УКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ЛІСОТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Стадницький ЮРІЙ ІВАНОВИЧ

УДК 330. 15: 504. 06

Економічні основи управління

оздоровленням навколишнього середовища

Спеціальність 08.08.01 - економіка природокористування і

охорони нав-колишнього середовища

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора економічних наук

Львів - 2001

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Національному університеті “Львівська політехніка” Міністерства освіти і науки України

Науковий консультант доктор економічних наук, професор

Туниця Юрій Юрійович,

Український державний лісотехнічний університет, ректор

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, старший науковий співробітник Веклич Оксана Опана-сівна, Інститут економіки НАН України, провідний науковий співробіт-ник відділу теоретичних проблем регулювання економіки

доктор економічних наук, професор Грабинський Ігор Михайлович,

Львівський національний університет ім. Івана Франка, завідувач кафедри міжнарод-них економічних відносин

доктор економічних наук, професор Коваль Ярослав Васильович,

Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, завіду-вач відділу проблем використання і охорони лісових ресурсів

Провідна установа:

Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України, відділ економічного регулювання природокорис-ту-вання (м. Одеса)

Захист відбудеться “ 26 ” вересня 2001 р. о 14 30 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35. 072. 01 Українського державного лісотехніч-ного університету за адресою: 79057, м. Львів, вулиця Генерала Чупринки, 103

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Українського державного лісотехнічного університету за адресою: 79057, м. Львів, вулиця Генерала Чупринки, 101

Автореферат розісланий “ 22 ” серпня 2001 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат економічних наук, доцент Р.Я. Кіндрат

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Антропогенне забруднення нав-ко-лиш-нього при-род-ного середовища продовжує залишатись однією з основних проб-лем людства. Про-тягом ХХ-го століття негативні наслідки антропогенного заб-руднення навколишнього середовища переросли з розряду несуттєвих “зовніш-ніх ефек-тів”, якими можна нехтувати як при виборі оптимальних технологій чи обгрун-ту-ванні нап-рямків господарського розвитку, так і при розрахунку валово-го націо-нального продукту, до однієї з найбільших загроз не лише добробуту, але й без-пеці лю-дей. Проблеми, викликані антропогенним забрудненням, з ло-каль-ного рівня пе-реросли у глобальний, суттєво впливаючи на виснаження озо-но-вого шару пла-нети та зміну клімату на Землі. Природа вичерпала свій асимі-ляційний потен-ціал. Екологічний борг досяг граничної величини, перевищення якої може при-вести до деградації цивілізації.

Спеціалістами визнано, що технічних проблем щодо зменшення антро-по-ген-ного забруднення навколишнього середовища не існує. Це - проблема еконо-мічна, яка вик-ли-кана дороговизною протизабруднюючих заходів. Тому в сучас-них умовах мак-си-мальна увага має приділятися оптимальному використанню обмежених ре-сур-сів, які можуть спрямовуватися на протизабруднюючі цілі.

Незважаючи на порівняно значну кількість розвідок, які сто-суються еконо-міч-них основ управління оздоровленням навколишнього сере-довища, слід від-значити відсутність цілісного дослідження проблеми, а також недостатність наукового опрацювання низки окремих питань, правильне розв’язання яких є важливим для оптимізації протизабруднюючої діяльності. Подібна ситуація зумо-вила необхідність достатньо широкого та комплексного розгляду пробле-ми, що наклало відбиток на структуру дисертації: кожен з її розділів є значною мірою самодостатнім дослідженням з відповідною аналітичною части-ною. Хоча, очевидно, що одночасно всі розділи дисертаційної роботи спрямо-вані на досягнення однієї мети.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в руслі програмного документу “Основні напрямки державної політи-ки України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та за-без-пе-чення екологічної безпеки”, ухваленого Постановою Верховної Ради Укра-їни (№ 188/98-ВР від 5 березня 1998 р.) та Національної програми соціально-економічного розвитку до 2010 року “Україна-2010”. Викладені в дисертації поло-ження є складовою частиною комплексних досліджень, виконаних в 1993-1999 рр. в рамках планів науково-дослідних робіт і договірної тематики Інсти-туту регіональних досліджень НАН України, зокрема: “Державної програми со-ці-ально-економічного розвитку Карпатського регіону” (розробленої згідно пос-танови Кабінету Міністрів України від 24 травня 1993 р. № 368), де дисертантом обгрунтовано концепцію екологічної безпеки території; науково-дослід-них тем “Дослідження впливу господарської діяльності на стан природ-ного се-ре-до-вища та обгрунтування пріоритетів регіональної еко-ло-гічної полі-тики” (1994-1996 рр., № держреєстрації 0194V042287), де дисертантом розроблено теоретико-методо-логічні основи економічної оцінки збитків від забруднення навколишнього сере-до-вища, та “Еко-ло-гічна безпека еконо-мічних реформ в Україні: досвід, пробле-ми, перспективи (регіональні дослід-ження)” (1997-1999 рр., № держреєстрації 01970012077), де дисертантом проаналізовано методи економічної оцінки збит-ків від забруднення навколишнього сере-до-вища та розроблено пропозиції щодо удосконалення управління екологічною безпекою в Україні в ринкових умовах. Дослідження, проведе-ні автором, безпосередньо пов’язані з реалізацією проекту “Методичне забезпе-чення практикумів з курсу “Економіка природоко-ристу-ван-ня” та “Охорона навколишнього середовища” для вузів України” в рамках між-на-родної програми співробітництва в 1997-1998 рр. (Міністерство освіти України, Міністерство еко-ло-гічної безпеки України), де дисертантом для базо-вого підручника з курсу “Економіка природоко-ристу-ван-ня” підготовлено розділ “Управління екологічною безпекою в регіоні”, а також - із здійсненням програ-ми “Співпраця з пе-ре-дачі екологічних технологій та еко-логічного навчання” (1996-1998 рр., Західний науковий центр НАН України, Інститут еколо-гічних досліджень Кон-нектикутського університету США), де дисертан-том в рамках проведення семінарів для працівників державного управління екобезпеки у Львівській області та екологічних служб підприємств м. Львова підготовлено теми: “Економічні аспекти попередження забруднення довкілля”, “Методи еко-но-мічного регулювання попередження забруднення довкілля”, “Управління про-цесом зниження рівня забруднення у регіоні” та “Методичні засади визна-чення витрат на реалізацію заходів щодо зниження рівня антропогенного за-бруд-нення довкілля”.

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є розробка теоретико-мето-дологічних засад оптимізації протизабруднюючої діяльності на рівні окре-мих підприємств, регіональному та глобальному рівні.

Для досягнення визначеної мети в дисертаційній роботі поставлені такі основні задачі:

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

Об’єктом дослідження є процес управління оздоров-лен-ням навколиш-ньо-го середовища на рівні окремих підприємств і регіону у цілому.

Предмет дослідження - економічні відносини, що складаються в процесі уп---рав--ління оздо-ров-ленням навколишнього середовища.

Методи дослідження. Методологічною основою проведеного дослідження стали класичні положення сучасної економічної теорії, економіки природо-користу-вання, регіональної економіки, теорії управління, економічної теорії сталого розвитку. Для досягнення поставленої в дисертаційній роботі мети в основному застосувалися такі методичні засоби і прийоми: причинно-наслід-кових зв’язків - при дослідженні суті та змісту поняття економічних збитків від АЗНС; комплексного аналізу - при удосконаленні концептуальних підходів та моде-лі формування варіантів програм проти-забруднюючих заходів на рівні підприємства; факторного аналізу та економіко-математичного моде-лю-вання - при розробці методологічних засад визначення вартості проти-забруднюючих заходів; системного підходу - при розробці та обгрунтуванні системи критеріїв для оцінки ефективності механізмів управ-лін-ня оздоровленням навколишнього середовища у регіоні; наукової абстракції - при дослідженні реакції механізмів управління оздоровленням навколишнього середо-вища у регіоні на критерії оптимальності; порівняння - при аналізі ефек-тив-ності різних механізмів управ-лін--ня оздоровленням навколишнього середо-вища у регіоні тощо.

Інформаційну базу дослідження складають закони України, нормативно-правові акти Верховної Ради та Кабінету Міністрів України, аналітичні доку-менти, доповіді, економічні огляди, статистичні публікації міністерств та ві-домств, науково-дослідних інститутів, центрів і фондів, монографії та науково-аналітичні статті вітчизняних та зарубіжних авторів, інформаційні матеріали, опубліковані в періодичних виданнях.

Наукова новизна одержаних результатів. Результати виконаного дослід-же-ння у своїй сукупності вирішують важливу науково-прикладну проблему ро-з-робки теоретико-методологічних засад оптимізації протизабруд-нюючої діяль-нос-ті. Наукова новизна результатів виконаного дослід-ження поля-гає у нас-тупно-му:

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

Практичне значення одержаних результатів. Практична цінність дисер-таційного дослідження полягає в тому, що одержані автором результати і розроблені рекомендації щодо оптимізації управління оздо-ровлення навколиш-нього середовища дають можливість приймати рішення відносно підвищення ефективності протизабруднюючої діяльності на рівні підприємства, регіону, держави та міждержавному рівні. Це має важливе значення, оскільки в умовах обмеженості ресурсів, які можуть спрямовуватися на поліпшення якості навко-лиш-нього середовища, максимальна увага повинна концентруватися на опти-мізації їх використання. При цьому оптимізація можлива за двома напрямками: добитися заданого рівня чистоти навко-лишнього середовища з найменшими витратами коштів або використати зада-ний обсяг фінансування на максимально можливе зменшення АЗНС.

Результати дослідження використовуються експертно-консультативною робочою групою при голові облдержадміністрації з питань формування еколо-гічної політики у Львівській області, у склад якої включено автора дисертації (розпорядження голови Львівської обласної державної адміністрації від 06.09.1999 р. № 1018). Ця група створена на виконання рішення сесії обласної ради від 04.05.1999 р. № 157 “Про затвердження Програми охорони навко-лишнього природного середовища Львівської області на 1999 – 2002 роки”, для забезпечення її практичної реалізації, враховуючи рішення Колегії облдерж-адміністрації від 01.07.1999 р. №21 “Про екологічні проблеми та охорону дов-кілля у Львівській області”.

Наукові розробки автора, що стосуються досліджень економічних нас-лід-ків АЗНС, оптимізації управління оздоровленням навколишнього середовища у регіоні використані ІРД НАН України при обгрунтуванні пріоритетів регі-ональ-ної еко-ло-гічної політики та оцінці перспектив еко-ло-гічної безпеки економічних реформ в Україні, що підтверджує довідка (№ 14/350 від 6.12.2000р.).

Теоретичні та практичні підходи дисертанта щодо оптимізації проти-забруднюючої діяльності на рівні підприємства широко використовуються ДП “Аргентум” (довідка № 962 від 22.12.2000р.). Особливо це стосується дослід-жень, присвячених прогнозуванню ціни відходів.

Наукові розробки дисертанта були використані “Фондом підтримки науки” при розробці проекту “Науково-технічні рекомендації по проектуванню та побу-до-ві екологічно безпечного сміттєзвалища міста Мукачево”. Окрім цього, запла-но-ва-но їх використання при розробці передінвестиційної документації проектів “Науково-технічного парку” Спеціальної економічної зони “Яворів” (довідка № 20 від 14.06.2001р.)

Матеріали дисертаційного дослідження автора були використані при проведенні низки семінарів для працівників державного управління екобезпеки у Львівській області та екологічних служб підприємств м. Львова, які були організовані у співробітництві Західного центру Українського відді-лення Всесвітньої лабораторії (м. Львів, Україна) та Інституту екологічних дос-ліджень Коннектикутського університету (США) (довідка № 34 від 01.12.2000р.)

З проблем, досліджених у дисертації, автором розроблений курс “Еконо-мі-ка природокористування”. З цьо-го курсу дисертантом опубліковані тексти лек-цій (1993 р.), розділ у нав-чально-прикладному посібнику “Економіка та менед-жмент” (1996 р.), який зат-верджений до видання Методичною радою Дер-жавного університету “Львів-ська політехніка” (протокол № 4 від 5.04.1996 р.) та розділ у базовому під-ручнику “Економіка природокористування” (1998 р.), ви-да-ного в рамках Укра-їн-сько-Бель-гійського проекту “Методичне забезпечення та проведення прак-тикумів з курсів “Економіка природокористування” і “Охорона навко-лиш-нього сере-до-вища” для вузів України”. Окремі наукові розробки з ди-сер-таційного дослідження автора ввійшли в навчальний посібник “Менеджмент реальних інвестицій”, який використовується при вивченні курсів “Інвесту-вання” та “Інвестиційна діяльність”. Результати дисертаційного дослідження впроваджені в навчальний процес у Національному університеті “Львів-ська політехніка” (довідка № 67-50-611 від 20.11.2000р.) та інших вищих закладах освіти.

Особистий внесок здобувача. Усі наукові результати, викладені в ди-сер-тації, отримані автором особисто. З наукових праць, опублікованих у співав-торстві, в роботі використані лише ті ідеї та положення, що є результатом осо-бистої роботи здобувача. Конкретний внесок здобувача у ці праці вказаний в авторефераті в переліку основних публікацій за темою дисертації.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки ди-сертації доповідались автором на багатьох міжнародних та Всеукраїнських кон-ференціях, у тому числі на: всеукраїнській науково-практичній конференції “Проблеми раціонального використання соціально-економічного та природно-ресурсного потенціалу ре-гіону” (Луцьк, 1993); міжнародній науково-практичній конференції “ВЕЗ як форма регіонального розвитку” (Чернівці, 1994); між-на-родній науково-практичній конференції “Економічні проблеми розвитку про-мис-лового виробництва” (Одеса, 1995); міжнародній науковій конференції “На-ціональна еліта та інтелектуальний по-тенціал України” (Львів, 1996); всеук-раїнській науково-практичній конференції “Питання соціології” (Львів, 1996); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Ринкові реформи в Україні” (Чернівці, 1996 р.); обласній науково-практичній конференції “Приміські тери-торії. Проблеми і перспективи розвитку” (Львів, 1997 р.); всеукраїнській науко-во-практичній конференції “Економіка Закарпаття сьогодні і завтра: шляхи ви-ходу з кризи” (Ужгород, 1997); всеукраїнській науково-практичній конференції “Облік і аудит: сучасний стан і перспективи розвитку” (Тернопіль, 1997); між-народній науково-практичній конференції “Інвестиційна діяльність в Україні: проблеми розвитку та регулювання” (Чернівці, 1997); міжнародній науково-практичній конференції “Соціально-економічні та екологічні проблеми розвитку адміністративних районів” (Львів, 1997); міжнародній науково-практичній кон-ференції “Управління енергови-корис-танням” (Львів, 1997); всеукраїнській нау-ко-во-практичній конференції “Екологія і економіка” (Львів, 1997 р.); міжна-родній науково-практичній конференції “Реструктуризація економіки та інвес-тиції в Україні” (Чернівці, 1998); міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми економії енергії” (Львів, 1998); міжнародній науково-практичній конференції “Карпатський регіон і проб-леми сталого розвитку” (Рахів, 1998); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Становлення фінансової сис-теми України та проблеми її стабілізації” (Львів, 1999); міжнародній науково-практичній конференції “Україна на порозі ХХІ століття: економіка, держав-ність” (Вінниця, 2000); щорічних звітних наукових конференціях Державного університету “Львів-ська політехніка” та науково-методичних семінарах кафедри “Економіки і менеджменту інвестицій та нерухомості”.

У рамках Українсько-Бельгійського проекту підготовки та видання під-ручника “Економіка природокористування” матеріали дисертаційних дослід-жень були апробовані автором при проведенні семінару з обговорення проб-лемних вузлів підручника (Київ, 16-18 лютого 1998 р.), в якому брали участь вчені та спе-ціалісти з України, Росії, Чехії та Бельгії.

Основні положення, висновки і пропозиції дисертаційної роботи були ап-ро-бовані автором у доповіді “Міжнародний ринок квот на викиди парникових га-зів: українські ініціативи” при проведенні українсько-американського семіна-ру “Львівський регіональний семінар з питань змін клімату”(17-18 квітня 2000 р.), який за підтримки Управ-ління з охорони навколишнього середовища США був організований Центром політики з охорони атмосфери (США) та Держав-ним управлінням екологічної безпеки в Львівській області (Україна).

Дисертаційна робота була рекомендована до захисту в спеціалізованій вченій раді на спільному засіданні чотирьох відділів (методології сталого розвитку та екологічної безпеки, регіональних проблем використання мінерально-сировинних ресурсів і охорони надр, регіональних проблем використання і охорони земельних ресурсів, проблем використання і охорони лісових ресурсів) Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України (протокол № 1 від 8 грудня 2000 р.).

Публікації. За темою дисертаційного дослідження автором опубліковано 2 індивідуальні монографії, 2 розділи у колективній монографії, 1 препринт, 27 стат-ей у наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України (з них 8 ста-тей - у наукових журналах; 19 статей - у збірниках наукових праць). Загаль-ний обсяг цих публікацій, які становлять основу дисертації, перевищує 35 дру-ко-ваних ар-кушів, з яких понад 32 – особистий внесок здобувача.

Крім цього, 15 статей за темою дисертаційного дослідження опубліковано в матеріалах наукових конференцій і понад 20 - в друкованих засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження.

Тематика дисертації була також висвітлена в 3-х навчальних посібниках, 1-му конспекті лекцій, 1-му розділі колективного підручника та 1-му розділі колективного навчального посібника.

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається з вступу, чоти-рьох розділів, висновків, списку вико-ристаних літературних джерел з 399 наймену-вань і містить 71 таблицю та 54 рисунки. Повний обсяг роботи становить 409 сторінок ком-п’ютерного тексту, з яких таблиці займають 7 сторінок, рисунки – 4 сторінки, список використаних джерел – 34 сторінки.

Основний зміст дисертації

У вступі обгрунтовується актуальність теми, визначаються мета і задачі дослідження, наукова та практична цінність результатів, які здобуто в процесі дослідження, описано форми їх апробації та використання.

У першому розділі дисертаційної роботи “Теоретичні основи оцінки еко-но-мічних наслідків антропогенного забруднення навколишнього середовища (АЗНС)” досліджено можли-вості оцінки економіч-них збитків від АЗНС і ви-ко-ристання цього показника при оптимізації проти-забруднюючої діяльності. В рамках цього дослідження запро-поновано нові методологічні підходи щодо якіс--ної характеристики поняття економічних наслідків АЗНС, виявлено прин-ципову можливість відсутності впливу зовнішніх ефектів від АЗНС на ефектив-ність функціонування ринку, а також можливість існування первинного та вто-ринного фіаско ринку як наслі-док виникнення економічних збитків від забруд-нення навколишнього сере-довища при виробництві продукції.

Процеси людської діяльності, особливо у виробничій сфері, як правило, є причиною АЗНС, тобто привнесення у навколишнє природне середовище або ви-никнення там нових, нехарактерних для нього агентів чи зміни концентрації існуючих. Тобто, антропогенне забруднення - це забруднення, що виникає в ре-зультаті діяльності людей, у т. ч. їх прямого чи непрямого впливу на інтен-сивність природного забруднення. Вищенаведене трактування АЗНС повністю від-повідає визначенню, прийнятому ООН, за яким речовина вважається заб-руд-нювачем, якщо вона зустрічається у неналежному місці, у неналежний час, і у неналежній кількості.

Проте існує широкорозповсюджена точка зору, згідно з якою критерієм існування забруднення є не сам факт попадання будь-яких речовин у воду, по-вітря чи грунтовий покрив, а виникнення унаслідок цього певних шкідливих нас-лідків. Очевидно, що концепція оцінки збитку базується на тезі, за якою при-родне середовище може містити певну кількість забруднювача без проявлення шкідливого впливу, так як або відбувається природний процес очищення води, грунту чи атмосфери, або потужність емісії мала і приводить до незначного збіль-шення концентрації забруднювача у природному середовищі. Враховуючи не-достатню вивченість залежностей між рівнем забруднення та моментом ви-никнення збитку, вплив на ці процеси місцевих природних та інших умов, при-хильники такого трактування АЗНС неминуче приходять до висновку, що понят-тя “забруднення” і “забруднювач” є умовними, відносними.

Аналіз АЗНС не повинен стати проблемою емоційного порядку. Ми по-вин-ні визнати: якщо у певному середовищі з’являються нові інгредієнти чи від-бувається зміна концентрації існуючих, то воно стає іншим середовищем. І не лише з філософської точки зору - змінюються певні його параметри, харак-те-ристики тощо, не всі з яких можуть бути нам відомі у даний час. Тому ми од-нозначно стоїмо на позиції, що сам факт надходження забруднюючих агентів у нав-колишнє середовище у результаті людської діяльності є необхідним і дос-татнім ознакою АЗНС.

Говорячи про забруднюючі агенти, відзначимо, що здебільшого ними є так звана небажана продукція (відходи), тобто частина вихідних інгредієнтів тех-нологій, використання яких (інгредієнтів) в якості ресурсів в існуючих умо-вах технічно неможливе або економічно недоцільне. Тобто, відходи є продук-тами виробництва (матеріальними чи енергетичними), цінність яких нижча від витрат на їх збір, обробку та транспортування для повторного використання. Саме згадана небажана продукція і складає основну масу забруднюючих аген-тів. Хоча, варто зазначити, що інколи забруднюючими агентами є робочі тіла ви-робничих процесів, наприклад, електромагнітні хвилі або лазерні промені - у радіозв’язку, акустичні коливання в ехолокації тощо.

Якщо 30-40 років назад АЗНС спостерігалося в окремих крупних містах світу, то нині воно охопило цілі країни і навіть регіони. У чотирьох найбільш населених і промислово розвинених регіонах світу (Європа, Азія-Тихий Океан, Північна та Латинська Америка) проблеми щодо АЗНС суттєві, а двох (Африка та Західна Азія) вони є важливими. Викликає також тривогу, що ці проблеми ніде у світі не послаблюються, залишаючись у п’яти регіонах відносно незмін-ними, а у двох (Азія-Тихий Океан та Латинська Америка) навіть поси-люються.

Що стосується України, то вона належить до країн з високим рівнем АЗНС, що зумовлено значною концентрацією населення та промислового ви-роб--ництва. Через нерівномірність розселення та промислового виробництва на те-ри-торії України їх вплив на навколишнє середовище в окремих регіонах ство-рює дуже напружену екологічну ситуацію.

Таким чином, АЗНС, яке характеризується тисячами забруднюючих аген--тів, джерел забруднення та різноманітністю своїх видів, за масштабами ста-ло гло--бальним фактором, невід’ємною ознакою сучасного господарського роз-вит-ку.

АЗНС є причиною низки витрат і втрат. По-перше, це витрати на частко-ве чи повне запобігання впливу вже забрудненого середовища на реципієнтів. По-друге, це втрати унаслідок прямого впливу забрудненого середовища на об’єкт. По-третє, це витрати на часткову чи повну ліквідацію наслідків забруднення у реципієнтів. У цілому, економічні збитки від забруднення навколишнього природного середовища – це виражені у вартісній формі втрати реципієнтів внаслідок забруднення навколишнього середовища, і (або) додаткові витрати на часткове чи повне запобігання впливу забрудненого середовища та компенсацію (ліквідацію) наслідків цього впливу (також часткову чи повну). Ці дві форми збитку виступають (втрати-витрати) виступають одна до одної у формі своєрідних альтернатив. Однак, здебільшого відбувається сумування обох відмічених форм економічного збитку, оскільки додаткові витрати на запобігання та компенсацію впливу забрудненого середовища не завжди рятують реципієнтів від виникнення втрат унаслідок впливу забруднень.

Класифікуючи економічний збиток від забруднення, спеціалісти виділяють види збитку за часом дії та за рівнем диференціації. У межах першого виду мова йде про поточний (збиток, який виникає тепер) та прогнозований збиток (який буде чи може існувати в майбутньому). У другому випадку ви-діляється потенціальний, можливий, фактичний, ліквідований і такий збиток, що йому вдалося запобігти. Якщо класифікація економічного збитку від забруднення за часом запе-речень не викликає, то щодо класифікації за рівнем диференціації виникають певні сумніви. По-перше, витрати на запобігання впливу забруднення та лікві-да-цію його наслідків є складовими економічного збитку від забруднення навко-лиш-нього середовища і його класифікація на той, що йому вдалося запобігти, та ліквідований є недо-речною, оскільки свідчить, що до економічного збитку від-но-сяться лише прямі втрати. По-друге, при визначенні потенційного збитку (який розуміється як еко-номічний збиток, що існує, але додаткові затрати на йо-го ліквідацію тепер не потрібні) економічний збиток ідентифікується лише з ви-т-ра-тами на ліквідацію наслідків забруднення. В табл. 1 наведена класифікація складових економічного збитку від АЗНС за моментом їх можливого виник-нення.

Таблиця 1

Класифікація складових економічного збитку від АЗНС за моментом їх можливого виникнення

Складова економічних збитків від АЗНС | Можливий момент виникнення економічних збитків від АЗНС

До АЗНС

(t1) | У період АЗНС (t2) | Після АЗНС (t3)

1.Витрати на запобігання впливу забрудненого сере-до-вища | + (З11) | +(З12) | -

2.Прямі втрати | - | +(З22) | -

3.Витрати на ліквідацію наслідків забруднення | - | +(З32) | +(З33)

Виходячи з раніше здійсненого аналізу та класифікації, наведеної в табл. 1, можна обгрунтовано твердити, що методологічно правильною буде оцінка економічних наслідків АЗНС у момент випуску продукції (і, відповідно, здійс-нення емісії забруднень) за наступною формулою:

(1)

де - коефіцієнт дисконтування.

Формула (1) відображає три важливі обставини:

а) економічний збиток від АЗНС у частині витрат на запобігання впливу заб-рудненого середовища може виникати ще до моменту АЗНС, а тому його роз-рахунок повинен виконуватися з використанням підвищуючого коефіцієнта дис-контування;

б) після закінчення терміну дії відповідних забруднюючих речовин еконо-мічні наслідки АЗНС можуть зростати за рахунок витрат на ліквідацію наслідків забруднення. Розрахунок їх величини має виконуватися з використанням по-нижуючого коефіцієнта дисконтування;

в) економічних збитків відкласти не можна (зменшення З32 одночасно приводитиме до зростання З22), - вони проявляються самі, а наші помилкові дії (у тому числі зумовлені уявленням про можливість їх відкладення) можуть привести лише до росту їх величини (адже оптимізуватися повинна не кожна з окремих складових, а їх загальна величина).

Загальноприйнятим на сьогодні стало положення про те, що втрати у тех-нологічному процесі частини сировини, напівфабрикатів і готової продукції у складі газоподібних викидів, рідких скидів чи твердих відходів відноситься до економічних збитків від забруднення навколишнього середовища. Однак, не можна вважати цін-ними ті компоненти відходів, вилучення чи використання яких технічно немож-ливе або економічно недоцільне. Цінним є те, результат чого перевищує витрати на його отримання. Беручи за основу господарської діяльності людей принцип раціональності, слід погодитися, що у відходи йдуть речовини, подальше ви-користання яких не є вигідним, отже нецінні. Окрім цього, збиток від втрат си-ровини з викидами неправомірно відносити до еконо-мічного збитку від заб-руд-нення, оскільки це не є наслідком АЗНС.

Економічні збитки від АЗНС (будучи класичним прикладом негативних зов-нішніх ефектів) можуть приводити до виникнення первинного та (або) вто-ринного фіаско ринку. Первинне фіаско ринку виникає в тому випадку, коли вра--хування економічних наслідків АЗНС привело б до зміни у виборі технології виробництва продукції. Так як у реальних умовах критерієм вибору опти-маль-ного варіанта технології є мінімум внутрішніх витрат (які не враховують еко-но-мічних збитків від АЗНС, що виникають при застосуванні відповідної тех-нології), а об’єктивним (тобто бажаним, можливості застосування якого тре-ба прагнути) критерієм мав би бути показник мінімуму реальних витрат (який вра-ховує внутрішні та зовнішні витрати), то величина збитку унаслідок первин-ного фіас-ко ринку рівна різниці реальних витрат технології, оптимальної за кри-те-рієм внут-рішніх витрат, і технології, оптимальної за критерієм реальних витрат.

Поряд з первинним фіаско ринку можна виділити також вторинне, яке є наслідком певної залежності між ціною продукції та обсягом попиту на неї (чи обсягом її продаж). Формування ціни лише на основі внутрішніх витрат, як пра-вило, буде причиною більших обсягів продажу продукції, ніж це було б, якщо б ціни формувалися на базі реальних витрат. Причому вторинне фіаско ринку може мати мультиплікативний, ланцюговий ефект, зумовлений відповідним пе-редаванням цінових сигналів між економічними суб’єктами.

В роботі доведено можливість ситуацій, коли існування негативних зов-нішніх ефектів (економічних збитків) від АЗНС не приводить до виникнення пер-винного та (або) вторинного фіаско ринку.

Унаслідок принципової неможливості отримання значної частини необ-хідної інформації, багатоадресності та знеособленості впливу забруднень і пере-важно майбутнього характеру виникнення збитків порівняно точна (хоча б у пер-шому наближенні) оцінка економічних наслідків АЗНС є недосяжною. На сьо-годні використання показників, що претендують називатися “оцінкою еконо-мічних збитків від АЗНС”, було б недоречним і некоректним у будь-яких роз-рахунках, у т.ч. тих, які стосуються розробки економічних механізмів охорони навколишнього середовища та екологічно стійкого розвитку, функціонування яких пов’язуються з використанням показників економічних збитків від АЗНС, чи тих, що наці-люються на врахування економічних наслідків АЗНС при вироб-ництві продукції у її собівартості з метою удосконалення ціноутворення .

Проте такий висновок не повинен бути причиною пасивності у сфері оз-до-ровлення навколишнього середовища. Не в останню чергу це стосується і Укра-ї-ни, оскільки, за переконанням спеціалістів з економічної і з екологічної кри-зи необхідно вихо-дити одночасно. Якщо сьогодні не взятися за ефективне вирі-шення екологічних проблем економічного розвитку, за радикальне оздоров-лення навколишнього середовища, то зав-тра будь-які економічні реформи мо-жуть бути вже зайвими. Країна, яка не вирішує свої екологічні проблеми, май-бут-нього не має.

У другому розділі дисертаційної роботи “Оптимізація формування ва-ріан-тів програм протизабруднюючих заходів на рівні підприємства” розроблено теоретико-методологічні засади визначення та класифікації заходів щодо оздо-ровлення навколишнього середовища, а також оцінки їх екологічного ефекту; обгрунтовано принципи формування ранжирів заходів щодо зменшення АЗНС на рівні підприємства.

Говорячи про заходи щодо оздоровлення навколишнього середовища не-об--хідно обумовити зміст, який вкладається у цей термін. На нашу думку, захо-дом щодо оздо-ров-лення навколишнього середовища слід вважати будь-яку дію, що приводить до скорочення ан-тропогенного надходження забруднень у навко-лиш-нє природне середовище. У відповідності з цим визначенням на рис. 1 у най--більш загальному вигляді наве-дена класифікація протизабруднюючих захо-дів.

Існує також підхід за яким витрати на створення санітарно-захисних зон до природоохоронних не відносяться і, навіть, трактуються як складова еконо-мічного збитку від АЗНС (в частині затрат на попередження впливу забрудне-ного середовища на реципієнтів). Однак, ретельний аналіз переконує, що ство-рен-ня санітарно-захисних зон все-таки є протизабруднюючим заходом. По-пер-ше, са-ні-тарно-захисні зони творять єдине ціле з підприємством-джерелом заб-руд--нен-ня (зрештою, очисні споруди також займають певні, ніби-то додаткові до вироб-ничих, території). По-друге, витрати, зв’язані з створенням санітарно-за-хис-них зон, відносяться до підприємства-джерела забруднення, а не до реци-пієнтів.

Рис.1. Класифікація протизабруднюючих заходів

Саме останнє і є критерієм поділу певних заходів на протизабруднюючі та попереджуючі. Тобто захід, який реалізується на підприємстві-джерелі заб-руд-нення (а санітарно-захисна зона відноситься до території підприємства) є про-тизабруднюючим, а захід відповідного типу, що реалізується на об’єкті-ре-ци-пієнті, є попереджуючим (тобто складовою економічного збитку від АЗНС). Так, якщо якесь підприємство, технології якого дуже чутливі до впливу забруд-неного середовища, створює свою санітарно-захисну зону для пом’якшення цьо---го впливу, то витрати на це не є протизабруднюючими, а поперед-жу-валь-ними. Як бачимо, справа не в технологічній стороні певної дії, а, якщо можна так сказати, у локалізаційній, тобто у тому, де вона (дія) здійснюється.

Важливим для економічного аналізу є поділ природоохоронних заходів на дві категорії. До першої категорії відносяться природоохоронні заходи, витрати на реалізацію яких покриваються економією від їх здійснення. До другої кате-го-рії відносяться заходи, витрати на реалізацію яких не покриваються еко-но-мією від їх здійснення. В літературі висловлюються заперечення щодо відне-сення заходів 1-ї категорії до природоохоронних, відзначаючи, що якщо існують техніко-економічні рішення, які роблять вловлювання та переробку утилізо-ваних речовин на тому чи іншому підприємстві прибутковим для нього, то не-має змісту відносити відповідні заходи до природоохоронних. З подібними твер-дженнями погодитися неможливо, бо в основі віднесення певного заходу до при-родоохоронного - зменшення антропогенної емісії забруднень унаслідок йо-го реалізації, але аж ніяк не певні вартісні показники.

Коли постає задача оцінки екологічного ефекту протизабруднюючих за-хо-дів, який характеризується обсягом зменшення АЗНС при їх реалізації, необ-хідно врахувати два специфічних моменти. Перший полягає у можливостях ви-користання показників відносної агресивності шкідливих речовин для зведення маси окремих інгредієнтів до умовної величини. Другий специфічний момент полягає у необхідності врахування наступного: реалізація заходу щодо змен-шен-ня емісії одного інгредієнта одночасно приводить до зміни надходжень у навколишнє середовище інших забруднюючих агентів.

В роботі доведено, що екологічний ефект протизабруднюючого заходу має розраховуватися за формулою:

(2)

де mij - обсяг скорочення емісії забруднень унаслідок реалізації і-го заходу на j-му підприємстві, ум. тонн;

m, mґ - обсяг скорочення емісії -го інгредієнта, відповідно тонн та ум. тонн;

К, Кґ - обсяг збільшення емісії -го інгредієнта, відповідно тонн та ум. тонн;

А - коефіцієнт відносної агресивності -го інгредієнта, ум. тонн/тонну;

mі - обсяг скорочення емісії брутто, ум. тонн;

Кі - обсяг збільшення емісії брутто, ум. тонн.

Формування на підприємстві потенційної програми заходів щодо оздо-ровлення навколишнього середовища відбувається шляхом їх ранжирування за критерієм рівня гра-ничних затрат (РГЗ) на одиницю скорочення емісії забруднень у навколишнє се-редовище (Sij), який розраховується як відношення вартості протизаб-руд-ню-ючого заходу (Зij) до його екологічного ефекту (mij). Тобто, РГЗ розраховується за формулою:

(3)

Перше місце у такому ранжирі займає протизабруднюючий захід з міні-мальним РГЗ, а останнє - з максимальним. В дисертації доведено, що введення у ранжир протизабруднюючих заходів окремого підприємства такого заходу що-до зменшення забруднення навколишнього середовища як припинення ви-роб-ництва має певну специфіку у зв’язку із залежністю його РГЗ від вартості та екологічного ефекту попередніх у ранжирі заходів.

Суттєво впливає на формування підприємством програми протизаб-руд-нюючих заходів існування так званих альтернативних заходів щодо зменшення АЗНС. Два заходи називаються альтернативними, якщо вони не можуть бути од-ночасно здійснені або з технічних причин, або через недоцільність такого по-єднання. Феномен альтернативності заходів щодо зменшення АЗНС приводить до виникнення феномена альтернативності ранжирів протизабруднюючих захо-дів на окремому підприємстві. В роботі доведено можливість ситуації, коли ранжир з дешевшим альтернативним протизабруднюючим заходом буде мати гірші економічні показники у порівнянні з ранжиром, який включає в себе дорожчий альтернативний захід щодо зменшення АЗНС.

Важливим принципом формування підприємством варіантів програм про--тизабруднюючих заходів є вимога постійного характеру зменшення АЗНС при реалізації заходу. Скорочення у даному випадку не може бути сезонним, пері-одичним чи тимчасовим. Зрозуміло, це не означає, що такі заходи не повинні виявлятися і, за певних умов, здійснюватися, але через їх непостійний характер вони не можуть входити у варіанти програм протизабруднюючих заходів, які формуються саме з метою стабільного зменшення АЗНС.

Усі заходи щодо оздоровлення навколишнього середовища, перед тим, як бути включеними у варіант програми протизабруднюючих заходів на підпри-є-м-стві, мають бути оці-нені за допомогою показника абсолютної ефективності ін-вестицій у заходи щодо зниження АЗНС, який має бути не нижчий за відпо-відну норму прибутку. Проте, на сьогодні, серед низки спеціалістів склалася думка, що при інвестиціях підприємства у природоохоронні заходи вимоги до норми прибутку відсутні. З даним твердженням погодитись важко, особливо враховуючи ту обставину, що мова йде не про чисто природоохоронні заходи (тобто заходи, які не прив’язані до конкретного підприємства). Тому й, очевид-но, правильним буде підхід, за яко-го норма прибутку для інвестицій природо-охо-ронного призначення іден-тична нормі прибутку у сфері господарської діяль-ності відповідного підпри-єм-ства - джерела забруднення.

Щодо показника абсолютної ефективності капіталовкладень у протизаб-руднюючі заходи (Еаij), то він мав би розраховуватися за формулою:

, (4)

де Сij - поточні річні витрати на реалізацію і-го протизабруднюючого заходу на j-му підприємстві;

Кij - капіталовкладення в і-тий протизабруднюючий захід на j-му під-приємстві;

ЦПЗ - економічний ефект від реалізації заходу (показник, обгрунтоване трак-тування якого необхідно виконати).

У принципі, під ЦПЗ мала б розумітися величина економічного збитку, ви-никненню якого вдалося