Київський національний університет

імені Тараса Шевченка

Тарлопов Ігор Олегович

УДК 330.55(477)

ВАЛОВИЙ ВНУТРІШНІЙ ПРОДУКТ УКРАЇНИ:

СТРУКТУРА ТА ТЕНДЕНЦІЇ ВІДТВОРЕННЯ

Спеціальність: 08.01.01. - економічна теорі

Автореферат

дисертації на здобутт наукового ступен

кандидата економічних наук

КИЇВ-2001

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі теоретичної та

прикладної економіки Київського національного

університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник - доктор економічних наук, професор

Ніколенко Юрій Васильович,

Академі муніципального управлінн,

завідувач кафедри економічної теорії, м. Київ

Офіційні опоненти - доктор економічних наук, професор

Бобров Віталій Якович,

Академі педагогічних наук України,

завідувач відділом економіки і управлінн вищої

освітою Інституту вищої освіти

АПН, м. Київ

кандидат економічних наук, доцент

Чалюк Петро Васильович,

Вінницький державний технічний

університет, доцент кафедри економіки

Провідна установа - Інститут економічного прогнозуванн НАН

України, відділ економічного зростанн та структурної політики, м. Київ.

Захист відбудетьс “23” жовтн 2001 р. о 14 годині на

засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.13 у Київському

національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою:

01033, м. Київ, вул. Васильківська, 90 а, економічний факультет, к. 704.

З дисертацією можна ознайомитьс у науковій бібліотеці Київського

національного університету імені Тараса Шевченка:

м. Київ, вул. Володимирська, 58, к. 10.

Автореферат розісланий “22” _вересн 2001 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Солодовникова

І.І.ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. З моменту здобутт незалежності Україна є ареною історичних змін, що пов'зано з її переходом від централізованої планової до соціально-орієнтованої ринкової економіки. Такі радикальні зміни потребують нового теоретичного обґрунтуванн закономірностей розвитку суспільного відтворенн, а також їх дослідженн та визначенн особливостей в період трансформації економічної системи. Саме в цей час проблема стабілізації темпів росту ВВП є центральною проблемою економічного аналізу, оскільки стабільний його приріст гарантує підвищенн добробуту всієї нації. Рівень добробуту характеризуєтьс стійким збільшеннм реального ВВП, та його випуску на душу населенн. В цей період часу відбуваютьс значні соціально-економічні перетворенн, кі мають великий вплив на відтворенн суспільного продукту та всіх його форм.

В цей період свого розвитку Україна переходить до нового обчисленн ділової активності нації — системи національних рахунків (СНР), ка відповідає ринковій організації функціонуванн економіки та світовим стандартам. Серед усіх макроекономічних показників в СНР вагоме значенн має валовий внутрішній продукт. Він займає центральне місце в економічній теорії і може використовуватись дл значного поглибленн сучасної концепції відтворенн і методологічного обґрунтуванн факторів стабілізації економіки України.

Проблеми стабілізації темпів росту ВВП України завжди знаходились в полі зору вітчизнної економічної науки. Дана проблема органічно переплітаєтьс з розвитком продуктивних сил нашого суспільства, з перспективами реформуванн соціально-економічних відносин. Актуальність подальшого дослідженн цих проблем пов'зана з: 1) трансформацією старої економічної системи в сучасну економічну систему соціально-ринкового типу; 2) формуваннм нових господарських пріоритетів; 3) спробами у нашій країні перейти до нової моделі розширеного відтворенн. Дані фактори мають великий вплив на процес відтворенн, додають до нього нові кісні моменти і характерні риси, та можуть стимулювати процес економічного розвитку нашої країни.

Виходчи з вищезазначеного, можна зробити висновок, що одним із найголовніших завдань економічної науки є те, щоб надати цим процесам наукове трактуванн та спрогнозувати їх подальший розвиток. Необхідність подібних досліджень обумовлена значеннм стабілізації темпів росту ВВП у розвитку економічної системи та недостатніми теоретичними розробками цієї проблеми в умовах трансформаційних перетворень.

В економічній науці тривалий час пріоритетне місце займали концепції, згідно з кими вважалос, що суспільний продукт може створюватись лише у сфері матеріального виробництва. На сучасному етапі ставленн економістів-теоретиків до цієї проблеми змінилос. Ці обставини вимагають нового підходу до вирішенн даної проблеми. Слід зазначити, що подібні дослідженн можуть визначити перспективи функціонуванн економічної системи України. Все це свідчить про актуальність обраної теми. У ній розглдаєтьс пордок формуванн та методика розрахунку ВВП, кі існують на сучасному етапі розвитку суспільства.

Досліджуютьс умови виробництва, розподілу та використанн валового внутрішнього продукту (ВВП) України на новій методологічній основі (концепції системи національних рахунків - СНР). На наш поглд, дослідженн відносно цієї проблеми ніколи не може бути розв'зане до кінц. Під впливом науково-технічного прогресу економічне житт країни знаходитьс у постійному розвитку, що сприє постійному розвитку нових соціально-економічних форм та факторів відтворенн ВВП. Це також відноситьс і до нашої країни, ка робить спробу побудувати нову політичну і економічну систему.

Помітний внесок у висвітленні теоретичних аспектів валового внутрішнього продукту зробили і наші вітчизнні вчені: В. Геєць, В. Герасемчук, А. Гальчинський, Ф. Дубовиков, Б. Кваснюк, І.Л. Лукінов, Ю. Ніколенко, Б. Панасюк, О. Романюк, В. Чернк, А. Чухно та інші. Разом з тим варто відмітити, що тривалий час центр наукових досліджень проблем відтворенн знаходивс в Інституті економіки Академії наук СРСР. Тому саме тут склалась могутн школа, ка зробила вагомий внесок в теорію макроекономічних процесів відтворенн. В цьому відношенні слід виділити роботи відомих вчених: О.Г. Коргіна, Я.О. Кронрода, П.А. Малишева, В.С. Немчінова, О.І. Ноткіна, Б.П. Плишевського, Г.М. Сорокіна, С.Г. Струміліна та ін. Слід також зауважити, що теоретичні аспекти валового внутрішнього продукту були досліджені та визначені ще в 30-ті роки XX столітт. Це такі вчені к Дж. Кейнс, К. Кларк, Е. Хансен, Р. Фромм, П. Самюельсон та інші.

Разом з тим, аналіз опублікованих робіт вітчизнних і зарубіжних економістів, матеріалів наукових конференцій і дискусій свідчить про те, що проблеми відтворенн ВВП є актуальними і дл сучасних економічних досліджень. Особливо це стосуєтьс сьогоднішніх трансформаційних перетворень, кі здійснюютьс в Україні та інших країнах, і кі обумовлюють принципово відмінні (порівнно з централізовано керованою економікою) процеси, .пов'зані з джерелами, факторами та формами розширеного відтворенн ВВП, його темпами зростанн і вдосконаленнм відтворюваної та економічної структури. Ці процеси пов'зані з глибинними основами національної економіки і фактично визначають її розвиток. Це, в свою чергу, переконує, що дослідженн проблем ВВП є одним з важливих завдань сучасної економічної науки.

Зв'зок роботи з науковими програмами, планами, темами. Вибраний напрм дисертаційного дослідженн є складовою основного напрму НДР кафедри теоретичної та прикладної економіки Київського національного університету імені Тараса Шевченка на 1995-2001 р.р. "Пріоритети структурних зрушень в економіці України та їх інвестиційне забезпеченн", № держреєстрації 0198U003629.

Мета та завданн дослідженн. Метою дисертаційного дослідженн є проведенн системного аналізу особливостей відтворенн ВВП в умовах трансформаційних перетворень та формуванн його структури, адекватної соціально-орієнтованій ринковій економіці. Зазначена мета поставила такі завданн:

1. Проаналізувати сучасні трактовки ВВП та його структури і обґрунтувати тотожності, кі відображають сьогоднішній стан відтворювальних процесів у національній економіці України.

2. Дати оцінку стану та особливостм структури ВВП України за доходами та видатками і визначити вплив цієї структури на темпи економічного зростанн;

3. Дослідити процес сформуванн відтворювальної структури ВВП в процесі його розподілу у межах національної економічної системи;

4. Проаналізувати господарський механізм відтворенн ВВП в Україні, вивити навні тут резерви стабілізації темпів економічного росту.

Об'єкт та предмет дослідженн. Об'єктом дослідженн є валовий внутрішній продукт України та розв'занн найбільш актуальних проблем його розширеного відтворенн. Предметом дослідженн є теоретичні, методологічні та практичні аспекти формуванн закономірностей відтворенн валового внутрішнього продукту та особливості їх прову в національній економіці України на сучасному етапі, що в широкому розумінні передбачає визначенн та розглд динаміки номінального та реального ВВП, дослідженн процесу формуванн та використанн фондів споживанн, нагромадженн та відшкодуванн, аналіз структури ВВП за видатками та доходами і визначенн факторів стабілізації темпів росту ВВП.

Методологічна основа та методи дослідженн. Теоретичною та методологічною основою дисертаційної роботи є праці класиків економічної теорії, широке коло вітчизнних та іноземних наукових джерел, а також основні положенн та принципи концепції СНР, методології системного аналізу, теорії економічного зростанню. Дослідженн ґрунтуєтьс на теоретичному осмисленні умов та особливостей економічного відтворенн в період трансформаційних перетворень. При здійсненні дослідженн використано економічно-статистичний і абстрактно-логічний методи, а також методи економічного моделюванн, порівнльного аналізу та наукового прогнозу.

Основні джерела інформації. Основними джерелами інформації стали статистичні матеріали Держкомстату України, НБУ, Національні рахунки України, матеріали світового банку, наукові праці вітчизнних та іноземних вчених.

Наукова новизна одержаних результатів. Результати дослідженн, кі представлють собою наукову новизну, полгають у наступному:

розкриті особливості і суперечності формувань та обчисленн ВВП в умовах перехідної економіки. На основі системи національних рахунків вивлені сукупні доходи і сукупні витрати, що визначають в цілому способи створенн остаточного використанн ВВП. Разом з тим показано вплив глибокої економічної кризи та недосконалої структури економіки (висока питома вага важкої промисловості, ВПК, недостатній розвиток споживчого сектору) на обсги і структуру ВВП.

значна увага приділена вивленню шлхів і методів подоланн економічної кризи, стабілізації економіки України та забезпеченн її економічного зростанн на основі інновацій, пріоритетного розвитку наукоємних галузей, підвищенн ролі і значенн переробних галузей порівнно з сировинними, скороченн проміжного та збільшенн кінцевого продукту;

розкрито сучасний механізм розподілу ВВП в Україні на фонди відшкодуванн, споживанн та нагромадженн, показано, що склалась деформована структура між цими фондами, різко скоротились джерела формуванн та істотно зменшились їх обсги, залишаєтьс низька норма нагромадженн, відбуваєтьс по суті "проїданн" іноземних кредитів, що обмежує можливості економічного зростанн, гальмує перехід до повноцінного розширеного відтворенн;

дана порівнльна характеристика співвідношенн між усіма фондами в Україні та інших країнах і на основі цього визначені орієнтири дл прийнтт рішень щодо регулюванн процесів формуванн відтворювальної структури ВВП в Україні в сучасних умовах; дана критична оцінка здійснюваної економічної політики, сформульоване баченн важливих чинників активізації відтворювального процесу ВВП;

визначені шлхи вдосконаленн господарського механізму на основі більш широкого використанн економічних форм ринкового спонуканн, оптимізації ринкових і неринкових методів регулюванн економічного розвитку, науково обґрунтованої політики здійснюваних в теперішній час економічних перетворень та ін.

Практичне значенн одержаних результатів. Матеріали дисертації використовуютьс в навчальному процесі на кафедрі економіки Академії муніципального управлінн та в Берднському інституті підприємництва при читанні окремих тем з курсу "Макроекономіка", а також при проведенні наукових диспутів, підготовці дипломних і курсових робіт (довідки додаютьс).

Окремі теоретичні положенн, що обґрунтовуютьс в дисертації стосовно співвідношенн нагромадженн і споживанн, темпів відтворенн ВВП і норми нагромадженн, амортизаційної політики, наукових основ вдосконаленн господарського механізму, використані в науковій роботі при дослідженні проблем розширеного відтворенн ВВП. Практичні рекомендації, кі стосуютьс вивлених резервів економічного розвитку, а також поліпшенн використанн ринкових і адміністративних методів впливу на економічний процес представлені в Берднську адміністрацію і отримана позитивна оцінка (довідки додаютьс).

Апробаці результатів здобувача. Основні теоретичні положенн та результати дослідженн були викладені автором на наукових конференціх, обговорювались на засіданні кафедри економіки і на Вченій раді Берднського інституту підприємництва, використовувались у лекційній та практичній роботі.

Публікації. Основні теоретичні положенн та результати дисертаційного дослідженн опубліковані в 5 статтх загальним обсгом 2,1 друкованих аркуша.

Структура дисертаційної роботи. Робота складаєтьс з вступу, трьох розділів (у їх складі 6 параграфів), висновку, переліку використаної літератури та додатків.

Загальний обсг дисертації складає 184 сторінки, у тексті навні 57 таблиць. Список використаної літератури містить 187 джерел.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі "ВВП в системі результативних показників національного господарства" даєтьс визначенн такого макроекономічного агрегату, к валовий внутрішній продукт. Дослідуєтьс еволюці його розвитку.

Викладені поглди різних економічних шкіл. Доведено, що перехід до ринкових відносин в Україні спричинив необхідність впровадженн системи національних рахунків у вітчизнну статистичну практику дл об'єктивного відображенн процесів і результатів дільності країни в нових економічних умовах.

СНР виходить з широкої концепції виробництва, в ку входть галузі з виробництва товарів і послуг, виробництво нефінансових послуг, дільність фінансових установ, органів державного управлінн, кі надають, к індивідуальні, так і колективні послуги, дільність некомерційних організацій, що обслуговують домогосподарства, та інші види дільності щодо наданн послуг.

Аналіз відтворенн ВВП дає загальну картину економічного кругообігу, що в свою чергу надає можливість одержанн найбільш суттєвих характеристик функціонуванн суспільного виробництва та стабілізації темпів росту ВВП. Проаналізована кісна сутність ВВП та виснена методика кількісного виміру ВВП.

Отже слід зауважити, що ВВП характеризує загальні обсги національного виробництва і може обчислюватись наступними методами:

1) кінцевого використанн, характеризуючи структуру витрат;

2) розподільчим, характеризуючи структуру первинних доходів учасників виробництва.

Досліджуючи стан та особливості макроекономічної динаміки ВВП в умовах ринкових перетворень в Україні, необхідно зазначити, що функціонуванн національної економіки у 1990 – 1999 рр. характеризують: значним скороченнм реальних обсгів валового випуску; зменшеннм частки ВВП у структурі валового випуску через збільшенн частки проміжного споживанн.

Причинами збільшенн ваги проміжного споживанн у валовому випуску є нерівномірна динаміка скорочень виробництва у галузх, а також випереджаюче зростанн цін на сировинні ресурси. Скороченн валового випуску в Україні було зумовлене значним спадом виробництва товарів і послуг у галузх та капітальних вкладень, скороченн останніх є більш глибоким, ніж скороченн обсгів виробництва.

Причинами спаду валового випуску у галузх виробництва товарів і послуг стали: 1) зростанн цін на кінцевий продукт, при умовах обмеженого платоспроможного попиту, через неплатежі і заборгованість, що створюють ситуацію нестачі оборотних коштів дл забезпеченн нормального відтворювального процесу, це, відповідно призводить до невигідності виробництва продукту: 2) неконкурентоспроможності вітчизнної продукції, к за ціною, так і за кістю.

Починаючи з 2000 р. тенденці до спаду в Україні була подолана. Уже в цьому році спостерігаєтьс збільшенн ВВП на 5%. Аналіз показує, що тенденці до росту з'вилась ще в 1999 році, коли обсги ВВП почали збільшуватис швидше за обсг фактично відпрацьованого часу на підприємствах. У 2000 році збільшенн обсгів промислового виробництва склало 12,9%. Збільшеннм обсгів виробництва відзначались: легка промисловість - на 39%; деревообробна - на 37,05%; медична - на 28%; харчова - на 26,1%; склна та фарфоро-фансова - на 21,2%; чорна та кольорова металургі відповідно - на 20,7% та 18,8%; машинобудуванн - на 16,8%; хімічна –

на 8,4%. Все це послужило певною основою дл подоланн депресії і переходу до стадії пожвавленн всього відтворювального процесу в економіці України.

У другому розділі "Провідні напрмки формуванн ефективної структури ВВП" досліджуєтьс взаємозв'зок між доходами і витратами, їх формуванн та збалансуванн у перехідній економіці України.

Так у 1990 – 1999 рр. істотно змінилис умови формуванн ВВП за доходами зокрема частка оплати праці у доходній структурі коливалас від 58,8% у 1991 р. до 38,5% у 1993р. та 47,6% у 1996 р. У цей період був втрачений контроль над розміром фонду заробітної плати через збільшенн нормативів соціальних внесків. За умов структури економіки, деформованої у бік виробництва товарів промислового призначенн, у населенн нагромадилас значна інфлційна грошова маса, ка була витрачена на товари та послуги за підвищеними цінами. Саме до такого кроку вдалас держава з метою збалансуванн товарної та грошової маси.

У 1994 – 1999 рр. частка оплати праці у ВВП збільшилас, але внаслідок значного падінн виробництва та його рентабельності оплата праці втратила зв'зок з продуктивністю праці і стала виконувати швидше соціальне підтримуючі, а не стимулюючі функції (реальна заробітна плата склала лише третину рівн 1990 р.) Розв'занн даної проблеми – важлива передумова переходу на траєкторію росту економіки.

У структурі ВВП за доходами зросла частка чистих податків на виробництво та імпорт. У 1990 – 1993 рр. ц частка була незначною, негативне значенн чистих податків у 1991 р. поснюєтьс адміністративним утриманнм роздрібних цін на рівнх, нижчих за оптові. У 1994 – 1997 рр. відбулос зростанн податків і зменшенн субсидій. Порівнно з 1993 роком чисті податки зросли втричі. Збільшенн частки податків при спаді виробництва означає зростанн податкового навантаженн на виробництво товарів і послуг, до того ж це відбуваєтьс в умовах скороченн валового прибутку. Надмірне навантаженн зменшує відтворювальні можливості виробництва та прискорює процеси економічного спаду, спонукає до ухиленн від оподаткуванн, спричинює перенесенн економічної активності в тінь. Все це призводить до бюджетного дефіциту та неспроможності держави виконувати суспільні функції.

Порівнюючи структуру ВВП за доходами України і розвинутих країн, необхідно відмітити такі особливості національної економіки: низький рівень частки оплати праці та прибутковості, натомість значний рівень оподаткуванн. Така структура ВВП за доходами не може забезпечити перехід до економічного зростанн і навіть зупинити спад виробництва.

Значну роль у регулюванні економіки має структура кінцевого використанн ВВП, в кій також відбулис неспритливі зміни. У 1991 – 1999 рр. спостерігалос значне зменшенн частки кінцевих споживчих витрат домогосподарств у ВВП, що обумовлене значним зменшеннм платоспроможного попиту. При цьому відбулис зміни в структурі витрат: збільшилас частка видатків на харчуванн (при погіршенні його структури) та на оплату послуг, відповідно зменшилас частка видатків на непродовольчі товари і на заощадженн, кі в цілому втратили свою економічну роль.

У 1997 році частка кінцевого споживанн домогосподарств у ВВП перевищила рівень 1990 року, причиною чого є зростанн доходів від особистих підсобних господарств та індивідуального підприємництва. Реальні споживчі витрати домогосподарств у 1997 р. склали 85,9% рівн 1990р.

Частка кінцевих споживчих витрат сектора загальнодержавного управлінн (ЗДУ) зросла, особливо тих витрат, що задовольнють потреби самого сектора. Надмірне державне споживанн блокує економічне зростанн через посиленн податкового тиску на економічних агентів та необхідності фінансуванн бюджетного дефіциту.

Збільшенн частки валового нагромадженн в структурі ВВП 1992 – 1994 рр. відбулос за рахунок зменшенн частки фактичного кінцевого споживанн, але це не сприло призупиненню спаду виробництва, навпаки, спричинило падінн рівн інвестуванн через випереджаюче зростанн цін в інвестиційній сфері та загальної незбалансованості економіки. У 1995 – 1999 рр. частка валового нагромадженн зменшилас. Це відбулос з таких причин: збільшенн частки виробництва послуг у ВВП, потреба в капіталі ких менша за інвестиційні потреби розвитку галузей з виробництва товарів; відсутність коштів дл фінансуванн інвестицій. Зменшенн частки валового нагромадженн у складі ВВП означає згортанн введенн в дію основних фондів і свідчить про неспроможність господарюючих суб'єктів пристосуватис до ринкових умов, монетарних інструментів макроекономічного регулюванн та відсутність мотивацій до інвестиційної дільності. Все це вимагає суттєвої корекції економічних реформ в Україні.

Частка запасів матеріальних оборотних коштів у ВВП України (їх обсги є традиційно завищені порівнно з іншими країнами) у 1991 – 1994 рр. зросла ще й внаслідок гіперінфлції, коли підприємства нагромаджували товарно-матеріальні цінності. У 1996 – 1999 рр. частка запасів зменшилас, але не через підвищенн ефективності функціонуванн підприємств, а через подальше погіршенн економічної ситуації – відсутність обігових коштів, неплатежі тощо.

Погіршуєтьс ситуаці щодо такого важливого компонента ВВП, к чистий експорт. Так у 1993 – 1999 рр. зовнішньоторговельне сальдо мало негативне значенн, причому його частка у ВВП збільшилас. Посиленн зовнішньої спрмованості означає формуванн половини ВВП за світовими цінами, наповненн споживчого ринку імпортними товарами, що певним чином блокує дільність національної економіки.

2000 рік відзначаєтьс активізацією зовнішніх ринків. Товарний експорт за рік збільшивс на 24,4% у порівннні з аналогічним періодом попереднього року. Імпорт також збільшивс на 21,2%. По товарному експорту отримано позитивне торгівельне сальдо. Статистичні дані свідчать, що на експорт відправлєтьс більша частина виготовленої продукції. Але темпи росту експорту та темпи росту виробництва не були пов'зані пропорційною залежністю, а це свідчить про те, що велике значенн в збільшенні обсгів виробництва має внутрішній ринок.

Порівнюючи структуру кінцевого використанн ВВП України з такою ж структурою розвинутих країн, необхідно зазначити, що в Україні частка приватного споживанн є найменшою, до того ж структура вітчизнного споживанн в основному спрмована в бік видатків на харчуванн. Приватні споживчі витрати в Україні меншою мірою, ніж у розвинутих країнах, визначаютьс оплатою праці, а істотно залежать від надходжень продукції з особистих підсобних господарств. Натомість Україна лідирує щодо показника частки споживанн сектора загальнодержавного управлінн (ЗДУ), що пов'зано із значно завищеною роллю держави у перерозподілі доходів. Частка інвестицій у структурі ВВП є найменшою, а експортно-імпортних операцій у декілька разів перевищує цей показник в інших країнах.

Характеризуючи відтворювальну структуру ВВП слід відзначити, що вона визначаєтьс єдністю трьох фондів: фонд споживанн, фонд нагромадженн та фонд відшкодуванн. З точки зору кінцевого споживанн ВВП, саме ці фонди розподілють і визначають певну частину капіталу, кий надалі буде спожитий нацією, а також частину, ка буде відкладена на заощадженн.

Фонд споживанн визначаєтьс сукупністю благ, наданих суспільству за отримані доходи, споживанн особистого підсобного господарства, матеріальних витрат у некомерційних організаціх і в управлінні. Дані дослідженн свідчать, що за розрахунковий період в структурі фонду споживанн відбулис значні зміни. Так зменшилась частка споживчих витрат домашніх господарств, в 1990 р. їх питома вага в загальному обсзі кінцевих споживчих витрат дорівнювала 74,8%, в 1999 р. – 72,5%, збільшилась частка витрат некомерційних організацій, що обслуговують домашні господарства, в 1990 р. їх частка склала 3,2%, а в 1999 р. – 3,4%. Найбільшим показником відзначавс 1995 р. – 7,1%. Отже, слід зробити припущенн, що в нашій країні відбуваєтьс певний рух у напрмі формуванн свідомого громаднського суспільства: в 1990 р. діло дуже мало таких організацій некомерційного характеру, а в 1998 р. кількість організацій стала дорівнювати 1129 при населенні 50,9 млн. чол. Тоді к в Фінлндії таких неурдових організацій діє 200 – 300 тис. На Філіппінах кількість зареєстрованих неприбуткових організацій в 1989 р. дорівнювала 18 тис., в 1996 р. зросла до 58 тис., а у Словаччині таких організацій більше 10 тис. І це при тому, що населенн Фінлндії складає 5,1 млн. чол., на Філіппінах – 79,3 млн. чол., а в Словаччині 5,2 млн. чол. Також необхідно згадати, що Словаччина має перехідну економіку, Філіппіни – країна третього світу, а Фінлнді країна з розвинутою економікою.

Таким чином, необхідно зробити висновок, що незважаючи на позитивні кількісні характеристики, некомерційні організації, що обслуговують домашні господарства, не можуть значно впливати на ті процеси, що відбуваютьс в нашій країні, за своєї невеликої кількості. Збільшилась також і частка кінцевих витрат сектору державного управлінн, в 1990 р. цей показник дорівнював 21,9 відсоткових пункту, а в 1999 р. – 24,0%. У 1990 р. кількість зайнтих у апараті органів державного управлінн складала 400 тис. чол., а в 1999 р. – 570 тис. чоловік, при середньомісчній заробітній платні в 1990 р. 305 крб., а в 1999 р. – 206 грн., тоді к у сфері фінансуванн, кредитуванн та страхуванн в 1990 р. заробітна плата складала 366 крб., а в 1999 р. – 334 грн.

Оцінюючи стан та динаміку реального фонду споживанн в Україні слід відзначити, що при розрахунку ФС у цінах 1990 р. показник 1999 р. складає всього 31,8% показника 1990 р., а при розрахунку ФС у цінах 1995 р. показник 1999 р. дорівнює 38% показника 1995 р.

Таким чином, необхідно зробити висновок, що фонд споживанн в Україні характеризуєтьс негативною динамікою. Зменшенн фонду споживанн відбулос за рахунок загального скороченн обсгу ВВП.

Наступний елемент ВВП – фонд нагромадженн. За своєю матеріально-речовою структурою він складаєтьс із засобів виробництва (понад тих, що входть у фонд відшкодуванн), а також предметів споживанн, необхідних дл додаткового втгненн у виробництво робітників. Крім цього, до складу фонду нагромадженн включаєтьс поповненн матеріальних резервів і страхових запасів, необхідних дл забезпеченн безперебійності суспільного виробництва.

Результати дослідженн свідчать, що в структурі фонду нагромадженн відбуваютьс певні трансформаційні процеси. Так, питома вага валового нагромадженн основного капіталу в загальному обсзі фонду нагромадженн збільшилась з 82,6%

у 1990 р. до 93% у 1999 р., питома вага запасів матеріальних обігових коштів у 1990 р. складала 13%, а в 1999 р. лише 5,9%. Питома вага наступного елементу структури фонду споживанн в 1990 р. дорівнювала 4,3%, а в 1999 р. – 0,9%.

Аналізуючи динаміку реального фонду нагромадженн слід зазначити, що вона є негативною. Розраховуючи ФН у цінах 1990 р., показник 1999 р. склав лише 25,6% фонду нагромадженн 1990 р., а при розрахунку ФН у цінах 1995 р. показник 1999 р. дорівнює 27% показника 1995 р. Таким чином, необхідно зробити висновок, що при такому нагромадженні неможливе навіть просте відтворенн.

Останнім елементом відтворювальної структури ВВП є фонд відшкодуванн. Цей фонд забезпечує відновленн засобів виробництва, спожитих у процесі створенн ВВП. Відновленн засобів виробництва ми розглнемо з двох точок зору. Перша, це натурально-речова форма виробничих фондів. Друга – їх вартісна форма.

Дл відтворенн засобів виробництва за споживчою вартістю з кінцевого продукту відокремлюють кошти, кі відповідають продуктивності, потужності, кості та іншим корисним властивостм спожитих фондів.

Іншими словами, фонд відшкодуванн повинен бути тотожнім спожитим засобам виробництва не за їх кількістю та формою, а за їх корисними властивостми та костми. В умовах переходу економіки на інтенсивний шлх розвитку та прискоренн темпів науково-технічного прогресу проблемі кості надаєтьс особливе значенн. Невелика надійність сучасного обладнанн та машин може надати суспільному виробництву значних збитків і тим не буде сприти впровадженню технічного прогресу в національне господарство України.

З поглду вартості відшкодуванн складаєтьс з перенесеної вартості усіх видів засобів праці та вартості виготовленої продукції. Так к в своїй натуральній формі фонд відшкодуванн складаєтьс із засобів та предметів праці, то відповідно його вартісний склад вбирає в себе амортизаційний фонд та вартість спожитих обігових фондів. По своїй сутності оборотні фонди є проміжним продуктом, вартість кого багаторазово входить у загальний результат річного виробництва. Тому оборотні фонди виключаютьс з ВВП, що характеризує вартість товарів і послуг кінцевого попиту -невиробничого нагромадженн, споживанн і чистого експорту.

Фонд відшкодуванн, к складова частина ВВП, містить в собі тільки амортизаційний фонд. Цей фонд акумулює фінансові ресурси, призначені дл відшкодуванн витрат на відтворенн основних фондів. Визначена частина засобів амортизаційного фонду використовуєтьс також дл часткового відновленн споживчих властивостей зношених фондів, шлхом їхнього капітального ремонту і модернізації.

Фонд відшкодуванн, розрахований у фактичних цінах, відображає його номінальний обсг. Розрахувавши ФВ в цінах 1990 р., ми отримаємо його фактичну динаміку. Так, показник 1999 р. складає всього 30% обсгу ФВ 1990 р., а в цінах 1995 р. дорівнює 29,3% показника 1995 р.

Таким чином, необхідно зробити висновок, що ФВ відзначаєтьс негативною динамікою, це підтверджує висновки про те, що амортизаційна політика не сприє розвитку національного виробництва.

У третьому розділі "Підвищенн ефективності відтворенн ВВП в Україні" доведено, що темпи росту ВВП саме та економічна категорі, що відображає рівень змін ВВП за визначений період, досліджуючи, таким чином, ступінь економічного розвитку країни та добробуту нації. Отже дл різних країн бажаним станом змін ВВП є досгненн стійкої стабілізації темпів росту ВВП. Стабілізаці темпів просту ВВП є багатоаспектним процесом, кий за своєю суттю, з одного боку, відображає еволюцію господарського механізму, а з іншого - зміну на цій засаді всієї економічної системи. Дл дослідженн стабілізації темпів росту ВВП використовують показники, кі ность кількісні та кісні характеристики.

Результати досліджень показників кількісної та кісної групи стабілізації темпів росту ВВП характеризуютьс негативною динамікою, та є значно меншими, ніж аналогічні показники розвинутих країн, що не сприє стабілізації темпів росту ВВП. Інші постсоціалістичні країни, к і Україна, в ході економічних реформ переходть від командно-адміністративної системи до економіки ринкового типу.

У цих країнах ще тривалий період часу буде існувати так звана перехідна економічна система, ка в більшості випадків складаєтьс із суміші адміністративно-командної та сучасної ринкової систем. Перехід до ринкової економіки в різних країнах має загальні тенденції. Процес цей складаєтьс, з одного боку, з великих радикальних інституційних змін, а з іншого боку, має на меті здійсненн стабілізаційних заходів. Успіх здійсненн заходів, направлених на стабілізацію темпів росту ВВП, залежить від початкових умов: рівн економічного розвитку; тривалості існуванн командно-адміністративної системи; частки приватного сектора в економіці на початок реформ; менталітету нації та інших.

Досліджуючи динаміку ВВП у країнах східної Європи слід зазначити, що жодній країні не вдалос уникнути глибокого спаду виробництва. У той же час між країнами є декі відмінності. Угорщина, Польща та Чехі проводили жорстку макроекономічну політику, а Болгарі та Румуні більш м'ку.

Внаслідок першої групи країн найбільший спад виробництва у порівннні з 1989 р. у Польщі склав у 1991 р. 19,3%, в Угорщині в 1993 р. – 20,5%, у Чехії в 1993 р. – 20,9%, тоді к в Болгарії в 1993 р. – 27,4%, у Румунії у 1992 р. – 29%.

Таким чином, необхідно зробити висновок, що засоби, обрані Угорщиною, Польщею і Чехією є найбільш ефективними та більш позитивно сприють стабілізації темпів росту ВВП. Нашій країні необхідно враховувати досвід колишніх партнерів по соціалістичному табору, але слід враховувати умови, кі склалис у нашій економіці.

Необхідно розробити заходи, кі будуть безпосередньо стимулювати стабілізацію темпів росту ВВП, саме: реформувати податкову систему; належним чином провести аграрну реформу; впроваджувати таку економічну політику, ка б стимулювала приватизаційні процеси в нашій країні; розробити більш ефективну програму підтримки малого бізнесу; реально стимулювати інноваційну дільність.

Світова практика свідчить, що стабілізаці темпів росту ВВП країн здійснюєтьс в умовах більш-менш стабільної господарської системи в її ринкових формах за навності різноманітних форм власності, але на жаль інша ситуаці склалас в економіці України. Політика фритредерства не сприла процесу стабілізації, більш ефективною була б політика коректного протекціонізму, кий був вирішальним дл молодої промисловості США в XIX ст. і кий активно відстоювавс у вченні Г.Ч. Кері, незважаючи на активну пропаганду лібералізації зовнішньоекономічної дільності у Європі.

Також дезорганізаці виробництва, відсутність правового захисту виробника, невтручанн держави у відтворювальні процеси реалізували себе у економічній кризі. Це є головною причиною надто тривалого перехідного періоду, причому дуже складного і болісного: від централізованої до ринкової змішаної економіки; від командного управлінн до демократичного регулюванн; від державної до приватної власності; від державних соціальних гарантій до індивідуальної свободи і реального вибору кожною людиною.

Значну своєрідність у процес трансформації економічних відносин в Україні вносить той факт, що наш перехід до ринкової економіки є складовою більш широкого перехідного періоду, кий характеризуєтьс переходом від традиційної (дл багатьох країн) аграрної економіки до індустріального та постіндустріального суспільства, а в політичній сфері – переходом від тоталітаризму до демократії і свободи.

Сьогодні урди розвинутих країн світу використовують широкий арсенал антикризових заходів: активну банківсько-фінансову, цінову й податкову політику, програми розширенн ємності національного ринку, подоланн .інфлції і безробітт тощо. Держава всілко підтримує інвестиційну й інноваційну дільність у сфері виробництва, щоб швидше забезпечити його модернізацію й технологічну реконструкцію. Одночасно з лінією на локалізацію кризових виш, проводитьс політика адресної соціальної допомоги найбільш уразливим верствам населенн, недопущенн громадських заворушень і катаклізмів. Дл умов України антикризова політика держави не може не поєднувати заходів, спрмованих на стимулюванн, к сукупного попиту, так і сукупної пропозиції.

Курс реформ в Україні з самого початку залежав від вимог міжнародних фінансових організацій, що само по собі не може загрожувати національній безпеці України.

Аналіз стану національної економіки свідчить, що наша країна знаходитьс в тому положенні, що й знаходились США в період "великої депресії".

У період "великої депресії" обсг виробництва в капіталістичному світі скоротивс на 46,2%, а в Україні в період економічної кризи понад 55%. Особисті доходи громадн скоротилис на 45%, а в Україні 80% населенн знаходтьс за межею бідності.

А це означає, що дл стабілізації економіки України буде корисним досвід США. Значну користь Україні принесуть дії на зразок "нового курсу" Ф. Рузвельта, заснованого на кейнсіанських методах регулюванн економіки.

Зростанн ролі держави в управлінні макроекономічними процесами повинно розумітис не к відновленн її попередніх планово-директивних функцій, а з точки зору оволодінн нетрадиційними інструментами та прийомами управлінн новою ринковою економікою.

Важливе значенн у досгненні економічного піднесенн полгає у створенні більших можливостей відносно вирішенн комплексу соціальних проблем, забезпеченн умов дл підвищенн життєвого рівн нашої нації.

ВИСНОВКИ

Проведений у дисертації аналіз дозволє зробити такі висновки.

ВВП – це основний результативний показник національної економіки. За своєю природою та економічним змістом він виражає глибинні основи суспільного відтворенн і втілює в собі основоположну систему виробничих відносин. Зростанн обсгу ВВП та вдосконаленн структури ВВП є основним чинником вирішенн корінних економічних проблем та реалізації соціальних програм.

В системі національних рахунків ВВП обчислюєтьс двома методами:

кінцевого використанн, характеризуючи структуру затрат на його виробництво;

розподільним, характеризуючи структуру первинних доходів учасників виробництва.

Розрахована за цими методиками динаміка ВВП за досліджуваний у дисертації період у національному господарстві України була неоднозначною. За 1991-1999 р. спостерігаєтьс постійний спад його загального обсгу. Причому цей спад відбувавс таким чином, що зменшилась частка ВВП у валовому випуску продукції. Найвищими темпами зростав проміжний продукт, але не за рахунок його реальних (у натуральному виглді) обсгів, а випереджаючим підвищеннм цін на сировинні ресурси. Крім того, на динаміці ВВП в цей період негативно позначилось підвищенн цін на товари і послуги при зниженні платоспроможного попиту населенн, а також неконкурентноздатності вітчизнної продукції к за цінами, так і за кістю. Починаючи з кінц 90-х років почали відбуватис істотні зміни в динаміці валового випуску продукції у вирішальних галузх промисловості і сільського господарства, що позитивно позначилось на динаміці ВВП в цілому

Відбуваютьс істотні зміни у структурі ВВП за витратами та доходами. Так, скоротилась питома вага витрат комерційних організацій та сектору загальнодержавного управлінн за рахунок зменшенн індивідуальних та колективних витрат. Значно активізувавс експорт і показник чистого експорту відзначивс позитивним значеннм. Це стимулювало процес імпортозаміщенн. У структурі ВВП за доходами знизилась частка оплати праці. Падінн частки валового прибутку дещо компенсувалось зростаннм його складової змішаного доходу.

4. Відтворювана структура ВВП характеризуєтьс формуваннм та використаннм фондів відшкодуванн, споживанн та нагромадженн. Дл динаміки фонду споживанн в 90-і роки були характерні такі моменти:

- зменшилась питома вага витрат домашніх господарств;

- збільшилась частка витрат некомерційних організацій;

- зросли витрати державного управлінн.

В цілому за своїм обсгом у 1999 р. він становив 31,8 % від 1990 р. Зменшенн фонду споживанн відбулос за рахунок загального скороченн обсгу ВВП. Саме з цієї причини відбулос зменшенн фондів нагромадженн і відшкодуванн.

5. Отриманий у 2000 році позитивний приріст ВВП у розмірі 5% свідчить про закінченн кризи та переходу до фази пожвавленн. але це пожвавленн не охопило всі сфери. Сьогодні необхідно досгти істотного зростанн усіх галузей економіки у середньостроковому періоді протгом 3-5 років. Дл стабілізації темпів ВВП необхідно:

- створити податкову систему, ка б стимулювала виробничий процес;

- прискорити проведенн аграрної реформи;

- створити умови дл розвитку малого бізнесу;

- впроваджувати систему структур найефективнішого дієздатного механізму інвестуванн глобальних технологічних змін.

6. Ситуаці, що склалас в економіці України, свідчить, що тут продовжуєтьс зволіканн ринкових перетворень. Економіка України фактично інвестувала розвиток виробництва в інших країнах, кі ефективніше використовують переваги міжнародного поділу праці. Дл умов України модель розвитку повинна поєднувати заходи, кі будуть спрмовані на стимулюванн сукупного попиту та пропозиції. Але на жаль, прихильники неоліберальної моделі економічної системи проігнорували фундаментальні розробки і рекомендації, здійснені такими вченими, к І.Лукінов, В. Геєць, Б. Кваснюк, А. Чухно та ін. Ц модель не відповідала реалім нашого житт і тому уникнути масштабних витрат, ких зазнала економіка України, було б практично не можливо.

На жаль, модель реформуванн економіки нашої країни із самого початку залежала від вимог міжнародних фінансових організацій, що само по собі загрожує національній безпеці України. Аналіз факторологічного матеріалу та порівннн його із світовими аналогами свідчить, що значну користь Україні принесуть дії на зразок "нового курсу" Ф. Рузвельта, заснованого на кейнсіанських методах регулюванн економіки. Зростанн ролі держави в управлінні не к відновленн її попередніх планово-директивних функцій, а з точки зору оволодінн нетрадиційними інструментами нової ринкової економіки.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ ДОСЛІДЖЕННЯ

1. Тарлопов І.О. Теоретичні аспекти генезису ВВП. Збірник наукових праць. "Теорії мікро-макроекономіки". Вип.