Грунт під сидератами не так перегрівається, не пересихає, в ньому активно діють мікроорганізми, дощові черв’яки, які також працюють на збагачення його орного шар органічними речовинами. Поверхню грунту захищає рослинний покрив і хоч на короткий період створюють умови, наближені до природних для відновлення родючості землі.

Для післязбиральних культур в умовах лісостепу залишається ще понад 75 днів вегетаційного періоду з сумою ефективних температур понад 8000С. за період їх росту випадає 170 мм опадів, тоді як гірчиця, олійна редька, горох, кормова капуста, гречка, ріпак ярий, фацелія, люпин, овес – для формування зеленої маси використовують 40-60днів вегетаційного періоду з сумою активних температур 600-8000С.

Крім вищезгаданих ярих культур, добрі результати дають овес+горох, овес+вика, люпин+овес, гірчиця+горох.

Дощова вода у верхніх шарах грунту розчиняє поживні речовини і виносить їх у нижні горизонти, звідки їх рослини не беруть, забруднюють грунтові води, а коріння сидератів перехоплює ці розчини і використовує для формування маси, фактична пожива залишається в орному шарі.

Протягом літньо-осіннього періоду грунт під сидератами менше розмивається і менше ущільнюється дощами, вода не стікає по поверхні, не змиває його родючого шару, а поглинається поповнюючи запаси вологи.

Сидерати відіграють позитивну роль не тільки як добриво і санітар, але і як додаткова культура в системі сівозміни.

Газоподібні втрати азоту з внесених мінеральних добрив на пару удвічі більші, ніж під рослинами. Під сидератами майже немає бур’янів – вони їх пригнічують.

Грунт на ділянці, де були з осені поорані сидерати, пухкий, на ньому не застоюється вода. Велика і фітосанітарна роль, яку вони відіграють і нейтралізують ґрунтовтому, несумісність рослин, захищають їх від шкідників і хвороб, що забезпечує найвищу родючість.

Найкращі результати для одержання дружніх сходів і наступного росту сидератів дає поверхневий обробіток грунту: зберігається волога, до мінімуму зводиться негативна дія на нього ерозії, знижується забур’яненість, зменшується кількість проходів агрегатів, не трамбується земля.

Озимі проміжні посіви (озимий ріпак, озима суріпиця, перко, тіфон) на зелене добриво слід вирощувати на грунтах, легких за механічним складом та в зонах, де практикується веснооранка (Полісся і т.д.). основними технологічними елементами є: попередник – зернові; строк сівби: 15.08-10.09; мінімалізований обробіток грунту (1-2 сліди БДТ-3; БДТ-7; КПС-4; РВК-3,6; добрива N20-40Р20-40К40-60 (з урахуванням під наступні культури); норма висіву – 1,5-2 млн. схожих насінин на 1 га; приорювання зеленої маси у фазах бутонізації та цвітіння; наступні культури – картопля, кукурудза, коренеплоди.

На післяукісних та післяжнивних полях слід вирощувати редьку олійну, гірчицю білу, озимий та ярий ріпак. Наступні культури: після післяукісних – зернові, після післяжнивних – картопля, кукурудза, коренеплоди, ярі зернові.

Крім поповнення органічних, а відповідно й мінеральних речовин, використання цих посівів на зелене добриво значною мірою поліпшує агрохімічні та агрофізичні властивості грунту. Зокрема, на 30-40% зменшується вимивання поживних речовин підорні горизонти; підвищується на 12-15% кількість агрономічно цінних структурних агрегатів грунту; покращується його водо- та повітропроникність; на 10-20% зростає мікробіологічна активність; створюються передумови запобігання ерозійним процесам.

Бактеріальні препарати та їх види.

Суть дії бактеріальних препаратів полягає в направленому використанні корисних мікроорганізмів. Крім того, відносно низька вартість, висока окупність, простота застосування, безпечність для навколишнього середовища зумовлюють їх широке застосування.

Мікроорганізми беруть участь у складних біохімічних процесах, що протікають у гнуті. Вони є основою для виробництва бактеріальних препаратів, які після внесення створюють у зоні кореневої системи осередки корисної мікрофлори і сприяють поліпшенню живленню рослин та підвищенню їх продуктивності.

Діяльність корисних мікроорганізмів багатогранна. Особливо велика значення має асиміляція молекулярного азоту ґрунтовими мікроорганізмами. Здебільшого бульбочкові бактерії бобових культур неактивні. Застосування підвищених норм мінеральних добрив, пестицидів, негативно впливає на життєдіяльність корисної ґрунтової мікрофлори, в тому числі і на бульбочкові бактерії. Тому застосування препаратів бульбочкових бактерій є важливим агротехнологічними заходом вирощування бобових культур.

Нітрагін. До його складу входять бульбочкові бактерії ризобіям, що живуть у симбіозі з бобовими культурами. Використовуючи вуглеводи, що надходять до кореневих систем, бульбочкові бактерії фіксують молекулярний азот повітря, який надалі засвоюється бобовим та іншими культурами, що після них вирощуються. Для кожного виду бобових рослин характерні свої групи бактерій.

Тому нітрагін використовують для обробки насіння лише тієї культури, назву якої вказано на етикетці препарату. Так, нітрагін виготовляють для обробки насіння гороху, вики, люпину, кормових бобів, сої, квасолі, конюшини, люцерни та інших бобових культур.

Нітрагін випускають двох видів: сухий (ризобін) і торф’яний (ризоторфін). Найбільш поширений ризоторфін.

Ризоторфін – це сипуча маса темного кольору вологістю 40-50%, що містить вирощені на торф’яному субстраті бактерії; він збагачений вуглеводами, вітамінами, макро- та мікроелементами. Незалежно від об’єму насіння, яке висівають, норма препарату на 1 га не перевищує 200 г.

Прищеплення бульбочкових бактерій бобовим культурам називається інокуляцією. Традиційним способом інокуляції є передпосівна обробки насіння суспензією ризоторфіну. Технологія її проведення подібна до протравлювання насіння вологим способом. Для цього до рівномірно змоченого насіння (1,5-2% води від маси насіння) добавляють необхідну кількість ризоторфіну і добре перемішують. Оброблене насіння одразу ж висівають.

Інокуляцію доцільно поєднувати з передпосівною обробкою насіння пестицидами, мікроелементами, стимуляторами росту.

Ефективність інокуляції підвищується при вапнуванні грунту та внесенні мікроелементів, насамперед молібдену і бору.

Інокуляція насіння бобових культур є обов’язковим агротехнічним заходом.

Під сільськогосподарські культури, що не утворюють бульбочок, використовують мікроорганізми, які мають властивості нагромаджувати в продуктах своєї життєдіяльності головні елементи живлення – азот, фосфор, калій. Серед