + 0,06.

Разом з тим, у хворих другої клінічної підгрупи із свіжим торпідним перебігом негонококового уретриту, які отримали комплексне лікування з комбінованим застосуванням антиоксидантної терапії всі дослідженні вищеприведені показники практично наближались до відповідних показників групи контролю (практично здорові чоловіки). При цьому, чисельність лейкоцитів вмісту уретри становила 10 + 5 (в полі зору), показники ПОЛ, зокрема, МДА - 4,4 + 0,53 (мкмоль/л), при нормі 4,06 + 0,45; ДК - 1,6 + 0,13 (мкмоль/л), при нормі 1,6 + 0,13; L - токоферолу - 29,4 + 3,14 (мкмоль/л), при нормі 23,3 + 2,42.

Показники СХЛ у пацієнтів другої клінічної підгрупи також наближались до показників норми, зокрема, СХЛ вмісту уретри становила 8,1 + 0,39 (імп./10 сек.), при нормі 5,5 + 0,4; а у сироватці крові - 3,04 + 0,07 (імп./10 сек.), при нормі 2,9 + 0,06.

У хворих хронічним негонококовим уретритом (першої клінічної групи), яким було проведене традиційне комплексне лікування, показники чисельності лейкоцитів вмісту уретри продовжували залишатись підвищеними (25 + 5 в полі зору). Показники ПОЛ сироватки крові у пацієнтів цієї підгрупи після проведеного лікування також були підвищеними, зокрема, МДА - 4,56 + 0,50 (ммоль/л), при нормі 4,06 + 0,45; ДК - 1,72 + 0,20 (мкмоль/л), при нормі 1,6 + 0,13; а показники рівню -токоферолу були зниженими - 22,7 + 1,82 (мкмоль/л), при нормі 23,3 + 2,42.

Показники СХЛ у хворих першої клінічної підгрупи також залишались на досить високому рівні, зокрема, у вмісту уретри вони становили 9,1 + 0,37 (імп./10сек.), при нормі 5,5 + 0,4; в сироватці крові - 3,21 + 0,07 (імп./10 сек), при нормі 2,9 + 0,06. При цьому у пацієнтів другої клінічної підгрупи із хронічним перебігом негонококового уретриту, що отримували лікування із застосуванням антиоксидантів чисельність лейкоцитів при бактеріоскопічному дослідженні вмісту уретри становила 5 + 3 (в полі зору), показники ПОЛ сироватки крові, зокрема, МДА - 4,28 + 0,47 (ммоль/л), ДК - 1,64 + 0,17 (мкмоль/л), -токоферолу - 26,8 + 2,80 (мкмоль/л). Показники СХЛ у пацієнтів другої клінічної підгрупи становили у вмісті уретри 5,6 + 0,11 (імп./10 сек.), а у сироватці крові - 2,93 + 0,05 (імп./10 сек.).

Таким чином, у пацієнтів другої клінічної підгрупи дослідженні показники практично наближались до відповідних показників норми.

Результати проведених досліджень свідчать, що у хворих хронічним негонококовим уретритом в стадії загострення клінічного перебігу захворювання (перша клінічна підгрупа), після проведеного традиційного лікування чисельність лейкоцитів вмісту уретри була підвищеною і становила 20 + 5 (в бактеріоскопічному полі зору). Показники ПОЛ сироватки крові, зокрема, МДА і ДК продовжували залишатись суттєво підвищеними і становили відповідно - 6,48 + 0,87 (ммоль/л) і 2,12 + 0,17 (мкмоль/л), при нормі - 4,2 + 0,13 (мкмоль/л) і 1,6 + 0,09 (мкмоль/л). Продовжували залишатись зниженими показники рівню -токоферолу - 20,1 + 2,15 (мкмоль/л), при нормі 23,3 + 2,42.

Потрібно також відзначити, що у хворих першої клінічної підгрупи із хронічним в стадії загострення клінічного перебігу уретриту після традиційного лікування продовжували зберігатись високі показники СХЛ вмісту уретри і сироватки крові, вони становили відповідно - 16,8 + 3,7 (імп./10 сек.) і 4,7 + 0,18 (імп./10 сек).

При цьому, у пацієнтів другої клінічної підгрупи із хронічним у стадії загострення клінічного перебігу негонококовим уретритом, які отримали комплексне лікування із антиоксидантами всі вивчені показники практично відповідали даним норми. Зокрема, чисельність лейкоцитів вмісту уретри становила 6 + 4 (в бактеріоскопічному полі зору), рівень МДА становив 4,56 + 0,51 (ммоль/л), ДК - 1,73 + 0,14 (мкмоль/л), а -токоферолу - 27,5 + 2,63 (мкмоль/л). Показники СХЛ вмісту уретри у пацієнтів становили 7,28 + 1,73 (імп./10 сек.), а сироватки крові - 3,05 + 0,11 (імп./10 сек.).

Порівнюючи клінічні, а також дані лабораторних, біохімічних і фізико-хімічних показників було встановлено, що комплексне лікування хворих НГУ із застосуванням антиоксидантних препаратів сприяє підвищенню ефективності лікування. Підтверженням цього є динаміка негативації клінічних проявів і нормалізація лабораторних показників, а також більш прискорене зниження чисельності лейкоцитів в уретрі, та нормалізація біохімічних показників: ПОЛ сироватки крові ( МДА, ДК, - токоферол), фізико-хімічних показників – СХЛ вмісту уретри, і сироватки крові хворих других клінічних підгруп, незалежно від клінічного перебігу та етіологічного походження інфекційного уретриту.

Проведені дослідження, також вказують що традиційне лікування неспроможне зняти напругу в системі ПОЛ – біоантиоксиданти. Збереження рівновисоких показників СХЛ свідчить, що процеси ПОЛ у хворих першої клінічної підгрупи залишаються у стадії декомпенсації. Це пояснюється тим, що якщо в нормі клітина володіє достатньо ефективними біоантиокислювальними системами, урівноважуючими і підтримаючими постійний рівень ПОЛ, то при активному запальному процесі ця рівновага порушується і відбувається дезорганізація ультраструктури клітини, супроводжуючись підсилюванням вільнорадикальним окисленням ліпідів. Свідченням цього є більш висока ефективність лікування хворих із застосуванням антиоксидантів особливо при хронічному НГУ у стадії загострення клінічного перебігу. Зокрема, після призначення хворим вітамінів Е, С, і мумійо – вітас, та внутрішньоуретрально введення дібунолу відмічається поступове посилення компенсаторних процесів, про що свідчить зниження перекисного окислення ліпідів і підтримка його на оптимальному рівні.

Таким чином проведені нами дослідження довели патогенетично обгрунтовану доцільність включення в комплексну терапію інфекційних НГУ антиоксидантних засобів вітаміни Е, С та мумійо – вітас, а також 5% лініменту дібунолу (місцево). Ці препарати володіють протизапальними властивостями, стабілізують клітині мембрани, усувають токсичний ефект, викликаний інтенсифікацією перекисних процесів і ПОЛ і зв`язують активні вільні радикали, необхідні для протікання ланцюгових реакцій окислення, що сприяє підвищенню ефективності лікування хворих інфекційними негонококовими уретритами.

Висновки

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

Список наукових праць, що опубліковані за темою дисертації.

1)

2)

3)

4)

5)

6)

Анотація

Маріненко В.П. Антиоксиданти у комплексному лікуванні негонококових уретритів (хламідійних, уреаплазмових, мікоплазмових, трихомонадних, кандидозних). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеню кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.20.- шкірні та венеричні хвороби. Національний медичний університет ім.О.О.Богомольця, Київ, 2001.

Дисертація присвячується питанням ефективності лікування негонококових уретритів, завдяки застосуванню у комплексній терапії антиоксидантів вітаміна Е (а- токоферола ацетат), вітаміна С (аскорбінова кислота), 5% лінімента дібунола і біостимулятора мумійо – вітас, з урахуванням активності та тривалості терміну перебігу негонококового уретриту. Це базується на результатах паралельного вивчення клінічних ознак захворювання, біохімічних показників – перекисного окислення ліпідів (ПОЛ) та антиоксидантної системи, а також фізико - хімічних показників – спонтанної хемілюмінісценції (СХЛ) сироватки крові та вмісту уретри 189 хворих негонококовими уретритами ( НГУ).

Ключові слова: негонококові уретрити, діагностика, перекисне окислення ліпідів, спонтанна хемілюмінесценція, антиоксиданти, лікування.

Мариненко В.П. Антиоксиданты в комплексном лечении негонококових уретритов (хламидийных, уреаплазменных, микоплазменных, трихомонадных, кандидозных).

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.20.- кожные и венерические болезни. Национальный медицинский университет им. А.А.Богомольца, Киев, 2001г.

Целью настоящего исследования явилось обоснование, разработка показаний и оценка методов комплексной корригирующей терапии больных негонококковым уретритом (НГУ) с учетом клинических проявлений, характера течения и давности заболевания, состояния перекисного окисления липидов (ПОЛ). Проведено параллельное изучение клинических признаков заболевания, биохимических показателей ПОЛ и антиоксидантной системы, а также физико-химических параметров— СХЛ биологических жидкостей (сыворотка крови, содержимое уретры) у 189 больных НГУ. Состояние процессов ПОЛ определено также в контрольной группе (10 практически здоровых мужчин). Клинические исследования включали изучение как субъективных так и объективных критериев заболевания, уретроскопию, лабораторное определение количества лейкоцитов в выделениях, бактериоскопическое, бактериологоическое и иммунологическое исследования микрофлоры уретры, общего анализа крови и мочи. Состояние процесса ПОЛ и антиоксидантной системы оценивали по показателям ДК, МДА, а –токоферола в сыворотке крови пациентов. Кроме того проведены биофизические измерения СХЛ сыворотки крови и содержимого уретры, отражающего динамику перекисных процессов, тяжести заболевания и эффективности проводимого лечения.

У больных свежим торпидным НГУ установлено повышение уровня ДК в 1,55 раз, МДА – 1,6 раза при незначительном снижении в 1,1 раз а – токоферола в сыворотке крови. У больных хроническим НГУ и хронического НГУ обострившегося течения выявлено сравнительно более значимая разница между клиническими и лабораторными показателями. У больных хроническим НГУ количество ДК определялось в пределах верхней границы нормы или незначительно ее превышало, МДА увеличено в 1,2 раза, а – токоферола снизилось в 1,3 раза. У больных хроническим НГУ обострившегося течения количество ДК в сыворотке крови возросло в 1,5 раза, МДА - в 1,8 раза, содержание а – токоферола снизилось в 1,7 раза. Анализ сопоставления клинических и биохимических показателей свидетельствует о необходимости использовать данные тесты для определения активности и давности НГУ, характеризуя интенсивность окислительных процессов и состояние антиоксидантной системы в организме, отражающее балансирование патологических нарушений состояния гомеостаза.

Наиболее существенно активация процессов ПОЛ и снижение функции антиоксидантной системы (АОС) наблюдается у больных, с давностью заболевания свыше одного года и во время обострения процесса.

Это обуславливает обязательную необходимость проведения антиоксидантной терапии, направленной на восстановление компенсаторных механизмов и ингибирования образующих продуктов переоксидации липидов.

Оценивая показатели СХЛ, скорость и интенсивность процессов переоксидации, у больных с различной длительностью и течением НГУ, можно отметить изменение процессов сверх