уявлення про границі організації. Професійні знання й уміння кожного партнера дають змогу створювати "кращу в усьому" організацію, в якій будь-яка функція і процес реалізуються на світовому рівні. Компанії з'єднуються разом для того, щоб використовувати специфічні ринкові можливості, що для окремо взятих організацій не існують.
Особлива увага приділяється проблемі всебічного розвитку людських ресурсів. Ставлення до людей як до ведучого ресурсу, до капіталу, а не як до витрат виробництва стає чи не центральним постулатом теорії організацій.
В усіх проектах і програмах розвитку організацій основним орієнтиром стає підвищення місця і значимості людини як суб'єкта управління і як об'єкта управління з її інтересами, мотивами, стимулами, ступенем задоволеності тощо. Особливе місце і тепер, і в майбутньому повинні займати проблеми довіри - до систем управління, до прийнятих рішень, до їх виконання, до керівників. Захист людини як працівника, як підприємця, як власника відіграє ключову роль у підвищенні ефективності функціонування організацій.
3.2. Життєвий цикл організації
Організації зароджуються, розвиваються, досягають успіхів, слабшають і, зрештою, припиняють своє існування. Деякі з них існують нескінченно довго, але жодна не живе без змін. Нові організації формуються щодня. У той же час щодня сотні організацій ліквідуються назавжди. Ті, що вміють адаптуватися, процвітають, негнучкі — зникають. Якісь організації розви-ваються швидше за інші і роблять свою справу краще, ніж інші. Керівник повинен знати, на якому етапі розвитку знаходиться організація, і оцінювати, наскільки прийнятий стиль керівництва відповідає цьому етапу.
Саме тому широко розповсюджене поняття про життєвий цикл організацій як про передбачувані їх зміни з певною послідовністю станів протягом часу. Застосовуючи поняття життєвого циклу, можна побачити таке: існують виразні етапи, через які проходять організації, і переходи від одного етапу до іншого є передбачуваними, а не випадковими.
Концепції життєвого циклу приділяється велика увага в літературі про вивчення ринків. Життєвий цикл використо-вується для пояснення того, як продукт проходить через етапи народження чи формування, росту, зрілості й спаду. Організації мають деякі виняткові характеристики, що вимагають певної модифікації поняття життєвого циклу. Один з варіантів розподілужиттєвого циклу організації на відповідні тимчасові відрізки передбачає такі етапи.
Етап підприємництва. Організація перебуває в стадії становлення, формується життєвий цикл продукції. Цілі є ще нечіткими, творчий процес протікає вільно, просування до наступного етапу вимагає стабільного забезпечення ресурсами.
Етап колективності. Розвиваються інноваційні процеси попереднього етапу, формується місія організації. Комунікації і структура в рамках організації залишаються в сутності не-формальними. Члени організації витрачають багато часу на виконання своїх обов'язків і демонструють високі зобов'язання.
Етап формалізації й управління. Структура організації стабілізується, вводяться правила, визначаються процедури. Наголос робиться на ефективності інновацій і стабільності. Розробка і прийняття рішень стають головними компонентами організації. Зростає роль вищої керівної ланки організації, процес прийняття рішень стає більш зваженим, консервативним. Ролі уточнені таким чином, що вибуття тих чи інших членів організації не викликає серйозної небезпеки.
Етап розробки структури. Організація збільшує випуск своїх продуктів і розширює ринок надання послуг. Керівники виявляють нові можливості розвитку. Організаційна структура стає більш комплексною і відпрацьованою. Механізм прийняття рішень децентралізований.
Етап спаду. Внаслідок конкуренції ринку, що ско-рочується, в організації зменшується попит на свою продукцію чи послуги. Керівники шукають шляхи утримання ринків і використання нових можливостей. Збільшується потреба в працівниках, особливо тих, хто має найбільш цінні спеціальності. Кількість конфліктів нерідко збільшується. До керівництва
приходять нові люди, які намагаються затримати занепад. Механізм розробки і прийняття рішень централізований.
Графічно основні етапи життєвого циклу організації показані на рисунку 3.9, де по висхідній лінії показано створення, ріст і зрілість організації, занепад - позначений спадаючою кривою.
На основі проведених досліджень і узагальнення накопиченого досвіду стадії життєвого циклу організації можна представити більш детально, як це зроблено в таблиці 3.3 . Стадії розвитку організації наведені досить розгорнуто в образній формі; дана характеристика основних властивостей організації на кожному тимчасовому відрізку її розвитку. Розглянемо характерні риси кожної з названих тут стадій розвитку організації.
Рис. 3.9. Життєвий цикл організації (типова крива)
Народження. Засновники організації виявляють незадоволені вимоги споживача чи соціальні потреби. Цілеспрямованість, здатність ризикувати і відданість справі характеризують цей етап. Нерідко використовується директивний метод керівництва, який потребує швидкого виконання і ретельного контролю. Для тих, хто в цей період працює в організації, характерні найвища згуртованість і взаємодія.
Дитинство. Небезпечний період, оскільки найбільша кількість невдач відбувається протягом перших років після виникнення організації. Зі світової статистики відомо, що величезна кількість організацій невеликого масштабу зазнають невдачі через не-компетентність і недосвідченість керівництва. Кожне друге підприємство малого бізнесу зазнає краху протягом двох років, чотири з п'яти підприємств — протягом п'яти років свого існування. Завдання цього періоду — швидкий успіх. Цілі — здорове існування і розвиток, а не просте виживання. Нерідко вся робота виконується на межі можливостей, щоб не втратити темп зростаючого успіху. Управління здійснюється діяльним і підготовленим керівником і його командою.
Отроцтво. Під час цього перехідного періоду ріст організації здійснюється, як правило, несистематично, ривками; організація дедалі більше набирає силу, однак координація проводиться нижче оптимального рівня. Більш організовані процедури поступово заміняють ризиковану пристрасть до успіху. Налагоджується планування, розробка бюджетів, прогнозів. Розширюється прийом на роботу фахівців, що викликає тертя з колишнім складом. Засновники організації змушені більше виконувати роль без-посередніх керівників, а не підприємців, проводячи систематичне планування/координацію, управління і контроль.
Рання зрілість. Відмітні ознаки цього періоду - експансія, диференціація і, можливо, диверсифікованість. Утворюються структурні підрозділи, результати діяльності яких вимірюються отриманим прибутком. Використовується багато
