4. Перекладач зобов'язаний:

1) з'являтися за викликом особи, яка здійснює дізнання, слідчого, прокурора, слідчого судді, судді, суду; в разі неможливості з'явитися за викликом у призначений строк, він зобов'язаний заздалегідь повідомити про це та про причини неможливості явки особу, яка його викликає;

2) заявити самовідвід за наявності обставин, передбачених статтею 98 цього Кодексу;

3) здійснювати повний і правильний переклад, посвідчувати правильність перекладу своїм підписом у протоколі слідчої дії, проведеної за його участю, а в процесуальних документах, які вручаються відповідним учасникам процесу - в перекладі на їхню рідну мову;

4) без дозволу особи, яка здійснює дізнання, слідчого не розголошувати дані дізнання і досудового слідства.

5. Перед початком процесуальної дії особа, яка здійснює дізнання, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суддя чи суд переконуються в особі і компетентності перекладача, з'ясовують його стосунки з підозрюваним, обвинуваченим, підсудним, потерпілим і роз'яснюють його права і обов'язки, про що зазначається в протоколі слідчої дії чи протоколі судового засідання.

6. За відмову виконати покладені на нього обов'язки перекладач несе кримінальну відповідальність за статтею 385 Кримінального кодексу, а за завідомо неправильний переклад - за статтею 384 Кримінального кодексу.

Глава 14
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕКИ ОСІБ, ЯКІ БЕРУТЬ УЧАСТЬ У СПРАВІ

Стаття 81. Поняття забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві

Забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, тобто у виявленні, попередженні, припиненні, розкритті або розслідуванні злочинів, а також у судовому розгляді кримінальних справ, - це здійснення правоохоронними органами правових, організаційно-технічних та інших заходів, спрямованих на захист життя, житла, здоров'я та майна цих осіб від протиправних посягань, з метою створення необхідних умов для належного відправлення правосуддя.

Стаття 82. Особи, які мають право на забезпечення безпеки

1. Особи, які беруть участь у кримінальному провадженні, в разі наявності реальної загрози їхньому життю, здоров'ю, житлу чи майну мають право на забезпечення безпеки.

2. Право на забезпечення безпеки за наявності відповідних підстав мають:

1) особа, яка заявила до правоохоронного органу про злочин або в іншій формі брала участь у виявленні, запобіганні, припиненні і розкритті злочину чи сприяла цьому;

2) потерпілий або його представник у кримінальній справі;

3) підозрюваний, обвинувачений, захисники і законні представники;

4) цивільний позивач, цивільний відповідач та їхні представники у справі про відшкодування шкоди, завданої злочином;

5) свідок;

6) судовий експерт, спеціаліст, перекладач і понятий;

7) члени сімей та близькі родичі осіб, перелічених у пунктах 1 - 6 частини другої цієї статті, якщо шляхом погроз або інших протиправних дій щодо них робляться спроби вплинути на учасників кримінального судочинства.

3. Забезпечення безпеки здійснюється лише за заявою осіб, зазначених у частині другій цієї статті, або за їхньою згодою.

Стаття 83. Права та обов'язки осіб, щодо яких здійснюються заходи безпеки

1. Особи, взяті під захист, мають право:

1) подавати клопотання про вжиття заходів безпеки або про їх скасування;

2) знати про застосування щодо них конкретних заходів безпеки;

3) вимагати від органу дізнання, слідчого, прокурора, судді чи суду застосування додаткових заходів безпеки або скасування здійснюваних заходів;

4) оскаржити незаконні рішення чи дії органів, які забезпечують безпеку, до відповідного органу вищого рівня, прокурора або суду.

2. Особи, взяті під захист, зобов'язані:

1) виконувати умови здійснення заходів безпеки і законні вимоги органів, які здійснюють заходи безпеки;

2) негайно інформувати зазначені органи про кожний випадок погрози або протиправних дій щодо них;

3) поводитися з майном та документами, виданими їм у тимчасове користування органом, який забезпечує безпеку, згідно з установленими законодавством правилами.

Стаття 84. Органи, які забезпечують безпеку

1. До органів, які забезпечують безпеку осіб, зазначених у статті 82 цього Кодексу, належать державні органи, які:

1) приймають рішення про застосування заходів безпеки;

2) здійснюють заходи безпеки.

2. Рішення про застосування заходів безпеки приймається органом дізнання, слідчим, прокурором, судом, у провадженні яких знаходяться кримінальні справи про злочини, у розслідуванні чи судовому розгляді яких брали або беруть участь особи, зазначені у статті 82 цього Кодексу, а також органом (підрозділом), що здійснює оперативно-розшукову діяльність, щодо осіб, які брали участь або сприяли у виявленні, попередженні, припиненні і розкритті злочинів.

3. Здійснення заходів безпеки покладається за підслідністю на органи служби безпеки або внутрішніх справ, у складі структур яких із цією метою створюються спеціальні підрозділи. Безпека осіб, яких беруть під захист, якщо кримінальні справи знаходяться у провадженні прокуратури або суду, здійснюється за їхнім рішенням відповідно органами служби безпеки, органами внутрішніх справ чи органами та установами виконання покарань.

4. Заходи безпеки щодо військовослужбовців здійснюються також командирами військових частин.

5. Забезпечення безпеки осіб, які перебувають в установах кримінально-виконавчої системи, здійснюється органами і установами виконання покарань.

Стаття 85. Підстави і приводи для вжиття заходів забезпечення безпеки

1. Підставою для вжиття заходів забезпечення безпеки осіб, зазначених у статті 82 цього Кодексу, є дані, що свідчать про наявність реальної загрози їхньому життю, здоров'ю, житлу і майну.

2. Приводом для вжиття заходів забезпечення безпеки учасників кримінального судочинства, членів їхніх сімей та близьких родичів може бути:

1) заява учасника кримінального судочинства, члена його сім'ї або близького родича;

2) звернення керівника відповідного державного органу;

3) отримання оперативної та іншої інформації про наявність загрози життю, здоров'ю, житлу і майну зазначених осіб.

Стаття 86. Порядок вирішення питання про застосування заходів безпеки

Особа, яка здійснює дізнання, слідчий, прокурор, суд або суддя, одержавши заяву чи повідомлення про загрозу безпеці особи, зазначеної у частині другій