3. За письмовою згодою особи, стосовно якої порушується справа, і потерпілого, якщо він є у справі, якщо обставини справи не вимагають здійснення досудового слідства у повному обсязі, воно може не провадитися і в інших справах про злочини невеликої і середньої тяжкості.

4. Орган дізнання не пізніше як у десятиденний строк встановлює обставини вчиненого злочину і особу правопорушника, одержує пояснення від правопорушника, очевидців та інших осіб, витребує довідку про наявність або відсутність судимості у правопорушника, характеристику з місця його роботи або навчання та інші матеріали, які мають значення для розгляду справи в суді.

5. За наявності достатніх підстав виноситься постанова про порушення кримінальної справи стосовно особи, притягнення її як обвинуваченого, і про направлення справи до суду для розгляду. У постанові відповідно до вимог статті 50 цього Кодексу зазначаються прізвище, ім'я, по-батькові та інші дані про особу правопорушника, що мають правове значення, дані про місце, час, спосіб вчинення та наслідки злочину, форми вини, мотиви і кваліфікуючі ознаки злочину, причини, з яких злочин не було доведено до кінця, якщо мали місце замах на вчинення злочину чи приготування до нього, форми співучасті, якщо злочин було вчинено групою осіб, обставини, що обтяжують відповідальність, а також фактичні дані, що підтверджують наявність злочину та винуватість правопорушника і стаття, частина чи пункт статті Кримінального кодексу, якою передбачено відповідальність за вчинений злочин. Вказується також стислий зміст матеріалів, на підставі яких порушено справу. До постанови долучається список осіб, які підлягають виклику в суд. Копія постанови вручається особі, проти якої порушено справу.

6. Дізнання закінчується складанням протоколу про роз'яснення обвинуваченому прав та обов'язків, передбачених статтею 48 цього Кодексу. Одночасно виноситься постанова про визнання особи потерпілим із роз'ясненням потерпілому прав та обов'язків, передбачених статтею 62 цього Кодексу. Відповідно до вимог статей 298 і 300 цього Кодексу здійснюється ознайомлення з матеріалами справи перед направленням її до суду. В обвинуваченого відбирається зобов'язання про явку його до суду.

Стаття 229. Закінчення дізнання

1. Дізнання у справі про злочин, по якому провадження досудового слідства є обов'язковим, закінчується складанням постанови про направлення справи слідчому для провадження досудового слідства. Копія постанови протягом доби надсилається прокурору.

2. У разі провадження дізнання відповідно до вимог частин четвертої-шостої статті 228 цього Кодексу за згодою прокурора справа направляється до суду для розгляду по суті.

3. За наявності обставин, передбачених статтею 183 і частиною четвертою статті 186 цього Кодексу, начальник органу дізнання або особа, яка здійснює дізнання, закривають справу. Копія постанови про закриття справи протягом доби надсилається прокурору.

4. Якщо зазначені у частинах четвертій-шостій статті 228 цього Кодексу дії в десятиденний строк виконати неможливо, орган дізнання за згодою прокурора передає кримінальну справу слідчому для провадження досудового слідства.

Глава 28
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ДОСУДОВОГО СЛІДСТВА

Стаття 230. Обов'язковість досудового слідства

1. Досудове слідство є обов'язковим у справах:

1) про тяжкі та особливо тяжкі злочини;

2) про злочини, вчинені організованими групами або злочинними організаціями.

2. У справах про інші злочини досудове слідство здійснюється у випадках:

1) коли це визнає за необхідне прокурор чи суд;

2) коли злочин вчинено неповнолітнім або особою, яка через свої фізичні або психічні вади не може сама здійснювати своє право на захист;

3) коли злочин вчинено щодо неповнолітнього або особи, яка через свої фізичні або психічні вади не може сама захистити свої законні інтереси;

4) коли відсутня згода на скорочене досудове провадження хоча б одного із декількох обвинувачених чи декількох потерпілих у справі при неможливості виділення справи про відповідні злочини в окреме провадження.

Стаття 231. Місце провадження досудового слідства

1. Досудове слідство здійснюється за місцем вчинення злочину, а у випадку вчинення особою декількох злочинів - за місцем вчинення останнього злочину.

2. Якщо місце вчинення злочину невідоме, а також із метою найбільш швидкого, повного і об'єктивного розслідування справи, досудове слідство за вказівкою відповідного прокурора може провадитися за місцем порушення справи чи виявлення злочину, за місцем вчинення найбільш тяжкого злочину або за місцем перебування підозрюваного, обвинуваченого чи більшості свідків.

3. З метою забезпечення найбільш повного і об'єктивного розслідування кримінальної справи прокурор своєю постановою вправі визначити підслідність кримінальної справи будь-якому органу досудового слідства, незалежно від місця вчинення злочину та інших обставин, передбачених частиною першою цієї статті.

Стаття 232. Підслідність

1. У справах про злочини, передбачені статтями 137, 140, 141, 142, 143, 144, 145, 146, 157, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 166, частиною 2 статті 168, статтями 170, 171, 172, 173, 175, частиною 3 статті 176, статтями 182, 183, частиною 2 статті 184, статтями 233, 234, 235, 236, 237, 238,