екзамен за середню освіту і став студентом Української господарської академії. Навчався Г. Гордієнко на агрономічно-лісовому факультеті з 1924-1928 рр., захоплювався ботанікою і агрономією і одержав диплом інженера-агронома, потім продовжив навчання в академії і Високому педагогічному інституті. Став професорським стипендіатом в Українській господарській академії. У 1931 р. одружився з Неонілою Омельчук. У 1932 р. переселяється на Закарпаття і починає працювати народним вчителем. Продовжує займатися науковою роботою особливо по флорі карпатських луків та їх сільськогосподарському використанню. Бере участь у 1938-1939 рр. в подіях боротьби за незалежність Карпатської України. Був серед членів Карпатської Січі [26].
Під час Другої світової війни Гаврило перебував на примусових роботах у Чехословаччині, Німеччині, Австрії. Активно співпрацював з Українською національною радою. У 1945 р. опинився у Західній Німеччині і почав працювати в Українському технічно-господарському інституті. З 28 червня 1945 р. інститут функціонував у Німеччині (м. Регенсбург). Це був приватний навчальний заклад із заочним навчанням. З 1952 р. інститут став науково-дослідною інституцією і працював у Мюнхені. 16 травня 1946 р. на професорській раді агрономічно-лісового факультету Гордієнка обрали доцентом ботаніки УТГІ. Після 1949 р. багато викладачів і науковців починає переїжджати до США і Канади. 16 березня 1949 р. Г.М. Гордієнко перебирається до США. 27 вересня 1954 р. він одержав звання професора в Українському технічному інституті у Нью-Йорку [27, с.295,299].
Активну участь герой цієї статті брав у громадсько-політичному житті української діаспори. Він був серед засновників та активних членів Української революційно-демократичної партії (УРДП). Партія була заснована у 1946 р. в Німеччині українськими емігрантами з Наддніпрянської України, які сповідували українське відродження 20-х рр. XX ст. та були прибічниками ОУН під керівництвом І. Мітрінги. Керівником партії довгий час був відомий український письменник І. Багряний. Партія виступала за революційну боротьбу з радянським тоталітарним режимом за незалежність України. Г. Гордієнко довгий час був Головою партійного суду. Активно працював у станиці Українського Вільного козацтва у Нью-Йорку, публікувався в журналі "Українське козацтво".
Важливе значення для української мемуаристики мали його спогади "Під щитом Марса" обсягом понад 1000 сторінок. Перший та другий томи спогадів Г. Гордієнка побачили світ при його житті у 1976-1977 рр., а останній третій том після його смерті у 1983 р. Мемуари охоплюють як часи національно-визвольних змагань, так і події на еміграції. Значну цінність вони мають для вивчення історії 1917-1920 рр. на Запоріжжі, подій пов'язаних з Українською господарською академією, історією Карпатсько-Української держави, для вивчення наукового і громадсько-політичного життя після Другої світової війни у Німеччині і США. Мова спогадів жива і яскрава, але не завжди літературна. Оцінки автора цікаві і нестандартні. Як всі твори цього жанру вони не позбавлені заангажованості і суб'єктивності. У мемуарах Г. Гордієнка багато світлин і копій документів, що підвищує їх цінність. Помер Г.М. Гордієнко 29 серпня 1982 р.
Отже, життя і діяльність Г.М. Гордієнка залишається зразком служіння Україні, як під щитом Марса, так і на ниві освіти і науки. Він ще молодою людиною обрав це служіння і не зважаючи на всі складнощі пройшов його до кінця. На наш погляд, життя та діяльність Г.М. Гордієнка потребують подальшого дослідження, а особливо на еміграції.
Джерела та література
Історична наука: термінологічний і понятійний довідник: Навч. посіб. / [Литвин В.М., Гусєв В.І., Слюсаренко А. Г. та ін.]. - К., 2002.
Енциклопедія українознавства. - Т.І-ХІІІ. - Мюнхен - Нью-Йорк, 1949 - 1980.
Історія України в особах: X!X-XX ст. / [Войцехівська І., Абліцов В., Божко О. та ін.]. - К., 1995.
Верстюк В.Ф. Діячі УЦР. Біографічний довідник. - К., 1998.
Литвин С. Суд історії: Симон Петлюра і петлюріана. - К., 2001.
Реєнт О.П. Павло Скоропадський. - К., 2003.
Колянчук О. Генералітет українських визвольних змагань. - Львів, 1995.
Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917-1921). - К., 2007. - Кн. 1.
Савченко В.А. Авантюристы гражданской войны: Историческое расследование. - Харьков; М., 2000.
Савченко В. Атаманы казачьего войска. - М., 2006.
Савченко В.А. Махно. - Харків, 2005.
Савченко В.А. Павло Скоропадський - останній гетьман України. - Харків, 2008.
Савченко В.А. Симон Петлюра. - Харьков, 2004.
Коваль Р.М. Багряні жнива Української революції: Воєнно-історичні нариси. - К., 2005.
Коваль Р.М. За волю і честь: Невигадані історії і вояцькі біографії. - К., 2005.
Коваль Р.М. Коли кулі співали: Біографії отаманів Холодного Яру і Чорного лісу. - К.; Вінниця, 2006.
Коваль Р.М. Операція "Заповіт". Чекістська справа №206. - К.; Вінниця, 2007.
Коваль Р.М. Повернення отаманів Гайдамацького краю. - К., 2001.
Коваль Р.М. Ренесанс напередодні трагедії. - К., 2003.
Іордієнко I . Отаман Йосип Іладкий / І . Іордієнко // Українське козацтво. - 1975. - №1.
Липа Ю. Одеська "Січ" // Українське козацтво. - 1972. - №3.
Гордієнко Г.М. Під щитом Марса. - Філадельфія, 1976. - Т.1.
Гордієнко Г. Хто визволив Олександрівськ в 1918р. // Українське козацтво. - 1974. - №2.
Центральний державний архів вищих органів влади і управління України. - Ф.3795. - Оп.5. - Спр.78.
Наша справа. - 1918. - 26 листопада.
Література і мистецтво. - 1985. - 20 лютого.
Гордієнко Г.М. Під щитом Марса. - Філадельфія, 1983. - Т.3.
Бондаренко В. Г. Гаврило Гордиенко - вольный казак с Александровска, научный и общественно- политический деятель украинской диаспоры
В статье исследуется