Оскільки виробництво та застосування азотних добрив у світі з кожним роком збільшується, великого значення набувають значення набувають знання усіх непродуктивних втрат азоту з грунту, вміння ефективно їх усувати. Гальмування процесів денітрифікації і мінералізації органічної речовини грунту має не лише економічне, а й велике екологічне значення. Тому слід застосовувати таку систему обробітку грунту, яка б давала змогу зберігати органічну речовину, що забезпечить економію промислових добрив.

Атмосферне повітря часто містить сполуки сірки, фтору, хлору і миш’яку, які надходять внаслідок спалювання різних видів палива та роботи промислових підприємств. Повітря може забруднюватися газоподібними продуктами із самих добрив: фтори дами, що виділяються із суперфосфату, сірчистим газом при розкладанні сульфатів, аміаку при виділенні із аміачних добрив. Забруднення повітря фторовмісними сполуками згубно діє на рослинність.

На склад атмосферного повітря значно впливають органічні добрива.

При внесенні добрив, що містять нітрати, сульфати та хлориди, збільшуються втрати кальцію і магнію, оскільки аніони таких добрив не утримуються грунтом (особливо нітрат- і хлорид-іони) і при розчиненні добрив у воді зв’язуються з еквівалентною кількістю катіонів кальцію і магнію тощо.

Незбалансоване збільшення доз азотних і фосфорних добрив призводить до підвищення вмісту нітратів у картоплі. Калійні добрива, навпаки, знижують рівень накопичення нітратів.

Особливу увагу необхідно приділяти радіонуклідам.

Грунт є важливою ланкою біосфери. Внесені у грунт добрива зазнають перетворень самі та впливають на властивості грунту: змінюють реакцію середовища, його вбирну здатність, ступінь мінералізації, життєдіяльність ґрунтової мікрофлори тощо. Надмірне внесення будь-яких добрив порушує баланс поживних речовин у грунтів, що обумовлює зміни умов живлення рослин і зниження їх продуктивності. Підкислення або під луження грунту добривами змінює рухливість мікроелементів.

З метою зменшення забруднення наколишнього середовща слід ретельно розраховувати дози добрив, вибирати правильні строки та способи їх внесення. При розрахунка дох добрив важливо враховувати біологічні особливості рослин, рівень запланованого врожаю, грунтово-кліматичні умови.

Екологічна експертиза мінеральних добрив.

Традиційно мінеральні добрива (МД) оцінюють за вмістом поживних речовин, позитивним впливом на продуктивність рослин та показники родючості грунтів. Відносно МД формувалося уявлення як про безпечні хімічні речовини, оскільки вони є продуктами мінеральної природи, і ймовірність гострих отруєнь ними не має практичного значення. Той же час відомо, що мінеральні добрива відносяться до хімічних сполук з високою активністю, систематичне використання яких при порушенні оптимальних доз, строків, співвідношень поживних елементів може призвести до негативних наслідків: зниження ефективного та потенційного рівня родючості грунту, забруднення вод міогенами та токсикантами, погіршення якості сільськогосподарської продукції та ін. враховуючи також те, що значна кількість мінеральних добрив, продукти переробки промисловості, низько збагачені агро руди містять у собі домішки важких металів, радіонуклідів, органічних та неорганічних речовин, така імовірність впливу на живі організми та природні екосистеми – досить висока.

Враховуючи це, виникла необхідність у розробці системи оцінки токсикологічної небезпечності мінеральних добрив. Для цього доцільно провести групування МД за показниками їх потенційної небезпечності. З токсикологічної точки зору, можлива негативна дія МД на агро екосистеми обумовлена їх певними властивостями.

Мінеральні добрива директивної дії – негативний вплив на природне середовище відбувається за рахунок токсичних домішок у складі МД, серед яких найбільш небезпечними є важкі метали, радіонукліди, галогени та ін., що надходять у грунт при застосуванні добрив і є безпосередніми забруднювачами.

До цієї групи за вмістом токсичних домішок, у першу чергу відносяться фосфорні добрива, що пов’язані з геологічним походженням та хімічною будовою сировини, з якої вони виготовляються. Основними компонентами фосфорних руд, що йдуть на виготовлення фосфорних добрив, є фосфорити (осадового походження) і апатити (вивержені мінерали). Важливим і негативним з точки зору токсикології, є той факт, що при отриманні фосфорних добрив з фосфорних руд більша частина токсичних елементів переходить у головний продукт. Тому навіть у висококонцентрованих фосфорних добривах спостерігається досить високий вміст токсичних домішок, не говорячи про фосфоритне борошно, яке отримують простим розмелом природних фосфоритів.

Мінеральні добрива ін директивної дії – негативний вплив на природне середовище, відбувається унаслідок фізико-хімічних властивостей МД, як, потрапляючи у грунт, проявляють себе як хімічно, фізіологічно, біологічно кислі/лужні і певним чином впливають на стан грунтового вбирного комплексу, в першу чергу, на такі показники, як реакція ґрунтового розчину, направленість процесів синтезу та розпаду гумусових сполук, активність біохімічних, мікробіологічних та інших процесів, тим самим змінюють рухомість міогенів та токсикантів і, як правило, активізують процеси міграції останніх у системах добриво-грунт-рослина», «добриво-грунт-підгрунтові води».

До таких добрив, у першу чергу належать азотні добрива, які в багатьох випадках є фізіологічно кислими або лужними. Місцеве підкислення може викликати підсилення розчинності ряду сполук – важких металів, гідрату алюмінію, який у певних концентрація є токсичним для рослин і т.д.

Місцеве підвищення кислотності ґрунтового розчину може бути причиною збільшення рухомості токсикантів, що в свою чергу, збільшує їх біодоступність.

Наведене групування в деяких випадках може бути умовним, і тоді належність добрива до тієї чи іншої групи визначають на підставі головної властивості добрива, яка обумовлює токсикологічну небезпечність.

Критерії еколого-токсикологічної оцінки хімічних речовин ґрунтуються на всебічній оцінці їх впливу на природне середовище та здоров’я людини. Основними характеристиками поведінки речовини в навколишнє середовище; стійкість у об’єктах навколишнього середовища (грунт, вода, рослини, повітря); рухомість речовини у навколишньому середовищі (міграція); здатність до накопичення у біологічних об’єктах; токсичність забруднювачів навколишнього середовища для живих організмів.

Для МД з директивним характером дії вивчення їх еколого-токсикологічного впливу на довкілля необхідно починати з визначення