При застосуванні ґрунтозахисного обробітку запас карбонатів у метровій товщі чорноземів Лісостепової зони зростає на 65-150 т/га, а в нижній частині ґрунтового профілю зменшується на 50-125 т/га відносно оранки. Щорічно в гумусному (0-40 см) горизонті запас карбонатів складає 25-30 т/га, тоді як при оранці карбонати відсутні. В ґрунтовій товщі чорноземів запас карбонатів зростає на 15-25 т/га, що є результатом стійкої тенденції вторинного окарбоначування від застосування ґрунтозахисного мінімального обробітку на 10-12 см. Абсолютний запас карбонатів у метровому шарі грунту складав: 475 і 593 т/га при оранці і мінімальному обробітку; в товщі 100200 см: 750 і 668 т/га.

Суцільність потоку капілярної вологи по системі агрегатних шпарин навесні при мінімальному обробітку відтягує момент розриву капілярних зв' язків у ґрунтовій товщі на більш пізній строк, що забезпечує переміщення новоутворених та перекристалізованих карбонатів разом із ґрунтовою вологою ближче до поверхні ґрунту. Чим повільніше випаровується волога з ґрунту, тим вище підтягуються карбонати до поверхні випаровування і тим більша товща активізованих карбонатів утворюється в ґрунтовій товщі. Формується міграційний характер карбонатного режиму чорноземів (рис.1). Стаття захищена патентом від 25.01.2008 року.

Ґрунтова волога міститься в переважаючому об'ємі біогенноактивних агрегатних шпарин розміром від 30-60 мкм, утримується силою всмоктуючого тиску -58-65 кПа, не знижується за значення вологості зав'ядання, що сприяє підкисленню грунтового середовища до значень рН = 6,14-6,78 і забезпечує умови перекристалізації мілко- та мікрозернистого кальциту в гольча- тий кальцит-люблініт. Підвищення всмоктуючого тиску ґрунтової вологи до значень - 70 кПа при виконанні оранки пов'язане зі зростанням реакції грунтового середовища до значень рН > 7,0 і утворенням стійких форм карбонатів.

Високу активність кальцію у ґрунтовому розчині при ґрунтозахисному обробітку забезпечує депресивна концентрація вуглекислоти грунтового повітря та оптимальність зволоження у сезонному циклі. Вапняковий потенціал (рН-0,5 рСа) при цьому досягає значень -6,32-5,56 проти -5,855,95 при оранці, що забезпечує утворення розчинних форм карбонатів. Відбувається перекристалізація зернистого кальциту у мікрозернистий кальцит-люблініт, який має підвищену міграційну здатність у межах ґрунтового профілю [10].

Потужність зони активізованих карбонатів у профілі чорнозему при ґрунтозахисному обробітку зростає в 2-6 разів у порівнянні з систематичною оранкою. Існують природні механізми, які регламентують межу розчинності карбонатного ілювію і винесення розчинених карбонатів за межі профілю чорнозему: між вмістом СО2 в ґрунтовому повітрі та розчинністю СаСО3 (до концентрації ~1,0 - 1,22 %) існує пряма сильна кореляція (Я = 0.75 - 0.85 ± 0.02). При досягненні депресивної концентрації (1,24 - 1,25 %) вуглекислоти в ґрунтовому повітрі розчинність карбонатів починає знижуватися, що досягається в умовах ґрунтозахисного обробітку.

При застосуванні ґрунтозахисного обробітку запас карбонатів у метровій товщі чорноземів Лісостепової зони зростає на 65-150 т/га, а в нижній частині ґрунтового профілю зменшується на 50-125 т/га відносно оранки. Щорічно в гумусному (0-40 см) горизонті запас карбонатів складає 25-30 т/га, тоді як при оранці карбонати відсутні. В ґрунтовій товщі чорноземів запас карбонатів зростає на 15-25 т/га, що є результатом стійкої тенденції вторинного ОКАРБОНАЧУВАННЯ від застосування ґрунтозахисного мінімального обробітку на 10-12 см. Абсолютний запас карбонатів у метровому шарі ґрунту складав: 475 і 593 т/ га при оранці і мінімальному обробітку; в товщі 100-200 см: 750 і 668 т/га.

Суцільність потоку капілярної вологи по системі агрегатних шпарин навесні при мінімальному обробітку відтягує момент розриву капілярних зв'язків у ґрунтовій товщі на більш пізній строк, що забезпечує переміщення новоутворених та перекристалізованих карбонатів разом із ґрунтовою вологою ближче до поверхні ґрунту. Чим повільніше випаровується волога з ґрунту, тим вище підтягуються карбонати до поверхні випаровування і тим більша товща активізованих карбонатів утворюється в ґрунтовій товщі. Формується міграційний характер карбонатного режиму чорноземів (рис.1). Стаття захищена патентом від 25.01.2008 року.

ЛІТЕРАТУРА

Висновок

При ґрунтозахисному мінімальному обробітку посилюється гідрогенно-акумулятивний процес окарбоначування як процес вторинної акумуляції СаСО3 у профілі чорноземів за рахунок покращання гідроморфності та біогенності ґрунтових умов у найпосушливіший період року. Новоутворені карбонати постійно присутні у нижній частині гумусного горизонту, що слід розцінювати як самовапнування чорноземів за рахунок вторинного окарбоначування ґрунтової товщі. Відбувається реградація деградованих чорноземів та посилюється природний процес ґрунтоутворення чорноземів в агроценозах.

Агрофизические методы исследования почв. - М.: Наука, 1966. - 2159 с.

Агрохимические методы исследования почв. - М.: Наука, 1975. - 656 с.

Відтворення родючості грунтів у ґрунтозахисному землеробстві. - Київ: Оранта, 1998. - 700 с.

Ґрунтозахисна біологічна система землеробства в Україні: Монографія / За ред. М.К. Шикули. - К.: Оранта, 2000. - 389 с.

Лебедева И.И., Ахтырцев Б.П., Коковина Т.П. Черноземы умеренной фации // 100 лет генетического почвоведения. - М.: Наука, 1986. - С. 219-227.

Миграционно-пульсационный режим карбонатов и его влияние на свойства почвы // Почвы Украины и повышение их плод- родия / Под ред. Н.И. Полупана. - К.: Урожай. - Т. 1. - С. 66-71.

Шикула М.К., Демиденко О.В. Спосіб відновлення природних процесів грунтоутворення в агроценозах // Дикл. патент №-2003087415. Пріоритет від 5.08.2003, видано 15.04.2004 р.

Шикула М.К.,