Звичайно, всі моделі, що використовуються при формуванні фондового портфеля, носять характер вірогідності.

Констатація портфеля відповідно до вимог класичної теорії можлива тільки за наявності ряду чинників:

розвинутого ринку цінних паперів;

наявність статистики цін на фондові інструменти за ряд останніх роки;

доступності фінансової інформації для всіх потенційних інвесторів.

В Україні фондовий ринок знаходиться на стадії становлення. Тому традиційна теорія управління фондовим портфелем повною мірою не може бути реалізована.

Сучасна теорія портфеля базується на використанні статистичних і математичних методів. Її відмінність від традиційного підходу полягає у взаємозв'язку між ринковим ризиком і доходом. Якщо інвестор прагне отримати більш високий дохід, то він вимушений сформувати фондовий портфель, що складається з високоризикованих цінних паперів (молодих і ростуть за об'ємом продажів компаній).

Використання такого підходу вимагає певного комп'ютерного і математичного забезпечення. У ряді випадків інвестиційній стратегії акціонерної компанії відповідає комбінований підхід до управління портфелем (поєднання традиційного і сучасного методів).

5.2. ДИВЕРСИФІКАЦІЯ ФОНДОВОГО ПОРТФЕЛЯ

Диверсифікація портфеля цінних паперів полягає в придбанні різних їх видів. Якщо портфель різноманітний, то що входять в його склад фінансові активи знецінюються неоднаково і вірогідність рівновеликого знецінення всього портфеля незначна.

Диверсифікація портфеля забезпечує інвестору отримання стабільного доходу, якщо в портфелі разом із звичайними акціями присутні такі твердоприбуткові активи, як привілейовані акції, корпоративні облігації, облігації НБУ.

Диверсифікація — обов'язкова умова раціонального управління засобами, вкладеними в цінні папери. Існують певні обмеження на диверсифікацію портфеля — його надмірна різноманітність, що не піддається ефективному управлінню.

В процесі інвестиційної діяльності може змінюватися мета вкладника, що приводить до необхідності періодичного перегляду складу портфеля. Перегляд (оновлення) портфеля зводиться до зміни співвідношення між прибутковістю, ліквідністю і ризиком цінних паперів, що входять в нього. За наслідками аналізу приймається рішення про продаж певних видів фондових інструментів.

Проте на практиці зустрічаються причини більш приватного характеру, що приводять до необхідності реструктуризації фондового портфеля як відносно акцій, так і корпоративних облігацій (табл. 5.1).

Ключовим моментом такого рішення служить очікуване значення норми поточної прибутковості (Р). Рішення про продаж цінних паперів ухвалюється, якщо значення даного показника відповідає наступній вимозі:

Р ? СВ + Пр + Пл (5.1.)

де Р — норма поточної прибутковості, %;

СВ - середня депозитна ставка відсотка (з урахуванням чинника інфляції), %;

Пр — рівень премії за ліквідність з урахуванням терміну погашення конкретних видів цінних паперів, %;

Пл — рівень премій за ліквідність з урахуванням терміну погашення конкретних цінних паперів %.

Окремі економісти оцінюють величину фондового портфеля від 8 до 15 різних видів цінних паперів. Подальше збільшення складу портфеля недоцільно, оскільки виникає ефект зайвої диверсифікації. Вона може привести до таких негативних наслідків, як:

неможливість якісного управління портфелем;

покупка недостатньо прибуткових і ліквідних цінних паперів;

зростання витрат інвестора на вивчення кон'юнктури фондового ринку (його фундаментальний і технічний аналіз);

високі витрати на придбання невеликих пакетів цінних паперів.

Витрати по управлінню надмірно диверсифікованим портфелем не принесуть очікуваного результату, оскільки його прибутковість не зростатиме більш високими темпами, ніж витрати по управлінню портфелем.

Виникає практичне питання — чи є в Україні достатня кількість видів фондових інструментів, інвестування в які вище за співвідношення? Звичайно, ні, оскільки не кожний інвестор, враховуючи кризовий стан фондового ринку, може дозволити собі інвестування в акції акціонерних підприємств.

Таблиця 5.1

Основні причини, що знижують ефективність вкладень в емісійні цінні папери

№

п\п | Найменування чинника |

1

2

3

4

5

6

7

8

9 |

Можливі причини зниження ефективності вкладень в акції

Зміна дивідендної політики у бік зниження виплачуваних дивідендів

Істотне перевищення ринкової ціни над реальною вартістю акцій

Зниження розміру чистого прибутку, що припадає на одну акцію

Падіння значення показника співвідношення ціни і прибутковості

Зниження ліквідності окремих типів акцій на фондовому ринку

Очікуваний спад в галузі, де функціонує емітент

Передбачуване зростання систематичного ризику на ринку цінних паперів

Підвищення рівня оподаткування по даному виду цінних паперів

Інші активи

1

2

3

4

5 |

Можливі причини зниження ефективності вкладення в корпоративні облігації

Зростання ставки позикового відсотка на фінансовому ринку (наприклад, по депозитних внесках)

Зростання індексу інфляції по порівнянню з попереднім періодом

Зниження кредитного рейтингу емітента

Падіння ліквідності облігацій

Загроза фінансової неспроможності емітента (його нездатність своєчасно виплачувати відсотки) і ін.

5.3. ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ФОНДОВОГО ПОРТФЕЛЯ

Формуючи інвестиційний портфель, інвестор повинен мати свій в розпорядженні методику для оцінки інвестиційних якостей цінних паперів. Вони оцінюються за допомогою методів фундаментального і технічного аналізу.

Приріст капіталу може бути і негативною величиною, якщо вартість активу знижується.

Повний дохід — важливий показник, але він не характеризує ефективність інвестицій у фінансові активи.

Для характеристики ефективності інвестицій у фінансові активи використовують величину, рівну відношенню повного доходу до початковому об'єму інвестицій (в річному інтервалі):

Доходність інвестицій = Повний дохід / Початковий обсяг інвестицій * 100 (5.2.)

Інвестор прагне вкласти свої грошові кошти в самі прибуткові фінансові активи. Проте невизначеність майбутніх доходів вимагає врахування можливих відхилень прибутковості від очікуваного значення, тобто врахування ризику, пов'язаного з вкладеннями в даний фінансовий інструмент.

Фондовий портфель має обмеження по терміну життя, а також по мінімальній і максимальній сумах інвестицій. Його прибутковість визначається трьома величинами: очікуваною, можливою і середньою.

Очікувана (мінімальна) прибутковість — величина, яка буде отримана після закінчення терміну життя портфеля при поєднанні найменше сприятливих обставин.

Можлива (максимальна) прибутковість — величина, одержувана при найімовірнішому розвитку подій. Більш висока прибутковість пов'язана з підвищеним ризиком для інвестора. Тому в процесі інвестування слід враховувати обидва чинники, які порівнюються з середньоринковим рівнем прибутковості.

Базова формула сукупної прибутковості портфеля при використовуванні річного періоду має вигляд:

Доходність портфеля = (ОДВ + РКП +