Бузьке козацьке військо згідно з указом імператора мало виставити три п'ятисотенних полки, які й повинні були по черзі утримувати кордонну лінію по Дністру, а в разі необхідності - всі три полки могли бути викликані одночасно. Кількість чинів у кожному полку передбачалась такою ж, як у Донському чи Чорноморському козацькому полку, а саме: полковник, 5 полкових осавула, 5 сотників, 5 хорунжих, квартирмейстер, писар, 483 урядника та козаки, всього чинів 501 особа [6, с.589-596]. Для дотримання у війську внутрішнього цивільного та господарського устрою створювалася військова канцелярія під головуванням військового отамана. До її складу входили два неодмінні члени штаб- офіцерського чину, два асесори по вибору, прокурор та секретар. Канцелярія, як і все іррегулярне формування у військовому відношенні підлягало інспектору військ Кримської інспекції, а цивільними справами завідувала місцева губернська влада. Прокурор військової канцелярії підлягав губернському прокурору [6, с.589-596]. В 1807 році штат військової канцелярії Бузького козацького формування змінився. Він поповнився посадами скарбника та медичних працівників - лікаря та аптекаря. Для завідування поліцією та земськими повинностями були запроваджені посади поліцеймейстера та комісара і по одному помічнику при них.
У 1817 році в наслідок реалізації царського маніфесту від 30 серпня 1814 року в Катеринославській губернії почали створюватися військові поселення. Саме полки Бузького козацького війська разом із Українським стали основою так званої "поселеної кавалерії". 16 квітня 1817 року вийшов іменний указ на ім'я херсонського військового губернатора про виключення всього округу поселення Бузького іррегулярного формування з губернського і переведення його у безпосереднє військове управління. Як наслідок - 18 населених пунктів, заснованих та освоєних бузькими козаками, були виключені з цивільного відомства і передані у відання Департаменту військових поселень. Із полків Бузького іррегулярного формування та двох полків Українського війська, з перейменуванням їх в уланські, була утворена Бузька уланська дивізія. У височайшому указі, що вийшов 8 жовтня 1817 року, наказувалося після оформлення уланської дивізії анулювати назву Бузького козацького війська [8, с. 793-794]. Незабаром припинила своє існування і Бузька військова канцелярія. Бузькою уланською дивізією командував генерал І. де-Витт. Вище управління зосереджувалось у Департаменті військових поселень Військового міністерства, очолюваного О. Аракчеєвим. 24 грудня 1817 року вийшов указ про остаточну ліквідацію Бузького козацького війська.
Певні перетворення проходили і з грецькими військовими підрозділами. В 1814 році в Балаклавському Грецькому піхотному батальйоні __ була сформована 4-та рота, що передбачалася штатом. Відтепер батальйон нараховував 805 осіб. Їм була визначена військова служба - кордонна та караульна служба по південному березі Криму та у Балаклаві. Протягом усього періоду свого існування іррегулярний підрозділ постійно відчував потребу у військовослужбовцях. У мирний час батальйон комплектувався з греків та їх дітей, поселених на відведених військовому підрозділу землях, чи з військових поселенців цієї ж національності. Так, у 1818 році для збільшення служилого складу Балаклавського грецького батальйону до його земель було приєднане селище Алупка Таврійської губернії з 56 особами чоловічої статі, які до цього були військовими поселенцями. Захід із включенням військових поселенців до складу батальйону практикувався й надалі [9, с.1036]. Внутрішнім життям мешканців військових земель управляла канцелярія на чолі з батальйонним командиром. Їй підпорядковувалися сільські управи. Балаклавський грецький батальйон знаходився у безпосередньому підпорядкуванні новоросійського військового