Зазначена вище тенденція до стабілізації чи незначного підвищення вмісту рухомих форм фосфору і калію в ґрунтах далека від досягнення оптимального рівня цих важливих елементів для більшості вирощуваних в області культур, тобто 180-200 мг.

Щодо динаміки вмісту гумусу в ґрунтах області слід вказати на таке. Різке зменшення кількості внесених органічних добрив у 90-х і наступних роках, скорочення з 12-15 до 7-8 % площ посіву багаторічних трав, і взагалі кормових культур, призвело до зниження вмісту гумусу до 3,0 %. Але за останнє десятиліття середньозважений показник стабілізувався на цьому рівні. В окремих господарствах, де збереглося тваринництво і впроваджуються елементи біологізації землеробства, ресурсозберігаючі і ґрунтозахисні технології обробітку ґрунту, вдалося досягти бездефіцитного і навіть позитивного балансу гумусу. Підвищення вмісту органічної речовини свідчить про тенденцію відтворення попереднього рівня гуму- сованості ґрунтів.

Продуктивність окультурених ґрунтів з оптимальними агрохімічними та агрофізичними показниками менше залежить від погодно- кліматичних умов, тобто вони стійкіші, буферні. Висока чутливість до зміни таких умов більш характерна для деградованих ґрунтів. У процесі ж сільськогосподарського використання ґрунту, особливо інтенсивного його обробітку, виникає незворотне переущільнення, а внесення агрохімі- катів та непродумані меліоративні заходи ведуть до погіршення агрофізичного стану ґрунтів. На-

Розглядаючи в комплексі рівень внесення добрив, вміст поживних елементів у ґрунті і, як результат, врожайність сільськогосподарських культур, звертає на себе увагу такий факт. Порівняння врожайності озимої пшениці за 20012007 р. (табл. 2) з обсягами внесення добрив показало, що при майже однаковій кількості внесених добрив, практично одній градації забезпеченості елементами живлення врожайність цієї культури змінювалась від 18,4 - у 2003 до 31,1 ц/га у 2004 році. Різниця врожайності за два суміжних роки склала 12,7 ц/га. Однією з основних причин дуже низького врожаю в 2003 р. були несприятливі погодні умови, зокрема, опадів за рік випало лише 514 мм (75 % від норми).

Відомо, що на формування 1 г сухої речовини рослинам потрібно не менш як 200 г води. Вона, поряд з іншими факторами, дає змогу рослині реалізувати свій потенціал продуктивності. Але немаловажними є процеси мінералізації органічної речовини, біологічна акумуляція фосфору та інших елементів, що також залежить від кількості атмосферних опадів [10]. Саме тому при оцінці запасів поживних речовин у ґрунті і встановленні кореляції їх з урожайністю слід глибше враховувати мікробіологічну активність ґрунту, в цілому, і окремих мікробіологічних процесів (зокрема, гуміфікації-мінералізації, колообігу макро- і мікроелементів тощо).

магання підвищити врожайність сільськогосподарських культур агротехнічними прийомами на основі інтенсивного глибокого обробітку і внесення високих норм добрив, що є чужими для природних умов, обертається прогресуючою деградацією грунтів. Це ми й спостерігаємо останніми роками. Врожайність сільськогосподарських культур знаходиться на рівні природної родючості з незначними відхиленнями в той чи інший бік, залежно від погодних умов року (табл. 3).

Роль і значення агрохімічної служби на сучасному етапі значно зростає. Крім отримання достовірної інформації про динаміку змін ґрунтових показників, діагностики стану, визначення потреби і переходу на сучасні технології застосування агрохімікатів, матеріали еколого-агрохімічної паспортизації повинні стати основою кадастру, економічної і грошової оцінки землі при її куплі- продажу, передачі в користування.

Потрібне узгодження результатів обстеження земель з трансформацією угідь, у т.ч. по землевласниках і землекористувачах шляхом координування роботи з управліннями земельних ресурсів. При цьому зростає як достовірність інформації про родючість грунтів та ефективність їх використання, так і її цінність для прийняття управлінських рішень на рівні району і вище.

Тому очевидно, що програму з агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення необхідно вдосконалювати, розширяти, поглиблювати з перспективою поєднання всіх видів обстежень і моніторингу, враховуючи позитивні напрацювання та недоліки ґрунтового і агрохімічного обстежень, відомчих моніторингів. Потрібно забезпечити "наступність" використання інформації, для чого варто створити єдину базу даних на основі 40-річної роботи агрохімс- лужби із залученням методів ГІС-технологій.

Стратегія і напрям сучасного моніторингу грунтів детально розроблені науковими установами (ННЦ "Інститут ґрунтознавства і агрохімії ім. О.Н. Соколовського, НАУ), провідними вченими в галузі ґрунтознавства і агрохімії (Медведєв В.В., Носко Б.С., Балюк С.А., Тарарі- ко О.Г. та інші). Доцільно в найближчій перспективі для центрів "Облдержродючість" передбачити:

формування постійної фіксованої мережі спостережних ділянок для отримання достовірної інформації про зміни ґрунтових показників у просторі і часі;

істотне розширення асортименту аналітичних робіт з визначення хімічних, фізичних, біологічних характеристик грунту;

удосконалення методик агрохімічної паспортизації, моніторингу та бонітування земель;

перехід на Європейські стандарти у відборі, підготовці зразків грунту і виконанні аналітичних робіт;

формування загальнодержавної бази просторових даних інформаційних систем у сільському господарстві;

поступова реорганізація агрохімічної паспортизації земель у сучасний моніторинг із застосуванням методів дистанційного зондування та геоінформаційних систем.

Подальший розвиток напряму, пов'язаного з охороною грунтів, підвищенням їх родючості можливий за умови створення Державної служби охорони грунтів. На думку компетентних вчених [11, 12], основу служби охорони грунтів може сформувати Державний проектно-технологічний центр охорони родючості грунтів при розширенні його повноважень та наданні відповідного статусу.

Висновки.

Для оцінки динаміки врожайності сільськогосподарських культур недостатньо використання показників агрохімічних властивостей грунтів і кількості внесення добрив, обов'язкове їх комплексне вивчення з прив'язками до по- годно-кліматичних умов.

Доцільно при агроекологічній паспортизації земель розширення оцінки родючості грунтів показниками фізичних і біологічних властивостей грунтів, що