із якого до бойїв надходили бронзові вироби, гамми, вино, фібули. Бої вели торговельні зв’язки також з іншими дунайськими кельтами, а також з кельтами Галлії. В кінці І ст. до н.е. Страдоніце втратило своє попереднє значення, хоча населення проіснувало до початку нашої ери. Область бойїв за Дунаєм була захоплена германським племенем Маркананів.
Кельтським городищем був Завіст (у м.Збраслав, недалеко від Праги). Площа становила 175га. Вся система його укріплень мала протяжність 9 км.
Одним із кельтських поселень на Дунаю було городище еравісків І ст. до н.е. Іллірійська назва цього поселення – Аквіек (сьогодні Буда). Воно було відомим ще з римських часів і свідчило про те, що до приходу кельтів воно було заселене іллірійськими племенами. Воно знаходилось на горі Геллерт (біля сучасного Будапешта). Тут на південному схилі гори були виявлені залишки господарських ям, які використовувались як підвали для зберігання продуктів. Будинки було прямокутні і овальні, з високою солом’яною покрівлею, всередині були покрашені. Покрівля і стіни підтримувалися дерев’яними стовпами. У підніжжі гори знаходились керамічні майстерні. Кераміка була високої якості (вази були розмальовані червоними і білими фарбами).
Надгробна скульптура римського часу із області еравісків свідчить, що померлі – чоловіки і жінки – зображувались в кельтському одязі, прикріпленому на плечах фібулами, з цепочкою на шиї, яка свідчить про походження із знатного роду. [41, c.105].
Розквіт кельтських городищ на Дунаї припадає на ІІ ст. до н.е. і закінчується з часу римського завоювання – в 50-х роках до н.е. За цей час у кельтів високого розвитку набуло ремесло, торгівля із середземноморськими центрами. Кельти мали в Європі широку мережу доріг із стоянками коней і дорожніми станціями для проїжджих. Укріпляються зв’язки з грецьким і римським світом.
Кельти стали продовжувачами техніки бронзового і ранньозалізного віку. Вони дуже добре вивчали також з високо розвинутими культурами Середземномор’я. Уже в період пізньої бронзи було розвинуто виготовлення із золота – діадеми, золоті пов’язки, золоті браслети. Кельти розвивали ювелірну техніку. Були великі майстерні, в яких виготовлялись ювелірні вироби. Кельтський світ виробив багато виробів із заліза (напильники, різні види сокир, молотків, ножиць, ножі для бритв), а також зброю, відбійні молотки, пили, коси, борону, плуг. Вони розвивали мистецтво металічного лиття і кування металу, що було відомо уже період гольштату [25, c.136]. Широко розповсюджувалось лиття по восковій моделі. Модель майбутніх виробів виконувалась з воску, потім вона обмазувалась глиною. Після обпалювання віск топився і глиняне місце заповнювалось розплавленою бронзою. Після закінчення процесу глиняну формочку розбивали, так що кожний виріб був рідкісним витвором мистецтва.
Скляне виробництво пізнього латену стало основою цивілізації Центральної Європи. Усі області кельтського світу спеціалізувались на виготовлені одного виду продукції [41, c.107]. Велике значення у кельтів мало керамічне виробництво. Кераміка на гончарнім колі з’являється уже в V-IV ст. до н.е., хоч велика частина кераміки у племен виготовлялася до кельтів руками. У ІІ-І ст. до н.е. в Європі розширюється велика кількість керамічних майстерень. Кельти винайшли особливий вид прикрас із коралів, а також велику різноманітність фібул, які використовувались як ґудзики для одягу. Виготовлялись багаточисленні скляні браслети: солі металів надавали склу красивого окрасу: синю, фіолетову, жовту, зелену.
Господарською основою кельтського суспільства було землеробство і скотарство. Кельти розводили овець, свиней, рогату худобу і коней. Богиня Епона – покровителька коней у кельтів, мале велике значення і в римський період. Було розповсюджене полювання на кабанів. Вирощувались пшениця, жито, овес, ячмінь. Ячмінь використовувався для виготовлення пива. Також кельти вирощували коноплю, льон, овочі. Велике значення у кельтів відігравало мисливство. Була високорозвиненою обробка шкіри [41, c.108].
У кельтів існувала общинна власність на землю. Завойовану в походах землю кельти ділили між племенами, які, в свою чергу, розділяли її між окремими сім’ями. Зберігались сліди поділу полів на окремі смуги і клини, які як рахують деякі дослідники належать кельтам. Плем’я було соціальною силою. Аристократія займала високі військові і жрецькі посади. На чолі племені стояв цар або вождь. кельтська аристократія воювала на колісницях, велике значення мала кінна армія, в якій служила переважно аристократія. Особлива каста жерців формувалась також із аристократів, і складалась вона із друїдів, які мали великий вплив в політичному і релігійному житті кельтів. До друїдів ішла вчитися молодь. Простий народ складали воїни, які знаходились в залежності від вождів і царя. Існувала залежність простого народу від знатного, бідні общинники знаходились під покровительством і використовувались як матеріальна підтримка знатних, за що повинні служити їм і допомагати в військових походах [54, c.100].
Свідчення римського часу дають деякі відомості про міфологію і релігію у кельтів. Велике значення мали головні боги кельтів, такі, як бог Тутатес, Езус, Тараніс. Так, стародавній бог Тараніс був богом війни і грому. Йому приносились в жертву навіть чоловіки. Тутатіс був богом хоронителем всього племені кельтів. Деякі боги відомі як хоронителі кожного племені окремо, наприклад, Tutella Bolgensis, богиня племені бельгів. Кельтські боги Епона Нантосвельта, Суцелл, Церкунн, Ендовелік, Сірона мали різні функції покровительства і захисту людини. Так, Епона була зв’язана з культом священних тварин. Срона – з водою і священними джерелами. Разом із Сіроною був Аполлон Гранн, кельтське божество води, рік. Вода мала велике значення в релігії кельтів. Кельтськийй храм переважно мав джерело і багато святих місць кельтських богів в римські часи знаходились в римських джерелах.
У кельтів існувала скульптура –
