УДК: 338.242

СТРЮЧЕНКО А.В., Миколаївський державний університет ім. В.О. Сухомлинського, м. Миколаїв, Україна

СЕРТИФІКАЦІЯ ЗЕМЕЛЬНИХ ДІЛЯНОК ЯК ІНСТРУМЕНТ РАЦІОНАЛІЗАЦІЇ ЗЕМЛЕКОРИСТУВАННЯ ФЕРМЕРСЬКИХ ГОСПОДАРСТВ

Розглядається проблема сертифікації земельних ділянок, яка дозволяє адаптувати вирощування сільськогосподарських культур до конкретних територіальних умов, забезпечуючи при цьому виробництво екологічно чистої продукції з високою окупністю затрат та охорону ґрунтового покриву.

The problem of certification of the ground areas which allows to adapt cultivation of agricultural crops for concrete territorial conditions is considere, providing thus manufacture of non-polluting production with a high economic return and protection of a soil cover.Необхідним атрибутом зростання економіки незалежної демократичної держави є формування пріоритетів розвитку ефективного землекористування.

Протягом останнього десятиріччя з цією метою прийнято обґрунтоване законодавчо- нормативне забезпечення, що показово ілюструє високий рівень усвідомлення проблеми органами законодавчої влади. Проте наявність правового поля ще не свідчить, що окремі рішення будуть реалізовані ефективно. Дієвість та продуктивність законодавчого забезпечення оцінюються перш за все, прогресивною інноваційною ідеологією, спрямованою на врегулювання відносин між суспільством і складовою навколишнього природного середовища - землекористуванням шляхом інвестиційної підтримки екологобезпечних методів господарювання на землі, створення умов, що стабілізують суспільство, збереження всієї системи загальнолюдських цінностей. У працях багатьох науковців не бракує аналітичності та концептуальності інноваційного розвитку землекористування. Ця проблема стала основним імпульсом для активних досліджень таких вчених як: Веклич О.О., Галушкіна Т.П., Данилишин Б.М., Добряк Д.С., Новаковський Л.Я., Сохнич А.Я., Третяк А.М., Туниця Ю.Ю. і ін. При цьому здебільшого увагу акцентують на оптимізації складу земельних угідь, системи сівозмін, впорядкуванні земельних угідь. Особливе значення мають їх дослідження, які містять елементи комплексного підходу до розв'язання питань організації території агроландшафтів.

Проте серед великої кількості публікацій згадуваних дослідників, на наш погляд, мало хто торкається проблеми, пов' язаних із сертифікацією земельних ділянок як інноваційної діяльності, що дозволяє теоретично і практично осмислити проблеми раціоналізації землекористування .

Отже, на порядок денний висувається практичне завдання дати оцінку, визначити роль і місце сертифікації земельних ділянок у системі управління землекористуванням.

В цілому, для будь-якої системи, в тому числі і землекористування, сертифікація представляє оцінку об' єкта дослідження на предмет відповідності його функціональному призначенню. Але якщо будь-який суспільно- необхідний об'єкт сертифікації, маючи невідповідності стандартам може бути ліквідований або представлений на подальше доопрацювання, то із земельними ділянками як продуктом природи, як головним засобом виробництва у сільському господарстві цього зробити неможливо: їх використання потрібно адаптувати до конкретної виробничої ситуації, забезпечити необхідну гнучкість процесу підготовки і прийняття рішень щодо їх використання. Цим автор хоче підкреслити, що умовний поділ земель на "добрі" і "погані", просто, некоректний, оскільки у реальній господарській діяльності на землі, на ґрунтах, які не забезпечують окупності витрат при вирощуванні зернових, технічних і інших культур, але забезпечують високу урожайність багаторічних трав чи інших культур менш вибагливих до якості ґрунтів. Наприклад, досвід роботи фермерських господарств Миколаївщини засвідчив, що на ґрунтах, які не забезпечують і 20 ц/га озимої пшениці, урожайність багаторічних трав складає 250-300 ц/га, або 45-50 центнерів кормових одиниць, що 2-2,5 рази перевищує вихід кормових одиниць з озимої пшениці, розміщеної на цих же ґрунтах.

Треба сказати, що роль сертифікації земельних ділянок, особливо, в умовах деструктивних процесів у землекористуванні виявляється корисною у соціальному, економічному, екологічному, правовому аспектах. Це чи не єдиний реальний механізм еколого-економічних і соціальних гарантій ефективного землекористування. Сертифікація земельних ділянок забезпечує здійснення об'єктивного прямого і зворотного зв'язків між суб'єктом і об'єктом управління землекористуванням.

У сучасному землекористуванні поняття сертифікації земельних ділянок часто неправомірно ідентифікують з поняттям паспорта земельної ділянки, в якому описується місцерозташування земельної ділянки, її кадастровий номер, кадастровий план ділянки, правовий режим, площу та склад земельних угідь, цільове призначення, обмеження на використання ділянки, грошову оцінку, розмір земельного податку, документи, що підтверджують право власності чи право користування землею і ін.

Певна річ, така інформація представляє великий інтерес при визначенні норм виробітку, планування обсягів польових механізованих робіт тощо. Інформація про склад земельних угідь дає уяву про екологічну стабільність ландшафтів. Аналіз інженерної інфраструктури (дорожна мережа, меліоративні канали тощо) свідчить про облаштованість території, можливість здійснення вигідних трансакцій із землею тощо.

Але коли йдеться про землю як головний засіб виробництва у сільському господарстві, особливо важливе значення має її екологічний стан, тобто якісні характеристики. Власне, через це методологічно виправданим і практично обґрунтованим проблему сертифікації потрібно розглядати через призму її екологічного стану (вміст гумусу, %; запасу гумусу, т/га; глибину гумусового горизонту, см; гідролітичну кислотність рН; еродованість, забрудненість і ін.), можливості виробництва екологічно чистої продукції та механізму досягнення такої умови, виходячи з міжнародних стандартів ISO серії 9000 "Управління якістю" і 14000 "Управління навколишнім середовищем", ISO серії 14001 " Система екологічного менеджменту" Європейських стандартів з сертифікації EN 45000, вимог УкрСЕПРО (структурний підрозділ "Держспожив- стандарту"). Головна ціль екологічної сертифікації земельних ділянок в нашій країні полягає в отриманні об'єктивної інформації про якісний стан земельних угідь, з метою прийняття адекватних управлінських рішень щодо їх використання, інформації про якісний стан продукції щодо можливості її реалізації на внутрішньому і зовнішньому продовольчих ринках, вичерпної відповіді споживачам про якість продукції, які особливо дбають про своє здоров' я і здоров'