2. За клопотанням колективу прокурор, слідчий інформують збори про обставини вчиненого злочину невеликої або середньої тяжкості.

3. За наявності підстав, зазначених у статті 47 Кримінального кодексу України, у справах, які надійшли до суду з обвинувальним висновком, суд у судовому засіданні виносить постанову про закриття справи.

4. Суд, прокурор, слідчий зобов'язані повідомити колектив про передачу їм особи на поруки.

Стаття 195. Відмова в передачі на поруки

1. При наявності обставин, які відповідно до статті 47 Кримінального кодексу України виключають передачу особи на поруки, суд, прокурор, слідчий відмовляють у клопотанні про передачу особи на поруки і повідомляють про мотиви відхилення клопотання.

2. Відмова слідчого або прокурора у винесенні постанови про направлення справи в суд для звільнення від кримінальної відповідальності з передачею особи на поруки не перешкоджає колективу звернутися до суду з цим клопотанням.

Стаття 196. Відновлення справи при відмові від поручительства

Суд за наявності рішення колективу підприємства, установи чи організації, прийнятого на загальних зборах, про відмову від поручительства за взяту ними на поруки особу, яка протягом року з дня передачі її на поруки не виправдає довіру колективу, ухилятиметься від заходів виховного характеру та порушуватиме громадський порядок, вирішує питання про відновлення провадження у справі.

Стаття 197. Порядок закриття справи і звільнення особи від кримінальної відповідальності з підстав, передбачених в Особливій частині Кримінального Кодексу України

1. Прокурор, а також слідчий за згодою прокурора за наявності підстав, передбачених у частині 2 статті 111, частині 2 статті 114, частині 3 статті 175, частині 4 статті 212, частині 2 статті 255, частині 5 статті 258, частині 6 статті 260, частині 3 статті 263, частині 4 статті 289, частині 4 статті 307, частині 4 статті 309, частині 4 статті 311, частині 3 статті 369, частині 4 статті 401 Кримінального Кодексу України, вправі своєю мотивованою постановою направити кримінальну справу до суду для вирішення питання про закриття справи і звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності.

2. Суд у судовому засіданні за наявності підстав для звільнення від кримінальної відповідальності, зазначених у частині першій цієї статті, закриває справу і звільняє особу від кримінальної відповідальності.

3. Якщо такій особі за наявності передбачених у цій статті підстав для звільнення від кримінальної відповідальності пред'явлено обвинувачення у вчиненні інших злочинів, за які вона не звільняється від кримінальної відповідальності, справа у повному обсязі направляється до суду зі вказаною у частині першій цієї статті постановою та обвинувальним висновком. Питання про звільнення від кримінальної відповідальності в частині обвинувачення у такому випадку вирішується судом при попередньому розгляді справи або одночасно з постановленням вироку чи іншого рішення, яким закінчується провадження в суді першої інстанції.

Стаття 198. Права потерпілого та цивільного позивача при вирішенні питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності

При вирішенні питання про закриття кримінальної справи відповідно до цієї глави або при застосуванні до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру відповідно до статті 502 цього Кодексу суд зобов'язаний з'ясувати думку потерпілого і в разі закриття справи повідомити про це потерпілого, цивільного позивача та їхніх представників. Потерпілий, цивільний позивач чи їхні представники можуть подати апеляцію на постанову суду.

Глава 26
ПРИВОДИ ДО ПОЧАТКУ КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Стаття 199. Обов'язок повідомляти про злочин

1. Громадяни та службові особи підприємств, організацій, установ зобов'язані негайно усно, письмово чи в інший спосіб повідомляти органи дізнання і досудового слідства, прокурора про відомий їм вчинений злочин або підготовку до нього.

2. Завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину тягне передбачену чинним законодавством відповідальність.

Стаття 200. Обов'язок почати попередню перевірку заяви, повідомлення чи іншої інформації про злочин

1. Орган дізнання, особа, яка здійснює дізнання, слідчий, прокурор зобов'язані негайно у межах своєї компетенції почати попередню перевірку заяви, повідомлення чи іншої інформації про злочин у всіх випадках, коли для цього є передбачені законом приводи та підстави, або направити їх для перевірки за належністю про що повідомити заявника.

2. Особа, яка здійснює дізнання, слідчий, прокурор, суддя не вправі відмовити в прийнятті заяв, повідомлень чи іншої інформації про злочини, у тому числі з посиланнями на неповноту викладених у них відомостей, неналежність заяви чи повідомлення, політичні погляди, національність, партійну належність, стать, вік, стан здоров'я особи, яка звернулась із заявою чи повідомленням, незнання мови звернення, закінчення строку давності притягнення до кримінальної відповідальності та будь-які інші обставини.

3. У разі надходження заяви, повідомлення чи іншої інформації про злочин до судді, він направляє їх за належністю, а при безпосередньому виявленні - інформує про це прокурора.

4. Одночасно з прийняттям заяви, повідомлення чи іншої інформації про злочин вживається всіх можливих заходів, щоб запобігти злочинові або припинити його. За наявності відповідних підстав, що свідчать про реальну загрозу життю та здоров'ю особи, яка повідомила про злочин, слід вжити необхідних заходів для забезпечення безпеки заявника, а також членів його сім'ї та близьких родичів, якщо шляхом погроз або інших протиправних дій щодо них робляться спроби вплинути на заявника.

Стаття 201. Приводи до початку попередньої перевірки інформації про злочини

1. Приводами до початку попередньої перевірки інформації про злочини є дані про вчинені або підготовлювані злочини, які надійшли до органу дізнання, досудового слідства, прокурора, судді, суду. До джерел такої інформації відносяться:

1) заяви громадян;

2) повідомлення службових осіб установ, підприємств та організацій;

3) повідомлення засобів масової інформації;

4) з'явлення