Принцип єдності мети і керівництва. Види робіт, що з'являються внаслідок поділу праці, повинні бути скоординовані і спрямовані до єдиної мети. Процес групування завдань за певними ознаками називається департаменталізацією. Файоль не виділив базис для департаменталізації, але він знайшов основний напрямок, відповідно до якого діяльність, що має загальну мету, повинна розроблятися за єдиним планом і керуватися одним керівником. Принцип пояснює необхідність призначення керівника для координації взаємозалежної діяльності.

Принцип співвідношення централізації і децентралізації. Процес збільшення чи зниження обсягу влади керівника дозволяє розрізняти централізацію і децентралізацію. Принцип стверджує: для кожної ситуації існує оптимальний баланс між централізацією і децентралізацією, і цей баланс не можна визначити без урахування здібностей керівника, що призначений для координації діяльності департаментів (відділів). Важливо розуміти, що цей принцип не означає зосередження влади нагорі організації. Скоріше він стверджує, що природа завданькерівника в рамках його відповідальності повинна демонструвати його здатність бути адекватним даній відповідальності.

Принцип влади і відповідальності. Цей принцип стверджує: повинен існувати зв'язок між відповідальністю керівника і тією владою, якою він наділений. Бажаний зв'язок полягає в рівності цих двох факторів. Оцінити цей зв'язок, особливо при до-слідженні завдань керівників вищого рівня, дуже складно. Річ у тому, що якщо хтось повинен докладати зусиль по субординації, то йому повинні надаватися і права віддавати накази, і влада вимагати виконання.

Принцип ланцюга. Природний результат застосування попередніх чотирьох принципів — створення супідрядного ланцюга керівників від „вищої влади до нижчих рівнів". Більш важливо, що ланцюг — це шлях для вертикальних зв'язків в організації. Відповідно всі зв'язки від нижчого рівня повинні пройти через кожного керівника в ланцюгу команд. А зв'язки зверху повинні пройти через кожну підлеглу одиницю, перш ніж вони досягнуть належного рівня.

Такий ланцюг - результат застосування раніше визна-чених головних принципів. Він буде результативним до тієї межі, коли: 1) завдання однозначно визначені; 2) департа-менти ґрунтуються на чітко встановленому базисі і визначених критеріях; 3) влада спеціально передається. У той же час необхідно враховувати можливість існування побічних зв'язків. Для керівника часто необхідно контактувати з іншими товаришами по службі на тім же рівні організації. Відповідно до даного принципу, зв'язок повинен прямувати нагору організації доти, доки вона не досягне найвищої точки. Часто питання чи проблема, викликана таким зв'язком, вимагає швидкого вирішення двома керівниками. Для по-легшення цієї ситуації Файоль запропонував, щоб двом керівникам надавалася влада для зв'язку прямо, але повно-важення стосувалися б тільки відповідних випадків. Розглянуті тут п'ять принципів визначають головні питання, що вимагають вирішення при створенні структури завдань і влади. Вони не є докладно фіксованими правилами для точних відповідей, а виділяють головні питання і на-мічають головні напрямки в діяльності керівників.

Принципи процесу зосереджені на діях керівників, які спрямовують діяльність організації, особливо коли керівники спілкуються з підлеглими. Справедливість розглядається як основний фактор спонукання найманих робітників до виконання своїх завдань з "відданістю і вірністю". Більше того, зміст справедливості може бути ефективно донесений до найманих робітників за допомогою поєднання доброти і справедливості керівників. Принцип справедливості про-являється і в справедливій винагороді. Цей принцип свідчить: оплата праці й оклад повинні відповідати справедливому рівню плати за надані послуги.

Принцип дисципліни належить до практики укладання стабільних угод між виробничою організацією та її найманими робітниками. У той же час повинне бути обґрунтоване за-стосування санкцій у разі невиконання угод. Приведення в дію санкцій повинне випливати відповідно до принципу спра-ведливості й підпорядкування особистих інтересів загальним. Це означає, що в конфліктних ситуаціях загальні інтереси повинні перевершувати інтереси індивіда.

Відповідно до принципу єдності команд керівник ніколи не повинен виражати перевагу при спілкуванні з підлеглими чи порушувати ланцюг команд. Вважається, що для будь-якого підлеглого має бути тільки один начальник. Такий зв'язок і взаємодія враховуються при формуванні організаційних структур.

Принципи кінцевого результату визначають бажані ха-рактеристики організації. Добре спланована і спрямована організація повинна характеризуватися порядком і стабільністю, а робітники — ініціативним виконанням своїх завдань. Ці атрибути діяльності організації, за Файолем, можуть виникати з використання принципів структури і процесу.

Бюрократична теорія організації

Бюрократія має різні значення. В одних випадках це поняття характеризує форму правління з жорстко відпрацьованими процедурами. В інших — бюрократією позначаються негативні наслідки діяльності великих організацій (надмірна "канце-лярщина", марна діяльність, процедурні затримки, тяганина, неефективні організаційні зв'язки). У дослідженні Макса Вебера бюрократія належить до соціологічних уявлень про раціоналізацію колективної діяльності. Він описує форму чи схему організації, що гарантує передбачуваність поведінки найманих робітників.

Внутрішня логіка бюрократичної структури привела Вебера до висновку, що вона є кращою, ніж будь-яка інша форма, за точністю, стабільністю, швидкістю, дисципліною та надійністю. Вона створює можливість урахування високого рівня результатів для керівництва організації і для тих, хто пов'язаний з нею. Бюрократію Вебер порівнює з іншими організаціями як "машину з немеханічним способом виробництва".

Щоб скористатися з бюрократичної форми, необхідно, щоб організація прийняла визначену стратегію свого розвитку. .Суть справи зводиться до такого: