повідомляв захисників Глухова про час штурму, показував найзручніші місця для вилазок, передавав порох тощо. Облога Глухова, хоча й тривала майже місяць, не зламала захисників. За цей час І. Брюховецький встиг зібрати військо і разом з російським воєводою Ромадановським наблизитися до позицій поляків. У І. Богуна виникає новий задум - він домовляється з Ромадановським, що під час битви з польським військом він ударить зі своїми козаками в тил полякам. Під Глуховим Ян Казимир дізнався, що І. Богун мав таємні зв'язки з Брюховецьким і Ромадановським. Король у своєму листі до дружини говорить, що його повідомили про "зраду" Богуна козацькі офіцери. 27 лютого 1664 р. "польовий військовий суд, - пише М. Костомаров, - що відбувся в Новгороді-Сіверському, виніс постанову про смертну кару й Iвана Богуна разом з кількома його прихильниками було розстріляно".18 Ян Казимир в листі до дружини про Богуна писав: "Я наказав його арештувати з наміром покарати рукою ката,... але Бог покарав його інакше."19 Як свідчать джерела, про причину та обставини смерті І. Богуна знала лише верхівка поляків і зберігала в таємниці. Тому досі достеменно невідомо, як загинув І. Богун. У літописах Єрлича і польських щоденниках, опублікованих наприкінці Х1Х ст., є лише натяки про смерть І. Богуна. Знаючи його характер, можемо лише припустити, що під час арешту на засіданні ради, він міг учинити серйозний опір і його убили навіть самі члени ради. Так трагічно закінчилось життя славного козацького полковника, героя Хмельниччини, який став жертвою складних політичних умов розірваної на дві частини України. Але, попри всі затемнені колізії його життєвого шляху, із джерел і матеріалів, що нам відомі, вимальовується постать людини непересічної, яскравої. Це був мужній, безстрашний і відважний воїн-козак, талановитий полководець, безкомпромісний у своїй відданості ідеї служіння своєму народові. Ім'я Івана Богуна - видатного полководця епохи Хмельниччини - назавжди залишилося в пам'яті нащадків, про що свідчать численні народні перекази та думи, назви установ і меморіальні дошки. Як говорилося сучасниками великого полковника в одній з них: "А кобзарі грали, в струни дотикали та Богдана з Богуном піснями вихваляли!". Сьогодні ім'я І. Богуна з гордістю носить Київський військовий ліцей, а патріотизм полковника Богуна, який віддав своє життя справі визволення свого народу, надихає сучасних військових на сумлінне виконання обов'язків по захисту Батьківщини.
Використана література
Антонович В. Коротка історія Козаччини. - К., 1991. - С. 88, 174-238;.
Під Жовтими Водами, Корсунем, Пилявцями, Львовом, Збаражем, Зборовим, Вінницею, Берестечком, Батогом, Монастирищем, Жванцем та ін.
Яковлева Т. Іван Богун-Федорович. Київська старовина. - 1992. - №5. - С. 43.
Там само. - С. 44 5 Довідник з історії України. - К., 1996. - С. 140.
Острянин Яків - один з керівників козацько-селянського повстання 1638 р.
Українські народні думи та історичні пісні. - К., 1955. - С. 83
Назв. праця. - С. 97.
Замлинський В. Богдан Хмельницький. Володарі гетьманської булави. Історичні портрети. - К., 1995. - С. 170
Яковлева Т. Назв. праця. - С. 179.
Велика історія України від найдавніших часів. У двох томах. Т. 2. - К., 1993. - С. 67.
Замлинський В. Назв. праця. - С. 179.
Старицький М. У пристані. - К., 1962. - С. 182-183.
Замлинський В. Назв. праця. - С. 182-183.
Літопис гадяцького полковника Григорія Грабянки. - К., 1992. - С. 89.
Ювілейний збірник на пошану академіка Д. І. Багалія. - К., 1927. - С. 568.
Дорошенко Д. Нарис історії України. У 2-х т. - Т. 2. - С. 73.
Костомаров М. Історичні монографії й дослідження. Кн. 6. Т. 15. Руїна. - СПб, 1905. - С. 22. 19 Яковлева Т. Назв. праця. - С. 51.
