Уся його творчість пов’язана з конкретними людськими потребами. Великою потребою на той час було хворих психічно людей і їх лікування, адже багато з них можна було вилікувати і повернути до нормального життя. Тоді цих людей вважали приреченими і невиліковними. І саме в сновидіннях Юнг констатував, що людина народжується не тільки з біологічною, а й із психологічною спадщиною, яка визначає наші поведінку і досвід. Більша частина цієї психологічної спадщини закладена в структурі по свідомості. Юнг вважав, що колективне підсвідоме містить психологічний матеріал, який не виникає у власному досвіді. Він зберігається у міфах, легендах, казках, релігіях, соціальній енергії, і яка є інтегральним показником організації і взаємодії різноманітних соціальних структур у певному суспільстві. За Юнгом, колективне несвідоме наче повітря, які дихають усі, але яке нікому не належить. Його зміст (який Юнг назвав архетипами) – це комплекс психічних символів, формування різноманітних способів матеріальної і духовної діяльності в даному соціуму.[4;с.76].
§3 І розділ Архетип, як основа розуміння діяльності людини
Багато праць К.Г.Юнг (1875-1961) швейцарського психолога і психіатра, а також одного із найбільш значних і цікавих в філософському плані вчених ХХст., присвяченні дослідженню тих сфер, які традиційно відносять до містики. В таких працях, як “Психологія і алхімія”, “Архитип і колективне несвідоме”, “Паралельне як духовне явище”, Юнг показує, як образи древньої міфології і поняття середньовічної алхімії “працюють” в душі сучасної людини.
З іменем Юнга зв’язані два філософських поняття, введених ним в психологію, - це колективне несвідоме (колективна душа) і архетип (історично сформований базовий праобраз психіки). Ці поняття надали психології історичну глибину і розширили її сферу від особистих проблем людини до загальнолюдських. Юнг показав, що душа розвивається в часі, на протязі багатьох століть зберігаючи незмінними образи свого минулого, які стають основою культури.
В роботі “Метаморфози і символи лібідо” (1912) Юнг досліджував спонтанне появлення фольклорних і міфологічних мотивів у снах пацієнтів. Виходячи з цього, він стверджував існування в психіці людини, крім індивідуального несвідомого, більш глибокого шару – колективного несвідомого, яке, по Юнгу, є відображення досвіду попередніх поколінь, зафіксоване в структурі мозку. Зміст його складає загальнолюдські первообрази – архетипи (наприклад, образ матері – землі, героя, мудрого старця, демона, тощо), динаміка яких знаходиться в основі міфів, символіки художньої творчості, сновидінь. Архетипи недоступні безпосередньому сприйняттю і усвідомлюються через деякий час їх проекцію на зовнішні об’єкти.
Необхідно зауважити, що генезис людства не є проста певна данність, він творить сам вигляд людини. Це, по Юнгу, так зване “колективне несвідоме”, яке реалізується в архетипах. “Архетипи” – психологічно наслідкові комплекси, свого роду психічні матриці чи форми, які визначають саму структуру і вид свідомості. Юнг так описує архетипи: “Є такі всезагальні духовні явища, під якими слід розуміти свого роду форми, що служать духові зразками, Я коли він організовує свій зміст. Ці форми можна назвати і категоріями – по аналогії з логічними категоріями. Тільки наші “форми” – це категорії не розуму, а сили уяви. Поскільки побудова фантазії в самому широкому розумінні завжди наочна, тому її форми апріорі носять характер образів, а іменно – типічних образів, які я по цій причині вслід за Августином і назвав архетипами. Архетипи являють собою дещо вроді органів до раціональної психіки. Це постійно наслідкові, завжди однакові форми ога ідеї, але поки що позбавленні специфічного змісту. Специфічний зміст зявляється лишень в індивідуальному житті, де особистий досвід попадає іменно в ці форми… і я охарактеризував архетипи і як домінанти несвідомого. А цей шар несвідомої душі, який складається із цих повсюдно розширених динамічних форм, я назвав колективним несвідомим” [5; ст..79]
Таким чином, можна зробити висновок, що архетипи являють собою формальні зразки поведінки, чи символічні образи, на основі яких оформлюються конкретні, наповнені змістом образи відповідні в реальному життю стереотипам діяльності людини. Архетипи діють в людині інстинктивно.
Дослідженню архетипічної сутті снів присвячена робота К.Г. Юнга “Психологія і алхімія”. Аналіз Юнгом снів крім психотерапії включає в себе виявлення архетипічного в тій сфері психіка, яка повністю відноситься до несвідомого. Архетипи культурної свідомості проявляються в особистій несвідомій сфері, спонукаючи її до розвитку. Історичне несвідоме сформувало розум. Особиста еволюція людини здійснюється у зворотньому напрямку, індивідуальне несвідоме – робить крок назустріч розуму, з’єднюючись з ним в осмисленні її процесів і повертаючи його до історичного несвідомого. Розширення історичного ракурсу розуміння архетипів до древньої міфології дозволяє виявити більш влучний зміст архетипів і дати більш просту інтерпретацію несвідомим порухам душі. Однак, поскільки суть архетипу універсальна і плином часу міняється мало, то, наприклад, архетипічні образи культури середньовіччя розкриють зміст багатьох слів, підштовхуючи Юнга до правильних висновків. Проведені Юнгом аналогії нашого повсякденного побутового мислення з алхемічними образами дозволяють побачити, що свідомість недаремно пройшла середньовічний шлях містики. Алхемічні схеми, які визивали в душах посвячених трепет, а сьогодні здаються грою розуму, сприяли розвитку і звільненню інтелекту для абстрактно – наукового мислення, дозволяючи без древнього страху сприймати символічні образи богів і демонів. Приклади, які наводив Юнг, показують, як розум поступово освічує область душі, проникаючи все глибше і глибше в несвідоме роблячи його все більш доступним.
Розкриваючи на прикладі снів, що являє собою підсвідомість сучасної людини, Юнг пояснює зміст окультних тайн і релігійних ініціацій. Несвідома сфера душі людини по своїм джерелам колективна,
