6. Про прийняття застави складається протокол. Підозрюваному, обвинуваченому, підсудному роз'яснюються його обов'язки і наслідки їх невиконання, а заставодавцю - у вчиненні якого злочину підозрюється чи обвинувачується особа, щодо якої застосовується запобіжний захід, і що в разі невиконання нею своїх обов'язків застава буде звернена в доход держави.

7. Заставодавець може відмовитись від взятих на себе зобов'язань до виникнення підстав для звернення застави в доход держави. У цьому випадку він забезпечує явку підозрюваного, обвинуваченого, підсудного до органу розслідування чи суду для заміни йому запобіжного заходу на інший. Застава повертається заставодавцю лише після обрання підозрюваному, обвинуваченому, підсудному нового запобіжного заходу.

8. Якщо підозрюваний, обвинувачений, підсудний порушує взяті на себе зобов'язання, застава звертається в доход держави або на депозит суду для виконання вироку в частині майнових стягнень за умови відсутності інших коштів та майна, достатніх для задоволення майнових стягнень у повному обсязі.

9. Контроль за виконанням постанови (ухвали) про обрання цього запобіжного заходу виконує орган розслідування, а якщо справа перебуває у провадженні суду - суд або за його дорученням орган міліції.

Стаття 137. Домашній арешт

1. Домашній арешт полягає в забороні залишати житло цілодобово або в певний період доби.

2. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі.

3. Постанова (ухвала) про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передається для виконання органу внутрішніх справ за місцем проживання підозрюваного, обвинуваченого або підсудного.

4. Орган внутрішніх справ повинні негайно зареєструвати особу, щодо якої застосовано цей запобіжний захід, і повідомити про це особу чи орган, у провадженні яких знаходиться справа, а також адміністрацію за місцем роботи або навчання підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, а якщо він є військовозобов'язаним - військкомату. Для забезпечення цього запобіжного заходу можуть використовуватися електронні засоби контролю.

5. Працівники органу внутрішніх справ із метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати дати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням встановлених щодо неї обов'язків. Вони вправі за рахунок цієї особи використовувати електронні засоби контролю.

6. Строк тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати трьох місяців. У необхідних випадках він може бути продовжений до шести місяців. По закінченні цього строку цей запобіжний захід скасовується або замінюється іншим.

Стаття 138. Взяття під варту

1. Взяття під варту є виключним запобіжним заходом, який застосовується тільки тоді, коли є підстави вважати, що інші запобіжні заходи неспроможні забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим, підсудним обов'язків, що покладаються чи можуть бути покладені на нього відповідно до вимог статті 129 цього Кодексу.

2. Взяття під варту застосовується лише до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад три роки. У випадках, коли підозрюваний, обвинувачений або підсудний не виконав своїх обов'язків у зв'язку із застосуванням до нього іншого запобіжного заходу, або якщо є докази про те, що він вчинив або готується вчинити новий злочин, взяття під варту може бути застосовано також у справах про злочини, за вчинення яких передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше трьох років.

3. До осіб, обвинувачених у вчинені особливо тяжких злочинів, визначених частиною п'ятою статті 12 Кримінального кодексу, взяття під варту може бути застосовано з мотивів самої тільки небезпечності цих злочинів.

Стаття 139. Строки тримання під вартою

1. Тримання під вартою під час досудового розслідування не повинно тривати більше двох місяців.

2. У випадках, коли у строк, передбачений частиною першою цієї статті, розслідування справи закінчити неможливо, а підстав для скасування чи заміни запобіжного заходу на більш м'який немає, він може бути продовжений слідчим суддею того суду, який виніс постанову про обрання запобіжного заходу:

1) до чотирьох місяців - за поданням, погодженим із прокурором, який здійснює нагляд за додержанням законів органами дізнання і досудового слідства;

2) до дев'яти місяців - за поданням, погодженим із заступником Генерального прокурора України, прокурором Автономної Республіки Крим, області, міст Києва і Севастополя та прирівняних до них прокурорів, або самим цим прокурором у справах про тяжкі і особливо тяжкі злочини;

3) до вісімнадцяти місяців - за поданням, погодженим із Генеральним прокурором України, його заступником в особливо складних справах про особливо тяжкі злочини.

3. У кожному випадку, коли розслідування справи у повному обсязі у строки, зазначені у частинах першій і другій цієї статті, закінчити неможливо і при відсутності підстав для зміни запобіжного заходу, прокурор, який здійснює нагляд за виконанням законів при провадженні у даній справі, вправі дати згоду на закінчення розслідування справи в частині доведеного обвинувачення. У цьому випадку справа в частині нерозслідуваних злочинів чи епізодів злочинної діяльності виділяється в окреме провадження і закінчується у загальному порядку.

4. Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, - з моменту затримання. У строк тримання під вартою включається час знаходження особи на стаціонарному експертному дослідженні в медичній установі. У разі повторного взяття під