п'ятої статті 468 цього Кодексу сторона вбачає підстави для розпуску колегії присяжних та направлення справи на новий розгляд в іншому складі суду або для постановлення виправдувального вироку.
5. Головуючий зупиняє сторону, якщо вона торкається питань, не пов'язаних з юридичними наслідками вердикту, або інших питань, що підлягають вирішенню при постановленні вироку.
Стаття 468. Обов'язковість вердикту колегії присяжних
1. Вердикт колегії присяжних про невинність підсудного обов'язковий для головуючого і тягне постановлення ним виправдувального вироку.
2. Обвинувальний вердикт є обов'язковим для головуючого, за винятком випадків, передбачених цією статтею.
3. Головуючий кваліфікує вчинене відповідно до обвинувального вердикту і встановленими ним обставинами, що не підлягають установленню колегією присяжних.
4. Якщо колегією присяжних засідателів винесено обвинувальний вердикт, а головуючий визнав, що в справі є достатні підстави для постановлення виправдувального вироку, через те, що не встановлено подію злочину або не доведено участь підсудного у вчиненні злочину, він виносить мотивовану постанову про розпуск колегії присяжних та направлення справи на новий розгляд в іншому складі суду зі стадії попереднього розгляду. Ця постанова оскарженню в касаційному порядку не підлягає, на неї не може бути подане касаційне подання.
5. Обвинувальний вердикт колегії присяжних засідателів не перешкоджає постановленню виправдувального вироку, якщо головуючий визнає відсутність у діянні складу злочину.
Стаття 469. Наслідки визнання підсудного таким, що заслуговує на полегкість або особливу полегкість
1. Визнання підсудного таким, що заслуговує на полегкість або особливу полегкість, є обов'язковим для головуючого.
2. У випадку визнання підсудного таким, що заслуговує на полегкість, головуючий призначає йому покарання, що не перевищує середню величину, отриману в результаті поділу навпіл значень нижньої і верхньої меж позбавлення волі або іншого виду покарання, передбаченого санкцією відповідної статті Кримінального кодексу України для даного покарання, а якщо підсудний обвинувачується у вчиненні злочину, за який передбачено покарання у виді довічного позбавлення волі - не призначає це покарання.
3. Визнання підсудного таким, що заслуговує на особливу полегкість, головуючий призначає йому покарання, що не перевищує мінімального розміру, передбаченого санкцією відповідної статті Кримінального кодексу України для найбільш суворого покарання, а якщо підсудний обвинувачується у вчиненні злочину, за який передбачено покарання у виді довічного позбавлення волі, - покарання, що не перевищує мінімального розміру, передбаченого санкцією відповідної статті Кримінального кодексу України для позбавлення волі на певний строк.
4. Невизнання підсудного таким, що заслуговує на полегкість або особливу полегкість не є перешкодою для застосування статті 69 Кримінального Кодексу України.
Стаття 470. Види рішень, що приймаються головуючим у суді присяжних
1. До видалення колегії присяжних у нарадчу кімнату для винесення вердикту головуючий своєю постановою вправі направити справу на додаткове розслідування або закрити справу. При цьому він дотримується вимог статей 367 і 368 цього Кодексу.
2. Після проголошення вердикту колегії присяжних головуючий вправі постановити такі судові рішення:
1) виправдувальний вирок - коли колегія присяжних дала негативну відповідь хоча б на одне з основних питань, зазначених у частині другій статті 458 цього Кодексу, або коли головуючий визнав, що у діянні немає складу злочину;
2) обвинувальний вирок - коли колегія присяжних дала позитивну відповідь на основні питання, зазначені у частині другій статті 458 цього Кодексу;
3) постанову про розпуск колегії присяжних та направлення справи на новий розгляд в іншому складі суду зі стадії попереднього розгляду - у випадку, передбаченому частиною четвертою статті 468 цього Кодексу;
4) постанову про закриття справи - у випадках, передбачених частиною третьою статті 367 цього Кодексу.
3. Після проголошення вердикту колегії присяжних головуючий також вправі винести постанов із питань, передбачених статтями 430, 359, 360 цього Кодексу.
Стаття 471. Особливості складання і проголошення вироку суду присяжних
Вирок суду присяжних складається і проголошується з додержанням вимог, передбачених статтями 424 - 429 і 431 цього Кодексу, з такими особливостями:
у вступній частині вироку суду присяжних не зазначаються прізвища присяжних;
у мотивувальній частині вироку обставини, встановлені вердиктом колегії присяжних, обгрунтовуються лише посиланням на цей вердикт.
Стаття 472. Особливості перевірки вироків (постанов) суду присяжних у касаційному порядку
1. Вироки (постанови) суду присяжних в апеляційному порядку не перевіряються, вони можуть бути перевірені в касаційному порядку за касаційними скаргами чи поданнями осіб, коло яких визначено у статті 565 цього Кодексу.
2. Провадження по перевірці в касаційному порядку вироків (постанов) суду присяжних здійснюється відповідно до вимог, передбачених главою 52 цього Кодексу з наступними особливостями.
3. Касаційні скарги і подання розглядаються:
1) Судовою палатою у кримінальних справах Верховного суду України - на вироки, постанови судів присяжних у апеляційних судах областей, апеляційних судах міст Києва і Севастополя, Апеляційному суді Автономної Республіки Крим;
2) Військовою судовою колегією Верховного Суду України - на вироки, постанови судів присяжних у військових апеляційних судах регіонів, апеляційному суді Військово-Морських Сил України.
4. Касаційне подання, касаційна скарга призначаються до касаційного розгляду не пізніше одного місяця з дня закінчення строку, визначеного частиною першою статті 567 цього Кодексу, а якщо справа до касаційного суду надійшла після закінчення цього строку - не пізніше одного місяця з дня її надходження.
5. Касаційне подання, касаційна скарга призначаються до касаційного розгляду з повідомленням учасників процесу.
6. Вирок (постанова) суду присяжних можуть бути скасовані чи змінені тільки з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3, і 4 частини першої статті 578 цього Кодексу.
7. Касаційна палата не вправі переглядати вирок із мотивів порушення головуючим принципу об'єктивності в його напутнім слові, якщо сторонами не були заявлені заперечення безпосередньо після проголошення напутнього слова в