Стаття 508. Підстави для застосування примусових заходів медичного характеру

1. Підставами для застосування примусових заходів медичного характеру, передбачених статтею 92 Кримінального кодексу, є:

1) вчинення у стані неосудності чи обмеженої осудності суспільно небезпечного діяння, передбаченого Кримінальним Кодексом;

2) вчинення злочину у стані осудності чи обмеженої осудності особою, яка до постановлення вироку захворіла на психічну хворобу або у якої настав тимчасовий розлад психічної діяльності чи інший хворобливий стан психіки, які позбавляють її можливості усвідомлювати свої дії або керувати ними.

2. Кримінально-правова оцінка суспільно небезпечних дій неосудних чи обмежено осудних повинна грунтуватися лише на даних, які характеризують суспільну небезпеку вчинених дій. При цьому не враховуються попередня судимість, факт вчинення раніше злочину, за який особу звільнено від відповідальності з нереабілітуючих підстав, факт застосування до неї примусового заходу медичного характеру, вчинення адміністративних проступків.

Стаття 509. Порядок провадження

Порядок провадження в справах про застосування примусових заходів медичного характеру визначається загальними правилами цього Кодексу і, крім того, статтями цієї глави.

Стаття 510. Обставини, що підлягають встановленню

У справах про застосування примусових заходів медичного характеру підлягають встановленню:

1) час, місце, спосіб та інші обставини вчинення суспільно небезпечного діяння;

2) вчинення цього діяння даною особою;

3) наявність у цієї особи психічних захворювань у минулому, на час вчинення суспільно небезпечного діяння і на час розслідування справи;

4) поведінка особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, як до його вчинення, так і після нього;

5) характер і розмір шкоди, завданої суспільно небезпечним діянням.

Стаття 511. Права особи, щодо якої здійснюється провадження про застосування примусового заходу медичного характеру

1. Особа, щодо якої здійснюється провадження про застосування примусового заходу медичного характеру, якщо їй не перешкоджає характер її захворювання, має право:

1) знати, у вчиненні якого суспільно небезпечного діяння її викривають;

2) мати захисника;

3) давати пояснення;

4) подавати докази;

5) заявляти клопотання;

6) за дозволом особи, яка здійснює дізнання, особи, яка здійснює дізнання, слідчого бути присутнім при виконанні окремих слідчих дій;

7) знайомитись по закінченні досудового розслідування з протоколами слідчих дій, виконаних за її участю або за її клопотанням чи клопотаннями захисника, законного представника;

8) брати участь у судовому розгляді справи;

9) заявляти відводи;

10) приносити скарги на дії і рішення особи, яка здійснює дізнання, слідчого, прокурора, суду, судді.

2. Особа, щодо якої здійснюється провадження про застосування примусового заходу медичного характеру, користується правами, зазначеними у частині першій цієї статті, якщо цьому відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи не перешкоджає характер її захворювання.

3. Права, зазначені в частині першій цієї статті, особа, яка здійснює дізнання, слідчий роз'яснює особі після встановлення факту психічного захворювання. Про роз'яснення прав особа, яка здійснює дізнання, слідчий складає протокол, а при судовому розгляді справи про це зазначається в протоколі судового засідання.

4. Якщо характер захворювання особи перешкоджає їй користуватись своїми правами і за її участю неможливо проводити слідчі дії чи брати участь у судовому засіданні, особа, яка здійснює дізнання, слідчий складає про це протокол, суддя виносить постанову, а суд - ухвалу.

Стаття 512. Участь захисника

1. У справах осіб, щодо яких здійснюється провадження про застосування примусового заходу медичного характеру, участь захисника є обов'язковою з моменту встановлення судово-психіатричною експертизою факту психічного захворювання особи.

2. Захисник особи, щодо якої здійснюється провадження про застосування примусового заходу медичного характеру, має ті ж права, що і захисник обвинуваченого.

Стаття 513. Заходи запобіжного захисту

1. До осіб, зазначених у частині першій статті 508 цього Кодексу, можуть бути застосовані такі заходи запобіжного захисту:

1) передача на піклування родичам чи опікунам при обов'язковому лікарському нагляді;

2) поміщення до лікувальної установи при слідчому ізоляторі;

3) поміщення до психіатричної лікарні (відділення) органів охорони здоров'я в умовах, що виключають небезпечну їхню поведінку.

2. Передбачені частиною першій цієї статті заходи запобіжного захисту застосовуються до особи з моменту встановлення факту психічного захворювання. Заходи запобіжного захисту, передбачені пунктами 2 і 3 частини першої цієї статті застосовуються слідчим суддею в порядку, передбаченому частиною другою статті 148 чи частиною третьою статті 149 цього Кодексу, а захід, передбачений пунктом 1 частини першої цієї статті - за постановою особи, яка здійснює дізнання, слідчого.

Стаття 514. Судово-психіатрична експертиза

1. У справах про застосування примусового заходу медичного характеру проведення судово-психіатричної експертизи є обов'язковим.

2. Направлення особи на судово-психіатричну експертизу допускається лише за наявності достатніх даних про те, що саме ця особа вчинила суспільно небезпечне діяння, в зв'язку з яким порушено справу.

3. Підставами для призначення судово-психіатричної експертизи можуть бути:

1) медичний документ про наявність у особи психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, слабоумства чи іншого хворобливого стану психіки, який позбавляє її здатності усвідомлювати свої дії або керувати ними;

2) неадекватності поведінки особи при вчиненні суспільно небезпечного діяння чи після нього.

4. Про призначення щодо особи судово-психіатричної експертизи ставляться до відома її захисник, законний представник чи близькі родичі.

5. У разі необхідності за постановою особи, яка здійснює дізнання, слідчого чи судді або за ухвалою суду може бути призначена стаціонарна судово-психіатрична експертиза. У стадії розслідування справи в цьому випадку особа, щодо якої призначено експертизу, направляється до відповідної медичної установи з додержанням вимог, передбачених статтею 154 цього Кодексу. Особа може бути поміщена до медичної установи на стаціонарну експертизу на строк не більше одного місяця. У виключних випадках за клопотанням експертної комісії, яка здійснює експертизу, цей строк може бути продовжено постановою судді чи ухвалою суду.

Стаття 515. Об'єднання в одне провадження кримінальної