в кожну з них, а то й в усі відразу. Існує тільки один спосіб уникнути їх (він же допомагає вибратися на правильну дорогу, якщо пасток уникнути не вдалося): орга-нізувати підготовку до змін, чи пілотний проект.
7. Пілотний проект
Кожна організація намагається обмежити, якщо не усунути ризик, пов'язаний із змінами, використовуючи для цього всі існуючі методи дослідження ринку і споживачів. Але провести маркетингове дослідження абсолютно нового починання не можна. До того ж ніщо абсолютно нове не виходить добре із самого початку. Обов'язково виникають проблеми, передбачити які неможливо. Обов'язково проблеми, що уявляються автору (винахіднику) нездоланними, виявляються зовсім дріб'язковими чи зникають самі по собі. Крім того, спосіб виконання неминуче виявляється не таким, яким його задумували із самого початку. Напевне, існує деякий закон природи, відповідно до якого усе, що є справді новим (товар, послуга чи технологія), знаходить свій кінцевий ринок збуту і кінцеве використання не там, де його бачили винахідник і виробник, і використовується не так, як розраховували винахідник і виробник. Але ніяке дослідження ринку чи споживача не дає можливості передбачати все це заздалегідь.
Ні теоретичні дослідження, ні вивчення ринку, ні ком-п'ютерне моделювання не можуть замінити перевірку в реальних умовах. Тому всі вдосконалення і нововведення повинні бути перевірені в невеликому масштабі у формі попередніх іспитів (пілотного проекту). Для початку треба знайти на підприємстві людину, яка справді зацікавлена у впровадженні даної інновації. Будь-яка інновація поєднується з проблемами, тому необхідно знайти активного захисника нової ідеї. Потрібен хтось, хто скаже: "Я зроблю все, щоб гарантувати успіх," — і візьметься за роботу. Це повинна бути людина, яку поважають і до думки якої прислухаються, причому необов'язково з числа постійних співробітників організації. Добрий спосіб перевірити новий товар чи послугу — знайти споживача, який по-справжньому за-цікавлений у нововведенні й охоче співробітничає з виробником, домагаючись удосконалення нового продукту.
Якщо попередній іспит пройшов успішно, тобто якщо в результаті виявилися не тільки непередбачені проблеми, а й несподівані можливості (особливо пов'язані з розробкою, ринком чи обслуговуванням), то ризик, пов'язаний із зміною, не занадто високий. Іспит також показує, де і як повинна впроваджуватися зміна, тобто яку підприємницьку стратегію вважати оптимальною.
8. Зміни і стабільність
Традиційно будь-яка організація створюється для стабільної і тривалої діяльності. Тому всім існуючим установам для того, щоб сприймати зміни як належне, доведеться зробити над собою зусилля. У них немає іншого виходу, крім як навчитися змінюватися разом з навколишнім світом. Цим же фактом — орієнтацією організації на стабільність і незмінність - пояснюється той опір, яким зустрічають зміни практично всі установи.
Лідери змін, навпаки, створені для змін. Але і їм потрібна стабільність. Співробітники повинні знати, що відбувається. Вони повинні знати, з ким працюють. Вони повинні розуміти, на що можуть розраховувати, у чому полягають правила і система цінностей організації. Вони не можуть працювати, якщо навколишнє середовище непередбачене і незрозуміле. Ста-більність необхідна також за межами організації. Адже усім нам властиво надавати великого значення тривалим і перевіреним часом відносинам. Щоб мати можливість швидко мінятися, потрібні тісні і тривалі взаємини з постачальниками і роз-повсюджувачами, тоді вони можуть мінятися разом з вами. Крім того, підприємство повинно мати "характер", що грає роль диференційованої відмінності, в очах споживачів.
Зміни і стабільність — це скоріше два полюси, ніж дві протидіючі сидрі. Чим краще організація пристосована до політики змін, тим сильніше вона має потребу у встановленні стабільності усередині себе і в зовнішньому середовищі, тим сильніше їй потрібно врівноважувати швидкі зміни деякою незмінністю.
Досягнення такої рівноваги буде одним з головних завдань менеджменту завтрашнього дня — менеджерів-практиків, менеджерів-теоретиків і вчених.
Тема 4. Нормативно-правова регламентація та порядок заснування підприємства
Порядок заснування підприємства. 4.2.Засновницькі документи та їх підготовка. 4.3.Статутний фонд і його формування. 4.4.Державна реєстрація. 4.5.Припинення діяльності підприємств бізнесу.
4.1. Порядок заснування підприємства.
Створення власної справи завжди пов'язане з ризиком. Створюючи власну справу, потрібно пам'ятати про відпо-відальність за функціонування, розвиток, виживання її. Заснувати власну справу може будь-яка людина — інженер, економіст, технік, медпрацівник, продавець, винахідник, службовець, робітник, викладач, студент, домогосподарка, пенсіонер, школяр. Треба тільки визначити власні підпри-ємницькі здібності та ймовірні можливості стати бізнесменом. Але залишитися бізнесменом зуміють лише ті, хто нестандартно мислить, має силу волі, цілеспрямованість, велику праце-здатність, націленість на пошук нового, тобто ті, хто у під-приємницькій діяльності вбачає зміст усього свого життя.
Рішення зайнятися бізнесом включає в себе такі моменти:
¦ бажання створення власної справи, щоб стати господарем, небажання працювати на когось;
¦ відмова від попередньої кар'єри і готовність змінити свій спосіб життя;
¦ переконаність у тому, що власна справа – заняття престижне і достойне;
можливість створення власної справи (наявність коштів, умов);
впевненість у реальності створення такої справи за умови існування необхідних зовнішніх і внутрішніх передумов.
Для заснування власної справи повинна бути ідея, яка буде закладена в її основу. Наприклад, створення нового продукту, який вироблятиме підприємство, що створюється; послуги, які воно надаватиме населенню; механізм організації та управління виробництвом тощо. Така ідея може бути як власною, ори-гінальною, і в цьому випадку підприємство створюється для її реалізації, так і запозиченою. У бізнесі ідея є відправною точкою підприємницької діяльності.
Джерелом нових ідей можуть виступати публікації офіційних органів влади, учених, думки бізнесменів, відгуки споживачів, продукція, що випускається конкурентами, науково-дослідні та дослідно-конструкторські розробки тощо. Носієм нових ідей та механізмів їх реалізації виступає людина. Якщо вона хоче відкрити свою справу, дуже важливо, щоб