Утворення і розвиток акціонерних товариств та випуск цінних паперів породжують існування фіктивного капіталу. Останній являє собою сукупність цінних паперів акціонерних товариств.

Він представлений в акціях та облігаціях і дає право їх власникам отримувати дохід у вигляді дивідендів. Цей капітал перебуває у постійному русі на ринку цінних паперів, де вони продаються і купуються. Назва фіктивного капіталу породжена тим, що він створює ілюзію, ніби цінні папери є справжнім реальним капіталом, котрий приносить дохід, хоча безпосередньо не пов'язаний з індивідуальним відтворенням.

Величина фіктивного капіталу дорівнює сумі ринкових цін акцій, облігацій та інших цінних паперів. Останні є капіталом лише в тому розумінні, що володіння ними дає право їх власникам на привласнення певного доходу. При цьому самі цінні папери не створюють вартості.

Обсяги фіктивного капіталу в капіталістичних країнах у кілька разів перевищують суму капіталу, вкладеного безпосередньо у виробництво, будівництво, транспорт, торгівлю та банківську справу. Це пояснюється тим, що після утворення акціонерного товариства кошти, отримані від первинного випуску цінних паперів, починають функціонувати як реальний капітал. Саме цінні папери, потрапивши на фондовий ринок, можуть продаватися і купуватися десятки разів, переходячи з рук в руки незалежно від виробничого процесу в акціонерному товаристві.

Характерною рисою фіктивного капіталу є те, що він не є відособленою частиною промислового і не виконує притаманних останньому функцій у процесі його руху та самозростання. Фіктивний капітал існує самостійно і має власний напрям свого руху. Якщо промисловий капітал постає у формі грошового, виробничого та товарного, перетворюючись з однієї в іншу форму, то фіктивний капітал завжди існує тільки у вигляді цінних паперів, рух яких здійснюється за формулою: гроші — цінні папери - гроші.

Отже, утворення і розвиток акціонерних товариств призводить до своєрідного роздвоєння акціонерного капіталу: з одного боку, існує реальний капітал, а з іншого - його прояв у вигляді фіктивного капіталу. Якщо перший функціонує у сфері виробництва і обігу, то другий має своє особливе "життя" на фондовій біржі як фіктивний капітал. Причому постійне зростання кількості акціонерних товариств зумовлює швидке зростання фіктивного капіталу.

Особливістю реального капіталу є те, що після проходження всіх фаз кругообігу він повертається до свого власника. Власник акцій не має права на повернення свого грошового капіталу. Для того, щоб Його отримати, він повинен продати на фондовому ринку свої акції, отримавши при цьому більшу або меншу суму грошей, порівняно з тією, яку він витратив при їх купівлі. Але повернений грошовий капітал не є частиною реального капіталу. Останній може ще не завершити свого кругообігу, а власник акцій, продавши їх, вже поверне свої грошові кошти.

Однак слід мати на увазі, що фіктивний капітал виникає та функціонує на основі реального капіталу. Якби його не було, то не було б прибутків у акціонерних товариств, не міг би виникнути та розвиватись фіктивний капітал, який претендує на отримання частки прибутку, але сам його не створює. Для капіталістичних виробничих відносин цей капітал не є чимось випадковим, а постає як закономірний наслідок розвитку позичкового капіталу. Адже за своєю економічною суттю цінні папери, як титул на дохід, являють собою документи, котрі віддзеркалюють рух позичкового капіталу.

Позичковий капітал у більшості випадків використовується підприємцями-капіталістами для організації виробництва, торгівлі або надання послуг і відтворюється у процесі кругообігу, повертаються до свого власника з приростом у вигляді процента. На відміну від цього, фіктивний капітал безпосередньо руху промислового або торгового капіталу не стосується. Якщо при первинному випуску акцій отримані кошти дорівнюють їх вартості та починають рух як реальний капітал, то надалі, потрапивши на фондову біржу та ставши об'єктом купівлі-продажу, вони здійснюють свій рух безвідносно від реального процесу відтворення.

Ця особливість руху фіктивного капіталу притаманна і таким його формам, як векселі, заставні зобов'язання, акції, облігації, та іншим цінним паперам, котрі використовуються у процесі надання позичок.

Розвиток акціонерних товариств та акціонерного капіталу породив дві базові моделі акціонерної власності. Перша з них, англосаксонська, характеризується тим, що в ній 20 - 30% акцій надовго залишаються у володінні небагатьох власників і утворюють їх контрольні пакети. Решта акцій перебувають в обігу, переходячи з рук в руки як об'єкт торгів на фондовому ринку.

Друга модель називається континентальною. їй притаманне те, що у постійних акціонерів перебуває 70 - 80% акцій, а 20 - 30% знаходиться на фондовому ринку і використовується інвесторами для тимчасового вкладення грошових коштів.

Відмінності між цими моделями акціонерної власності зводяться до впливу фондового ринку на їх функціонування і розвиток. У першій моделі допускається, що із акцій, котрі перебувають в обігу, можна утворити нові контрольні пакети акцій. Отже, в цій моделі акціонерної власності фондова біржа виконує контрольну функцію, за допомогою якої частка кожного відкритого акціонерного товариства ставиться у безпосередню залежність від властивих ринку цінних паперів критеріїв ефективності, найбільш суттєвим серед яких є курс акцій.

Другій моделі притаманна менша рухливість акцій від одного власника до іншого, що створює меншу ймовірність втрати центрального пакету акцій. У зв'язку з цим слід мати на увазі, що акціонерна форма власності забезпечує власникам акцій в одному випадку вищий фактичний дохід, порівняно зі звичайним процентом, а в інших - тільки надію на нього. Тому вкладення грошового капіталу в акції є більш привабливим порівняно зі звичайною позичкою.

Обидві моделі акціонерної власності відкрили у процесі свого розвитку широкі можливості для переплетіння, зрощування капіталів різних галузей і і сфер національних економік, утворення та зміцнення фінансового капіталу. Одним із сучасних напрямків цього процесу є розвиток довірчих (трастових) операцій банків, страхових товариств, пенсійних та інших фондів, котрі зберігають і управляють за дорученням цінними паперами, що належать різним юридичним та фізичним особам.

Література

Базилевич В. Д., Баластрик Л. О. Макроекономіка: Навч. посібник. - К.: Атіка, 2002.

Барр Р. Политическая экономия: В 2-х т. / Пер. с франц. - М.: "Международные отношеня", 1994.

Башнянин Г. /., Лазур П. Ю., Медведев В. С. Політична економія. - К.: Ніка-Центр: Ельга, 2000.

Беляев О. О., БебелоА. С. Політична економія: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2001. Білорус О. Г. Економічна система глобалізму. - К.: КНЕУ, 2003. Бобров В. Я. Основи ринкової економіки і підприємництва: Підручник. - К.: Вища шк., 2003.

Брагинский С. В., Певзнер Я. А. Политическая экономия: дискуссионные проблемы, пути обновления. - М.: Мысль, 1991. Бугулов В. М. Ціноутворення в умовах ринку: Навч. посібник. - К., 1998. Бьюкенен Дж. Конституция экономической политики. Расчет согласия. Границы свободы. - М., 1997. Васильченко В. С. Державне регулювання зайнятості: Навч. посібник. - К.: КНЕУ,

2003.

Васильченко В. С. Ринок праці та зайнятість (навчальний посібник). - К., 1996. Валовой Д. В. Рыночная экономика. Возникновение, эволюция и сущность. - М.: ИНФРА-М, 1997.

Гаврилишин О. Основні елементи теорії ринкової системи. - К.: Наук, думка, 1992. Гальчинський А. С. Теорія грошей: Навч. посібник. - К.: Основи, 2001. Гальчинський А. С, Єщенко П. С, Палкін Ю. І. Основи економічної теорії:

Підручник. - К.: Вища школа, 1995. Глобалізація і безпека розвитку / Кер. авт. кол. О. Г. Білорус. - К.: КНЕУ, 2001. Гош А. П. Політична економія капіталізму і післясоціалістичного перехідного суспільства: Підручник. - К., 1999.

Довбенко М. В. Сучасна економічна теорія (Економічна нобелеологія): Навч. посібник. - К.: Видавничий центр "Академія*', 2005. Доповіді з окремих питань соціального та економічного становища України. - К.:

Держкомстат України, 2006. Єрохін С. А. Структурна трансформація національної економіки (теоретико-методологічннй аспект) / Наукова монографія. - К.: Світ Знань, 2002. Єщенко П. С, Палкім Ю. І. Сучасна економіка: Навч. посіб. - К.: Вища шк., 2005. Економічна активність населення України 2005 / Стат. збірник. Держкомстат

України. - К., 2006.

Економічна енциклопедія: У 3-х т. / За ред. С. В. Мочерного. - К.: Академія, 2000. Економічна теорія: Політекономія: Підручник / За ред. В. Д. Базилевича. - 3-тє вид., перероб. і доп. - К.: Знання-Прес, 2004. Заблоцький Б. Р Перехідна економіка: Посібник. - К.: Академія, 2004. Задоя А. А., Петруня Ю. Е. Основы экономики: Учеб. пособие. - К.: Виша шк.;