КРИВОРІЗЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ТАРАПАКА Наталія Володимирівна

УДК 371.383

ПРОБЛЕМА ЕМОЦIЙНО-ЕСТЕТИЧНОГО РОЗВИТКУ

ОСОБИСТОСТI ДIТЕЙ ДОШКIЛЬНОГО

ТА МОЛОДШОГО ШКIЛЬНОГО ВIКУ

У ТВОРЧIЙ СПАДЩИНI В.О.СУХОМЛИНСЬКОГО

13.00.01 - Загальна педагогіка та історія педагогіки

А в т о р е ф е р а т

Дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

КРИВИЙ РІГ-2001

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Кiровоградському державному педагогічному університеті імені Володимира Винниченка, Міністерство освiти і науки України

Науковий керiвник - доктор педагогiчних наук, доцент,

Радул Валерій Вікторович,

Кiровоградський державний педагогiчний унiверситет iм.Володимира Винниченка, завідувач кафедри педагогіки

Офiцiйнi опоненти -доктор педагогічних наук, професор,

член-кореспондент АПН України

Бутенко Володимир Григорович,

Херсонський державний педагогічний університет,

професор кафедри педагогіки і психології

- кандидат педагогічних наук, доцент

Бондаренко Геннадій Леонідович,

Уманський державний педагогічний університет ім.П.Тичини, доцент кафедри української літератури

та народознаства

Провiдна установа: Вінницький державний педагогічний університет ім.М.Коцюбинського, кафедра педагогіки,

Міністерство освіти і науки України., м. Вінниця

Захист вiдбудеться 23 березня 2001 року о 12.00 год. на засiданнi спецiалiзованої вченої ради К 09-053-01 у Криворізькому державному педагогiчному унiверситетi за адресою: 50086, м. Кривий Ріг - 86, пр. Гагаріна, 54, ауд. 230.

З дисертацiєю можна ознайомитись у бiблiотецi Криворізького державного педагогiчного унiверситету (50086, м. Кривий Ріг, пр. Гагаріна, 54)

Автореферат розiслано 20 лютого 2001 р.

Вчений секретар

спецiалiзованої вченої ради Штельмах Г.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність і ступінь дослідженості проблеми.

В умовах розбудови нацiональної держави, вiдродження духовної культури українського народу постає гостра потреба у вихованнi всебiчно розвиненої особистостi, здатної спрямувати свою життєдiяльнiсть у русло гуманiстичного розвитку суспiльства i саморозвитку на пiдгрунтi засвоєння загальнолюдських цiнностей. У дитячi роки складаються основи iнтелекту людини, формуються рiзноманiтнi потреби, погляди, iдеали, тому цей перiод є найбiльш сприятливим i вiдповiдальним. Чим ранiше й активнiше вiдбувається процес залучення до прекрасного, тим бiльш вiн є ефективнiшим, тим грунтовнiше й глибше формуються естетичнi iнтереси, триває процес духовного розвитку людини.

Одним iз важливих шляхiв реформування змiсту загальноосвiтньої пiдготовки дiтей дошкiльного та молодшого шкiльного вiку, як зазначено у Державнiй нацiональнiй програмi "Освiта" (Україна ХХ1 столiття), є забезпечення естетичного розвитку особистостi, оволодiння знаннями в галузi мистецтв, формування естетичних цiнностей, починаючи з ранньої родинної освiти. Тому потрiбний не лише глибокий аналiз сучасної теорiї естетичного виховання дiтей, але й вивчення, аналiз, узагальнення та творче використання перспективного педагогiчного досвiду, накопиченого впродовж усiєї iсторiї людства.

Дана проблема знайшла відображення у роботах вiдомих педагогів минулого Н.М.Аскарiної, Є.А.Аркiна, Г.Ващенка, Я.А.Коменського, Н.Монтессорi, А.С.Макаренка, С.Ф.Русової, Г.С.Сковороди, Є.І.Тихеєвої А.П.Усової, К.Д.Ушинського, та iнших.

Психологiчнi аспекти емоцiйно-естетичного розвитку особистостi дiтей молодшого вiку розкритi в роботах П.П.Блонського, Л.С.Виготського, О.В.Запорожця, А.Д.Кошелевої, Г.С.Костюка, О.М.Леонтьєва, Г.О.Люблiнської, А.К.Маркової, А.В.Петровського та iнших.

Питанням теорiї емоцiйно-естетичного розвитку особистостi присвячені праці Д.М.Джоли, В.І.Дряпiки, Дугласа Кармена (США), А.І.Бурової, В.Г.Бутенка, Н.О.Ветлугiної, Н.С.Вiтковської, I.Ф.Гончарової, М.Б.Євтуха, Н.В.Краснової, Б.Т.Лихачова, О.О.Лобаги, Л.М.Масол, С.Г.Мельничука, Л.П.Пєчко (Росiя), I.Ф.Смольянiнова, В.М.Шацької, Г.П.Шевченко, Л.В.Школяр (Росiя), Е.М.Тершилова, А.Б.Щербо та iнших.

Вагомий науково-практичний внесок у розробку проблеми емоцiйно-естетич-ного розвитку особистостi дiтей дошкільного та молодшого шкільного вiку зро-бив видатний український педагог, заслужений учитель України, директор Павлиської середньої школи Василь Олександрович Сухомлинський (1918-1970 рр.), який багато в чому випереджав свiй час. Проблеми, що хвилювали В.О.Сухомлинського, охоплювали фактично всi аспекти теорiї i практики виховання і дидактики. Його педагогiчна система адекватна реальнiй дiйсностi, тим завданням, що ставились перед закладами освiти в галузi виховання.

Педагогiчна спадщина В.О.Сухомлинського вивчається i широко популяризується. В останнi роки з'явилося немало праць науковцiв i педагогiв-практикiв, присвячених її дослiдженню (Ю.П.Азаров, М.Я.Антонець, А.М.Борисовський, М.В.Богуславський, В.І.Бондар, В.Г.Бутенко, I.А.Зязюн, М.І.Мухiн, О.Я.Савченко, М.Д.Ярмаченко та iн.).

Окремим аспектам педагогiчної системи В.О.Сухомлинського присвяченi кандидатськi дисертацiї Л.О.Абрамова, М.Г.Базилевич, А.С.Бика, Л.С.Бондар, Г.Л.Бондаренка, В.А..Василенка, Н.О.Василенко, Г.О.Веденської, М.М.Дубiнки, А.А.Семеза, О.С.Соколовської, В.Е.Свиридова, Л.М.Сiднева, Г.П.Таюкiної, З.М.Шевцiв, К.А.Юр'євої та iн.

Однак проблема емоцiйно-естетичного розвитку дiтей дошкiльного та молодшого шкiльного вiку ще не стала предметом спецiального вивчення. Окремi її аспекти були висвiтленi в наукових працях Т.Г.Будняк, Г.В.Сухорукової. Аналiз психолого-педагогiчної лiтератури та матерiали попереднiх дослiджень свiдчать про недостатнє висвiтлення проблеми емоцiйно-естетичного розвитку особистостi дiтей дошкiльного та молодшого шкiльного вiку, актуальнiсть якої для теорiї i практики педагогiки вимагає в свою чергу бiльш ґрунтовного аналiзу творчої спадщини В.О.Сухомлинського.

Актуальнiсть проблеми та недостатня теоретична i практична її розробка зумовили вибiр теми дисертацiйного дослiдження “Проблема емоцiйно-естетичного розвитку особистостi дiтей дошкiльного та молодшого шкiльного вiку у творчiй спадщинi В.О.Сухомлинського".

Зв’язок з науковими програмами, планами, темами. Дослiдження є складовою комплексної науково-дослiдницької теми Кіровоградського державного педагогічного університету ім.Володимира Винниченка та Кіровоградського обласного iнституту післядипломної педагогічної освіти i затверджена вченою радою Державної академiї керiвних кадрiв освiти та узгоджена в такому формулюваннi в Радi з координацiй наукових дослiджень у галузi педагогiки i психологiї в Українi (протокол № 1 від 17 лютого 1997).

Об’єкт дослідження: науково – педагогічна спадщина В.О.Сухомлинського.

Предмет дослідження: процес емоційно–естетичного розвитку особистості дітей дошкільного та молодшого шкільного віку в працях В.О.Сухомлинського.

Мета дослідження полягає в науковому аналiзi проблеми емоцiйно-естетичного розвитку дiтей дошкiльного i молодшого шкiльного вiку у педагогічній спадщинi В.О.Сухомлинського та досвiду творчого використання цієї спадщини в сучасних навчально-виховних закладах освiти.

Завдання дослідження :

- вивчити стан теорії і практики емоційно-естетичного розвитку особистості дітей дошкільного та молодшого шкільного віку в творчій спадщині В.О.Сухомлинського, об’єктивно оцінити доцільність і можливості використання його ідей і досвіду з даної проблеми для розвитку сучасної теорії і практики;

- узагальнити досвід педагогічних навчальних закладів по впровадженню досвіду та ідей видатного вченого з даної проблеми у навчально-виховний процес дошкільних закладів та початкової школи; розкрити гуманістичний новаторський підхід до розв’язання цієї проблеми;

- на основі наукового аналізу педагогічної спадщини В.О.Сухомлинського розробити методичні рекомендації по впровадженню її в процес емоційно-естетичного розвитку дітей дошкільного та молодшого шкільного віку.

Методологічною і теоретичною основами дослiдження є філософське положення про людську особистiсть як сукупнiсть вiдносин з оточуючими людьми , суспiльством та природою; доцiльнiсть та потреба творчого використання спадщини видатних вiтчизняних педагогiв в сучаснiй школi.

Методи дослідження: iсторико-теоретичний аналіз стану проблеми та теоретичний аналіз психолого-педагогічної літератури; емпірико-теоретичні методи гіпотетичного міркування і моделювання; методи порівняння, спостереження; вивчення змісту матеріальних носіїв інформації (архівних матеріалів, шкільної документації Павлиської школи, передового досвіду з впровадження педагогiчного спадку В.О.Сухомлинського).

На I етапі (1990-1995) теоретично осмислювалась проблема, визначався об’єкт, предмет дослідження, його мета і завдання; вивчалась історична, педагогічна, психологічна і філософська література, вівся пошук архівних матеріалів і документів, здійснювався бібліографічний пошук, збирався фактичний матеріал, проводилася систематизація та первинне опрацювання зібраного матеріалу, проводилась апробація дослідження провідних цілей проблеми шляхом виступів на семінарах, нарадах, курсах підвищення кваліфікації педпрацівників.

На II етапі (1995-2000) проведено аналіз виявлених джерел опублікованих педагогічних праць, архівних матеріалів досліджуваної проблеми: проміжні результати дослідження доповідались на науково-практичних конференціях, в лекторській роботі; організовувалися і досліджувалися шляхи впровадження результатів дослідження у навчально-виховний процес дошкільних закладів та початкової школи, узагальнювався досвід педагогічних закладів з цієї проблеми.

Джерелознавчу базу роботи становлять педагогiчнi та лiтературнi працi В.О.Сухомлинського; архiвнi матерiали i документи фонду В.О.Сухомлинського Центрального державного архiву вищих органiв влади та управлiння України (ЦДАВО України), Державного педагогiчно-меморiального музею В.О.Сухомлинського в селищi Павлиш Онуфрiївського району Кiровоградської областi; науковi працi сучасних вчених.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше здійснено цiлiсний аналiз педагогічних ідей В.О.Сухомлинського з питань емоцiйно-естетичного розвитку дiтей дошкiльного та молодшого шкiльного вiку;

- розкрито зміст, форми, методи та основні принципи емоцiйно-естетичного розвитку дiтей дошкiльного та молодшого шкiльного вiку в спадщині видатного педагога;

- обрунтовано провідні тенденції творчого використання педагогічної спадщини В.О.Сухомлинського в дошкільних освітніх закладах та початковій школі.

Теоретична значущість роботи полягає в тому, що в ній на основі цілісного історико-педагогічного аналізу виявлені і розкриті погляди В.О.Сухомлинського з проблеми емоційно-естетичного розвитку особистості дітей дошкільного та молодшого шкільного віку;

- визначено особливості емоційно-естетичного розвитку особистості дітей дошкільного та молодшого шкільного віку;

- введені в науковий обіг маловідомі архівні документи та матеріали, що розкривають сутність обраної проблеми.

Практична значущість дослідження полягає в розробці методичних рекомендацій щодо творчого впровадження досвiду В.О.Сухомлинського з емоцiйно-естетичного розвитку дiтей дошкiльного та молодшого шкiльного вiку, який може творчо використовуватися педагогiчними працiвниками дошкiльних закладiв i вчителями початкових класiв у навчально-виховному процесi з дiтьми, та роботi з батьками. Основнi положення проведеного дослiдження можуть бути використанi для пiдготовки програм, навчальних посiбникiв, методичних рекомендацiй, спецкурсiв, спецсемiнарiв для студентiв педагогiчних iнститутiв, унiверситетiв, педагогiчних училищ та в системi пiслядипломної педагогiчної освіти.

Вірогідність та обгрунтованість результатів забезпечена відповідністю наукового апарату предмету дослідження та застосування методології системного аналізу творчості вченого. Основні наукові положення і висновки грунтуються на вивченні архівних матеріалів і документів фонду В.О.Сухомлинського Центрального державного архіву вищих органів влади управління України (ЦДАВО України) державного педагогічно-меморіального музею В.О.Сухомлинського в селищі Павлиш Кіровоградської області, наукових праць сучасних вчених.

Апробація результатів роботи здiйснювалася автором шляхом їх публiкацiй у перiодичнiй пресi, педагогiчних журналах, збiрниках наукових праць, у виступах на науково-практичних конференцiях, присвячених вивченню творчостi В.О.Сухомлинського, зокрема, науковiй конференцiї "Актуальнi проблеми теорiї i практики пiслядипломної освiти керiвних i педагогiчних кадрiв" (Київ, 1998 р.), Мiжнароднiй науково-практичнiй конференцiї "Педагогiка Василя Сухомлинського на зламi епох " (Кiровоград, 1999), Шостих, Сьомих Всеукраїнських педагогiчних читаннях "Василь Сухомлинський i сучаснiсть" (Харкiв,1999, Луганськ 2000), на обласних семiнарах для працiвникiв дошкiльних закладiв (м.Долинська,1997, м.Знам'янка, 1998, м.Кiровоград, 1998), методичних об'єднаннях вчителiв початкових класiв, вихователiв дошкiльних закладiв, пiд час курсової перепiдготовки вчителiв початкових класiв та працiвникiв дошкiльних закладiв у Кiровоградському обласному iнститутi післядипломної педагогічної освіти. Основнi положення, результати дослiдження обговорювалися на засiданнях кафедри педагогiки та методики початкового навчання Кiровоградського державного педагогiчного унiверситету iменi Володимира Винниченка у 1997-1999 рр., на кафедрi педагогiки та психологiї обласного iнституту післядипломної педагогічної освіти, радi кабiнету дошкiльного виховання.

Публікації: Результати дослiдження вiдображенi у 8 статтях, 6 із них - у наукових збірниках, затверджених ВАК України.

Структура дисертації. Дисертацiя складається зi вступу, двох роздiлiв, висновків, списку використаних джерел. Основний зміст дослідження викладено на 155 сторінках машинописного тексту. Список використаних джерел нараховує 243 найменувань, 13 додаткiв займають 33 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМIСТ РОБОТИ

У вступi обґрунтовано актуальнiсть i ступiнь дослiдженостi проблеми, визначено мету, завдання, методологiчну i теоретичну основу, методи i джерелознавчу базу дослiдження, сформульовано наукову новизну i практичну значущiсть роботи, подано вiдомостi про апробацiю результатiв дослiдження.

У першому роздiлi "Теоретичні основи емоційно-естетичного розвитку особистості дітей дошкільного та молодшого шкільного віку у творчій спадщині В.О.Сухомлинського” подається теоретичний аналiз й узагальнення наукових праць в iсторiї зарубiжної та вiтчизняної педагогiки з проблеми дослiдження емоцiйно-естетичного розвитку дiтей дошкiльного та молодшого шкiльного вiку. Зокрема акцентується увага на тому, що особливе мiсце серед складників формування всебiчно гармонiйно розвиненої особистостi педагогiка вiдводить естетичному вихованню, спрямованому на вироблення i удосконалення в людинi здатностi сприймати, поцiновувати, створювати прекрасне i величне в життi та мистецтвi. Естетичне виховання пронизує всi складовi частини виховання : розумове, трудове, моральне, фiзичне, патрiотичне, екологiчне. Педагогiчна значимiсть естетичного виховання полягає в тому, що його змiст, форми, методи, прийоми надзвичайно ефективно включають у процес емоцiйну сферу особистостi, адже формування глибоких переконань людини неможливе без впливу на її емоцiї, які, охоплюючи всi можливi види духовних переживань, впливають на формування почуття особистості.

У дослiдженнi розглядється походження поняття "емоцiї "," естетика" в працях фiлософiв Арiстотеля, Гегеля, Лейбнiца, Локка. У фiлософських творах згаданих філософів робиться спроба знайти основи естетичного вiдношення в об'єктивних якостях предметiв, у творах мистецтва. При цьому пiдкреслюється, що краса є пiзнавальною властивiстю матерiального свiту i може бути представлена як прояв гармонiї i цiлiсностi.

Аналiз педагогiчної лiтератури засвiдчує, що проблема емоцiйно-естетичного розвитку особистостi знайшла своє вiдображення в поглядах педагогiв минулого (Г.Ващенка, С.Ф.Русової, Г.С.Сковороди, К.Д.Ушинського). На їх думку емоцiйно-естетичний розвиток дiтей є однiєю з умов, що забезпечує ефективнiсть процесу навчання i виховання. Тi високi моральнi, естетичнi та iнтелектуальнi почуття, якi характеризують розвиток дорослої людини, не має дитина в готовому виглядi вiд народження, вони виникають i розвиваються протягом всього дитинства пiд впливом виховання та соцiальних умов життя.

В останнi роки у навчально-методичнiй лiтературi бiльш ґрунтовно стали розглядати питання емоцiйно-естетичного розвитку особистостi дошкiльникiв та молодших школярiв, тому нами зроблена спроба окреслити погляди вiтчизняних учених на дослiджувану проблему (Н.Н.Бiбiк, В.Г.Бутенко, О.Л.Кононко, С.Г.Мельничук, О.Я.Савченко, Н.О.Сакулiна, Л.Я.Скиданова та ін.).

У роздiлi на основі дослідження сучасних педагогів-психологів, розкриваються психолого-педагогічні особливості емоційно-естетичного розвитку особистості дітей дошкільного та молодшого шкільного віку, для яких бiльш властива емоцiйно-естетична реакцiя, порівняно з розумово-естетичною, вони володіють досить високим рiвнем естетичних почуттiв. На відміну від дошкільників, особливості молодшого шкільного віку полягають у тому, що, по-перше, саме в цьому віці набуваються навички оціночної діяльності, систематизуються знання на уроках предметів естетичного циклу, спостерігається більша комунікабельність, прагнення до обміну естетичними враженнями з дорослими. Характерною рисою цього вiку є емоцiйна вразливiсть, вiдгук на прекрасне та незвичне, що дає можливість педагогам створювати вiдповiдну емоцiйну настроєнiсть пiд час навчально-виховної роботи.

Дошкiльний вiк має свої особливостi. Емоцiйна сфера дошкільника гостро реагує на звуки, барви, явища та форми навколишнього свiту, а тому особливо сприятлива до зовнiшнiх впливiв. Досліджено, що цей перiод життя дитини найбiльш сприятливий для формування естетичних переживань, почуттiв, смакiв, а все емоційно сприйняте і пережите надовго фiксується i залишається у свiдомостi. Тому допущенi у дошкiльному вiцi прорахунки в естетичному розвитку важко, а iнодi i неможливо виправити в старших класах.

У дослiдженнi розкриваються погляди В.О.Сухомлинського на роль i мiсце педагога та сiм'ї у формуваннi емоцiйно-естетичного сприйняття дiтьми навколишнього свiту. Аналiз лiтературних джерел та архiвних матерiалiв показав, що В.О.Сухомлинський тiсно пов'язував змiст естетичного розвитку дiтей з культурою емоцiй педагога, яка полягає в його здатностi адекватно, емоцiйно реагувати на рiзнi педагогiчнi ситуацiї, дотримуватися естетичних норм. Вiн вбачав iдеал гуманiтарного виховання взагалi i педагога ,зокрема, у формуваннi емоцiйно-естетичної культури, розвитку витонченостi та краси почуттiв. Витонченiсть емоцiйно-естетичного сприйняття повинна, на його думку, розповсюджуватись i на здатнiсть педагога розпiзнавати за найдрiбнiшими нюансами мiмiки, жесту, тембру голосу, вiдтiнкiв мови душевний стан дитини. Чим бiльше вiдтiнкiв настрою, хвилювань дитини сприйме педагог, тим точнiше зможе вiдчути їх естетичне забарвлення i тим дiйовiше буде його виховний вплив.

Педагогiчне керiвництво емоцiйно-естетичним розвитком особистостi дитини вимагає емоцiйно-естетичної пiдготовки самого вчителя: вiн повинен мати чiтке уявлення про естетичнi форми пiзнання (естетичне сприйняття, насолоду, переживання, судження, почуття, цiннiсть, смак), розумiти емоцiйно-естетичну сутність явищ дiйсностi, вмiти її пояснити молодшим школярам, чiтко уявляти необхiдний мiнiмум естетичних знань i навичок, якими повиннi володiти дiти молодшого шкiльного вiку та старшi дошкiльники.

Аналiз творчостi В.О.Сухомлинського дозволяє стверджувати, що важливу роль в емоцiйно-естетичному розвитку дiтей вiн надавав сiм'ї. На його думку, першi естетичнi враження, переживання, почуття започатковуються саме в сiм'ї, тому посилення ролi сiм'ї у вихованнi пiдростаючого поколiння дає можливiсть бiльш цiлеспрямовано керувати процесом формування розумних соцiально значущих потреб дитини, в тому числi i естетичних. За В.О.Сухомлинським, саме сім’я з її взаєминами мiж дiтьми i батьками - школа iнтелектуального, морального, естетичного i фiзичного виховання.

Однією із дійових форм психолого-педагогічної пропаганди педагогічних знань серед батьків у Павлиській середній школі стала “Батьківська школа”, де, зокрема, акцентувалася увага на ролі і місці батьків в емоційно-естетичному розвитку особистості дітей дошкільного та молодшого шкільного віку.

У другому роздiлi "Реалізація ідей В.О.Сухомлинського з емоційно-естетичного розвитку особистості дітей дошкільного та молодшого шкільного віку” висвiтлюється науково-практичний досвiд Василя Олександровича з цієї проблеми, розкрито основний змiст, форми, методи i прийоми виховання у дiтей емоцiйно-естетичних почуттiв у навчально-виховному процесi, здійснено аналiз взаємозв'язку естетичного, розумового, морального, трудового та фiзичного виховання дiтей щодо емоцiйно-естетичного розвитку особистостi; а також показано шляхи творчого використання iдей В.О.Сухомлинського в умовах сучасного дошкiльного закладу та початкової школи.

Тут нами виявлено, що системний пiдхiд В.О.Сухомлинського до емоцiйно-естетичного розвитку полягав у послiдовному ускладненнi завдань, змiсту, форм з вiком дiтей: вiд сприймання краси природи до складання казок i вiршiв, вiд сприймання творiв мистецтва - до їх аналiзу, вiд простих спостережень - до активної творчої дiяльностi. У практицi емоцiйно-естетичного розвитку педагог намагався використовувати в комплексi всi засоби i методи: природу, мистецтво, працю, довкілля, людськi вiдносини тощо.

Надзвичайно важливим засобом емоційно-естетичного розвитку дітей дошкільного та молодшого шкільного віку, на думку Василя Олександровича,є природа. В нiй вiн вбачав джерело виховання найважливiших якостей особистостi - доброти i милосердя, вважаючи, що естетика починається з краси переживань, i не визнавав емоцiйного убозтва. Вiн вводив малюкiв у навколишнiй свiт так, щоб вони кожного дня вiдкривали в ньому щось нове, а кожен їхнiй крок був мандрiвкою до джерела мислення й мови - до чудової краси природи. Дбав, щоб кожен вихованець зростав мудрим мислителем i дослiдником, прагнув до того, щоб, перш ніж розгорнути книжку, прочитати по складах перше слово, його вихованцi прочитали сторiнки найпрекраснiшої в свiтi книги - книги природи. Ним зроблений висновок, що дiтей не можна вiдгороджувати вiд живого емоцiйно-естетичного сприйняття оточуючого середовища, школа не повинна позбавляти дiтей дитинства, обмежуючи їх стiнами класу, а, навпаки, збагачувати навчально-виховний процес емоцiйно-естетичним спiлкуванням з природою, оточуючим свiтом.

Прикладом переходу вiд дошкiльного до шкiльного вiку була "Школа радостi" для шестирiчок, а його оригінальною методичною розробкою є так звані “уроки під голубим небом”, які стали творчою лабораторiєю, де здійснювався складний процес фiзичного загартування, розумового розвитку, духовного становлення, емоцiйно-естетичного росту, трудового гарту, iдейного пробудження дiтей.

Естетичний вплив природи на дитину В.О.Сухомлинський пояснював тим, що прекрасне сприймається у доступнiй i привабливiй формi : при цьому дiти виявляють швидкi емоцiйнi реакцiї. Цi особливостi емоцiйних реакцiй дiтей є, з одного боку, швидкими переходами вiд одного емоцiйного стану до iншого, а з другого - несформованiстю навичок вираження почуттiв або їх гальмуванням.

Аналiз творчої спадщини В.О.Сухомлинського дає нам можливiсть стверджувати, що вiн намагався, щоб дiтей оточував не тiльки свiт природи, а й свiт працi, творчостi. Адже краса людини найяскравiше розкривається в працi. Одним iз важливих виховних завдань сучасної школи В.О.Сухомлинський вбачав у тому, щоб творча праця самих дiтей розвивала, поглиблювала благороднi устремлiння до красивого, до насолоди естетичними цiнностями. Василь Олександрович був переконаний в тому,що єднiсть працi й емоцiйно-естетичного виховання досягається тим, що людина, пiзнаючи свiт працею, створює красу, утверджуючи цим у собi почуття краси працi, творчостi,пiзнання. Вiн дбав про те, щоб кожен учень знаходив у працi багатий, радiсний свiт особистого емоцiйного й естетичного життя. З його iнiцiативи кожен учень початкових класiв на своїх присадибних дiлянках саджав Яблуню Матерi, Яблуню Батька, Яблуню Бабусi. Створювали Сади троянд - цi куточки були для дiтей ще одним вiконцем, через яке вiдкривається емоцiйно-естетичний свiт людини.

У досвiдi В.О.Сухомлинського становить iнтерес використання свят як засобу емоційно-естетичного розвитку дошкiльникiв та молодших школярiв. Iдея єдності працi i краси яскраво виступає в трудових святах "Першого Снопа", "Першого Хлiба", на яких молодшi школярі брали участь як спостерiгачi. Разом з тим, глибокi емоцiйнi враження вiд цих свят залишали слiд в емоцiйнiй пам'ятi майбутнiх школярiв, пробуджували цiкавiсть до шкiльного життя. Заслуговує на увагу традицiйне Свято Матерi, на якому у цей день дiти дарували матерям подарунки, виготовленi або вирощенi своїми руками: квiти, малюнки тощо.

Дiйовим засобом емоцiйно-естетичного розвитку дiтей у спадщинi В.О.Сухомлинського була музика. Важливе завдання, яке педагог ставив пiд час слухання музики, - це визначення емоцiйної реакцiї на мелодiю i водночас навчання дiтей розумiти музику в усiй її красi та неповторностi.Таким чином, Василь Олександрович ще раз наголошує на ролi музичного мистецтва у пробудженнi естетичних почуттiв, у розвитку емоцiйної культури пiдростаючого поколiння. У "Школi радостi" малюки пiд час прогулянок із задоволенням прислухались до бджолиної арфи, дзижчання джмеля, щебетання пташок, гуркотiння грому. Це давало можливiсть дiтям із бiльшою зацiкавленiстю слухати серйознi твори, зокрема, твори Баха, Чайковського, Бетховена. Вони слухали їх серед природи i створювали у своїй уявi картини боротьби мiж добром i злом, i саме в цi хвилини у них пробуджувалось бажання зробити щось хороше, красиве, фантастичне. Тут вiдбувалось органiчне поєднання природи i музики, адже музику педагог вважав джерелом збагачення емоцiйної пам'ятi та розвитку. Вражає те, що, використовуючи досить скромнi музичнi засоби, В.О.Сухомлинський в роботi з дiтьми досягав такого естетичного рiвня, якого не завжди досягають великi музиканти - виконавцi з пiдготовленими слухачами. У цьому виявилась творча обдарованiсть ученого, вмiння оцiнити всю глибину та естетичну цiннiсть найскромнiшої невеличкої п'єси, народної пiснi чи творiв свiтового музичного мистецтва.

Як свiдчить проведене дослiдження, великого значення В.О.Сухомлинський надавав таким засобам емоцiйно-естетичного розвитку особистостi, як казка та книга. На думку вченого, казка сприяє активному росту духовного життя дитини, його почуттiв, фантазiї. Вона невiд'ємна вiд краси, сприяє розвитковi естетичних почуттiв, без яких неможливе благородство душi, щира чуйнiсть до людей, співчуття до чужого нещастя, горя, страждань. Завдяки казцi дитина пiзнає свiт не тiльки розумом, а й серцем.

Одним iз важливих прийомiв емоцiйного пробудження естетичних почуттiв у дiтей педагог вважав створення ними казок. В його "Школi радостi" найменшi дiти складали казки, в яких вiдображали свiт думок, емоцій, почуттiв, бажань, поглядiв. У працi "Серце вiддаю дiтям" вiн детально описує процес складання казок i наводить 37 iз них, авторами яких були дiти. Казки Павлиських школярiв видано окремою книгою у 1979 роцi, а в 1991 роцi побачила свiт його збiрка "Казки Школи пiд Голубим небом". На думку Василя Олександровича, створення казок - один із найцiкавiших для дiтей видiв поетичної творчостi і водночас це важливий засiб розумового та емоційно-естетичного розвитку. Надаючи великого значення естетичному оточенню, в якому дiти повиннi слухати i складати казки, педагог створив Кiмнату казки,де кожний наочний посiбник,кожна картинка загострює сприймання художнього слова,викликає у дiтей iнтерес, збуджує емоції. Вiн не тiльки сам створював вiдповiдну обстановку, а й пiключав до посильної працi своїх вихованцiв.

Важливу роль у емоцiйно-естетичному розвитку дiтей В.О.Сухомлинський вiдводив книзi, яку вiн вважав найважливiшим, неперехiдним, вiчним духовним джерелом знань, він дуже уважно ставився до проблеми художнього сприйняття лiтературного твору, особливо наймолодшими його вихованцями. Педагог вiдзначав, що здатнiсть до художнього сприймання лiтератури пов'язана з розвитком емоцiйної сфери, мислення i уяви молодших школярiв, адже яскравою рисою в цьому вiцi є емоцiйнiсть, що визначає внутрiшню активнiсть твору. Емоцiйна реакцiя на суттєвi, образнi аспекти предметiв, якi вiдображаються у творi, зокрема емоцiйне переживання образних деталей, вигiдно вiдрiзняють дiтей вiд багатьох дорослих. Ним було створено "Золоту бiблiотеку дитинства", куди увiйшли найцiннiшi книжки. Василь Олександрович наполегливо проводив думку про незмiнну роль художньої лiтератури в пiзнаннi життя, здобутті досвіду, яка сприяє збагаченню iнтелекту дитини, розвиває в неї не тiльки вiдчуття краси, а й розумiння життя.

Завданням виховання високих моральних, емоційно-естетичних, гуманiстичних почуттiв дитини присвячена i прекрасна лiтературна творчiсть В.О.Сухомлинського, безпосередньо адресована юним читачам. Його книги "Гаряча квiтка", "Казки Школи пiд Голубим небом", "Чиста криниця" мiстять величезний потенцiал духовних цiнностей, якi збагачують дитину, розкривають перед нею красу рiдного слова,навчають людяностi i мудростi, несуть у собi великий емоцiйно-естетичний заряд.

Аналiз педагогiчної спадщини В.О.Сухомлинського показав, що вiд краси природи та слова вiн переходить до ролi мистецтва в розвитку емоцiйно -естетичного сприймання. Успiшна реалiзацiя естетико-виховних можливостей творiв образотворчого мистецтва, на думку вченого, залежить вiд створення сприятливих умов для їх повноцiнного сприймання. Для того щоб дiти зумiли емоцiйно сприймати твори мистецтва,отримувати вiд нього естетичну насолоду,педагог розпочинав роботу з "азбуки живопису", поклавши в основу безпосереднє спостереження природи. Пiсля таких спостережень дiти по-iншому сприймають змiст картини, що стало новою "сходинкою емоцiйного розвитку". Як наслiдок таких подорожей у Павлиськiй школi учнi початкових класiв створювали свої маленькi "картиннi галереї", зберiгали репродукцiї картин. I це було незрiвнянно цiннiшим, нiж створення так званих "шкiльних третьяковок".

Як майстер педагогiчної справи В.О.Сухомлинський умiло показав поєднання емоцiйно-естетичного розвитку з моральним та патрiотичним. Через всю його педагогiчну спадщину червоною ниткою проходить думка про те, що краса рiдної землi, найтоншi відтінки навколишнього свiту i є першим джерелом патрiотичної та громадянської свiдомостi. У практицi роботи Павлиської школи велике мiсце займали форми i методи роботи, спрямованi на формування моральної краси людини, зокрема стенд "Людська краса" з оповiданнями про життя людей, пропаганда книг про морально красивих людей та їх вчинки.

Нашим дослiдженням встановлено, що у спадщинi В.О.Сухомлинського простежується тiсний зв'язок мiж емоційно-естетичним та фізичним розвитком. На думку вченого, краса людини не може iснувати без здоров'я i фiзичного вдосконалення - гарної постави, ходи, координацiї рухiв. Колектив Павлиської школи прагнув утвердити уявлення про гармонiйно розвинуте тiло, про красу в працi, в русi, в подоланнi фізичних труднощiв. З цiєю метою в школi було запроваджене весняне Свято краси, на якому проводились спортивнi змагання з краси рухiв. В.О.Сухомлинський вважав,що почуття бадьоростi i активностi в результатi фiзичних вправ, задоволення й радостi вiд успiхiв та усвiдомлення власної вправностi, вiдчуття гармонiї фiзичних рухiв, сприймання їх краси, постава, активнiсть i дисциплiнованiсть сприяють вихованню у дiтей кращих моральних якостей i естетичних почуттiв. Важливим компонентом потреби в заняттях фiзкультурою є не лише розумiння їх необхiдностi для здоров'я i дiяльностi, а й позитиване емоцiйне ставлення до них, що впливає на емоційно-естетичний розвиток особистості.

В.О.Сухомлинський у своїй практичнiй роботi систематично здiйснював взаємозв'язок естетичного i розумового розвитку. Вiн показав, що процес пiзнання маленьких дiтей тiсно поєднаний з естетичними емоцiями. У сучаснiй педагогiцi високо поцiновується значимiсть розробленої В.О.Сухомлинським методики емоцiйного пробудження розуму дитини, сутнiсть якої полягає в закрiпленнi пам'ятi i активiзацiї пiзнавальної дiяльностi повiльно думаючих дiтей пiд впливом естетичних емоцiй, викликаних сприйманням краси природи. Педагог був впевнений, що повноцiнний розумовий розвиток дитини неможливий без емоцiйно-естетичного ставлення до знань, навчання, що при сприйняттi краси оточуючого свiту пробуджується творча думка дитини і вiдповiдно до цих закономiрностей i були створенi вiдомi всiм "уроки мислення серед природи".

Оскiльки педагогiчна спадщина В.О.Сухомлинського в цiлому i його науково-практичний досвiд емоцiйно-естетичного розвитку дiтей дошкiльного та молодшого шкiльного вiку зокрема є актуальними для розвитку сучасної педагогiчної теорiї i практики, у роздiлi придiляється увага глибокому вивченню творчостi вченого, розповсюдженню його iдей. Чiтка система вивчення, пропаганди i впровадження педагогiчних iдей В.О.Сухомлинського склалася впродовж багатьох рокiв на Кiровоградщинi - батькiвщинi видатного педагога, а саме: - в Кіровоградському обласному iнститутi післядипломної педагогічної освіти та державному педагогiчному унiверситетi iменi Володимира Винниченка. Тут з цiєю метою ефективно використовуються рiзноманiтнi форми i методи роботи з педагогiчними кадрами : проблемнi курси, теоретичнi семiнари, педагогiчнi читання, захист дипломних та курсових робiт тощо. З кожним роком розширюється мережа опорних шкiл, дитячих закладiв, шкiл передового педагогiчного досвiду, педагогiчних майстерень з цієї проблеми, в рядi районiв i шкiл працюють клуби В.О.Сухомлинського. Багато вчителiв-практикiв у своїй роботi творчо використовують досвiд видатного педагога. Слід назвати Т.М.Свистун, С.М.Лiдкову - вчителiв початкових класiв Павлиської середньої школи, якi продовжують традицiї свого земляка; В.Г.Годлевську, учительку початкових класiв Комишуватської школи Новоукраїнського району, Н.А.Логвiн, учительку початкових класiв м.Свiтловодська та багато інших.

Велику роль у пропагандi й поширеннi педагогiчної спадщини В.О.Сухомлинського вiдiграє педагогiчно-меморiальний музей, створений у Павлишi.

Нами встановлено,що всi форми пропаганди iдей В.О.Сухомлинського взаємопов'язані. Ефективне їх використання дає можливiсть:

n

n

Наше дослiдження доводить, що в творчостi В.О.Сухомлинського широко представленi проблеми проектування i розвитку особистостi, удосконалення системи емоцiйно-естетичного розвитку дiтей, розумового виховання, формування моральної i естетичної культури.

Проведене дослідження дозволило зробити такі висновки.

1.

2.

3.

4.

5.

6.  

Дане дисертацiйне дослідження не претендує на повну, всебiчно вичерпну роботу з проблеми вивчення педагогiчної спадщини В.О.Сухомлинського. Нами проаналiзовано деякі важливi аспекти його педагогiчної дiяльностi, певний вагомий внесок у теорiю i практику педагогiки. Серед перспективної тематики подальшого дослідження у зв’язку із Законом України “Про загальну середню освіту”, де визначено дванадцятирічний термін навчання дітей у школі, а саме перехід до навчання дітей з шестирічного віку, ми бачимо такі аспекти: більш детальне вивчення поглядів педагога на проблему підготовки дітей дошкільного віку до шкільного життя, наступність в роботі дошкільного закладу та школи.

ОСНОВНI ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦIЇ ВIДОБРАЖЕНI У ТАКИХ ПУБЛIКАЦIЯХ АВТОРА :

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

Анотація

Тарапака Н.В. Проблема емоцiйно-естетичного ровитку особистостi дiтей дошкiльного та молодшого шкiльного вiку у творчiй спадщинi В.О.Сухомлинського - Рукопис.

Дисертацiя на здобуття наукового ступеня кандидата педагогiчних наук за спецiальнiстю 13.00.01. - Загальна педагогiка та iсторiя педагогiки.- Криворізький державний педагогічний університет, Кривий Ріг, 2001.

Кандидатське дослiдження присвячене проблемi емоцiйно-естетичного розвитку особистостi дiтей дошкiльного та молодшого шкiльного вiку у педагогiчнiй спадщинi В.О.Сухомлинського. У дисертацiї розглядаються теоретичнi основи емоцiйно-естетичного розвитку дiтей дошкiльного та молодшого шкiльного вiку у спадщинi В.О.Сухомлинського. Розкриваються думки педагога про значення емоційно-еститичного розвитку, естетичної культури в цілісному процесі формування особистості та діалектичний взаємо-зв’язок між емоціонально-естетичним розвитком та розумовою діяльністю. Аналiзується i розкривається практичний досвiд вченого-педагога по вихованню у дошкiльникiв та молодших школярiв емоцiйно-естетичних почуттiв, доводиться необхiднiсть творчого використання спадщини В.О.Сухомлинського в умовах сучасного дошкiльного закладу та початкової школи.

Ключовi слова : емоцiйно-естетичний розвиток, естетичне виховання, дiти дошкiльного вiку, молодшi школярi.

Аннотация

Тарапака Н.В.Проблема эмоционально-эстетического развития личности детей дошкольного и младшего школьного возраста в творческом наследии В.А.Сухомлинского. Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.01 - Общая педагогика и история педагогики. - Криворожский государственный педагогический университет, Кривой Рог, 2001.

Настоящее исследование посвящено проблеме эмоционально-эстетического развития личности детей дошкольного и младшего школьного возраста в творческом наследии В.А.Сухомлинского. В диссертации анализируются труды и взгляды В.А.Сухомлинского относительно эмоционально-эстетического развития детей этого возраста, в том числе на примере работы его знаменитой Школы радости показано организацию постепенного перехода от одной возрастной группы к другой. “Школа под голубым небом” - это своеобразная творческая лаборатория, в которой происходил сложный процес физического закаливания, умственного развития, духовного становления эмоционально-эстетического роста, идейного пробуждения детей. Подготовке детей к школе Василий Александрович уделял особое внимание, так как считал, что дети должны быть готовы к школе не только за их физическим, умственным развитием, а и за эмоциональним. Главной задачей “Школы радости” на первом этапе её становления было получить первые представления об индивидуальных особенностях каждого ребенка, проникновение педагога в духовный мир детей, умелое использование психологических особенностей дошкольников, а именно: эмоциональность, образное мышление, быстрая реакция на восприятие красивых предметов и явлений. Ученым сделан вывод, что именно этот период жизни ребенка наиболее благоприятный для формирования эстетических чувств, вкусов, переживаний. Данный возраст является очень важным на пути формирования всей системы отношения человека к действительности.

В ходе работы нами определено, что в наследии учёного-педагога много внимания уделяется роли педагога и семьи в эмоционально-эстетическом развитии детей. В своей практической деятельности В.А.Сухомлинский органически связывал содержание эмоционально-эстетического воспитания детей с культурой