НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені М.П. ДРАГОМАНОВА

САФІУЛІН Віктор Ісламович

УДК 371.

ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНО - ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ

В СУЧАСНІЙ ГІМНАЗІЇ

13.00.09 - теорія навчання

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

Київ-2001

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Національному педагогічному університеті

імені М.П. Драгоманова, Міністерство освіти і науки України

Науковий керівник - доктор педагогічних наук, професор

Паламарчук Валентина Федорівна,

Інститут педагогіки, головний науковий співробітник

Офіційні опоненти – доктор педагогічних наук, професор

Ярошенко Ольга Григорівна,

Національний педагогічний університет

імені М.П. Драгоманова,

професор кафедри методики викладання природничо-

географічних дисциплін

- кандидат педагогічних наук

Чижевський Борис Григорович,

Секретаріат комітету Верховної Ради України з питань

науки і освіти, головний консультант

Провідна установа – Київський державний лінгвістичний університет, кафедра педагогіки, Міністерство освіти і науки України, м.Київ.

Захист відбудеться 14 червня 2001року о 1430 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.053.02 в Національному педагогічному

університеті імені М.П. Драгоманова, 01601, м. Київ, вул. Пирогова, 9.

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Національного

педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, 01601, м. Київ, вул. Пирогова, 9.

Автореферат розісланий_____11 травня__2001року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Л.В. Долинська

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Стратегічно актуальність дослідження обумовлена кардинальними змінами соціально-політичних, економічних умов реформування освіти в Україні. Серед стратегічних напрямків оновлення освіти провідними є: її розвиток на основі сучасних прогресивних концепцій і впровадження в навчальний процес нових педагогічних технологій та науково-методичних досягнень; модернізація існуючих та створення загальноосвітніх закладів різних типів; наукове обґрунтування нової системи управління освітою.

У Концепції розвитку загальної середньої освіти підкреслено, що стрижнем освіти ХХІ ст. є її розвивальна, культуротворча домінанта, виховання відповідальної особистості, здатної активно діяти в складних умовах суспільства перехідного типу.

У Концепції і Законі “Про загальну середню освіту” наголошується на варіативності школи на противагу її одноманітності, правомірності існування різних типів навчальних загальноосвітніх закладів, в тому числі і гімназій.

При розробці наукових засад функціонування закладів нового типу в цілому та гімназій зокрема, принциповим є звернення до історичного досвіду подібних закладів в Росії та Україні у ХІХ-ХХ ст., а також досвіду роботи сучасних гімназій.

Як свідчить аналіз психолого-педагогічної літератури, загально-теоретичні та методологічні підходи до організації діяльності загальноосвітніх навчально-виховних закладів знайшли відображення в дослідженнях науковців минулого (К. Грот, М.П. Драгоманов, Г.С. Костюк, С.А. Литвинов, С.Ф. Русова, В.О. Сухомлинський та ін.). Методологічне значення для розробки концепцій діяльності гімназій мають дослідження проблем життєтворчості учнів (І.Г. Єрмаков, Л.В. Сохань, та ін.), діалогу культур (Г.О. Балл, І.Г. Геращенко), іміджу сучасної школи (Т.С. Антоненко та ін), праці з нової філософії освіти (І.А. Зязюн, В.С. Лутай), психології творчості учнів (В.О. Моляко, О.В. Скрипченко), сучасні методичні праці.

Науковці України (С.У. Гончаренко, Ю.І. Мальований, В.Ф. Паламарчук, З.І. Слепкань, В.Г. Чижевський та ін.) обґрунтували концептуальні засади створення та перспективи розвитку альтернативних навчальних закладів.

Актуальність цієї проблеми підтверджується дослідженнями зарубіжних науковців (Й. Гарднер, І. Джонсон, Г. Сельє, Г. Скот), країн СНД – (М. Давлятшин, В. Кружецький, Н. Лейтес, І.С. Міхневич, Я.О. Пономарьов).

Проблеми, пов’язані з розв’язанням основних суперечностей шкільного управління на різних етапах розвитку країни та освіти, висвітлювалися у працях Є.С. Березняка, Г.А. Дмитренка, Г.В. Єльнікової, Б.С. Кобзаря, М.І. Кондакова, Н.М. Островерхової, М.М. Поташника, В.О. Сухомлинського, Р.Х. Шакурова та ін. Особливості виховного процесу в закладах нових типів є предметом дослідження І. Г. Єрмакова, А.В. Лопухівської.

Значний інтерес для обґрунтування науково-теоретичних засад діяльності гімназій є дослідження з проблеми педагогічної інноватики: К. Ангеловські, В.І. Загвязинський, О.Г. Козлова, М.М. Поташник, В.О. Сластьонін, Л.І. Даниленко, Н.Р. Юсуфбекова та ін.

Загальнопедагогічні проблеми розвитку освіти: соціальні, дидактичні, виховні, управлінські - розкрито в працях В.І. Бондаря, Л.П. Вовк, А.Г. Капської, В.І. Маслова, О.Г. Мороза, Г.Д. Панченка, Ю.Д. Руденко, О.Г. Ярошенко та ін.; загальнопсихологічні засади побудови нової освіти - у працях І.Д. Беха, С.Д. Максименка, В.О. Моляко, О.В. Скрипченка, Н.В. Чепелевої та ін. сучасних психологів України.

Сучасні підходи до проблеми педагогічної підготовленості і майстерності вчителя, зокрема, соціологічної зорієнтованості її змісту, визначення педагогічної підготовленості як передумови відродження української педагогічної традиції та її інтеграції з новаторським потенціалом освітян означені у програмній, навчально-методичній літературі та публікаціях В.І. Бондаря, В.К. Буряка, М.С. Вашуленка, Л.П. Гузій, В.І. Лозової, В.Л. Омеляненка, О.С. Падалки, Г.Д. Панченка, І.П. Підласого, О.Я. Савченко, Г.В. Троцко та ін.

Проблеми діяльності середньої загальноосвітньої школи, зокрема, її спрямованості на виховання громадянськості розв’язуються у працях В. Г. Кременя, І.Д. Беха, О.В. Сухомлинської, М.Д. Ярмаченка.

Зростаюча кількість праць, присвячених діяльності гімназій, ліцеїв, колегіумів, доводить, що цей напрямок входить в число пріоритетних в педагогічній науці. Разом з тим, вивчення стану наукової розробки обраних для дисертаційних досліджень кола питань свідчить, що, незважаючи на наявність ряду наукових статей, дисертаційних досліджень В.М. Алфімова, Г.О. Сазоненко, А.С. Сологуба, А.А. Черниша, Б.Г. Чижевського, Р.М. Чуйко, В.М. Хайруліної, Т.О. Цуканової з проблем діяльності різних типів середніх загальноосвітніх навчально-виховних закладів, специфіка діяльності гімназій у системі освіти України ще не стала предметом цілісного наукового дослідження. У роботі науковців і практичних працівників розглядаються питання специфіки управління, реалізації управлінських функцій у закладах шкіл нового типу, нові умови господарювання в сучасній школі, деякі дидактичні аспекти і особливості виховання. Дослідники основну увагу приділяють аналізу соціально-педагогічних, економічних та організаційних умов створення і розвитку шкіл нового типу. Але в дослідженнях системно не висвітлені організаційно-педагогічні основи діяльності сучасних гімназій, виходячи з нових парадигм освіти.

Враховуючи актуальність, недостатню дослідженість і практичне значення проблеми невідповідності культурно-освітніх потреб суспільства і запитів особистості, розробки науково-дидактичного забезпечення і практичної організації навчання обдарованої учнівської молоді, і була визначена тема дослідження: “ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНО--ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ В СУЧАСНІЙ ГІМНАЗІЇ”. Тема входить до плану науково-дослідних робіт АПН України і Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, затверджена координаційною радою з психолого-педагогічних досліджень АПН в Україні (протокол № 6 від 26.09 . 2000р.).

Об’єктом дослідження є навчально-виховний процес у сучасній гімназії як система взаємопов’язаних компонентів.

Предметом є організація навчально- виховного процесу в сучасній гімназії та створення оптимальних умов для його продуктивного перебігу.

Мета дослідження: розробка і наукове обґрунтування прогностичної моделі та відповідної системи навчального процесу, спрямованих на ефективну діяльність гімназії як закладу інноваційного типу.

Гіпотеза дослідження: українська гімназія як заклад інноваційного типу ефективно функціонуватиме і розвиватиметься, якщо створюються і вивчаються науково-теоретичні, нормативно-правові передумови її функціонування, розробляються і враховуватимуться організаційно-педагогічні умови діяльності; діяльність гімназій ґрунтуватиметься на сучасних досягненнях вітчизняної та світової психолого-педагогічної науки, реалізуватиметься розроблена модель діяльності гімназії, що відображатиме інноваційні процеси виховання, навчання й розвитку учнів у сучасних умовах.

Виходячи з мети і гіпотези, у дисертаційному дослідженні були поставлені такі завдання:

1.

2.

3.

4.

Методологічною і теоретичною основою дослідження є Закон “Про загальну середню освіту”, Державна національна програма “Освіта” (Україна ХХІ ст.), Концепція розвитку загальної середньої освіти, основні положення теорії і методології соціального пізнання, теорії і практики управління, концепції гуманістичної освіти, розвивального навчання, праці сучасних педагогів і психологів із різних проблем трансформування системи освіти України.

У ході наукового пошуку використовувався комплекс взаємодоповнюючих теоретичних і емпіричних методів дослідження, зокрема, аналіз філософської, історичної, психолого-педагогічної, методичної та спеціальної літератури з проблем дослідження, вивчення нормативної і методичної документації, матеріалів Міністерства освіти України, Кабінету Міністрів України, вивчення і узагальнення педагогічного досвіду діяльності навчальних закладів нового типу; спостереження, анкетування, моделювання, вивчення продуктів діяльності вчителів та учнів, метод експертних оцінок, системний аналіз результатів дослідження, математична обробка його результатів.

Основною базою дослідно-експериментальної роботи була Українська гімназія “Троєщина” м. Києва.

Дослідження проводились у три етапи з 1991 по 2000 рр.

Перший етап (1990 – 1992 рр.): визначення організаційних передумов формування мережі гімназій у системі освіти, вивчення історичного досвіду їхньої діяльності, розробка першочергових документів концептуального, програмного характеру: положення про гімназію, проекту Статуту, умов прийому учнів, умов конкурсного відбору вчителів, навчального плану, програм тощо.

Другий етап (1992 – 1995 рр.): дослідження організаційних особливостей становлення української гімназії, апробація нового змісту, форм та методів навчання, створення сучасної навчально-матеріальної бази.

Третій етап (1995 – 2000 рр.): створення і апробація системи діяльності гімназії, науково-методичне обґрунтування, розробка і впровадження інноваційних технологій навчання, удосконалення процесу керівництва та контролю закладами нового типу, узагальнення матеріалів дослідження.

Наукова новизна дослідження полягає в розробці дидактичних засад гімназійної освіти, її змістових, технологічних і організаційних компонентів, зокрема:

-

-

-

-

Дістали подальшого розвитку методологічні засади діяльності гімназії, тенденції та етапи розвитку, комплексне оцінювання результатів з корективно-прогностичним моделюванням діяльності.

Практичне значення одержаних результатів полягає у конкретизації окремих параметрів перспективної моделі діяльності гімназії, оновленого змісту, форм і методів розвивального навчання, сучасного інформаційного забезпечення на основі нової парадигми освіти, а також у створенні науково-методичних посібників щодо організації навчально-виховного процесу в гімназії. Запропоновані підходи дозволяють керівникам навчальних закладів нового типу створити необхідні умови для практичної реалізації основних напрямків і модернізації навчально-виховного процесу, впровадження системного підходу до керівництва педагогічним колективом в умовах реформи школи.

Особистий внесок автора полягає в тому, що проблема розробки теоретичних засад діяльності гімназії як закладу нового типу в дидактичному аспекті здійснюється автором цього дослідження вперше. Авторська версія наукових засад і подальшого розвитку гімназії в аспекті реформування сучасної загальноосвітньої школи є певним внеском у сучасну дидактику і практику навчання учнівської молоді.

Апробація результатів дослідження здійснювалась на конференціях, семінарах, симпозіумах, які відбувались безпосередньо в гімназіях, з участю керівників закладів нових типів України, у виступах автора на конференціях і семінарах Міжнародного, Всеукраїнського, регіонального рівнів, зокрема на: науково-практичній конференції з актуальних проблем наступності між середньою та вищою школами (КНТЕУ, Київ, 1996); науково-практичній конференції з питань змісту освіти (КНТЕУ, Київ, 1997); Всеукраїнському семінарі для керівників шкіл з проблем змісту освіти (Київ, 1998); Міжнародному семінарі з конфліктології на базі гімназії “Троєщина” (Київ, 1998); Всеукраїнській науково-практичній конференціі з проблем реформування освіти (Коломия, 2000); міських семінарах директорів шкіл нового типу (1995 – 2000).

Матеріали дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри теорії та історії педагогіки Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова, лабораторії передового педагогічного досвіду Інституту педагогіки АПН України.

Основні теоретичні положення і висновки дослідження викладені в 6 публікаціях, в тому числі – у 2-х науково-методичних посібниках та 3-х статтях у 3-х наукових фахових виданнях.

Результати дослідження впроваджені в практику роботи гімназії № 59 м. Києва, гімназії м. Миргорода Полтавської обл., гімназії “Києво-Могилянський колегіум”, середньої школи № 19 м. Києва, використовуються в процесі перепідготовки та підвищення кваліфікації директорів шкіл при Національному педагогічному університеті імені М.П. Драгоманова, Міжрегіональному інституті удосконалення учителів ім. Б. Грінченка, а окремі результати – у практиці шкіл Ватутінського району м. Києва..

Структура роботи. Дисертація складається із вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел ( 172 назв). Основний текст містить 181 сторінку, додатки - 91 сторінку. Робота також містить 20 таблиць і 7 рисунків.

О С Н О В Н И Й З М І С Т Р О Б О Т И

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми та ступінь дослідженості теми в інноваційних навчальних закладах нової ґенерації – гімназіях, визначені об’єкт, предмет, мета дослідження, сформульована гіпотеза, поставлені завдання і обраний адекватно загальній стратегії системного дослідження комплекс взаємодоповнюючих теоретичних і емпіричних методів, викладена наукова новизна і практичне значення одержаних результатів, їх апробація в аудиторіях різних науково-практичних рівнів.

У першому розділі - “Науково-теоретичні засади діяльності гімназії в сучасних умовах” - в стислому історико-педагогічному екскурсі визначаються розроблені світовою і вітчизняною практикою складові гімназійної освіти - аксіологічний, змістовий, методичний, суб’єктний, - що стали пізніше основою для становлення гімназій як інновацйних типів шкіл після 70-літньої перерви в зв’язку з уніфікацією системи освіти в 20-90-х рр. ХХст.

Проголошення незалежності України було початком значних трансформацій в освіті. Одноманітність, утилітарність, авторитарність, примусова русифікація імперської системи навчання і виховання прийшли у невідповідність з новими вимогами життя. Починається становлення нової системи – багатотипової, багатоціннісної, гуманітарної, варіативної. Закон “Про освіту”, Державна національна програма “Освіта” (Україна ХХІ ст.) сприяли стрімкому зростанню нових типів навчальних закладів, насамперед найбільш масових з них – гімназій. Ренесанс 90-х рр. характеризувався двома течіями. Перша – “знизу” – масовим стихійним виникненням інноваційних закладів освіти, що поступово зусиллями кваліфікованих управлінців у регіонах країни, досвідчених практиків і науковців педагогічних інститутів та університетів (В.М.. Алфімов – Донецьк, М.П. Гузик – Одеса, В.М. Хайруліна – Київ, Р.М. Чуйко – Черкаси, А.П. Черниш – Київ та ін.) на основі практичних знахідок і наукового осмислення їх розробляли основні положення гімназійної освіти. Друга – “зверху” – науково-організаційну координацію процесу створення закладів нового типу здійснювали дві організації: лабораторія передового педагогічного досвіду Інституту педагогіки і створений при Міністерстві освіти спеціальний відділ (Б.Г. Чижевський). Працюючи за єдиним планом, науковці і управлінці видали десятки монографій, посібників, хрестоматій, довідників, нормативних документів, сотні статей, провели ряд комплексних досліджень, щорічних семінарів, конференцій, виїзних засідань, “круглих столів” та ін. для керівників та провідних працівників навчальних закладів нового типу. Почався масовий науково-методологічний і практично орієнтований рух створення, організації, структурування і діяльності інноваційних закладів в Україні, в центрі яких є учень - здібна, творча, обдарована особистість. Це відповідає новій філософії і парадигмі освіти, зміщенню акцентів у бік антропософських і гуманістичних пріоритетів.

Одним з експериментальних майданчиків, що розробляли нову модель організації і апробували сучасні технології інноваційної освіти, стала новостворена на початку 90-х рр. українська гімназія “Троєщина” м. Києва. В її діяльності акумулювався і творчо осмислювався досвід минулого і прогресивні пошуки сучасної педагогічної науки і практики, реалізувався системний підхід до узагальнення здобутків минулого і сучасних інноваційних технологій. Досвід становлення гімназії “Троєщина” і порівняльний аналіз основних компонентів навчальної діяльності відомих гімназій показав, що вони переважно працюють за власними моделями, серед яких типовими є моделі проблемно-розвивального, особистісно-гуманітарного типу, модульні школи, “школи радості”, гуманітарні комплекси та ін. Методологічними засадами діяльності сучасних гімназій стає нова філософія освіти: філософія синергетики (В.С. Лутай), діалогу культур (В.С. Біблер), життєтворчості (І.Г. Єрмаков, Л.В. Сохань), “філософії серця” (Г.С. Сковорода, П.Д. Юркевич). Аналіз процесу становлення і розвитку гімназій за 10 років свідчить про те, що вони пройшли стадії: підготовчу, первинно організаційну, методологічну, змістову, технологічну – і підійшли до системного втілення набутого досвіду у власну модель розвитку і діяльності конкретної гімназії.

Сучасною основою для подальшого розвитку гімназійної освіти є проект Концепції реформування загальноосвітньої школи, який вбирає прогресивні зернятка теорії і практики закладів нових типів, хоч специфіка їх очевидна.

Враховуючи пошуки і здобутки гімназійного руху в Україні, розробки філософських основ, інноваційних моделей, нових технологій, педагогічний колектив гімназії “Троєщина” визначив, що його діяльність має відповідати головному концепту “ У центрі уваги – творча особистість”. Діяльність гімназії у всіх основних аспектах втілює в життя цю концептуальну спрямованість її як інноваційного закладу, покликаного реалізувати розвивальну, культуротворчу домінанту виховання інтелектуала – відповідальної особистості, здатної самостійно діяти і приймати компетентні рішення у складних і нестандартних умовах суспільства перехідного періоду. В умовах реформування школи у 12-ти річну системне вивчення і узагальнення інноваційного досвіду закладів нових типів набуває державного значення.

У другому розділі - “ Система навчально-виховного процесу в гімназії” – йдеться про оновлення змісту освіти і технологій навчання, особливості управління в гімназії як закладі нового типу. Адже трансформаційні процеси в освіті, викликані побудовою України як самостійної держави, не тільки оновили сутність і структуру освітньої системи, але й обумовили необхідність інноваційного моделювання закладів нового типу. Цей процес ішов паралельно з формуванням нової парадигми освіти, теоретико-методичних засад розбудови освіти. Виконуючи своє “державне замовлення” – інноваційних пошуків шляхів навчання, розвитку і виховання обдарованих і талановитих дітей – ці заклади впродовж майже 10-ти річної діяльності не тільки справились зі своїм призначенням, але й стали практичним зразком для майбутнього переходу на 12-ти річну масову школу в Україні, про що свідчить проект майбутньої доктрини розвитку освіти.

В Україні вже набули визнання декілька моделей закладів нових типів: авторські школи, модульно-розвивальні системи, школи – родини, школи – комплекси, школи радості, гармонійного розвитку та ін. Їх автори – відомі педагоги – вчені і практики (В.М. Алфімов, М.П. Гузик, О.А. Захаренко, М.М. Палтишев, А.В. Фурман, В.М. Хайруліна і ін.) у центрі діяльності поставили особистість учня, якого формували не тільки талановиті вчителі, але й оновлений зміст освіти, досконала організація навчально-виховного і розвивального процесу.

Створена разом з наймолодшим районом Києва гімназія ”Троєщина” з 1992р., включившись в інноваційні пошуки творчих колективів України, почала із визначення власної концепції та статуту, розробки моделі закладу розвивально-інформаційного типу, одночасно осмислюючи здобутки відомих колективів та ідеї педагогів – новаторів. Оновлення змісту освіти в навчальному процесі гімназії базувалось на основі поєднання теорій формальної та матеріальної освіти; дидактичного енциклопедизму і академізму; практичної спрямованості змісту освіти і забезпечення саморозвитку, самовизначення особистості та універсальних способів (насамперед, творчих) її діяльності. При конструюванні навчального плану гімназії як закладу гуманітарної спрямованості було обрано таке оптимальне поєднання гуманітарних і природничо-математичних предметів, теоретичного і практичного компонентів базових навчальних дисциплін:

1.

2.

3.

Такий розподіл відповідає тенденціям світової освітянської практики.

Найбільш перспективною для розвитку учнів і практичної підготовки їх до життя є розроблена фахівцями гімназії варіативна частина навчального плану, що складає 16% від загальної кількості годин, до цього додається позаурочна діяльність. В ній враховуються не тільки регіональні особливості і суспільно-економічні запити до молоді, але й доповнення розумово-інтелектуальних занять художньо-естетичними та спортивними (хореографія, спортивні ігри), що проводяться в другій половині дня. Індивідуально враховуються запити, інтереси, життєві плани учнів, що створює реальні умови для розвитку особистості кожного з них.

Важливим для прогностичного розвитку гімназистів є система профільного навчання. В 10-11 класах учні можуть обрати економічний або гуманітарно-педагогічний профілі, курси основ ринкової економіки, психології або педагогіки. Планується також створити класи з правознавчим профілем та елементами дипломатичного етикету. В умовах значних навчальних навантажень учнів 10-11 класів виявилось ефективним оздоровлююче і стимулююче значення курсу ритміки.

Інноваційні пошуки вчителів гімназії передбачають їх глибокі знання з проблеми методів навчання і досконалого володіння методикою оптимального вибору адекватного концепції варіанту форм, методів і засобів навчання, що характерні для їх особистої методики. Тому, крім опанування новітніх підходів в сучасній дидактиці та часткових методик, що здійснювались педколективом гімназії під керівництвом директора, його заступника з наукової роботи і професора-консультанта, проводились практикуми, пошукові, показові уроки, розроблялись авторські інноваційні варіанти методик навчання.

У гімназії створена система форм навчання, в якій крім модернізації традиційних форм: урок, лекція, семінар, диспут, дидактична гра, практичні заняття, екскурсії, домашнє заняття – передбачені інноваційні форми. Це - поєднання різних форм навчання в нову єдність (“урок-лекція”, “урок-диспут” та ін), нестандартні уроки (уроки з різним віковим складом учнів, бінарні, поліфонічні, уроки – художні композиції тощо), модульні, театралізовані, уроки-телемости, “інтерв’ю”, “конкурс”, “ринг” і ін. Крім відомих дидактичних ігор, розроблялись або дидактизувались ігрові форми: кросворди, шаради, вікторини, учнівські драматизації, уявні мандрівки та ін. Апробувались різні варіанти фронтальних, групових, індивідуальних форм організації навчання в гімназії. Широко впроваджується цілеспрямоване конструювання і застосування таких трудомістських і складних щодо змісту і технології форм, як дидактична гра, семінар, модульне навчання.

Форми і методи навчання взаємопов’язані, співвідносяться як зміст і форма. Для компетентного вибору певного методу чи створення оновленої системи їх вчителі гімназії вивчають сучасну дидактичну теорію методів навчання. Розглядається класифікація груп методів: 1) перцептивні; 2) гностичні; 3) логічні; 4) викладання чи учіння; 5) мотиваційні; 6) методи контролю та корекції. На основі експериментальних досліджень визначається їх багатомірність (а не одномірність), розглядаються класифікації: а) бінарні (А.М. Алексюк, М.І. Махмутов), б) тривимірні (В.Ф. Паламарчук. В.І. Паламарчук), в) багатовимірні (Ю.К. Бабанський); г) поєднання окремих методів у систему (В.І. Андреєв, В.І. Бондар, С.П. Бондар, Я.І. Бурлака, І.Я. Лернер, Л.Л. Момот та ін.), а також процедура оптимального відбору сполучення методів на кожному етапі заняття.

Анкетування вчителів спочатку показало типову картину вибору методів – частота використання груп методів у процентах така: 1) 24%; 2) 20%; 3) 8%; 4) 14%; 5) 14%; 6) 20%. Деяке відхилення у виборі методів за зовнішніми ознаками (№1 – перцептивні, №3 - логічні та ін.) корелюється постійною роботою з педколективом по опануванню концептуальних засад діяльності гімназії в залежності від методології і завдань інтелектуально-творчого розвитку особистості (за програмою В.Ф. Паламарчук). Результати спеціального комплексного дослідження (рейтинг, творчі портрети вчителів, улюблений урок учнів, творчий діалог та ін.) показали значні зрушення у визначенні вчителями “ваги” методу у формуванні знань, умінь і розвитку учнів.

Так формувалась операційна основа для інноваційних пошуків учителів гімназії власної методичної системи (як вищого рівня майстерності). Як переконує досвід гімназії, цей процес відбувається ефективніше, коли він побудований на наукових засадах і є керованим. Результати формування у вчителів власної методичної системи визначались шляхом педагогічної експертизи вчителів-майстрів гімназії в серіях конкурсних робіт: 1. Кращий план роботи кафедри; 2. Мій найкращий урок; 3. Творчий портрет вчителя (його структура: а) кредо педагога; б) фото і біографія; в) концепція і провідна ідея досвіду; г) методи, прийоми роботи, д) учні – дипломанти конкурсів і їх роботи; е) методична робота на кафедрі; ж) виховання учнів; з) зв’язки з громадськістю; і) друковані праці і відгуки на них. 4. Сутність методичних систем 9-ти вчителів-майстрів – переможців конкурсу.

Спільним у роботі сучасних гімназій є застосування нових інформаційних технологій. В гімназії “Троєщина”, згідно її базової моделі, успішно апробується авторська програма формування загальної інформаційної культури учнів, яка має на меті розширення знань і умінь щодо інформації і підготовку користувача комп’ютерними системами. Вихід гімназії в Internet і створення своєї WEB- сторінки є не тільки вікном для взаємозв’язків із світовою інформацією, але й внутрішнім телекомунікаційним проектом діяльності педагогів і учнів – від розробки інноваційних технологій навчання до створення конкретних мультимедійних комп’ютерних програм, курсів та пакетів і, нарешті, до пізнавальної, конструктивної і творчої діяльності учнів, підкріпленої мультимедійними засобами. Наприклад, на основі цієї авторської програми працюють учителі іноземних мов, біології, історії, математики і ін., а курс загальної інформаційної культури введено з 5-го класу як варіативний і за вибором учнів.

Основне положення теорії систем (В.М. Садовський) вимагає будь-яку систему розглядати як підсистему (компонент) об’єкта вищої структури – метасистеми; з іншого боку, як самодостатню метасистему, що характеризується комплексним аналізом усіх її підсистем. Тому спочатку систему управління гімназією ми розглядали як підсистему в умовах створення і організації діяльності “метасистеми” закладів освіти, культури, економіки в районі і в місті. Наприклад, у Ватутінському районі м. Києва, який характеризується як “спальний” (1 гімназія, 1колегіум, 1 ВНЗ), порівняно мало великих підприємств і установ, що створює специфічні труднощі планування, фінансування, прогностичної та праксеологічної спрямованості навчально-виховного процесу тощо. Такі умови породжували колективні інноваційні пошуки педагогів також і в сфері управління: основною специфікою його системи стала децентралізація з поступовою передачею окремих функцій кафедрам і органам самоврядування. У процесі дослідно-пошукової практики глобальну систему управління структуровано 9-ма підсистемами, які визначають його головні функції: організаторську, навчально-виховну, інформаційну, контрольно-корекційну (в тому числі – менеджерську), координаційну, дослідницьку, рublic - relations, матеріально-фінансову, правову. Кожна з них визначалась і наповнювалась змістом адекватно концептуально-цільової спрямованості конкретного навчального закладу, регіональних умов і освітніх завдань розбудови України. Так, чітка ієрархія побудови системи управління: контроль за виконанням завдань, поставлених вищими управлінськими структурами, поєднувався з максимальною автономністю в ініціативі творчих досягнень, методичних пошуків роботи кожної кафедри, що доповнювалось колективним взаємоконтролем, взаємодопомогою і взаємовідповідальністю за творчий зріст її членів. Така ж побудова учнівського і громадського управління і контролю.

Дослідження показало, що ефективність управлінської діяльності зростає на основі системно-прогностичного підходу, який реалізується методами моделювання, системного аналізу і синтезу, прогнозування, тематично-проблемного планування, навчального контролю із застосуванням нових інформаційних технологій. Перевірено принципи ефективного керування сучасним закладом нового типу ( насамперед – демократизація і гуманізація) та виокремлено фактори подальшого розвитку (методологічні, аксіологічні, неологічні, змістові, технологічні, особистісні).

Вивчення громадської думки показало, що 91% респондентів-учителів позитивно оцінюють перетворення в управлінні гімназією; також схвально підтримують особливості діяльності керівників навчально-виховного закладу батьки, піклувальна рада, представники учнівських органів самоврядування.

Дальший розвиток управління в гімназії передбачається в напрямку поглиблення процесів демократизації, гуманізації, диференціації, створення державно-громадської системи управління.

На основі сучасних педагогічних досліджень, системного аналізу роботи школи нами були визначені такі аспекти оцінювання цілісного процесу її багатогранної діяльності: методологічний, педагогічний, соціальний, психологічний, валеологічний. До кожного аспекту розроблено критерії ефективності та відповідної процедури.

Методологічний аспект - здійснювався через визначення основних засад у підсистемах змісту освіти, форм і методів, управління і організації її діяльності. Ефективність його перевірялась аналізом авторських програм учителів, що мали не тільки методичний, але й дидактико-методологічний характер, а також апробування на основі експертних оцінок професіоналів: керівників гімназій і шкіл, вчителів, інспекторів, викладачів ВНЗ і ін.

Основний аспект – педагогічний – досліджувався за такими критеріями: якість знань, умінь і навичок (ЗУН) учнів за певні інтервали часу; рівень інтелектуального розвитку учнів (за спеціальною програмою); участь гімназистів у гуртках, МАН, олімпіадах, конкурсах; вступ до ВНЗ; люнгітюдні дослідження життєвого успіху особистості; ріст майстерності вчителів гімназії.

Визнаючи поліструктурність ЗУН, більшість дидактів стверджують думку про їх багатовимірність, пропонуючи для цього від 3-х до 20-ти якісних характеристик. Ми вважаємо необхідними і достатніми такі якості ЗУН: правильність, повнота, усвідомлення, дієвість, системність, міцність. Характеризуючи якості ЗУН, ми визначали їх за цими ознаками, причому ієрархічно диференціювали за такими рівнями: репродуктивний, конструктивний, творчий (із здатністю до перенесення).

У результаті системного аналізу результатів експериментального навчання кількість учнів, що навчались на вищих рівнях якості, складала: в 1993–94 рр. – 79,5%, в 1994–95 рр. – 79,6%, в 1995–96 рр. – 79,6%, в 1996–97 рр. – 79,7%, в 1997–98 рр. – 80%, в 1998–99 рр. – 81%. В 2000р. було введено 12-ти бальну шкалу оцінювань навчальних успіхів учнів, що виявилась потенційно здатною для фіксації не тільки прогресуючої динаміки ЗУН, але й рівня навчання і розвитку учнів. Проведений аналіз результатів системного дослідження за 12-ти бальної шкалою у 2000 р. дав матеріал для побудови статистичної кривої нормального розподілу (кривої Гауса) (див. рис.1).

Рис. 1 Статистична крива результатів навчання

Дослідження особливості її структури показало, що вона має більш стиснутий вигляд, зміщений вправо, відображаючи компактність позитивних зрушень в навчальних досягненнях учнів. Отже, особистісна орієнтація навчально-виховного процесу, спрямування на діяльність учіння і розвитку творчої індивідуальності вилились в колективний зріст спільних успіхів гімназії в цілому, що має не тільки констатуюче і детермінуюче, але й прогностичне значення для планування і координації діяльності закладу в цілому.

Важливим показником інтелектуального розвитку гімназистів є масова участь в гуртковій роботі за інтересами, результативна участь в олімпіадах різних рівнів, у роботі МАН: учасниками конкурсів захисту наукових робіт за 1993 –1999рр. були 94 учні, а 14 отримали дипломи І-ІV ступеня. Вагомими показниками педагогічної діяльності школи є кількість медалістів та вступ гімназистів у ВНЗ. Із 500 випускників 1993 – 1999рр. 152 – із золотою і 45 – із срібною медаллю; вступили у ВНЗ всі 500 гімназистів. Люнгітюдні дослідження показали, що вони успішно вчаться, біля половини з них - відмінники навчання. Відгуки ректорів ВНЗ свідчать про активну життєву позицію, сучасний світогляд, патріотизм, практичність випускників гімназії; перші з них – випускники ВНЗ – успішно працюють в різних галузях господарства, культури, деякі мають на меті продовжити свій науковий зріст.

Успіхи реалізації інформаційно-розвивальної моделі діяльності гімназії створюють вчителі. Про невпинне підвищення рівня їх майстерності свідчать 95% опитаних керівників гімназій і шкіл Києва, а також результати конкурсів майстерності педагогів.

Розвивальний і виховний ефект діяльності гімназії посилюється психологічною службою, що характеризується критеріями самопізнання, самовизначення і попередження девіантної поведінки учнів. Головною турботою психолога є особистість. В гімназії проводиться групова робота (97% учнів) та індивідуальні консультації (29% учнів). Групова робота – це діяльність за програмами “Не оступись!”, “Мистецтво спілкування” і ін. та профілактика правопорушень і шкідливих звичок. Індивідуальна робота – це особистісне спілкування переважно з проблем формування власного “Я”- образу, особистісних контактів, вибору професій тощо.

Соціальний аспект діяльності гімназії аналізувався на основі серії анкетних опитувань батьків, учнів про діяльність гімназії, соціального запиту до вступу в освітній заклад; визначення експертних оцінок суб’єктів гімназійного життя (керівництва, вчителів, методистів, батьків). Аналіз значного масиву анкет і експертних оцінок давав поштовх для оперативних рішень щодо корекції певних прогалин чи помилок в діяльності гімназії, до поліпшення навчально-виховного процесу, вирішення фінансових проблем тощо.

Валеологічний аспект (важливий в умовах екологічної кризи в постчорнобильскому регіоні) досліджувався насамперед шляхом вивчення медичних карток і діагностування учнів. Виявилось, що більшість дітей - з порушенням фізичного розвитку, з функціональними та хронічними патологічними процесами. Лише 12% відносно здорових (бо імунна система порушена у всіх киян) дітей; рівень соматичного здоров’я у 77% - середній, а в 11% - низький. Медичні дослідження визначили: реабілітація повинна мати не функціональний, а комплексний характер, тобто орієнтуватися на здоровий спосіб життя. Тому в гімназії було створено спеціальну комплексну програму “Ти і твоє здоров’я” – для дітей (на уроках і в позакласній роботі) і для батьків. Визначалась динаміка участі учнів у валеологічних заходах, успішності лікування тощо. Групи учнів на чолі з педагогами на канікулах щорічно оздоровлюються в санаторіях Закарпаття, на Чорному морі, ходять в турпоходи тощо. За результатами багаторічних спостережень і валеологічних заходів помітний зріст показників, що характеризують поліпшення загального стану здоров’я в дітей ( за даними лонгітюдних досліджень).

В и с н о в к и

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

Виконана робота дозволяє спроектувати інші проблеми дослідження педагогіки гімназійної освіти: виховання учня як творчої особистості в умовах гімназії, проблема оптимального навантаження учнів, загальний розвиток учнів в умовах гімназійної освіти, подальша модернізація управління, інноваційні технології тощо.

Основний зміст дисертації викладено у таких публікаціях автора:

1.

2.

3.